§ 1. Поняття юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства

1. За сучасних умов Україна перебуває в стадії становлен­ня правової держави. Ця суспільно-правова категорія охоп­лює собою сполучення, єдність і розмежування трьох влад — законотворчої, виконавчої, судової, їхній зміст полягає в сус­пільній необхідності належного правозастосування в усіх ланках (галузях) законодавства та в його окремих видах (фор­мах), якими слід розглядати юридичне обслуговування суб'єктів виробничо-господарської, обслуговуючої, торго­вельної діяльності в народному господарстві в цілому і в сільському господарстві зокрема.

Українська держава зацікавлена у функціонуванні сучас­ної юридичної служби. Уряд України постановою від 27 серп­ня 1995 р. затвердив "Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, орга­нізації", у якому зазначив про необхідність вдосконалення правової роботи у сфері громадського виробництва, створен­ня правових і організаційних основ для ефективної діяльності юридичної служби щодо забезпечення законності в роботі мі­ністерства як центрального органу державної виконавчої вла­ди, щодо попередження порушення прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій.

Юридичне обслуговування сільськогосподарських підпри­ємств — це засіб, за допомогою якого збираються необхідні докази для підтвердження юридичних фактів та інших аргу­ментів, на підставі яких провадиться застосування норм пра­ва. Завдяки цьому досягаються цілі та завдання щодо охорони прав і захисту інтересів сільськогосподарських утворень, а са­ме реально використовуються норми аграрного права в процесі виробничо-підприємницької діяльності сільськогоспо­дарського підприємства.

Юридичне обслуговування сільськогосподарських підпри­ємств спрямоване на зміцнення законності в сільському гос­подарстві. Його забезпечення досягається, по-перше, шляхом забезпечення виконання і додержання вимог норм аграрного права, по-друге, практичною правовою роботою юрискон­сультів, спрямованою на належне правозастосування, тобто завдяки їхній роботі загальні і арбітражні суди мають можли­вість належним чином розібратися у конкретній справі, дати оцінку юридичним фактам, врахувати певні особливості в суб'єктних правомочностях сторін і прийняти правильне рі­шення. Додержання законності полягає у виконанні цих рі­шень, що також входить до кола обов'язків юрисконсульта сільськогосподарського підприємства.

2. Особливої значущості обслуговування кожного окремо­го КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП набуває в умовах впро­вадження в економіку ринкових економічних чинників, ви­знання сільськогосподарських підприємств і фермерів суб'єк­тами підприємницької діяльності, укладання договорів, які є правовою формою основного регулювання відносин цих суб'єктів підприємництва, здійснення внутрішньогосподар­ського паювання, надання виробникам сільськогосподарської продукції допомоги у приватизації майна ДСГП та державних переробних підприємств тощо. І

Сучасне юридичне обслуговування цих суб'єктів усіх форм власності є, з одного боку, важливим елементом організацій-но-управлінської діяльності органів управління КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ТОВ і ДСГП, а з Іншого, — формою надання юридичної допомоги суб'єктові підприємництва фахівцем, який володіє спеціальними знаннями. Характер і зміст юри­дичного обслуговування випливає з правоздатності аграрних товаровиробників як юридичних осіб — суб'єктів аграрного, цивільного, фінансового та інших галузей права України, а також спеціальної правоздатності осіб (фізичних та юридич­них), які надають такі послуги. Таке обслуговування, по-пер­ше, полягає у веденні певної правової роботи і, по-друге, здійснюється в різних організаційно-правових формах.

Головними напрямами, які визначають характер і зміст юридичного обслуговування, є: правильне застосування і до­держання чинних правових норм у процесі виробничо-господарської й підприємницької діяльності; забезпечення право­вими засобами схоронності власності підприємця; відсто­ювання інтересів останнього як при укладенні, так і при ви­конанні договорів (контрактів) із заготівельними, переробни­ми, агросервісними, постачальницькими підприємствами, за­хист його інтересів у разі порушення цих договорів тощо; запобігання порушенням законодавства при трудових відно­синах із найманими працівниками з боку господарства-працедавця. Конкретний зміст і види правової роботи, залежно від організаційної форми юридичного обслуговування, визна­чаються чинним законодавством, посадовими інструкціями про функції осіб, які здійснюють обслуговування, чи умовами договору (контракту) з юридичною або фізичною особою на виконання роботи з правового обслуговування.

3. Юридична служба і здійснюване нею юридичне обслу­говування є обов'язковою умовою для забезпечення належної діяльності правоохоронних органів і, в першу чергу, загаль­них і арбітражних судів при здійсненні правозастосування.

Визначальне призначення юридичного обслуговування суб'єкта аграрного підприємництва полягає в організаційно-управлінському забезпеченні ефективного застосування пра­вових норм у процесі повсякденної його (суб'єкта) діяльності. Юридичне обслуговування служить також забезпеченню ви­робничо-господарської самостійності кожного суб'єкта під­приємництва, юридичне грамотного і економічно обгрунтованого оформлення та виконання ним своїх договірних зо­бов'язань, виконання договору кожним із його контрагентів, застосування майнових санкцій в разі невиконання або не­належного виконання зобов'язань кожної зі сторін за дого­вором.

Юридичне обслуговування покликане забезпечити право­вий захист майнових, земельних, фінансових та інших прав та інтересів кожного суб'єкта аграрного підприємництва через систему правоохоронних органів і, в першу чергу, в арбітраж­ному, а також у міжнародному арбітражному суді чи загаль­ному суді. Юридична служба зобов'язана найактивнішим чи­ном сприяти схоронності майна і здійснювати правовий за­хист майнових інтересів суб'єктів аграрного підприємництва.

Юридичне обслуговування сільськогосподарських підпри­ємств охоплює правомочності щодо застосування процедур­но-процесуальних правил. Високий професіоналізм є необхідним при підготовці ділових паперів — листів підприємства у різні інстанції в справах підприємства, позовних заяв до за­гального або до арбітражного судів, відповідей та пояснень щодо претензій тих же позовних заяв, пояснень до комісії з трудових спорів та ін. Знання процесуального права є необ­хідним в разі участі юрисконсульта підприємства в засіданнях загального або арбітражного судів при зверненні в касаційні інстанції або ж до місцевої адміністрації.

Юридичне обслуговування сільськогосподарського під­приємства становить собою складову частину (елемент) уп­равлінської діяльності підприємства, а суттєві відносини, які виникають при цьому є управлінськими. Суб'єктом цих від­носин може бути член КСГП, ВСГК, АСГТ. У державному сільськогосподарському підприємстві і тих же КСГП, ВСГК, АСГТ функції юрисконсульта може виконувати громадянин, який має вишу юридичну освіту і працює в цьому підприєм­стві за трудовим договором (контрактом). Нарешті, юридичне обслуговування сільськогосподарського підприємства може здійснювати працівник відповідної статутної організації (між­господарської юридичної групи).

Юрисконсульт сільськогосподарського підприємства за своїм правовим статусом є лише радником органів управлін­ня, керівника та інших посадових осіб цього підприємства, як такого, що має права юридичної особи, свій Статут, підпадає під чинність аграрного законодавства. Юрисконсульт зо­бов'язаний неодмінно додержуватись вимог аграрного зако­нодавства і не допускати відхилень від його вимог з боку сільськогосподарського підприємства, його органів управлін­ня, керівника і посадових осіб. В разі прийняття вищим орга­ном управління юридичної особи рішення (ухвали), яке за своїм змістом, спрямоване на порушення закону і Статуту, що призведе до ущемлення членських, майнових, управлін­ських, трудових прав громадян (членів КСГП, ВСГК, АСГТ чи працівників ДСГК) юрисконсульт доводить до відому ке­рівника (посадових осіб) підприємства про таке відхилення від вимог закону і Статуту підприємства.

4. За своїм змістом діяльність сільськогосподарських під­приємств розмежовується на внутрішньогосподарську і зов­нішню позагосподарську. Цим об'єктивним фактором зумов­люється потреба відповідно розмежовувати (поділяти) систе­му юридичного обслуговування цих підприємств на внутрішньогосподарські питання, що потребують юридичного обслу­говування, і юридичні питання, що регулюються нормами права і також потребують вирішення з допомогою юриста, тобто вирішення питань у сфері аграрних зовнішніх право­відносин.

У сфері внутрішньогосподарських правовідносин юридич­не обслуговування полягає у вирішенні внутрішніх господар­ських організаційно-правових питань, відносин членства в КСГП, ВСГК, АСГТ, системи трудових правовідносин, пра­вомірного вирішення питань майнових прав, зокрема, сто­совно паювання і одержання дивідендів, схоронності майно­вих фондів, забезпечення належного 'їх правового захисту і охорони.

Юридичне обслуговування в сфері аграрних зовнішніх правовідносин в першу чергу полягає у забезпеченні належ­ної договірної дисципліни між цими підприємствами та їхні­ми контрагентами, своєчасному і належному вирішенні їхніх спорів у загальних і арбітражних судах. Ефективність юри­дичного обслуговування — це забезпечення своєчасного і повного відшкодування збитків і сплати майнових санкцій в разі порушення аграрно-договірних зобов'язань. Юридична служба бере саму активну участь у захисті майнових прав та інших інтересів сільськогосподарських підприємств у разі ви­никнення питання про їхнє банкрутство та ін. Такі ж питання виникають і при юридичному обслуговуванні селянського (фермерського) господарства. Зокрема, при порушенні зо­бов'язань щодо придбання сільськогосподарської техніки, при реалізації товарної сільськогосподарської продукції, одержанні коштів у кредит або ж несвоєчасному розрахунку за цей кредит та в інших випадках.

 

§ 2. Нормативно-правові акти про юридичну службу в сільському господарстві

1. У сільському господарстві діє цілий ряд правових норм, визначених спеціальними законами і нормативно-правовими актами. За своїм призначенням і змістом ці правові норми визначають предмет аграрного та інших галузей права. Для ефективного застосування цих норм на практиці виникає по­треба у створенні спеціальної юридичної служби, діяльність якої була б спрямована на організаційно-управлінське забезпечення правомірного застосування норм аграрного права. Для цього необхідно прийняти нормативно-правові акти, норми яких регламентували б повноваження юридичної служби органів державного управління сільським господар­ством. У використанні відповідних засобів — юридичної служби — мають потребу і сільськогосподарські підприєм­ства, тобто вони користуються засобами юридичного обслу­говування. Саме для забезпечення цих юридичних засобів Кабінет Міністрів України видав 27 серпня 1995 р. постанову, якою затвердив "Загальні положення про юридичну служ­бу..." міністерства, іншого центрального органу центральної виконавчої влади, державного підприємства, установи, ор­ганізації.

Цим підзаконним актом передбачено, що основне завдан­ня юридичної служби полягає в організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, бездоганне додер­жання і попередження невиконання актів законодавства, ін­ших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками при виконанні ними покладених на них завдань і функціональних обов'яз­ків. Зазначені загальні вимоги повною мірою поширюються на Міністерство агропромислового комплексу України, усі державні сільськогосподарські підприємства та їхніх керівни­ків і працівників.

Юридична служба міністерства підпорядкована безпосе­редньо керівникові міністерства (міністру) або ж за його рі­шенням одному із його заступників. На посаду керівника юридичної служби, його заступника, головного юрисконсуль­та юридичної служби міністерства призначаються особи з ви­щою юридичною освітою і стажем роботи за спеціальністю не менше трьох років, а провідного юрисконсульта і відповідної категорії юрисконсультів, які входять до складу юридичної служби, — особи, які мають вищу юридичну освіту або ж нав­чаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Отримання юридичних послуг від суб'єктів підприємницт­ва, які займаються юридичною практикою, також у загальних рисах урегульовано Законом "Про підприємництво", ст. 4 якого віднесла здійснення юридичної практики до такого ви­ду діяльності громадян і юридичних осіб, що може здійсню­ватися виключно за наявності спеціального дозволу (ліцензії).

Ці суб'єкти підприємництва мають бути зареєстровані у дер­жавних органах виконавчої влади.

Формуванню юридичної служби, зокрема в сільському господарстві, присвячено також підзаконні, урядові та прези­дентські акти загального значення.

2. Повноваження юридичної служби Міністерства агро­промислового комплексу України визначено спеціальним Положенням про юридичне управління цього міністерства, затвердженим наказом Мінагропрому України від 19 грудня 1997 р. Основу цього акта становить наведене вище Загальне положення про юридичну службу від 27 серпня 1995 р. Згідно з Положенням юридичне управління визнається самостійним структурним підрозділом центрального апарату Мінагропро­му України.

Основне завдання Управління полягає в організації право­вої роботи, спрямованої на правильне застосування, неухиль­не додержання та запобігання невиконанню вимог актів зако­нодавства, інших нормативно-правових актів міністерством, а також його керівництвом та працівниками під час виконан­ня покладених на них завдань і функціональних обов'язків. Управління відповідно до покладених на нього завдань орга­нізує і бере участь у забезпеченні реалізації державної право­вої політики у галузі захисту законних інтересів міністерства, забезпечує правильне виконання законодавства, зокрема ін­формує керівництво міністерства про необхідність вжиття за­ходів до скасування актів, прийнятих з порушенням законо­давства. Разом з відповідними структурними підрозділами, Управління узагальнює практику застосування законодавства в галузі, готує пропозиції щодо його вдосконалення, подає їх на розгляд міністерства для вирішення питання стосовно не­обхідності підготовки проекту акта законодавства та внесення його в установленому порядку до директивних органів. Уп­равління перевіряє відповідність законодавству проектів на­казів та інших нормативних актів, які подаються на підпис керівництву, візує їх за наявності віз керівників заінтересова­них структурних підрозділів або осіб, що їх заміщують. У разі невідповідності проекту наказу чи іншого нормативного акта законодавству, якщо внесені до нього юридичним Управлін­ням зауваження не враховано, Управління, не візуючи про­ект, подає письмовий висновок з пропозиціями щодо законного вирішення відповідного питання для прийняття оста­точного рішення міністерством.

Управління бере участь у підготовці проектів актів законо­давства, господарських та інших видів договорів (контрактів), розглядає проекти нормативно-правових актів, які надійшли для погодження з питань, що належать до компетенції гос­подарства, готує проекти письмових висновків чи зауважень до них.

Такими ж важливими є й інші питання, віднесені до ком­петенції міністерства.

 

3. Загальне положення про юридичну службу визначає за­сади юридичного обслуговування державних підприємств. Згідно з цим актом юридична службапідприємства має такі повноваження:

 

1. організовує і забезпечує правильне виконання норма­тивно-правових актів, подає керівництву підприємства про­позиції щодо вирішення правових питань виробничої, еконо­мічної і соціальної діяльності підприємства;
2. координує роботу і бере безпосередню участь у підго­товці наказів та інших актів підприємства, які регулюють від­носини структурних підрозділів і майнову відповідальність;
3. перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших актів, які подаються на підпис керівникові підпри­ємства, візує їх при наявності погодження цих проектів із за­інтересованими підрозділами. Прийняття рішення керівни­ком підприємства без попередньої перевірки юридичною службою не допускається.

 

На юридичну службу державного підприємства поклада­ються обов'язки стосовно її участі у підготовці, проведенні контролю за виконанням господарських договорів (контрак­тів) з іншими підприємствами, установами і організаціями; вона дає правову оцінку проектам таких договорів, організо­вує претензійну роботу, веде позовну роботу; представляє в установленому законодавством порядку інтереси підприєм­ства в судах (загальних і арбітражних), інших органах під час розгляду правових питань і спорів; дає правову оцінку пре­тензіям, які пред'являються до підприємства, або ж висуває вимоги у зв'язку з порушенням майнових прав і законних ін­тересів підприємства. Юридична служба контролює додер­жання структурними підрозділами встановленого на підпри­ємстві порядку висунення і вирішення претензій. На основі

проведеного аналізу результатів вирішення претензій, позовів та інших справ, практики укладання і виконання договорів (контрактів) подає керівникові підприємства відповідні про­позиції щодо поліпшення правового забезпечення господар­сько-договірної діяльності.

Істотну правомочність юридичної служби становить необ­хідність збереження майна і захист майнових прав підприєм­ства. Ця служба дає юридичні висновки щодо правомірності списання матеріальних цінностей, дебіторської заборгованос­ті, нераціональних витрат, а також правову оцінку фактам не­достач, розкрадання, безгосподарності, випуску недоброякіс­ної продукції, псування майна і продукції. Юристи зобов'яза­ні розглядати матеріали щодо відшкодування шкоди за раху­нок винних. Юридична служба готує такі матеріали спільно з відповідними підрозділами підприємства на основі економі-ко-правового аналізу даних бухгалтерського звіту і статистич­ної звітності, інших документів фінансово-господарської ді­яльності підприємств і матеріалів, поданих правоохоронними і контролюючими органами.

Загальне положення про юридичну службу містить в собі правову норму стосовно юридичної відповідальності її пра­цівників (п. 12). Працівник юридичної служби, який не вико­нав передбачених цим актом заходів по усуненню порушень законодавства, які призвели до негативних економічних на­слідків, ущемлення прав і законних інтересів працівників під­приємства несе відповідальність в установленому законодав­ством порядку.

4. Загальне положення про юридичну службу поширює свою чинність лише на органи державного управління сіль­ським господарством і продовольством України і державного сільськогосподарського підприємства, установи, організації, а також на державні підприємства, які переробляють сільсько­господарську сировину і виготовляють харчові продукти.

Цей акт не торкається таких основних виробників сільсь­когосподарської продукції рослинного і тваринного похо­дження, сільськогосподарської сировини для підприємств легкої і харчової промисловості, якими є колективно-коопе­ративні сільськогосподарські підприємства і товариства (КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ).

В Україні колективні сільськогосподарські утворення (колгоспи) мають значний досвід юридичного обслуговування. Починаючи з 1960 р., юридичне обслуговування колгоспів здійснювали адвокати як члени юридичних консультацій. Згодом ці функції успішно виконували юристи, які працювали в складі міжгосподарських юридичних груп при районних управліннях сільського господарства.

Основні права та обов'язки юрисконсульта колгоспу були вміщені у "Примірному положенні про основні функції ке­рівників і спеціалістів колгоспів Української РСР", прийня­тому Радою колгоспів 20 грудня 1971 р. Цей акт діє і нині. У загальних положеннях цього акта визначено, яка особа може займати посаду юрисконсульта колгоспу, її основні обов'яз­ки, права та відповідальність. Згідно з цим актом юрискон­сульт відповідає за: 1) своєчасну постановку питання перед органами управління господарства та відповідними держав­ними установами про усунення допущених порушень чинно­го законодавства, положень Статуту колгоспу; 2) правиль­ність і достовірність поданих довідок, висновків, порушення встановленого законом строку давності щодо подання позову, до суду або строку щодо оскаржень судових рішень; 3) своє­часне подання слідчим органам матеріалів про вчинені злочи­ни та прийняття залежних від нього заходів по відшкодуван­ню матеріальних збитків, заподіяних господарству.

Відповідальність юрисконсульта згідно з аграрним законо­давством може бути такою як і відповідальність інших поса­дових осіб, тобто дисциплінарною, матеріальною.

Враховуючи сучасні скрутні економічні умови для існуван­ня колективно-кооперативних сільськогосподарських під­приємств і товариств, ринкові економічні відносини при при­дбанні ними техніки і пально-мастильних матеріалів і впрова­дження торгових агробіржових форм реалізації сільськогоспо­дарської продукції, безвідповідальне ставлення до оплати праці членів КСГП, ВСГК, СпС, АСГТ та інших працівників сільськогосподарського виробництва вкрай необхідно забез­печити юридичне обслуговування сільськогосподарських то­варовиробників. У цьому зв'язку потрібно розробити і прий­няти рекомендаційний правовий акт "Про юридичну службу колективно-кооперативних сільськогосподарських підпри­ємств". При розробці проекту цього акта доцільно врахувати досвід попередніх років, нові економіко-правові обставини сучасної діяльності цих товаровиробників і такий підзаконний акт, яким є Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної вико­навчої влади, державного підприємства, установи, організа­ції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 р.

