Розділ 26 Розслідування крадіжок

§ 1. Криміналістична характеристика крадіжок

Крадіжки — найбільш поширені та небезпечні злочини, що пося­гають на державне, колективне та особисте майно громадян. Відповід­но до ст. 185 КК крадіжка — таємне викрадання чужого майна. Ступінь суспільної небезпечності цих злочинів значно підвищується, коли вони вчиняються у вигляді злочинного промислу злодіями- рецидивістами чи особами, які ухиляються від суспільно корисної праці, або неповнолітніми, які об’єдналися в організовані злочинні групи з метою систематичного вчинення крадіжок.

Поняттям «крадіжка» охоплюється значне коло злочинів, що різ­няться за предметом посягання, способом вчинення і приховування, місцем реалізації злочинного задуму. З огляду на це вирізняють:

1)   крадіжки з приміщень — крамниць, кіосків, складів, готелів, санаторіїв, гардеробів, гуртожитків, квартир, будинків, дач тощо;

2)  крадіжки матеріальних цінностей з цехів промислових підпри­ємств, підприємств АПК, комунального господарства і будівельних майданчиків, а також вантажів на залізничному, річковому, морському і повітряному транспорті;

3)  крадіжки особистих речей громадян на вокзалах, з купе поїздів тощо;

4)  кишенькові крадіжки (на базарах, у громадському транспорті);

5)  крадіжки транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, мопе­дів тощо).

Будь-який злочин, у тому числі крадіжка, — це подія, що характе­ризується сукупністю тільки їй притаманних властивостей і відмінних ознак. Разом з тим ці злочини мають і спільні риси, що дозволяють надати їм узагальнену характеристику і виділити при цьому певну специфіку розслідування деяких видів крадіжок. Криміналістична характеристика крадіжок містить відомості про своєрідні ознаки (еле­менти): обстановку, в якій готуються і вчиняються крадіжки; предмет злочинного посягання; способи вчинення крадіжок; типові сліди; осо­бу злочинця (типи і характер злодійських груп, мотиви поведінки тощо); особу потерпілого від злочину.

Одним з елементів криміналістичної характеристики крадіжок є об­становка, в якій готуються і вчиняються ці злочини. Крадіжки належать до групи злочинів, місце вчинення яких локалізується просторово і зде­більшого обмежене невеликою площею (ділянкою місцевості, примі­щенням тощо). За характером зв’язку злочинних дій з особливостями місця їх вчинення можна виділити три різновиди крадіжок:

а) місце заздалегідь обирається злочинцем і є одним із чинників фор­мування способу приготування та вчинення крадіжки. Так, квартирні крадіжки вчиняються здебільшого у містах, переважно у районах ново­будов. При цьому використовуються зручні для злодія конструктивні особливості вхідних дверей (наявність щілин, відкривання усередину житла, недосконалість засувних пристроїв та ін.), відсутність охоронної сигналізації, «вразливість» перших і останніх поверхів багатоквартирних будинків, обмежена кількість квартир на сходових площадках тощо;

б) місце, що пов’язане з предметом крадіжки (склади, будівельні майданчики та ін.);

в) крадіжки, в яких обрання місця реалізації злочинних дій є ви­падковим (кишенькові крадіжки).

Таємний характер крадіжок зумовлює обрання відповідного часу їх вчинення. Наприклад, дев’ять з десяти квартирних крадіжок вчиня­ються з 9-ї до 17-ї години у робочі дні тижня, більше половини — уліт­ку; крадіжки з крамниць, комор — у вечірні та нічні часи, святкові або вихідні дні; значна кількість кишенькових крадіжок вчиняються у вранішні та вечірні години, години «пік», коли виникає сприятлива для цього ситуація у міському транспорті, крамницях, на ринках та в інших багатолюдних місцях.

Важливе місце серед елементів криміналістичної характеристики крадіжок посідають відомості про предмет злочинного посягання. Так, під час квартирних крадіжок, як правило, викрадаються гроші (в тому числі іноземна валюта), коштовності, антикваріат, предмети ре­лігійного культу, імпортна відео-, аудіо-, теле- і радіоапаратура, персо­нальні комп’ютери, одяг, взуття та інші предмети господарсько- побутового призначення, у тому числі продукти харчування. Предметом кишенькових крадіжок є гроші, а також коштовності, відеокамери, фотоапарати, портативні магнітофони, плейєри, які викрадають із су­мок, портфелів тощо.

Предметом крадіжок можуть бути автомобілі, мотоцикли, мопеди як засіб пересування або як комплекти різних агрегатів і деталей, котрі можна розібрати (мотор, шасі, колеса, магнітофон та ін.). У сфері ко­мунального господарства предметами крадіжок є електролічильники, колективні телевізійні антени, агрегати ліфтів тощо. Щорічно збіль­шується кількість крадіжок вогнепальної зброї та вибухових речовин з військових частин, складів та інших сховищ.

Визначення предмета крадіжки під час розслідування конкретного злочину сприяє встановленню інших його елементів, зокрема окремих характеристик особи злочинця, обстановки вчинення та ін. Так, орієн­тування злочинця на місці крадіжки, швидкість і цілеспрямованість дій при обранні схованок і відборі коштовностей свідчать про достатню поінформованість (обізнаність) злочинця про місцезнаходження пред­метів, які його цікавлять. Викрадення автомашин, крадіжки апаратури, електролічильників, телевізійних кабелів, антен вчиняються, як правило, особами, які мають певні професійно-технічні знання і навички.

