Розділ ХІІІ Міжнародна правова статистика: загальна характеристика стану та тенденцій світової інтеграції інформації в боротьбі зі злочинністю

Розділ ХІІІ Міжнародна правова статистика: загальна характеристика стану та тенденцій світової інтеграції інформації в боротьбі зі злочинністю

 

§ 1. Поняття, завдання і методи міжнародної правової статистики

Актуальність вивчення міжнародної правової статистики зумовле­на багатьма причинами. Поглиблення міжнародного розподілу праці, розширення обсягів зовнішньоекономічних зв’язків, інтеграційні про­цеси в економічних і суспільних взаємовідносинах між державами, глобалізація злочинності та її організованих транснаціональних форм зумовлюють необхідність використання статистичних матеріалів, які характеризують розвиток економіки, культури, проявів девіантної по­ведінки і злочинності в різних країнах.

Міжнародна статистика являє собою особливу галузь статистики, до завдань якої належать узагальнення початкової інформації націо­нальних статистичних служб країн, а також міжнародних організацій у регіональні і світові підсумки на підставі міжнародних стандартів, в єдину систему показників для отримання порівняльних та взаємопов’язаних оцінок соціально-економічних явищ, стану право­порядку в окремих країнах і на міжнародному рівні і на підставі цього виявлення тенденцій розвитку людства.

Іншими словами, міжнародна статистика характеризує кількісні та якісні аспекти розвитку країн і їх господарських зв’язків, а також ре­гіонів і світу в цілому.

Як частина соціально-економічної статистики міжнародна статис­тика складається з трьох органічно пов’язаних напрямків: 1) наукової і практичної діяльності міжнародних статистичних організацій; 2) уза­гальнення досвіду організації та методології статистики в різних кра­їнах; 3) проведення міжнародних зіставлень і порівняльних дослі­джень.

Ці ж напрямки дослідження зумовлюють і основні завдання між­народної правової статистики. Головними з них є такі: а) розробка системи групувань і класифікацій у різних галузях статистики; б) створення єдиної статистичної бази для розробки принципів міжна­родної політики у сфері боротьби зі злочинністю та іншими право­порушеннями; в) узагальнення досвіду правозастосовної практики і діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу; г) розроб­ка системи обліку й обчислення показників відповідно до міжнародних стандартів; ґ) забезпечення вірогідності, об’єктивності, оперативності, стабільності, доступності зведених статистичних даних про правові явища; д) забезпечення міжнародних організацій цілісною статистич­ною інформацією; е) виявлення загальних рис та різниці у принципах організації статистики різних міжнародних організацій.

Таким чином, предметом міжнародної правової статистики є ви­вчення кількісної сторони діяльності правоохоронних і правозастосов- чих органів у різних країнах світу, пов’язаної із застосуванням норм права та реалізацією правової відповідальності, з метою подальшого якісного аналізу цієї діяльності за певний проміжок часу і на конкрет­них територіях.

З огляду на це об’єктом статистичного спостереження є світовий правопорядок, соціально-економічні та правові явища, які в ньому відбуваються. За одиницю сукупності при цьому береться або окрема країна, або певні регіони світу.

Міжнародна статистика використовує методологію загальної теорії статистики і математичної статистики.

На результати статистичного спостереження в міжнародній право­вій статистиці впливає цілий ряд факторів.

По-перше, це масштабність і складність організації проведення будь- яких масових спостережень (переписів, обстежень, вибіркових дослі­джень). При цьому проведення суцільних досліджень є фактично не­можливим через досить великий обсяг робіт. Тому застосовуються в основному вибіркові, монографічні, а також спостереження основно­го масиву, які мають переважно періодичний або разовий характер.

По-друге, складнощі виникають і при визначенні об’єкта спосте­реження, тобто сукупності тих країн, у яких можуть бути проведені статистичні спостереження. На визначення об’єкта спостереження впливає низка соціально-політичних, економічних, ідеологічних та інших чинників.

По-третє, наявність різних систем обліку правових явищ, а в деяких країнах їх повна відсутність, потребує глибокого наукового попере­днього і за результатами досліджень аналізу та перерахунку одержаних даних.

Застосування методів групування і зведення статистичних даних потребує копіткої роботи з перевірки зібраних даних, їх систематизації, оброблення, підрахунку підсумкових даних і подання їх у формі ста­тистичних таблиць у зв’язку з тим, що первинні дані надаються пере­важно у формі інформації урядів держав або беруться з їх офіційних видань.

Методи визначення узагальнюючих показників зведених статис­тичних даних застосовують при аналізі та вирішенні завдань, пов’язаних із виявленням і вивченням тенденцій, закономірностей їх проявів у різ­них країнах, регіонах і у світі в цілому. При цьому використовують досить значну сукупність параметрів оцінки будь-якого роду. Це від­носні та середні величини, індекси, методи визначення співвідношен­ня статистичних показників у структурі явищ, методи аналізу рядів динаміки, методи кількісного визначення зв’язків і взаємозв’язків між проявами однорідних явищ у різних країнах, графічний метод тощо.

