Печать

Глава 9. Теоретичні та організаційні основи призначення і проведення судово-економічної експертизи

Posted in Учебные материалы - Судова бухгалтерия (В.М.Глібко, О.П.Бущан)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Глава 9. Теоретичні та організаційні основи призначення і проведення судово-економічної експертизи


§ 1. Поняття експертизи та судово-економічної експертизи. Порядок проведення

§ 2. Підстави призначення і проведення судово-економічної експертизи

§ 3. Права та обов’язки експерта і умови дослідження матеріалів

§ 4. Висновок експерта та його оцінка

 

 

§ 1. Поняття експертизи та судово-економічної експертизи. Порядок проведення


У забезпеченні збереження майна всіх форм власності велику роль відіграє принцип невідворотності покарання, який вимагає обо­в’язкового розслідування кожного злочину. Реалізація цього принци­пу передбачає також максимальне використання під час розслідуван­ня спеціальних знань у галузі економіки, що зумовлює необхідність призначення експертизи. Використання висновків експерта у сукуп­ності з іншими доказами у справі дає змогу повніше виявити факти зловживання посадових осіб, нестачі та надлишки матеріальних цінностей і грошових коштів, а також обставини, що сприяють учи­ненню злочинів.

При багатогалузевості застосування спеціальних знань, вирішува­них при цьому питань, для експертизи характерні загальні принципо­ві положення. По-перше, високий ступінь професіоналізму і компе­тентності експерта (від лат. expertus — досвідчений); по-друге, неза­лежність і об’єктивність експерта; по-третє, законність дій експерта і науковість досліджень та обґрунтованість висновків.

<^кспертиза, франц., исследование и установление фактов и об- стоятельств, для вьіяснения которьіх необходимьі специальньїе позна- ния в какой-либо науке, искусстве, ремесле или промисле. Лица, об- ладающие соответствующими познаниями и приглашаемьіе в суд или в другие учреждения для подачи своих мнений, назьіваются ^кспертaми» (Иллюстрированньїй ^нциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона. — М. : ^ксмо, 2007).

Ухвалення законів України «Про судову експертизу», «Про науко­ву і науково-технічну експертизу» та інших створює реальні можливості використання всіх досягнень науки в діяльності установ влади, державного управління, правоохоронних органів для захисту прав громадян та інтересів держави, зміцнення правопорядку і законності.

Питання експертизи регламентуються Законом України «Про судо­ву експертизу» від 25 лютого 1994 р., а також статтями 75, 76, 196, 202 КПК, статтями 57, 61 ЦПК, ст. 273 КпАП, статтями 31, 41 АПК, та іншими правовими актами.

Це означає, що будь-яка фізична особа, особа-підприємець, юри­дична особа мають право з власної ініціативи звернутися до спеціаліс­та відповідного профілю для одержання письмового висновку. Під­ставою для цього є конституційні принципи, законодавчі норми про гарантії прав людини, свобод підприємництва. Такі висновки можуть надаватися в державні, судові та інші органи і установи для захисту порушених прав і законних інтересів громадян. У таких випадках діє важливіший демократичний принцип, який полягає в тому, що жодні фактичні дані не мають наперед встановленої сили. Цей принцип за­кріплено в законах (статті 66, 67 КПК, статті 57, 60 ЦПК, статті 32, 43 ГПК, статті 251, 252 КпАП).

Судово-економічна експертиза поступово формується в самостій­ний клас експертиз. Це викликано потребами правоохоронної практи­ки, розгалуженістю економічної злочинності.

Судово-економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження докумен­тів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Саме стан і результати економічної діяльності суб’єктів економіч­них відносин є предметом судово-економічної експертизи, а об’єктом її дослідження — показники, що характеризують цю діяльність. Тому судові експертизи даного класу можуть застосовуватися при розсліду­ванні значної частини економічних злочинів як самостійно, так і в сукупності з іншими судовими експертизами, об’єктом дослідження яких є документи або інформація в документах (почеркознавча екс­пертиза документів, технічна, авторознавча, технологічна та ін.).

Головними завданнями дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є:

-    встановлення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;

-    встановлення документальної обґрунтованості оформлення опе­рацій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно- матеріальних цінностей, в тому числі грошових, основних засобів, надання послуг;

-    встановлення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;

-    встановлення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших ви­плат;

-   встановлення відповідності чинному законодавству відображен­ня в податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;

-    встановлення відповідності чинному законодавству відображен­ня в податковому обліку податкових зобов’язань та податкового кре­диту з податку на додану вартість;

-    встановлення недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, які сприяли або могли сприяти заподіянню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню.

