§ 36. Єдність і відмінність (спільне і відмінне) понять "людина", "особистість", "громадянин"

Людина — це істота, яка володіє даром мислення і мови, спроможна створювати знаряддя і користуватися ними, спілкуватися з оточенням, здатна до моральних почуттів і естетичних переживань. Згідно з релігійними вченнями людина є божим творінням.

Особистість — це людина як індивід, носій певних соціальних і морально-психологічних якостей. Особистість як єдність індивідуального і суспільного в людині фор­мується під впливом середовища проживання, в процесі трудової діяльності, участі у засвоєнні суспільної куль­тури. Людина набуває рис особистості через виховання, навчання, спостереження інших людей, працю, книги, за­соби масової інформації. На формування особистості впли­ває характер ідеологічної функції держави, релігія, стан суспільної моралі тощо.

Громадянин — це індивід, який перебуває у постій­ному юридичному зв'язку із конкретною державою, що знаходить своє вираження у відповідному громадянстві. Громадянин наділений правами, свободами, на нього по­кладаються певні обов'язки. Громадянин конкретної дер­жави відрізняється від іноземних громадян і осіб без громадянства (апатридів), які перебувають на території цієї держави, своїм правовим статусом. Зокрема, лише гро­мадянам держави належать політичні права і свободи.

У державах з монархічною формою правління поряд з визначенням "громадянство" вживається і термін "під­данство".

§ 37. Закон України "Про громадянство України"

Громадянство в Україні регулюється Конституцією Ук­раїни,  Законом  України  "Про  громадянство України"  від 18 січня 2001 р. і прийнятими відповідно до них законо­давчими актами України.

Закон "Про громадянство України" складається з пре­амбули та шести розділів (41 стаття):

І. Загальні положення;

II. Набуття громадянства України;

ІІІ. Припинення громадянства України та скасуван­ня рішень про набуття громадянства України;

IV. Повноваження   державних   органів,   які   беруть участь у вирішенні питань громадянства;

V. Оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності державної влади, посадових і службових осіб;

VI. Прикінцеві положення.

Громадянство України має такі суттєві ознаки:

право на громадянство є невід'ємним правом лю­дини: громадянин України не може бути по­збавлений громадянства, права змінити грома­дянство, не може бути вигнаний за межі Ук­раїни або виданий іншій державі;

в Україні існує єдине громадянство, тобто якщо особа визнається громадянином України, то факт визнання її своїм громадянином іншими дер­жавами не має в Україні ніяких юридичних наслідків;

усі громадяни України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства Ук­раїни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом;

Україна гарантує піклування і захист своїм гро­мадянам, які перебувають поза її межами;

проживання або тимчасове перебування громадя­нина України за межами держави не припиняє його громадянства України;

громадяни України не можуть бути видані іно­земній державі.

Громадянами України є:

усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно мешкали на території України;

особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 лис­топада 1991 р.) постійно мешкали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, міс­ця проживання, мовних чи інших ознак, і які не є громадянами інших держав;

особи, які народилися або постійно проживали в Україні, також їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 р. проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до встановленого в законі строку подали заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

особи, які набули відповідно до закону громадян­ство України.

§ 38. Набуття громадянства України

Громадянство України набувається:

за народженням;

за територіальним походженням;

внаслідок прийняття до громадянства України;

внаслідок поновлення у громадянстві України;

внаслідок усиновлення;

внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

внаслідок встановлення над особою, визнаною су­дом недієздатною, опіки;

у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

внаслідок встановлення батьківства;

за іншими підставами, передбаченими законом.

Дитина, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. За різного громадянства батьків, один з яких на момент народження дитини був громадянином України, вона є громадянином України,   однак,   якщо   обидва   батьки   жили   за   межами України, громадянство дитини, яка народилася за її ме­жами, визначається через письмову згоду батьків. Законо­давство України виключає можливість будь-якої переваги громадянства батька, на відміну від законодавства Вели­кобританії, Німеччини та деяких інших країн.

Умовами прийняття до громадянства є:

визнання і виконання Конституції і законів Ук­раїни;

неперебування в іноземному громадянстві або зобов'язання припинити іноземне громадянство;

безперервне проживання на законних підставах в Україні протягом останніх п'яти років. Це пра­вило не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах;

отримання дозволу на постійне проживання в Україні;

володіння українською мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

наявність законних джерел існування. Це не сто­сується осіб, яким надано статус біженця.

До громадянства України не приймаються особи, які:

вчинили злочини проти людства або здійснювали геноцид;

засуджені в Україні до позбавлення волі за вчи­нення тяжкого злочину до зняття або погашення судимості;

вчинили злочин на території іншої держави, який визнано законодавством України тяжким.

Подібні обмеження прийому до громадянства встанов­лені в багатьох державах. Наприклад, в конституції Фран­ції вказано, що в громадянство не приймаються особи, "якщо характер і спосіб життя їх не визнані гідними".

Особа, яка раніше перебувала у громадянстві України, може бути поновлена за її клопотанням у громадянстві за наявності всіх умов для прийняття громадянства України, крім  вимоги безперервного проживання на законних  під­ставах в Україні протягом останніх п'яти років.

§ 39. Припинення громадянства України

Громадянство України припиняється з таких підстав:

вихід із громадянства України;

втрата громадянства України;

підстави, передбачені міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких дана Вер­ховною Радою України.

Вихід із громадянства України здійснюється за клопо­танням особи, яка виїхала на постійне місце проживання за кордон. Вихід із громадянства допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала доку­мент, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Вихід із громадян­ства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід із громадянства, в Україні притягнуто як обви­нувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Ук­раїні є обвинувальний висновок суду.

Втрата громадянства України має місце:

якщо громадянин України добровільно набув гро­мадянство іншої держави;

внаслідок вступу особи на військову службу, у службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади іноземної держави без згоди на те державних органів Ук­раїни та за поданням відповідних державних органів України;

якщо громадянство України набуто внаслідок по­дання завідомо неправдивих відомостей або фаль­шивих документів.

Згідно зі ст. 106 Конституції України та ст. 22 Закону України "Про громадянство України" вирішення питань про громадянство України віднесено до компетенції Пре­зидента України.