Розділ XXI ДИСЦИПЛІНАРНА Й МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
§ 1. Поняття і види відповідальності в аграрному праві
1. У правовій науці України поняття юридичної відповідальності трактується як установлення правовою нормою заходів державного примусу, що застосовується до особи, яка вчинила правопорушення. Заходи примусу зумовлюються характером суспільних відносин і правовими методами їх регулювання, ступенем суспільної небезпечності протиправного діяння, природою правовідносин, суб'єктом яких виступає правопорушник у даному конкретному випадку, колом його суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. У правовій нормі визначаються коло органів і службових осіб, яким закон надає право застосовувати заходи правового впливу, та порядок (процедура) здійснення функції застосування права. Юридична відповідальність полягає в установленні для правопорушника певних негативних наслідків особистого і/або матеріального характеру і служить відновленню порушених особистих і майнових прав. Наведені положення стосуються і юридичної відповідальності в аграрному праві.
2. У колишньому колгоспному праві юридична відповідальність регулювалася Статутом і Правилами внутрішнього розпорядку окремого колгоспу. У правових нормах цих актів, якими регламентувалася дисциплінарна відповідальність членів колгоспу, передбачалися види правопорушень і правові санкції, що застосовувалися до осіб, котрі вчинили ці правопорушення. Питання матеріальної відповідальності регулювалося п. 15 Примірного статуту колгоспу. Встановлені цими правовими нормами санкції були заходами державного примусу, оскільки Статут колгоспу мав силу локального правового акта. Поряд із цим їм були також притаманні й властивості громадського примусу, оскільки названі правові акти приймалися і застосовувалися органами управління колгоспу та його посадовими особами.
Згідно з чинним законодавством України при вчиненні правопорушення працівниками сільськогосподарського підприємства всіх форм власності і форм господарювання застосовуються відповідні норми КЗпП, за певних умов Статути, а також Правила внутрішнього трудового розпорядку цих підприємств.
3. Соціально-економічна і правова природа членських, організаційно-управлінських, трудових і майнових відносин визначає коло правомочностей учасників аграрно-колективних правовідносин і тим самим — коло правопорушень, які можуть вчинятися в підприємстві. Наприклад, порушення компетенції органів управління КСГП з вини його керівників являє собою порушення норм колективної демократії, а звідси — й норм Статуту підприємства. Органи управління КСГП мають право притягнути особу, винну в такому правопорушенні, до дисциплінарної відповідальності. Природа правовідносин, які при цьому виникають, має особовий характер, а тому заходам впливу (дисциплінарним стягненням) властивий моральний, а не матеріальний характер. Дисциплінарна відповідальність як відповідальність особового характеру настає також при порушенні умов праці, які не викликали матеріальних наслідків. Порушення норм Статуту або Правил внутрішнього розпорядку підприємства, внаслідок якого заподіяно матеріальну шкоду, має майновий характер і тягне за собою матеріальну відповідальність. У даному разі також виявляється тісний зв'язок між характером порушених правомочностей і передбаченими правовою нормою заходами юридичного впливу на правопорушника.
Наведене співвідношення між характером, видом правопорушення і правовими наслідками властиве й дисциплінарним та матеріальним правопорушенням, що їх можуть вчинити працівники сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й господарювання.
4. В аграрному і трудовому праві розрізняють два види відповідальності: дисциплінарну та матеріальну.
Дисциплінарна відповідальність полягає у притягненні члена або посадової особи КСГП (СпС, СВК), працівників ДСП, АТ, ТОВ, винних у вчиненні дисциплінарного проступку, до дисциплінарної відповідальності через застосування за ходів особового, морального впливу — накладення дисциплінарного стягнення.
Матеріальна відповідальність — це покладення на особу (члена КСГП, СпС, СВК, працівника, посадову особу ДСП, АТ, ТОВ) у зв'язку із вчиненням нею протиправного винного діяння, внаслідок якого підприємству було заподіяно майнову шкоду чи порушено його майнові інтереси, обов'язку компенсувати цю шкоду в натурі або сплатити завдані збитки.