Найбільш інформативним джерелом у криміналістичній характе­ристиці крадіжок виступають відомості щодо способів вчинення зло­чинів даного виду. За останні роки крадіжки державного, колективно­го та особистого майна набули рис організованої і професійної спря­мованості, відрізняються кваліфікованими способами їх вчинення, що включають різноманітні дії при підготовці до крадіжки, безпосередньо­му заволодінні матеріальними цінностями (майном), а також прихову­ванні слідів злочинного посягання. До числа дій злочинців при під­готовці до вчинення крадіжки слід віднести такі:

1)   обрання об’єкта крадіжки (квартири, будинку, дачі, крамниці, вагона, контейнера, автомобіля тощо) здебільшого здійснюється або проведенням розвідувальних дій, або завдяки прямій чи несвідомій наводці інших осіб, у тому числі майбутньої жертви (потерпілого);

2)   вивчення об’ єкта крадіжки та обстановки, в якій злодію дове­деться діяти. З цією метою використовуються різноманітні приводи для відвідування приміщень (наприклад, під виглядом медичного пра­цівника, страхового агента, слюсаря, електрика та ін.). Під час такого «відвідування» злочинець намічає предмети крадіжки і визначає місця їх зберігання, вивчає розташування приміщень (кімнат), особливості засувних пристроїв на дверях, вікнах тощо, а іноді створює необхідні умови для реалізації злочинного задуму (пошкоджується охоронна сигналізація, телефонний кабель, викрадається ключ від замка вхідних дверей або робиться його зліпок тощо);

3)  обрання найбільш ефективного способу безпосереднього заво- лодіння майном, а також підготовка необхідних технічних засобів, за допомогою яких буде здійснено злочинний намір (знарядь спеціально­го призначення, що використовуються для подолання перешкод, вим­кнення охоронної сигналізації, транспортних засобів для пересування до об’єкта крадіжки і перевезення викраденого та ін.);

4)   обрання способу приховування слідів крадіжки, у тому числі приховування чи збут викраденого;

5)  попередню змову між співучасниками крадіжки, розподіл ролей і визначення ступеня участі кожного у підготовлюваному злочині, а також в разі необхідності — забезпечення «алібі» та ін.

Серед усіх видів крадіжок найбільш поширеними є квартирні кра­діжки і крадіжки майна із закритих приміщень. Вони мають багато спільного: схожий характер слідів і знарядь злому, схожість обставин вчинення та ін., що дозволяє об’єднати способи безпосереднього про­никнення у приміщення у три групи.

До першої групи належать способи, що виключають застосування будь- яких технічних засобів, — так званий «безінструментальний» метод (злом вхідних дверей та засувних пристроїв, у тому числі шляхом зруйнування корпусу дверей поштовхом плеча чи ноги, зняття їх з навісних петель).

Другу групу способів учинення крадіжок з приміщень становлять дії, вчинені з застосуванням технічних засобів, що полегшують реалі­зацію злочинного наміру. До них належать або спеціально виготовле­ні злодійські інструменти («фомка», «гусяча лапа», «балерина», «слон», «пластир», «відмички», «вудочки», «крючки» та ін.), або інструменти і знаряддя, призначені для господарсько-побутових потреб (лом, со­кира, цвяходер, монтировка, стамеска, пилка, дрель, склоріз, клей герметик тощо). За допомогою таких інструментів здійснюються від­жимання або згинання ригеля врізного чи накладного замка та інших засувних пристроїв, виведення з ладу (розчинення) механізму замка концентрованою сумішшю азотної і соляної кислот (так званої «цар­ської горілки»), висвердлювання пружинного механізму врізного ци­ліндричного замка, зруйнування короба навісного замка, виривання, перепилювання або перекушування його дужки, зруйнування конструк­тивних елементів будівель (у тому числі стелі, стіни, підлоги), вистав­лення, вирізання або видавлювання віконного скла, зламування стулок віконної рами, кватирки чи дверей на лоджіях або балконах (злочинці проникають на лоджії чи балкони, спускаючись по канату з даху бу­динку, або перелазять із сусідніх балконів).

Третю групу складають способи вчинення крадіжок майна, мате­ріальних цінностей з приміщень, доступ до яких є вільним. До них належать: використання заздалегідь викраденого ключа від вхідних дверей; знайдення і використання ключа від вхідних дверей, «захова­ного» жертвою в обумовленому для членів сім’ ї місці (під дверним килимком, у шафці електрощитка, поштовій скриньці тощо); прохід через залишені відімкнутими вхідні двері квартир, господарських при­міщень, лоджій і балконів, пролізання через сміттєпроводи, сантехніч­ні вентиляційні шахти.

Певні особливості мають і способи приховування злочину. Часто вживаються заходи щодо знищення, маскування і фальсифікації слідів на місці злочину (рукавички, покриття долонь рук лаком або обезжи­рюючим розчином, взуття більшого розміру або жіноче, зміна зовніш­нього вигляду або призначення предмета крадіжки, знищення марку­вальних і номерних знаків, обмова співучасників, створення фальши­вих алібі тощо).

Відомості про спосіб вчинення крадіжки дозволяють визначити деякі особливості особи, яка вчинила даний злочин (стать, вік, рід за­нять тощо). Так, проникнення у житло шляхом злому підлітки здебіль­шого здійснюють із застосуванням різних знарядь, тоді як «безінстру- ментальний» спосіб (удар плечем, ногою, рукою та ін.) неповнолітніми застосовується досить рідко. Для підлітків характерним способом вчинення крадіжки є «вільний доступ» у квартири родичів, знайомих, друзів, іноді використання ключа, одержаного від потерпілого або шляхом обману малолітніх дітей.

