Стаття 189. Порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень

Порушення правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 189 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2247-IV від 16.12.2004 p.J

Відповідно до Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затверджених наказом МВС України від 11.01.1999 № 17, розроблених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему», ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях і м. Севастополі при отриманні заяв на видачу дозволів на здійснення діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів перевіряють документальні матеріали і умови, створені та виконані заявником і потрібні для видачі дозволу, а саме:

а)  наявність погоджених з МВС України та іншими міністерствами і відомствами, узгодження з якими передбачено законодавством України, умов, потрібних для відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів;

б)  відомості про осіб, відповідальних за відкриття та функціонування штемпельно-граверних  майстерень, виготовлення  печаток  і  штампів,  а також про  громадян, які безпосередньо виконують ці роботи;

в)   придатність приміщень для відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.

Укладання трудового договору на виконання робіт, пов'язаних з виготовленням, придбанням, зберіганням, обліком, охороною, перевезенням, використанням печаток і штампів, згідно з вимогами Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576, провадиться за погодженням з органами міліції. Для цього до органів внутрішніх справ на кожного громадянина надаються: особовий листок з обліку кадрів; фотокартка 45x55 мм; висновок (довідку) медичної установи (лікувально-кваліфікаційної комісії), який свідчить про те, що така особа, громадяни за станом здоров'я може здійснювати зазначену роботу; платіжне доручення або квитанція про оплату послуг, пов'язаних з оформленням документів щодо надання згоди на укладання трудових договорів. Такі документи надаються в усіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Комісією в складі представників органів внутрішніх справ (дозвільної системи і Державної служби охорони) та інших міністерств і відомств, до повноважень і компетенції яких законодавством України віднесено таке право (архітектурного, санітарного нагляду тощо), визначається придатність приміщень для відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, з урахуванням таких вимог: штемпельно-граверні майстерні (з виготовлення печаток і штампів) повинні розміщуватися в ізольованих, окремих приміщеннях, кімнатах, обладнання яких забезпечує режимні правила функціонування, схоронність обладнання, сировини та готових виробів. Такі приміщення обладнуються охоронно-пожежною сигналізацією,  з  підключенням  сигналу  до  пульту  на  посту  охорони  або  на  пульт централізованого нагляду підрозділів Державної служби охорони при МВС України. На вікнах перших поверхів встановлюються грати, які слід відчиняти зсередини. Грати на вікна виготовляються зі сталевих прутків діаметром не менше 15 мм, які зварюють в місці перетину так, щоб створити вічко розміром не більше 150x150 мм. Вхідні двері майстерень (дільниць), цехів слід виготовити з дерев'яних дошок завтовшки щонайменше 40 мм, обладнати надійними запорами (не менше двох внутрішніх замків) чи шифрозамками, оббити з обох боків оцинкованим покрівельним залізом по азбесту, з загнутими кінцями листа на торець дверей, або виготовити з металу. На дверях вивішується об'ява з текстом: «Вхід сторонніх осіб обмежений». На вікнах замість ґрат, а також замість дверей можуть використовуватися металеві ролети, скло, жалюзі, які відповідають заходам безпеки.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, громадяни, які мають дозвіл на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, за погодженням з територіальними органами внутрішніх справ можуть відкривати пункти приймання замовлень і видавання готової продукції, які повинні розміщуватися в ізольованих окремих приміщеннях, кімнатах, що забезпечують схоронність замовлень та виготовленої продукції.

Дані про кожний пункт приймання замовлень і видавання готової продукції із зазначенням адреси місцезнаходження слід вписувати в дозвіл на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.

Після закінчення робочого дня приміщення штемпельно-граверних майстерень, пунктів приймання замовлень і видавання готової продукції негайно зачиняються і опечатуються. Дозвіл не видається за відсутності зазначених умов здійснення діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, та за наявності щодо особи, відповідальної за здійснення діяльності, а також громадян, які безпосередньо виконують ці роботи: а) висновку (довідки) медичної установи (лікувально-кваліфікаційної комісії), який свідчить про те, що така особа, громадяни за станом здоров'я не можуть здійснювати зазначену роботу; б) доведених даних про систематичні порушення такими особами громадського порядку, зловживання спиртними напоями та наркотичними речовинами; в) пред'явленого обвинувачення про вчинення злочину, а також віддання до суду; г) непогашеної судимості за умисні злочини; ґ) вироку суду про заборону займатися зазначеною діяльністю; д) позбавлення дозволу на зазначені види діяльності.

При здійсненні діяльності згідно з отриманим дозволом міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, громадяни-підприємці мають дотримуватися таких правил: штемпельно-граверні майстерні та дільниці приймають від центральних органів виконавчої влади, інших юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм та форми власності та фізичних осіб замовлення на виготовлення круглих печаток, у тому числі із зображенням Державного Герба України, металевих печаток для посвідчень, перепусток, металевих гербових печаток, кутових (бланкових) штампів, з обов'язковим додаванням до листів і заяв зразків (ескізів) печаток і штампів та дозволів органів внутрішніх справ на їх виготовлення. Ескізи виконуються чітко та розбірливо. Примірники з виправленнями в роботу не приймаються.

