Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу

Розділ ХІІ. Правове забезпечення використання та охорони рослинного світу

 

І. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу

 

§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання 

§ 2. Правове забезпечення використання рослинного світу  

§ 3. Правова охорона рослинного світу    

§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ

 

§ 1. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання

Одним з основних складників навколишнього природного сере­довища є рослинний світ, фундаментальне значення якого для най­важливіших біосферних процесів важко переоцінити. Він є одним з найважливіших природних чинників подальшого розвитку суспіль­ства. Масштаби впливу (як правило, негативного) сучасного суспіль­ного виробництва на рослинний світ невпинно зростають. Частина території України перебуває у важкому екологічному стані, що у свою чергу потребує правового регулювання використання, охорони й від­творення рослинного світу.

Останнім часом намітилася тенденція до оновлення екологічного законодавства і прийняття нормативних актів, аналогів яких вітчизня­не законодавство не знало. Прикладом може бути Закон України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 року^[1], за яким використання й охо­рона природних об’єктів, до яких належить і рослинний світ, регла­ментуються екологічними нормативними актами.

Рослинному світу, як природному об’єкту, притаманна низка осо­бливостей, як-от:

а) можливість його відновлення;

б) пов’язаність у силу його природних якостей безпосередньо із землею, водою, інши­ми об’єктами рослинного світу;

в) віднесення (як і об’єктів тваринно­го світу) до об’ єктів живої природи;

г) виконання ним екологічної, економічної, культурно-оздоровчої та інших функцій.

За сучасних умов на перший план виходить саме екологічна роль рослинного світу, він є компонентом екологічної системи, поєднує земельні й водні ресурси, виконує екологічні функції: кліматорегулюючу, захисту середовища, ґрунтозахисну, водоохоронну, санітарно- оздоровчу, а також є джерелом поповнення атмосфери киснем, се­редовищем життєдіяльності тварин, фільтрує відходи виробництва й очищує повітря. Економічні функції рослинного світу полягають у тому, що він традиційно є джерелом деревини (щодо лісів) та іншої рослинної продукції, яка задовольняє потреби населення й госпо­дарства.

Рослинний світ у житті людей має також культурно-естетичне, науково-пізнавальне й рекреаційне значення. Приміром, декоративна рослинність справляє естетичний вплив на стан довкілля й людини.

Наявність у рослинному світі властивих йому природних характе­ристик у кінцевому підсумку обумовлює відбиття у правових приписах специфічності поведінки суб’єктів, особливо з питань власності, від­творення й охорони цього природного об’єкта.

У названому Законі вперше в екологічному законодавстві вжива­ється термін «рослинний світ», який указує на самостійність природ­ного об’ єкта, і зазначається, що саме цим правовим актом регулюють­ся відносини у сфері охорони, використання й відтворення дикорослих та інших рослин несільськогосподарського призначення — судинних, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх угруповань та їх місцезростань, тобто флористичних відносин. Що ж стосується відносин у сфері охорони, використання й відтворення рослин і багато­річних насаджень сільськогосподарського призначення, то вони впо­рядковуються відповідним законодавством України.

Для чіткого окреслення царини застосування законодавства про рослинний світ (флористичного законодавства) слід мати на увазі без­посередній зв’язок певного природного об’єкта з навколишнім при­родним середовищем. Адже вилучення частини такого об’ єкта при­зводить до того, що певні відносини, що виникають щодо нього, пере­ходять уже в цивільно-правову сферу регламентації, оскільки цей об’єкт у такому випадку набуває специфічних ознак і властивостей товарно-матеріальної цінності. Таким чином, об’єкти рослинного сві­ту безпосередньо пов’язані з навколишнім природним середовищем, становлять собою об’єкт правового регламентування законодавства про рослинний світ.

Закон України «Про рослинний світ» у ст. 3 наводить дефініцію рослинного світу як сукупності усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території.

Розглянувши зміст трактування категорії «рослинний світ», може­мо дійти висновку, що воно, на жаль, має суто природничий і аж ніяк не правовий характер, оскільки в ньому бракує належних юридичних ознак розглядуваного природного об’єкта.

Що ж стосується поняття «рослинний світ», то деякі правознавці вже приділяли певну увагу дослідженню питання про його юридичне тлумачення. Уперше його формулювання було запропоновано А. Б. Іскоян, пізніше до неї приєдналися й деякі інші вчені.

Дослідивши існуючі доробки науковців по даній проблемі і проана­лізувавши відповідне чинне законодавство, пропонуємо визначення цієї правової категорії. Рослинний світ — це об’єкт права власності, суверенних прав, що становить собою сукупність видів диких рослин, а також грибів та утворених ними угруповань, які зростають у стані природної свободи на території України, у межах внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу й виключної (морської) економічної зони України, щодо якого встановлено відпо­відний правовий режим, який забезпечує його належне використання, охорону й відтворення.