Утім головну проблему методології міжнародної правової статис­тики становить порівнянність даних. Вона вирішується сьогодні пере­важно застосуванням методів математичної, кібернетичної статистики і найсучасніших технологій обчислювальної техніки.

Проте і при застосуванні суперсучасних технологій досягти за­довільної порівнянності показників міжнародної правової статисти­ки досить складно. Тому експерти міжнародних статистичних орга­нізацій виходять із цього скрутного становища, використовуючи комплексну систему збирання й аналізу статистичної інформації.

У числі обов’язкових елементів цієї системи можна назвати такі: до­повнення кількісних показників офіційної статистики про стан право­порядку в державі якісними показниками соціально-економічної та адміністративної статистики; аналіз соціально-економічної сутності кримінального й адміністративного законодавства; проведення по­рівняльного аналізу кримінально-правових і адміністративних дефі­ніцій і порядку реєстрації злочинів і правопорушень у різних країнах; вивчення повідомлень засобів масової інформації про стан право­порядку в країні і прояви злочинної поведінки; використання ефек­тивних методів корекції одержаних матеріалів із країн, які надали відповідну інформацію; широке використання методів середніх ве­личин, індексів, які дозволяють провести типологічні, варіаційні та аналітичні групування як за первинними, так і за вторинними озна­ками.

Отже, аналіз даних міжнародної правової статистики дає змогу порівняти прояви окремих правових явищ у різних країнах і висвітли­ти їх тенденції в глобальному масштабі по регіонах і групах країн, по динаміці структурних показників, кореляційних зв’язків між право­вими і соціально-економічними явищами, а в цілому виявити тенден­ції розвитку законослухняного суспільства і реагування людської спільноти на кримінальні реалії.

§ 2. Основні міжнародні статистичні організації

Різноманітність статистичних показників, які надають окремі держави з міжнародної правової статистики, спричинила необхідність створення спеціальних організацій, які збирають і обробляють відо­мості про стан правопорядку в окремих державах і в цілому у світі. Ці організації можуть бути як національними, так і інтернаціональ­ними.

Міжнародні статистичні організації не тільки розробляють статис­тичну методологію і програми спостережень, але й збирають і опра­цьовують статистичні дані. Серед міжнародних організацій найважли­віше значення мають статистичні органи Організації Об’єднаних Націй. Головними є Статистична комісія ООН та Статистичне бюро Секрета­ріату ООН.

Статистична комісія ООН (створена у 1946 р.) керує методоло­гічною роботою, координує статистичну діяльність спеціалізованих органів, узагальнює та аналізує досвід окремих країн, розробляє між­народні стандарти та здійснює допомогу країнам у проведенні статис­тичних досліджень. Вона підпорядкована Економічній та соціальній раді ООН (ЕКОСОР) і є однією з десяти її функціональних комісій. До складу комісії входять 24 країни-члени, які обираються ЕКОСОР на чотирирічний період. На сьогодні з країн СНД членами комісії є Укра­їна та Російська Федерація.

Статистичне бюро Секретаріату ООН — виконавчий орган, в основу діяльності якого покладено рекомендації Статистичної комі­сії ООН. Бюро збирає, обробляє, аналізує та публікує дані з міжнарод­ної статистики, які надають окремі країни.

Статистичну діяльність також здійснюють такі інституції: Між­народна організація праці (ILO); Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO); Організація Об’єднаних Націй з питань осві­ти, науки та культури (UNESCO); Міжнародний валютний фонд (IMF); Всесвітня організація охорони здоров’я (WHO) та ін.

Статистичне бюро Секретаріату ООН видає: статистичний щоріч­ник ООН (Statistical Yearbook); щомісячний статистичний бюлетень (Monthly bulletin of Statistics); демографічний щорічник (Demographic Yearbook); щорічник статистики національних рахунків (Yearbook of national accounts Statistics).

Діяльність урядів, громадських інститутів і приватного сектору багато в чому залежить від достовірності та порівнянності статистич­них даних на національному й світовому рівнях, і Організація Об’єднаних Націй є глобальним координаційним центром статистич­них даних із моменту свого заснування. Статистичний відділ Секрета­ріату, що керується Статистичною комісією, є міжурядовим органом Організації Об’єднаних Націй у галузі статистики, надає користувачам усього світу широкий асортимент статистичної продукції та послуг.

Статистична комісія за підтримки відділу розробляє статистичні методики в галузі зведених господарських показників, соціальних і гендерних показників, торгівлі, екологічної статистики, а також де­мографічної статистики, включаючи переписи населення та житлово­го фонду, вибіркові обстеження, статистику природного руху населен­ня і реєстрацію громадянських станів.

У 1973 р. було засновано Міжнародну асоціацію статистичних об­стежень (the International Association of Survey Statisticians — IASS) як одну із секцій Міжнародного статистичного інституту з метою сприя­ти вивченню та розвитку теоретичних і практичних засад вибіркових обстежень та переписів, підвищення зацікавленості щодо проблем об­стежень та переписів з боку фахівців-статистиків, урядів і суспільства в різних країнах світу.

