§ 1. Організаційно-правові засади управління юстицією

Управління юстицією — це діяльність, спрямована на виконання завдань зміцнення законності, організації захисту прав і законних інтересів громадян та їх об'єднань, підприємств, установ, організацій і держави.

Однією з особливостей юстиції є багатооб'єктність у цій га­лузі управління. До об'єктів юстиції належать судові устано­ви, нотаріальні контори, органи реєстрації актів громадянсь­кого стану, судово-експертні установи й адвокатура. Всі вони мають різне правове становище, відрізняються за своїм при­значенням і характером компетенції.

Іншу особливість юстиції обумовлено попередньою, і поля­гає вона в різноманітності форм і методів управління, які зас­тосовують органи юстиції.

Так, щодо державних нотаріальних органів і органів реєст­рації актів громадянського стану застосовують метод керівниц­тва; щодо органів адвокатури — метод регулювання. В цілому ж керуючий вплив органів управління юстицією носить реко­мендаційний характер і зводиться в основному до розв'язання організаційних питань, оскільки більшість об'єктів у цій галузі є самостійними й незалежними в своїй практичній діяльності.

Систему органів управління в галузі юстиції закріплено постановою Кабінету Міністрів України «Про систему органів юстиції» від 30 квітня 1998 р.¹. її складають: Міністерство юс­тиції України, Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, ра­йонні, районні у містах управління юстиції, міські (міст облас­ного значення) управління юстиції.

Міністерство юстиції України (далі — Мін'юст України) згідно з Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 30 грудня 1997 р.¹, є центральним органом виконавчої влади, який організовує здійснення державної пра­вової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Основними завданнями Мін'юсту України є: підготовка про­позицій щодо проведення в Україні правової реформи та вдос­коналення законодавства, сприяння розвиткові правової науки; забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина; організація виконання судових рішень, робота з кадрами, екс­пертне забезпечення правосуддя; організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації актів цивільного стану; розвиток пра­вової інформації, формування в громадян правового світогля­ду; здійснення міжнародно-правового співробітництва.

Мін'юст України розробляє проекти законів та інших нор­мативно-правових актів; здійснює роботу з систематизації за­конодавства України; веде Єдиний загальноправовий рубри-катор; здійснює заходи щодо вдосконалення роботи органів реєстрації актів громадянського стану й установ нотаріату, кон­тролює їх діяльність; сприяє роботі об'єднань адвокатів; видає й анулює спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення юридич­ної практики суб'єктами підприємницької діяльності тощо.

Важливим напрямом діяльності Мін'юсту України є орга­нізація виконання рішень судів та інших органів. Згідно із За­коном України «Про державну виконавчу службу» від 24 бе­резня 1998 р.² Мін'юст України здійснює підбір кадрів, мето­дичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове та матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Мін'юст України має право: одержувати від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцево­го самоврядування інформацію, документи й матеріали, а від органів статистики — статистичні дані для виконання покладе­них на нього завдань і залучати вчених, спеціалістів централь­них і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції; скасовувати акти управлінь юстиції, що суперечать рішен­ням Мін'юсту України й актам законодавства України.

Мін'юст України як орган управління становить систему взаємодіючих елементів. До його організаційної структури вхо­дять: керівництво Мін'юсту України, патронатна служба Міністра юстиції України, галузеві та функціональні департа­менти, управління й відділи.

Міністра юстиції України призначає Президент України. У межах своїх повноважень Міністр видає накази, інструкції та вказівки, які є обов'язковими для органів підпорядкованої йому системи, й перевіряє їх виконання.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції Мін'юсту України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в Міністерстві утворюють колегію. Членів ко­легії затверджує на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра юстиції України. Рішення колегії проводять у життя наказами Міністра юстиції України.

Центральний апарат Мін'юсту України структурно органі­зований залежно від виконуваних завдань і функцій. Він скла­дається з департаментів (законопроектної роботи й експерти­зи законодавчих актів; забезпечення реалізації конституційних прав громадян, юридичних осіб та інтересів держави; держав­ної виконавчої служби; міжнародно-правової діяльності; фінан­сово-господарської діяльності), управлінь і відділів.

Безпосередньо керівництво установами й організаціями юстиції здійснюють Головне управління юстиції в АРК, об­ласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції, а також районні, районні в містах, міські (міст обласного зна­чення) управління юстиції. Ці управління утворюються та діють згідно з відповідними положеннями, затвердженими на­казом Мін'юсту України від 30 серпня 2000 р.¹.

