Глава 8 Особливості державного ладу Спарти Печать
История государства и права - Історія держави і права зар. країн (Маймескулов)

Глава 8 Особливості державного ладу Спарти

Держава Спарта виникла на півострові Пелопоннес у результаті завоювання дорійськими племенами місцевих ахейських суспільств. Завойовники утворили пануючий клас повноправних громадян - спар- тіатів. Місцеве населення було звернено у рабів-ілотів. Кожний спар- тіат володів земельним наділом (клером) із закріпленими за ним раба­ми. Побоюючись повстань ілотів, яких було чисельно більше, спарті- ати регулярно проводили криптії («таємні» масові вбивства). Щоб тримати іліотів у покорі, спартіати створили особливу воєнізовану державу.

В основу державного ладу Спарти було покладено принцип єднос­ті повноправних держав. Для цього держава суворо регламентувала життя та побут спартіатів, стримувала їхнє майнове розшарування. Основи державного ладу було закріплено ретрою (договором) леген­дарного царя Лікурга (VIII століття до н. е.). Спартіати були зобов’язані займатися лише військовим мистецтвом та спортом. Землеробство, ремесла й торгівля стали справою іліотів та періеків - вільних жите­лів окраїнних районів Спарти, які посідали проміжне становище між спартіатами та ілотами. У Спарті було створено державну систему ви­ховання та освіти: у 7-річному віці дітей віддавали до спеціалізованих шкіл. До 20 років спартіати проходили особливе навчання, яке вихо­вувало у них витривалість, дисциплінованість, хоробрість. Потім до 60 років чоловіки несли військову службу. З метою підтримання єд­ності регулярно проводилися громадські трапези, на організацію яких щомісячно сплачувався податок.

«Лікургів лад» трансформував військову демократію спартіатів у олігархічну рабовласницьку республіку, яка зберегла риси родопле­мінного ладу. На чолі держави перебували два царі - архагети. Їхня влада була спадковою. Повноваження архагетів зводилися до воєнної влади, організації жертвопринесень та участі у раді старійшин.

Герусія (рада старійшин) складалася з двох архагетів та 28 геронтів, яких обирали довічно народними зборами зі знатних громадян, що досягли 60-річного віку. Герусія виконувала функції урядової установи - готувала питання для обговорення на народних зборах, керувала зовнішньою політикою, розглядала кримінальні справи про державні злочини (включаючи злочини проти архагетів).

Колегія ефорів (з’явилася у VIII столітті до н. е.) складалася з п’яти гідних громадян, яких обирали на один рік народними зборами. Спо­чатку повноваження ефорів обмежувалися судочинством по майнових спорах. У VI столітті до н. е. їх влада зростає, вони витісняють герусію. Ефори почали скликати герусію та народні збори, керувати зовнішньою політикою, здійснювати внутрішнє управління державою та судочин­ство, контролювати посадових осіб (включаючи архагетів).

Народні збори (апелла) у Спарті відрізнялися пасивністю. Право на участь у народних зборах мали повноправні громадяни-чоловіки, які досягли 30-річного віку. Спочатку народні збори скликалися архагета- ми, згодом керівництво ними перейшло до ефорів. Апелла не обгово­рювала висунуті питання, а лише ухвалювала або відхиляла запропо­новане рішення. Голосування проводилося примітивно - криком або учасники розходилися по різні боки та «на око» визначалася більшість. Народні збори мали законодавчі права, право обрання посадових осіб, вирішували питання війни та миру.