Глава 9. Теоретичні та організаційні основи призначення і проведення судово-економічної експертизи
Глава 9. Теоретичні та організаційні основи призначення і проведення судово-економічної експертизи
§ 1. Поняття експертизи та судово-економічної експертизи. Порядок проведення
§ 2. Підстави призначення і проведення судово-економічної експертизи
§ 3. Права та обов’язки експерта і умови дослідження матеріалів
§ 4. Висновок експерта та його оцінка
§ 1. Поняття експертизи та судово-економічної експертизи. Порядок проведення
У забезпеченні збереження майна всіх форм власності велику роль відіграє принцип невідворотності покарання, який вимагає обов’язкового розслідування кожного злочину. Реалізація цього принципу передбачає також максимальне використання під час розслідування спеціальних знань у галузі економіки, що зумовлює необхідність призначення експертизи. Використання висновків експерта у сукупності з іншими доказами у справі дає змогу повніше виявити факти зловживання посадових осіб, нестачі та надлишки матеріальних цінностей і грошових коштів, а також обставини, що сприяють учиненню злочинів.
При багатогалузевості застосування спеціальних знань, вирішуваних при цьому питань, для експертизи характерні загальні принципові положення. По-перше, високий ступінь професіоналізму і компетентності експерта (від лат. expertus — досвідчений); по-друге, незалежність і об’єктивність експерта; по-третє, законність дій експерта і науковість досліджень та обґрунтованість висновків.
<^кспертиза, франц., исследование и установление фактов и об- стоятельств, для вьіяснения которьіх необходимьі специальньїе позна- ния в какой-либо науке, искусстве, ремесле или промисле. Лица, об- ладающие соответствующими познаниями и приглашаемьіе в суд или в другие учреждения для подачи своих мнений, назьіваются ^кспертaми» (Иллюстрированньїй ^нциклопедический словарь Ф. Брокгауза и И. Ефрона. — М. : ^ксмо, 2007).
Ухвалення законів України «Про судову експертизу», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та інших створює реальні можливості використання всіх досягнень науки в діяльності установ влади, державного управління, правоохоронних органів для захисту прав громадян та інтересів держави, зміцнення правопорядку і законності.
Питання експертизи регламентуються Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р., а також статтями 75, 76, 196, 202 КПК, статтями 57, 61 ЦПК, ст. 273 КпАП, статтями 31, 41 АПК, та іншими правовими актами.
Це означає, що будь-яка фізична особа, особа-підприємець, юридична особа мають право з власної ініціативи звернутися до спеціаліста відповідного профілю для одержання письмового висновку. Підставою для цього є конституційні принципи, законодавчі норми про гарантії прав людини, свобод підприємництва. Такі висновки можуть надаватися в державні, судові та інші органи і установи для захисту порушених прав і законних інтересів громадян. У таких випадках діє важливіший демократичний принцип, який полягає в тому, що жодні фактичні дані не мають наперед встановленої сили. Цей принцип закріплено в законах (статті 66, 67 КПК, статті 57, 60 ЦПК, статті 32, 43 ГПК, статті 251, 252 КпАП).
Судово-економічна експертиза поступово формується в самостійний клас експертиз. Це викликано потребами правоохоронної практики, розгалуженістю економічної злочинності.
Судово-економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; дослідження документів фінансово-кредитних операцій.
Саме стан і результати економічної діяльності суб’єктів економічних відносин є предметом судово-економічної експертизи, а об’єктом її дослідження — показники, що характеризують цю діяльність. Тому судові експертизи даного класу можуть застосовуватися при розслідуванні значної частини економічних злочинів як самостійно, так і в сукупності з іншими судовими експертизами, об’єктом дослідження яких є документи або інформація в документах (почеркознавча експертиза документів, технічна, авторознавча, технологічна та ін.).
Головними завданнями дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є:
- встановлення документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, періоду і місця їх утворення;
- встановлення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно- матеріальних цінностей, в тому числі грошових, основних засобів, надання послуг;
- встановлення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів;
- встановлення документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;
- встановлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток;
- встановлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість;
- встановлення недоліків в організації бухгалтерського обліку контролю, які сприяли або могли сприяти заподіянню матеріальної шкоди або перешкоджали її своєчасному виявленню.