 

§ 3. Суб'єкти — виконавці юридичного обслуговування сільськогосподарського підприємства

1. Економічна виробничо-підприємницька діяльність сіль­ськогосподарських підприємств може стати оптимально ефективно-результативною лише за умови досконалого юри­дичного обслуговування. Це можливо при наявності у сільсь­кому господарстві суб'єктів — виконавців юридичного обслу­говування, як таких, що сумлінно здійснюють свої посадово-трудові обов'язки, складають досконалі організаційно-управлінські документи, отримують постійну підтримку з боку відповідних органів державної влади і державного управління сільським господарством та керівників сільськогосподар­ських підприємств, яким вони надають свої послуги юриста-консультанта.

Суб'єкти — виконавці роботи по юридичному обслугову­ванню органів державного управління сільським господар­ством і сільськогосподарськими підприємствами залучаються на посаду з урахуванням засад, визначених постановою Кабі­нету Міністрів України від 27 серпня 1995 р. Згідно з цією по­становою і загальним положенням про юридичну службу, за­лежно від обсягу, характеру і складності правової роботи створюється, як правило, у формі самостійного структурного підрозділу юридичне управління (відділ, сектор, бюро, група і т. д.), або вводиться посада юрисконсульта відповідної ка­тегорії.

Надання юридичної допомоги підприємству може здій­снюватися на підставі договору, укладеного юридичною або фізичною особою, — суб'єктом підприємницької діяльності, який має спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення юри­дичної практики, або з адвокатом, адвокатами бюро, фірмою, конторою або іншим адвокатським утворенням.

Основні завдання юридичної служби викладені у Загаль­ному положенні про юридичну службу. Вони полягають в ор­ганізації правової роботи, спрямованої на правильне застосу­вання, бездоганне додержання ними вимог актів законодавства, і попередження невиконання інших нормативних доку­ментів міністерством, сільськогосподарським підприємством, а також їхніми керівниками і працівниками під час виконан­ня покладених на них завдань і функціональних обов'язків. У процесі здійснення юридичного обслуговування сільськогос­подарських підприємств особлива увага повинна приділятися питанням, які безпосередньо пов'язані із участю підприєм­ства в ринкових економічних відносинах (своєчасне і належ­не виконання аграрно-договірних зобов'язань щодо видів, кількості і якості продукції, розрахунків за неї, повернення кредитів і т. ін.). Таким же важливим завданням є забезпе­чення належної охорони державного і колективно-коопера­тивного майна та захисту трудових прав працівників сільсько­го господарства.

2. У здійсненні юридичного обслуговування важливе зна­чення має кожна, окремо взята, його організаційна форма. Нині, відповідно до чинного законодавства, суб'єкти аграрного підприємництва мають можливість забезпечуватись юридичним обслуговуванням через різні форми (див. схему 8).

На відміну від монопольних форм юридичного обслугову­вання колгоспів і радгоспів міжколгоспними (міжгосподар­ськими) (1960—1985 рр.) юридичними групами, а пізніше (1984—1990 рр.) — міжгосподарськими юристами, а також штатними юрисконсультами радгоспів і юридичними кон­сультаціями колегій адвокатів, юридичне обслуговування су­часних аграрних товаровиробників може здійснюватись у різ­номанітних формах. Відповідно до Загального положення про юридичну службу, так як і раніше, це може бути штатний юрисконсульт господарства, міжгосподарський юрискон­сульт, а також приватний адвокат, який має відповідні ліцен­зію та свідоцтво; адвокатське бюро, контора чи інше адвокат­ське об'єднання, юридична фірма (в тому числі й іноземна або міжнародна), юридичний кооператив тощо, які мають відповідні ліцензії та свідоцтва (сертифікати). Юридичну до­помогу суб'єктам аграрного підприємництва можуть надавати також і окремі фізичні особи (незалежно від громадянства), які виконують юридичні дії в інтересах клієнта — КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП на підставі цивільно-правового договору підряду чи доручення, без будь-яких ліцензій та свідоцтв.

Юридичну допомогу (а не обслуговування), головним чи­ном методичну, можуть надавати юридична служба Мінагропрому України, юристи відповідних управлінь сільського господарства чи районних та обласних державних адміністра­цій, оскільки ці штатні юристи, по-перше, мають обслугову­вати саме апарат міністерства (управління) і, по-друге, вони є державними службовцями, котрим заборонено сумісництво (за чітко визначеними винятками з цього правила).

Відповідно до чинного законодавства в системі державно­го керівництва сільським господарством мають місце різні організаційні форми юридичної служби. Так, у Мінагропромі України функціонує юридичне управління, підпорядковане першому заступникові міністра. Статус, права та обов'язки цього управління визначаються наказом міністра. Воно має два підрозділи: секцію правової роботи і третейський суд. Де­що інша форма існує на обласних і районних рівнях. Така різ­номанітність на середину 1995 р. обумовлювалася трьома причинами: статутом обласного і районного органів та підпо­рядкованістю їх виключно відповідній державній адміністра­ції; ставленням керівництва обласних і районних управлінь та державних адміністрацій до юридичної служби та юристів; кадровим забезпеченням юридичної служби органів держав­ного керівництва сільським господарством.

Станом на середину 1995 р. в Україні на обласних рівнях працювали юридичні відділи, підвідділи, юридичні групи та юрисконсульти. У ряді обласних управлінь юридична служба (юристи) безпідставно включена до складу інших служб, зокрема до ревізійної служби, відділів кадрів тощо.

3. Безпосереднє юридичне обслуговування сільськогоспо­дарського підприємництва здійснюється, головним чином, силами штатних і міжгосподарських юристів, а також колегія­ми адвокатів, юридичними фірмами, кооперативами і окре­мими громадянами.

Юрисконсульт КСГП та інших суб'єктів сільськогоспо­дарських підприємств є посадовою особою і за своїм право­вим статусом вважається спеціалістом сільського господар­ства. Це означає, що на нього поширюються всі загальні пра­вомочності такого спеціаліста.

Виділення штатної юридичної служби в ДСГП здійсню­ється на підставі урядового акта "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу

державної виконавчої влади, державного підприємства, уста­нови, організації", затвердженого постановою Кабінету Мі­ністрів України від 27 серпня 1995 р.

Формуванню юридичної служби в сільськогосподарських підприємствах певною мірою присвячено рекомендаційні ак­ти представницьких органів, адресовані недержавним суб'єк­там аграрного підприємництва. Серед них можна назвати зга­дане вище "Примірне положення про основні функції керів­них працівників і спеціалістів колгоспу", схвалене ще Радою колгоспів УРСР 20 грудня 1971 р. У цьому рекомендаційно­му, фактично єдиному, українському акті викладено завдання саме сільського юриста, його обов'язки, права та коло пи­тань, за правильне вирішення яких відповідальність поклада­ється на нього. Цим рекомендаційним актом штатного юрис­консульта колгоспу, а відтепер КСГП, СпС, ВСГК віднесено до кола посадових осіб цих недержавних сільськогосподар­ських підприємств.