Статистика ООН та її спеціалізованих установ — це система ста­тистичної інформації, яка характеризує основні тенденції розвитку всіх країн, регіонів і світу в цілому на підставі міжнародних рекомендацій з однакового числення і єдиних класифікацій.

На європейському рівні головною статистичною організацією є Євростат. Євростат (англ. Eurostat) — це статистична служба Євро­пейського Союзу, яка займається збиранням статистичної інформації у державах — членах ЕС та гармонізацією статистичних методів, що використовуються цими країнами. Офіс Євростату знаходиться в Люк­сембурзі. У даний час Євростат обробляє інформацію, отриману від національних статистичних служб, приводить її до єдиних стандартів та публікує результати. Євростат було створено у 1953 р. як статистич­ну службу Європейського об’єднання вугілля та сталі. З часом список завдань служби розширився, і в 1958 р. на її основі був сформований генеральний директорат. Головним завданням директорату було забез­печення інших генеральних директоратів Еврокомісії, а також інших європейських інститутів статистичною інформацією, необхідною для формування, реалізації та аналізу політики, яка ними проводиться.

З розвитком Євросоюзу велика увага стала приділятися завданню гармонізації статистичних методів, які використовуються країнами — членами ЄС, а також країнами-кандидатами. Євростат не займається безпосереднім збиранням статистичних даних — ця робота викону­ється статистичними службами країн. Зібрана національними служба­ми інформація обробляється Євростатом, приводиться до єдиних стандартів та публікується. З метою вироблення єдиних статистичних стандартів Євростат тісно співробітничає з національними службами статистики країн ЄС.

Генеральному директору Eurostat підпорядковані сім директорів, які є відповідальними за різні галузі діяльності: ресурси; статистичні методи та інструменти, публікації; державну та загальноєвропейську статистику; економіку та регіональну статистику; сільське господар­ство та екологію; соціальну статистику та інформаційне співтовари­ство; бізнес-статистику.

§ 3. Історія розвитку і загальна характеристика кримінально-правової статистики в зарубіжних країнах

Вважається, що вперше питання щодо порівнянності даних право­вої статистики було поставлено А. Кетле на І Міжнародному статис­тичному конгресі у 1853 р. У 1864 р. було видано працю міністра юстиції Франції Андре-Мішеля Геррі, в якій порівнювалась злочин­ність Англії і Франції, а в 1901 р. було проведено порівняльне дослі­дження злочинності в Італії, Іспанії, Австрії, Німеччині, Англії, Шот­ландії, Ірландії.

Постійний міжнародний орган — Міжнародний статистичний ін­ститут було створено у 1885 р. До Другої Світової війни інститут разом із міжнародною кримінально-правовою і пенітенціарною комісією працював над розробкою і вдосконаленням методик досліджень кри­мінальної статистики в різних країнах.

У ХХ ст., а саме 13 серпня 1948 р., у резолюції щойно створеної ООН вперше згадується про необхідність порівняльного аналізу зло­чинності у світі, а уже в 1949 р. було видано статистичний щорічник із відомостями про стан злочинності в передвоєнні і воєнні роки по 20 країнах.

У 1954 р. міжнародну кримінально-правову статистику почала складати Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол). Оскільки дані цієї організації викликали сумнів у спеціалістів, у 50-х рр. проблемою міжнародних кримінально-статистичних досліджень зацікавилась ООН.

Невід’ємною складовою протидії злочинності є розробка відпо­відних запобіжних заходів на основі всебічного аналізу її стану в тій чи іншій країні. Одним із джерел інформації для такого аналізу є статистичні дані. Тому підвищення надійності й достовірності отриманих статистичних даних є одним із завдань, які ставлять перед собою органи кримінальної юстиції європейських країн.

Як відомо, кримінально-правова статистика обліковує вчинені зло­чини. У всіх країнах існує офіційний облік суспільно небезпечних діянь, є поліцейська, прокурорська статистика, судова статистика, статистика установ виконання покарань. Облік здійснюється за різни­ми критеріями: кількістю зареєстрованих злочинів, кількістю прове­дених арештів, кількістю порушених кримінальних справ.

Вимірювання злочинності в країнах — членах ЄС є важким за­вданням, оскільки існують різні підходи в національних статистичних органах. Однак політичне і соціальне значення злочинності разом з увагою громадськості підсилили важливість отримання опису ситу­ації в країнах-членах.

Це було визнано в Гаазькій програмі створення «зони свободи, безпеки і справедливості» на 2005-2010 рр., що була затверджена у 2004 р. Європейською Радою. У ній Євростату було запропоновано створити європейський інструментарій для збирання, аналізу та по­рівняння даних про злочинність і рівень віктимізації (кількість жертв злочинів), їх тенденції, використовуючи національну статистику та інші джерела інформації.