Управління юстиції беруть участь в організації здійснення на місцях державної правової політики; узагальнюють прак­тику застосування законодавства, розробляють пропозиції щодо його вдосконалення та подають їх до Мін'юсту України; здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, республіканських комітетів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх підрозділів і місцевих органів господарського управління й контролю; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності ліцензійних умов щодо провад­ження підприємницької діяльності з юридичної практики тощо.

§ 2. Реєстрація актів цивільного стану

Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав і обов'язків.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної осо­би та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть. Здійснюють її відділи реєстрації актів ци­вільного стану відповідних управлінь юстиції, а в сільській місцевості — виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи реєстрації актів цивільного стану забезпечують своє­часну й правильну реєстрацію актів цивільного стану; вносять до актових записів необхідні зміни, доповнення та виправлен­ня; поновлюють втрачені й анулюють повторно складені ак­тові записи; видають громадянам свідоцтва про реєстрацію; зберігають архівний фонд.

До працівників відділів реєстрації актів цивільного стану висувають відповідні вимоги. Керівником і спеціалістом відділу реєстрації актів цивільного стану може бути призначе­ний громадянин України, який має вищу юридичну освіту й рекомендований кваліфікаційною комісією для роботи в орга­нах реєстрації актів цивільного стану. Згідно з Положенням про ці комісії¹, вони утворюються й діють при Головному уп­равлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київ­ської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Реєстрацію актів цивільного стану та ведення діловодства в органах реєстрації актів цивільного стану здійснюють у по­рядку, визначеному Мін'юстом України.

Керівництво органами реєстрації актів цивільного стану полягає в контролі за додержанням вимог законодавства про реєстрацію актів цивільного стану; розробці пропозицій щодо його вдосконалення; підготовці форм актів цивільного стану й форм звітності; наданні практичної та методичної допомоги органам реєстрації актів цивільного стану; здійсненні заходів щодо підвищення кваліфікації їх працівників.

§ 3. Організація нотаріальної служби

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності.

Основними завданнями нотаріальної служби є: охорона прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держа­ви, їх власності шляхом здійснення певних нотаріальних дій; профілактика правопорушень; зміцнення законності.

Правові засади організації і діяльності нотаріальної служ­би закріплено Законом України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р.¹. Згідно із цим Законом вчинення нотаріальних дій в Україні покладено на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (дер­жавні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Слід зазначити, що державні нотаріуси мають дещо більші повноваження, ніж приватні. Відповідно до законодавства тільки державні нотаріуси уповноважено накладати й знімати заборони відчуження жилого будинку, квартири та іншого не­рухомого майна; видавати свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного із по­дружжя; видавати свідоцтва про право на спадщину; вживати заходів для охорони спадкового майна; посвідчувати договори довічного утримання; засвідчувати справжність підпису на документах, призначених для дії за кордоном, а також підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоду про усиновлен­ня дитини.

У населених пунктах, де немає державного або приватного нотаріуса, певні нотаріальні дії здійснюють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних і міських рад. Вичерп­ний перелік нотаріальних дій, які вчиняють ці посадові особи закріплений Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, се­лищних, міських рад, затвердженою наказом Мін'юсту Украї­ни від 25 серпня 1994 р.¹.

За кордоном виконання нотаріальних дій покладено на консульські установи України. Їх повноваження щодо здійснення нотаріальних дій закріплено в Законі України «Про нотаріат».

Керівництво державними нотаріальними конторами поля­гає у визначенні мережі й дислокації нотаріальних контор, організації їх роботи та здійсненні заходів щодо її вдоскона­лення, підборі й розставленні працівників державних нотарі­альних контор, підвищенні їх кваліфікації. Відкриває та ліквідовує державні нотаріальні контори Мін'юст України, а затверджують їх штати відповідні управління юстиції.

Органи юстиції також справляють певний організуючий вплив на діяльність приватних нотаріусів — видають і анулю­ють реєстраційні посвідчення, сприяють виділенню їм при­міщень, наданню пільг зі стягнення орендної плати.

Мін'юст України розробляє й видає правові акти, рекомен­дації і роз'яснення з питань організаційного та методичного забезпечення діяльності нотаріусів. Так, Мін'юстом України затверджено обов'язкові для всіх нотаріусів Правила ведення нотаріального діловодства², Інструкцію про порядок вчинен­ня нотаріальних дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р. та низку інших відомчих актів, що регулюють їх діяльність.