Згідно з названим вище актом на юрисконсульта поклада­ються такі обов'язки: неухильно слідкувати за дотриманням законності та положень Статуту в усіх сферах організації І господарсько-фінансової діяльності колгоспу, захищати за­конні права та інтереси колгоспу в суді та адміністративних органах, зміцнювати господарсько-договірну і фінансову дис­ципліну, сприяти посиленню контролю за дотриманням по­ложень про працю, збереженням колективно-кооперативного майна, і своєчасністю відшкодування заподіяних господар­ству матеріальних збитків, а також брати участь у розробці і здійсненні в господарстві заходів щодо зміцнення законності, трудової і виробничої дисципліни, збереження громадської та державної власності.

На юрисконсульта покладається обов'язок давати правлін­ню, громадським організаціям та окремим працівникам гос­подарства консультації, висновки з усіх правових питань, які виникають у процесі господарської діяльності, брати участь у складанні проектів рішень загальних зборів (зборів уповнова­жених) членів колгоспу і правління та інших управлінських актів, які ним приймаються і візувати їх відповідність чинно­му законодавству, постановам та інструкціям, візувати дого­вори, які укладає господарство, а в разі потреби брати участь у їх підготовці (розробці) та ін.

Юрисконсульту надано право відмовлятися від порушення судових справ і скарг, від захисту дій правління та керівників колгоспу при відсутності законних для цього підстав, викла­даючи в письмовій формі мотиви відмови. Він вживає заходів по скасуванню проектів рішень та інших документів, які мають прийматись або прийняті правлінням колгоспу, якщо вони суперечать чинному законодавству, відповідним нака­зам та інструкціям, викладаючи при цьому письмово причи­ни відмови. Юрисконсульту надано право ставити перед правлінням колгоспу питання про внесення змін та допов­нень у діючих рішеннях правління та розпорядження керів­ників господарства, якщо цього вимагають чинні закони або інтереси виробництва.

4. Посадово-трудова діяльність суб'єктів юридичного об­слуговування сільськогосподарського підприємства безпосе­редньо пов'язана із забезпеченням шляхом організаційно-управлінських дій членських, управлінських, майнових, трудо­вих, виробничо-технологічних, господарсько-договірних, фі­нансово-кредитних, земельних, соціальних правовідносин. Самі по собі суб'єкти — виконавці юридичного обслуговуван­ня не є учасниками аграрних правовідносин, вони лише представляють інтереси суб'єктів аграрних правовідносин, беруть участь у цивільно-процесуальних правовідносинах як юридичні представники суб'єктів правовідносин. Від рівня їхньої кваліфікації і сумління певною мірою залежить зміст і якість рішення загального або арбітражного суду, обгрунтованість вирішення справи в адміністративних органах.

За умови суттєвих змін у правовому режимі земель сіль­ськогосподарського призначення, визнання поряд з правом-державної власності на землю права колективної власності на землю сільськогосподарського призначення, наданням зе­мельних ділянок селянам-фермерам і встановлення права приватної власності на земельні ділянки для селянського (фермерського) господарства, права приватної власності на присадибні земельні ділянки набули особливої значущості проблеми юридичного обслуговування усіх суб'єктів права власності на землі сільськогосподарського призначення. За допомогою юрисконсульта вирішуються питання земельної реформи: заміна сертифікатів на державні акти про право приватної власності на земельну ділянку, які видаються гро­мадянам; вирішення земельних спорів; земельні повноваження органів місцевої влади та органів, які відають земельними справами; вирішення земельних питань (у загальних і арбіт­ражних судах).

5. Результативність юридичного обслуговування сільсько­господарського підприємства перебуває в прямій залежності від забезпеченості юрисконсультів необхідними законодавчи­ми і нормативно-правовими актами, збірниками посадових інструкцій, науково-методичними матеріалами, юридичною і економічною літературою, різного роду юридичними, еконо­мічними і сільськогосподарськими довідниками. Всі ці скла­дові роботи юрисконсульта повинні відповідно обліковувати­ся, зберігатися і передаватися від працівника, який звільня­ється, працівникові, який приймається на посаду юрискон­сульта підприємства, установи, організації.

Успішне здійснення юридичного обслуговування залежить від відповідної систематизації нормативно-правових актів, за­конів, підзаконних актів і в першу чергу Указів Президента України, які стосуються сільського господарства, питань кре­дитування і оподаткування як сільськогосподарських підпри­ємств так і селян-працівників сільського господарства. Юрисконсульт зобов'язаний бути достатньо ознайомленим з чинним законодавством і повсякденно використовувати змі­ни, які вносяться в нормативно-правові акти.

У своїй роботі юрисконсульт користується картотекою, в якій систематизуються правові акти, постанови Пленумів Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду, акти Мінагропрому України та інших центральних органів вико­навчої влади, а також видання контрольних примірників пра­вових актів. За сучасних умов для вдосконалення юридичного обслуговування необхідним є використання комп'ютерів, об­числювальних машин та інших сучасних досягнень науки і техніки.

До своїх посадово-трудових обов'язків юрисконсульт по­винен ставитись максимально сумлінно й творчо. Зокрема, йому слід аналізувати стан додержання законності на підпри­ємстві, правового режиму майнових фондів і забезпечення його схоронності, трудової дисципліни у виробничих підроз­ділах господарства і контролю за своєчасною оплатою праці членів КСГП, ВСГК, АСГТ, ДСГП. Юрисконсульт зобов'яза­ний робити подання на ім'я адміністрації (правління) підпри­ємства або його керівникові відповідних доповідних записок з пропозиціями про шляхи усунення виявлених ним недолі­ків, фактів розкрадання чи інших правопорушень.

Нині, як свідчить практика, через складний економічний стан сільськогосподарських підприємств, де у переважній їх більшості юридичній службі уваги не приділяється, має місце значна плинність кадрів цих спеціалістів. У зв'язку з цим юрисконсультові, який приступає до виконання своїх обов'язків у такому господарстві слід у першу чергу ознайо­митись з тим, чи не призначено в найближчі дні слухання справи цього підприємства (за його позовом або ж позовом до нього), потрібно негайно ознайомитися із цією справою і зробити все можливе, щоб захищати майнові права і законні інтереси цього підприємства.

Такими ж нагальними є питання про стан дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, визначення кола суб'єктів цієї заборгованості, суми боргів і строків їхнього по­гашення. У цьому ж аспекті заслуговують першорядної уваги питання про виконання аграрно-договірних зобов'язань, включаючи бартерні угоди, має бути обізнаність у тому, чи укладено договори про повну матеріальну відповідальність матеріально-відповідальних працівників (членів КСГП, ВСГК, АСГТ) та ін.

6. Чинне аграрне законодавство містить правову норму про недопустимість втручання органів державного управління в оперативну діяльність сільськогосподарського підприєм­ства. Між тим у системі сільського господарства України ос­новними виробниками сільськогосподарської продукції, про­дуктів харчування і сільськогосподарської сировини є колек­тивно-кооперативні і акціонерні товаровиробники.