У 2006 р. Європейська комісія затвердила комюніке «Розвиток всебічної та узгодженої стратегії ЄС для вимірювання злочинності і кримінальної юстиції: план дій на 2006-2010 рр.». Перші статистич­ні дані про злочинність і систему кримінальної юстиції країн — членів ЄС (включаючи нещодавно прийняті країни) було опубліковано напри­кінці 2006 р.

На рівні Ради Європи (членами цієї міжнародної організації є 46 країн) збирання даних про злочинність і систему кримінальної юстиції почалось раніше. У 1993 р. комітету експертів було доручено підготу­вати відповідне дослідження й оприлюднити його результати. Головна мета збірника — надати порівняльну інформацію стосовно злочиннос­ті. Перше видання європейського довідника зі злочинності і криміналь­ної юстиції (European Sourcebook of Crime and Criminal Justice Statistics) побачило світ 1999 р. У ньому містилась інформація про злочинність і систему кримінальної юстиції по 36 країнах. Друге видання вийшло у 2003 р., третє — у 2006 р. Статистичні дані по кожній країні готу­ються і потім надсилаються національними кореспондентами до екс­пертної групи довідника. Європейський довідник 2006 складається з 4 розділів: даних поліції (про кількість злочинів і кількість виявлених осіб, а також відомості щодо 5 видів злочинів), прокурорської статис­тики (дані не були оновлені в цьому виданні), статистики засуджених, тюремної статистики. В останній публікації по можливості були вра­ховані методологічні питання, пов’язані з проблемами існування різних дефініцій злочинів у різних країнах, особливостями кримінального процесу, а також самим збиранням статистичної інформації. У даний час готується четвертий випуск довідника, який буде охоплювати ста­тистичні дані за 2003-2007 рр.

Під егідою Ради Європи з 1983 р. проводяться щорічні досліджен­ня тюремної статистики — The Council of Europe Annual Penal Statistics (SPACE), які містять дані щодо кількості ув’язнених, котрі перебувають в установах виконання покарань у країнах — членах Ради Європи. Відомості збираються за допомогою запитальника, який надсилається до кожної країни. У 2005 р. дослідження охоплювало 47 країн. Дев’ять країн мали найвищі показники (більше 200 ув’язнених на 100 тис. на­селення). Це Росія — 576, Україна — 381, Естонія — 327, Латвія — 313, Молдова — 249, Литва — 233, Польща — 216, Азербайджан — 203, Грузія — 201. Найнижчі показники притаманні скандинавським краї­нам. На 1 вересня 2005 р. у європейських країнах налічувалось 1 млн 742 тис. 584 особи, що перебували в місцях позбавлення волі.

Альтернативними джерелами інформації щодо стану злочинності є віктимологічні опитування (опитування населення стосовно того, чи були вони жертвами того чи іншого злочину). З 1973 р. Європейською комісією проводиться опитування мешканців країн — членів ЄС, яке має назву Євробарометр. Репрезентативна вибірка складає приблизно 1000 респондентів у кожній країні, які опитуються від 2 до 5 разів на рік. Євробарометр націлений на моніторинг ставлення населення до соціальних і політичних процесів.

Останнє опитування в країнах — членах ЄС, яке стосувалось про­блем злочинності, проводилось у 2002 р. Головні питання були спря­мовані на оцінку рівня безпеки/небезпеки відношення населення на вулицях, ставились питання щодо обігу наркотиків і так званих вулич­них злочинів. У підсумковій доповіді дані за 2002 р. по 15 країнах порівнюються з аналогічними даними за 2000 і 1996 р. Стосовно без­пеки на вулицях, то у 2002 р. зафіксовано невелике збільшення тих, хто почуває себе небезпечно на вулицях після настання темряви в таких країнах, як Греція, Велика Британія, Італія, Люксембург, Франція. Про­яви наркотичної проблеми збільшились в таких країнах, як Велика Британія, Нідерланди, Португалія, Італія, Греція. У них кількість тих, хто безпосередньо бачив людей, що вживають, продають наркотики, або бачив шприци, залишені наркоманами, відповідно була 27, 26, 24, 23, 20 % від загальної кількості опитуваних.

Згідно з цим дослідженням ризик стати жертвою злочину найниж­чий у Австрії, Німеччині, Італії, Данії. Найвищий показник — у Греції і Франції. Зокрема, 53 % греків, 43 % французів, 40 % шведів і фінів, 38 % англійців відповіли «так» на запитання: «Протягом останніх 12 місяців чи могли би Ви особисто стати жертвою таких злочинів: крадіжка мобільного телефона, крадіжка іншої власності, грабіж з метою заволодіння мобільним телефоном, грабіж з метою заволодіння іншою власністю, берглері, напад або замах на напад? Але в середньому по всіх країнах 18 % респондентів не змогли оцінити ризик віктимізації.

Отже, можна зробити висновок, що європейці в 2002 р. були біль­ше стурбовані питаннями безпеки в місцях мешкання і більше збенте­жені проблемами, що пов’язані з наркотиками, у порівнянні з 2000 і 1996 рр.

§ 4. Кримінально-правова статистика в зарубіжних країнах

Сполучені Штати Америки. Статистичні дані про кількість за­реєстрованих злочинів на території США публікуються Федеральним бюро розслідувань (ФБР) у щорічному Єдиному звіті про злочинність (Uniform Crime Reports — UCR). Цей документ містить інформацію про рівень, коефіцієнти, структуру, динаміку злочинності як у цілому по країні, так і по окремих штатах і містах із населенням понад 10 тис. мешканців.

UCR складається з двох частин. До першої частини відносяться 7 найбільш серйозних і тих, що найчастіше вчиняються, злочинів, які складають так званий «індекс злочинності» (умисні вбивства, зґвалту­вання, розбійні напади, умисні тілесні ушкодження, крадіжки з про­никненням у помешкання, крадіжки, крадіжки автомототранспорту). Детальна інформація наводиться стосовно соціально-демографічної характеристики злочинців, а також їх жертв.

Звіт містить також інформацію про кількість проведених арештів як за цими злочинами, так і стосовно менш небезпечних протизаконних дій, які складають другу частину (всього 21 склад злочинів). Зауважи­мо, що у Звіті надається кількість саме арештів, а не кількість зааре­штованих осіб. Про кількість останніх можна дізнатись із даних, які характеризують розкриття злочинів.

Окремі розділи присвячено детальному опису персоналу правоохо­ронних органів, а також методологічним питанням збирання та об­робки статистичних даних.

У складі міністерства юстиції США функціонує бюро судової ста­тистики, воно акумулює відомості як щодо злочинності, так і стосовно жертв злочинів. Проте основна увага приділена судовій статистиці, яка характеризує кримінальний та цивільний процес, роботу американ­ських суддів різних ланок, витрати на їх утримання. Важлива частина зібраних даних присвячена питанням статистики виконання покарань, характеристиці засуджених, проблемам, з якими стикається пенітенці­арна система. Усі ці дані розміщуються на веб-сайті Бюро. Бюро видає Довідник статистики кримінальної юстиції (Sourcebook of Criminal Justice Statistics).

Серед європейських країн найбільш повна і надійна інформація щодо злочинності публікується в Німеччині. Єдина німецька кримінально-правова служба виникла у 1882 р., хоча деякі німецькі князівства вели свою кримінальну статистику (у Баварії — з 1803 р., у Бадені — з 1809 р.). Для кількісної характеристики злочинності нім­ці використовують термін «масштаби злочинності».

У даний час статистика щодо стану злочинності готується BKA (Bundeskriminalamt) — федеральною кримінальною службою. Статис­тичні дані публікуються кожного року в друкованому вигляді в другій половині року. Більшість примірників поширюється серед поліцей­ських і судових органів, а також серед університетів. Щорічник полі­цейської статистики починаючи з 1997 р. розміщується на відповід­ному офіційному сайті.

До статистичних відомостей поліції включається інформація щодо злочинів, що розслідуються нею, у тому числі замахи на злочини, дані про кількість підозрюваних та жертв злочинів і широке коло іншої інформації. Порушення правил, злочини проти національної безпеки та випадки порушення Правил дорожнього руху (ПДР) також входять до цих відомостей. Відомості представлені у формі графіків і таблиць із відповідними поясненнями.

Закон «Про федеральну кримінальну службу та взаємодію між фе­деральною і місцевою владою у кримінальних справах» становить правове поле для збирання й обробки поліцейської статистики на феде­ральному рівні. Відповідно до вказаних норм закону, BKA як централь­на агенція «повинна надавати кримінальній поліції аналіз і статистику, включаючи статистику злочинності, і спостерігати тенденції змін рівня злочинності». Керівним загальнонаціональним документом для обробки статистичної інформації є Інструкція про обробку поліцейської кримі­нальної статистики. Змінювати її може лише міністр внутрішніх справ ФРН. Щорічне опублікування поліцейської статистики відбувається на підставі одноголосного рішення конференції міністрів внутрішніх справ земель, якою керує міністр внутрішніх справ ФРН.

Злочини, які розслідує поліція, реєструються в статистичних звітах. До них також включаються правопорушення у сфері обігу наркотиків, що фіксуються митними органами. Порушення ПДР не включають у цей звіт, хоча кримінально карані порушення ПДР фіксуються. Крім того, правопорушення, вчинені поза Німеччиною, та правопорушення, карані за кримінальним законодавством окремих німецьких земель (окрім законодавства про захист інформації земель), не включаються у звіти. Для того щоб отримати найбільш повну статистичну картину, у звіт включаються злочини неповнолітніх, які не досягли віку кримі­нальної відповідальності, та осіб, які є неосудними через психічну хворобу.

Збирання статистичної інформації базується на переліку злочинів, які підібрані за кримінальними і кримінологічними критеріями. Ви­хідна статистика є уніфікованою по всій країні з 1 січня 1971 р., і зло­чини не оприлюднюються в статистичному звіті до того часу, поки не будуть розслідувані поліцією і не передані до прокурора або суду.