Один з елементів криміналістичної характеристики крадіжок — це відомості про типові сліди та інші джерела. Механізм утворення слідів під час вчинення крадіжок зумовлюється характером взаємодії злочинця з оточуючою матеріальною обстановкою. На місці події слі­ди залишають: а) злочинець (сліди рук, ніг, зубів, губ, крові, слини, інших виділень, губної помади, мікрочастинок одягу і взуття, запахові сліди та ін.) та б) знаряддя злочину. Так, «безінструментальний» метод злому вхідних дверей характеризується значним пошкодженням по­верхні дверей та дверної коробки, петель, замків, наявністю відбитків підошов взуття тощо. Характерними ознаками віджимання дверей і дверної коробки є наявність на чільній і засувній планках замка по­шкоджень у вигляді вдавлених слідів від робочої частини знаряддя злому. Застосування злочинцями так званого методу «царської горілки» передбачає наявність слідів кислотної дії у вигляді плавлення і крапель металу (киплячої рідини) із замкової шпари і відповідних плям на під­лозі під дверима. Сліди свідчать про певні навички, звички та інші якості особи злочинця. Крім того, на самому злочинцеві (на тілі, одязі, взутті) та використовуваних ним знаряддях також можуть залишитися сліди з місця події і від злочинних дій (пошкодження, нашарування фарби, штукатурки, ґрунту, металевих ошурків чи дерев’яної тирси, волокон тканини тощо).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особливе місце по­сідають відомості про особу злочинця. Злочинців, які вчиняють кра­діжки, можна умовно поділити на дві групи:

1)  професіональні злодії, для яких крадіжки є основним джерелом існування. Як правило, такі особи раніше були судимі за аналогічні злочини і в цьому сенсі злодійська діяльність — одна з найбільш ста­лих і «рецидивонебезпечних». Вони ж очолюють злочинні формуван­ня і мають певну спеціалізацію («карманники»; «техніки» — проника­ють у приміщення, використовуючи «відмички» або підбираючи клю­чі; «слюсарі» і «шніфери» — шляхом злому дверей і засувних при­строїв; «склярі» — виставляючи або видавлюючи віконне скло);

2)   особи, які вчинили крадіжку через якісь конкретні обставини, що склалися (залишені без догляду особисті речі громадян або без на­лежної охорони матеріальні цінності, незамкнені двері квартири чи автомашини тощо). Ці особи викрадають предмети, що перебувають на виду (в основному невелику кількість), і намагаються швидко за­лишити місце крадіжки.

Дані криміналістичних характеристик крадіжок свідчать про якіс­ні зміни злочинного середовища. Спостерігається значне омолоджен­ня квартирних злодіїв, середній вік яких становить 25 років (лише п’ятий з числа засуджених за крадіжки був старший 29 років). Водно­час серед засуджених за крадіжки державного і колективного майна вдвічі переважають особи середнього віку (30-49 років). Майже по­ловина крадіжок вчиняється злодійськими групами з розподілом ролей між членами і відповідною «технологією» підготовки, вчинення та приховування цих злочинів (наводка, збирання інформації, відпрацю­вання плану, розподіл функцій виконання, збут краденого).

У криміналістичній характеристиці крадіжок особистого майна громадян слід виділити такий елемент, як особа потерпілого. Взаємозв’язок «злочинець — потерпілий» часто посідає ключове міс­це у виявленні різноманітних обставин. У криміналістичній характе­ристиці крадіжок головним чином акумулюється інформація про потерпілого та його поведінку, що дозволяє дійти висновків про специ­фіку його взаємовідносин зі злочинцем, спосіб виникнення цього зв’язку. Так, важливого значення набувають відомості щодо потерпілого, якими міг скористатися злочинець під час підготовки і вчинення квартирної крадіжки (майновий стан, місця схову грошей чи коштовностей, трива­ла відсутність тощо). При цьому особливо виділяються дані про віктим- ну поведінку потерпілого (безтурботне ставлення до охорони свого житла від злочинних посягань, нерозбірливість і довірливість до незна­йомих людей, демонстрування забезпеченого побуту, систематичне публікування об’яв про купівлю-продаж дорогих предметів чи коштов­них речей, звичка мати при собі значні суми грошей).

Основні обставини, які слід встановити під час розслідування кра­діжок, такі:

а) факт таємного викрадення майна;

б) місце, час та умови вчинення крадіжки;

в) предмет крадіжки (що викрадено злочинцем), його вартість, ознаки;

г) спосіб вчинення крадіжки, технічні засоби, що були застосовані для таємного викрадення і приховування;

ґ) тривалість перебування і конкретні дії злочинця на місці кра­діжки;

д) суб’єкт крадіжки (ким воно вчинене), винність в її вчиненні, мотиви поведінки;

е) наявність злочинної групи та роль кожного з її членів;

є) спосіб, час та місце збуту вкраденого;

ж) обставини, що сприяли вчиненню крадіжки;

з) обставини, що впливають на ступінь і характер обвинувачення.

У кожному конкретному випадку може виникнути потреба у вста­новленні й інших важливих у справі обставин.