Головними завданнями дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій є:
- встановлення документальної обґрунтованості, аналізу показників фінансового стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості та ін.);
- встановлення документальної обґрунтованості аналізу і структури майна та джерел його придбання;
- встановлення документальної обґрунтованості стану та інтенсивності використання оборотних активів та джерел їх формування;
- встановлення документальної обґрунтованості аналізу джерел власних коштів та результатів фінансово-господарської діяльності;
- встановлення документальної обґрунтованості аналізу загальногосподарських і спеціальних фондів;
- встановлення документальної обґрунтованості аналізу реальності розрахунків з дебіторами і кредиторами;
- встановлення документальної обґрунтованості аналізу економічної доцільності отримання і використання кредитів та позик;
- встановлення документальної обґрунтованості аналізу витрат і цін як чинників фінансової стабільності, беззбитковості;
- встановлення документальної обґрунтованості розрахунків при приватизації та оренді, відповідності чинним методикам оцінки вартості майна, що приватизується, та інші питання, пов’язані з приватизацією, банкрутством підприємств;
- встановлення документальної обґрунтованості розрахунків частки майна при виході учасника зі складу засновників;
- встановлення документальної обґрунтованості розрахунків втраченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди в разі втрати працездатності та в інших випадках);
- встановлення документальної обґрунтованості цільового витрачання бюджетних коштів;
- встановлення документальної обґрунтованості розрахунків утраченої вигоди.
Головними завданнями дослідження документів фінансово- кредитних операцій є:
- встановлення документальної обґрунтованості оформлення банківських операцій з відкриття рахунків, руху грошових коштів на рахунках;
- встановлення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видання, використання та погашення кредитів;
- встановлення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку банків їх фінансово-господарської діяльності;
- встановлення відповідності чинному законодавству відображення фінансово-господарських операцій банків вимогам нормативних актів з ведення обліку і подання звітності;
- встановлення документальної обґрунтованості відображення фінансово-господарських операцій щодо нарахування та сплати банками податків та їх відповідності даним обліку та звітності, чинному законодавству;
- встановлення кола осіб, на яких покладено обов’язок забезпечити додержання вимог нормативно-правових актів з банківського обліку і контролю.
Відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації, Державної виконавчої служби, Державної митної служби, на замовлення захисників, адвокатів та інших осіб можуть виконуватися експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Результати експертних досліджень викладаються у вигляді письмових висновків спеціалістів чи рецензій.
Експертизи та експертні дослідження проводяться, як правило, за зонами регіонального обслуговування.
За наявності обставин, що унеможливлюють проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, особа або орган, які призначили експертизу, можуть доручити її виконання іншим експертам, зазначивши мотиви.
§ 2. Підстави призначення і проведення судово-економічної експертизи
Правильне визначення потреби використання під час розслідування злочину спеціальних знань у галузі економіки, а отже, і призначення судово-економічної експертизи є однією з гарантій повноти, всебічності та об’єктивності дослідження фактичних обставин справи.
Судово-економічну експертизу на стадії досудового слідства призначають тоді, коли перед слідчим після проведення ним слідчих дій постають конкретні запитання, вирішувати які може лише спеціаліст, і коли у справі достатньо матеріалів, необхідних для надання їх бухгалтеру-експерту. Судово-економічна експертиза призначається відповідно до вирішуваних завдань дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, документів про економічну діяльність підприємств і організацій та документів фінансово-кредитних операцій і статей 75, 76, 196 КПК.
Підставою для проведення експертиз є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою або органом.
У постанові (ухвалі) про призначення експертизи зазначаються такі дані: місце і дата винесення постанови (ухвали); посада, звання та прізвище особи, яка призначила експертизу; назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави призначення експертизи; прізвище експерта або назва установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експерту; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, переданих експерту, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Якщо під час проведення експертизи об’єкт (об’єкти) дослідження може бути пошкоджений чи знищений, у постанові (ухвалі) має міститися дозвіл на його пошкодження чи знищення.
Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи, наводиться в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз.
Підставою для проведення експертного дослідження є письмова заява (лист) замовника (юридичної чи фізичної особи) з обов’язковим зазначенням його реквізитів, переліком питань, які підлягають вирішенню, а також об’єктів, що надаються.
Експертизи та дослідження проводять спеціалісти, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестовані та одержали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності і внесені до державного реєстру атестованих судових експертів.
Судово-економічну експертизу проводять державні науково- дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України, особи на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадяни за разовими угодами.
Строк проведення експертизи встановлюється залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантаження спеціалістів керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) у межах:
10 днів — щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і нескладних за характером досліджень;
одного місяця — щодо матеріалів із середньою кількістю об’єктів або середньої складності за характером досліджень;
двох місяців — щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень;
більше двох місяців — щодо матеріалів з особливо великою кількістю об’єктів або найскладніших за характером досліджень (використання криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів), при цьому строк виконання не повинен перевищувати трьох місяців.