Служби кримінальної поліції суб’єктів федерації надсилають ста­тистичні дані BKA у вигляді таблиць і звітів, а там їх обробляють і узагальнюють.

Інформаційне значення поліцейської статистики є обмеженим з огля­ду на те, що поліція фіксує не всі злочини. З точки зору німецьких вчених, на стан поліцейської статистики впливає ряд факторів: кількість латент­них (прихованих) злочинів; помилки поліції при фіксації злочинів; збирання відомостей для цілей статистики; доповнення до криміналь­ного законодавства; фактичні зміни у структурі злочинності.

Отже, поліцейська статистика не відображає стану злочинності у повному обсязі, а є певною мірою інформативною. Утім, відомості поліції є досить надійним джерелом інформації про стан злочинності для законодавчої, виконавчої гілок влади та представників науки, кожен з яких у дослідженні злочинності переслідує власні цілі.

Італія. На центральному рівні знаходиться Servizio Analisi Criminale (SAC) — аналітична кримінальна служба, яка є одним із відділів Мі­ністерства внутрішніх справ, Департаменту державної безпеки, Голов­ного управління кримінальної поліції. SAC було засновано, згідно з Міжвідомчим Указом від 25 жовтня 2000 р., як «Центр з інформацій­ної координації боротьби зі злочинністю та для проведення міжвідом­чого стратегічного аналізу проявів злочинності для забезпечення необ­хідної підтримки Національного управління державної безпеки та як корисне джерело інформації для Департаменту державної безпеці та для сил поліції». Штат SAC складається з представників трьох сил поліції (Carabinieri, Polizia di Stato and Guardia di Finanza) і має три підрозділи: перший підрозділ займається якісним аналізом, другий — міжвідомчими спільними проектами (наприклад, розшук тих, хто пере­ховується від правосуддя), третій — статистичним аналізом. У своїй роботі SAC в основному спирається на відповідні дані, зібрані на цен­тральному та місцевому рівнях.

Перша система даних, яка є частиною загальної системи даних з усіх злочинів, включає кількісні дані з усіх зареєстрованих злочинів і тих, які збираються за допомогою так званої 165-ї типової форми. Ця форма-бланк складається з переліку 69 пунктів, відповідно до яких поліція реєструє злочини для суду. Кількісні дані (кількість зареєстро­ваних злочинів певного виду, кількість підозрюваних осіб) збирають­ся місцевими (у провінціях) відділами поліції шляхом заповнення типового бланка. На місцях префектури детально звіряють ці бланки і щомісяця відсилають їх до SAC та до Національного інституту ста­тистки. Поліцейські відділи оновлюють надану інформацію за допо­могою технології комп’ютерної обробки і передачі даних до централь­ної системи.

Португалія. Національний інститут статистики Португалії (INE) узагальнює всі дані з усіх правоохоронних органів, окрім імміграційної служби. Щороку INE підсумовує дані кримінальної статистики, що включають загальну кількість правопорушень з детальним аналізом категорій злочинів і джерел інформації про неї. Крім того, збирається інформація про загальну кількість правопорушників і суму збитків від злочинів проти власності в грошовому еквіваленті, включаючи деталь­ний аналіз виду злочинів, а також статі, віку, національності право­порушників та джерела інформації. Однак інформація базується лише на даних по злочинах, які були розслідувані поліцією суспільної без­пеки і республіканською національною гвардією.

Серед країн СНД розглянемо організацію і розвиток державної правової статистики у Республіці Казахстан. Уповноваженим дер­жавним органом у сфері правової статистики і спеціальних обліків є створений при Генеральній прокуратурі цієї держави комітет з пра­вової статистики і спеціальних обліків, який організував чіткий ре­жим формування статистики про поширеність злочинності, про ді­яльність правоохоронних органів, судів, а також налагодив ведення спеціальних обліків, довідкової та архівної роботи. Комітет є поза­відомчим органом.

22 грудня 2003 р. у Казахстані прийнято закон «Про державну правову статистику і спеціальні обліки». Цей нормативний акт визна­чає єдині принципи управління статистичною, інформаційною й об­ліковою системами в правовій сфері, які забезпечують оптимальні умови для її функціонування і вдосконалення. Цим документом впер­ше в законодавстві закріплені такі основні поняття, як державна право­ва статистика, її поділ на кримінально-правову, цивільно-правову і адміністративно-правову статистику, визначаються права й обов’язки уповноваженого органу і суб’єктів правової статистики, підстави про­ведення спеціальних обліків, їх призначення і види.

Предметом спеціальних обліків є задокументована інформація, яка характеризує сукупність масових правових або інших юридично зна­чимих явищ шляхом статистичного спостереження.

Подальше вдосконалення і розвиток державної правової статис­тичної системи дозволить органам правової статистики і спеціальних обліків трансформуватися в головний аналітичний інститут, що здій­снює моніторинг правових явищ у суспільстві, розробляє програми і рекомендації щодо боротьби із злочинністю та іншими правопору­шеннями в суспільстві.