§ 2. Початковий етап розслідування

Вихідними даними для порушення кримінальної справи про вчи­нення крадіжок є такі: а) заяви громадян чи посадових осіб; б) заяви очевидців чи інших осіб, які дізналися про крадіжку; в) заяви громадян про злочинну діяльність конкретних осіб; г) затримання з краденим; ґ) інші джерела. Кожне повідомлення про факт крадіжки вимагає не­гайного реагування. Насамперед необхідно встановити, на якому об’ єкті чи в кого, де, коли вчинено крадіжку, що саме при цьому ви­крадено.

Визначення спрямування розслідування, технічних завдань і засо­бів їх вирішення багато в чому зумовлене слідчими ситуаціями, які склалися залежно від часу, що минув з моменту крадіжки, чи виявлен­ня її слідів, предмета крадіжки, поведінки винних, потерпілих, свідків та ін. Найбільш типовими слідчими ситуаціями початкового етапу розслідування крадіжок є такі.

1.  Факт крадіжки виявлено і підозрюваного затримано з речовими доказами або по «гарячих слідах». Як правило, це ті випадки, коли інформування про проникнення злодія у приміщення здійснюється за допомогою заздалегідь установлених у ньому засобів охоронної сиг­налізації чи інформація надійшла від конкретних очевидців злочину, які часто самостійно або з участю працівників міліції затримують зло­чинців з краденим. Основне тактичне завдання в даній ситуації — за­кріпити сліди злочину. Типові версії у цій ситуації: факт крадіжки мав місце і вчинена вона затриманим; затриманий придбав крадене майно або взяв його для схову та ін.

З метою перевірки цих версій проводяться такі слідчі дії: обшук особи, огляд одягу, речей, вилучених у затриманого, а також його до­пит. Відстрочення цих дій на пізніший час неприпустимо, оскільки це може негативно позначитися на схоронності викраденого майна (його як серйозний доказ вини злочинці намагаються позбавитися вже в момент реальної для них небезпеки затримання) та слідів на тілі і одязі затриманого, зумовлених, наприклад, способом подолання пере­шкод. Невідкладність допиту підозрюваного викликана тим, що сам факт затримання з речовими доказами справляє суттєвий вплив на об­рання лінії поведінки і позицію допитуваного (відсутність психологіч­ної готовності пояснити, продумати неправдиву спрямованість своїх показань). Після цього слід допитати свідків-очевидців, потерпілого, посадових або матеріально відповідальних осіб, що дозволить одер­жати важливу доказову інформацію про обставини крадіжки та її ви­явлення, учасників та обставини затримання підозрюваного, коло осіб, поінформованих про розслідувану подію.

Після виконання зазначених дій слідчий проводить огляд місця події (завчасно забезпечивши його охорону), в тому числі місця за­тримання підозрюваного з метою виявлення, фіксації, вилучення інших речових доказів, що підтверджують причетність затриманого до роз­слідуваної крадіжки. Початковий етап розслідування в даній ситуації закінчується проведенням обшуку за місцем проживання затриманого; пред’явленням для впізнання потерпілому або матеріально відпові­дальній особі майна (матеріальних цінностей), вилученого у підозрю­ваного; призначенням криміналістичних експертиз.

2. Факт крадіжки встановлено, є відомості про передбачуваного злочинця (групу осіб), проте нікого не затримано. У розслідуваній ситуації визначальним чинником є час. Дії слідчого і працівника карного розшуку мають відзначатися максимальною оперативністю і спрямованістю на збирання пошукової експрес-інформації шляхом короткого опитування обізнаних осіб про кількість, індивідуальні при­кмети зовнішності злочинців (стать, вік, особливі прикмети, одяг та ін.), в якому напрямі вони зникли, можливі місця їх перебування, а також характер чи специфічні ознаки викраденого ними майна. Після цього негайно здійснюється переслідування злодія (злодійської групи) по «гарячих слідах», а також використання оперативних можливостей органів дізнання. Зокрема, організовуються тактичні операції «Розшук злочинця», «Затримання по “гарячих слідах”», «Розшук викраденого майна», «Встановлення свідків», що містять різноманітні слідчі дії та оперативно-розшукові заходи. Так, коло свідків у справі про крадіжку визначається залежно від особливостей розслідуваної події. Наприклад, у справі про квартирну крадіжку слід виявляти свідків насамперед серед мешканців будинку, де вчинено крадіжку (з числа пенсіонерів, домашніх господарок, учнів), а також серед працівників житлово- експлуатаційних контор (двірників, слюсарів, електриків та ін.). При розслідуванні крадіжок, вчинених з приміщення державних чи колек­тивних організацій, свідки виявляються з числа клієнтів, працівників та осіб, які охороняли даний об’єкт. Особливу групу свідків становлять працівники комісійних крамниць, ломбардів, а також водії таксі.

Якщо внаслідок проведення названих тактичних операцій злочин­ця встановлено і затримано, надалі необхідно додержуватися порядку дій слідчого, викладеного щодо першої слідчої ситуації. Якщо ж підо­зрювану в крадіжці особу не буде встановлено, в подальшому прово­дяться огляд місця події, допити свідків-очевидців і потерпілого, ре­зультати яких для встановлення зниклого злочинця і викраденого майна мають вирішальне значення. Так, завданням огляду місця кра­діжки у цій ситуації є виявлення, фіксація і вилучення слідів злочину з метою уточнення та розширення наявних у розпорядженні слідчого даних про особу, яка вчинила крадіжку. Допит потерпілого має бути спрямований на встановлення предмета крадіжки, визначення розміру збитку, а також виявлення осіб з числа знайомих і родичів (за описом свідками-очевидцями прикмет зовнішності), можливо причетних до розслідуваної події.