У виняткових випадках, якщо експертиза є особливо складною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує більше п’яти томів матеріалів справи, або є комплексною чи потребує залучення спеціалістів з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом (особою), який призначив експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів. Попереднє вивчення матеріалів при нескладних та середньої складності дослідженнях не повинно перевищувати п’яти днів; при складних та найскладніших дослідженнях — відповідно десяти та п’ятнадцяти днів.
У строк проведення експертизи не включається строк виконання клопотань експерта, пов’язаних з витребуванням додаткових матеріалів або усуненням інших недоліків, що їх припустилася особа (або орган), яка призначила експертизу.
Судово-економічна експертиза, як правило, проводиться в приміщенні експертної установи, а в разі потреби місце її проведення встановлюється експертом за домовленістю з органом, який призначив експертизу. Експерт досліджує тільки матеріали, надані йому слідчим. Самостійно добирати матеріали для дослідження експерт не має права.
Конкретне використання під час розслідування кримінальних справ спеціальних знань експерта визначається змістом питань, запропонованих йому для вирішення.
Слідчий бере активну участь у здійсненні судово-економічної експертизи і, контролюючи роботу експерта, забезпечує йому всебічне і повне дослідження всіх матеріалів, необхідних для встановлення правильного і обґрунтованого висновку з додержанням чинних процесуальних норм. Зокрема, слідчий організовує в разі потреби зустрічі обвинуваченого з експертом; документально оформлює заяву і пояснення обвинуваченого; забезпечує збирання додаткових матеріалів; знайомиться з новими фактами, встановленими експертом; у міру їх виявлення ставить перед експертом додаткові питання, призначає нову або додаткову експертизу в разі необхідності, в тому числі в інших установах за зоною обслуговування.
Під час контролю з боку слідчого не допускається будь-яке втручання в діяльність експерта за сутністю його спеціальних дій. Слідчий також не має права впливати на зміст висновку експерта.
§ 3. Права та обов’язки експерта і умови дослідження матеріалів
Незалежно від виду судочинства судовий експерт має такі права:
1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, і порушувати клопотання про надання нових матеріалів, необхідних для давання висновку;
2) указувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і щодо яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушень;
3) з дозволу особи чи органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих, судових, виконавчих дій і ставити запитання щодо предмета судової експертизи;
4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої знаходиться справа, якщо ці дії порушують права судового експерта або порядок проведення експертизи;
5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи;
6) на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав.
Якщо питання, поставлені на розгляд експерту, виходять за межі
його компетенції або якщо наданих йому матеріалів недостатньо для вирішення поставленого питання, а витребувані додаткові матеріали не були одержані, експерт у письмовій формі повідомляє орган, який призначив експертизу, про неможливість складання висновку (ст. 77 КПК, ст. 13 Закону України «Про судову експертизу»).
Судовий експерт зобов’язаний:
- провести повне дослідження і надати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок;
- за вимогою органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду дати роз’яснення щодо свого висновку;
- заявляти самовідвід у разі наявності передбачених законодавством підстав, що виключають його участь у справі;
- обов’язково з’явитися на виклик і дати правильний висновок на поставлені питання.
Експерту забороняється:
- проводити експертизу без письмової вказівки керівника (його заступника) експертної установи, за винятком експертиз, доручених йому безпосередньо органом дізнання, слідчим після огляду, в якому він брав участь як спеціаліст, а також експертиз, які проводяться під час судового розгляду;
- самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню;
- вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;
- розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, суду дані, що стали йому відомі під час проведення експертизи, та повідомляти її результати будь-кому, крім особи (органу), яка призначила експертизу;
- зберігати матеріали справ та об’єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням;
- вступати у непередбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи побічно зацікавлені в результатах експертизи (п. 2. 3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. №53/5).
Судового експерта на підставі та в порядку, передбаченому законодавством, може бути притягнено до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності.
За допущені порушення під час проведення експертизи, що не тягнуть за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності, експерт може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності.
За злісне ухилення від з’явлення до органів дізнання та досудово- го слідства або суду експерт несе адміністративну відповідальність.
За надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384 КК), відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків (ст. 385 КК), розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи (ст. 387 КК), експерт несе кримінальну відповідальність.
Експертиза проводиться після надання особою чи органом, яка її призначила, матеріалів, оформлених належним чином.
До експертної установи надаються: постанова (ухвала) про призначення експертизи; об’єкти, зразки для порівняльного дослідження;
у разі потреби — матеріали справи (протоколи оглядів, обшуків, виїмки та ін.).
Разом з постановою (ухвалою) про призначення експертизи експерту слід надати: прибуткові та видаткові накладні, ордери, звіти матеріально відповідальних осіб, картки складського обліку, касові книжки, матеріали інвентаризації, акти ревізій, табелі, наряди, акти приймання виконаних робіт, трудові договори, розрахункові платіжні відомості, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, договори про матеріальну відповідальність, накопичувальні (оборотні) відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери за балансовими рахунками, головні книги, баланси та інші первинні і зведені документи бухгалтерського та податкового обліку і звітності.
Якщо бухгалтерський облік здійснювався в електронно- обчислювальному вигляді, експерту надаються документи на машинних носіях (роздруківки реєстрів бухгалтерського обліку), обов’язково завірені у встановленому порядку.
Якщо експертиза призначається з метою перевірки висновків документальної ревізії, у постанові (ухвалі) про призначення експертизи слід зазначити, які саме висновки і з яких причин викликають сумнів (суперечать іншим зібраним у справі доказам, оспорюються зацікавленими особами, непереконливо обґрунтовані ревізорами та ін.).
Якщо слідчий або суд зазнають труднощів у визначенні документів, необхідних для надання експертного висновку, їм слід звернутися за консультацією до спеціаліста.
Документи мають бути систематизовані в хронологічному порядку (за епізодами діяння, періодами тощо), підшиті, прошнуровані та пронумеровані.
При проведенні дослідження експерт повинен уживати заходів щодо збереження наданих на експертизу об’єктів, аби не допустити їх знищення чи пошкодження.
Якщо за характером дослідження зберегти об’єкт неможливо, а в постанові (ухвалі) відсутній дозвіл на пошкодження (знищення) цього об’єкта, то на його пошкодження (знищення) має бути одержана письмова згода особи (органу), яка призначила експертизу.
У разі пошкодження чи знищення об’єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься відповідний запис. Пошкоджені під час дослідження об’єкти або їх залишки повертаються особі (органу), яка призначила експертизу.
Документальні матеріали, які були об’єктом дослідження, а також надані на порівняльне дослідження зразки позначають відповідними штампами і після проведення експертизи (дослідження) повертають особі (органу), яка призначила експертизу.
§ 4. Висновок експерта та його оцінка
Висновок експерта має відповідати вимогам КПК, тобто бути процесуальним документом, що містить систему доказів для завершення справи, порушеної правоохоронними органами. Для попередньої оцінки змісту і якості висновку експерта та з метою одержання роз’яснення чи доповнення висновку слідчий, керуючись ст. 201 КПК, має право допитати експерта.
Достовірні дані, які наводяться у висновку експерта, повинні мати значення доказу згідно з КПК. Це означає, що правоохоронні органи під час вирішення справи розглядають серед усіх доказів також висновок експерта. У зв’язку з цим до нього ставиться низка правових вимог, а саме: його відповідність процесуальним нормам, об’єктивність, повнота, наукова обґрунтованість, логічність і послідовність викладу, конкретність, додержання чинних державних стандартів та стилістики ділових документів. Відповідність висновку експерта зазначеним вимогам встановлює слідчий.
Висновки експерта відповідають процесуальним нормам, якщо, по-перше, додержані процесуальні норми під час проведення експертизи; по-друге, якщо висновок складено відповідно до статей 75, 200 КПК або ст. 66 ЦПК. Порушення цих нормативних вимог часто призводить до повторних експертиз і навіть скасування відповідних рішень слідчих органів та судів вищими інстанціями.
У вступній частині висновку експерта зазначаються: — найменування документа («Висновок»), його номер, за наявності відповідних підстав — характер експертизи (чи є вона додатковою, повторною, комісійною або комплексною), вид (назва) експертизи, за якою справою (кримінальною, цивільною, господарською, номер справи) вона проводиться; дата складання висновку; дата надходження постанови (ухвали), об’єктів і матеріалів справи до експертної установи (її найменування), експерта (його ім’я, по батькові); найменування і дата складання документа, на підставі якого виконується експертиза (постанова, ухвала), та найменування особи (посада, прізвище, ініціали) або органу, яка призначила експертизу; перелік об’єктів, що підлягають дослідженню, та зразків (у разі надходження); відомості про надані матеріали справи (у тому числі вид (назва) матеріалів (документів) та кількість аркушів); перелік питань (дослівно у формулюванні постанови чи ухвали), які винесено на вирішення експертизи; питання, які вирішуються експертом у порядку експертної ініціативи; дані про експерта (експертів): посада, клас судового експерта, науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім’я та по батькові, освіта, експертна спеціальність, стаж експертної роботи, номер свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК (у необхідних випадках за відмову від надання висновку за ст. 385 КК); відомості про процесуальні підстави та осіб, які були присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали, процесуальний статус); нормативні акти та література, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань, із зазначенням відповідно їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних даних.
