Стаття 239. Спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузях водного господарства, геології та використання надр

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил використання, охорони водних ресурсів (статті 48, 59, 60, 61 (за винятком випадків забруднення та вичерпання підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричинило забруднення цих вод).

Органи спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі геології та використання надр розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 59, 60, 61 цього Кодексу, у випадках забруднення та вичерпання підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозборах, яке спричинило забруднення цих вод.

Від імені органів, зазначених у цій статті, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1)  заступники   керівника   спеціально   уповноваженого   центрального органу   виконавчої   влади   у   галузі   водного   господарства,   заступники керівника    спеціально    уповноваженого    органу    виконавчої    влади    у галузі  водного  господарства Автономної Республіки   Крим,   начальники, заступники   начальників управління  комплексного  використання  водних ресурсів   спеціально   уповноваженого   центрального   органу   виконавчої влади у  галузі  водного  господарства та управління  водних  ресурсів  і водогосподарських систем спеціально уповноваженого органу виконавчої влади   у   галузі   водного   господарства   Автономної   Республіки   Крим, начальники  басейнових водогосподарських об'єднань та їх заступники, до   компетенції яких   належать   питання   використання   та   охорони   вод і   відтворення   водних   ресурсів,   начальники   регіональних   (обласних) управлінь та відділів комплексного використання водних ресурсів (водного господарства) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади  у   галузі   водного   господарства,  заступник  керівника  спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів, до компетенції якого належать питання контролю за охороною підземних вод, керівники, заступники керівника спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі геології та використання надр - штраф на громадян до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до восьми неоподатковуваних мінімумів Доходів громадян;

2)           начальники   відділів   водних   ресурсів,   завідуючі   гідрохімічними лабораторіями   басейнових   управлінь   водних   ресурсів,    регіональних Управлінь   та    відділів    комплексного    використання    водних    ресурсів, обласних  управлінь   водного   господарства   спеціально   уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства, директори державних регіональних та казенних підприємств спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі геології та використання надр - штраф на громадян до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) провідні інженери басейнових управлінь водних ресурсів, регіо­нальних (обласних) управлінь і відділів комплексного використання водних ресурсів (водного господарства) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі водного господарства - штраф на громадян до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 239 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-Ш від 05.04.2001 p.]

Державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань водного господарства, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань геології та використання надр, їх органи на місцях та інші державні органи відповідно до законодавства.

Спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузях водного господарства, геології та використання надр діють на підставі Водного кодексу, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.01.2001 р. за № 20, Положення про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 882 та інших правових актів.

Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища. Держводгосп узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Міністра охорони навколишнього природного середовища. У межах своїх повноважень Комітет організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією. Основними завданнями Держводгоспу є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики з питань розвитку водного господарства і меліорації земель, управління галуззю та здійснення єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій та передового досвіду роботи; регулювання відносин у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, розроблення та участь у реалізації відповідних загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм; задоволення потреби населення і галузей національної економіки у водних ресурсах та проведення їх міжбасейнового перерозподілу; здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель.

Держводгосп має право: залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; перевіряти відповідно до законодавства на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності додержання вимог водного законодавства.

Держводгосп за погодженням з Міністром охорони навколишнього природного середовища може в установленому порядку утворювати територіальні органи. Його очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозиції Міністра охорони навколишнього природного середовища. Голова має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозиції Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Голова Держводгоспу: здійснює керівництво Комітетом і несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України та Міністром охорони навколишнього природного середовища за виконання покладених на Комітет завдань; розподіляє за погодженням з Міністром охорони навколишнього природного середовища обов'язки між своїми заступниками; затверджує положення про структурні підрозділи центрального апарату Комітету; погоджує проекти законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань, що належать до його компетенції; призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату Комітету, а за погодженням з Міністром охорони навколишнього природного середовища - керівників самостійних структурних підрозділів; приймає рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Комітету, затверджує їх статути (положення); укладає та розриває відповідно до законодавства контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; затверджує кошторис витрат з утримання установ і організацій, що належать до сфери його управління і фінансуються з державного бюджету; здійснює відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до законодавства Держводгоспу надано право перевіряти у випадках, передбачених законодавством, на підприємствах, в установах і організаціях додержання вимог водного законодавства України.

До системи органів Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, належать:

-      у   центральному   апараті   Держводгоспу   України   -   Управління   комплексного використання   водних   ресурсів   (Упрводресурсів)   та   Управління   експлуатації водогосподарських систем;

-      Республіканський комітет по водному господарству Автономної Республіки Крим;

-      басейнові управління водних ресурсів та їх територіальні органи;

-      обласні виробничі управління водного господарства та меліорації та їх структурні підрозділи (управління зрошувальних систем, управління меліоративних систем і водного господарства, управління водного господарства, управління меліоративних систем і протипаводкових споруд, управління осушувальних систем);

-      Управління каналу Дніпро-Донбас;

-      Управління головного Каховського магістрального каналу;

-      Управління каналів Інгулецької зрошувальної системи;

-      Управління Північно-Кримського каналу;

-      Управління каналу Дніпро-Інгулець.

Основними завданнями органів Держводгоспу є здійснення контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, що передбачає контроль за: забезпеченням права державної власності на води; наявністю та станом водоохоронних споруд та обладнання; веденням обліку використання води та скидами речовин, що забруднюють, у водні джерела і наявністю відповідної апаратури та систем контролю; дотриманням правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв; дотриманням умов дозволів на спеціальне водокористування; дотриманням установлених режимів роботи водосховищ та водогосподарських систем; виконанням заходів з охорони вод від забруднення, засмічення та виснаження при здійсненні господарської діяльності на водозборах, у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах річок, водосховищ, озер та інших водних об'єктів; дотриманням порядку та режиму використання земель водного фонду; виконанням заходів щодо безпечного водокористування у зонах впливу атомних електростанцій

Законом України «Про внесення зміни до статті 239 Кодексу України про адміністративні правопорушення» від 14.09.1999 р. органам Держводгоспу надано право розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил використання і охорони водних ресурсів, та накладати адміністративні стягнення (ст. 48 та статті 59, 60, 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Перелік посадових осіб органів Держводгоспу України, яким надається право здійснювати контроль та розглядати справи про адміністративні правопорушення, затверджується наказом Голови Держводгоспу України. Посадові особи, яким надано право здійснювати контроль та розглядати справи про адміністративні правопорушення, підпорядковані і підзвітні керівнику відповідного органу Держводгоспу, в якому вони працюють.

До відання спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади з питань геології та використання надр у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить:

1)      видача спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами для розробки родовищ   підземних   вод   за   погодженням   з   державними   органами   охорони навколишнього природного середовища, охорони здоров'я та нагляду за охороною праці;

2)  ведення державного обліку підземних вод та водного кадастру;

3)      ведення державного моніторингу підземних вод;

4)  погодження умов спеціального водокористування в разі використання підземних вод;

5)      погодження   дозволів   на   право   виконання   проектних   та   будівельних   робіт, пов'язаних з видобуванням підземних вод;

6)      виявлення недіючих свердловин і вжиття заходів щодо їх ліквідації або ремонту і подальшого використання;

7)      здійснення    державного    геологічного    контролю    за    веденням     пошуково-розвідувальних та інших робіт щодо геологічного вивчення підземних вод;

8)      вирішення  інших питань у галузі управління  і  контролю за використанням  і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності. До його основних завдань належать у тому числі забезпечення реалізації державної політики у сфері раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (землі, надр, поверхневих та підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської') економічної зони України), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, розвитку мінерально-сировинної бази, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; здійснення управління та регулювання у сфері раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, геологічного вивчення надр, забезпечення здійснення державного геологічного контролю, державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

Мінприроди має право: одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; застосовувати у випадках, передбачених законодавством, економічні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення вимог законодавства, подавати позови про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення, складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення; передавати відповідно до законодавства правоохоронним органам матеріали про виявлені правопорушення; залучати в установленому порядку спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до компетенції Міністерства; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до компетенції Міністерства; давати керівникам підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, топографо-геодезичної та картографічної діяльності; обстежувати в установленому порядку підприємства, установи та організації, військові та оборонні об'єкти, об'єкти органів внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, СБУ та Держприкордонслужби з метою перевірки додержання вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і відтворення природних ресурсів, екологічної та радіаційної безпеки; відповідно до своєї компетенції обмежувати та зупиняти в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій та об'єктів або вносити до Кабінету Міністрів України відповідні подання щодо припинення діяльності, якщо вона провадиться з порушенням правил, нормативів, норм з охорони навколишнього природного середовища, екологічної та радіаційної безпеки.

Стаття 240. Органи рибоохорони

Органи рибоохорони розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил рибальства та охорони рибних запасів, передбачені статтею 50, частиною третьою статті 85, статтями 86\ 91² і 188⁵ цього Кодексу.

[У частині першій статті 240 деякі цифри виключено згідно із Законом України № 2342-ІПвід 05.04.2001 p.]

[У частину першу статті 240 внесено зміни згідно із Законом України № I122-1V від П.07.2003 p.]

Від імені органів рибоохорони розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі рибного господарства та його заступники, начальники басейнових управлінь по охороні,  відтворенню рибних ресурсів і регулюванню рибальства та їх заступники, начальники відділів рибоохорони зазначених басейнових управлінь, начальники державних інспекцій рибоохорони, старші державні інспектори та державні інспектори рибоохорони.

[У частину другу статті 240 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

[У статтю 240 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2010-ХІ від 03.04.86 р.; Законом України № 81/96-ВР від Об. 03.96 p.]

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. На території України відповідно до законодавства може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство. Правила рибальства, об'єкти рибальства, порядок надання у користування рибогосподарських водних об'єктів, а також вимоги щодо ведення рибного господарства визначаються у порядку, встановленому законодавством.

Органи рибоохорони діють на підставі Закону України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 p., «Про охорону навколишнього середовища», Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1192, та інших нормативних актів.

Мінагрополітики України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, продовольчої безпеки держави, державного управління у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції.

Державний комітет рибного господарства України (Держкомрибгосп) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра аграрної політики. Держкомрибгосп забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Основними завданнями Держкомрибгоспу є: участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості; розроблення та здійснення комплексних заходів щодо забезпечення пріоритетного розвитку рибництва, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів у рибогосподарських водоймах України, вивчення стану їх запасів та організація рибальства у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у водах за межами юрисдикції України відповідно до міжнародних договорів України; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів; здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, контролю за ефективністю функціонування системи моніторингу риболовних суден.

Держкомрибгосп має право: представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях; залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; засновувати в установленому порядку друковані засоби масової інформації.

Посадові особи Держкомрибгоспу та його спеціальних органів, що здійснюють державний контроль у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, мають право: зупиняти і оглядати судна та інші плавучі засоби, що здійснюють вилов водних живих ресурсів у водних об'єктах на території України, виключної (морської) економічної зони і на її континентальному шельфі та в установленому порядку відповідно до міжнародних договорів України у зонах відповідальності міжнародних рибогосподарських організацій, для перевірки дотримання правил рибного промислу; безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, шо здійснюють добування і переробку водних живих ресурсів у водах під юрисдикцією України, а також гідротехнічні споруди, території природно-заповідного фонду України для перевірки дотримання законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів. Держкомрибгосп має також інші права, передбачені законом.