У 2005 р. було прийнято декілька нормативних правових актів, що визначають головні принципи функціонування державної правової інформаційної статистичної системи. До їх числа належить затвер­дження нової інструкції з ведення єдиного карткового обліку заяв, повідомлень про злочини, кримінальних справ, результатів їх розслі­дування і судового розгляду (Єдина уніфікована статистична система — ЄУСС).

Завдяки впровадженню ЄУСС Комітет з правової статистики і спе­ціальних обліків переходить на «безпаперові» технології формування правової статистики, що підвищить ефективність нагляду за дотриман­ням конституційних прав громадян під час здійснення кримінального процесу, забезпечить прозорість діяльності правоохоронних органів.

§ 5. Кримінологічні організації світу і статистичні дослідження

ООН є найголовнішим міжнародним органом, на який покладено завдання здійснення єдиної кримінальної політики в усьому світі. Без­посередньо формує останню й розробляє рекомендації з контролю над злочинністю Комісія ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції, створена в 1992 р. у складі Економічної й соціальної ради ООН (ЕКОСОР). До цієї Комісії входять представники 40 держав. Вона планує заходи ООН з питань контролю злочинності, зокрема щодо таких видів злочинів, як організована, економічна злочинність, від­мивання «брудних» грошей, готує матеріали для проведення періодич­них Конгресів ООН.

У 1971 р. ООН заснувала Комітет із запобігання злочинності і бо­ротьби з нею, в обов’язки якого входять: надання доповідей по різних системах боротьби зі злочинністю у світі і поводження з правопоруш­никами, проведення статистичного аналізу, підготовка конгресів ООН

із запобігання злочинності. На всіх конгресах ООН, які проводяться кожні п’ять років, велике значення надається вивченню тенденцій у динаміці злочинності, проблемам її прогнозування, плануванню за­ходів протидії, уніфікації статистичних показників.

Перший всесвітній облік злочинності ООН провела 1977 р.

Результати огляду Організації Об’єднаних Націй регулярно пред­ставляються на конгресах Організації Об’єднаних Націй із запобіган­ня злочинності і кримінального правосуддя і знаходять відображення в глобальній доповіді із злочинності і правосуддя, яка містить також дані, отримані з матеріалів віктимологічного огляду.

Однак головною проблемою до цього часу залишається питання про те, яким інструментом для вимірювання міжнародних кримінально- статистичних даних та їх порівняння слід користуватись, тобто про­блема полягає в методиці вивчення злочинності, яка в кожній країні є своя.

Згідно з доповіддю Генерального секретаря ООН на ХІ Конгресі ООН із запобігання злочинності і кримінального правосуддя (Бангкок, 2005), щоб створити надійну базу даних про злочинність у всіх її фор­мах, необхідно приділяти більше уваги методам збирання інформації, включаючи сприяння проведенню віктимологічних оглядів у країнах, що розвиваються, і загальному вдосконаленню статистичних даних про злочинність.

З метою створення потенціалу в цій галузі статистичний відділ Секретаріату нещодавно оприлюднив Керівництво зі створення систе­ми статистики кримінального правосуддя. З метою визначення пріо­ритетів у галузі статистики злочинності Управління Організації Об’єднаних Націй з наркотиків і злочинності (ЮНОДК) разом з Євро­пейською економічною комісією (ЄЕК) провело в Женеві 3-5 листопада 2004 р. нараду з питань статистики злочинності. Особливу увагу на ній було приділено розробці рекомендацій і визначенню пріоритетів з метою вдосконалення процедур оцінки показників злочинності в меж­ах оглядів, а також узгодженню порядку денного майбутньої діяльнос­ті в галузі розробки стандартів і керівних принципів для їх викорис­тання в офіційній статистиці.

На підставі цих двох головних джерел даних проводиться подаль­ша робота з розробки показників та індексів, за допомогою яких мож­на було б аналізувати явища, пов’язані із злочинністю, і виявляти умови, що сприяють зростанню злочинності або дають змогу поперед­жувати її.

ООН має можливість відслідковувати глобальні тенденції злочин­ності у світі, у його окремих регіонах та групах країн, прогнозувати злочинність на найближче і віддалене майбутнє, своєчасно розробляти рекомендації з уніфікації кримінального законодавства, стратегію за­побігання злочинності і боротьби з нею. Держави-члени отримують базу даних для порівняння своєї злочинності зі злочинністю інших країн і світу в цілому, для стимулювання уніфікації системи криміналь­них діянь і використання світового досвіду з контролю над злочинніс­тю. Єдиний фронт проти злочинності — невідкладне завдання най­ближчого майбутнього. Юридична міжнародна статистика може нада­ти необхідну інформацію для її вирішення.

Далі стисло охарактеризуємо роботу найвідоміших кримінологіч­них установ Європи, чільне місце в дослідженнях яких належить статистичним розвідкам.

У межах Програми ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції створено мережу кримінологічних науково-дослідних інсти­тутів. Серед європейських установ найбільш важливими є Центр ООН з міжнародного запобігання злочинності (CICP), що знаходиться у Від­ні. Його основними завданнями є: запобігання злочинності, проведен­ня досліджень щодо ефективності функціонування органів криміналь­ної юстиції та реформи кримінального права. Особлива увага приді­ляється транснаціональній організованій злочинності, проблемам протидії корупції і торгівлі людьми. Завдяки впровадженню сучасних інформаційних технологій Центр має найширшу електронну базу ста­тистичних даних по різних країнах, публікацій з різних аспектів зло­чинності, але в першу чергу документів ООН з цієї проблематики, а також інформацію щодо партнерських організацій. Центр плідно співробітничає з відомим у всьому світі міжрегіональним інститутом ООН з досліджень злочинності і юстиції (ЮНІКРІ), що знаходиться в Турині (Італія). Основними науковими інтересами ЮНІКРІ є порів­няльні дослідження.

У Гельсінкі (Фінляндія) знаходиться ще одна відома установа — Європейський інститут із запобігання злочинності й контролю над нею (HEUNI). З 1981 р. інститут є тією ланкою, що об’єднує мережу інсти­тутів, які діють у рамках Програми ООН із запобігання злочинності і кримінальної юстиції. Інститут проводить конференції, організовує курси підвищення кваліфікації практичних працівників кримінальної юстиції, публікує тематичні збірники наукових праць, у яких висвіт­люються результати останніх досліджень, проведених ученими інсти­туту й науковцями інших європейських країн. Усе ж таки головною в діяльності цього закладу є робота груп експертів, які готують допо­віді щодо сучасних тенденцій розвитку злочинності та її окремих видів, а також впливу на них різних запобіжних заходів. Важливим є те, що після завершення досліджень урядам різних країн Європи надаються рекомендації. Саме у Фінляндії роль дослідників-експертів є достатньо впливовою, багато політичних рішень приймається саме з огляду на їх висновки.

Серед європейських інституцій, крім вищезгаданих наукових уста­нов, вагому роль відіграє Європейський комітет з проблем злочиннос­ті (ЕССР), який розробляє проекти конвенцій (кримінально-політичних рекомендацій), а також Рада міністрів юстиції і внутрішніх справ кра­їн — членів ЄС. Оскільки однією з цілей Шангенської угоди між єв­ропейськими країнами є запобігання і протидія злочинності, Рада кожні два місяці обговорює проблему розвитку і впровадження загаль­ної кримінальної політики. Із багатьох питань провадяться консульта­ції з Європейським парламентом.

Рішенням Ради Європи у 2001 р. засновано Європейську мережу запобігання злочинності (EUCPN). Метою її діяльності проголошено розвиток різних аспектів запобігання злочинності на місцевому й на­ціональному рівнях. У процесі реалізації цієї мети Європейської ме­режі найбільша увага приділяється таким складникам злочинності, як злочинність неповнолітніх, злочинність у великих містах і злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків. Основними її діями є при­скорення кооперації, контактів, обмінів інформацією, виявлення про­галин у певних сферах знань, організація спільних зустрічей, розпо­всюдження цільової інформації серед країн — членів ЄС. Важливою в діяльності Мережі є тісна співпраця між ученими і практичними працівниками для заповнення прогалин, що існують між цими двома агентами.

З кожним роком у європейських країнах збільшується кількість суб’єктів запобігання злочинності. Крім традиційних — правоохорон­них органів — нові групи державних і приватних установ залучають­ся до такої діяльності, серед яких муніципалітети, міністерства освіти й соціальної допомоги, представники індустрії, у тому числі будівель­ні корпорації, громадські організації, приватні особи та ін.

Безумовно, і в європейських країнах чималою є проблема втілення теоретичних знань у практичну площину. Мережа здійснює зусилля щодо поширення знань серед усіх зацікавлених організацій-партнерів, надає роз’яснення, що дедалі збільшує чисельність користувачів ін­формації.

Найвідомішою кримінологічною установою Німеччини вважають Інститут зарубіжного й міжнародного кримінального права М. Планка, що знаходиться у м. Фрайбург. Інститут є незалежним від місцевого університету, складається з двох підрозділів — кримінального права і кримінології. Останній співпрацює з німецькими міністерствами, Європейською комісією, з відділом ООН з питань наркотиків і зло­чинності. Більшість досліджень інституту присвячена європейським і міжнародним темам, включаючи проблеми соціальних змін, контроль над злочинністю, систему покарань та її ефективність, політику проти незаконного обігу наркотиків тощо.

 

Питання та завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення міжнародної правової статистики та назвіть її суб’єкти в рамках ООН.

2. Охарактеризуйте стан кримінально-правової статистики у деяких країнах Європи, США, СНД.

3. Яка роль статистики у проведенні наукових досліджень у сфері боротьби зі злочинністю в країнах світу?

 

Завдання 1. Знайдіть схожість і відміну в організації та стані кримінально- правової статистики України і США.

Завдання 2. Перерахуйте складнощі уніфікації міжнародної кримінально- правової статистики.