§ 1. Організаційно-правові засади управління фізичною культурою, спортом і туризмом

Фізична культура — складова частина загальної культури суспільства, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної та тру­дової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних і творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілку­вання, розвитку дружніх стосунків між народами.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення й уніфікованого порівняння досягнень лю­дей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки.

Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 груд­ня 1993 р.¹ визначає правові, соціальні, економічні й органі­заційні засади фізичної культури та спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, а також підприємств, уста­нов, організацій, незалежно від форм власності, в зміцненні здоров'я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури, спорту й туризму.

Верховна Рада України визначає державну політику й здійснює законодавче регулювання відносин в сфері фізичної культури, спорту та туризму, а також здійснює в межах своїх повноважень контроль за реалізацією державної програми роз­витку цієї сфери й за виконанням законодавства про фізичну культуру, спорт і туризм.

Важливі функції у цій сфері виконує Кабінет Міністрів України, який визначає напрями розвитку фізичної культури, спорту й туризму, спрямовує діяльність підпорядкованих йому органів на виконання законів України «Про фізичну культуру і спорт» і «Про туризм» (15 вересня 1995 р.)¹. Кабінет Міністрів України затвердив Положення «Про державні тести і норма­тиви оцінки фізичної підготовленості населення України» 15 січня 1996 р.², які є основою нормативних вимог до фізичної підготовленості населення як критерію фізичного здоров'я, доз­воляють визначити рівень фізичної підготовленості всіх груп і категорій населення, здійснювати державний контроль за ефек­тивністю фізичного виховання.

В Україні розроблено довгострокову Державну програму роз­витку фізичної культури й спорту, яку затверджено Указом Пре­зидента України від 22 червня 1994 р.³. Безпосередню організа­цію й контроль за виконанням програми покладено на Державний комітет України з питань фізичної культури і спорту⁴ — центральний орган виконавчої влади у цій галузі діяльності.

Рада міністрів АРК, місцеві органи державної влади, органи місцевого самоврядування виконують функції управління в га­лузі фізичної культури, спорту й туризму через управління, відділи, комітети, які здійснюють свої функції відповідно до положень про них, наприклад, Положення про управління з фізичної культури і спорту Харківської обласної державної адміністрації, затверджене головою Харківської обласної дер­жавної адміністрації 15 травня 1997 р.

§ 2. Система й правове становище органів управління фізичною культурою, спортом та туризмом

Проведення в життя державної політики з питань фізичної культури й спорту, керівництво дорученою сферою, відповідальність за стан її розвитку несе Державний комітет України з питань фізичної культури й спорту.

Комітет реалізує свої повноваження як безпосередньо, так і через управління, комітети та відділи з фізичної культури і спорту державних адміністрацій.

Основними завданнями Державного комітету є: участь у фор­муванні державної політики з питань фізичної культури й спорту та її реалізація; розроблення концепції, комплексних і цільових програм розвитку фізичної культури й спорту, прогнозування та забезпечення комплексного розв'язання цих питань; здійснен­ня державного нагляду та контролю в галузі фізичної культури й спорту, розвиток аматорського та професійного спорту; органі­зація проведення фестивалів, конкурсів, спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів; здійснення заходів щодо вихо­ду фізкультурно-оздоровчих і спортивних організацій України на міжнародну арену; підготовка та раціональне використання фізкультурних кадрів; пропаганда фізичної культури й спорту, олімпійського та параолімпійського (серед інвалідів) руху тощо.

Державний комітет України за дорученням Кабінету Міністрів України розробляє проекти законодавчих актів, у межах своєї компетенції організовує та контролює виконання чинних нормативно-правових актів. Рішення Державного ко­мітету з питань фізичної культури і спорту, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими до виконання центральни­ми й місцевими органами виконавчої влади, органами місце­вого самоврядування, підприємствами, установами та органі­заціями, незалежно від форм власності, й громадянами.

Державну політику в галузі туризму визначає Верховна Рада України. Основні її напрями закріплено в Законі України «Про туризм». Це залучення громадян до раціонального використан­ня вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлен­ня з історико-культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення, а також створення й удос­коналення нормативно-правової бази в галузі туризму відповід­но до чинного законодавства України, міжнародних норм і пра­вил, захист прав та інтересів держави в галузі туризму та ін.

Центральним органом виконавчої влади в галузі туризму є Державна туристична адміністрація України¹. Місцевими органами є відповідні структурні підрозділи в складі органів державної виконавчої влади. їх повноваження визначають по­ложення про них, які затверджують відповідні місцеві органи державної виконавчої влади за погодженням із центральним органом виконавчої влади.

У разі необхідності в місцях пріоритетного розвитку туриз­му зазначені органи можуть створювати представництва в га­лузі туризму.

§ 3. Спортивні товариства й спілки

Добровільні спортивні товариства є масовими громадськи­ми об'єднаннями. У своїй діяльності вони керуються закона­ми України «Про фізичну культуру і спорт», «Про об'єднання громадян» та іншими законодавчими актами України. В Ук­раїні створено добровільні спортивні товариства «Україна», «Колос», «Динамо», ЦСКА, «Гарт», які діють відповідно до статутів і положень про них. Так, Положення про ДСТ «Гарт» затверджено Міносвіти та Держкомспортом України 22 лис­топада 1992 р.

Товариство «Україна» займається фізкультурно-оздоров­чою роботою у виробничій і соціально-побутовій сферах, про­водить масові спортивні змагання, а також бере участь у міжна­родних спортивних змаганнях майже з усіх видів, які входять до програми Олімпійських ігор.

Добровільне спортивне товариство «Гарт» проводить свою роботу серед учнівської та студентської молоді, об'єднує про­фесійні, навчально-виховні й вищі навчальні заклади, органі­зовує масові спортивні змагання, поєднуючи спорт з інтелек­туальним, духовним і естетичним вихованням.

Спортивне товариство «Колос» охоплює сільське населен­ня. Пріоритетним напрямом його роботи є реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху, що пе­редбачає створення в сільській місцевості територіальних фізкультурно-спортивних клубів, забезпечення їх адміністра­тивної та господарської самостійності, впровадження ефектив­них форм, методів і засобів фізкультурно-спортивної діяль­ності й видів спорту з урахуванням регіональних особливос­тей, традицій і економічних чинників. Відповідно до Указу Президента України про цільову комплексну програму «Фізич­не виховання — здоров'я нації» перед товариством поставлено завдання: засновникам сільського кооперативно-профспілко­вого фізкультурно-спортивного товариства «Колос» реформу­вати його у Всеукраїнську державну фізкультурно-спортивну організацію «Колос» агропромислового комплексу України¹.

Відомчі спортивні товариства «Динамо» та ЦСКА здійсню­ють масову фізкультурно-спортивну роботу серед робітників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів, військових формувань і членів їх сімей. Ці товариства створюють регіональні центри, клуби й оборонно-спортивні табори з фізичної підготовки молоді до служби в Збройних Силах України; розробляють і впроваджу­ють програмно-методичне й нормативно-організаційне забез­печення фізичної підготовки військовослужбовців, особового складу правоохоронних органів та інших військових форму­вань з урахуванням специфіки їх службової діяльності.

Крім добровільних спортивних товариств, значну роль у розвитку фізичної культури й спорту відіграє Національний олімпійський комітет України (далі — НОК України), який є незалежною, неурядовою, громадською організацією. У своїй діяльності НОК України керується законодавством України, Олімпійською хартією та власним Статутом. НОК України має виключне право представляти Україну на Олімпійських іграх, у Міжнародному олімпійському комітеті, міжнародних олім­пійських організаціях. Держава сприяє розвиткові матеріаль­но-технічної бази НОК України, надає йому фінансову й орга­нізаційну допомогу щодо участі членів збірних команд у Олім­пійських і Параолімпійських іграх, сприяє встановленню міжнародних зв'язків.

Розвиткові фізичної культури, спорту та туризму сприяють також національні спортивні федерації (громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості). Спортивні федерації мають виключне право представляти спорт України в міжна­родних спортивних змаганнях і міжнародних спортивних організаціях, а також право на організацію й проведення відпо­відних національних спортивних змагань. Спортивні федерації створюють за потреби в усіх обласних і міських спортивних комітетах.

Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурно­го руху в Україні є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.

§ 4. Місцеве самоврядування й фізична культура, спорт і туризм

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему й повноваження органів місцевого самовря­дування в галузі фізичної культури, спорту та туризму. До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління за­кладами фізкультури й спорту, оздоровчими закладами, моло­діжними, підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпе­чення. Вони розв'язують питання організації медичного обслу­говування й харчування в закладах фізичної культури та спорту, створюють умови для занять фізичною культурою й спортом за місцем проживання населення та в місцях масово­го відпочинку; відповідно до законодавства реєструють стату­ти (положення) фізкультурно-оздоровчих закладів, незалеж­но від форм власності.

Згідно із Державною програмою розвитку фізичної куль­тури, спорту та туризму виконавчі комітети місцевих рад за участю структурних підрозділів міністерств і відомств на місцях розробляють регіональні програми розвитку фізичної культури, спорту та туризму. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 27 січня 1997 p., наприклад, зат­верджено харківську програму «Фізичне виховання — здоро­в'я нації», у якій визначено пріоритети в діяльності структур­них підрозділів міської та районних рад щодо забезпечення здоров'я дітей, молоді, робітників, підлітків і службовців, а та­кож інших працівників, створення дійового механізму залучен­ня коштів з різних джерел для поліпшення матеріально-техніч­ної бази галузі. Органи місцевого самоврядування сприяють розвиткові самодіяльного масового спорту (основу його становлять різноманітні фізкультурно-спортивні секції), заохочу­ють і стимулюють діяльність підприємств, установ, організацій і громадян у цій сфері.

Місцеві ради запроваджують систему пільг і заохочень для підприємств, які спрямовують частину свого прибутку на роз­виток фізичної культури й спорту, будівництво об'єктів фізкуль­тури та спорту, організацію відпочинку. Координуючу роль щодо проведення державної політики в сфері соціального становлен­ня й розвитку молоді здійснює спеціально уповноважений цент­ральний орган виконавчої влади, який забезпечує її реалізацію та несе відповідальність за її виконання (ст. 4).