Печать

Розділ 27 Розслідування грабежів та розбоїв

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Розділ 27 Розслідування грабежів та розбоїв

 

§ 1. Криміналістична характеристика грабежів та розбоїв

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які перед­бачено ст. ст. 186, 187 КК. При їх вчиненні злочинці прагнуть заволо­діти матеріальними цінностями та (або) спричинити шкоду здоров’ю потерпілого. Тому криміналістична характеристика цих злочинів охо­плюється їх основними схожими особливостями. Законодавець роз­межував грабежі та розбої, виходячи з міри небезпечності насильства, застосованого при їх вчиненні.

Особам, які вчиняють грабежі та розбої, притаманні цинізм, зух­валий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громад­ському транспорті та інших громадських місцях. При цьому злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, побою- чись наразитися на напад. Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад, злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, притаманні особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час, знаряддя та засоби, які можуть бути викорис­тані під час нападу.

В останні роки характерною особливістю розбійницького нападу стало те, що такі злочинні акції, як правило, вчиняються групою, що робить звичайні способи їх вчинення більш витонченими, досконали­ми та результативними для злочинців. При цьому нерідко використо­вуються різноманітні види сучасної вогнепальної зброї, найновіші технічні пристосування, інструменти та інші засоби ураження. Так, приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці ви­значають спосіб вчинення злочину: вивчають шлях пересування інка­саторів чи касирів з грошовими коштами, старанно аналізують наяв­ність охорони, визначають найбільш зручні ділянки, де можна вчини­ти напад, передбачають шляхи відступу чи від’їзду, планують способи схову та реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщо напади вчиняються на власників житлових приміщень, у яких є матеріальні цінності, то способи їх вчинення частіше за все пов’язані зі сферою діяльності власників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливос­тями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців.

Отже, способи вчинення грабежів та розбоїв є різноманітними, і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спо­сіб залежно від конкретних обставин. На відміну від деяких інших злочинів грабежі та розбої мають одномоментний характер, тому успіх розслідування в основному залежить від того, чи зумів слідчий повною мірою використати інформацію, яку він одержав на початковій стадії розслідування, від його вміння працювати з матеріальними джерелами, доказами. Тому істотного значення у структурі криміналістичної ха­рактеристики набуває встановлення таких обставин:

а) час і місце вчинення грабежу чи розбійницького нападу, наяв­ність очевидців, у чому виразилося насильство, які знаряддя були ви­користані;

б) хто став жертвою нападу, його стан здоров’я і тяжкість тілесних ушкоджень;

в) які матеріальні цінності викрадено, їхні індивідуальні особли­вості та споживча вартість;

г) хто вчинив грабіж або розбійницький напад, їхні зовнішні озна­ки та інші прикмети, роль кожного у вчиненні злочину;

ґ) які обставини сприяли вчиненню злочину.


§ 2. Початковий етап розслідування

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є такі джерела:

а) заява потерпілого;

б) повідомлення службових осіб про вчинення злочину;

в) заява очевидців про розбійний напад;

г) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;

ґ) інші джерела.

Для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій необхідна наявність у первинних матеріалах даних про характер та обста­вини події. Зміст початкового етапу розслідування грабежів або роз­боїв у кожному конкретному випадку визначається слідчою ситуацією, яка так чи інакше пов’ язана з обставинами, що характеризують злочин, тобто з часом, що минув з моменту грабежу чи розбою, споживчою вартістю викрадених предметів, поведінкою потерпілого, свідків та злочинців.

Після одержання інформації про вчинений злочин слідчий оцінює її практичну значущість, правдивість. З урахуванням зібраних і задо­кументованих відомостей він визначає їх вірогідність, достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспек­тиву кримінальної справи. Якщо наявних відомостей бракує або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК проводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановлення додаткових обста­вин або їх вірогідності шляхом одержання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину. Разом з тим в процесі перевірки необхідно звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні даному виду злочину. До них можна віднести:

а) наявність ознак старанної підготовки, зухвальства, проявленого нападниками;

б) ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, за­лишені на місці спостереження;

в) характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;

г) спосіб зникнення з місця події;

ґ) способи приховування і реалізації злочинно придбаного майна та цінностей;

д) дані про осіб, які раніше вчиняли подібні злочини, їхні зв’язки.

Названі ознаки встановлюються як на стадії дослідчої перевірки,

так і на початковому етапі розслідування. Ці ознаки виявляються по­етапно, оскільки вони тісно пов’язані між собою.

Отже, грабіж чи розбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформулю­вати основні типові напрями розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ст. 186 або ст. 187 КК, слідчий надає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх перебування, товарну цінність і значущість викраденого, місце приховання та збуту не тільки забез­печує слідчу і судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

У справах про грабежі чи розбійницькі напади слідчий вже на по­чатковому етапі розслідування, як правило, має певну інформацію не тільки щодо обставин виявленого злочину, а часто й про осіб, які його вчинили. Ця інформація надходить слідчому із заяв потерпілих та інших джерел. Оцінюючи цю інформацію і результати первинної перевірки, слідчий має можливість вже на початковому етапі розслідування розпо­чати перевірку висунутих версій та планування розслідування.

Планування розслідування грабежів та розбійницьких нападів здійснюється з урахуванням даних, одержаних унаслідок проведення перевірочних заходів. Особливістю планування є врахування слідчої ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування. Існують дві головні слідчі ситуації: перша з них — коли особа, яка вчинила злочин, відома, друга — коли злочинець невідомий. Як правило, на початко­вому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький напад існують такі типові версії:

1) мав місце грабіж чи розбійницький напад;

2)  злочин вчинено підозрюваною чи іншою особою;

3)  злочину не було, повідомлення неправдиве.

У разі, коли злочинець відомий, перед слідчим стоїть завдання пере­вірити його причетність до вчинення злочину. Необхідно ретельно пере­вірити версію щодо можливого повідомлення потерпілим неправдивої інформації та інсценування грабежу чи розбійницького нападу. Крім того, у плані необхідно передбачити заходи, спрямовані на перевірку алібі підозрюваного. Коли ж злочинця затримано на місці злочину, пе­редусім слід передбачити такі заходи, як допит потерпілого, огляд місця події, огляд одягу підозрюваного, допит очевидців та інших осіб. Пере­вірка версій і планування розслідування грабежів чи розбоїв, коли зло­чинець невідомий потерпілому, має свої особливості. У цих випадках треба перевірити версії про осіб, які могли вчинити грабіж чи розбій­ницький напад. У такій ситуації слідчий повинен якомога ефективніше використати можливості оперативно-розшукових органів. Причому версії мають перевірятися за допомогою передбачених у плані конкрет­них слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. При цьому необхід­но чітко оцінити наявні докази та іншу інформацію, а саме:

а) проаналізувати показання потерпілих, свідків та інших осіб;

б) перевірити за картотекою наявність нерозкритих грабежів чи розбоїв у даному районі чи населеному пункті, виявити можливих «гастролерів»;

в) за даними криміналістичного обліку перевірити відбитки слідів рук, куль, гільз, зброї, автотранспорту, якщо вони використовувалися у вчиненні злочину.

Цей комплекс заходів, спрямованих на встановлення осіб, які вчи­нили напад, може бути розширений з урахуванням слідчої ситуації та конкретних обставин.

При плануванні затримання злочинців з речовими доказами, якщо про це відомо слідчому, слід передбачити:

а) розміщення оперативних працівників, які беруть участь у за­триманні, з урахуванням усіх можливих обставин опору з боку зло­чинців;

б) питання щодо часу і моменту операції;

в) можливі способи фіксації злочинних дій;

г) способи належного процесуального затримання.

При збиранні процесуально і криміналістично значущих даних важливу роль у розслідуванні відіграє огляд місця затримання. Тут можна виявити сліди злочину, зокрема вогнепальну і холодну зброю, майно, яким заволоділи злочинці і яке викинули в момент затримання, різні документи тощо.

Оглядаючи автотранспортні засоби, які використовувалися, необхідно обстежити салон, багажник та інші місця, де можна сховати викрадені цінності, а також знаряддя вчинення злочину та інші речові докази.

Ретельному огляду підлягає одяг затриманих. При обшуку особи можна знайти не тільки документи, зброю та цінності, а й інші доку­менти, що свідчать про співучасників, спосіб вчинення злочину тощо. Важливо відразу після затримання провести обшук за місцем прожи­вання і роботи затриманих, де також можна виявити різні докази їх злочинної діяльності. Проте слід зазначити, що ці дії має проводити слідчий, який розслідує злочин.