Головними завданнями дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій є:

-   встановлення документальної обґрунтованості, аналізу показни­ків фінансового стану (платоспроможності, фінансової стійкості, при­бутковості та ін.);

-    встановлення документальної обґрунтованості аналізу і структу­ри майна та джерел його придбання;

-   встановлення документальної обґрунтованості стану та інтенсив­ності використання оборотних активів та джерел їх формування;

-    встановлення документальної обґрунтованості аналізу джерел власних коштів та результатів фінансово-господарської діяльності;

-   встановлення документальної обґрунтованості аналізу загально­господарських і спеціальних фондів;

-   встановлення документальної обґрунтованості аналізу реальнос­ті розрахунків з дебіторами і кредиторами;

-   встановлення документальної обґрунтованості аналізу економіч­ної доцільності отримання і використання кредитів та позик;

-    встановлення документальної обґрунтованості аналізу витрат і цін як чинників фінансової стабільності, беззбитковості;

-    встановлення документальної обґрунтованості розрахунків при приватизації та оренді, відповідності чинним методикам оцінки вар­тості майна, що приватизується, та інші питання, пов’язані з привати­зацією, банкрутством підприємств;

-   встановлення документальної обґрунтованості розрахунків част­ки майна при виході учасника зі складу засновників;

-   встановлення документальної обґрунтованості розрахунків втра­ченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди в разі втрати працездатності та в інших випадках);

-    встановлення документальної обґрунтованості цільового витра­чання бюджетних коштів;

-   встановлення документальної обґрунтованості розрахунків утра­ченої вигоди.

Головними завданнями дослідження документів фінансово- кредитних операцій є:

-    встановлення документальної обґрунтованості оформлення бан­ківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на ра­хунках;

-    встановлення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видання, використання та погашен­ня кредитів;

-    встановлення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово-господарської діяльності;

-   встановлення відповідності чинному законодавству відображен­ня фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності;

-    встановлення документальної обґрунтованості відображення фінансово-господарських операцій щодо нарахування та сплати бан­ками податків та їх відповідності даним обліку та звітності, чинному законодавству;

-    встановлення кола осіб, на яких покладено обов’язок забезпечи­ти додержання вимог нормативно-правових актів з банківського об­ліку і контролю.

Відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохорон­них органів (у тому числі для вирішення питання про порушення ад­міністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації, Державної виконавчої служби, Державної митної служби, на замовлення захисників, адвокатів та інших осіб можуть виконуватися експертні дослідження, що потребують спеці­альних знань та використання методів криміналістики і судової екс­пертизи. Результати експертних досліджень викладаються у вигляді письмових висновків спеціалістів чи рецензій.

Експертизи та експертні дослідження проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.

За наявності обставин, що унеможливлюють проведення експер­тизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призна­чили експертизу, можуть доручити її виконання іншим експертам, за­значивши мотиви.

 

 


 

§ 2. Підстави призначення і проведення судово-економічної експертизи


Правильне визначення потреби використання під час розслідуван­ня злочину спеціальних знань у галузі економіки, а отже, і призначен­ня судово-економічної експертизи є однією з гарантій повноти, всебіч­ності та об’єктивності дослідження фактичних обставин справи.

Судово-економічну експертизу на стадії досудового слідства при­значають тоді, коли перед слідчим після проведення ним слідчих дій постають конкретні запитання, вирішувати які може лише спеціаліст, і коли у справі достатньо матеріалів, необхідних для надання їх бухгалтеру-експерту. Судово-економічна експертиза призначається відповідно до вирішуваних завдань дослідження документів бухгал­терського, податкового обліку і звітності, документів про економічну діяльність підприємств і організацій та документів фінансово-кредитних операцій і статей 75, 76, 196 КПК.

Підставою для проведення експертиз є передбачений законом про­цесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою або органом.

У постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються такі дані: місце і дата винесення постанови (ухвали); посада, звання та прізвище особи, яка призначила експертизу; назва суду; назва спра­ви та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави призначення експертизи; прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експерту; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, переданих експерту, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для про­ведення експертизи.

Якщо під час проведення експертизи об’єкт (об’єкти) дослідження може бути пошкоджений чи знищений, у постанові (ухвалі) має міс­титися дозвіл на його пошкодження чи знищення.

Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при про­веденні експертизи, наводиться в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз.

Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної чи фізичної особи) з обов’язковим зазначенням його реквізитів, переліком питань, які підлягають вирі­шенню, а також об’єктів, що надаються.

Експертизи та дослідження проводять спеціалісти, які мають від­повідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеці­аліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та одержали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до державного реєстру атестованих судових експертів.

Судово-економічну експертизу проводять державні науково- дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України, особи на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадяни за разовими угодами.

Строк проведення експертизи встановлюється залежно від склад­ності дослідження з урахуванням експертного навантаження спеціа­лістів керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах:

10 днів — щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і не­складних за характером досліджень;

одного місяця — щодо матеріалів із середньою кількістю об’єктів або середньої складності за характером досліджень;

двох місяців — щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень;

більше двох місяців — щодо матеріалів з особливо великою кіль­кістю об’єктів або найскладніших за характером досліджень (викорис­тання криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електрон­ного), проведення експериментальних досліджень, застосування де­кількох методів), при цьому строк виконання не повинен перевищува­ти трьох місяців.

У виняткових випадках, якщо експертиза є особливо складною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує більше п’яти томів ма­теріалів справи, або є комплексною чи потребує залучення спеціалістів з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, органі­зацій і не може бути виконана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який призначив експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення матеріалів при нескладних та середньої складності дослідженнях не повинно перевищувати п’яти днів; при складних та найскладніших дослідженнях — відповідно десяти та п’ятнадцяти днів.

У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов’язаних з витребуванням додаткових матеріа­лів або усуненням інших недоліків, що їх припустилася особа (або орган), яка призначила експертизу.

Судово-економічна експертиза, як правило, проводиться в при­міщенні експертної установи, а в разі потреби місце її проведення встановлюється експертом за домовленістю з органом, який призна­чив експертизу. Експерт досліджує тільки матеріали, надані йому слідчим. Самостійно добирати матеріали для дослідження експерт не має права.

Конкретне використання під час розслідування кримінальних справ спеціальних знань експерта визначається змістом питань, запропоно­ваних йому для вирішення.

Слідчий бере активну участь у здійсненні судово-економічної екс­пертизи і, контролюючи роботу експерта, забезпечує йому всебічне і повне дослідження всіх матеріалів, необхідних для встановлення пра­вильного і обґрунтованого висновку з додержанням чинних процесу­альних норм. Зокрема, слідчий організовує в разі потреби зустрічі обвинуваченого з експертом; документально оформлює заяву і пояс­нення обвинуваченого; забезпечує збирання додаткових матеріалів; знайомиться з новими фактами, встановленими експертом; у міру їх виявлення ставить перед експертом додаткові питання, призначає нову або додаткову експертизу в разі необхідності, в тому числі в інших установах за зоною обслуговування.

Під час контролю з боку слідчого не допускається будь-яке втру­чання в діяльність експерта за сутністю його спеціальних дій. Слідчий також не має права впливати на зміст висновку експерта.

 


 


§ 3. Права та обов’язки експерта і умови дослідження матеріалів


Незалежно від виду судочинства судовий експерт має такі права:

1)   знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, і порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для давання висновку;

2)   указувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її прове­дення факти, які мають значення для справи і щодо яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушень;

3)   з дозволу особи чи органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих, судових, виконавчих дій і ставити запитання щодо предмета судової експертизи;

4)   подавати скарги на дії особи, у провадженні якої знаходиться справа, якщо ці дії порушують права судового експерта або порядок проведення експертизи;

5)   одержувати винагороду за проведення судової експертизи;

6)   на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.

Якщо питання, поставлені на розгляд експерту, виходять за межі

його компетенції або якщо наданих йому матеріалів недостатньо для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані, експерт у письмовій формі повідомляє орган, який призначив експертизу, про неможливість складання висновку (ст. 77 КПК, ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»).

Судовий експерт зобов’язаний:

-     провести повне дослідження і надати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

-      за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз’яснення щодо свого висновку;

-     заявляти самовідвід у разі наявності передбачених законодав­ством підстав, що виключають його участь у справі;

-     обов’язково з’явитися на виклик і дати правильний висновок на поставлені питання.

Експерту забороняється:

-      проводити експертизу без письмової вказівки керівника (його заступника) експертної установи, за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим після огляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;

-     самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню;

-     вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

-     розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка про­водить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (орга­ну), яка призначила експертизу;

-     зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень по­за службовим приміщенням;

-      вступати у непередбачені порядком проведення експертизи кон­такти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в ре­зультатах експертизи (п. 2. 3 Інструкції про призначення та проведен­ня судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5).

Судового експерта на підставі та в порядку, передбаченому законо­давством, може бути притягнено до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.

За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.

За злісне ухилення від з’явлення до органів дізнання та досудово- го слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність.

За надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК), відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків (ст. 385 КК), розголошення даних, що стали йому відомі під час проведен­ня експертизи (ст. 387 КК), експерт несе кримінальну відповідальність.

Експертиза проводиться після надання особою чи органом, яка її призначила, матеріалів, оформлених належним чином.

До експертної установи надаються: постанова (ухвала) про при­значення експертизи; об’єкти, зразки для порівняльного дослідження;

у разі потреби — матеріали справи (протоколи оглядів, обшуків, ви­їмки та ін.).

Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи екс­перту слід надати: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні і зведені документи бухгал­терського та податкового обліку і звітності.

Якщо бухгалтерський облік здійснювався в електронно- обчислювальному вигляді, експерту надаються документи на машин­них носіях (роздруківки реєстрів бухгалтерського обліку), обов’язково завірені у встановленому порядку.

Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків до­кументальної ревізії, у постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються зацікав­леними особами, непереконливо обґрунтовані ревізорами та ін.).

Якщо слідчий або суд зазнають труднощів у визначенні документів, необхідних для надання експертного висновку, їм слід звернутися за консультацією до спеціаліста.

Документи мають бути систематизовані в хронологічному порядку (за епізодами діяння, періодами тощо), підшиті, прошнуровані та про­нумеровані.

При проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів що­до збереження наданих на експертизу об’єктів, аби не допустити їх знищення чи пошкодження.

Якщо за характером дослідження зберегти об’єкт неможливо, а в постанові (ухвалі) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об’єкта, то на його пошкодження (знищення) має бути одержана пись­мова згода особи (органу), яка призначила експертизу.

У разі пошкодження чи знищення об’єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об’єкти або їх залишки повертаються особі (органу), яка призначила експертизу.

Документальні матеріали, які були об’єктом дослідження, а також надані на порівняльне дослідження зразки позначають відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертають особі (органу), яка призначила експертизу.

 


 

 

§ 4. Висновок експерта та його оцінка


Висновок експерта має відповідати вимогам КПК, тобто бути про­цесуальним документом, що містить систему доказів для завершення справи, порушеної правоохоронними органами. Для попередньої оцін­ки змісту і якості висновку експерта та з метою одержання роз’яснення чи доповнення висновку слідчий, керуючись ст. 201 КПК, має право допитати експерта.

Достовірні дані, які наводяться у висновку експерта, повинні мати значення доказу згідно з КПК. Це означає, що правоохоронні органи під час вирішення справи розглядають серед усіх доказів також висно­вок експерта. У зв’язку з цим до нього ставиться низка правових вимог, а саме: його відповідність процесуальним нормам, об’єктивність, по­внота, наукова обґрунтованість, логічність і послідовність викладу, конкретність, додержання чинних державних стандартів та стилістики ділових документів. Відповідність висновку експерта зазначеним ви­могам встановлює слідчий.

Висновки експерта відповідають процесуальним нормам, якщо, по-перше, додержані процесуальні норми під час проведення експер­тизи; по-друге, якщо висновок складено відповідно до статей 75, 200 КПК або ст. 66 ЦПК. Порушення цих нормативних вимог часто при­зводить до повторних експертиз і навіть скасування відповідних рішень слідчих органів та судів вищими інстанціями.

У вступній частині висновку експерта зазначаються: — наймену­вання документа («Висновок»), його номер, за наявності відповідних підстав — характер експертизи (чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною), вид (назва) експертизи, за якою справою (кримінальною, цивільною, господарською, номер справи) вона про­водиться; дата складання висновку; дата надходження постанови (ухвали), об’єктів і матеріалів справи до експертної установи (її на­йменування), експерта (його ім’я, по батькові); найменування і дата складання документа, на підставі якого виконується експертиза (постанова, ухвала), та найменування особи (посада, прізвище, ініціали) або органу, яка призначила експертизу; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження); відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів); перелік питань (дослівно у формулюванні поста­нови чи ухвали), які винесено на вирішення експертизи; питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи; дані про екс­перта (експертів): посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім’я та по батькові, освіта, експертна спеціаль­ність, стаж експертної роботи, номер свідоцтва про присвоєння квалі­фікації судового експерта; попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК (у необхідних випадках за відмову від надання висновку за ст. 385 КК); відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус); нормативні акти та література, які використовувались експер­том при вирішенні поставлених питань, із зазначенням відповідно їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних даних.