Усі інші печатки і штампи та вироби: пломбіратори, факсиміле, штемпелі, бракерувальні штампи і тавра, металеві печатки для опечатування шаф, штампи бірок на продукцію із зазначенням відправника вантажу, штампи для вхідної та вихідної пошти, інвентарні штампи для бібліотек тощо виготовляються штемпельно-граверними майстернями (дільницями) без дозволів органів внутрішніх справ, але обов'язково за клопотаннями центральних органів виконавчої влади, інших юридичних осіб, незалежно від   організаційно-правових   форм   та   форми   власності   і   фізичних   осіб,   для   яких призначаються ці вироби.

Замовлення на виготовлення печаток і штампів здаються в стіл приймання замовлень і видавання готових виробів, працівники якого ретельно перевіряють подані замовниками документи. Прийняті замовлення реєструються в книзі обліку та реєстрації замовлень на виготовлення печаток і штампів. Книга до її заповнення повинна бути пронумерована, прошита і скріплена печаткою органу внутрішніх справ з відбитком «Дозвільна система». На всіх документах, одержаних від замовника, зазначається номер замовлення.

Виготовлені печатки і штампи видаються замовникам після пред'явлення ними паспорта та доручення, яке при отриманні замовлення засвідчується виготовленою печаткою. У книзі реєстрації замовлень замовник розписується і зазначає серію, номер паспорта, дату і орган внутрішніх справ, що його видав. Після цього робляться відбитки печаток і штампів. Документи, на підставі яких були виготовлені печатки і штампи, зберігаються в штемпельно-граверній майстерні (дільниці) підшитими в хронологічному порядку в спеціальній справі. Строк зберігання таких документів - два роки.

Виготовлені печатки і штампи в штемпельно-граверній майстерні (дільниці) зберігаються в залізних ящиках (шафах). Браковані печатки і штампи (виробничий брак) розрізаються на дрібні частини або спалюються, при цьому вироби із металу обпилюються двома перехресними лініями і знищуються в тижневий строк від дня виявленого браку. Про знищення бракованих виробів (заготовок) складається акт з відбитками знищених печаток і штампів, який зберігається в штемпельно-граверній майстерні протягом одного року. Знищення виробничого браку здійснюється комісією, призначеною керівником штемпельно-граверної майстерні. Не одержані замовником печатки і штампи зберігаються впродовж трьох місяців від дня виготовлення, після чого знищуються в установленому порядку за присутності працівника органів внутрішніх справ. Про знищення не одержаних замовником печаток і штампів надсилається повідомлення в орган внутрішніх справ, який видав дозвіл на їх виготовлення, і замовникові.

Книги обліку з реєстрації та оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів зберігаються в штемпельно-граверній майстерні протягом трьох років, після чого знищуються зі складанням відповідного акта про знищення.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері поліграфічної діяльності.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні правил відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути як посадова особа, так і громадянин - суб'єкт підприємницької діяльності.

Стаття 189¹. Порушення порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцін­ного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння

Порушення затверджених норм вилучення, норм втрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у процесі видобутку, встановленого порядку обліку або відсутність такого обліку, незабез­печення   належних   умов   зберігання   видобутих  дорогоцінних   металів   і  дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння та порушення встановленого порядку їх реалізації суб'єктами видобування - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від восьми до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення затверджених норм використання, норм втрат дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, норм повернення їх у вигляді відходів і брухту у процесі виробництва, встановленого порядку обліку або відсутність такого обліку, незабезпечення належних умов зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у процесі виробництва, встановленого порядку реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, встановленого порядку збирання і здавання їх відходів та брухту - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від восьми до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 189' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР № 2010-ХІвід 03.04.86p.]

[Статтю 189' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1986-111 від 21.09.2000 р.]

Об'єктом цих правопорушень є суспільні відносини у сфері державного регулювання видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Зазначені відносини регулюються Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними», а також деякими іншими нормативно-правовими актами. Використані у диспозиції коментованої статті терміни слід розуміти так:

-      дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

-      дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку - алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит; б) другого порядку - демантоїд, евклаз, жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий, опал благородний чорний, шпінель благородна; в) третього порядку - аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний
білий  та  вогняний,  танзаніт,  топаз  рожевий,  турмалін,  хризоберил,  хризоліт, цаворіт, циркон, шпінель; г) четвертого порядку - адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, гесоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, кришталь гірський, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен,   топаз   блакитний,   винний   та   безколірний,   фенакіт,   фероортоклаз,
хризопраз, хромдіопсид, цитрин;

-      дорогоцінне каміння органогенного утворення - це перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;

-      напівдорогоцінне   каміння   -   це   природні   та   штучні   (синтетичні)   мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах): а) першого порядку - бірюза, жадеїт, лазурит, малахіт, молдавіт, нефрит, тигрове та кошаче око, хауліт, хризокола, цоізит, чароїт; б) другого порядку - агат, амазоніт, гагат, гематит, дерево скам'яніле, джеспіліт, егіриніт, епідозит, кахолонг, кварцит кольоровий, кремінь кольоровий, онікс мармуровий, опал, пегматит, пірофіліт, родоніт, сердолік, серпентиніт, скарни кольорові, содаліт, халцедон, шпати іризуючі польові, яшма;

-     видобуток дорогоцінних металів - це вилучення дорогоцінних металів з надр і   відходів   гірничо-збагачувального   або   металургійного   виробництва   (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;

-     видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння — вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння  з  гірських  порід усіма можливими способами;

-     виробництво   дорогоцінних   металів   -   вилучення   дорогоцінних   металів   із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів;

-     використання   дорогоцінних   металів   і   дорогоцінного   каміння,   дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння - переробка, обробка,   використання   і  застосування  дорогоцінних   металів   і  дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння   для   виробничих,   наукових,   соціально-культурних   та   інвестиційних потреб.