Після затримання слід проаналізувати його результати і дати процесуально-криміналістичну оцінку наявній інформації. Така оцін­ка повинна здійснюватися не тільки з точки зору кримінально- процесуальної значущості, а й з метою виявлення в одержаній інфор­мації ознак, які б підтверджували факти, викладені у заяві потерпіло­го чи інших осіб. Це необхідно і для встановлення факту події, що відбулася; якщо злочин вчинено групою осіб — для встановлення її чисельності, структури та розподілу ролей.

Після ретельного аналізу та оцінки результатів затримання та об­шуку слідчий з урахуванням слідчої ситуації повинен скласти план допиту підозрюваного. У ньому слід передбачити запитання, що сто­суються й тих обставин, які були встановлено на початковій стадії розслідування.

Складання плану допиту підозрюваного вимагає від слідчого осо­бливої підготовки, бо на цій стадії розслідування він ще не має всієї необхідної для викриття злочинців інформації. При цьому слідчий по­винен визначити можливість використання доказів під час допиту. При допиті підозрюваного перш за все необхідно одержати відомості про обставини підготовки до вчинення злочину. Вони набувають особли­вого значення у тих випадках, коли розбійницький напад вчинено групою осіб з використанням зброї, складних технічних засобів, авто­мобільного транспорту, інших знарядь злочину. Важливо виявити, якими матеріальними цінностями заволоділи злочинці, де і в кого вони знаходяться та які їхні характерні ознаки.


§ 3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

До слідчих дій у справах про грабежі та розбійницькі напади на­лежать: допит потерпілих і свідків, огляд місця події, освідування потерпілих, пред’явлення для впізнання та призначення судових екс­пертиз. Послідовність проведення названих слідчих дій визначається в кожному окремому випадку слідчими ситуаціями. Зокрема, це за­лежить від того, з якого джерела слідчий одержав інформацію про вчинення нападу, чи затримано злочинця або він зник з місця події, яке викрадено майно (приватне, державне або колективне), його товарна значущість, спосіб транспортування викраденого.

У разі, коли з моменту злочину і до моменту подання заяви минув незначний проміжок часу, слід негайно оглянути місце події. Якщо ж з моменту нападу вже минув деякий час, доцільніше передусім допи­тати потерпілого і свідків, після чого оглянути місце події.

Допит потерпілого має свої особливості. Потерпілі, як правило, володіють особистим, державним або колективним майном. Це праців­ники ощадних кас, відділів банків, водії таксі, інкасатори, сторожі під­приємств, приватні особи, які мають певне майно або цінності. З метою заволодіння матеріальними цінностями чи цінними документами злочинці застосовують психічне або фізичне насильство. Причому ці дії супроводжуються погрозами застосування зброї або інших знарядь зло­чину. Крім того, треба враховувати, що ці злочини тривають в основно­му короткий проміжок часу. Все це відображається на психічному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи і деталізуючи інформацію, мусить проявити особливу делікатність у стосунках з допитуваним.

Водночас перед допитом доцільно поговорити з потерпілим, аби встановити певні обставини і скласти план допиту. Під час допиту слід з’ ясувати: час і місце події, що відбулася; з якої причини потерпілий перебував у вказаному місці; звідки він прибув; хто знає про наявність у нього матеріальних цінностей чи грошових коштів; з ким він роз­мовляв щодо своїх цінностей; де і коли (о котрій годині) було вчинено напад; скільки було злочинців; у чому проявилося насильство; які зна­ряддя злочину використали злочинці, якими матеріальними цінностя­ми заволоділи, яким шляхом зникли з місця події; як поводився по­терпілий у момент нападу. При допиті слідчий має звернути особливу увагу на інформацію про індивідуальні ознаки зовнішності злочинця. Тут важливо враховувати не тільки психічний стан потерпілого, а й час доби, освітлення, місце, де стався напад. Ця вимога обумовлена тим, що потерпілі часто через переляк і неправильне сприйняття події по­відомляють слідчому неточні дані про одяг, його колір і фасон, зна­ряддя злочину, кількість злочинців та ін.

Під час допиту потерпілих слід звернути увагу на індивідуальні особливості матеріальних цінностей, якими заволоділи злочинці. При цьому слідчий має уточнити, хто може підтвердити, що у потерпілого була така кількість виробів з дорогоцінних металів, грошових коштів, цінних паперів чи інших матеріальних цінностей. Якщо у потерпілого є фотознімки, технічні чи інші документи, їх необхідно долучити до матеріалів кримінальної справи з метою можливого використання під час виконання оперативно-розшукових заходів та слідчих дій.