З метою забезпечення поліпшення роботи сільськогоспо­дарських підприємств доцільно, щоб органи державного уп­равління приділяли більше належної уваги. За цих обставин виникла потреба у створенні громадської організації юристів-аграрників. Така громадська організація була створена 17 грудня 1992 р. Всеукраїнський з'їзд юристів-аграрників України прийняв рішення про створення Спілки юристів-аг­рарників України, її Статут був зареєстрований Міністер­ством юстиції України 7 червня 1993 р.

Згідно зі Статутом Спілка юристів-аграрників України є добровільною, громадською, недержавною, професіональною організацією, яка об'єднує юристів, що працюють в аграрному секторі економіки України. В першу чергу це юристи, які здійснюють юридичне обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, перебувають у штаті органів державного управління сільським господарством, тобто в системі Мінагропрому України і агросервісних утвореннях, агробудівельних організаціях, цукрозаводах, м'ясокомбінатах та інших дер­жавних і акціонерних підприємствах (товариствах), на під­приємствах харчової промисловості та в інших організаціях АПК. Основною метою Спілки є забезпечення охорони прав, захист спільних інтересів юристів-аграрників, сприяння роз­будові правової демократичної держави, надання юридичної допомоги всім без виключення сільськогосподарським това­ровиробникам незалежно від форм власності, членам колек­тивно-кооперативних і працівникам державних сільськогос­подарських підприємств і товариств.

Організаційно-правовою основою Спілки є первинна ор­ганізація, яка утворюється за територіальною ознакою та міс­цем праці при наявності не менше трьох членів. Первинні ор­ганізації об'єднуються у міські, районні, обласні. Після відпо­відної державної реєстрації первинна організація набуває прав юридичної особи.

Управління діяльністю первинної організації Спілки юристів-аграрників провадиться на засадах самоврядування. Спілка сприяє неухильному проведенню в життя вимог зако­ну про незалежність юриста-аграрника, як члена первинної організації Спілки при виконанні своїх професійних функцій та ін.

За сучасних скрутних економічних умов виробничо-під­приємницької діяльності сільськогосподарських підприємств і товариств, обмеженого застосування товарно-грошових еко­номічних відносин і поширення бартерних договірних відно­син, створення первинних організацій юристів-аграрників не набуло ще значного поширення на місцях. Велика частина КСГП, СпС, ВСГК і АСГТ не користується послугами юрис­тів взагалі, що безперечно не сприяє додержанню і виконан­ню норм аграрного законодавства. Відновлення ролі юридич­ної служби настане лише внаслідок поліпшення економічно­го стану сільськогосподарських підприємств, підвищення їхньої рентабельності і прибутковості, розширення економіч­них зв'язків. Лише повсюдне оздоровлення економіки цих підприємств забезпечить піднесення значущості юристів-аграрників і можливе їх об'єднання в місцеві міжгосподарські або районні бюро юридичного обслуговування сільськогоспо­дарських товаровиробників.

 

§ 4. Юридичне обслуговування з питань внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського підприємства

1. Внутрішньогосподарська діяльність сільськогосподар­ських підприємств (КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ) має своїм предметом сукупність суспільно-аграрних відносин: організа­ційно-правових, членських, засновницьких, управлінських, майнових, трудових і соціальних. Кожний з видів цих відно­син відповідним чином врегульований нормами права, в пер­шу чергу — нормами аграрного права. Суспільство і держава, кожне окремо взяте сільськогосподарське підприємство, се­лянське (фермерське) господарство і конкретний працівник цих виробничо-господарських утворень є вкрай зацікавлени­ми в оптимально можливому правовому врегулюванні їхніх відносин. Враховуючи сучасні суспільні труднощі, ці відноси­ни вимагають високопрофесійного застосування правових норм щодо діяльності (функціонування) усіх названих вище суб'єктів аграрного права. Відповідне забезпечення і сприян­ня належного застосування цих правових норм певною мірою покладається на юридичну службу і здійснюване нею юри­дичне обслуговування виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Юридичне, як і еконо­мічне, обслуговування цих підприємств безумовно сприятиме поліпшенню роботи трудового колективу і спеціалістів назва­них підприємств, уникненню порушень норм аграрного пра­ва, юридичному захисту і охороні прав та інтересів як підпри­ємства в цілому, так і його працівників зокрема.

2. Особливо практичної значущості набуває користування послугами юрисконсультів у разі вчинення організаційно-правових дій при створенні, реорганізації (укрупненні, розук­рупненні) або ж ліквідації сільськогосподарського підприєм­ства. При вчиненні цих дій доводиться вирішувати питання майнових, земельних відносин, зокрема, виникають питання про розподіл майнових фондів у разі розукрупнення колек­тивного і кооперативного підприємства, закріплення земельних ділянок між господарствами, які розукрупнилися, між КСГП та його членами, що вирішили замінити земельний сертифікат на державний; порушуються питання про скла­дання акту про право власності на земельну ділянку, про роз­поділ коштів або ж майна між його пайщиками і т. п Такі пи­тання поряд з працівниками державної земельної служби по­винні вирішуватися також з участю юрисконсультів. З участю останніх обов'язково повинні вирішуватись судові і арбітраж­ні спори, що виникають в разі ліквідації сільськогосподар­ських підприємств. З участю юрисконсультів належить роз­робляти і приймати Статут сільськогосподарського підприєм­ства та передавати необхідні документи для здійснення його державної реєстрації.

Юридичне обслуговування сільськогосподарського під­приємства має на меті сприяти додержанню права самовряду­вання. Йдеться про регулярне скликання загальних зборів членів КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, розгляд на них тих питань, що віднесені до їхньої компетенції, зокрема, належне оформ­лення протоколів загальних зборів і засідань правління цих колективно-кооперативних утворень.

Юрисконсульт сільськогосподарського підприємства зо­бов'язаний звернути увагу голови правління КСГП, виконав­чого директора ВСГК або АСГТ на певні прогалини в прото­колах або ж порушення Статуту, або норм чинного аграрного законодавства. Наприклад, притягнення члена КСГП до ма­теріальної відповідальності в разі заподіяння ним майнової шкоди може бути вчинене лише за умови прийняття про це відповідного рішення правлінням, а не одноосібного розпо­рядження керівника підприємства.

3. Сільськогосподарське підприємство має потребу в по­слугах юрисконсульта у випадках заподіяння майнової шкоди з вини підприємства іншій юридичній або фізичній особі, або ж заподіяння цими особами майнової шкоди (збитків) само­му підприємству. Саме з допомогою юриста визначаються підстави і склад майнового правопорушення. Факт вчинення правопорушення має місце в разі встановлення протиправ-ності вчинку, який призвів до заподіяння шкоди, при цьому визначається розмір заподіяної шкоди (або збитку як її гро­шового виразу), встановлюється причинний зв'язок між про­типравною дією або бездіяльністю та шкідливим наслідком і, нарешті, вина особи, що завдала шкоду (заподіяла збитки).