Рішення Держкомрибгоспу, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для виконання іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Забезпечення безпеки мореплавства флоту рибного господарства та здійснення державного контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів здійснює Державна інспекція з безпеки мореплавства флоту рибного господарства, державна організація «Виконавче бюро» та органи охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, утворення, реорганізація і ліквідація яких проводиться Держкомрибгоспом.

Держкомрибгосп очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Голова здійснює керівництво Держкомрибгоспом, несе персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на нього завдань, розподіляє обов'язки між першим заступником та заступниками Голови, призначає на посаду та звільняє з посади працівників центрального апарату Комітету, затверджує положення про територіальні органи та структурні підрозділи цього Комітету. Голова Держкомрибгоспу є Головним державним інспектором рибоохорони.

Конкретний склад правопорушень, які мають право розглядати посадові особи органів рибоохорони, сформульований у ст. 50, ч. З ст. 85, ст. 86^і, ст. 91², ст. 188⁵КпАП.

Стаття 241. Органи лісового господарства

Органи лісового господарства розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63 - 70, 73, 75, 77, 188⁵ цього Кодексу.

Від імені органів лісового господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі лісового господарства та його заступники, начальник, його заступники та спеціалісти управління охорони і захисту лісу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі лісового господарства, керівники, головні лісничі, начальники, старші інженери та інженери відділів охорони і захисту лісу державних органів лісового господарства Автономної Республіки Крим та областей, керівники, головні лісничі, старші інженери та інженери по охороні і захисту лісу держлісгоспів та інших державних лісогосподарських підприємств і організацій, начальник, заступник начальника з льотно-виробничої служби, командири авіаланок, старші льотчики-спостерігачі та льотчики-спостерігачі баз авіаційної охорони лісів, лісничі, помічники лісничих, майстри лісу.

[У частину другу статті 241 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Старшими інженерами та інженерами відділів охорони, захисту лісу державних органів лісового господарства Автономної Республіки Крим та областей,  старшими  інженерами та інженерами  по охороні  і захисту лісу держлісгоспів та інших державних лісогосподарських підприємств і організацій, старшими льотчиками-спостерігачами та льотчиками-спостерігачами баз авіаційної охорони лісів, лісничими, помічниками лісничих та майстрами лісу штраф до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені статтями 70, 73 та 77 цього Кодексу, може стягуватися на місці.

[У частину третю статті 241 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У статтю 241 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2010-ХІвід 03.04.86p.; Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.]

Органи лісового господарства діють відповідно до Лісового кодексу України від 21.01.1994 p., Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 883, Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства України, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 4 липня 2007 року № 223 та інших правових актів.

Державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюють Кабінет Міністрів України, уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України.

Центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища, є Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп). Він вносить у встановленому порядку пропозиції міністрові охорони навколишнього природного середовища щодо формування державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва, забезпечує їх реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, що належать до його компетенції. Держкомлісгосп узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і вносить їх в установленому порядку на розгляд Міністра охорони навколишнього природного середовища. Держкомлісгосп організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює контроль за їх реалізацією.

Основними завданнями Держкомлісгоспу є: підготовка і внесення Міністрові охорони навколишнього природного середовища пропозицій щодо формування державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, полювання та мисливського собаківництва, а також охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин, підвищення ефективності лісового і мисливського господарства та забезпечення її реалізації; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового і мисливського господарства та полювання; розроблення та організація виконання державних і регіональних (місцевих) програм у сфері охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, а також участь у розробленні та виконанні програм з питань охорони, використання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.

Держкомлісгосп має право: одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;   залучати   спеціалістів   центральних   і   місцевих   органів   виконавчої   влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; утворювати за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади міжвідомчі комісії, експертні, консультативні ради та кваліфікаційні комісії, робочі групи; перевіряти на підприємствах, в установах та організаціях додержання вимог законодавства у сфері лісового і мисливського господарства; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладання міжнародних договорів України; приймати рішення про припинення полювання у випадках, передбачених законом; видавати разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти; за погодженням з Міністром охорони навколишнього природного середовища утворювати, реорганізувати або ліквідувати у встановленому порядку територіальні органи.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Держкомлісгоспу є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держкомлісгосп очолює Голова, якого призначає на посаду і звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України відповідно до пропозиції Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Обласні управління лісового господарства підпорядковуються Державному комітету лісового господарства України та є його територіальними органами. Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади в установленому порядку Головою Держкомлісгоспу України. Управління мають право: одержувати в установленому законодавством порядку від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на них завдань; залучати працівників місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до їх компетенції; організовувати і проводити виставкові заходи, конференції, семінари, наради з питань, що належать до їх компетенції; у встановленому законом порядку в межах своєї компетенції складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Цією статтею встановлюється перелік посадових осіб, які мають право від імені органів лісового господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 49, 63-70, 73, 75, 77, 188⁵ КпАП. Частиною 3 статті дається перелік осіб, які можуть стягувати штраф до 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на місці за певні види правопорушень.

Стаття 242. Органи мисливського господарства

Органи мисливського господарства розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил ведення мисливського господарства і полювання, передбачені статтею 50, частиною першою статті 85, статтями 91² і 188^s цього Кодексу.

[У частині першій статті 242 деякі цифри виключено згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

[У частину першу статті 242 внесено зміни згідно із Законом України № 1122-1V від 11.07.2003 р.]

Від імені органів мисливського господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої   влади   в   галузі   мисливського   господарства   та   полювання і його заступники, начальник управління мисливського господарства спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі мисливського господарства та полювання і його заступники, керівники, головні лісничі, головні мисливствознавці територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі мисливського господарства та полювання, державні районні мисливствознавці, керівники, головні лісничі, лісничі, головні мисливствознавці, мисливствознавці держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств.

[Частину другу статті 242 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1122-ІУвід 11.07.2003 p.J

Керівниками, головними лісничими, головними мисливствознавцями територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі мисливського господарства та полювання, державними районними мисливствознавцями, керівниками, головними лісничими, лісничими, головними мисливствознавцями, мисливствознавцями держлісгоспів, інших державних лісогосподарських підприємств, а також державних лісомисливських та державних мисливських господарств штраф до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені частиною першою статті 85 цього Кодексу, може стягуватися на місці.

[Статтю 242 доповнено частиною третьою згідно із Законом України № 1122-1V від 11.07.2003 р.]

Мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва.

Органи мисливського господарства діють на підставі Закону України «Про мисливське господарство та полювання» від 20.10.1999 p., «Про тваринний світ» від 13.12.2001 p., Лісового кодексу України від 21.01.1994 p., Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 883, Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства України, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 4 липня 2007 року № 223 та інших правових актів.

Державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх місцеві органи.

До повноважень спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання належить здійснення державного регулювання і контролю у галузі мисливського господарства та полювання; організація робіт з охорони, використання і відтворення мисливських тварин, збереження та поліпшення стану мисливських угідь; видача дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності;прийняття рішення про припинення полювання у випадках, передбачених законом; розроблення проектів лімітів та норм використання    мисливських   тварин,    встановлення    за   погодженням    із    спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища строків здійснення полювання; встановлення порядку видачі та видача посвідчень мисливця і щорічних контрольних карток обліку добутої дичини і порушень правил полювання;організація роботи з упорядкування мисливських угідь, визначення їх пропускної спроможності; ведення моніторингу та державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України; вирішення інших питань у галузі мисливського господарства та полювання відповідно до законодавства.

Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомлісгосп України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.

Держкомлісгосп України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи. У складі Держкомлісгоспу України Кабінетом Міністрів України може бути утворено урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Державному комітету лісового господарства України та є його територіальними органами.

Основними завданнями Управлінь є:

-      участь   у   сприянні   формування   та   реалізації   державної   політики   в   сфері регулювання лісових відносин та ведення лісового і мисливського господарства та полювання;

-      здійснення   державного   управління   та   контролю,   міжгалузевої   координації і   функціонального   регулювання   в   галузі   ведення   лісового   і   мисливського господарства та полювання;

-      участь в організації ведення державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин;

-      організація здійснення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь, моніторингу лісів і мисливських тварин;

-      участь у розробленні та організації виконання загальнодержавних і регіональних програм у сфері охорони, використання, відтворення лісів та тваринного світу.

Ця стаття визначає осіб, що мають право від імені органів мисливського господарства розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 50, ч. 1 ст. 85, ст. 91², ст. 188⁵ КпАП, також ким і коли можливе накладення стягнення на місці.

Стаття 242¹. Органи спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України

[У назву статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47-50, 52-55, 57-74, 76-77¹, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78¹-79¹ та статтями 80-83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою та третьою статті 85, статтями 86\ 87, 89 (щодо диких тварин), статтею 90¹ (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91¹ - 91⁴, статтею 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153, статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188^s.

[У частину першу статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 352-XIV від 23.12.98 p.]

[У частину першу статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 1288-XIV від 14.12.99 р.]

[У частину першу статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

[У частину першу статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 254-1V від 28.11.2002 p.]

[Частину першу статті 242' доповнено згідно із Законом України № 1122-IV від 11.07.2003 p.]

[У частину першу статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 1254-IV від 18.11.2003 p.]

[У частину першу статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 1284-1V від 18.11.2003 р.]

Від імені органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

[В абзац частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

1) за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 47 - 50, 52 - 55, 57 - 74, 76 - 77¹, статтею 78 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 78¹ - 79¹ та статтями 80 - 83 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), частинами першою та третьою статті 85, статтями 86¹, 87, статтею 89 (щодо диких тварин), статтею 90^і (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статтями 91¹ - 91⁴, статтею 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм та норм ядерної безпеки), статтею 153 (щодо вимог з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і радіаційної безпеки), статтею 167 (щодо реалізації нафтопродуктів, екологічні показники яких не відповідають вимогам стандартів, норм та правил) і статтею 188^s (щодо вимог з охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і радіаційної безпеки) цього Кодексу, - Головний державний інспектор України з охорони навколишнього природного середовища та його заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники, головні державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Чорного, Азовського морів та їх заступники, старші державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища, державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища.

[У пункт 1 частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 352-X1Vвід 23.12.98p.]

[У пункт 1 частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 1288-XIV від 14.12.99 p.]

[У пункт 1 частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-Ш від 05.04.2001 p.J

[У пункт 1 частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 254-IV від 28.11.2002 p.]

[Пункт 1 частини другої статті 242' доповнено згідно із Законом України № 1122-IV від 11.07.2003 р.]

[У пункт 1 частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 1254-IVвід 18.11.2003 р.]

[У пункт 1 частини другої статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 1284-IV від 18.11.2003 р.]

2) [Пункт 2 частини другої статті 242' виключено згідно із Законом України № 1284-1Vвід 18.11.2003 p.]