5. У громадському господарстві КСГП беруть участь своєю особистою працею на основі трудового договору спеціалісти сільського господарства, технічні керівники підсобних підприємств, інженери, техніки, будівельники та інші робітники і службовці, які не побажали стати членами підприємства, їхні трудові відносини з КСГП регулюються нормами трудового права. Ці особи також повинні додержувати Правил внутрішнього розпорядку КСГП і відповідно до їх норм можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності. Матеріальна відповідальність даної категорії працівників настає на підставі норми трудового права. Трудовим законодавством регламентується дисциплінарна і матеріальна відповідальність працівників (у тому числі й членів КСГП) міжгосподарських будівельних організацій, міжгосподарських підприємств і об'єднань.
Згідно зі Статутом КСГП питання про притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності членів підприємства та осіб, які не є його членами, а працюють у ньому за договорами, вирішується правлінням підприємства або загальними зборами членів останнього (зборами уповноважених).
§ 2. Підстави відповідальності в аграрному праві
І. Підставами юридичної відповідальності є сукупність юридичних фактів, які, взяті в їх єдності, складають правопорушення. Підставу дисциплінарної відповідальності становить дисциплінарний проступок; підставу матеріальної відповідальності — правопорушення, яке призвело до майнової шкоди.
2. Дисциплінарний проступок має місце за умови протиправності та винності діянь правопорушника, які повинні бути встановлені як юридичні факти. Коло протиправних діянь, вчинення яких тягне дисциплінарну відповідальність, визначається в Статуті і Правилах внутрішнього розпорядку кожного окремого КСГП. Ними є: недодержання Статуту, Правил внутрішнього розпорядку підприємства або його виробничого підрозділу; невиконання рішень загальних зборів, правління підприємства, розпоряджень службових осіб; порушення виробничої та трудової дисципліни (запізнення, невихід на роботу без поважних причин, самовільне залишення роботи, поява на роботі в нетверезому стані тощо); невиконання без поважних причин обов'язкового мінімуму трудової участі в громадському виробництві; недбале ставлення до колективного майна; самовільне використання техніки та іншого майна підприємства в особистих інтересах; недодержання встановлених норм і правил техніки безпеки, протипожежних заходів та інші порушення.
Юридичними можуть бути визнані лише ті факти, що встановлені правлінням і загальними зборами (зборами уповноважених) КСГП.
Протиправними є дії, вчинені з порушенням установлених правовими нормами трудових обов'язків. Бездіяльність — це невчинення дій, що їх працівник мав учинити відповідно до своїх трудових обов'язків і посадового становища. За юридичними наслідками і правовою кваліфікацією протиправні дії та бездіяльність є тотожними — і ті, і ті тягнуть дисциплінарну та матеріальну відповідальність.
Прикладом протиправної бездіяльності може бути випадок, коли сторож уночі заснув, а в цей час на фермі виникла пожежа, якої він без особливих зусиль міг би не допустити, якби не спав. До випадків протиправної бездіяльності можна віднести також несумлінне, недбале ставлення до своїх службових обов'язків із боку керівників і спеціалістів. Скажімо, зберігання в не придатному для цього приміщенні зерна та інших продуктів, що призвело до їх псування; невжиття своєчасних заходів до організації боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур.
3. Для визнання вчиненого діяння дисциплінарним проступком орган управління КСГП або адміністрація державного сільськогосподарського підприємства повинні встановити вину правопорушника як юридичний факт, тобто визначити, чи вчинено даний проступок умисно, чи з необережності. Коли буде встановлено, що особа, яку притягають до відповідальності, вчинила проступок, знаючи про наслідки своєї поведінки, і нічого не зробила, аби їм запобігти, а навпаки, бажала їх настання, робиться висновок, що дане протиправне діяння вчинено умисно. Якщо порушник не передбачав наслідків свого проступку і не бажав їх настання, хоча повинен був їх передбачити, або ж передбачав, але легковажно сподівався їм запобігти, робиться висновок, що таке протиправне діяння вчинено з необережності.