Видобуток, виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, виготовлення виробів з них провадиться суб'єктами господарювання на підставі ліцензій, одержаних у порядку, встановленому законодавством. Всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає У порушенні порядку видобутку, виробництва, використання та реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

Суб'єктивна сторона правопорушень характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушень можуть бути посадові особи підприємств, установ і організацій та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності

Стаття 189². Порушення правил виготовлення та порядку обліку і зберігання печаток та штампів, а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток

Порушення правил виготовлення печаток та штампів (крім самонабірних), а так само виготовлення, ввезення, реалізація та використання самонабірних печаток - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку обліку і зберігання печаток та штампів, що потягло за собою їх втрату, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 189² згідно із Законом України № 2247-IV від 16.12.2004 p.]

Об'єктом цих правопорушень є порядок виготовлення, обліку і зберігання печаток та штампів, а також порядок виготовлення, ввезення, реалізації та використання самонабірних печаток.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у порушенні правил виготовлення печаток та штампів (крім самонабірних), правил виготовлення, ввезення, реалізації та використання самонабірних печаток, порушенні порядку обліку і зберігання печаток та штампів, що спричинило їх втрату (див. коментар до ст. 189).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років.

Стаття 190. Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї

Придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж громадянами вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду без дозволу органів внутрішніх справ - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї або без такої.

[У частину першу статті 190 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині першій статті 190 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2247-1V від 16.12.2004 p.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї.

[У частину другу статті 190 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 190 внесено зміни згідно із Законами України № 3806-ХП від 24.12.93 p., № 148/96-ВР від 25.04.96р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного контролю за придбанням, зберіганням, передачею іншим особам або продажем вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї. Вони регламентуються Законом України «Про міліцію» № 565-12, постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему», Положенням про Міністерство внутрішніх справ України, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у придбанні, зберіганні, передачі іншим особам або продажу громадянами вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду без дозволу органів внутрішніх справ. Здійснюючи дозвільну систему, органи внутрішніх справ відповідно до законодавства України видають міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням дозволи на придбання, зберігання, перевезення й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, вибухових матеріалів вибухових речовин, засобів ініціювання; на відкриття та функціонування складів вибухових матеріалів, сховищ і баз, де вони зберігаються піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та її застосування; громадянам - дозволи на придбання, зберігання й носіння вогнепальної мисливської, холодної зброї, пневматичної зброї.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 191. Порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневма­тичної зброї і бойових припасів

Порушення правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання зазначеної зброї, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових припасів або без такого.

[У частину першу статті 191 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частині першій статті 191 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2247-IV від 16.12.2004 р.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї і бойових припасів або без такої.

[У частину другу статті 191 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У статтю 191 внесено зміни згідно із Законами України № 3806-ХП від 24.12.93 p., № 148/96-ВР від 25.04.96р.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і  швидкістю   польоту  кулі  понад   100  метрів  за секунду  і  бойових  припасів.   Вони регламентуються постановами Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему» та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622. Дозвільна система, що здійснюється органами внутрішніх справ, поширюється на бойову нарізну армійських зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, вихолощену, навчальну, несучасну стрілецьку, спортивну, мисливську нарізну, комбіновану і гладкоствольну вогнепальну зброю, бойові припаси до цих видів зброї, пневматичну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, холодну зброю (арбалети, мисливські ножі, катани, шаблі, шашки, мечі, палаші, ятагани, фінські ножі, кортики, кинджали, штики, штик-ножі, які не перебувають на озброєнні військових формувань), що належать підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам.

Вогнепальною вважається зброя, в якій снаряд (куля, шрот тощо) приводиться в рух миттєвим звільненням хімічної енергії заряду (пороху або іншої пальної суміші). До бойової нарізної вогнепальної зброї належить зброя армійських зразків або виготовлена за спеціальними замовленнями (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати, кулемети тощо). До несучасної стрілецької зброї належить вогнепальна і холодна зброя, яка знята з озброєння сучасних армії та виробництва, або та, що існує в одиничних екземплярах та малих партіях, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах спеціально для виставок (експонування) в одиничних екземплярах та малих партіях. До вихолощеної зброї належить зброя армійських зразків, спеціально пристосована до стрільби холостими зарядами, з якої неможливо зробити постріл бойовим зарядом. До навчальної вогнепальної зброї належить нарізна зброя армійських зразків (пістолети, револьвери, гвинтівки, карабіни, автомати і кулемети тощо), мисливська вогнепальна зброя приведена на заводах-виготовлювачах чи в майстернях з ремонту зброї до стану, що виключає можливість здійснення пострілу без спеціальних ремонтних робіт. До спортивної вогнепальної зброї належать спортивні пістолети, револьвери, гвинтівки, які виробником передбачені для використання в спортивних цілях, а також гладкоствольні рушниці. До мисливської вогнепальної зброї належать мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці із свердловиною «парадокс» з нарізами 100-140 мм на початку або у кінці ствола, мисливські рушниці з свердловиною «сюпра», комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи, та мисливські малокаліберні гвинтівки. Довжина стволів гладкоствольних рушниць повинна бути не менше 450 мм, а загальна довжина зброї не менше 800 мм. До бойових припасів належать патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, а також заряджені патрони для гладкоствольних мисливських рушниць, мисливський порох і капсулі. До пневматичної зброї належать пістолети, револьвери, гвинтівки калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду, в яких снаряд (куля) приводиться в рух за рахунок стиснутих газів. До холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (може бути холодною ручною та холодною метальною).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є громадяни, які мають дозвіл органів внутрішніх справ на зберігання зазначеної зброї.

