§ 1. Організаційно-правові засади управління торгівлею

З метою реалізації Основних напрямів економічної політи­ки України, розвитку конкуренції у сфері торгівлі та громадсь­кого харчування Указом Президента України «Про комерціа­лізацію державної торгівлі і громадського харчування» від 31 січня 1992 р.¹ уповноваженим органам було запропоновано здійснювати управління відповідним державним майном, ство­рити в установленому порядку підприємства роздрібної торгівлі й громадського харчування (юридичні особи) на базі магазинів, кафе, їдалень та інших структурних підрозділів дер­жавних підприємств і організацій цієї сфери. Новоствореним підприємствам торгівлі й громадського харчування передано основні фонди та інше майно структурних підрозділів держав­них підприємств і організацій, на базі яких вони створені. Ці підприємства також мають право на одержання частки за­лишків фондів виробничого й соціального розвитку держав­них підприємств і організацій, у яких вони виділяються.

Сфера управління торгівлею охоплює декілька напрямів діяльності — зовнішньоекономічний, торговельний, побутового обслуговування населення. Їх здійснення регулюють на основі Конституції України закони, акти Президента України, Кабі­нету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.

Систему органів у сфері управління торгівлею складають: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Головне управління економіки обласної державної адміністрації, управління економіки районної державної адмі­ністрації, Головне управління економіки Київської міської дер­жавної адміністрації, управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації та управління економіки ра­йонної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації.

Центральний орган виконавчої влади України в галузі торгівлі здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженого Указом Пре­зидента України від 23 жовтня 2000 р.¹. Він наділений спе­ціальним статусом, його діяльність спрямовує та координує Кабінет Міністрів України.

Його основними завданнями в галузі торгівлі є: участь у формуванні державної політики економічного й соціального розвитку механізмів її реалізації; у розробленні та забезпеченні реалізації державної політики в сфері розвитку внутрішньої торгівлі та послуг; забезпечення в межах своїх повноважень захисту економічних прав і законних інтересів України, вітчиз­няних та іноземних суб'єктів господарювання; участь у розроб­ленні державної політики в сфері стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації, захисту прав споживачів; забезпе­чення реалізації державної цінової політики.

Відповідно до покладених на нього завдань центральний орган виконавчої влади виконує такі функції: бере участь у формуванні політики економічного й соціального розвитку України; виконує та координує роботи з прогнозування еко­номічного й соціального розвитку; здійснює організаційно-методичне забезпечення та координує роботу, пов'язану з фор­муванням і виконанням центральними й місцевими органами виконавчої влади державних, міжгалузевих, галузевих і регіо­нальних програм, що повністю або частково фінансують за ра­хунок коштів державного бюджету; узагальнює пропозиції щодо формування, розміщення й забезпечення взаємодії та підвищення ефективності функціонування об'єктів ринкової інфраструктури; бере участь у формуванні та реалізації анти-монопольної політики; забезпечує економічне обґрунтування окремих статей доходів і видатків державного бюджету, зокре­ма щодо фінансування закупівлі товарів (робіт, послуг) для державних потреб; бере участь у формуванні та реалізації бюд­жетної, податкової, грошово-кредитної, валютної та митно-та­рифної політики; розробляє пропозиції щодо формування ос­нов державної цінової політики та її реалізації; здійснює дер­жавне регулювання цін на продукцію монопольних утворень; забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної пол­ітики; аналізує стан і прогнозує тенденції розвитку вітчизня­них товарних ринків і вплив на них світових ринків, а також ефективність експорту та імпорту товарів (робіт, послуг); роз­робляє пропозиції щодо нових форм економічного співробіт­ництва з іноземними державами й поліпшення торговельно-економічних відносин з ними; виконує регуляторні та реєст­раційно-дозвільні функції у сфері експорту, імпорту товарів, робіт, послуг, здійснення ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, певних видів господарської діяльності; організовує роботу й здійснює керівництво діяльністю торговельно-еконо­мічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном; розробляє правила заняття торговельною діяль­ністю та правила торговельного, побутового обслуговування населення, роботи підприємств громадського харчування; бере участь у формуванні та забезпечує реалізацію державної по­літики щодо закупівлі товарів, робіт і послуг для державних потреб; здійснює міжвідомчу координацію в цій сфері тощо.

Разом з іншими заінтересованими органами й організація­ми центральний орган виконавчої влади в галузі торгівлі бере участь у розв'язанні питань, що виникають у сфері торгівлі. Наприклад, аналізує стан і розробляє з відповідними централь­ними й місцевими органами виконавчої влади пропозиції щодо розвитку споживчого ринку, ринку послуг і створення їх інфра­структур; розробляє пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки (перепідготовки) кадрів (спеціалістів) для здійснення торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності; погод­жує кандидатури для призначення на посади й звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів облас­них, Київської та Севастопольської міських державних адмі­ністрацій; здійснює координацію діяльності відповідних струк­турних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Під час виконання покладених на нього функцій централь­ний орган виконавчої влади в галузі торгівлі має право: пред­ставляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладення міжнародних договорів України; робити запит і одержувати від централь­них та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію, документи й матеріали, необхідні для виконання покладених на нього зав­дань і повноважень; скасовувати відповідно до Закону Украї­ни «Про місцеві державні адміністрації» накази керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій; здійснювати перевірки в центральних і місцевих органах ви­конавчої влади й органах місцевого самоврядування, які на­ділено повноваженнями в сфері ціноутворення, а також суб'єктів підприємництва щодо додержання ними порядку формування, встановлення й застосування цін (тарифів); роз­глядати справи про адміністративні правопорушення, пов'я­зані з недодержанням установленого порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також про неви­конання вимог органів державного контролю за цінами та їх посадових осіб.