4. Для настання матеріальної відповідальності необхідно поряд із такими юридичними фактами, як протиправність діяння і вина правопорушника, встановити факт заподіяння матеріальної шкоди або ущемлення майнових інтересів КСГП, визначити розмір шкоди, а також встановити причинний зв'язок між нею і протиправним вчинком (дією чи бездіяльністю).
5. Розмір заподіяної шкоди визначається правлінням підприємства або адміністрацією радгоспу. Вони мають установити, що шкода настала через конкретне правопорушення, яке ставиться правопорушникові за провину. Тільки з'ясувавши всі обставини і встановивши юридичний склад правопорушення, правління або адміністрація радгоспу (а коли справу буде передано до суду — то суд) вирішують питання про притягнення працівника або посадової особи до матеріальної відповідальності.
§ 3. Дисциплінарна відповідальність працівника колективного сільськогосподарського підприємства
1. Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на членів КСГП, які вчинили дисциплінарний проступок, дисциплінарних стягнень, передбачених Статутом і Правилами внутрішнього розпорядку підприємства. Ними є: догана, попередження про виключення з членів і виключення з членів КСГП.
Виключення з членів КСГП є надзвичайним заходом дисциплінарного впливу, який застосовується до осіб, котрі систематично порушують трудову дисципліну або статут навіть після накладення на них інших дисциплінарних стягнень.Особа може бути виключена з членів КСГП лише за рішенням загальних зборів.
2. Відповідно до Статуту і Правил внутрішнього розпорядку підприємства члени КСГП можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності правлінням або загальними зборами (зборами уповноважених). Порядок накладення стягнень встановлено Правилами внутрішнього розпорядку підприємства. Згідно з ними збори бригади (ферми) або рада виробничого підрозділу розглядають та обговорюють усі випадки порушення трудової дисципліни, допущені окремими членами колективу даного підрозділу, і залежно від ступеня порушення вносять до правління КСГП свої пропозиції про притягнення винних до відповідальності.
Перед тим, як розглянути питання про накладення стягнення на засіданні правління або загальних зборах (зборах уповноважених), член правління, якому доручено підготувати дане питання, має одержати від порушника письмове пояснення. Після уважного розгляду обставин вчинення порушення правління може застосувати догану або попередження про виключення членів КСГП, а загальні збори або збори уповноважених — будь-яке зі стягнень аж до виключення з членів КСГП.
За кожен вчинений дисциплінарний проступок застосовується лише одне стягнення. Воно накладається не пізніше одного місяця від дня виявлення проступку і шести місяців від дня його вчинення. Якщо протягом року члена підприємства не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, він уважається таким, що не мав стягнень. За заявою притягнутого до відповідальності члена підприємства і клопотанням зборів або ради виробничого підрозділу стягнення може бути знято до закінчення річного строку.
Застосування до членів КСГП заходів дисциплінарного стягнення не звільняє їх від матеріальної відповідальності за недбале ставлення до колективного майна чи до роботи, якщо це призвело до загибелі тварин чи рослин, псування або втрати майна.
На голову правління, голову ревізійної комісії, членів правління і членів ревізійної комісії дисциплінарні стягнення накладаються загальними зборами (зборами уповноважених), а на головних (старших) спеціалістів — загальними зборами, зборами уповноважених або правлінням сільськогосподарського підприємства. Дані особи притягаються до дисциплінарної відповідальності за пропозицією органів державної влади або управління, виконкому районної ради народних депутатів, органів суду і прокуратури. Відповідні органи управління КСГП зобов'язані розглянути дані пропозиції та прийняти за ними рішення. Але перелічені органи притягати названих осіб до дисциплінарної відповідальності права не мають, тому що підприємство є кооперативною організацією, члени якої відповідають у дисциплінарному порядку тільки перед її органами управління.
3. Законодавство надає і захищає право оскарження рішення про накладення дисциплінарного стягнення; будь-які відступи від його відповідних вимог слід розглядати як порушення правопорядку.
Порядок накладання і зняття стягнень визначається Правилами внутрішнього розпорядку КСГП. У цьому акті записано, що скарги членів КСГП на неправомірні дії керівників виробничих підрозділів та інших службових осіб подаються правлінню КСГП, а в разі неправильного накладення стягнення правлінням підприємства або неправильних дій правління і ревізійної комісії — загальним зборам (зборам уповноважених). Статут КСГП передбачає, що постанова загальних зборів про виключення з членів підприємства може бути оскаржена до суду.
§ 4. Дисциплінарна відповідальність працівників державних і міжгосподарських підприємств
1. Дисциплінарна відповідальність працівників радгоспів і міжгосподарських підприємств (організацій) здебільшого пов'язана з порушенням вимог щодо дисципліни праці та регулюється нормами трудового права. Як зазначено у ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни адміністрація підприємства, установи, організації застосовує відповідні заходи стягнення. Нарівні з нормами КЗпП України питання дисциплінарної відповідальності працівників регулюються спеціальними нормативними актами.
2. При прийнятті рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності керівник (директор) радгоспу чи міжгосподарського підприємства має додержувати вимоги суворої індивідуалізації стягнень залежно від тяжкості проступку, конкретних обставин його вчинення, сумлінності порушника при виконанні трудових і громадських обов'язків, його попередньої поведінки. Перед накладенням дисциплінарного стягнення адміністрація повинна одержати від працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, письмове пояснення своєї поведінки. Накладення дисциплінарного стягнення проводиться не пізніше місячного строку від дня виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Керівництво підприємства не має права накладати дисциплінарне стягнення, якщо від часу вчинення проступку минуло шість місяців. При притягненні працівника до дисциплінарної відповідальності належить керуватися правилом: за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Коли вчинений дисциплінарний проступок мав своїм наслідком заподіяння майнової шкоди або ущемлення майнових інтересів підприємства, правопорушник поряд із дисциплінарною мусить притягатися і до матеріальної відповідальності.
У виховних цілях наказ про дисциплінарну відповідальність адміністрація оголошує всьому трудовому колективові радгоспу чи міжгосподарського підприємства (організації), а до відома правопорушника цей наказ доводиться під розписку. В разі відмови працівника підтвердити своїм підписом факт ознайомлення з наказом або розпорядженням складається відповідний акт. Згідно зі ст. 151 КЗпП України, якщо працівник протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, він уважається таким, що не мав стягнення.
§ 5. Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства
1.Правову основу матеріальної відповідальності членів КСГП та найманих працівників сільськогосподарських підприємств, агрогосподарських товариств усіх форм власності та організаційно-правових форм становлять відповідний пункт Статуту конкретного господарства та розділ IX КЗпП України, яким передбачено правові гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації. Зазначені правові норми являють собою відповідні інститути аграрного права і трудового права.
Соціально-економічне та юридичне значення і функція цих інститутів полягають у правовому забезпеченні схоронності колективної та державної власності, здійснюваному покладенням матеріальної відповідальності на членів КСГП і працівників радгоспу, винних у заподіянні господарству майнової шкоди (збитків). Передбачаючи матеріальну відповідальність працівників, законодавець виходить із того, що вони сумлінно ставляться до виконання своїх трудових обов'язків, а факти заподіяння шкоди, безгосподарності й марнотратства мають випадковий характер. Проте жодний протиправний вчинок працівника не повинен залишатися без уваги з боку органів управління КСГП та адміністрації радгоспу, а заподіяна шкода обов'язково має бути компенсована. В цьому й полягає суть застосування правових заходів щодо правопорушника. Ці заходи мають справляти виховний вплив як на працівника, який заподіяв шкоду КСГП або радгоспові, так і на інших членів колективу. Соціально-економічне і юридичне значення застосування правових норм про матеріальну відповідальність працівників полягає саме у виконанні цими нормами відшкодувальної функції, забезпеченні охорони майна і правовому захисті майнових інтересів КСГП чи радгоспу, а також у здійсненні виховної функції права.