3. Факт крадіжки встановлено (зламані вхідні двері, своєрідний безлад у приміщенні, відсутнє певне майно), але дані про суб ’єкта злочину відсутні. Така слідча ситуація в інформаційному плані є най­менш сприятливою, а в організаційному — найскладнішою. Основні завдання — встановлення особи, яка вчинила крадіжку, і виявлення викраденого. Для цього можуть проводитися тактичні операції «Зби­рання відомостей про злочинця» і «Розшук викраденого майна». Реа­лізація цих операцій може здійснюватися таким чином: попереднє опитування потерпілого (матеріально відповідальної особи) щодо змін в обстановці місця події (поява невідомих, незвичне розташування або зникнення певних предметів тощо); огляд місця події, що включає до­слідження матеріальної обстановки (не тільки приміщення, з якого вчинено крадіжку, а й навколишньої місцевості — сходових площадок, горищ і підвалів житлових будинків, дворів, підсобних приміщень та ін.); допит потерпілого та свідків (черговість допиту цих осіб визна­чається залежно від того, хто з них першим виявив крадіжку і повідо­мив про неї в міліцію); призначення і проведення судових експертиз; перевірка за криміналістичними обліками (дактилоскопічним, за спо­собом вчиненого злочину); постановлення на облік викрадених номер­них предметів; вивчення матеріалів раніше не розкритих крадіжок, вчинених в аналогічний спосіб.

Одночасно з процесуальними діями здійснюються оперативно- розшукові заходи, характер яких визначається зібраними даними про злочинця (злочинців) і викрадені цінності. Якщо з огляду на обстави­ни справи, злочинець (злочинці) перебуває (перебувають) поблизу місця крадіжки, необхідно за допомогою працівників міліції організу­вати переслідування по «гарячих слідах», засідки у місцях можливої появи (в тому числі на базарах, у ломбардах, комісійних крамницях, камерах схову ручного багажу на залізничних вокзалах, автовокзалах, пристанях, аеропортах) або «прочісування» навколишньої місцевості. На випадок, якщо для реалізації викраденого злочинець (злочинці) міг (могли) виїхати в інше місце, слід поінформувати підрозділи міліції населених пунктів, річкових вокзалів, постів ДАІ, залізничних станцій, розташованих на шляху можливого прямування злочинця (злочинців), а також повідомити органи міліції відповідних районів і областей про ознаки викраденого майна.

Для початкового етапу розслідування крадіжок характерні також пев­ні типові слідчі версії. Так, при розслідуванні крадіжок чужого майна. вчинених шляхом проникнення у приміщення, висуваються такі версії:

1) крадіжку вчинила стороння особа;

2)   крадіжку вчинила стороння особа за участю або при сприянні працівника об’ єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відпові­дальною особою;

3)  крадіжку вчинив працівник даного об’єкта, який не є (у цьому випадку) матеріально відповідальною особою, або особа, яка охоро­няла даний об’ єкт;

4)  крадіжку вчинила стороння особа, але факт крадіжки викорис­тано матеріально відповідальною особою для приховування нестачі або привласнення інших цінностей, що є в її розпорядженні;

5)  крадіжку вчинила стороння особа при сприянні матеріально від­повідальної особи, яка намагається приховати нестачу;

6)  крадіжку зі зломом інсценувала матеріально відповідальна осо­ба з метою приховання нестачі або ухилення від сплати податків (ні­бито викрадене майно списується на збитки і тим самим знижується реальний прибуток, що підлягає оподаткуванню).

Для розслідування крадіжок особистого майна громадян, які вчи­нено з квартир, будинків, дач, характерні такі типові версії:

а) щодо події злочину:

—  крадіжка дійсно мала місце;

—  крадіжки фактично не було, а заявник помиляється щодо події злочину, або крадіжка інсценована ним самим з метою приховування факту загублення чи розтрати довірених власнику приміщення доку­ментів, коштовностей, зброї тощо;

б) щодо осіб, причетних до вчинення крадіжки, то її вчинено:

—  однією особою чи злодійською групою;

—  особою з числа родичів потерпілого;

—  особою, обізнаною про місця знаходження викраденого;

—  особою, яка має певні навички;

—   особою, яка раніше проводила якісь роботи у потерпілого або побувала в його квартирі з іншого приводу;

в) щодо місць можливого перебування злочинця: квартири; замісь­кі дачі родичів, знайомих; готелі, вокзали та ін.;

г) щодо місць знаходження викраденого майна:

—   сховано за місцем проживання, роботи злодія, його знайомих, родичів;

—   здано до комісійних крамниць, ломбардів;

—  реалізовано;

—   вивезено за межі даного населеного пункту;

—   відправлено поштовою посилкою та ін.

Висунення робочих версій у конкретному випадку розслідування залежить від обсягу зібраної первинної інформації та слідчої ситуації, що склалася. Так, при висуненні версій про осіб, причетних до вчинен­ня крадіжки, беруться до уваги спосіб вчинення злочину, вид і кількість викрадених цінностей, а також відомості, одержані в результаті дослід­ження слідів та інших речових доказів, виявлених на місці злочину.