Старшими державними інспекторами та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища штраф до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за правопорушення, передбачені статтями 70, 73, 77, частинами першою та третьою статті 85, статтею 153 цього Кодексу, може стягуватися на місці.

[У частину третю статті 242' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині третій статті 242' деякі цифри виключено згідно із Законом України № 2342-Ш від 05.04.2001 p.]

[Частину третю статті 242' доповнено згідно із Законом України № 1122-IV від 11.07.2003 р.]

[Кодекс доповнено статтею 242' згідно із Законом України №3176-ХН від 04.05.93 p.]

[У статтю 242^і внесено зміни згідно із Законами України № 8/95-ВР від 19.01.95 p., № 81/96-ВР від 06.03.96p.]

Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки; затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів Щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; здійснення державної екологічної експертизи; одержання безоплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань; обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин), подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України; координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

У системі органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів можуть створюватись спеціальні підрозділи, працівники яких наділяються правом носіння форми встановленого зразка і вогнепальної зброї.

Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Цією статтею визначаються справи про адміністративні правопорушення, які розглядаються органами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів та посадові особи, які мають право розглядати такі справи від імені цих органів.

Стаття 243. Органи Національної комісії з питань регулю­вання зв'язку та Адміністрації зв'язку та радіочастот України

Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ) розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про телекомунікації та поштовий зв'язок (стаття 148⁶).

Органи Державної інспекції зв'язку НКРЗ та Український державний центр радіочастот Адміністрації зв'язку та радіочастот України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про телекомунікації, про поштовий зв'язок та радіочастотний ресурс України (статті 144, 145, 147, 148¹-148⁴, 188⁷).

[У частину другу статті 243 внесено зміни згідно із Законом України № 1876-IV від 24.06.2004 р.]

Від імені органів Державної інспекції зв'язку НКРЗ та Українського державного центру радіочастот Адміністрації зв'язку та радіочастот України розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення мають право керівники Державної інспекції зв'язку і Українського державного центру радіочастот та уповноважені ними посадові особи.

[Статтю 243 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1280-IV від 18.11.2003 p.J

Правовими підставами діяльності органів Національної комісії з питань регулювання зв'язку та Адміністрації зв'язку та радіочастот є Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 p., «Про радіочастотний ресурс України» від 01.06.2000 p., Положення про Національну комісію з питань регулювання зв'язку України, затверджене Указом Президента України від 21.08.2004 p., та інші нормативно-правові акти.

Національна комісія з питань регулювання зв'язку України (далі - Комісія) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Комісія є органом регулювання у сферах телекомунікацій, надання послуг поштового зв'язку, підкон­трольним Президенту України.

Основними завданнями Комісії є: проведення єдиної державної політики регулювання в галузі зв'язку; здійснення державного регулювання та нагляду в галузі зв'язку з метою максимального задоволення попиту споживачів на послуги зв'язку, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, збільшення обсягів послуг та підвищення їх якості, розвитку та модернізації мереж зв'язку з урахуванням інтересів національної безпеки; забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України і функціонування ринку телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку на основі збалансування інтересів суспільства, операторів та користувачів цих послуг; сприяння розвитку конкуренції та підприємництва, забезпечення рівних умов діяльності суб'єктів усіх форм власності, вдосконалення механізмів регулювання ринкових відносин у галузі зв'язку.

Комісія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у формуванні та реалізації державної політики у галузі зв'язку, розробляє механізми її реалізації; готує пропозиції щодо вдосконалення механізмів регулювання в галузі зв'язку, забезпечення ринкової збалансованості в цій галузі; реалізовує державну стратегію розвитку галузі зв'язку; вносить пропозиції до органів державної влади щодо проектів законів та інших нормативно-правових актів, стандартів у сферах телекомунікацій та надання послуг поштового зв'язку, а також користування радіочастотним ресурсом України; видає нормативні акти з питань, що належать до компетенції Комісії, та контролює їх виконання; бере участь у розробленні проектів Концепції розвитку телекомунікацій України, інших концепцій щодо регулювання в галузі зв'язку, Державної програми економічного і соціального розвитку України, Державного бюджету України на відповідний рік, Програми діяльності Кабінету Міністрів України; створює у межах своїх повноважень відповідні умови для виконання Концепції розвитку телекомунікацій України шляхом реалізації державної тарифної політики, впровадження конкуренції та створення сприятливого інвестиційного клімату у сфері телекомунікацій; забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку законодавства про телекомунікації та поштовий зв'язок, координує та контролює здійснення державного нагляду щодо користування радіочастотним ресурсом України; здійснює відповідно до законодавства України ліцензування та реєстрацію у сфері надання телекомунікаційних послуг, послуг поштового зв'язку, а також користування радіочастотним ресурсом України; бере участь у розробленні та погоджує проекти Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України відповідно до вимог законодавства України; здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за використанням номерного ресурсу; здійснює контроль за якістю телекомунікаційних послуг та задоволенням попиту споживачів, за виконанням Плану використання радіочастотного ресурсу України та здійсненням радіочастотного моніторингу; здійснює відповідно до закону тарифне регулювання у сфері телекомунікацій, встановлює граничні або фіксовані тарифи на загальнодоступні послуги, тарифи на надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг, встановлює порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій, а також здійснює регулювання тарифів на послуги поштового зв'язку, встановлює тарифи на роботи (послуги) Українського державного центру радіочастот та розміри плати за видачу дозволів на експлуатацію; дає дозвіл операторам, провайдерам телекомунікацій на встановлення спеціальних тарифів для інвалідів та соціально незахищених осіб на загальнодоступні телекомунікаційні послуги; здійснює організаційно-правове забезпечення загальнодоступних телекомунікаційних послуг та послуг поштового зв'язку; приймає відповідно до Закону України «Про телекомунікації» рішення про покладання на операторів телекомунікацій обов'язків щодо розвитку та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг споживачам із застосуванням механізму компенсації збитків, установленого Кабінетом Міністрів України; і приймає в межах своєї компетенції рішення, які є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку телекомунікацій та ринку надання послуг поштового зв'язку; застосовує в установленому законодавством порядку адміністративні стягнення до суб'єктів ринку телекомунікацій та ринку надання послуг поштового зв'язку; бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики у галузі зв'язку (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства); передає до Антимонопольного комітету України матеріали в разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; звертається до суду з відповідними позовними заявами в разі порушення суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на ринку телекомунікацій та ринку послуг поштового зв'язку, законодавства про телекомунікації та про поштовий зв'язок, а також з позовами про скасування державної реєстрації у випадках, передбачених законом тощо.

Комісія має право: залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій усіх форм власності (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції; утворювати в разі потреби за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади в межах своєї компетенції комісії та експертні групи, залучати на договірній основі фахівців для підготовки проектів актів законодавства, здійснення їх експертизи та надання консультацій; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України; отримувати в установленому порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування документи, матеріали, статистичну та іншу визначену законодавством інформацію для виконання покладених на неї завдань; отримувати безоплатно від операторів, провайдерів телекомунікацій, а також операторів поштового зв'язку статистичну звітність в обсягах, порядку і в терміни, визначені законодавством, а також іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Комісію завдань; вимагати від посадових осіб операторів, провайдерів телекомунікацій, операторів поштового зв'язку, діяльність яких підлягає регулюванню і нагляду з боку Комісії, надання пояснень, необхідної інформації та документів; здійснювати контроль за якістю телекомунікаційних послуг, а також за додержанням суб'єктами ринку телекомунікацій законодавства, умов застосування технічних засобів у телекомунікаційних мережах загального користування, стандартів та інших нормативних актів у сфері телекомунікацій; перевіряти додержання ліцензійних умов операторами, провайдерами телекомунікацій та операторами поштового зв'язку; скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників територіальних органів Комісії, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління; в установленому порядку проводити переговори і укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників тощо.

Комісія складається з Голови та семи членів Комісії, яких призначає за поданням Прем'єр-міністра України на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України. Голова та члени Комісії призначаються на посаду строком на п'ять років. Голова та жоден із членів Комісії не можуть обіймати посаду більше ніж десять років сумарно.

Голова та члени Комісії повинні бути громадянами України не старше 65 років, мати вищу освіту, практичний та управлінський досвід, стаж роботи в галузі зв'язку не менше чотирьох років.

Голова та члени Комісії не можуть бути власниками корпоративних прав операторів телекомунікацій та поштового зв'язку, виробників телекомунікаційного обладнання, діяльність яких відповідно до закону регулюється Комісією, отримувати від них фінансову або матеріальну винагороду та допомогу чи займати будь-яку посаду, в тому числі на громадських засадах.

Для здійснення нагляду за ринком телекомунікацій та ринком послуг поштового зв'язку посадові особи Комісії мають право; безперешкодного доступу на територію і   в   приміщення   операторів,   провайдерів  телекомунікацій   та  операторів   поштового зв'язку; надавати в межах своїх повноважень суб'єктам ринку телекомунікацій та ринку послуг поштового зв'язку обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень нормативно-правових актів; застосовувати в установленому законодавством порядку санкції за порушення законодавства про телекомунікації та поштовий зв'язок до суб'єктів ринків телекомунікацій та послуг поштового зв'язку; безоплатно отримувати від суб'єктів ринку телекомунікацій та послуг поштового зв'язку необхідні інформацію, пояснення та інші матеріали; інші права, визначені законодавством.

Державна інспекція зв'язку НКРЗ утворюється відповідно до законів України «Про телекомунікації» та «Про радіочастотний ресурс України» та діє на підставі положення, що затверджує НКРЗ.

Державна інспекція зв'язку здійснює такі повноваження та несе відповідальність за:

1)     здійснення   державного   нагляду   за   користуванням   радіочастотним   ресурсом України   та   запобігання   правопорушенням   при   користуванні   ним   у   смугах радіочастот загального користування;

2)     підготовку матеріалів для прийняття НКРЗ (ДІЕ) рішень за наслідками перевірок;

3)     притягнення   в  установленому  законом   порядку  до  адміністративної  відпові­дальності осіб, винних у порушенні законодавства про радіочастотний ресурс України;

4)     здійснення інших повноважень відповідно до законодавства.

Функції Державної інспекції електрозв'язку України (ДІЕ) виконує Український державний центр радіочастот, який належить до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України, на який покладені повноваження Адміністрації зв'язку та радіочастот України. Державний комітет зв'язку та інформатизації України та Міністерство транспорту України було реорганізовано у Міністерство транспорту та зв'язку України згідно із указом Президента України від 16. 07. 2004 р.

Державна інспекція зв'язку України має у своєму складі відокремлені регіональні підрозділи Державної інспекції електрозв'язку.

ДІЕ України бере участь у присвоєнні радіочастот, позивних сигналів, оформленні дозволів на розроблення, модернізацію, виробництво, придбання, реалізацію, продаж, використання радіоелектронних засобів і радіовипромінювальних пристроїв на території України, а також виведення їх з-за кордону; здійснює радіочастотний моніторинг, облік та державний нагляд за дотриманням належного використання радіочастотного ресурсу України спеціальними та загальними користувачами, використання радіоелектронних засобів і радіовипромінювальних пристроїв, норм радіовипромінювань відповідно до чинного законодавства України; здійснює керівництво та організацію діяльності регіональних ДІЕ; забезпечує координацію взаємодії регіональних ДІЕ з центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями; здійснює державний нагляд за функціонуванням мереж зв'язку загального користування та відомчих мереж у частині їх взаємодії з мережами загального користування; забезпечує належний контроль за якістю надання послуг у мережах зв'язку загального користування; розглядає справи щодо порушень законодавства про зв'язок і накладає адміністративні стягнення згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.

ДІЕ України очолює начальник Державної інспекції електрозв'язку України, який одночасно є за посадою начальником Українського державного.

Керівники регіональних ДІЕ призначаються на посаду та звільняються з посади начальником Українського державного центру радіочастот та нагляду за зв'язком — начальником ДІЕ України.

Від імені органів Державної інспекції зв'язку НКРЗ та Українського державного центру радіочастот Адміністрації зв'язку та радіочастот України розглядати справи про визначені цією статтею правопорушення мають право керівники цих органів та уповноважені ними посадові особи.

Стаття 244. Органи держсільтехнагляду

Органи державного нагляду за технічним станом машин і обладнання у сільському господарстві розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації (стаття 108), а також перешкоджанням уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у здійсненні перевірок (стаття 188").

[Частину першу статті 244 доповнено згідно із Законом України № 435-V від 12.12.2006 p.]

Від імені органів держсільтехнагляду розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи управлінь агропромислового комплексу районних державних адміністрацій.

[У частину другу статті 244 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Органом держсільтехнагляду згідно з чинним законодавством є Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів (Держтехнагляд) діють згідно з Положенням про Державну інспекцію з нагляду за технічним станом машин, обладнання та якістю пально-мастильних матеріалів Міністерства аграрної політики України, затвердженим Міністерством аграрної політики від 08.11.2000 р. № 222 та інших нормативних актів.

Держтехнагляд є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства аграрної політики України

Основними завданнями Держтехнагляду є:

-      забезпечення  в  межах  наданих  повноважень реалізації державної політики з питань  нагляду за технічним  станом   машин  та обладнання   підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності;

-      здійснення через систему органів Держтехнагляду державного технічного нагляду на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та громадянами за дотриманням правил технічної експлуатації та вибракування машин (тракторів, самохідних   шасі,   самохідних   сільськогосподарських,   дорожньо-будівельних   і меліоративних машин, тракторних причепів, посівних та збиральних машин) (далі - машин), правил транспортування та зберігання нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях галузей агропромислового виробництва.

Інженер-інспектор Держтехнагляду має право:

-      безперешкодно    відвідувати,    при    пред'явленні    посвідчення,    підприємства, установи, організації всіх форм власності для проведення перевірок з питань, що входять до його компетенції;

-      одержувати  від посадових осіб та громадян,  що  мають у  власності  машини, документи, необхідні для вирішення питань, які входять до його компетенції;

-      зупиняти    за    необхідності    трактори,    самохідні    шасі    та    інші    самохідні сільськогосподарські машини для їх технічного огляду;

-      перевіряти    у    трактористів-машиністів    наявність    посвідчення    тракториста-машиніста, реєстраційних документів і дорожнього листа;

-      усувати від керування тракторами та іншими самохідними машинами тракто­ристів-машиністів    за    грубе    порушення    правил    технічної    експлуатації   з обов'язковим офіційним повідомленням їх керівників;

-      забороняти експлуатацію сільськогосподарських машин та обладнання, якщо їхній технічний стан не відповідає вимогам нормативних документів з охорони праці і навколишнього середовища, що загрожують життю і здоров'ю працівників або створюють можливість виникнення аварії;

-     одержувати у встановленому порядку від обласних  інспекцій  Держтехнагляду статистичну звітність та інші матеріали, необхідні для виконання покладених завдань;

-     здійснювати інші передбачені законом дії.

Держтехнагляд очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Міністром. Інші працівники Держтехнагляду призначаються на посаду і звільняються з посади у встановленому в міністерстві порядку.

Інспекції створюються при обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 967 затверджені Типове положення про Головне управління агропромислового розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської державних адміністрацій та Типове положення про управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації. Головне управління агропромислового розвитку обласної, управління агропромислового розвитку Севастопольської міської державних адміністрацій є структурним підрозділом обласної, Севастопольської міської держадміністрацій, підзвітним та підконтрольним голові відповідної держадміністрації та Мінагрополітики. Управління агропромислового розвитку районної держадміністрації (далі - управління) є її структурним підрозділом, підзвітним та підконтрольним голові районної держадміністрації, Головному управлінню агропромислового розвитку обласної держадміністрації і Мінагрополітики. Основними завданнями управління є: участь у реалізації державної аграрної та соціальної політики на селі, проведення аналізу тенденцій і прогнозування процесу розвитку галузей агропромислового виробництва і сільських територій; створення належних умов для організації виробництва і збуту сільськогосподарської продукції та продовольства, сприяння розвитку ринкової інфраструктури, а також проведення моніторингу агропродовольчого ринку; участь в межах своїх повноважень у здійсненні заходів з питань збереження, відтворення та раціонального використання земельних, водних та інших природних ресурсів, охорони праці і техніки безпеки.

Від імені органів держсільтехнагляду розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил технічної експлуатації самохідних сільськогосподарських машин і правил техніки безпеки під час їх експлуатації, мають право посадові особи управлінь агропромислового розвитку районних державних адміністрацій.

Стаття 244¹. Органи, які здійснюють державний пробірний контроль

Органи, які здійснюють державний пробірний контроль, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням встановленого порядку виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння (частина друга статті 189¹).

Від імені органів, які здійснюють державний пробірний контроль, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право голова Державної пробірної служби та його заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244' згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР №2010-ХІ від 03.04.86 p.]

[Статтю 244' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1986-111 від 21.09.2000 p.]

Пробірний контроль за якістю виробу з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння - перевірка відповідності виробу вимогам чинних нормативно-правових актів (державних стандартів, технічних умов, положень, правил) у частині вмісту основного дорогоцінного металу у сплаві (сплавах), з якого (яких) виготовлено виріб, наявності на виробі відбитка (відбитків) державного пробірного клейма України, спеціального знака (іменника) та їхньої відповідності встановленим вимогам і правилам, а також відповідності вставки (вставок) з дорогоцінного каміння найменуванню та ваготехнічним характеристикам, зазначеним на етикетці (бирці) виробу.

Державний пробірний контроль за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали, за виконанням операцій із зазначеними цінностями провадиться Міністерством фінансів України та підпорядкованими йому органами, які відповідно до нормативно-правових актів здійснюють державний пробірний контроль.

Державна пробірна служба є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну та йому підпорядковується.

Державна пробірна служба:

-      бере участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння,   виробів  з   них  та  матеріалів,   що  містять  дорогоцінні   метали,   і  за здійсненням операцій із зазначеними цінностями;

-      здійснює в установленому порядку управління сферою державного пробірного контролю,    зокрема    в    межах,    визначених    Мінфіном,    управління    майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінфіну;

-      виконує контрольно-наглядові функції у сфері державного пробірного контролю, а також регулятивні та дозвільно-реєстраційні функції щодо фізичних та юридичних осіб.

Державну   пробірну   службу  очолює   голова,   який   призначається   на   посаду  та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів. Державна пробірна служба має право:

-      залучати   спеціалістів   органів   виконавчої   влади,   підприємств,   установ   та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

-      проводити   в   установленому   законодавством   порядку   з   метою   забезпечення виконання    вимог    щодо    одержання,    використання,    обліку    та    зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння перевірки та обстеження суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції із дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, виробами з них та матеріалами, що містять дорогоцінні
метали,  а також скуповують, приймають у заставу  і на комісію ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, здійснюють торгівлю ними  або  надають посередницькі послуги в торгівлі,  зберігають та експонують різноманітні предмети, що містять зазначені цінності, збирають і переробляють відходи та брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння:

-      здійснювати   контроль   за  виконанням   вимог  щодо  одержання,   використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у військових частинах,   підрозділах,  установах  та  організаціях  Міноборони,   МВС,   СБУ,  а також в установах та організаціях, що належать до сфери інших центральних органів виконавчої влади, у разі, якщо вони здійснюють операції з дорогоцінними
металами і дорогоцінним камінням;

-      вимагати у межах своїх повноважень від суб'єктів підприємницької діяльності та інших суб'єктів господарювання усунення виявлених перевірками порушень;

-      проводити в установленому законодавством порядку у суб'єктів підприємницької діяльності та інших суб'єктів господарювання, які перевіряються, відбір проб продукції  з   дорогоцінних   металів   і   дорогоцінного   каміння,   зразків   виробів з дорогоцінних  металів  і дорогоцінного каміння  для  перевірки  і  проведення аналізів у лабораторіях органів, які здійснюють державний пробірний контроль;
здійснювати інші дії, передбачені законодавством.

Державну пробірну службу очолює голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра фінансів.

Посадові особи органів, які здійснюють державний пробірний контроль, здійснюють пробірний контроль за якістю виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння за наявності письмового розпорядження за підписом голови Державної пробірної служби.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, що передбачені ч. 2 ст. 189' КпАП, мають право голова Державної пробірної служби та його заступники.

Правовими підставами діяльності органів, що здійснюють державний пробірний контроль є Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18.11.1997 p., Положення про Державну пробірну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2000 р. за № 732.

Стаття 244². Органи Пенсійного фонду України

Органи Пенсійного фонду України розглядають справи про адміністра­тивні правопорушення, пов'язані з порушеннями законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 165¹) та перешкоджанням уповноваженим особам органів Пенсійного фонду України у здійсненні перевірок (стаття 188²³).

Від імені органів Пенсійного фонду України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Голова правління Пенсійного фонду України, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244² згідно із Законом України № 2704-ХІІ від 16.10.92 p.]

[Статтю 244^і викладено у новій редакції згідно із Законом України № 3108-1V від 17.11.2005 р.]

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

-    участь   у   формуванні   та   реалізації  державної   політики   у   сфері   пенсійного забезпечення та соціального страхування;

-    забезпечення  збирання та акумулювання  коштів,  призначених для  пенсійного забезпечення,  повного  і  своєчасного  фінансування  витрат  на  виплату  пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

-    ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення в межах своєї   компетенції   контрольних   функцій,   удосконалення   методів   фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України має право:

-      отримувати  безоплатно  від органів  державної  влади,   підприємств,  установ  і  організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ним функцій, передбачених законодавством;

-      проводити планові, а також у передбачених законодавством випадках позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб   -   суб'єктів   підприємницької   діяльності   бухгалтерських   книг,   звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних із нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

-      вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій і  фізичних  осіб - суб'єктів  підприємницької діяльності  усунення   виявлених порушень   законодавства   про   порядок   нарахування,   обчислення   та   сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України та порядок їх використання;

-      вилучати   в  установленому  законодавством   порядку  у   підприємств,   установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності документи, що підтверджують приховування (заниження) розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання;

-      здійснювати інші права, передбачені законодавством.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах. Положення про структурні підрозділи центрального апарату Пенсійного фонду України затверджує Голова правління Пенсійного фонду України.

Рішення Пенсійного фонду України, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від реєстрації в органах Пенсійного фонду України та порушенням порядку обчислення і сплати внесків на пенсійне страхування, від імені Пенсійного фонду мають право особи, що перелічені у ч. 2 цієї статті. Посадові особи органів Пенсійного фонду здійснюють свої повноваження на підставі Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 p., «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 p., Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента від 01.03.2001 р. та інших нормативно-правових актів.

Стаття 244³. Органи державної статистики

Органи державної статистики розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень (стаття 186³).

Від імені органів державної статистики розглядати справи і накладати адміністративні стягнення мають право керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики та його заступники, керівники органів державної статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах і містах та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244^і згідно із Законом України № 3350-ХІІ від ЗО. Об. 93 p.]

[Статтю 244^і викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1929-1 І І від 13.07.2000 p.]

Державна статистика - централізована система збирання,  опрацювання,  аналізу, поширення, збереження, захисту та використання статистичної інформації. До системи органів державної статистики входять:

-      спеціально   уповноважений   центральний   орган   виконавчої   влади   у   галузі статистики, який утворюється відповідно до ст. 106 Конституції України;

-      територіальні   органи  державної  статистики,   що  утворюються   відповідно  до законодавства спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах та містах і підпорядковані йому;

-      функціональні    органи    державної    статистики    —    підприємства,    установи та   організації,    що   утворюються    відповідно   до   законодавства   спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики  і  знаходяться у сфері його управління.

Основними завданнями органів державної статистики є:

-      реалізація державної політики в галузі статистики;

-      збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах;

-      забезпечення надійності та об'єктивності статистичної інформації;

-      розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології;

-      забезпечення розроблення, вдосконалення та впровадження системи державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, які використовуються для проведення статистичних спостережень;

-      створення  і  ведення  Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України;

-      впровадження новітніх інформаційних технологій з опрацювання статистичної інформації;

-      взаємодія інформаційної системи органів державної статистики з інформаційними системами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, міжнародних організацій та статистичних служб інших країн шляхом взаємного обміну інформацією, проведення методологічних, програмно- технологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформа­ційних ресурсів;

-      координація дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб у питаннях організації діяльності, пов'язаної із збиранням та використанням адміністративних даних;

-      забезпечення  доступності,  гласності  й  відкритості  статистичної інформації, її джерел та методології складання;

-      збереження і захист статистичної інформації.

Органи державної статистики мають право приймати в межах своєї компетенції рішення з питань статистики, обліку і звітності; отримувати безкоштовно, в порядку і строки, визначені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, від усіх респондентів необхідну інформацію; розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати відповідно до законів штрафи; залучати до розробки державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації відповідні центральні органи виконавчої влади та наукові установи; вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних та статистичних даних, поданих респондентами; здійснювати іншу, передбачену законом, діяльність.

Рішення органів державної статистики з питань, віднесених до їх компетенції, є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про державну статистику» від 17.09.1992 р. (зі змінами від 13.07.2000 p.).

Державний комітет статистики України (Держкомстат України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики. Держкомстат України очолює голова, якого призначає за поданням Прем'єр-міністра України та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України. Повноваження Держкомстату визначаються Положенням про Державний комітет статистики України, затвердженим Указом Президента України від 19.01.2004 р. Держкомстат України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні та функціональні органи державної статистики.

Рішення Держкомстату України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

Справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку подання або використання цих державних статистичних спостережень, від імені органів державної статистики мають право розглядати керівник спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у галузі статистики та його заступники, керівники органів державної статистики в Автономній Республіці Крим, областях, районах і містах та їх заступники.

Стаття 244⁴. Органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів

Органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів (статті 155, 155², частина друга статті 156, статті 156¹, 156², 167 - стосовно правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), статті 168, 168¹ (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 168², стаття 170 - стосовно правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам (крім правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм), стаття 170¹ - щодо правопорушень під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, стаття 172 - стосовно порушень на підприємствах (в організаціях) торгівлі, громадського харчування, сфери послуг і громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, стаття 188²).

[У частину першу статті 244⁴ внесено зміни згідно із Законом України № 2899-IV від 22.09.2005 p.]

Від імені органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації і його заступники;

керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим та його заступники, начальники управлінь у справах захисту прав споживачів областей, міст Києва і Севастополя та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244⁴ згідно із Законом України № 3683-ХП від 15.12.93 p.]

[Статтю 244⁴ викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2443-ПІ від 24.05.2001 p.]

Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг); безпеку товарів (робіт, послуг); необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг); відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів, а також утворювати об'єднання споживачів з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Органи виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів діють відповідно до Законів України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 p., Господарського Кодексу, Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. та інших нормативно-правових актів.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є правонаступником Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики  (Держспоживстандарт України)  є  спеціально  уповноваженим   центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держспоживстандарту України є:

-      участь  у  формуванні  та  забезпеченні  реалізації державної  політики  у  сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю;

-      здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу у цій сфері, державного метрологічного контролю та нагляду;

-      здійснення   у   межах   своєї  компетенції  державного   нагляду  за  додержанням законодавства у сфері стандартизації та підтвердження відповідності;

-      забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю.

Держспоживстандарт України має право:

-  давати суб'єктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи про

припинення порушень прав споживачів;

-      розглядати     відповідно     до     законодавства     справи     про     адміністративні правопорушення;

-      перевіряти та обстежувати відповідно до законодавства виробничі,  складські, торговельні та інші приміщення суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг;

-      відбирати в установленому порядку у суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів,   комплектуючих   виробів   для   перевірки   їх   якості   на   місці виробництва,   відвантаження   тощо   або   проведення   незалежної  експертизи  у відповідних лабораторіях та інших установах; проводити контрольні перевірки
правильності розрахунків із споживачами за надані послуги та реалізовані товари;

-      накладати   на   суб'єктів   господарської   діяльності   стягнення   відповідно   до законодавства;

-      одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій  інформацію, документи та матеріали,  необхідні для  виконання покладених на нього завдань;

-      залучати    спеціалістів    центральних    і    місцевих   органів    виконавчої   влади, підприємств,  установ  та організацій  (за погодженням  з  їх  керівниками)  для розгляду питань, що належать до його компетенції;

-      здійснювати інші передбачені законом функції.

Рішення Держспоживстандарту України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Держспоживстандарт України очолює голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України в установленому законодавством порядку. Голова Держспоживстандарту України здійснює керівництво Комітетом і несе персональну відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за виконання покладених на Комітет завдань, розподіляє обов'язки між своїми заступниками, визначає ступінь їх відповідальності, а також ступінь відповідальності керівників підрозділів Комітету, призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держспоживстандарту України, зокрема за погодженням з Кабінетом Міністрів України - керівників структурних підрозділів центрального апарату Держспоживстандарту України. Голова Держспоживстандарту України за посадою є головним державним інспектором України з державного нагляду за якістю продукції, додержанням стандартів, норм і правил та державного метрологічного нагляду.

Держспоживстандарт України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи. У складі Держспоживстандарту України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Результати перевірок суб'єктів господарської діяльності службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про захист прав громадян-споживачів, від імені органів виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів мають право керівник спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у цій сфері та його заступники, а також керівники та їх заступники територіальних органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

У разі невиконання в добровільному порядку суб'єктами господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування та послуг рішень (постанов) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади України у сфері захисту прав споживачів, його територіальних органів та їх посадових осіб про накладення стягнення примусове виконання таких рішень (постанов) здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Стаття 244⁵. Органи державного контролю за цінами

Органи державного контролю за цінами розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку формування та застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами (статті 165²,188³).

Від імені органів державного контролю за цінами розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стяг­нення мають право начальник Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та його заступники, начальники державних інспекцій з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

[У частину другу статті 244⁵ внесено зміни згідно із Законом України № 860-1V від 22.05.2 003p.J

[Кодекс доповнено статтею 244' згідно із Законом України № 179/94-ВР від 22.09.94p.]

Органи державного контролю за цінами здійснюють свою діяльність на підставі Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 p., Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 р. за № 1819 та інші нормативно-правових актів.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. У сфері дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог конкуренційного законодавства

Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 ст. 11) Державна інспекція з контролю за цінами (Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.

Держцінінспекція має право:

-      проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки   бухгалтерських   документів,   книг,   звітів,   калькуляцій   та   інших документів,  пов'язаних  з формуванням,  встановленням  і  застосуванням  цін  і тарифів;

-      обстежувати в установленому порядку виробничі, складські, торговельні та інші приміщення   підприємств,  установ  та  організацій,   що   використовуються  для виготовлення, зберігання й реалізації товарів і сировини, організації та надання послуг;

-      приймати    рішення    про    вилучення    до    відповідного    бюджету    сум    всієї необгрунтовано   одержаної   підприємством,   установою,   організацією   виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами;

-      відповідно   до   вимог   законодавства   розглядати   справи   про   адміністративні правопорушення,  пов'язані з  порушенням  порядку формування,  встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконанням вимог органів державного контролю за цінами;

-      скасовувати   рішення   своїх   територіальних   органів,   а  також   винесені   ними постанови про накладення адміністративних стягнень;

-      виконувати інші, передбачені законом, функції.

Держцінінспекція має територіальні органи-державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами. Призначення на посади і звільнення з посад керівників цих органів та затвердження положень про територіальні органи здійснюється начальником Держцінінспекції. Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Уповноважені посадові особи органів державного контролю за цінами у разі виявлення на підприємствах, в установах та організаціях фактів порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами крім актів перевірок складають протоколи про адміністративні правопорушення і надсилають їх відповідній державній інспекції з контролю за цінами для розгляду.

Конкретний склад правопорушень, які мають право розглядати начальник Держцінінспекції Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та його заступники, начальники державних інспекцій з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, сформульований у ст. 165²,ст. 188³ КпАП.

Стаття 244⁶. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розгля­дають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, недодержанням державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва, а також самовільним будівництвом будинків або споруд (статті 79^і, 96, 97).

Від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві і Севастополі, містах обласного підпорядкування.

[Кодекс доповнено статтею 244'' згідно із Законом України № 209/94-ВР від 14.10.94 p.]

Правовими підставами діяльності інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є закони України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 p., «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 p., Положення про державний архітектурно-будівельний контроль, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 р. №225 та інші нормативні акти.

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють: Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) - урядовий орган державного управління у складі Мінбуду; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі органів містобудування і архітектури в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування, районах.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю виконують такі основні функції: 1) видача забудовникам дозволів на виконання робіт з будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту (далі - будівельні роботи), реєстрація об'єктів, на яких виконуються ці роботи, у порядку, встановленому Мінбудом; 2) реєстрація відповідальних інженерно-технічних працівників будівельних, ремонтно-будівельних, реставраційних, проектних організацій та організацій-замовників, які здійснюють безпосередньо керівництво будівельними роботами, технічний і авторський нагляд; 3) участь у встановленому порядку в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, а також у розслідуванні причин аварій на будівництві; 4) здійснення вибіркової перевірки: відповідності розміщення об'єктів, виконання будівельних робіт, виробництва будівельних матеріалів, виробів і конструкцій законодавству, державним стандартам, нормам і правилам, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, а також місцевим правилам забудови населених пунктів; своєчасності та якості виконання учасниками будівництва передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення необхідної виконавчої документації; наявності сертифікатів на будівельну продукцію; 5) розгляд справ про правопорушення у сфері містобудування і прийняття відповідних рішень; 6) здійснення методичного забезпечення діяльності відомчих служб контролю якості будівельних організацій і підприємств що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції; 7) аналіз та узагальнення матеріалів контролю за якістю забудови територій і населених пунктів, будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, підготовка пропозицій відповідним органам про вдосконалення державних стандартів, норм і правил; 8) контроль за дотриманням сторонами договору підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів договірних зобов'язань та вимог, передбачених Законом України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів», аналіз, узагальнення результатів контролю та інформування Мінбуд про результати контролю.

Інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю надається право: безперешкодного доступу посадових осіб на будівництво об'єктів і підприємства, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності; давати у межах своїх повноважень замовникам, проектним і будівельним організаціям, підприємствам, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів, вносити замовникам пропозиції про припинення фінансування об'єктів до усунення виявлених недоліків; залучати на договірних умовах незалежних експертів, спеціалізовані організації для проведення перевірок і підготовки висновків з питань, що входять до їх компетенції; вимагати в необхідних випадках від замовників, підрядників, виготівників будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомок і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; одержувати від замовників, проектних і будівельних організацій, підприємств, що виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, нормативно-технічну, проектну та іншу документацію, необхідну для виконання покладених на них функцій; зупиняти будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурним вимогам, технічним умовам, затвердженим проектним рішенням, місцевим правилам забудови населених пунктів або здійснюються без дозволу на їх виконання, а також виробництво і застосування в будівництві будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, виготовлених з порушенням державних стандартів; вносити подання відповідним органам про анулювання або призупинення дії ліцензій на право здійснення спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві суб'єктами, які допускають грубі порушення законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог, технічних умов, затверджених проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів; безплатно одержувати від замовників, будівельних організацій, підприємств, що виробляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а також органів державної статистики звітні дані про введення в дію основних фондів, реалізацію готової продукції; повідомляти органи державної статистики про факти порушень встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів для виключення їх із числа введених у дію, а також про реалізацію будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають вимогам державних стандартів, для виключення їх із звітності; складати протоколи про правопорушення у сфері містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.

Дії   і   рішення   посадових   осіб   інспекцій   державного   архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені в органи, яким ці інспекції підпорядковані, або до суду.

Розглядати  справи  про адміністративні  правопорушення,  передбачені  ст.  79^і, ст. 96, ст. 97 КпАП, мають право начальник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, начальники інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування.

Стаття 244⁷. Органи виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації

[Назву статті 2'44^івикладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Органи виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації (стаття 167 - за винятком правопорушень під час реалізації продукції промисловими підприємствами громадянам-споживачам і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; статті 169, 170 - за винятком правопорушень під час транспортування, зберігання і використання продукції, призначеної для реалізації громадянам-споживачам, і правопорушень щодо лікарських засобів та порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм; стаття 170¹ - за винятком правопорушень під час випуску, реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг громадянам-споживачам, статті 171,171¹, 172, 172¹, 188⁹).

[Частину першу статті 244^і доповнено згідно із Законом України № 73/98-ВР від 04.02.98 p.]

[Частину першу статті 244^і доповнено згідно із Законом України № 352-XIV від 23.12.98 р.]

[Частину першу статті 244⁷ доповнено згідно із Законом України № 898-XIV від 09.07.99 р.]

[У частину першу статті 244^і внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Від імені органів виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

[В абзац перший частини другої статті 244' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації і його заступники;

[Абзац другий частини другої статті 244^і викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-ІП від 05.04.2001 p.]

директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації Автономної Республіки Крим, області, міста та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244^і згідно із Законом України № 79/95-ВР від 01.03.95 p.]

Правовими підставами діяльності органів виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації є закони України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 Р-, «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 p., Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.1993 p., Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затверджене указом Президента України від 18.03.2003 р. ,та інші нормативно-правові акти.

Функції спеціально уповноваженого центрального органа виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації виконує Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який є правонаступником Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.

Повноваження цього органа прокоментовані у ст. 244⁴ КпАП.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації від імені органів виконавчої влади у цій сфері мають право керівник Держспоживстандарту та його заступники, директори центрів стандартизації, метрології та сертифікації АРК, області, міста та їх заступники.

Стаття 244⁸. Органи державного контролю якості лікарських засобів

Органи державного контролю якості лікарських засобів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням вимог стандартів, норм, правил і технічних умов під час виробництва, зберігання, транспортування, реалізації чи використання лікарських засобів, передбачені статтями 167- 170 цього Кодексу, з порушенням встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) 'її компонентів і препаратів (стаття 45¹), а також з невиконанням законних вимог посадових осіб органів державного контролю якості лікарських засобів (стаття 188¹⁰).

Від імені органів державного контролю якості лікарських засобів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів та його заступники, начальники державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники та державні інспектори з контролю якості лікарських засобів.

[Частину другу статті 244" викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2342-Ш від 05.04.2001 p.]

[Кодекс доповнено статтею 244" згідно із Законом України № 352-X1V від 23.12.98 p.]

Державний контроль якості лікарських засобів - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Правові підстави діяльності органів державного контролю якості лікарських засобів: Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 p., Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1998 р. № 179, Інструкція про порядок контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затверджена наказом Міністерством охорони та здоров'я України від 30.10.2001 р. № 436 та іншими нормативно-правовими актами.

Управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості та спеціально уповноважені ними державні органи.

Спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспекціями з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів очолює Головний державний    інспектор   України   -   заступник   Міністра   охорони   здоров'я   України.

Начальники державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є одночасно головними державними інспекторами. Інші спеціалісти державних інспекцій, на яких покладено здійснення державного контролю за якістю лікарських засобів, одночасно є державними інспекторами з контролю якості лікарських засобів.

Посадові особи органів державного контролю в межах компетенції, визначеної законодавством, мають право:

-      перевіряти   додержання   вимог  законодавства  щодо  якості  лікарських   засобів під час їх  виробництва, зберігання, транспортування та реалізації суб'єктами господарської діяльності; безперешкодно проводити огляд будь-яких виробничих, складських,   торговельних   приміщень   суб'єктів   господарської   діяльності   (з урахуванням встановленого режиму роботи) за наявності рішення про перевірку;

-      одержувати   від   суб'єктів   господарської   діяльності   необхідні   відомості   про додержання вимог стандартів, технічних умов, фармакопейних статей і техно­логічних регламентів, а також про забезпечення якості лікарського засобу під час виробництва, транспортування, зберігання та реалізації;

-      відбирати зразки лікарських засобів для лабораторної перевірки їх якості. Вартість відібраних зразків та проведення контролю їх якості включається до виробничих витрат суб'єктів, у яких ці зразки відібрано. Порядок відбору зразків лікарських засобів визначається Кабінетом Міністрів України;

-      накладати штрафи на суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності у разі порушення ними стандартів і технічних умов, фармакопейних статей і технологічних регламентів під час виробництва, зберігання, транспор­тування та реалізації лікарських засобів;

-      складати    протоколи    про    адміністративні    правопорушення    та    накладати адміністративні штрафи;

-      забороняти зберігання, реалізацію та використання лікарських засобів, якість яких не відповідає встановленим вимогам;

-      здійснювати інші дії, визначені законодавством.

Законні вимоги посадових осіб, які здійснюють державний контроль якості лікарських засобів, є обов'язковими для виконання.

Розглядати справи, передбачені статтями 167-170,45^і, 188'° КпАП, від імені органів державного контролю якості лікарських засобів мають право Головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів та його заступники, начальники державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники та державні інспектори з контролю якості лікарських засобів.

Стаття 244⁹. Органи Фонду загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування України на випадок безробіття

Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням строку реєстрації як платника страхових внесків до Фонду, несвоєчасною або неповною сплатою страхових внесків (стаття 165³).

Від імені Фонду загальнообов'язкового державного соціального страху­вання України на випадок безробіття розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244'' згідно із Законом України № 429-IV від 16.01.2003 p.]

Діяльність органів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття регулюється законами України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 p., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 p., КЗпП, Законами України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 p., «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із законом і статутом Фонду.

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, має свій статут. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча дирекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості центрального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступниками виконавчої дирекції Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у ст. 165³ КпАП, від імені органів цього Фонду мають право керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в АРК, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

Стаття 244¹⁰. Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захво­рювань України

Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (стаття 165⁴).

Від імені Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники, керівники районних та міських відділень виконавчої дирекції Фонду.

[Кодекс доповнено статтею 244^і" згідно із Законам України № 429-IV від 16.01.2003 p.]

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Фонд соціального страхування від нещасних випадків). Це - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 p., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 p., Статуту, який затверджується її правлінням., та іншими нормативно-правовими актами.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затверджується його правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків знаходиться у місті Києві

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники трьох представницьких сторін: держави, застрахованих осіб, роботодавців. Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків створюється на шестирічний строк.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення. Керівників управлінь і відділень Фонду соціального страхування від нещасних випадків призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у ст. 165⁴ КпАП, від імені даного Фонду мають право:

-      керівник виконавчої дирекції Фонду, його заступники,

-      керівники робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники,

-      керівники районних та міських відділень виконавчої дирекції Фонду.

Стаття 244¹¹. Органи Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від реєстрації як платника страхових внесків до Фонду, несвоєчасною або неповною сплатою страхових внесків, а також порушенням порядку використання страхових коштів (стаття 165⁵).

Від імені Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники виконавчих дирекцій відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244" згідно із Законом України № 429-IV від 16.01.2003 p.]

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Він є некомерційною самоврядною організацією.

Діяльність Фонду та його органів регулюється законами України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 p., «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 p., та статутом Фонду, який затверджується його правлінням

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

До складу правління Фонду входять по 15 представників держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених представників відділень у районах та містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення. Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.

Керівників виконавчих дирекцій відділень Фонду призначає та звільняє директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням відділення Фонду.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у ст. 165⁵ КпАП, від імені даного Фонду мають право керівники виконавчої дирекції Фонду, його заступники, керівники виконавчих дирекцій відділень Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.

Стаття 244¹². Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки

Органи державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил і норм ядерної та радіаційної безпеки (стаття 95), а також з невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки (стаття 188¹⁸).

Від імені органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право Головний державний інспектор з ядерної безпеки України, його заступники.

[Кодекс доповнено статтею 244¹² згідно із Законом України № 1284-IV від 18.11.2003 p.]

Реалізацію державної політики у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки здійснює Державний комітет ядерного регулювання України (Держатомрегулювання), який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Його діяльність регламентується Положенням про Державний комітет ядерного регулювання України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1830.

