Розділ V  ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ СТЯГНЕНЬ

Глава 25 Основні положення

Стаття 298. Обов'язковість постанови про накладення адміністративного стягнення

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами.

Завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення є виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Виділення стадій виконання постанови у відособлений розділ КпАП обумовлене тим, що в цій стадії беруть участь нові суб'єкти, з особливими повноваженнями й особливим характером роботи. Нормативне регулювання виконання постанов про накладення адміністративного стягнення здійснюється саме в V розділі КпАП. Суть цієї стадії полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику юрисдикційним органом (посадовою особою). У процесі виконання постанови особа, що вчинила адміністративне правопорушення зазнає відповідних нестатків та обмеження особистого, морального або матеріального характеру.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ її в законну силу. Це означає, що постанова набула юридичного значення і є обов'язковою для виконання.

Відповідно до цієї статті постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Обов'язковість зумовлюється важливістю доведення до логічного завершення провадження у справах про адміністративне правопорушення, досягненням мети адміністративного процесу - ефективної боротьби з адміністративними правопору­шеннями, попередження адміністративних правопорушень шляхом накладення адміністративних стягнень на правопорушників, які вчинили адміністративні проступки, виховування законослухняних громадян.

У випадку, коли на постанову внесено скаргу або протест, виконання постанови на певний час призупиняється, а потім залежно від (ст. 293 КпАП) рішення:

1)      виконання   поновлюється   (у   випадку   залишення   скарги   або   протесту   без задоволення);

2)      виконання зупиняється (у випадку скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд);

3)      виконання скасовується (у випадку закриття справи і скасування постанови);

4)      стягнення змінюється і виконується вже інша постанова.

Постанова охоплює не тільки діяльність уповноважених державою, органів (посадових осіб), а й поведінку самого порушника. Так, орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний своєчасно і точно здійснити у зв'язку з цим низку дій, встановлених КпАП та іншими нормативними актами, оформити необхідні документи, надіслати їх за належністю. Наприклад, постанову про оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, виконується державним виконавцем, який діє на підставі законів України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р. та «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р.

Особа, притягнута до адміністративної відповідальності, повинна виконувати ті чи інші обов'язки, покладені на неї постановою. Ухилення від добровільного виконання постанови про накладення адміністративного стягнення веде до необхідності застосування щодо правопорушника примусових заходів впливу. Наприклад, постанова у справі про адміністративне правопорушення в частині відшкодування майнової шкоди повинна бути виконана порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому копії постанови, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. В разі невиконання постанови правопорушником вона надсилається для стягнення збитків у порядку виконавчого провадження (статті 329, 330 КпАП).

Усі інші юридичні і фізичні особи, причетні до своєчасного і точного виконання постанови (підприємства, установи, організації, їх адміністрації тощо), зобов'язані сприяти органам, що виконують постанову, в її здійсненні.

Орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, контролює виконання постанови (тобто додержання усіх вимог, строків і порядку).

Стаття 299. Звернення постанови до виконання

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

[У частину першу статті 299 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Ця стаття регулює практичне виконання постанови. Встановлюється час (з моменту винесення, якщо інше не встановлено законами України та КпАП, адже постанова про накладення стягнень є актом управління і набуває чинності негайно), з якого необхідно виконувати постанову.

Встановлюється, хто саме повинен звернути постанову до виконання, постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову. Органи, уповноважені виносити постанови, перелічені у ст. 213 КпАП.

Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Згідно зі ст. 291 КпАП подання скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги, те саме відбувається при принесенні прокурором протесту. Лише після розгляду скарги і протесту і винесення щодо нього рішення про залишення їх без задоволення постанова підлягає виконанню. Це не стосується двох випадків: 1) виконання постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження; 2) накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанови в цих випадках виконуються.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КпАП: постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи, копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Частина 3 цієї статті визначає, що штраф треба сплатити у строки, визначені ч. 1 ст. 307 КпАП, тобто не пізніш як через 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення, в іншому випадку штраф стягується примусово після закінчення визначених строків.

Стаття 300. Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення

Постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

[У частину першу статті 300 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001р.]

Постанова про адміністративний арешт виконується органом внутрішніх справ у порядку, встановленому законами України.

[У частину другу статті 300 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Виконання постанов здійснюють два види органів:

1)     органи, які звертають постанову до виконання (див. коментар до ст. 299 КпАП). Зміст діяльності таких органів: своєчасне направлення постанови органу - виконавцю, здійснення контролю за правильним виконанням постанови, вирішення всіх питань, які пов'язані з виконанням постанови, припинення виконання постанови на підставах, передбачених ст. 302 КпАП;

2)     органи, які безпосередньо виконують постанови про накладення адміністративних стягнень.   Діяльність   державних   органів   з   приведення   до   виконання   направлених їм постанов має на меті реалізацію адміністративних стягнень.  її суть - здійснити дії,  що  завдають  порушнику  в установлених  постановою  межах  відповідні  втрати і   правообмеження.   Згідно   з   цією   статтею   —  це   спеціально   уповноважені   органи держави.  Так,  постанови  про  конфіскацію грошей,  речей  уповноважені  виконувати державні виконавці, а також відповідні особи фінансових органів, органів рибохорони, мисливського господарства тощо.

З деяких справ про адміністративні правопорушення безпосереднє виконання постанов про стягнення покладено на орган, що виніс постанову - див. коментар до ст. 299 КпАП.

Згідно зі ст. 326 КпАП постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення. Частина 2 ст. 300 КпАП визначає, що виконанням такої постанови займаються лише органи внутрішніх справ у порядку, встановленому законами України. Це пов'язано з тим, що адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень.

Стаття 36 КпАП встановлює, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. До того ж щодо кожного правопорушення виноситься постанова. Частина 3 ст. 300 визначає, що у разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Стаття 301. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення

За наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту чи виправних робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.

Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

[Статтю 301 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2056-ІІІ від 19.10.2000 p.]

Згідно зі ст. 299 постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КпАП або іншими законами України. В ст. 301 КпАП саме встановлюються передбачене ст. 301 «інше». У виключних випадках можлива відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Ця норма покликана зробити реальним виконання постанови, тобто законодавець враховує, що іноді на практиці виникають деякі обставини, за яких негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення неможливе або вкрай ускладнене. Однак відстрочити можливо лише виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді: 1) адміністративного арешту; 2) виправних робіт.

Тобто виконання постанов на усі інші види адміністративних стягнень (крім штрафу, що регулюється ч. 2 ст. 301 КпАП) відстрочити неможливо. Законодавством передбачено, що звернення постанови до виконання здійснюється органом, який виніс постанову. Отже, рішення щодо відстрочки виконання постанови приймає орган, який виносить постанову.

Орган (посадова особа), уповноважений розглядати справу про адміністративні правопорушення, при вирішенні питання щодо відстрочки виконання постанови керується принципом об'єктивності. Важливо зазначити, що відстрочка виконання постанови можлива лише у виняткових випадках. Однак законодавством не передбачено, які саме випадки є винятковими. Тобто орган, що приймає рішення про відстрочку, самостійно вирішує, чи є конкретний випадок винятковим. Також законодавством не передбачено, хто саме може звертатися до органу, що виніс постанову, з клопотанням про відстрочку. Із цього виходить, що таким правом наділена будь-яка особа, організація, орган, а також орган, що приймає постанову про адміністративне стягнення, теж має право на власний розсуд прийняти рішення про відстрочку (звичайно, у межах закону).

Цією статтею передбачено, що строк відстрочки виконання постанови становить місяць.

Частина 2 ст. 301 КпАП регулює відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення на місці вчинення адміністративного правопорушення) і встановлює, що відстрочка здійснюється в порядку, встановленому законом. Глава 27 КпАП визначає, який саме порядок виконання постанови про накладення штрафу.

Стаття 302. Припинення виконання постанови про накла­дення адміністративного стягнення

За наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Стаття 247 КпАП встановлює обставини, що виключають провадження в справі про адміністративні правопорушення. Провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, перелічених у ст. 247 КпАП. У разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення і виникнення таких обставин:

-      п.  4  ст.  247  КпАП -  видання  акта амністії,  якщо  він  усуває  застосування адміністративного стягнення;

-      п.   6   ст.   247   КпАП   -   скасування   акта,   який   встановлює   адміністративну відповідальність;

-      п. 9 ст. 247 КпАП - смерть особи, щодо якої розпочато провадження в справі - виконання постанови припиняється.

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Стаття 92 Конституції України визначає, що законом України оголошується амністія. Тобто виключним правом видання акта амністії наділена Верховна Рада України. Таким чином, у разі видання Верховною Радою України акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення, постанова про накладення адміністративного стягнення припиняє виконуватися.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення. Вчиненні до видання цих законів. Скасувати акт, який встановлює відповідальність за адміністративне правопорушення, може орган, який його видав. Згідно з п. 22 ст. 92 Конституції України діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами України, які в свою чергу видаються Верховною Радою України. Таким чином, при виданні Верховною Радою України акта скасування адміністративної відповідальності за певні правопорушення виконання постанови з цього правопорушенню припиняється.

В адміністративному процесі діє загальний принцип індивідуалізації виконання покарання. Тобто нести відповідальність за правопорушення може лише особа, яка його вчинила. Звичайно, у випадку смерті особи, щодо якої розпочато провадження в справі, виконання постанови припиняється.

Рішення про припинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення приймається органом (посадовою особою), що відповідає за звернення постанови до виконання, тобто органом, який виніс постанову. На основі цього рішення органи, які безпосередньо виконують постанову, а також інші органи, що беруть участь у виконанні постанови, припиняють виконувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Стаття 303. Давність виконання постанов про накладення адміністративних стягнень

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі зупинення виконання постанови відповідно до статті 291 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги або протесту. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

[У частину другу статті 303 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

[Частину третю статті 303 виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Ця стаття визначає строк, протягом якого можливе виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Давність виконання - це визначений термін, протягом якого потрібно здійснити усі дії, необхідні для реалізації останньої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, і після закінчення якого постанова про накладення адміністративного стягнення вже не підлягає виконанню.

Обов'язок звернення до виконання постанови лежить на органі (посадовій особі), що виніс постанову. Внаслідок безвідповідального ставлення до своїх обов'язків орган (посадова особа), що повинен звернути постанову до виконання, може пропустити перебіг строку і не звернути постанову до виконання. Таким строком, згідно із цією статтею є три місяця. Цей термін починає відраховуватися з моменту винесення постанови (згідно зі ст. 299 КпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Однак законодавством передбачено, що перебіг строку давності може зупинятися:

1)      у випадку зупинення  виконання  постанови  в зв'язку з  поданням  скарги  або принесенням прокурором протесту (ст. 291 КУП);

2)      у випадку зупинення виконання постанови у зв'язку з відстрочкою виконання постанови (ст. 301 КпАП).

У першому випадку перебіг строку давності поновлюється після розгляду скарги або протесту, якщо скаргу і протест залишено без задоволення.

У другому випадку перебіг строку давності поновлюється після усунення усіх обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, але не пізніше ніж через місяць. Рішення щодо відстрочки виконання постанови приймає орган, який виносить постанову. З моменту, який зазначено в рішенні про відстрочку, і поновлюється перебіг строку давності.

У випадку, коли строк - три місяця - з дня винесення постанови пройшов, а постанова не була звернена до виконання, то усі дії виконавчого характеру припиняються і постанова вже не підлягає виконанню.

Однак, законодавством передбачається можливість встановлення законами України більш тривалих строків для виконання постанов у справах про окремі види адміністративних правопорушень - ч. 2 цієї статті.

Давність строків встановлюється задля підвищення ефективності роботи і відповідальності органів (посадових осіб), що звертають постанови до виконання.

Стаття 304. Вирішення питань, зв'язаних з виконанням постанови

Питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністра­тивного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно зі статтями 299—303 КпАП орган, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, є відповідальним за звернення постанови до виконання. Зміст діяльності після звернення постанови до виконання становить: своєчасне направлення постанови органу-виконавцю. Здійснення контролю за правильним виконанням постанови, припинення виконання постанови на підставах, передбачених ст. 302 КпАП. Під час здійснення цієї діяльності можуть виникати певні питання. Вони можуть стосуватися більш конкретного визначення термінів, строків, пояснень у тексті, якихось розбіжностей і т. д. У такому випадку до органу (посадової особи) мають право звернутися задля вирішення цих питань. Згідно з цією статтею орган (посадова особа) зобов'язані їх вирішити. У випадку, коли ці питання вирішуються колегіальним органом (адміністративною комісією, виконавчим комітетом і т. д.), то їх розгляд здійснюється на засіданні колегіального органу. Коли звертаються до посадової особи, то вона особисто повинна розглядати всі питання і вирішити їх. Закон не встановлює термінів і порядку вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови. Тому треба дотримуватися правил і порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Тож, посадова особа зобов'язана негайно розглянути усі питання після звернення, а колегіальний орган на наступному засіданні. Вирішення питань, пов'язаних з виконанням постанови потребує оперативності, оскільки в адміністративному процесі встановлені дуже короткі строки, що відповідає вимогам принципу швидкості та економічності.

Звертатися до органа (посадової особи) для вирішення питань можуть: особа, щодо якої накладено стягнення; потерпілий; орган, що виконує постанову; інші органи, які беруть участь у реалізації виконання постанови. При розгляді питань, зв'язаних з виконанням постанови може приймати участь особа, що звертається за роз'ясненням, або представник органа, що звертається за роз'ясненням. Також можливе залучення спеціаліста.

Стаття 305. Контроль за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

[Статтю 305 доповнено згідно із Законом України№ 2056-111 від 19.10.2000p.]

Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності. Його сутність полягає в тому, що суб'єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції.

Правильне і своєчасне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення забезпечує досягнення мети адміністративного стягнення: виховання особи-правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Тому орган, який виносить постанову про накладення адміністративного стягнення, контролює аби виконання постанови було правильним і своєчасним.

Такий контроль повинен відбуватися тільки у рамках законів, конкретних нормативних приписів, він повинен бути систематичним і своєчасним, що значно підвищує його ефективність; об'єктивним і результативним, тобто повинен супроводжуватися конкретними заходами щодо усунення недоліків.

Контроль здійснюється шляхом перевірок, ведення документації щодо виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Перевіряється чи ознайомився-правопорушник з постановою, чи своєчасно (протягом трьох днів) йому надіслана копія, чи направлена постанова органа-виконавцю і т. д. Також контролюється додержання вимог статей 291, 302, 301 КпАП. Це: подання скарг або винесення протесту; зупинення виконання постанови у зв'язку з виданням акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смертю особи, щодо якої було розпочато провадження в справі; а також відстрочка виконання постанови.

Контролювати правильність і своєчасність виконання постанови повинні також інші органи державної влади в порядку, встановленому законом. Це, наприклад, державна виконавча служба, яка покликана примусово стягнути штраф з правопорушника у разі його небажання добровільно це зробити.