У разі здійснення повторної чи додаткової експертизи у вступній частині наводяться також відомості про первинні експертизи: ким і де проведені, номер і дата висновку, висновки за питаннями, внесеними на повторний розгляд, підстави для призначення нової експертизи.

У разі проведення комплексної та комісійної експертиз у вступній частині висновку вказується прізвище провідного експерта та відо­бражується підготовчий етап експертизи. Якщо експертизу здійсню­ють декілька експертних установ, усі вони зазначаються у вступній частині.

Якщо комплексній експертизі передувало проведення окремих екс­пертиз, результати яких мають значення для вирішення загального питання, у вступній частині наводяться дані про ці експертизи.

У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також наводиться обґрунтування висновків з поставлених питань.

Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз’яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні по­вторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

У заключній частині викладаються висновки дослідження у ви­гляді відповідей на поставлені питання в послідовності, визначеної у вступній частині.

На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.

У разі, якщо заключний висновок неможливо сформулювати у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, ви­кладених у дослідницькій частині.

Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експерт­ної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.

Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми та ін., вони також підписуються експертом (експерта­ми); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.

У висновку експертів при проведенні комплексної експертизи до­датково зазначаються:

-    дані про інші експертизи, якщо їх результати використовувалися для вирішення питань, поставлених перед комплексною експертизою;

-    дослідження, які проводились окремими експертами, описують­ся у відповідних розділах дослідницької частини із зазначенням пріз­вищ експертів;

-    узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.

Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупному оцінюванні результатів усіх досліджень і дійшли згоди.

У разі, якщо згоди між ними не було досягнуто, складаються де­кілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а за­ключна — окремими, під відповідними висновками або згідно з про­веденими ними дослідженнями.

Предмети та документи, що були об’єктами експертного досліджен­ня, підлягають поверненню особі (органу), яка призначила експертизу, разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.

Експертні дослідження, їх перебіг і результати викладаються у ви­сновку спеціаліста із зазначенням його спеціалізації.

Висновок спеціаліста складається за структурою та змістом висно­вку експерта за такими винятками: особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом; у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, яка проводить дослі­дження, за надання завідомо неправдивого висновку.

Висновок експерта, який надійшов до слідчого, має бути уважно вивчений і оцінений. Слідчий, перевіряючи додержання у висновку експерта процесуальних норм, встановлює правильність посилання на нормативні акти при аргументації доказів. Оцінка доказів, по­даних у висновку експерта, ґрунтується на додержанні процесуаль­них норм, повноті і правильності питань, поставлених на вирішен­ня експертизи.

Однією з процесуальних вимог в оцінці висновку експерта є ви­користання в експертних дослідженнях достовірних матеріалів (пер­винних документів, облікових реєстрів, документів звітності).

Свідчення окремих осіб не можуть бути використані експертом як основа висновку, якщо немає відповідних первинних документів, об­лікових реєстрів, документів інвентаризації, тобто матеріалів, які могли б підтвердити та бути безперечними доказами досліджуваних фактів.

Професіоналізм і стиль висновку експерта мають бути загально­доступними для розуміння всіх учасників, причетних до розгляду певної справи. Якщо у висновку експерта застосовано зрозумілу тіль­ки для обмеженого кола спеціалістів термінологію, а стиль викладання не відповідає діловому документуванню, то за таких умов може бути призначено повторну або додаткову експертизу.

Коли експертиза визнається неповною або не досить ясною, або висновок експерта — необґрунтованим чи таким, що суперечить ма­теріалам справи або викликає сумніви в його правильності, може бути призначено повторну експертизу.

Висновок експерта для особи, яка призначила експертизу, не є обов’язковим, але незгода з ним має бути мотивована у відповідній постанові, ухвалі, вироку.

 

 

Запитання для самопідготовки


  1. Охарактеризуйте нормативні акти, що регулюють призна­чення та проведення судово-економічних експертиз.
  2. Укажіть, які матеріали надаються експерту-економісту при призначенні експертиз слідчим чи судом.
  3. Назвіть основні методи перевірки експертом документів, наданих на експертизу.
  4. Укажіть основні випадки призначення та проведення судово- економічної експертизи.
  5. Які права і обов’язки експерта?
  6. Охарактеризуйте документ, яким оформлюються результати експертизи.
  7. Назвіть основні критерії оцінки висновку експерта- економіста.