Стаття 192. Порушення громадянами строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік

Порушення громадянами встановлених строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил взяття їх на облік в органах внутрішніх справ у разі зміни місця проживання - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 192 внесено зміни згідно із Законами України № 3806-ХІІ від 24.12.93 p., № 148/96-ВР від 25.04.9бр.]

[У статтю 192 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статті 192 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2247-1V від 16.12.2004 p.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок реєстрації (перереєстрації) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правила взяття її на облік.

Контроль за дотриманням правил придбання, зберігання, використання та продажу вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду неможливий без дотримання громадянами встановлених правил її реєстрації (перереєстрації), а також постановки на облік.

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622, придбана громадянами гладкоствольна, нарізна, комбінована мисливська вогнепальна, пневматична та холодна зброя протягом десяти днів з дня придбання має бути зареєстрована в органах внутрішніх справ за місцем проживання власника з одержанням дозволу на її зберігання, носіння. Мисливські ножі придбаються громадянами з дозволу органу внутрішніх справ на право зберігання і носіння мисливської вогнепальної зброї, а також арбалетів, що використовуються громадянами виключно для полювання.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні громадянами встановлених строків реєстрації (перереєстрації) вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду або правил взяття їх на облік в органах внутрішніх справ у разі зміни місця проживання.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 18 років.

Стаття 193. Ухилення від реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів

Ухилення від реалізації вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання і носіння, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням зброї і бойових припасів.

[У статтю 193 внесено зміни згідно із Законами України № 3806-ХП від 24.12.93 р. № 148/96-ВР від 25.04.9бр.]

[У статтю 193 внесено зміни згідно із Законом України№ 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статті 193 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2247-IV від 16.12.2004 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері суспільної безпеки та порядку управління.

Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622, дозвіл на зберігання та носіння цієї зброї може бути анульовано органами внутрішніх справ. У разі анулювання органом внутрішніх справ дозволу на зберігання зброї вона, а також бойові припаси до неї в 15-денний строк передаються власниками чи їхніми представниками на комісійний продаж або можуть бути подаровані особі, що має дозвіл на придбання такої зброї. Якщо власник зброї у зазначений строк відповідного рішення щодо її реалізації не прийняв, вона вилучається і передається в комісійну торгівлю з поверненням власнику її вартості після продажу.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в ухиленні від реалізації вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів громадянами, в яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання і носіння.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути громадянин, у якого органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на зберігання і носіння вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї.

Стаття 194. Порушення працівниками торговельних підприємств (організацій) порядку продажу вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів

Продаж працівниками торговельних підприємств (організацій) вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів підприємствам, установам, організаціям та громадянам, що не мають на це відповідного дозволу органів внутрішніх справ, - тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 194 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині першій статті 194 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2247-IVвід 16.12.2004 p.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному    стягненню    за    порушення,    передбачене    частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 194 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР _від 07.02.97p.]

[У статтю 194 внесено зміни згідно із Законами України № 3806-ХП від 24.12.93 p., № 148/96-ВР від 25.04.96р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері реалізації вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів.

Підстави та порядок реалізації зброї врегульовано «Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення та боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду» затвердженими Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ № 53/213 від 04.04.2001 р. Вогнепальна, пневматична, холодна зброя повинна продаватися громадянам на підставі дозволів органів внутрішніх справ на її придбання (мисливські ножі - на підставі дозволу органу внутрішніх справ на право зберігання і носіння мисливської вогнепальної зброї невійськового призначення, а також арбалетів) та паспорта громадянина або документа, який посвідчує особу. Продаж нарізної зброї юридичним, фізичним особам повинен здійснюватися тільки після проведення суб'єктом господарювання її відстрілу в підрозділах науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів ГУМВС України в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Київській області, УМВС України в областях та м. Севастополі.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у продажу працівниками торговельних підприємств (організацій) вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів підприємствам, установам, організаціям та громадянам, що не мають на це відповідного дозволу органів внутрішніх справ.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути працівники торговельних підприємств, які здійснюють торгівлю вогнепальною, холодною чи пневматичною зброєю і бойовими припасами.

Стаття 195. Порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів

Порушення правил зберігання або перевезення вогнепальної чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів працівниками підприємств, установ, організацій, відповідальними за їх охорону, а так само використання ними зазначеної зброї і бойових припасів не за призначенням - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 195 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміні­стративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 195 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У статтю 195 внесено зміни згідно із Законами України № 3806-ХІІ від 24.12.93 р._: № 148/96-ВР від 25.04.96 p.]

Об'єктом цього правопорушення є правила зберігання та перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні правил зберігання або перевезення вогнепальної чи холодної зброї, а також пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду і бойових припасів працівниками підприємств, установ, організацій, відповідальними за їх охорону, а також використанні ними зазначеної зброї і бойових припасів не за призначенням. Ці правила встановлені Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 р. № 622. Контроль за дотриманням правил зберігання та перевезення покладено на органи внутрішніх справ.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути працівники підприємств, установ та організацій, на яких покладено відповідальність за зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів.

Стаття 195¹. Порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони

Порушення порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних засобів самооборони або без такої.

[У частину першу статті 195^і внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних засобів самооборони.

[У частину другу статті 195' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97р.]

[Кодекс доповнено статтею 195' згідно із Законом України № 3806-ХІІ від 24.12.93 p.]

[У статтю 195' внесено зміни згідно із Законом України № 148/96-ВР від 25.04.96 р.]

Об'єктом цього правопорушення є громадський порядок та громадська безпека. Предметом   правопорушення,   передбаченого   ст.   195^і,   є   встановлений   порядок розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони.

Вимоги щодо дотримання порядку розробки, виготовлення, реалізації спеціальних засобів самооборони викладені в Положенні про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 07.09.1993 p., а також «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу» затвердженими Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства внутрішніх справ № 53/213 від 04.04.2001 р. Виготовлення та реалізація (продаж) спеціальних засобів самооборони здійснюється на підставі спеціального дозволу - ліцензії, виданої у встановленому порядку на кожен вид засобів самооборони. Спеціальні засоби самооборони повинні бути сертифіковані у встановленому законом порядку.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, може виражатися як в діях, пов'язаних з неналежним виконанням встановлених правил, так і у бездіяльності, яка полягає у невиконанні встановлених вимог.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 195². Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них

Порушення порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них або без такої, а на посадових осіб - від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них або без такої.

[У частину першу статті 195² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміні­стративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них, а на посадових осіб - від п'яти До десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією газових пістолетів і револьверів та патронів до них.

[У частину другу статті 195² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97р.]

[Кодекс доповнено статтею 195² згідно із Законом України № 3806-ХІІ від 24.12.93 p.]

[У статтю 195^і внесено зміни згідно із Законом України№ 148/96-ВР від 25.04.96p.]

Об'єктом цього правопорушення є громадський порядок та громадська безпека.

Предметом цього правопорушення є встановлений порядок придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них.

Вимоги щодо дотримання порядку придбання, зберігання, реєстрації або обліку газових пістолетів і револьверів та патронів до них. Викладені в Положенні про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених   речовинами   сльозоточивої   та   дратівної   дії,   затверджені   Постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 07.09.1993 р. До спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, дозволених до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування, належать: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики); газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Дозволи на придбання і зберігання (носіння) газових пістолетів і револьверів та патронів до них видаються органами внутрішніх справ громадянам, які досягли 18-річного, за умови наявності висновку (довідки) медичного закладу (лікувально-кваліфікаційної комісії) встановленої форми про те, що за станом здоров'я вони можуть володіти (користуватися) спеціальними засобами самооборони та ознайомлені з порядком їх зберігання (носіння) і застосування. Кількість газових пістолетів (револьверів), які можуть бути у власності громадян, не обмежується

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, може виражатися як в діях, пов'язаних з неналежним виконанням встановлених правил, так і у бездіяльності, яка полягає у невиконанні встановлених вимог.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни, що досягли 18-річного віку.

Стаття 195³. Порушення правил застосування спеціальних засобів самооборони

Застосування спеціальних засобів самооборони з порушенням установлених правил - тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних засобів самооборони.

[У частину першу статті 195^s внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних засобів самооборони.

[У частину другу статті 195^s внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[Кодекс доповнено статтею 195³ згідно із Законом України № 3806-ХН від 24.12.93 p.]

[У статтю 195^і внесено зміни згідно із Законом України № 148/96-ВР від 25.04.96 р.]

Об'єктом цього правопорушення є громадський порядок та громадська безпека.

Суворе дотримання правил застосування спеціальних засобів самозахисту за будь-яких обставин - є основою правомірного застосування засобів самозахисту.

До спеціальних засобів самооборони належать: упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) та газові пістолети і револьвери та патрони до них калібру 6, 8 і 9 міліметрів, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Порядок застосування спеціальних засобів самооборони визначається Положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 07.09.1993 р. Спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, застосовуються громадянами: для захисту від злочинних посягань на своє життя і здоров'я, житло та майно чи життя і здоров'я, житло та майно інших громадян; для захисту від нападу на приміщення організації, установи та суб'єкта підприємницької діяльності, де вони працюють; для затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або вчинити опір, з наступною передачею її працівникам органів внутрішніх справ. Перед застосуванням спеціальних засобів самооборони громадянин якщо є можливість, зобов'язаний попередити нападника про свій намір їх застосувати. Якщо внаслідок застосування спеціальних засобів самооборони нападникові заподіяно тілесне ушкодження або він помер, громадянин, що застосував такі засоби, зобов'язаний негайно викликати швидку медичну допомогу, вжити заходів щодо забезпечення охорони місця події та сповістити про це органи внутрішніх справ і прокуратури. Забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони у разі значного скупчення людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. Категорично забороняється застосовувати спеціальні засоби самооборони до працівників правоохоронних та природоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов'язків.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, може виражатися як в діях, пов'язаних з неналежним виконанням встановлених правил, так і у бездіяльності, яка полягає у невиконанні встановлених вимог.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути особи, що досягли 18-річного віку.

Стаття 195⁴. Порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами

Порушення порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами, - тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією електрошокових пристроїв і спеціальних засобів.

[У частину першу статті 195⁴ внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.J

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією електрошокових пристроїв і спеціальних засобів.

[У частину другу статті 195⁴ внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97р.]

[Кодекс доповнено статтею 195⁴ згідно із Законом України № 148/96-ВР від 25.04.96 p.J

Об'єктом цього правопорушення є громадський порядок та громадська безпека.

Предметом посягання цього правопорушення є встановлений порядок виробництва, придбання, зберігання та продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні порядку виробництва, придбання, зберігання чи продажу електрошокових пристроїв і спеціальних засобів, що застосовуються правоохоронними органами.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути посадові особи та громадяни.

Стаття 195⁵. Незаконне придбання або зберігання спеці, альних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації

Незаконне придбання або зберігання спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації-тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації та на посадових осіб - від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації.

[Кодекс доповнено статтею 195⁵ згідно із Законом України № 1703-1V від 11.05.2004 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту інформації.

Засоби для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації визначаються як технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, запрограмовані або модернізовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. До таких засобів належать: спеціальні технічні засоби для негласного отримання та реєстрації аудіоінформації; спеціальні технічні засоби для негласного візуального спостереження та документування; спеціальні технічні засоби для негласного прослуховування телефонних переговорів; спеціальні технічні засоби для негласного перехоплення та реєстрації інформації з технічних каналів зв'язку; спеціальні технічні засоби для негласного контролю поштових повідомлень і відправлень; спеціальні технічні засоби для негласного обстеження предметів і документів; спеціальні технічні засоби для негласного проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об'єкти та їх обстеження; спеціальні технічні засоби для негласного контролю за переміщенням транспортних засобів та інших об'єктів; спеціальні технічні засоби,для негласного отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у незаконному придбанні або зберіганні спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку та інших засобів негласного отримання інформації.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктами правопорушення є посадові особи та громадяни.

Стаття 195⁵. Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів

Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти п'яти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією піротехнічних засобів.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією піротехнічних засобів.

[Кодекс доповнено статтею 195'' згідно із Законом України№ 2247-IVвід 16.12.2004p.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів. Він регламентується Тимчасовими правилами обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, затвердженими наказом МВС України від 23.12.2003 р. № 1649.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів. Однак слід зазначити, що наведені Тимчасові правила не містять поняття «піротехнічний засіб», у них використовується термін «піротехнічний виріб». З огляду на тлумачення сутності зазначених понять, їх можна використовувати як тотожні.

Піротехнічний виріб - це пристрій, який призначено для створювання необхідного ефекту (світового, іскрового, димового, звукового, змішуваного) за допомогою горіння (вибуху) піротехнічного складу. Виділяють два види піротехнічних виробів, залежно від їх призначення. Побутові призначення піротехнічні вироби призначені для розваг (проведення феєрверків), їх вільно продають населенню, поводження з ними не потребує спеціальних знань та навичок, а використання з дотриманням вимог інструкції із застосування, яка додається до піротехнічного виробу або наноситься на його споживчому пакуванні, забезпечує за межами небезпечних зон безпеку здоров'я та життя людей, не призводить до пошкодження майна і нанесення шкоди навколишньому середовищу. Вони належать до першого класу небезпечних вантажів (1.4G та 1.4S) згідно з ГОСТ 19433-88. Піротехнічний виріб технічного та спеціального призначення - виріб, користування якими потребує спеціальних знань та навичок, відповідної атестації виконавців (користувачів) і(або) забезпечення відповідних умов технічного оснащення. Такі піротехнічні вироби належать до І класу небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433-88.

Виробництво побутових піротехнічних виробів на підприємствах усіх форм власності здійснюється за наявності дозволів на початок роботи, виданих органом Державного комітету України з нагляду за охороною праці та органом Державного пожежного нагляду, і за наявності повного обсягу технічної документації, визначеного нормативними актами, чинними на території України. Для забезпечення безпеки робіт, пов'язаних із виробництвом побутових піротехнічних виробів, слід керуватися діючими стандартами, нормативними актами з питань пожежної безпеки, охорони праці, санітарними нормами та іншими нормативними документами, що регламентують вимоги безпеки. Усі працівники, безпосередньо пов'язані з виробництвом побутових піротехнічних виробів, повинні допускатися до робіт тільки після проходження спеціального навчання, інструктажу та перевірки знань з питань пожежної безпеки (відповідно до вимог Переліку посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, та порядку їх організації та Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, охорони праці (Типового положення про навчання з питань охорони праці) та Переліку посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці і забезпечення безпеки робіт у порядку, установленому чинними нормативними актами. Усі роботи ³ виробництва побутових піротехнічних виробів мають проводитись відповідно до нормативних документів (ДСТУ, ТУ тощо) на атестованому та справному обладнанні ¹ відповідати вимогам інструкції на безпечне проведення відповідних видів робіт. Підприємство з виробництва побутових піротехнічних виробів має знаходитись у зоні обслуговування пожежного депо. Побутові піротехнічні вироби підлягають обов'язковій сертифікації на відповідність до вимог безпеки ДСТУ 4105-2002.

Побутові піротехнічні вироби, ввезені на територію України для реалізації в торговельній мережі населенню, підлягають обов'язковій сертифікації на відповідність вимогам безпеки згідно з ДСТУ 4105-2002.

Порядок зберігання піротехнічних виробів детально визначено у Тимчасових правилах обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, затверджених наказом МВС України від 23.12.2003 р. № 1649.

Перевезення побутових піротехнічних виробів територією України має здійснюватись відповідно до вимог Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» № 1644-14, Правил перевезення небезпечних вантажів на відповідному виді транспорту (залізничному, морському, річковому, авіаційному) та автомобільним транспортом згідно з вимогами Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) та Правил дорожнього руху.

Продаж побутових піротехнічних виробів у спеціалізованих відділах (секціях) підприємств з універсальним асортиментом товарів дозволяється тільки на верхніх поверхах торговельних приміщень за умови виконання Правил пожежної безпеки в Україні. На нижніх поверхах таких торговельних підприємств у вітринах і на стендах можуть розташовуватися муляжі побутових піротехнічних виробів, які не мають усередині піротехнічного складу. Суб'єктам господарювання забороняється: розміщувати спеціалізовані відділи (секції) з продажу побутових піротехнічних виробів ближче 4-х метрів від евакуаційних виходів; розміщувати підприємства з продажу піротехнічних побутових виробів у будівлях іншого призначення (не призначених для торгівлі) та організовувати продаж побутових піротехнічних виробів у спеціалізованих відділах (секціях) підприємств з універсальним асортиментом непродовольчих товарів, які розташовані в будівлях іншого призначення; розміщувати спеціалізовані підприємства з продажу побутових піротехнічних виробів у будинках, де розміщено громадські заклади; продавати побутові піротехнічні вироби без захищення фітилів для приведення у дію виробу захисними ковпачками, плівками або пакуванням.

Застосування побутових піротехнічних виробів здійснюється споживачем відповідно до інструкції, розміщеній на виробі або на споживчому пакуванні виробу. Забороняється застосування споживачем побутових піротехнічних виробів у заборонений рішеннями органів місцевого самоврядування час, за винятком днів святкування Нового року в ніч з 31 грудня на 1 січня. При проведенні масових заходів забороняється застосування споживачем побутових піротехнічних виробів, що можуть створити небезпеку травмування людей осколками, горючими елементами та частинами побутових піротехнічних виробів, що рухаються.

Забороняється: кидати побутові піротехнічні вироби, ударяти по них будь-якими предметами, тягти за фітиль; переносити побутові піротехнічні вироби в кишенях, під одягом, зберігати без пакування; залишати побутові піротехнічні вироби без догляду; будь-яка переробка побутових піротехнічних виробів та їх розбирання; використання побутових піротехнічних виробів другого і третього класу небезпеки особами молодше за 18 років; використовувати побутові піротехнічні вироби, які створюють ефекти на висоті та(або) шумові ефекти, ближче 100 м від лікарень, церков, дитячих установ, шкіл, будинків престарілих та інших громадських споруд і житлових будинків; кидати приведені в дію побутові піротехнічні вироби під ноги перехожих, із вікон та балконів, здійснювати феєрверки з дахів домів та інші дії, від яких можуть постраждати люди або майно; використання побутових піротехнічних виробів особами, які знаходяться в нетверезому стані.

При поводженні з побутовими піротехнічними виробами, не пов'язаними з приведенням в дію піротехнічних виробів, не допускається куріння та застосування відкритого вогню. Використання побутових піротехнічних виробів для демонстрацій феєрверків професійними піротехніками повинно проводитись відповідно до вимог нормативних актів України, які регулюють професійне використання піротехнічних виробів в Україні.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 196. Порушення правил навчання карате

Порушення встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільне, без дозволу відповідних органів, навчання прийомів карате - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 196 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок організації навчання спортивним єдиноборствам.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні встановлених правил відкриття секцій спортивного карате або набору до них громадян чи навчання в секціях прийомів, заборонених спортивними правилами, а також самовільному, без дозволу відповідних органів, навчанні прийомів карате.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 197. Проживання без паспорта

[У назві статті 197 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Проживання   громадян,   зобов'язаних   мати   паспорт,   без   паспорта або   за   недійсним   паспортом,   проживання   без   реєстрації  -  тягне   за собою   попередження   або   накладення   штрафу   від   одного   до   трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 197 внесено зміни згідно із Законом України № 296/95-ВР від 11.07.95 p.] [У статтю 197 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статті 197 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері паспортного режиму.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у проживанні громадян, зобов'язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, проживанні без реєстрації.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 198. Умисне зіпсуття паспорта чи втрата його з необережності

Умисне зіпсуття паспорта чи недбале зберігання паспорта, що спричинило його втрату - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 198 внесено зміни згідно із Законом України № 296/95-ВР від 11.07.95 p.]