Центральний орган виконавчої влади в галузі торгівлі видає накази, організовує та контролює їх виконання, в разі потреби може видавати разом з іншими центральними й місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо основних напрямів діяльності Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, вирішення інших питань у міністерстві можуть утворювати наукові, науково-консультативні ради, комісії та інші дорадчі й консультативні органи, склад яких і положення про які затверджує Міністр.

Місцевими органами державної виконавчої влади, які здійснюють керівництво в сфері торговельної діяльності, є: Головне управління економіки обласної державної адміністрації, управління економіки районної державної адміністрації, Головне управління економіки Київської міської державної адміністрації, управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації та районної в містах Києві й Севастополі державної адміністрації.

Управління утворюють голови обласної, Київської та Се­вастопольської міських державних адміністрацій. Вони підпо­рядковуються головам цих адміністрацій і центральному орга­ну управління економікою України, тобто діють на засадах подвійної підпорядкованості.

Управління здійснюють керівництво в сфері торговельної діяльності та побудовою обслуговування з питань забезпечення потреб населення в товарах широкого вжитку й побутових послуг.

Основними завданнями управлінь є: реалізація державної політики, спрямованої на розвиток роздрібної та оптової торгівлі, а також торговельно-виробничої сфери (громадське харчування) й побутового обслуговування населення на заса­дах використання ринкових механізмів господарювання, здійснення технічної політики в сфері торговельної діяльності та побутового обслуговування населення; сприяння формуван­ню й товарному насиченню споживчого ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліпшенню якості з урахуванням попиту населення, а також по задоволенню по­треб населення в побутових послугах; введення затверджених у встановленому порядку правил торгівлі та побутового обслу­говування населення, забезпечення контролю за додержанням правил торгівлі тощо.

Управління в процесі виконання покладених на них завдань взаємодіють з іншими підрозділами обласної, Київської та Се­вастопольської міських, а також районної у місті державних адміністрацій, представницькими органами, органами місце­вого самоврядування, а також із підприємствами, установами, організаціями й об'єднаннями громадян.

Управління очолює начальник, якого призначає на посаду та звільняє з посади голова відповідної державної адміністрації за погодженням із центральним органом управління.

§ 2. Місцеве самоврядування й торгівля

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» певну роль в управлінні торговельною діяльністю та її регулюванні відіграють і органи місцевого самоврядування.

Сільські, селищні та міські ради затверджують програми со­ціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці, встановлюють відповідно до законо­давства правила торгівлі на ринках. Вони мають як власні (са­моврядні), так і делеговані їм місцевими державними адміністраціями повноваження.

Власними самоврядними повноваженнями є: управління об'єктами торговельного обслуговування, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забез­печення їх належного утримання й ефективної експлуатації, необ­хідного рівня та якості послуг населення; організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвиткові всіх форм торгівлі; вста­новлення зручного для населення режиму роботи підприємств торгівлі й громадського харчування, що перебувають у кому­нальній власності відповідних територіальних громад.

До делегованих повноважень належать, зокрема, здійснен­ня відповідно до закону контролю за: дотриманням цін і та­рифів; заходів щодо розширення та вдосконалення мережі під­приємств торгівлі, громадського харчування й побутового об­слуговування; додержанням законодавства щодо захисту прав споживачів; належною експлуатацією та організацією обслу­говування населення підприємствами торгівлі й громадського харчування, побутового обслуговування населення; прийнят­тя рішень про скасування даного ними дозволу на експлуата­цію об'єктів у разі порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства. Крім цього, районні й обласні ради в сфері торгівлі затверджують програми соціально-економіч­ного розвитку відповідного району, області, правила торгівлі на колгоспних ринках.

§ 3. Державний контроль в управлінні торгівлею

Додержання правил торгівлі забезпечується насамперед належною організаційною діяльністю органів управління тор­гівлею, підвищенням ролі торговельних підприємств у розв'я­занні різних питань торгового обслуговування, рівня виховної роботи тощо. Виконання правил торгівлі пов'язано також з ефективністю державного контролю за всіма напрямами функ­ціонування підприємств і організацій торгівлі.

Контроль у сфері торгівлі здійснюють Міністерство еконо­міки та з питань європейської інтеграції України, управління, відділи економіки місцевих державних адміністрацій, адміні­страція організацій і підприємств торгівлі. Так, центральний орган виконавчої влади в сфері торгівлі здійснює контроль разом з іншими центральними органами виконавчої влади за додержанням суб'єктами господарської діяльності всіх форм власності норм і правил торгівлі. Контрольні функції в торгівлі забезпечують і органи державної податкової служби. Вони сто­суються порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, лімітів готівки в касах і за її використанням для розрахунків за това­ри, роботи,послуги.

Контроль у торгівлі здійснюють також органи державної контрольно-ревізійної служби в Україні, органи й установи, що здійснюють державний санітарний нагляд, органи державного контролю за цінами, органи внутрішніх справ та ін.

Особлива роль у системі державного контролю за додержан­ням правил торгівлі й захисту прав споживачів належить Дер­жавному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України)¹, який є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метро­логії, підтвердження відповідності. Держспоживстандарт Украї­ни є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним ста­тусом, основними завданнями якого є: участь у формуванні й забезпечення реалізації державної політики в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтверд­ження відповідності, управління якістю; здійснення державно­го контролю за додержанням законодавства про захист прав спо­живачів і державного нагляду за додержанням законодавства в сфері стандартизації та підтвердження відповідності; забезпе­чення міжгалузевої координації та функціонального регулюван­ня в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.

Відповідно до покладених на Держспоживстандарт України завдань він вносить пропозиції щодо формування державної політики в сфері захисту прав споживачів, стандартизації, мет­рології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю й забезпечує її реалізацію; погоджує проекти норматив­но-правових актів з вищеназваних питань, які розробляють цен­тральні органи виконавчої влади. У сфері споживчої політики та захисту прав споживачів Держспоживстандарт України: вив­чає споживчий ринок; перевіряє в суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування й послуг якість товарів (робіт, послуг), додержання вимог щодо їх безпеки згідно з технічними регламентами з підтвердження відповідності, тех­нічними регламентами та іншими нормативними документами, а в разі потреби — якість сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, що використовують для виробницт­ва продукції (товарів, виконання робіт і надання послуг), додер­жання вимог щодо їх безпеки, а також правил торгівлі, вико­нання робіт і надання послуг; здійснює радіологічний, хіміко-токсикологічний і фізико-хімічний контроль продуктів харчування, які виробляють і реалізують підприємства торгівлі та громадського харчування, незалежно від форм власності, й фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності; сприяє органам місцевого самоврядування в здійсненні ними повнова­жень щодо захисту прав споживачів, а також реалізації в Ук­раїні Керівних принципів для захисту інтересів споживачів, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 9 квітня 1985 р.; здійснює контроль за додержанням законодавства в сфері регу­лювання виробництва й торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами; бере участь у роботі відповідних міжнародних організацій із за­хисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтверджен­ня відповідності, якості продукції.

Держспоживстандарт України має право: давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; розглядати спра­ви про адміністративні правопорушення; перевіряти й обсте­жувати виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності, сфери торгівлі, громадсь­кого харчування й послуг; відбирати зразки товарів сировини та інше для перевірки їх якості на місці виробництва, відван­таження тощо або проведення незалежної експертизи; прово­дити контрольні перевірки правильності розрахунків зі спо­живачами за надані послуги та реалізовані товари; забороняти реалізовувати споживачам продукцію в разі відсутності сер­тифіката відповідності та (або) декларації про відповідність чи свідоцтва про визнання відповідності; приймати рішення щодо: припинення в сфері торгівлі, громадського харчування й по­слуг продажу та виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних доку­ментів; тимчасового припинення діяльності підприємств торгівлі (секцій, відділів), громадського харчування, сфери послуг, складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій, незалежно від форм власності, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі й надання послуг, умови зберігання та транспортування то­варів, — до усунення виявлених недоліків тощо.

§ 4. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торгівлі

Адміністративну відповідальність у сфері торгівлі встанов­лено главою 12 КпАП «Адміністративні правопорушення в га­лузі торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, в галузі фінансів і підприємницькій діяльності».

У сфері, що розглядаємо, адміністративну відповідальність передбачено за порушення правил торгівлі й надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери по­слуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльні­стю (ст. 155); порушення порядку проведення розрахунків (ст. 155¹); обман покупця чи замовника (ст. 155²), порушення пра­вил торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробами (ст. 156); порушення законодавства про захист прав споживачів (ст. 156¹); дрібну спекуляцію (ст. 157); порушення правил торгівлі на ринках (ст. 159); торгівлю з рук у невстановлених місцях (ст. 160); незаконну торговельну діяльність (ст. 160²).

До адміністративних проступків у галузі торгівлі відповід­но до КпАП належать також незаконний відпуск або придбан­ня бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 161); порушення порядку заняття підприємницькою або господарсь­кої діяльністю (ст. 164) тощо.

Адміністративну відповідальність за правопорушення в галузі торгівлі здебільшого пов'язано з порушенням різних правил.

Справи про адміністративні правопорушення в галузі торгівлі розглядають: адміністративні комісії, виконавчі комі­тети селищних, сільських рад, районні (міські) суди (судді), органи внутрішніх справ (міліція), органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та інші уповноважені органи.