Органи юстиції забезпечують належний рівень професійної підготовленості осіб, які займаються нотаріальною діяльністю. При Головному управлінні юстиції в АРК, управліннях юстиції обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій діє кваліфікаційна комісія нотаріату, Положен­ня про яку затверджено наказом Мін'юсту України від 28 груд­ня 1993 р.³. Положення закріплює порядок роботи кваліфікаційної комісії нотаріату та її повноваження, головним з яких є прийняття за результатами іспитів рішення про можливість чи неможливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

Контроль за діяльністю кваліфікаційних комісій нотаріату здійснює Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Мін'юсті України, Положення про яку затверджено постановою Кабіне­ту Міністрів України від 22 лютого 1994 р.¹.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади проводять Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції. Ці управління також здійснюють реєстрацію приватної нотаріаль­ної діяльності та припиняють її в зазначених Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності² випадках. Підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності є свідоцтво, яке видає Мін'юст України згідно з Положенням про порядок ви­дачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю³.

У здійсненні своїх повноважень нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, є незалежними й керують­ся в своїй діяльності тільки законодавством України, а на те­риторії АРК, крім того, — законодавством АРК, нормативни­ми актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

§ 4. Взаємовідносини органів юстиції, державної судової адміністрації та судової системи

Специфіка відправлення правосуддя породжує низку особ­ливостей у взаємовідносинах органів виконавчої влади з судо­вою системою. Згідно зі ст. 129 Конституції України судді під час здійснення правосуддя незалежні й підкоряються лише за­кону. Додержуючися цього принципу, органи юстиції та державна судова адміністрація координують роботу з проведення су­дової реформи й створюють належні умови для функціонуван­ня й діяльності судів. При цьому названі органи не мають права втручатися в оперативну діяльність судів, нав'язувати свою дум­ку з приводу законності й обґрунтованості рішень (вироків) суду.

Мін'юст України організовує виконання замовлення на підготовку спеціалістів апарату судів, подає Президентові Ук­раїни пропозиції щодо утворення та ліквідації судів загальної юрисдикції, призначає членів кваліфікаційних комісій суддів і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Міністр юстиції України входить за посадою в спеціальний конституційний орган — Вищу раду юстиції. Закон України «Про Вищу раду юстиції» ухвалено 15 січня 1998 р.¹. Основ­ним призначенням Вищої ради юстиції є формування високо-професійного суддівського корпусу та забезпечення функціо­нування судової влади. Крім цього, вона є єдиним органом, яко­му ст. 131 Конституції України надано право здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України й суддів вищих спеціалізованих судів.

Державна судова адміністрація України² є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. її основ­ним завданням є забезпечення діяльності судів загальної юрис­дикції. Державна судова адміністрація України та її територі­альні управління здійснюють організаційне й ресурсне забез­печення діяльності судової системи, створюють необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апа­ратів судів, організовують роботу з ведення судової статисти­ки, діловодства та архіву, здійснюють заходи щодо забезпечен­ня незалежності суддів, їх соціального захисту тощо.

§ 5. Органи юстиції та адвокатура

Специфіка взаємовідносин органів юстиції та адвокатури визначається тим, що остання є громадською організацією, яка діє на засадах самоврядування, самостійно розв'язуючи всі свої внутрішні питання. Тому основною рисою цих взаємовідносин є співробітництво.

Правове становище адвокатури, її завдання, права й обов'яз­ки закріплено Законом України «Про адвокатуру» від 19 груд­ня 1992 р.¹. Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об'єднань, структуру, штати, функції, порядок витрачання коштів, права та обов'язки керівних органів, поря­док їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюють Закон України «Про адвокатуру» та статут відповід­ного об'єднання.

Разом з тим, організуючий вплив на адвокатську діяльність справляють і органи юстиції. Відповідно до Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єднань² Мін'юст України реєструє адвокатські колегії, фірми, контори та інші адво­катські об'єднання. Представники органів юстиції входять у кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури й беруть участь у визначенні рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, та у вирішенні пи­тань про дисциплінарну відповідальність адвокатів. Комісії ут­ворюються й діють згідно з Положенням, затвердженим Ука­зом Президента України від 5 травня 1993 р.³. Представник Мін'юсту України входить до складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, яка утворюється при Кабінеті Міністрів України й діє згідно з Положенням про неї⁴.

Мін'юст України забезпечує необхідне фінансування опла­ти праці адвокатів за рахунок держави в разі участі адвоката в кримінальній справі за призначенням і за звільнення грома­дян від оплати юридичної допомоги; узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність; сприяє проведенню за­ходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів.