1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

 

2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.

 

Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Коментар:

 

1. Судове рішення про оголошення фізичної особи померлою тягне за собою наслідки, аналогічні тим, які виникають у разі настання смерті особи. Разом з тим слід зважати і на те, що рішення суду про оголошення особи померлою засновується не на чітко встановленому юридичному факті смерті особи, а лише на його презумпції. Тому правові наслідки, встановлені коментованою статтею, слід розглядати як нестійкі, а такі, що в будь-який момент можуть бути змінені або скасовані у разі з'явлення особи (ст. 48 ЦК).

2. Юридичними наслідками вступу у силу рішення суду про оголошення особи померлою визнаються:

1) відкриття спадщини і поява у спадкоємців такої особи за заповітом та (або) за законом права на прийняття спадщини або на відмову від її прийняття (ст. ст. 1220 - 1223, 1268 - 1276 ЦК). Однак оскільки цією статтею регулюються не наслідки смерті, а наслідки оголошення особи померлою, щодо якої насправді не відомо, чи знаходиться вона в живих, законодавець прагне захистити права та інтереси особи у разі її з'явлення.

З цією метою частина друга коментованої статті забороняє спадкоємцям особи, оголошеної померлою, відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, яке перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Вказаний п'ятирічний строк слід вираховувати з наступного дня після виникнення у них права власності на це майно, тобто після державної реєстрації свідоцтва право право на спадщину на нерухоме майно (ст. 253, ч. 2 ст. 1299 ЦК). Слід підкреслити, що зазначене обмеження стосується винятково спадкоємців, а відтак не поширюється на інших суб'єктів, які можуть набути право власності на майно спадкодавця - кредиторів спадщини, відказоодержувачів, виконавців заповіту, охоронця спадщини.

Забезпечення виконання цієї норми здійснюється шляхом накладення нотаріусом на це майно заборони відчуження, що відбувається одночасно з видачею свідоцтва про право на спадщину (ч. 5 абзацу першого пункту 250 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України);

2) припинення прав та обов'язків, в яких перебувала дана особа і які є невіддільними від неї (наприклад, припинення договорів доручення (пункт 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК), комісії (ч. 1 ст. 1027 ЦК), у разі оголошення померлим вигодонабувача - договору управління майном (пункт 3 ч. 1 ст. 1044 ЦК), припинення шлюбу (ст. 104 СК)).

3. Документом, який підтверджує факт оголошення особи померлою, є свідоцтво про смерть, видане РАЦС на підставі відповідного судового рішення, а не саме рішення суду, на підставі якого видається таке свідоцтво (пункт 3.4 Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні).