§ 1. Організаційно-правові засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством

Державне управління будівництвом і житлово-комуналь­ним господарством здійснюють із урахуванням загальнодер­жавних інтересів, інтересів регіонів та місцевого самовряду­вання, що пов'язано з розмежуванням державної власності (на загальнодержавну й місцеву) та закріпленням за органами місцевого самоврядування об'єктів будівельного комплексу й житлово-комунального господарства. В діяльності по здійснен­ню управління сферами, що аналізуються, в нинішніх умовах господарювання відповідні органи реалізують свої функції пе­реважно шляхом координаційних, дозвільних, контрольно-на­глядових повноважень. Слід ураховувати також те, що в уп­равлінні будівництвом і житлово-комунальним господарством переплітаються інтереси не тільки органів, які безпосередньо вирішують ці питання, а й інших, оскільки всі органи держав­ного управління, органи місцевого самоврядування, господа­рюючі та інші суб'єкти ведуть будівельні роботи, а житлово-комунальне господарство здебільшого передано в підпорядку­вання місцевим ланкам виконавчої системи та системи самоуправління.

Управління будівництвом і житлово-комунальним госпо­дарством охоплює дві важливі складові частини економіки України: будівництво й житлову сферу.

Будівництво є галуззю матеріального виробництва, яка за­безпечує створення та реконструкцію об'єктів виробничого, комунально-побутового, соціально-культурного й житлового призначення.

Управління будівництвом охоплює проведення єдиної тех­нічної політики в галузі, планування та розробку організаційно-правових засад проектування й будівництва, їх матеріаль­но-технічне та фінансове забезпечення, нормування, роботу з кадрами, організацію техніки безпеки й охорону праці, прове­дення заходів щодо підвищення якості архітектурних і буді­вельних робіт, здійснення контролю за додержанням будівель­них правил, норм і стандартів тощо.

Житлова сфера включає управління житловим фондом і об'єктами комунального господарства, їх утримання, будівниц­тво й ремонт.

Житловий фонд — це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень незалежно від форм власності. Він скла­дається з державного житлового фонду, громадського житло­вого фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів і при­ватного житлового фонду.

Комунальне господарство поділяють на такі групи об'єктів: а) санітарно-технічні (водоводи, каналізація, підприємства по очищенню міст); б) енергетичні (електростанції, котельні, теп­лові, електричні й газові мережі); в) транспортні (тролейбуси, трамваї); г) об'єкти зовнішнього благоустрою (шляховоди, зе­лені насадження, мостові, набережні та ін.).

Відповідно до Концепції державної житлової політики, схва­леної постановою Верховної Ради України від 30 червня 1995 р.¹, спорудження, реконструкція та утримання житла є одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного роз­витку країни, важливим фактором зниження соціальної напру­женості в суспільстві.

Органи управління житлово-комунальним господарством організовують виконання програм розвитку галузі, забезпечу­ють діяльність житлово-комунальних об'єктів, підбір і розста­новку кадрів, проводять єдину технічну політику, здійснюють заходи щодо вдосконалення комунального обслуговування населення, промислових і соціально-культурних об'єктів, роз­робку й організаційне забезпечення управлінських рішень.

Особливістю управління житлово-комунальним господар­ством є те, що значні повноваження по управлінню цією галуз­зю мають місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування, які, в свою чергу, приймають регіональні програми розвитку підприємств галузі та організовують їх вико­нання. Слід відзначити, що поступово, в міру продовження економічних реформ, здійснюватиметься перерозподіл функцій між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організація­ми в сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентралізації.

Правові та організаційні засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством закріплено в низці актів, серед яких головними є Закони України «Про основи містобу­дування» від 16 листопада 1992 р.¹ та «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р.², а також Указ Президента України «Про пріоритетні завдання в сфері містобудування» від 13 травня 1997 р.³.