Об’єкти рослинного світу — це дикорослі та інші несільськогос- подарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природні угруповання.

Залежно від місцезростання цих об’єктів і віднесення їх до певної категорії вони поділяються на такі, що мають:

1)  загальнодержавне значення.

Це об’єкти, що знаходяться в ме­жах:

а) внутрішніх морських вод, територіального моря й виключної (морської) економічної зони України;

б) поверхневих вод — озер, водосховищ, річок, каналів, розташованих і використовуваних на території більш ніж однієї області, а також їх різних приток;

в) при­родних і біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних парків, парків — пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; а також

г) рідкісні й такі, що перебу­вають під загрозою зникнення, що занесені до Зеленої книги України, тощо;

2)  місцеве значення. Це всі інші об’єкти рослинного світу, не відне­сені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.

 

 

 

§ 2. Правове забезпечення використання рослинного світу

Рослинний світ як сукупність рослинних угруповань вкриває біль­шу частину поверхні суші та перебуває у водоймищах і становить важливий компонент біосфери Землі. Він безпосередньо пов’язаний із особливостями клімату, водного режиму, ґрунту, рельєфу, а також тва­ринним світом, разом із яким створює різноманітні біогеоценози. Правове регулювання його використання та охорони має надзвичайно важливе значення для підтримання екологічної рівноваги, забезпечен­ня екологічного збалансованого процесу експлуатації всіх природних ресурсів.

Відповідно до Закону «Про рослинний світ» використання при­родних рослинних ресурсів здійснюється в порядку загального або спеціального використання.

У порядку загального використання природних рослинних ресурсів громадяни можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях. Воно здійснюється громадянами з додержанням правил, що затверджуються центральним органом ви­конавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середови­ща, без надання їм відповідних дозволів та безплатно.

Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їх виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різнома­нітності може бути обмежене Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природно­го середовища, іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійсню­ється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволен­ня їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

Видами спеціального використання природних рослинних ресурсів, що передбачені діючим флористичним законодавством, є: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного корис­тування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, дерев­них соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.

Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеці­ального використання природних рослинних ресурсів.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загально­державного значення здійснюється за дозволом, що видається в по­рядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, а природних рослинних ресурсів місцевого значення — за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республі­ки Крим та органами місцевого самоврядування.

Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального ви­користання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється Законом України «Про рослинний світ», Лісовим кодексом України та іншими нормативно- правовими актами.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів є плат­ним. Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.

Порядок визначення збору та нормативи плати за спеціальне ви­користання природних рослинних ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Природні рослинні ресурси використовуються з метою:

а) здійснен­ня природоохоронної, рекреаційної, оздоровчої, культурно-освітньої, виховної, науково-дослідної та господарської діяльності;

б) для забез­печення потреб населення у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин;

в) для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва;

г) для потреб бджільництва;

д) для потреб мисливського та рибного господарства.

Природні рос­линні ресурси можуть використовуватися з господарською метою і для інших потреб, передбачених законодавством.

Використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою метою здійснюється в порядку загального використання.

Для проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних з використан­ням природних рослинних ресурсів, у встановленому земельним законодавством порядку можуть визначатися спеціальні земельні ді­лянки, на яких зростають об’єкти рослинного світу. Правила викорис­тання природних рослинних ресурсів з науково-дослідною метою затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом ви­конавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середови­ща. У разі виявлення порушення законодавства про рослинний світ та використання природних рослинних ресурсів не з науково-дослідною метою у встановленому законодавством порядку може бути прийняте рішення про обмеження або заборону використання природних рос­линних ресурсів.

Промислове збирання технічної, лікарської, пряно-ароматичної, харчової сировини з дикорослих рослин провадиться з урахуванням принципів невиснаження природних рослинних ресурсів, збереження сприятливих умов для життя диких тварин та охорони довкілля.

Закупівля лікарської та технічної сировини з дикорослих рослин у юридичних або фізичних осіб здійснюється за умови наявності у них дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів.

Збирання технічної, лікарської, пряно-ароматичної, харчової сиро­вини з дикорослих рослин здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охо­рони навколишнього природного середовища.

Використання природних рослинних ресурсів для випасання худо­би та забезпечення інших потреб тваринництва здійснюється на зе­мельних ділянках, що визначаються в установленому земельним за­конодавством порядку. Цей порядок передбачено в ст. 34 Земельного кодексу України, відповідно до якого громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконав­чої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної гро­мади, громадські сіножаті і пасовища.

Використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відновленню.

Використання природних рослинних ресурсів для потреб бджіль­ництва здійснюється безоплатно і без отримання дозволу на спеціаль­не використання природних рослинних ресурсів шляхом розміщення пасік на відповідних земельних ділянках за погодженням із власником, користувачем (у тому числі орендарем) такої ділянки.

Розміщення пасік на земельних ділянках лісогосподарського при­значення здійснюється без права рубок дерев і чагарників, розчищення та розорювання земельних ділянок лісогосподарського призначення і спо­рудження на них будівель капітального типу. Місця розміщення пасік визначаються з урахуванням умов ведення лісового господарства і спе­ціального використання лісових ресурсів.

Використання природних рослинних ресурсів для потреб мислив­ського та рибного господарства здійснюється з урахуванням вимог Закону «Про рослинний світ», а також земельного, водного законодав­ства та законодавства про тваринний світ.

Юридичні або фізичні особи, які здійснюють ведення мисливсько­го і рибного господарства, зобов’язані здійснювати заходи щодо охо­рони природних рослинних угруповань на території закріплених за ними мисливських та рибогосподарських водойм. При цьому слід за­значити, що Законом України «Про тваринний світ» передбачена необ­хідність охорони середовища перебування, умов розмноження та шля­хів міграції тварин. Так, відповідно до ст. 39 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації і громадяни при здійсненні будь-якої діяльності, що впливає або може впливати на стан тваринного світу, зобов’язані забезпечувати охорону середовища іс­нування, умов розмноження і шляхів міграції тварин.

 

 

 

§ 3. Правова охорона рослинного світу

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу за­ходів, спрямованих на збереження просторової, видової та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцеви­ми органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (у тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти рослинного світу, а також корис­тувачами природних рослинних ресурсів.

Як встановлено у Законі «Про рослинний світ», охорона рослин­ного світу забезпечується: встановленням правил і норм охорони, ви­користання та відтворення об’єктів рослинного світу; проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об’єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; за­хистом земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, від ерозії, під­топлення, заболочення, засолення, висихання, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хіміч­ними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; створенням та оголошенням територій та об’єктів природно- заповідного фонду; організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об’єктів рослинного світу; розвитком системи інформування про об’ єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого став­лення до них; створенням системи державного обліку та здійснення державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рід­кісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань — до Зеленої книги України; вста­новленням юридичної відповідальності за порушення порядку охоро­ни та використання природних рослинних ресурсів; здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Великого значення в охороні рослинного світу набуває правове регулювання проведення екологічної експертизи. Як зазначено в За­коні «Про рослинний світ», під час проведення екологічної експертизи проектів схем розвитку і розміщення продуктивних сил, генеральних планів розвитку населених пунктів, схем районного планування та іншої документації, а також розрахунків, проектів будівництва і рекон­струкції (розміщення, технологічного переоснащення) підприємств, споруд та інших об’єктів, впровадження нової техніки, технології обов’язково повинен враховуватися їх вплив на стан рослинного світу та умови його місцезростання. Так само повинні враховуватися вимоги щодо охорони об’ єктів рослинного світу під час розробки і вста­новлення екологічних нормативів.

Важливою формою охорони рослинного світу є охорона рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин та ти­пових природних рослинних угруповань. Рідкісні і такі, що перебува­ють під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на території України, у межах її територіальних вод, континен­тального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України, закон про яку прийнято 7 лютого 2002 року.

Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є рід­кісними або такими, що перебувають під загрозою зникнення на тери­торії Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що піддягають особливій охороні на цих територіях. Перелік та Положення про нього затверджу­ються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Крім того, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання підлягають охороні на всій території України і заносяться до Зеленої книги України.

Положення про Зелену книгу України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року і встановлює по­рядок ведення Зеленої книги України, визначає категорії рідкісних, таких, що зникають, і типових природних рослинних угруповань, що потребують охорони та внесення до Зеленої книги, а також шляхи здійснення охорони природних рослинних угруповань, внесених до Зеленої книги України. Ввезення в Україну і вивезення за її межі об’ єктів рослинного світу здійснюється за правилами, що встановлю­ються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.

 

 

 

§ 4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ

Юридична відповідальність у галузі охорони та використання рос­линного світу — це такий стан суспільних відносин, для якого харак­терним є примусове (каральне) забезпечення правовими засобами виконання спеціальних вимог законодавства про рослинний світ або застосування до винних осіб компенсаційних заходів.

Порушення законодавства про рослинний світ відповідно до ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у: самовільному спеціальному використанні при­родних рослинних ресурсів; порушенні правил загального викорис­тання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об’ єктів рослинного світу; порушенні вимог охорони умов місцезростання об’ єктів рослинного світу; порушенні вимог що­до охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об’єктів, застосування технологій, які негатив­но впливають на стан об’єктів рослинного світу; перевищенні лімітів використання природних рослинних ресурсів; самовільному проведен­ні інтродукції та акліматизації дикорослих видів рослин; реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин, зібраної без до­зволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів; закупівлі лікарської та технічної сировини дикорослих рослин у юри­дичних або фізичних осіб, які не мають дозволу на їх спеціальне ви­користання; порушенні правил вивезення за межі України і ввезення на її територію об’єктів рослинного світу; невнесенні збору за вико­ристання природних рослинних ресурсів у встановлені строки.

Разом із тим у законі зазначено, що перелік правопорушень не є ви­черпним. Отже, законодавством може бути встановлена відповідаль­ність і за інші види порушень у сфері охорони, використання та від­творення рослинного світу.

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, об’єкти якого перебувають у межах населених пунктів, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 року «Про такси для обчислення розміру шкоди, заподі­яної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів», якою затверджені відповідні такси¹.

Зазначеною постановою передбачені такси для обчислення роз­міру шкоди, заподіяної внаслідок знищення або пошкодження дерев і чагарників; знищення або пошкодження газонів і квітників; використання не за призначенням парків, скверів, гідропарків, інших озелене­них та земельних ділянок, відведених для їх створення, а також за самовільний проїзд та заїзд на них транспортних засобів, засмічення водойм на їх територіях.

Відшкодування збитків, заподіяних природним рослинним ресурсам за межами населених пунктів, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 1996 року «Про такси для обчислення роз­міру шкоди, заподіяної лісовому господарству». Відповідно до п. 2 цієї постанови такси для обчислення розміру стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами, застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадиб­них, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.

До інших видів відповідальності за порушення законодавства про рослинний світ слід віднести адміністративну, кримінальну та дис­циплінарну відповідальність.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни або посадові особи у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Законодавством встановлено особливий порядок засвідчення фак­ту вчинення адміністративного правопорушення — це наявність про­токолу про вчинення адміністративного проступку.

Адміністративна відповідальність передбачена за такі порушення законодавства про рослинний світ: самовільне випалювання сухої рос­линності або її залишків (ст. 77¹ КпАП); виготовлення та збут заборо­нених знарядь добування об’єктів рослинного світу, а також збут не­законно добутої продукції (ст. 85¹ КпАП); незаконне вивезення з Укра­їни або ввезення на її територію об’єктів рослинного світу, у тому числі ботанічних колекцій (ст. 88 КпАП); порушення порядку при­дбання чи збуту об’єктів рослинного світу (ст. 88¹ КпАП); порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або держав­ного обліку ботанічних колекцій та торгівля ними (ст. 88² КпАП); по­рушення вимог щодо охорони видів рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90 КпАП); перевищення лімітів та нормативів ви­користання природних ресурсів (у тому числі і природних рослинних ресурсів) (ст. 91² КпАП). Крім того, Кодексом про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за по­рушення законодавства про захист рослин (ст. 83¹ КпАП).

У Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), незаконну порубку лісу (ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247).

Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких наса­джень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом караються обмеженням волі на строк від двох до п’ яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову за­гибель тварин або інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотної шкоди, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно- заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах караєть­ся штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмежен­ням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, карається штрафом до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

Дисциплінарна відповідальність є одним із засобів впливу на осіб, для яких дії по охороні, використанню та відтворенню дикорослих та інших несільськогосподарського призначення природних рослин­них ресурсів є посадовим обов’язком. Види дисциплінарних стягнень за відповідні порушення передбачені Кодексом законів про працю України.

---

^[1] Офіц. вісн. України. - 1999. - № 18. - Ст. 775.

 

Контрольні питання

 

1. Що таке рослинний світ як об’єкт правової охорони та ви­користання?
2. На які види поділяються природні рослинні ресурси?
3. Які види використання рослинного світу передбачені зако­нодавством?
4. Які особливості характеризують спеціальне використання рослинного світу?
5. Що слід розуміти під правовою охороною рослинного світу?
6. Які існують загальні підстави юридичної відповідальності запорушення законодавства про рослинний світ?
7. Які особливості адміністративної відповідальності за пору­шення законодавства про рослинний світ?
8. Які особливості кримінальної відповідальності за порушен­ня законодавства про рослинний світ?
9. Які особливості майнової відповідальності за порушення законодавства про рослинний світ?