Ефективність розслідування крадіжок багато в чому зумовлена на­явністю погоджених планів слідчих дій та оперативно-розшукових за­ходів. Планами розслідування передбачаються заходи щодо встановлен­ня і затримання злочинця, виявлення співучасників, виявлення і вилу­чення викраденого, відшкодування шкоди, розпізнання інсценування тощо. Організуюча роль у цій діяльності належить слідчому, який ви­значає пріоритетні напрями розслідування, дає окремі доручення органу дізнання щодо проведення оперативно-розшукових заходів.

§ 3. Наступний етап розслідування

Цей етап розслідування крадіжок характеризується вирішенням завдань, спрямованих на розширення доказової бази та підтвердження раніше зібраних фактів щодо винності обвинуваченого. Результатив­ність цих дій багато в чому зумовлена підсумками початкового етапу розслідування. На наступному етапі розслідування крадіжок можуть скластися такі типові слідчі ситуації.

1.  Подія злочину не мала місця (предмет крадіжки виявлено по­терпілим в іншому місці; інсценування злочину). Розпізнавання інсце­нування крадіжки проводиться на підставі вивчення:

а) негативних обставин під час розслідування події (зайве безладдя, умисне пошкодження матеріальних цінностей; наявність ознак, що вказують на те, що хоч перешкода і зламана, але не знадвору, а зсере­дини приміщення; незаймані пил чи павутиння на зовнішньому боці рами, нібито виламаної ззовні; відсутність слідів, що обов’язково ма­ють бути при певному способі дій; відсутність на місці події металевих ошурків, що вказує на те, що перепилювання, наприклад, дужок замка було здійснено зовсім в іншому місці);

б) результатів слідчого експерименту за перевіркою певного факту (наприклад, чи могли фактично знаходитися у даному приміщенні матеріальні цінності у певній кількості та обсязі; чи дійсно можна було крізь такий пролом у стіні чи через двері винести зазначені предмети тощо);

в) даних судових експертиз, допитів, очних ставок.

2. Факт крадіжки і особа, яка її вчинила, встановлені, злочинець затриманий і визнає себе винним у повному обсязі пред ’явленого обви­нувачення, його показання не суперечать зібраним у справі доказам, викрадене майно виявлене. У даній ситуації слідчий приймає рішення про достатність зібраних доказів для завершення досудового слідства.

3. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази про винність осо­би, яка її вчинила, однак обвинувачений визнає свою вину частково (визнає, що вкрав лише майно, яке виявлено у нього під час обшуку, заперечує окремі епізоди злочинної діяльності, наприклад, факт ви­готовлення заздалегідь знаряддя злому, збуту викраденого тощо). У даній ситуації слідчий на підставі аналізу показань обвинуваченого висуває версії по кожному пункту як зізнання, так і заперечення пред’явленого обвинувачення. З метою перевірки висунутих версій проводяться допити нових свідків, очні ставки.

4. Факт крадіжки встановлено, зібрано докази винності обвину­ваченого в її вчиненні, але він пред’явленого обвинувачення не визнає, посилаючись на алібі (називає місце перебування на момент крадіжки та осіб, які можуть це підтвердити), викрадене майно не знайдено. У даній ситуації перевіряються версії щодо місця знаходження обви­нуваченого (чи міг він перебувати у вказаному ним місці на момент крадіжки), а також причетності осіб, на свідченні яких базується алібі обвинуваченого, до його злочинної діяльності. Опрацьовуються версії про місцезнаходження викраденого майна, продовжується реалізація тактичних операцій «Перевірка алібі», «Розшук викраденого майна». З цією метою проводяться додаткові обшуки за місцем проживання обвинуваченого, за місцем знаходження належного йому майна (дача, гараж, автомашина тощо), пред’явлення для впізнання обвинуваченим предметів, що належать йому (одяг, взуття, валізи та ін.), судові екс­пертизи, допити свідків, очні ставки та ін.

У тих випадках, коли злочинця не встановлено або встановлено, але ще не затримано, названі слідчі ситуації початкового етапу пере­ходять і на наступний етап розслідування. Дії слідчого мають бути спрямовані на виявлення злочинця, а також на розшук викраденого (обшук, допит родичів, колег по службі), забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, виявлення та усунення причин і умов, що сприя­ють вчиненню крадіжки. При цьому сприяти вирішенню вказаних завдань може вміла взаємодія слідчих органів з громадськими органі­заціями та окремими громадянами.

§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Огляд місця події під час розслідування крадіжок є однією з най­більш інформативних слідчих дій. Результати огляду дозволяють ви­рішити питання про порушення кримінальної справи, побудувати версії та скласти план їх перевірки. До виїзду на місце події необхідно забезпечити його охорону з тим, щоб обстановка крадіжки залишилась недоторканною, потім визначити, хто повинен взяти участь в огляді (поняті, криміналіст, кінолог, оперуповноважений, службові та мате­ріально відповідальні особи, потерпілі, свідки-очевидці та ін.) Визна­чивши учасників огляду та його межі, здійснюють фотографування місця події. При детальному огляді першочергово обстежують місце проникнення злочинця до майна: двері, вікна, балкони, димоходи, дахи, стелі, підлоги, засувні пристрої, їх розміщення та стан.