У разі здійснення повторної чи додаткової експертизи у вступній частині наводяться також відомості про первинні експертизи: ким і де проведені, номер і дата висновку, висновки за питаннями, внесеними на повторний розгляд, підстави для призначення нової експертизи.
У разі проведення комплексної та комісійної експертиз у вступній частині висновку вказується прізвище провідного експерта та відображується підготовчий етап експертизи. Якщо експертизу здійснюють декілька експертних установ, усі вони зазначаються у вступній частині.
Якщо комплексній експертизі передувало проведення окремих експертиз, результати яких мають значення для вирішення загального питання, у вступній частині наводяться дані про ці експертизи.
У дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також наводиться обґрунтування висновків з поставлених питань.
Дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об’єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз’яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.
У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.
У заключній частині викладаються висновки дослідження у вигляді відповідей на поставлені питання в послідовності, визначеної у вступній частині.
На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити.
У разі, якщо заключний висновок неможливо сформулювати у стислій формі, допускається посилання на результати досліджень, викладених у дослідницькій частині.
Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку експертної установи і підписується експертом (експертами), який проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту заключних висновків.
Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення, схеми, діаграми та ін., вони також підписуються експертом (експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної установи.
У висновку експертів при проведенні комплексної експертизи додатково зазначаються:
- дані про інші експертизи, якщо їх результати використовувалися для вирішення питань, поставлених перед комплексною експертизою;
- дослідження, які проводились окремими експертами, описуються у відповідних розділах дослідницької частини із зазначенням прізвищ експертів;
- узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.
Спільний висновок комісії експертів підписується експертами, які брали участь у сукупному оцінюванні результатів усіх досліджень і дійшли згоди.
У разі, якщо згоди між ними не було досягнуто, складаються декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна — окремими, під відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями.
Предмети та документи, що були об’єктами експертного дослідження, підлягають поверненню особі (органу), яка призначила експертизу, разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.
Експертні дослідження, їх перебіг і результати викладаються у висновку спеціаліста із зазначенням його спеціалізації.
Висновок спеціаліста складається за структурою та змістом висновку експерта за такими винятками: особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом; у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до спеціаліста із замовленням про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, яка проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
Висновок експерта, який надійшов до слідчого, має бути уважно вивчений і оцінений. Слідчий, перевіряючи додержання у висновку експерта процесуальних норм, встановлює правильність посилання на нормативні акти при аргументації доказів. Оцінка доказів, поданих у висновку експерта, ґрунтується на додержанні процесуальних норм, повноті і правильності питань, поставлених на вирішення експертизи.
Однією з процесуальних вимог в оцінці висновку експерта є використання в експертних дослідженнях достовірних матеріалів (первинних документів, облікових реєстрів, документів звітності).
Свідчення окремих осіб не можуть бути використані експертом як основа висновку, якщо немає відповідних первинних документів, облікових реєстрів, документів інвентаризації, тобто матеріалів, які могли б підтвердити та бути безперечними доказами досліджуваних фактів.
Професіоналізм і стиль висновку експерта мають бути загальнодоступними для розуміння всіх учасників, причетних до розгляду певної справи. Якщо у висновку експерта застосовано зрозумілу тільки для обмеженого кола спеціалістів термінологію, а стиль викладання не відповідає діловому документуванню, то за таких умов може бути призначено повторну або додаткову експертизу.
Коли експертиза визнається неповною або не досить ясною, або висновок експерта — необґрунтованим чи таким, що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, може бути призначено повторну експертизу.
Висновок експерта для особи, яка призначила експертизу, не є обов’язковим, але незгода з ним має бути мотивована у відповідній постанові, ухвалі, вироку.
Запитання для самопідготовки
- Охарактеризуйте нормативні акти, що регулюють призначення та проведення судово-економічних експертиз.
- Укажіть, які матеріали надаються експерту-економісту при призначенні експертиз слідчим чи судом.
- Назвіть основні методи перевірки експертом документів, наданих на експертизу.
- Укажіть основні випадки призначення та проведення судово- економічної експертизи.
- Які права і обов’язки експерта?
- Охарактеризуйте документ, яким оформлюються результати експертизи.
- Назвіть основні критерії оцінки висновку експерта- економіста.