Допит свідків також має свої особливості. Як правило, свідками у таких справах є сторонні особи. Тому слід пам’ятати, що вони можуть бути знайомі з нападниками. З урахуванням цього слідчий має про­думати перелік запитань, які треба з’ ясувати під час допиту, і тактику самого допиту.

Важливого значення для збирання доказів у справах про грабежі та розбої набуває огляд місця події. При огляді можна виявити місця, з яких злочинці спостерігали за потерпілим, або відслідковували шлях його пересування. При цьому необхідно приділити особливу увагу пошуку і належному оформленню та фіксації слідів ніг, недопалків, сірників, пачок від цигарок, слідів транспортних засобів, мікрочастинок та ін. За допомогою слідів ніг, транспортних засобів тощо можна вста­новити шляхи пересування злочинців до місця злочину, їх кількість, а також шляхи пересування за потерпілим. Тим самим можна у певній частині підтвердити факти, викладені в заяві потерпілого. Якщо злочин вчинено у приміщенні, слідчий має використати під час огляду технічні засоби, що є в слідчій валізі, освітлювальні прилади, доклавши максимум зусиль, аби відшукати сліди рук, ніг, мікрочастинок, знарядь злому зам­ків, крові, куль, гільз тощо. Під час огляду, оцінивши наявну інформацію з показань потерпілих і свідків, слідчий може змоделювати подію, що сталася, і тим самим визначити завдання оперативним працівникам щодо розшуку і затримання злочинців по «гарячих слідах».

Під час огляду слід звернути особливу увагу на ті місця, де могли б перебувати сторонні особи — очевидці злочину (житлові приміщен­ня, будівельні майданчики та ін.).

Якщо злочинці використали автомашини або інші технічні засоби, то під час огляду треба встановити місця їх стоянки, виявити і зафік­сувати сліди (протектора, інструментів, супутні сліди — мастила, пального тощо).

Результати огляду місця події фіксуються за допомогою науково- технічних засобів і заносяться до протоколу. До протоколу огляду можуть додаватися схеми та інші документи.

Іноді під час розслідування справ про грабежі та розбої виникає необхідність у пред’явленні для впізнання осіб, які вчинили напад. У цьому разі слід організувати впізнання відповідно до рекомендацій, вироблених криміналістичною наукою та вимог кримінально- процесуального законодавствва.

З метою уточнення показань обвинуваченого і виявлення їх відпо­відності іншим обставинам у справах, які вивчаються, доцільно здій­снювати перевірку показань на місці. Особа, яка вчинила напад, може вказати шляхи пересування, місця спостереження за потерпілим.

Викриття інсценування досягається шляхом проведення певних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Зокрема, інформацію про інсценування можна одержати під час огляду місця події. Це на­явність численних слідів, значних зруйнувань, які є зайвими з огляду на подію, інших негативних обставин. Інсценування можна виявити за допомогою судово-медичного обстеження з метою визначення харак­теру і механізму утворення тілесних ушкоджень заявника, шляхом допиту, а також ретельного аналізу, зіставлення та оцінки існуючих даних у конкретній справі.

Крім судово-медичної експертизи, залежно від слідчої ситуації та необхідності встановити конкретні обставини і з’ясувати окремі пи­тання у справах цієї категорії, можуть бути призначені трасологічна, хімічна, біологічна та інші види експертиз.

Запитання для самоконтролю

1. Які особливості притаманні криміналістичній харак­теристиці грабежів та розбоїв?

2. Які обставини необхідно встановлювати при розсліду­ванні грабежів та розбоїв?

3. Що є вихідними даними для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій?

4. На які ознаки необхідно звертати увагу в процесі поперед­ньої перевірки про наявність грабежу або розбою?

5. Які слідчі версії можуть бути висунуті на початковому етапі розслідування у справах про грабіж або розбій­ницький напад?

6. Які слідчі дії необхідно проводити у справах про грабіж або розбій?

7. Які особливості має допит потерпілого при розсліду­ванні грабежу або розбою?

8. На що необхідно звертати увагу під час огляду місця події при розслідуванні грабежу або розбою?