§ 2. Система органів управління будівництвом і житлово-комунальним господарством

Центральними органами державного управління будівниц­твом і житлово-комунальним господарством є Державний комітет комунального господарства та Державний комітет України з будівництва та архітектури (далі — Держбуд Украї­ни). Вони діють на підставі положень про них, затверджених Указами Президента України відповідно від 19 серпня 2002 р.⁴ та 20 серпня 2002 р.⁵. Повноваження названих органів доціль­но розкрити на прикладі Держбуду України.

Держбуд України бере участь у формуванні державної жит­лової політики, державної науково-технічної та економічної політики в сфері містобудування, будівництва й комунально­го господарства та забезпечує проведення її в життя.

Основними завданнями Держбуду України є: забезпечення проведення реформ у підвідомчих йому галузях господарства; забезпечення в них розроблення та реалізації заходів щодо енерго- та ресурсозбереження; впровадження екологічно без­печних технологій; здійснення заходів щодо комплексного пла­нування територій, поліпшення архітектурно-планувального та інженерно-технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і споруд; здійснення заходів щодо підвищення техні-ко-економічного рівня галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів; організація роботи по стандартизації тощо.

Відповідно до покладених на нього завдань Держбуд Ук­раїни: забезпечує розроблення, затвердження, видання й кон­троль за додержанням державних стандартів, норм і правил; бере участь у розробленні, затвердженні та реалізації містобу­дівної документації; у реалізації заходів, спрямованих на про­ведення економічних реформ і демонополізацію; здійснює ко­ординацію та нормативно-методичне забезпечення діяльності місцевих органів містобудування й архітектури, капітального будівництва, інспекцій державного архітектурно-будівельно­го контролю, бюро технічної інвентаризації та ін.

Держбуд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та систематично контролює їх виконання; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його відання; розробляє пропозиції про його вдосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до ком­петенції Держбуду України, обговорення найважливіших на­прямів його діяльності в ньому діє колегія в складі Голови Держ­буду України (голова колегії), заступників Голови за посадою, а також інших керівних працівників Держбуду України.

Управління будівництвом і житлово-комунальним госпо­дарством на місцях покладено на відповідні управління та відділи місцевих державних адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють управління містобудування й архітектури, управління житлово-комунального господарства та управління капітального будівництва, а в районних держав­них адміністраціях функцію управління забезпечують відділи містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства. Ці органи утворюються і діють відповідно до поло­жень, затверджених Кабінетом Міністрів України¹. Вони здійснюють керівництво дорученими їм сферами будівництва й житлово-комунального господарства, несуть відповідальність за їх розвиток на підвідомчій їм території, координують діяльність підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації.

§ 3. Місцеве самоврядування, будівництво й житлово-комунальне господарство

Реформування будівельного комплексу й житлово-кому­нального господарства потребує не тільки координації зусиль багатьох міністерств і відомств, а й перенесення центра ваги реалізації проблем на місця. У зв'язку з цим, великого значен­ня набуває діяльність органів місцевого самоврядування, які мають значні повноваження в галузі житлово-комунального господарства й будівництва.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування мають такі власні (самоврядні) повноваження в галузі житлово-комунального господарства: управління об'єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відпо­відних територіальних громад, забезпечення їх належного ут­римання та ефективної експлуатації; облік громадян, які відпо­відно до законодавства мають потребу в житлі, організація бла­гоустрою населених пунктів тощо.

Поряд із власними повноваженнями органи місцевого са­моврядування мають і делеговані їм повноваження в галузі житлово-комунального господарства. Серед основних із них слід назвати: здійснення відповідно до законодавства контро­лю за належною експлуатацією та організацією обслуговуван­ня населення підприємствами житлово-комунального госпо­дарства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; видача ордерів на засе­лення жилої площі в будинках державних і комунальних організацій; облік і реєстрація згідно із законом об'єктів неру­хомого майна незалежно від форм власності.

У галузі будівництва органи місцевого самоврядування ма­ють як власні, так і делеговані повноваження. Серед їх влас­них повноважень основними є: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції та ре­монту об'єктів комунального господарства й соціально-куль­турного призначення, жилих будинків, а також шляхів місце­вого значення; підготовка й затвердження відповідних місце­вих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; коорди­нація на відповідній території діяльності суб'єктів містобуду­вання щодо комплексної забудови населених пунктів; надан­ня відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності.