Суспільні відносини, що виникають при заподіянні шкоди з вини працівників, є аграрними трудовими відносинами. Застосування правових норм про матеріальну відповідальність обов'язково має відповідати вимогам законодавства — саме таким чином забезпечується охорона трудових прав працівників.
Згідно зі Статутом КСГП, член підприємства, винний у заподіянні шкоди, несе відповідальність лише за прямі дійсні збитки. Він не відповідає за ту шкоду, яка є для підприємства упущеною вигодою, і не зобов'язаний її відшкодовувати. До збитків не включаються ті доходи або прибутки, що їх підприємство могло б (планувало) одержати, якби не було вчинено правопорушення. Отже, існуючий порядок і умови притягнення працівників, винних у заподіянні шкоди, до відповідальності лише за пряму дійсну шкоду гарантують членові КСГП його право на одержання заробітку від трудової участі в громадському господарстві.
Такою ж важливою гарантією є положення закону про те, що працівник, який притягається до матеріальної відповідальності, несе її в обмеженому розмірі — не більше середньомісячного заробітку. Аналогічну правову норму про обмеження матеріальної відповідальності встановлено трудовим законодавством для працівників, які заподіяли шкоду підприємству, установі, організації при виконанні своїх трудових обов'язків. Це означає, що при правовому регулюванні матеріальної відповідальності трудівників законодавець виходить з єдиних принципів такої відповідальності як для працівників державних підприємств, установ, організацій, так і для членів колективного сільськогосподарського підприємства і громадської організації. Такими ж рисами характеризується повна матеріальна відповідальність названих груп працівників.
2. Згідно зі статутом члени КСГП, винні в загибелі, недостачі, псуванні або втраті колективного майна, самовільному використанні тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин, робочої худоби, а також ті, що завдали підприємству іншої майнової шкоди, мають її компенсувати. Розмір дійсної шкоди визначає правління КСГП. Стягнення шкоди проводиться в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку члена КСГП, якщо шкода заподіяна невиконанням або неналежним виконанням покладених на нього трудових обов'язків. У разі навмисного заподіяння шкоди, а також у випадках, передбачених законодавством, на членів КСГП покладається матеріальна відповідальність у повному або підвищеному розмірі. Заподіяна шкода стягується з члена КСГП у повному обсязі також у разі, якщо він перебував у нетверезому стані.
3. Поняття шкоди і класифікація збитків за видами повніше й чіткіше визначені нормами цивільного законодавства України. Під збитками розуміють видатки і не одержані кредитором прибутки, що їх він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Під дійсною матеріальною шкодою слід розуміти псування, втрату, загибель колективного майна, а також витрати, які підприємство змушене було зробити з вини працівника. Маються на увазі ті дійсні, реальні, прямі збитки, що заподіяні членом КСГП при виконанні своїх трудових обов'язків (пошкодження сільськогосподарських машин або самовільне їх використання, недостача або загибель худоби, пошкодження або втрата інвентарю, недостача майнових цінностей і коштів тощо). При визначенні шкоди не враховуються прибутки (доходи), що їх підприємство одержало б, якби не було вчинено правопорушення (неодержання запланованого врожаю, збільшення маси худоби, надою молока та його жирності, грошових прибутків), тобто упущена вигода.
Позов про відшкодування збитків пред'являється незалежно від притягнення винних (за наявності підстав) до кримінальної відповідальності.
4. Члени КСГП або працівники радгоспу, винні в розкраданні або недостачі промислових товарів та сільськогосподарської продукції, що належить господарству, поряд із кримінальною притягаються до матеріальної відповідальності. З них у судовому порядку стягується на користь потерпілих організацій заподіяна шкода в розмірі вартості викрадених або тих, що не вистачає, товарів за державними роздрібними цінами. Керівники господарства в усіх випадках порушення кримінальної справи повинні подати позов про стягнення з винних заподіяних збитків.
5. Законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників державних підприємств, установ, організацій та членів КСГП: обмежену і повну.
Обмежена матеріальна відповідальність працівників визначається в розмірі дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку, якщо шкода заподіяна недбалістю в роботі, невиконанням або неналежним виконанням своїх трудових обов'язків. В разі притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності членів КСГП стягнення заподіяної шкоди має провадитися з урахуванням їх середньомісячного основного заробітку, а не тільки з посадового окладу або тарифної ставки.
Повна матеріальна відповідальність полягає в обов'язковому відшкодуванні членом КСГП або працівником радгоспу всіх фактично заподіяних збитків незалежно від заробітку. Відповідальність у повному обсязі настає у випадках, коли:
- шкоду заподіяно навмисно;
- самовільно використовувались трактори, автомобілі, сільськогосподарські машини, робоча худоба;
- це спеціально передбачено законодавством;
- шкоду заподіяно діями, що містять склад злочину;
- шкоду заподіяно не у зв'язку з виконанням трудових, обов'язків;
- має місце недостача матеріальних цінностей, прийнятих під звіт за разовим дорученням або іншим разовим документом.
6. Матеріальна відповідальність у повному розмірі покладається також на матеріально відповідальних осіб. Вона настає в разі недостачі матеріальних цінностей, прийнятих під відповідальність працівниками, що займають посади: касирів; завідувачів комор, їхніх помічників, комірників, що відають окремими коморами; завідувачів нафтових господарств (при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із прийманням, видачею та обліком нафтопродуктів та інших матеріальних цінностей); завідувачів їдалень (що перебувають на балансі КСГП); завідувачів господарств і кастелянш дитячих дошкільних закладів; заправників, обліковців-заправників (при виконанні ними службових обов'язків, пов'язаних із прийманням, видачею та обліком пального і мастильних матеріалів); водіїв вантажних автомобілів, що суміщають обов'язки агентів-експедиторів із приймання і видачі вантажів; провідників худоби при перевезенні її залізницею, гуртоправів.
7. Юридичною підставою повної матеріальної відповідальності є письмові договори (угоди) між правлінням КСГП, акціонерного товариства (дирекцією державного сільськогосподарського підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю) і матеріально відповідальними особами. До останніх належать:
- завідувачі кас, комор, складів та їхні заступники;
- старші контролери-касири, контролери-касири та інші працівники, які виконують обов'язки касира;
- директори і завідувачі магазинів (за відсутності завідувачів відділів і секцій) та їхні заступники, завідувачі товарних секцій, начальники цехів підприємств торгівлі та їхні заступники;
- завідувачі підприємств громадського харчування та їхні заступники, завідувачі виробництва, начальники цехів (дільниць) та їхні заступники;
- завідувачі заготівельних пунктів, сепараторних відділень;
- завідувачі господарства та коменданти будинків, де зберігаються матеріальні цінності;
- агенти з постачання, експедитори вантажів, інкасатори.
Перелік осіб, з якими правління може укладати договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності цінностей, переданих їм для зберігання, оброблення, продажу (відпуску), перевезення або використання, визначається спеціальною постановою загальних зборів (зборів уповноважених) колективного сільськогосподарського підприємства. Практично це означає, що в кожному КСГП цей перелік треба обговорити на засіданні правління та зборах трудових колективів, бригад, ферм, інших виробничих підрозділів і винести його на обговорення загальних зборів або зборів уповноважених, які приймуть остаточне рішення з цього питання.
8. Повна матеріальна відповідальність працівників радгоспів, інших державних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств (організацій) регулюється ст. 134 КЗпП України.
9. Справи про матеріальну відповідальність членів КСГП суд розглядає за аналогією з трудовим законодавством. Він має право в разі необхідності зменшити розмір шкоди, який підлягає компенсації, виходячи зі ступеня вини, конкретних обставин, за яких було заподіяно шкоду, матеріального становища члена КСГП з наведенням у рішенні мотивів часткового задоволення позову. Правові норми про зменшення розміру шкоди не застосовуються, якщо шкода була заподіяна злочином, вчиненим із корисливою метою, а також при стягненні з працівників коштів, одержаних ними у підзвіт або як аванс. У справах про стягнення дебіторської заборгованості сума боргу може зменшуватися залежно від майнового і родинного стану боржника.
10. Посадові особи КСГП несуть матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду на підставі тих самих нормативних актів, що й рядові члени цього підприємства. Питання про притягнення до відповідальності окремих посадових осіб вирішують органи самоврядування (наприклад, правління КСГП), які призначили дану особу на посаду.
При розгляді позовів КСГП до його членів і посадових осіб (голови, бригадирів, завідувачів ферм та інших спеціалістів) про компенсацію за заподіяну шкоду необхідно враховувати, що на них не можна покладати матеріальну відповідальність за таку шкоду, яка не пов'язана з їхньою безпосереднього виною і може бути віднесена до категорії нормального
виробничо-господарського ризику. Статтею 130 КЗпП України, яка встановлює підстави матеріальної відповідальне
працівників радгоспів, інших державних і міжгосподарську
підприємств, передбачено, зокрема, що на робітників і службовців не може бути покладено відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику; за неодержання підприємством, установою, організацією прибутку; за шкоду, заподіяну працівником котрий перебував у стані крайньої необхідності. Визначені цією нормою правила застосовуються за аналогією закону й щодо членів КСГП.
Члени правління несуть матеріальну відповідальність у випадках, коли внаслідок їхньої бездіяльності, недбалого ставлення до своїх обов'язків було заподіяно шкоду галузі або ділянці виробництва, закріпленій за даною особою при розподілі обов'язків між членами правління.
Якщо при підготовці до судового розгляду справи за позовом КСГП до членів підприємств про стягнення з них збитків або в процесі самого розгляду виявиться, що шкоду було заподіяно не тільки з вини відповідача, а й внаслідок незаконних дій, безгосподарності, несумлінного ставлення до виконання своїх обов'язків окремих посадових осіб підприємства, останні мають притягатися до відповідальності як співвідповідачі. При стягненні шкоди з посадових осіб КСГП суди повинні з'ясовувати, хто конкретно відповідає за дану ділянку роботи і в чому саме полягає його вина.
Правління зобов'язане притягати до матеріальної відповідальності тих осіб, з вини яких підприємство платить штраф, пеню, неустойку і відшкодовує збитки за порушення умов договору з будь-якою організацією і громадянином. У цьому разі КСГП, виконавши свої зобов'язання перед стороною за договором, подає до винної посадової особи регресний позов про стягнення з нього майнових санкцій, сплачених за порушення договору.
11. З метою покриття заподіяних збитків відповідно до ст. 404 ЦПК України проводиться відрахування коштів із заробітку працівника в розмірі не більше 20 відсотків од суми, що має бути виплачена йому кожного разу, а якщо шкоду заподіяно розкраданням, а також за наявності інших відрахувань за виконавчими документами — не більше 50 відсотків. Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством стягнення не накладається.
§ 6. Відшкодування збитків, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці
1. Члени КСГП, працівники радгоспів, які винні в загибелі, нестачі або розкраданні худоби та інших тварин, несуть відповідальність згідно з нормами законодавства про працю і Статутом КСГП.
Тваринництво колективних і державних сільськогосподарських підприємств іноді зазнає значної шкоди внаслідок порушення особами, які обслуговують худобу й птицю, вимог виробничої та трудової дисципліни. Ці порушення полягають у відсутності належного догляду за тваринами і птицею в нічний час, ненаданні необхідної уваги опаленню тваринницьких приміщень взимку, особливо тих, де утримується молодняк. У разі вчинення такого правопорушення спеціальною комісією, створеною за розпорядженням правління, складається акт, який є підставою для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
При визначенні вартості худоби слід керуватися постановою Міністерства економіки України "Про порядок оцінки шкоди від розкрадання, недостачі, знищення та псування матеріальних цінностей" від ЗО квітня 1992 р. № 16, у п. 8 якої сказано, що в разі розкрадання чи загибелі худоби сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент виявлення даного факту. При цьому відшкодовуються вони в розмірі, що в півтора рази перевищує вартість худоби.