Сліди рук необхідно шукати, керуючись версією про дії злочинця: на засувних пристроях, вікнах, дверях, пакувальних матеріалах, пляш­ках, склі балконів, касових апаратах, сейфах, посуді та інших пред­метах. Сліди знарядь злому можуть залишитися на замках, петлях дверей, накладках та інших частинах вікон і дверей, а також навколо них. З метою виявлення слідів ніг і транспортних засобів оглядаються припустимі шляхи зникнення злочинців. Особливо уважно оглядають­ся предмети з явними слідами злочину (відкриті та пошкоджені шафи, шухляди і кришки письмових столів, шкатулки, предмети пакування). Під час огляду встановлюється також наявність у потерпілого техніч­них паспортів, фабричних ярликів, етикеток, товарних чеків, пакуваль­них матеріалів від викрадених предметів, зразків тканини, з якої ви­готовлено викрадені носильні речі, оббиття салону або чохли сидінь викраденої автомашини тощо.

Для організації розшуку і виявлення злочинця звертається увага на пошук і вилучення мікрослідів, залишених злодієм на місці події. Це можуть бути частинки бруду, фарби, пилу, крові, волокна рукавичок, одягу та ін. Іноді з метою ускладнити розслідування злодії посипають підлогу тютюном, молотим перцем, поливають одеколоном, бензином, сумішшю на ефірній або ацетоновій основі. Частинки тютюну, перцю, інших мікрослідів, а також предмети із запахом вилучаються і ретель­но пакуються. Під час огляду місця події у даній категорії кримінальних справ виявляються і фіксуються негативні обставини, що вказують на можливе інсценування крадіжки, а також встановлюються такі фак­тичні дані:

а) хто вчинив крадіжку, скільки осіб брало участь у реалізації зло­чинного наміру, їхні прикмети;

б) шляхи підходу до місця крадіжки і його залишення, транспорт­ний засіб, використаний злочинцем;

в) чим і як давно вчинено злом, чи був зломщик достатньо досвід­чений, які його фізична сила і звички, тривалість крадіжки, сліди зло­чинця і його дії на місці крадіжки, а також сліди, що могли залишити­ся на самому злочинцеві, його одязі, знаряддях злочину (частинки певної породи дерева, сліди сажі, мастила, штукатурки, фарби тощо);

г) предмети крадіжки, а також способи їх винесення, вивезення, схову.

Допит потерпілих (при крадіжці особистого майна) та свідків із числа матеріально відповідальних осіб і керівників об’ єкта має на меті встановити певні обставини.

І. За фактами крадіжки державного або колективного майна:

1)   що викрадено, які родові та індивідуальні ознаки викрадених предметів (найменування, призначення, місце і час виготовлення, ма­теріал, клейма, товарні знаки, пакування та ін.); чи залишилися пред­мети більш цінні, ніж викрадені;

2)  час вчинення і виявлення крадіжки;

3)   коли востаннє перевірялася наявність товарно-матеріальних цінностей;

4)  який режим роботи підприємства; хто має доступ до сховищ, як вони охороняються, чи перевіряється приміщення перед закінченням роботи, чи не було відхилень від розпорядку роботи у день крадіжки; якщо були, то які і за чиєю вказівкою, хто міг знати про ці відхилення;

5)  чи не з’являлися перед крадіжкою підозрілі особи; коли так, то чим вони цікавились і які їхні прикмети;

6)  чи є на підприємстві охоронна сигналізація, як вона працює, її стан після крадіжки; чи є сторожова охорона, хто саме охороняв об’єкт у день крадіжки;

7)  чи було звільнено кого-небудь перед крадіжкою з підприємства, за що, коли саме, як характеризуються ці особи, їхнє місцеперебуван­ня у даний час;

8) чи траплялися раніше на даному підприємстві крадіжки або замахи на крадіжки, про які не повідомлялося в міліцію; як вони вчинялися, що саме і за яких обставин злочинець крав або намагався вкрасти;

9)  що сприяло вчиненню крадіжки (недоліки в роботі підприємства, організації охорони, упущення в доборі кадрів та ін.).

Якщо під час огляду або з інших підстав виникла версія про інсце­нування крадіжки матеріально відповідальною особою з метою прихо­вати факт крадіжки, при допиті додатково слід з’ясувати: де знаходила­ся ця особа і чим займалася в період крадіжки; як давно працює на цьому підприємстві; які зауваження були по роботі, чи були нестачі товарно-матеріальних цінностей, причини їх виникнення, ким вони ви­явлені, яких заходів було вжито для відшкодування шкоди; чи підозрює кого-небудь допитуваний у вчиненні крадіжки, на якій підставі. У цьому випадку в обов’ язковому порядку призначається інвентаризація.

ІІ. За фактами крадіжки особистого майна громадян:

1)  що саме викрадено, ознаки викраденого (паспорти, товарні чеки, фотографії цих речей), чи залишились у потерпілого речі, аналогічні викраденим;

2)  де знаходилися викрадені речі, хто знав про їх існування і міс­цезнаходження;

3) час виявлення і вчинення крадіжки, за яких обставин її вчинено;

4)  які умови полегшили вчинення крадіжки і хто міг знати про ці сприятливі умови;

5)  кого потерпілий підозрює у вчиненні крадіжки;

6)  хто із сторонніх осіб був перед крадіжкою у нього в квартирі (будинку) і виявив інтерес до його майна.

Допитом свідків-очевидців встановлюються дані про зовнішні прикмети підозрюваного, час і спосіб вчинення крадіжки, сліди або предмети, які залишили злочинці на місці злочину, викрадені пред­мети та їхні індивідуальні особливості, напрям, в якому зникли зло­чинці, транспортні засоби та ін. Сусіди можуть дати показання про час вчинення крадіжки, підозрюваних та їхні прикмети, обставини, за яких було виявлено крадіжку, осіб, які заходили в квартиру або з’ являлися поблизу будинку напередодні крадіжки.