Основними завданнями Держатомрегулювання є: участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сфері використання ядерної енергії, додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки; здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії; здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог ядерної та радіаційної безпеки; координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, що відповідно до законодавства здійснюють державне регулювання ядерної та радіаційної безпеки.

Держатомрегулювання має право: 1) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 2) залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; 3) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; 4) утворювати за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади міжвідомчі комісії, експертні та консультативні ради, робочі групи; 5) представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних договорів України; 6) надсилати ліцензіатам, їх посадовим особам, керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, обов'язкові до виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки; 7) застосовувати в установленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ і організацій, інших суб'єктів підприємницької діяльності у разі порушення законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, умов, визначених у ліцензіях, що ним видані; 8) обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення ними вимог ядерної та радіаційної безпеки; 9) заслуховувати звіти посадових осіб центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій з питань забезпечення ядерної та радіаційної безпеки, одержувати від ліцензіатів, власників чи керівників підприємств відповідні пояснення, матеріали та інформацію; 10) притягати в установленому законодавством порядку до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про використання ядерної енергії; 11) надсилати ліцензіатам, власникам чи керівникам підприємств подання про невідповідність окремих осіб займаним посадам;12)       передавати правоохоронним органам акти перевірок про порушення установлених законами, іншими нормативно-правовими актами вимог ядерної та радіаційної безпеки; 13)       володіти спеціальними транспортними засобами для здійснення заходів реагування
на надзвичайні ситуації.

Працівники Держатомрегулювання, які здійснюють державний нагляд за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог ядерної та радіаційної безпеки, мають право відвідувати безперешкодно в будь-який час підприємства, установи і організації всіх форм власності для проведення в межах своїх повноважень відповідної перевірки, а також інші права, передбачені законодавством.

Держатомрегулювання здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (державні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки).

Держатомрегулювання очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Голова Держатомрегулювання несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комітет завдань і здійснення ним своїх функцій.

Голова Держатомрегулювання має заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Один із заступників Голови Комітету є за посадою Головним державним інспектором з ядерної та радіаційної безпеки України.

Розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені у ст. 95 та ст. 188'⁸ КпАП, від імені органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки мають право Головний державний інспектор з ядерної безпеки України та його заступники.

Стаття 244¹³. Органи Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії

Органи Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 95¹ (у частині порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів) і статтею 188²⁰.

Від імені органів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1)    головний    державний    інспектор    з    енергетичного    нагляду    за режимами споживання електричної та теплової енергії та його заступники - попередження або штраф на громадян та посадових осіб до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2)   старші державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії - попередження або штраф на громадян та посадових осіб до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії - попередження або штраф на громадян та посадових осіб до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 244¹³ згідно із Законом України № 2598-IV від 31.05.2005 p.]

Державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, технічним станом та організацією експлуатації електричних, теплових, тепловикористовуючих установок та мереж суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії здійснює Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд), що діє на підставі Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 929 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2006 р. № 131).

Під час здійснення державного енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (далі - енергетичний нагляд) Держенергонагляд взаємодіє з Мінбудом, НКРЕ, Антимонопольним комітетом, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, Державною інспекцією з нагляду за охороною праці, Державною інспекцією з енергозбереження, Державною інспекцією з експлуатації електричних станцій та мереж, органами державного пожежного нагляду, державним підприємством «Енергоринок», науково-технічними, проектно-конструкторськими, громадськими та іншими підприємствами, установами та організаціями.

Метою енергетичного нагляду є сприяння забезпеченню сталого функціонування об'єднаної енергетичної системи України, сфери теплопостачання, енергетичної безпеки держави шляхом здійснення контролю за дотриманням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання та споживачами електричної енергії вимог нормативно-правових і нормативно-технічних актів у сфері виробництва, постачання та споживання електричної і теплової енергії (далі - енергія).

Завданнями та функціями Держенергонагляду є:

1)            здійснення допоміжних заходів  із забезпечення  надійного  і сталого функці­онування об'єднаної енергетичної системи України відповідно до законодавства, контроль за дотриманням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії вимог нормативно-правових  і  нормативно-технічних актів у сфері  виробництва,  постачання та
споживання енергії;

2)            здійснення   в   межах   своєї  компетенції  контролю   за  усуненням   суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії виявлених порушень законодавства у сфері виробництва, постачання та споживання енергії;

3)            організація розроблення та запровадження в установленому порядку Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил технічної експлу­атації систем  теплопостачання  комунальної енергетики,  Правил  експлуатації теплових   установок   та   теплових   мереж,   а   також   інших   нормативних   та методологічних документів відповідно до своєї компетенції;

4)     розроблення і затвердження методичних та інструктивних документів з питань забезпечення діяльності Держенергонагляду;

5)            участь у розробленні суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії заходів щодо надійного та безаварійного енергопостачання;

6)            здійснення контролю за відповідністю нових та реконструйованих електричних і теплових установок та мереж технічним умовам, нормам, правилам і стандартам, а також підтвердження їх готовності до роботи;

7)            участь у разі потреби в роботі комісій з прийняття в промислову експлуатацію автоматизованих систем комерційного обліку енергії на установках суб'єктів електроенергетики та об'єктів у сфері теплопостачання;

8)            підготовка   пропозицій   щодо   перегляду   нормативно-технічної   документації на   енергетичне   обладнання   у   разі   його   невідповідності   вимогам   Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики, Правил експлуатації теплових установок та теплових мереж (далі
- Правила);

9)            організація   роботи   з   установлення   суб'єктам   електроенергетики   режимів споживання  електричної енергії (обсягів споживання  електричної енергії та потужності), погодження споживачам граничних величин споживання електрич­ної потужності;

10)      розроблення методології, організація збирання інформації та аналіз прогнозів електроспоживання на коротко- і довгостроковий періоди;

11)      участь  у  розслідуванні  причин   і  наслідків  аварій   і  пожеж  на енергетичних установках суб'єктів електроенергетики та об'єктів у сфері теплопостачання, а також на енергетичних установках споживачів енергії, які призвели до порушення режимів роботи інших споживачів електричної енергії, суб'єктів електроенергетики або суб'єктів відносин у сфері теплопостачання;

12)     участь у роботі комісій з перевірки знань технології робіт (правил експлуатації, виробничих   інструкцій)   у   посадових   осіб,   відповідальних   за   електричне та теплове  господарство  споживачів  енергії,  а також  працівників  суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, що займаються оформленням актів допуску на підключення до електричної (теплової) мережі,
проведенням   оглядів   технічного   стану   енергетичних   установок   побутових споживачів енергії, а також виконанням інших робіт, пов'язаних з експлуатацією енергетичних установок споживачів енергії;

13)     участь у разі потреби в проведенні експертизи електро- та теплотехнічної частин проектів будівництва і реконструкції об'єктів замовників на їх відповідність вимогам Правил;

14)     розгляд та вирішення в межах своєї компетенції питань, що виникають у суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання  і споживачів електричної енергії;

15)     здійснення в межах своєї компетенції нагляду за:

забезпеченням надійного постачання енергії;

технічним станом та організацією експлуатації електричних і теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії;

дотриманням суб'єктами електроенергетики, суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії:

-        режимів  виробництва,  постачання  і споживання  енергії (активної, реак­тивної, теплової);

-        установлених     нормативними     документами     режимів     (температурних графіків) постачання теплової енергії населеним пунктам (населенню);

-        вимог   нормативних  документів,   що  регулюють   перетікання   реактивної електроенергії;

-        вимог Правил та інших нормативно-правових і нормативно-технічних актів
з питань електроенергетики та теплопостачання;

-        проведенням   суб'єктами   електроенергетики   та   суб'єктами   відносин   у сфері   теплопостачання   робіт,   пов'язаних   із   забезпеченням   дотримання встановлених режимів постачання і споживання енергії;

відповідністю:

-        схем    електропостачання   (зовнішніх   та   внутрішніх)   -   категорійності споживачів та їх струмоприймачів;

-        виданих технічних умов на приєднання електричних, теплових установок та  мереж до  мереж енергопостачальних (електропередавальних)  органі­зацій   -   вимогам   нормативних   документів   та   погодженням   проектів енергопостачання споживачів енергії;

-        виданих суб'єктами електроенергетики актів-допусків подачі електричної енергії   на   електричні   установки   замовників   та   електричні   установки, що   використовуються   населенням,   -   вимогам   Правил   і   нормативних документів;

-        укладених договорів - вимогам нормативних документів щодо користування енергією та приєднання до мереж;

-        електротехнічних і режимних параметрів електричних мереж, розрахованих суб'єктами   електроенергетики   та   споживачами   електричної   енергії,   -  режимам їх роботи;

-       показників якості електричної і теплової енергії та кількісних показників повернення конденсату водяної пари - вимогам нормативних документів;

-       стану   приладів   і   систем   обліку   обсягів   виробництва,   постачання   та  споживання   електричної   і   теплової   енергії   —   вимогам   нормативних документів;

застосуванням заходів з обмеження та/або припинення постачання енергії споживачам у разі виявлення порушень ними вимог нормативних документів щодо користування енергією, а також споживачам, які не оплатили вартість використаної енергії;

складенням актів про встановлення екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання і відповідністю визначених ними величин технологічним потребам виробництва і фактичним обсягам споживання електричної енергії;

забезпеченням належного стану системних елементів протиаварійної автоматики, встановлених у споживачів енергії, що впливають на надійність роботи об'єднаної енергетичної системи України;

готовністю суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері тепло­постачання та споживачів електричної енергії до роботи в осінньо-зимовий період і в умовах надзвичайних ситуацій;

забезпеченням належного оперативно-диспетчерського управління енерго­господарством споживачів енергії;

готовністю до роботи резервних автономних джерел живлення споживачів електричної енергії першої категорії і особливої групи першої категорії з надійності електропостачання.

Держенергонагляд підпорядковується Мінпаливенерго в частині виконання функцій, покладених на нього цим Положенням.

До складу Держенергонагляду входять такі підрозділи:

головна організація - Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії;

державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у регіонах (кількох областях);

державні інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Держенергонагляд очолює Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду, який призначається на посаду та звільняється з посади Міністром палива та енергетики.

Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду несе персональну відповідальність за виконання покладених на Держенергонагляд завдань і виконання ним своїх функцій.

Держенергонагляд має право:

1)             застосовувати до суб'єктів господарської діяльності штрафні санкції у порядку, визначеному законодавством;

2)             залучати  в  установленому  порядку установи  та організації до  розроблення документів з питань, що належать до компетенції Держенергонагляду;

3) залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції Держенергонагляду;

4)    отримувати  в установленому  порядку  від міністерств,  інших  центральних  і місцевих   органів   виконавчої   влади,   суб'єктів   електроенергетики,   суб'єктів відносин у сфері теплопостачання та споживачів електричної енергії інформацію, необхідну для виконання покладених на Держенергонагляд завдань;

5)    проводити  наради,  семінари та конференції з питань,  що  належать до  його компетенції. Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду:

здійснює керівництво діяльністю Держенергонагляду та розподіляє обов'язки між своїми заступниками;

затверджує положення про структурні підрозділи Держенергонагляду;

видає    накази,    затверджує    методичні    та    інструктивні    документи    щодо забезпечення діяльності Держенергонагляду;

визначає періодичність, порядок і напрями обстеження електричних і теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії.