До делегованих повноважень органів місцевого самовряду­вання законодавство відносить організацію роботи, пов'язаної зі створенням і веденням містобудівного кадастру населених пунктів: прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів будів­ництва; здійснення в установленому порядку державного кон­тролю за додержанням законодавства, положень затвердженої містобудівної документації; вирішення згідно із законодав­ством спорів з питань містобудування тощо.

§ 4. Державний контроль у будівництві та житлово-комунальному господарстві

Однією з основних функцій Держбуду України та його орга­нів на місцях є організація й забезпечення державного архі­тектурно-будівельного контролю та контролю за технічним станом житлового фонду й об'єктів комунального призначен­ня незалежно від форм власності.

Державний архітектурно-будівельний контроль — це су­купність організаційно-технічних і правових заходів, спрямова­них на забезпечення додержання законодавства, державних стан­дартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних об'єктів, місцевих правил забудови насе­лених пунктів усіма суб'єктами містобудівної діяльності.

Безпосередньо державний архітектурно-будівельний конт­роль здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція в складі Держбуду України та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в складі місцевих органів місто­будування й архітектури. Ці інспекції діють згідно з Положен­ням про державний архітектурно-будівельний контроль, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. (в редакції від 7 квітня 1995 р.¹).

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видають забудовникам дозволи на виконання робіт з будівниц­тва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту; беруть участь у роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінче­них об'єктів будівництва, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві; здійснюють вибіркові перевірки; роз­глядають справи про правопорушення в сфері містобудуван­ня; аналізують і узагальнюють матеріали контролю; готують пропозиції відповідним органам щодо вдосконалення держав­них стандартів, норм і правил.

Контроль за технічним станом житлового фонду й об'єктів комунального призначення здійснюють посадові особи управлінь і відділів житлово-комунального господарства місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Вони мають право: проводити обстеження й перевірки підконтрольних об'єктів; давати приписи власникам і корис­тувачам про усунення виявлених порушень; вносити пропо­зиції щодо притягнення винних до адміністративної відпові­дальності тощо.

З метою посилення контролю за технічним станом місько­го електротранспорту в Держбуді України створено та діють Головна державна технічна інспекція, а також державні регіональні технічні інспекції у містах. Здійснюючи постійний дер­жавний контроль за технічним станом міськелектротранспорту, посадові особи цих інспекцій мають право застосовувати як адміністративно-попереджувальні заходи, так і заходи адмі­ністративного припинення.

§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в будівництві та житлово-комунальному господарстві

Адміністративна відповідальність у галузі будівництва настає за: недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування та будівництва (ст. 96 КпАП); порушення законо­давства під час планування й забудови територій (ст. 96¹ КпАП); самовільне будівництво будинків або споруд (ст. 97 КпАП).

Справи про адміністративні правопорушення розглядають інспекції державного архітектурно-будівельного контролю й адміністративні комісії.

Суб'єктами адміністративної відповідальності за правопо­рушення в галузі будівництва можуть бути як громадяни, так і посадові особи. Крім них, згідно із Законом України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і органі­зацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14 жовт­ня 1994 р.¹ відповідальність у цій галузі несуть також юридичні особи.

Справи про правопорушення в галузі будівництва й у сфері містобудування розглядають інспекції державного архітектур­но-будівельного контролю та адміністративні комісії.

У галузі житлово-комунального господарства адміністра­тивна відповідальність згідно з КпАП настає за порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (ст. 149); порушення правил користування жилими будинками й жилими приміщеннями (ст. 150); само­правне зайняття жилого приміщення (ст. 151). Адміністратив­ними правопорушеннями визнають також порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів (ст. 152); знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів (ст. 153); порушення правил тримання собак і котів (ст. 154).

Справи про адміністративні правопорушення розглядають адміністративні комісії, виконавчі комітети селищних, сільських рад, органи Міністерства екології та природних ре­сурсів України.

¹ Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 46. — Ст. 411.