Допитуючи осіб, які затримали злочинця на місці злочину, слід встановити, за яких обставин вони його помітили, що навело їх на думку про вчинення ним крадіжки, які дії вжито ними для затримання, як поводився затриманий (чи виявив опір, чи намагався втекти, по­збутися викраденого майна), чи не було у нього співучасників.

Працівники комісійних магазинів можуть повідомити прикмети зовнішності осіб, які здали на комісію речі з числа викрадених. До­питуючи сторожів, слід з’ясувати час, коли вони заступили на зміну, місцеперебування під час, коли вони чергували, у тому числі в період вчинення крадіжки, коли і ким її виявлено, чи не відлучалися вони з поста, коли і куди саме.

Допит підозрюваного (обвинуваченого) проводиться після затри­мання, обшуку особи та освідування (у тих випадках, коли є підстави припустити, що злочинець, вчиняючи крадіжку, міг одержати пошко­дження на тілі), обшуку за місцем проживання. Слід запропонувати допитуваному розповісти про факт крадіжки, пояснити, коли, у зв’язку з чим виник намір вчинити крадіжку, чи була проведена підготовка до неї, хто сприяв крадіжці або знав про неї, як вчинено крадіжку, чи ви­користовувалися технічні засоби і які саме, що викрадено, де сховано крадене, а якщо продано, то через кого, де, на яку суму, чи витрачено ці гроші, чи були співучасники, хто саме, їх місцезнаходження. Об’єктивність показань підозрюваного (обвинуваченого) підтверджу­ється результатами пред’явлення для впізнання (осіб, речей, знарядь злочину), слідчого експерименту, перевірки показань на місці.

Призначення судових експертиз. Під час розслідування крадіжок експертизи, що призначаються, можуть бути поділені на дві групи:

1)  ті, що призначаються для ідентифікації злочинця, знарядь зло­чину, взуття, транспортних засобів (або їх частин), дослідження спо­собу подолання перешкод, укриття сховищ;

2)  ті, що призначаються для дослідження викраденого майна.

До першої групи належать, наприклад, дактилоскопічна, трасоло- гічна експертизи (у тому числі встановлення цілого за частинами), експертиза слідів нашарування, судово-медична та ін.; до другої — товарознавча, хімічна та біологічна експертизи.

§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні крадіжок

Обставини, що сприяють вчиненню крадіжок, хоча суттєво й роз­різняються залежно від конкретного виду даних діянь, однак можуть бути згруповані за деякими загальними ознаками. До числа таких на­лежать:

1)  розміщення торговельних підприємств і складів у приміщеннях, не пристосованих для схову товарів і матеріальних цінностей;

2)   відсутність охоронної сигналізації (або її несправність), недо­статнє освітлення у нічний час;

3)  відсутність контролю за сторонніми особами (у будинках відпо­чинку, санаторіях, пансіонатах, готелях, гуртожитках);

4)  примітивність і доступність конструкцій вхідних дверей та за­сувних пристроїв у житлових будинках;

5)   відсутність у будинках житлового фонду спеціальних постів спостереження та охорони з числа непрацюючих мешканців (пенсіо­нерів, домогосподарок та ін.) або кодових замків, що обмежують доступ сторонніх осіб;

6)   віктимна поведінка власників квартир, а також роз’єднаність сусідів по сходовому майданчику;

7)  недостатньо кваліфікований добір матеріально відповідальних осіб і працівників охорони та ін.

Обставини, що сприяють вчиненню крадіжок, встановлюються під час проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Осо­бливого значення щодо цього набувають огляд місця події, допит службових та матеріально відповідальних осіб, потерпілих, призна­чення та проведення криміналістичних експертиз, слідчий експеримент та перевірка показань на місці. Відомості, одержані під час проведен­ня слідчих дій, узагальнюються слідчим і за ними складаються моти­вовані подання до відповідних організацій, готуються публікації у пресі, інформації по радіо і телебаченню, виступи у трудових колекти­вах. До заходів профілактичного характеру також належать популяри­зація засобів технічного захисту особистого і приватного майна гро­мадян, виявлення осіб, схильних до вчинення крадіжок, і нагляд за ними.

Запитання для самоконтролю

1. Які вирізняють види крадіжок?

2. Чи існують особливості часового чинника при вчинен­ні крадіжок?

3. Що найбільш часто є предметом злочинного посягання при вчиненні крадіжок?

4. Які дії злочинців здійснюються на етапі підготовки до вчинення крадіжки?

5. Які існують способи вчинення крадіжок?

6. Які сліди можуть залишатися при вчиненні крадіжок?

7. Які групи злодіїв можна виокремлювати у криміналіс­тичній характеристиці крадіжок?

8. Які обставини слід встановлювати під час розслідуван­ня крадіжок?

9. Які слідчі ситуації є найбільш типовими на початково­му етапі розслідування крадіжок?

10. Які типові слідчі версії характерні для початкового етапу розслідування крадіжок?

11. Які слідчі ситуації можуть скластися на наступному етапі розслідування?

12. Які особливості характерні для огляду місця події під час розслідування крадіжок?

13. Які обставини необхідно з’ясовувати при допиті по­терпілих за фактами крадіжок?

14. Чи існують особливості допиту підозрюваного?

15. Які обставини сприяють вчиненню крадіжок?