Головний державний інспектор України з енергетичного нагляду, його заступники, старші державні інспектори з енергетичного нагляду та державні інспектори з енергетичного нагляду під час виконання своїх функцій мають право:

1)             безперешкодно у будь-який час відвідувати електричні і теплові установки та мережі суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії з метою здійснення контролю за дотриманням вимог   нормативно-правових    і   нормативно-технічних   документів   у   сфері електроенергетики та теплопостачання;

2)             здійснювати   в  установленому  порядку  обстеження   електричних   і  теплових установок та мереж суб'єктів електроенергетики та суб'єктів відносин у сфері теплопостачання   і  споживачів  електричної  енергії,   а також  складати   за їх
результатами відповідні акти;

3)             брати участь у роботі відповідних робочих комісій з прийняття в експлуатацію побудованих і реконструйованих енергетичних об'єктів, що належать суб'єктам електроенергетики, суб'єктам відносин у сфері теплопостачання і споживачам електричної енергії;

4)             видавати в  межах своєї компетенції суб'єктам  електроенергетики,  суб'єктам відносин у сфері теплопостачання і споживачам електричної енергії обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених Держенергонаглядом порушень нормативно-правових і нормативно-технічних актів у сфері електроенергетики та теплопостачання і здійснювати контроль за їх виконанням;

5)             вимагати в межах своєї компетенції від суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин  у  сфері теплопостачання   і  споживачів  електричної енергії вжиття заходів для усунення виявлених Держенергонаглядом порушень;

6)             вимагати  від споживачів енергії та суб'єктів електроенергетики дотримання встановлених нормативно-правовими актами режимів споживання електричної і теплової енергії;

7)             складати в установленому законодавством порядку протоколи про адміністративні правопорушення та притягати до адміністративної відповідальності громадян і посадових осіб;

8)             звертатися  до  відповідних організацій,  які  видають  суб'єктам  господарської діяльності  ліцензії  на  право  виконання   робіт  з   проектування,   будівництва, реконструкції,   монтажу,   налагодження,   випробування   і   ремонтно-експлуата­ційного обслуговування електричних і теплових установок та мереж, з поданням про порушення ліцензіатами вимог нормативних документів;

9)             вносити  власникам  об'єктів споживачів енергії подання  про  невідповідність займаній посаді осіб, відповідальних за електричне та теплове господарство (осіб, що їх заміщують), які своєчасно в установленому порядку не пройшли перевірку   знань   Правил,   а   також   тих,   що   допустили   порушення   вимог нормативно-правових та/або нормативно-технічних актів з питань експлуатації енергетичного обладнання та мереж;

10) опломбовувати в установленому порядку електричні і теплові установки, енергопостачання яких обмежується або припиняється на виконання відповідного припису Держенергонагляду.

Приписи, постанови або подання посадових осіб Держенергонагляду можуть бути оскаржені до Держенергонагляду або в судовому порядку.

Оскарження не є підставою для зупинення виконання рішення до його остаточного розгляду відповідно до законодавства.

Законні вимоги посадових осіб Держенергонагляду є обов'язковими для виконання керівниками та посадовими особами суб'єктів електроенергетики, суб'єктів відносин у сфері теплопостачання і споживачів електричної енергії незалежно від форми власності.

Стаття 244¹⁴. Органи Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж

Органи Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 95¹ (крім порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації енергетичного обладнання споживачів).

Від імені органів Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право:

1)      начальник Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж та його заступники - попередження або штраф на посадових осіб до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2)      головні та старші інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж - попередження або штраф на посадових осіб до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 244^й згідно із Законом України № 2598-IV від 31.05.2005р.]

Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» державний нагляд в електроенергетиці здійснює Державна інспекція з експлуатації електричних станцій і мереж (далі - Державна інспекція). Державний нагляд в електроенергетиці має своїм завданням: забезпечення додержання вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж (крім електричних і теплових мереж, підконтрольних Державній інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії), атомних електричних станцій (крім ядерної частини), технічної експлуатації енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, а також об'єктів державного підприємства, що здійснює управління об'єднаною енергетичною системою; контроль за виконанням заходів щодо запобігання аваріям та іншим порушенням роботи об'єктів електроенергетики, а також за готовністю підприємств до ліквідації можливих порушень у роботі цих об'єктів; організація відповідно до законодавства розслідування аварій та відмов у роботі об'єктів електроенергетики, забезпечення у разі потреби розроблення заходів щодо запобігання цим порушенням, а також їх обліку та аналізу; контроль за організацією протиаварійної роботи і виконанням протиаварійних заходів на об'єктах електроенергетики.

Державна інспекція відповідно до завдань державного нагляду в електроенергетиці: проводить систематичну перевірку технічного стану об'єктів електроенергетики та організації їх експлуатації, періодичний технічний огляд зазначених об'єктів згідно з Правилами технічної експлуатації електричних станцій і мереж, здійснює контроль за виконанням Правил улаштування електроустановок, за усуненням виявлених порушень вимог нормативно-правових актів з питань електроенергетики;

здійснює нагляд за наявністю, обліком та організацією виконання нормативно-правових актів з питань електроенергетики, а також за термінами виконання та якістю планово-запобіжних ремонтів об'єктів електроенергетики; здійснює  контроль  за  виконанням   профілактичних  заходів   щодо  запобігання аваріям і відмовам у роботі об'єктів електроенергетики;

перевіряє за дорученням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління в електроенергетиці, готовність до експлуатації об'єктів, які вводяться в експлуатацію, з наданням висновків і приписів, що є обов'язковими для виконання всіма проектними, будівельно-монтажними, налагоджувальними та експлуатаційними організаціями і спрямовані на забезпечення надійного та безпечного функціонування об'єктів електроенергетики згідно з нормативними актами;

дає приписи щодо усунення порушень нормативно-правових актів, готує та надсилає на об'єкти електроенергетики інформаційні листи, оперативні повідомлення та аналітичні огляди з питань порушень, що сталися у процесі експлуатації таких об'єктів;

надає   НКРЕ   за  її  запитом   висновки   щодо  технічного   стану   енергетичного обладнання і мереж об'єктів електроенергетики для отримання ними ліцензій; подає  НКРЕ   матеріали  про  порушення   на  об'єктах  електроенергетики  умов провадження  ліцензованої діяльності,  виявлені  під  час  виконання  нею  своїх завдань;

створює комісії для розслідування аварій та відмов у роботі об'єктів електроенергетики згідно із встановленим у галузі порядком; установлює терміни позачергових перевірок знання Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж та відповідних інструкцій посадовими особами об'єктів електроенергетики, що допустили аварії, нещасні випадки, грубі порушення зазначених Правил та інструкцій, не виконали приписи Державної інспекції;

бере участь у перевірці знань керівників об'єктів галузі вимог і положень нормативно-правових актів з питань електроенергетики, Правил технічної експлуатації електричних станцій і мереж та Правил улаштування електроустановок згідно із встановленим порядком;

заслуховує звіти керівників об'єктів електроенергетики за результатами розслідування технологічних порушень або з питань загрози їх виникнення з метою запобігання цим порушенням, а також за результатами перевірок стану експлуатації об'єктів електроенергетики і подає відповідні матеріали НКРЕ; здійснює контроль за організацією та періодичністю проведення спеціальної підготовки працівників, які забезпечують оперативно-технологічне управління і технічне обслуговування енергообладнання на об'єктах електроенергетики, та перевірки їх знань нормативно-правових актів з електроенергетики; бере участь у міжнародному співробітництві, вивчає, узагальнює та поширює світовий досвід щодо підвищення надійності роботи об'єктів електроенергетики в межах компетенції Державної інспекції.

До правових актів, які регламентують діяльність Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, необхідно віднести Закон України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, Постанови КМУ від 15 лютого 1999 р. № 189 «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці», від 21 липня 1999 р. № 1312 «Про затвердження Положення про порядок накладення на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику», наказ Мінпаливенерго України від 15 квітня 2002 р. № 225 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію з експлуатації електричних станцій і мереж».

Стаття 244¹⁵. Національна комісія регулювання електро­енергетики України

Національна комісія регулювання електроенергетики України розглядає справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 188²¹.

Від імені Національної комісії регулювання електроенергетики України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право голова та члени Комісії.

[Кодекс доповнено статтею 244'⁵ згідно із Законом України № 2598-1V від 31.05.2005р.]

Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) є незалежним позавідомчим постійно діючим державним органом. Основними завданнями Комісії є: участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів; державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі; сприяння конкуренції у сфері виробництва електричної енергії, постачання електричної енергії та газу, видобутку газу та нафти, зберігання та реалізації газу, нафти і нафтопродуктів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі; забезпечення ефективності функціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів і послуг; захист прав споживачів електричної і теплової енергії, газу, нафти і нафтопродуктів; розроблення і затвердження правил користування електричною енергією та газом; координація діяльності державних органів у питаннях регулювання ринків енергоносіїв; видача суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії (ліцензійними умовами), передачу та постачання електричної енергії, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності зі зберігання природного газу (ліцензійними умовами), і постачання природного газу, транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними трубопроводами, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; контроль за додержанням ліцензіатами умов здійснення ліцензованої діяльності.

Комісія має право:

1)     у разі виявлення порушення умов та правил ліцензованої діяльності зупиняти або анулювати дію ліцензії відповідно до законодавства;

2)     погоджувати  в межах своєї компетенції договір між членами оптового ринку електричної   енергії   України   та   спеціалізоване   програмне   забезпечення,   що застосовується на оптовому ринку електроенергії;

3)     одержувати в установленому порядку безоплатно від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань;

4)  створювати   відповідно  до  законодавства  позабюджетні   фонди   для   сприяння функціонуванню та розвитку ринків, що регулюються Комісією;

5)     залучати   вчених  та  спеціалістів   центральних   і   місцевих   органів   виконавчої  влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розроблення проектів, проведення консультацій та експертиз;

6)     створювати госпрозрахункові підрозділи;

7)     доступу на територію споживача під час перевірки виконання умов угод щодо користування електроенергією та газом і захисту прав споживачів;

8)    здійснювати контроль за якістю послуг організацій, що постачають електроенергію та газ,  для  яких  це  передбачено тарифом,  згідно з  правилами  користування електричною енергією та газом;

9)    встановлювати  в  межах своїх  повноважень обов'язкові  для  суб'єктів підпри­ємницької діяльності,  які  отримують ліцензії, нормативи достатності  власних коштів,   інші   показники   та   вимоги,   що   обмежують   ризики   з   операцій   на оптовому ринку електроенергії, ринках природного і нафтового газу, нафти та нафтопродуктів.

Комісія під час виконання покладених на неї функцій взаємодіє з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами іноземних держав, міжнародними організаціями з питань, віднесених до її компетенції. Діяльність Комісії забезпечує робочий апарат, який складається з центрального апарату та територіальних підрозділів. Територіальні підрозділи Комісії діють на основі положення, що затверджується Головою Комісії.