Юрисконсульт готує позовну заяву і додає до неї документи, що підтверджують юридичні факти заподіяння шкоди. В разі заподіяння шкоди юрист зобов'язаний подати документи, на підставі яких можна зробити висновок про ступінь причет­ності підприємства в особі його працівників до скоєного пра­вопорушення і залежно від цього визначити розмір шкоди, заподіяної в цьому випадку з вини підприємства тобто, з вини його працівників.

У виробничо-господарській діяльності сільськогосподар­ського підприємства побутують характерні заподіяння шкода іншим особам такі як: своєчасний і неналежний розрахунок за своїми грошовими або натуральними зобов'язаннями (де­біторська заборгованість); потрава посівів і пошкодження на­саджень на угіддях підприємства; загибель тварин і птиці; поломка сільськогосподарських машин з вини працівника (члена) підприємства; розкрадання посівного матеріалу, зіб­раного врожаю сільськогосподарських культур або ж продук­ції тваринництва; привласнення громадських коштів та інші правопорушення. Наведені та інші подібні їм спори, що ви­никають на такому грунті, відносяться до сфери майнових правомочностей сільськогосподарських підприємств.

При здійсненні юридичного обслуговування сільськогос­подарських підприємств неодмінно враховується тісний зв'язок майнових і трудових правовідносин. До цих правовід­носин в першу чергу належить віднести взаємини між підпри­ємством і його працівниками в разі заподіяння шкоди членам КСГП, ВСГК, АСГТ, а також працівникам ДСГП, тобто за­подіяння шкоди 'їхньому здоров'ю внаслідок каліцтва, одер­жаного ними при виконанні своїх трудових обов'язків. Мате­ріальна шкода, що настала в цих випадках, полягає у витратах працівника на лікування та втратах різниці між одержуваним заробітком і розміром пенсії, яка виплачується працівникові при встановленні йому групи інвалідності.

Такою ж матеріальною визнається відповідальність члена колективно-кооперативного підприємства або акціонерного товариства, а також працівника ДСГП за шкоду, заподіяну ним своєму підприємству, або ж товариству при виконанні своїх трудових обов'язків. У зазначених випадках настає юри­дична відповідальність. У правомірному вирішенні цієї спра­ви однаково заінтересовані і підприємство і його керівник (член товариства). Це і зумовлює потребу при вирішенні подібних спорів матеріального характеру користуватися послу­гами юрисконсульта підприємства.

4. Юрисконсульт сільськогосподарського підприємства здійснює контроль за додержанням встановленого чинним законодавством порядку продажу і приймання продукції і то­варів за кількістю і якістю. За дорученням керівника підпри­ємства юрисконсульт проводить з членами КСГП, ВСГК, АСГТ, які відправляють і приймають товарно-матеріальні цінності, інструктаж про порядок оформлення цих операцій, складання актів у випадках нестач, некомплектності, псуван­ня поварів і вантажів; складає висновок про законність спи­сання матеріальних цінностей.

Представник юридичної служби надає правову допомогу ревізійній комісії КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ та іншим гро­мадським організаціям підприємства. Він сприяє вжиттю за­ходів правового характеру, спрямованих на раціональне вико­ристання належних господарству земель, на охорону їх від розбазарювання, на своєчасне повернення самовільно захоп­лених земель, а також тих земель, які тимчасово використо­вуються для несільськогосподарських потреб. Особливу увагу слід приділити питанням відшкодування збитків, завданих вилученням землі, а також розробці заходів по додержанню законодавства про охорону природи, рекультивацію земель. Ці дії юрисконсульт відтворює у складанні необхідних доку­ментів до подання земельних і правоохоронних органів. Юрисконсульт сільськогосподарського підприємства бере безпосередню участь у підготовці до розгляду трудових спорів між правлінням (адміністрацією) підприємства і його члена­ми (працівниками).

5. Джерелами аграрного права є державні і локальні (внут­рішні) правові акти. У безпосередньому регулюванні внутріш­ньогосподарської діяльності сільськогосподарського підпри­ємства (КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП) особлива роль на­лежить саме локальним правовим актам. У розробці проектів цих актів беруть активну участь юристи-практики, які здій­снюють юридичне обслуговування сільськогосподарських під­приємств, працюють у юридичних відділах районної і облас­ної ланки державного управління сільським господарством.

Серед локальних правових актів першорядне місце нале­жить статутові кожного з названих вище підприємств. За чин­ним аграрним законодавством статут сільськогосподарського підприємства є необхідним реквізитом кожного підприєм­ства, умовою його державної реєстрації. Цей внутрішньогос­подарський акт вважається джерелом аграрного права в ціло­му і джерелом права того підприємства, яке його ухвалило.

З метою визначення правового режиму пайових внесків членів колективно-кооперативних підприємств у господар­ствах розроблено і прийнято Положення про пайовий фонд і виплату дивідендів. Цей акт покликаний сприяти стверджен­ню права власності членів КСГП, СпС, ВСГК у його стосун­ках із своїм колективно-кооперативним підприємством.

Локальний правовий акт — Положення про внутрішньо­господарський розрахунок покликаний сприяти впроваджен­ню ефективного підприємництва у кожному господарстві. Цей акт тісно пов'язаний з Положенням про оплату праці у підприємстві. За сучасних скрутних економічних умов у пере­важній більшості колективних і кооперативних сільськогос­подарських підприємств цей акт практичного наповнення і виконання немає.

Завданням правового забезпечення схоронності колектив­но-кооперативної власності і правового гарантування одер­жання оплати за працю в колективному господарстві є раціо­нальне практичне розроблення і прийняття такого локально­го правового акта, як Положення про матеріальну відпові­дальність за заподіяння шкоди. В Україні є назрілою потреба розробити і прийняти Положення про спеціаліста сільського господарства.

Беручи активну участь у розробці і прийнятті локальних правових актів юрисконсульт сільськогосподарського підпри­ємства тим самим сприяє більш досконалому правовому за­безпеченню законності у діяльності підприємства, і цим са­мим сприяє додержанню правопорядку у цій сфері суспільно­го життя. Він сприяє виконавчим і розпорядчим органам і по­садовим особам у забезпеченні суворого додержання Статуту та інших локальних актів, що визначають права та обов'язки членів КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ДСГП та інших, у тому числі найманих працівників.

Юридичне обслуговування сільськогосподарського під­приємства полягає також в тому, що юрисконсульт представ­ляє в установленому порядку інтереси підприємства в суді і арбітражі, а також в інших органах при розгляді правових питань.

 

§ 5. Юридичне обслуговування з питань зовнішніх правовідносин

1. Аграрні зовнішні правовідносини з одного боку своїми суб'єктами мають сільськогосподарські виробничо-підприєм­ницькі утворення, а з другого — державні і акціонерні (кор­поративні) переробні, агросервісні, постачальницькі, банків­ські та інші об'єднання, установи, організації. Взаємини між ними за правовою формою головним чином є договірними. Ця форма визначає зміст, характер і правову природу право­відносин між ними. Вона також характеризує зміст прав і обов'язків юридичної служби та здійснюваного нею юридич­ного обслуговування цих суб'єктів.

В умовах переходу України до ринкових відносин значно зростає роль усіх без винятку господарських договорів. Відпо­відно до загальних законів "Про підприємництво", "Про під­приємства в Україні" та спеціальних — "Про сільськогоспо­дарську кооперацію" тощо всі зовнішньогосподарські відно­сини виробника продукції, робіт та послуг регулюються ви­ключно на договірних засадах.

Аналіз правозастосовчої практики в Україні свідчить про те, що сільськогосподарські підприємства (кожне з них) укла­дають щороку від 20 до 200 господарських договорів, залежно від розміру господарства. А тому юристи, які обслуговують ці підприємства, обов'язково мають брати участь в процесі регу­лювання зовнішньогосподарських відносин, починаючи з підготовки проекту договору (угоди, контракту), його укла­дення та виконання.

Питання про значущість укладання господарських догово­рів, активне ставлення до їхнього виконання, пред'явлення претензій і застосування майнових санкцій в разі невиконан­ня або неналежного виконання договірних зобов'язань зазна­чаються у Загальному положенні про юридичну службу.

2. Відповідно до чинного законодавства на юрисконсульта покладено обов'язок брати участь у підготовленні та укладен­ні договорів, стороною в яких є господарство, що обслугову­ється ним. Це означає, що юрисконсульт, беручи участь у цьому процесі, повинен виявити, насамперед, свою обізна­ність у законодавчих актах, уміння їх використовувати при підготовці проекту договору чи при вивченні проекту, який надійшов від іншої сторони. Зокрема, юрисконсульт має ке­руватися, передусім, законами, а не підзаконними актами, які іноді суперечать їм. Це, зокрема, стосується проблеми укла­дання договорів на реалізацію продукції. Традиційно (у гір­шому розумінні) склалося так, що господарствам накидають реалізацію продукції виключно за договорами контрактації. Але ж за чинним цивільним законодавством є ще чимало за­конних способів реалізації: через договори купівлі-продажу (найбільш перспективний спосіб, оскільки сторони можуть самостійно домовитися про ціну), постачання, комісії, міни (бартерна угода) та інші. Юрисконсульт має довести своєму працедавцеві-підприємцю в чому полягає перевага того чи ін­шого способу реалізації продукції, підготувати проект догово­ру, який відповідатиме чинному законодавству, і, звичайно, інтересам підприємця.

При розгляді проектів договорів, які надійшли в господар­ство від заготівельників, постачальників, агросервісних орга­нізацій (установ, підприємств), юрисконсульт має перевірити їх відповідність чинному законодавству, доповісти керівнико­ві про юридичну та економічну доцільність укладання таких договорів, або про негативні для його господарства умови. Якщо юрисконсульт вважає укладання договору недоціль­ним, він повинен дати правовий висновок на проект і пере­дати останній керівникові свого господарства. Наприклад, старший юрисконсульт агрофірми ім. Крупської (Крим) О. О. Москаленко в разі, коли проект запропонованого дого­вору був невигідним для господарства, на ньому відверто за­значив: "Договір кабальний, укладенню не підлягає". Так робить більшість кваліфікованих юристів, і до їхньої думки уважно прислуховуються керівники господарств.

Якщо проект договору, що надійшов, у ряді пунктів не від­повідає чинному законодавству, юрисконсульт складає про­токол розбіжностей, візує договір і передає на підпис керівни­кові господарства разом із протоколом розбіжностей. На практиці заготівельні організації часто пропонують проекти договорів контрактації, які не відповідають чинному законо­давству. Зокрема зазначають, наприклад, що половину за­контрактованої продукції вивозитиме своїм транспортом гос­подарство, а решту — заготівельник. Погодитися на ці умови є правом господарства. Але слід мати на увазі, що вивезення законтрактованої продукції — це обов'язок заготівельника. КСГП, СпС, АТ, ДСГП можуть (але не зобов'язані) надавати допомогу у вивезенні продукції. Отже, юристи суб'єктів аграрного підприємництва можуть у протоколі розбіжностей підставне зазначати, що продукція (сировина) має вивозити­ся лише заготівельником.

Кваліфіковані юристи мають консультувати керівника суб'єкта підприємництва, давати йому пораду, "не засвідчува­ти" такий договір своі'м підписом, а повертати його заготі­вельникам із супроводжувальним листом, у якому зазначати: "Договір складено з порушенням чинного законодавства. Підготуйте належним чином проект договору для укладення". Такі підходи юристів до питань належного укладання догово­рів привели б до того, що господарства не укладали б кабаль­них, не забезпечених лімітами та фондами під замовлення до­говорів.

Якщо ж перевірений проект договору відповідає чинному законодавству, юрист візує його і передає на підпис керівни­кові господарства.

Юрист здійснює контроль за виконанням укладених дого­ворів, висловлює пропозиції керівництву по застосуванню санкцій щодо контрагентів, які порушили договірні зобов'я­зання. Зважаючи на те, що господарства в середньому укла­дають близько 100 господарських договорів із різних галузей виробничо-господарської діяльності та об'єктивної неможли­вості для юриста одноособове здійснити контроль за вико­нанням усіх договорів, велике значення належить організації контрольних функцій з боку адміністрації з постійним інфор­муванням юриста відповідними спеціалістами господарства про перебіг виконання (або невиконання) договірних зо­бов'язань. Такий досвід нагромаджено в Києво-Святошинському районі Київщини та в ряді інших районів країни. Тут наказами керівників господарства на конкретних спеціалістів покладено обов'язок письмово інформувати юриста про ви­конання або невиконання договорів за галузями та напря­мами виробничо-господарської діяльності. Такий порядок дисциплінує спеціалістів, дає можливість юристові своєчасно застосовувати штрафні санкції та ін. Якщо ж спеціаліст не­своєчасно повідомив про порушення контрагентом умов до­говору чи приховав відомості про наявність порушень, то на нього накладається дисциплінарне стягнення, а якщо строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій уже ми­нув, то спеціаліста можна притягти ще й до матеріальної від­повідальності.

Подання допомоги з боку спеціалістів сільськогосподар­ського підприємства не звільняє юриста від здійснення конт­рольних функцій за виконанням договірних зобов'язань із боку як самого господарства, так і контрагента.

3. У процесі юридичного обслуговування важливе місце належить виконанню договірних зобов'язань і застосуванню майнових санкцій. Додержання цих правомочностей юрис­консультами підкреслюється у Загальному положенні про юридичну службу.

На юридичну службу покладається обов'язок вести позов­ну роботу, що полягає у представленні в установленому зако­ном порядку інтересу підприємств у судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів; у поданні правової оцінки претензій, які заявлені підприємством у зв'язку з по­рушенням його майнових прав і законних інтересів. Юрис­консульти використовуючи свій практичний досвід подають відповідні пропозиції з питань удосконалення правового за­безпечення господарської діяльності підприємств.