Відшкодування збитків, заподіяних тваринництву, регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. "Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей". Згідно з її п. 5 в разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, що склалися на момент відшкодування збитків із застосуванням коефіцієнта 1,5.
2. Збитки, викликані нестачею великої рогатої худоби, свиней, овець і коней через недбалість винних осіб, відшкодовуються в розмірі вартості тварин за державними закупівельними цінами. В разі розкрадання цих видів тварин сума збитків зростає в півтора рази проти їхньої вартості за тими ж цінами.
Правління КСГП та адміністрація радгоспу може дозволити особам, винним у загибелі коней, великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз, відшкодувати заподіяні збитки здачею підприємству рівноцінних тварин, а також списати з працівників заборгованість за поданими позовами, якщо вони повернули худобу чи виплатили її вартість.
3. Позов про відшкодування збитків подається незалежно від притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Особи, винні в загибелі худоби, завідувачі ферм і члени правління, на яких покладено відповідальність за громадське тваринництво, повинні вживати всіх можливих у конкретній ситуації заходів, аби запобігти шкоді, по-господарському використовувати м'ясо та шкіру загиблих тварин. При цьому кошти від реалізації цих продуктів не включаються в суму, яку повинна відшкодувати особа, що заподіяла збитки.
4. Розмір збитків, заподіяних КСГП через крадіжку, загибель або недостачу свійської птиці, бджіл, хутрових звірів, кролів та інших тварин, слід визначати за державними цінами, що склалися на день подання позову.
5. Згідно з законодавством про страхування майна страхуванню підлягають сільськогосподарські тварини, домашня птиця, хутрові звірі, бджоли тощо. В разі загибелі будь-якого з цих видів тварин і птиці важливо визначити, мав місце страховий випадок або ж є причинний зв'язок між неналежним ставленням до своїх трудових обов'язків працівників, які доглядали худобу і птицю, і тим шкідливим наслідком, що призвів до загибелі останніх. При розгляді подібних справ у суді необхідно забезпечити охорону майнових прав як працівників, так і органів державного страхування. Ці питання мають велике практичне значення. Саме тому суд повинен повідомити зазначені органи про час судового розгляду справи. Якщо в заподіянні шкоди господарству винен працівник, орган державного страхування, який виплатив КСГП страхову винагороду, має право (і зобов'язаний — В. Я.) брати участь у розгляді справи як третя особа із самостійними вимогами про повернення виплачених коштів. Наявність страхового випадку звільняє члена КСГП від матеріальної відповідальності.
Належному застосуванню правових норм, які передбачають притягнення працівників сільського господарства до матеріальної відповідальності, покликані сприяти роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в постанові від 29 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками".
Згідно з цими роз'ясненнями судам належить з'ясовувати обставини, від яких залежить вирішення питань про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, яку слід компенсувати. Зокрема, встановлювати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно та чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до заподіяння шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретній ситуації заподіяно шкоду; чи було створено умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і роботу з ними; яким є майновий стан працівника. В разі заподіяння шкоди кількома працівниками в рішенні суду має бути зазначено, які конкретні порушення допустив кожен із них, ступінь його вини та пропорційну їй частку загальної шкоди, за яку може бути застосовано матеріальну відповідальність (відповідного виду і в певних межах).
У постанові зазначено, що за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простою, випуску недоброякісної продукції, знищення й псування матеріальних чи грошових цінностей, несуть матеріальну відповідальність (у межах прямої дійсної шкоди, але не більше середньомісячного заробітку) винні в цьому директори, начальники та інші керівники підприємств, установ, організацій та їхні заступники, а також керівники й заступники керівників будь-яких структурних підрозділів, передбачених Статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним Положенням.