[У статтю 198 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері паспортного режиму.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в умисному зіпсутті паспорта чи недбалому зберіганні паспорта, що спричинило його втрату.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 199. Допущення проживання без паспорта

[У назві статті 199 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Допущення особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи, проживання громадян без паспортів або за недійсними паспортами чи без реєстрації, а так само допущення громадянами проживання у займаних ними жилих приміщеннях осіб без паспортів, без реєстрації - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 199 внесено зміни згідно із Законом України № 296/95-ВР від 11.07.95 p.] [У статтю 199 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статті 199 деякі слова виключено згідно із Законом України № 2342-ПІ від 05.04.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері паспортного режиму.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у допущенні особами, відповідальними за додержання правил паспортної системи, проживання громадян без паспортів або за недійсними паспортами чи без реєстрації, а також допущенні громадянами проживання у займаних ними жилих приміщеннях осіб без паспортів, без реєстрації.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, до компетенції якої належить відповідальність за додержання правил паспортної системи.

Стаття 200. Прийняття на роботу без паспорта

[У назві статті 200 деякі слова виключено згідно із Законом України № 390/97-ВР від 20.06.97 p.]

Прийняття посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 200 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині першій статті 200 деякі слова виключено згідно із Законом України № 390/97-ВР від 20.06.97p.]

Те саме порушення, допущене посадовою особою після застосування до неї протягом року заходу адміністративного стягнення за такі дії, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 200 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 200 внесено зміни згідно із Законом України № 296/95-ВР від 11.07.95 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері паспортного режиму.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у прийнятті посадовими особами підприємств, установ, організацій на роботу громадян без паспортів або з недійсними паспортами.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути лише посадова особа підприємства, установи, до компетенції якої належить прийняття громадян на роботу.

Стаття 201. Незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу

Незаконне вилучення посадовими особами паспортів у громадян або прийняття паспортів у заставу - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 201 внесено зміни згідно із Законом України № 296/95-ВР від 11.07.95 p.] [У статтю 201 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері паспортного режиму.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у незаконному вилученні посадовими особами паспортів у громадян або прийнятті паспортів у заставу.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути лише посадова особа.

Стаття 202. Порушення прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України

[Статтю 202 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 812-X1V від 02.07.99 р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у захисту та охорони державного кордону України. Зазначені відносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державний кордон України» та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через Державний кордон України. Державний кордон України - це лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів Держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів. Координація діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави із захисту державного кордону здійснюється Державною прикордонною службою України. Охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

У прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує правила в'їзду, тимчасового перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України. Дозвіл на в'їзд, тимчасове перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу здійснює Державна прикордонна служба України. У необхідних випадках Державна прикордонна служба України може запроваджувати додаткові тимчасові режимні обмеження на в'їзд і провадження робіт у прикордонній смузі.

Режим у пунктах пропуску через Державний кордон України - це порядок перебування і пересування всіх осіб і транспортних засобів у межах території прикордонних залізничних і автомобільних станцій, морських і річкових портів, аеропортів і аеродромів, відкритих для міжнародного сполучення, а також здійснення іншої діяльності, пов'язаної з пропуском через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, - визначається згідно з законодавством України Державною прикордонною службою України разом з компетентними органами. У приміщеннях і місцях, де здійснюється прикордонний контроль, Державна прикордонна служба України встановлює додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в них осіб, які беруть участь у контролі та обслуговуванні пасажирів і транспортних засобів закордонного прямування, відправленні з пунктів пропуску транспортних засобів, що вибувають за кордон і прибувають в Україну, а також інші обмеження для запобігання незаконному перетинанню державного кордону України.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Стаття 203. Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України

Порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебу­вання в Україні, тобто проживання без документів на право проживання _в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чинність цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром набути статусу біженця незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення до відповідного органу міграційної служби із заявою про надання їм статусу біженця відповідно до Закону України «Про біженців».

[Статтю 203 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1299-IV від 20.11.2003 р.]

Об'єктом цього правопорушення є правила перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземців та осіб без громадянства. Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюється законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р. № 3929-ХІІ, «Про біженців» від 21.06.2001 р. № 2557-ІП, Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до зазначених правових актів іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у вчиненні таких діянь: порушенні іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу    передбачено    законодавством    України,    або    недодержанні    встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, порушенні правил транзитного проїзду через територію України, недодержанні іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушенні встановленого терміну перебування в Україні. Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки на постійне або тимчасове проживання. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Працевлаштування в Україні іноземців та осіб без громадянства, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування.

Іноземці та особи без громадянства можуть пересуватися на території України і обирати місце проживання в ній відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Обмеження в пересуванні та виборі місця проживання допускаються, коли це необхідно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною. Юридичні і фізичні особи, які приймають іноземців та осіб без громадянства, забезпечують своєчасне роз'яснення їм прав, свобод і обов'язків, передбачених законодавством України, ведуть відповідний облік цих осіб, а також несуть відповідальність за своєчасне оформлення документів на право їх перебування в Україні, пересування по території країни і виїзд з України після закінчення визначеного терміну їх перебування. Приймати іноземців та осіб без громадянства можуть зареєстровані в установленому порядку українські, спільні чи іноземні підприємства, установи й організації, а також фізичні особи, які постійно проживають в Україні або тимчасово тут перебувають у зв'язку з навчанням, стажуванням тощо.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути іноземець або особа без громадянства.

Стаття 204. Порушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації, прописки або виписки іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів

[Назву статті 204 доповнено згідно із Законом України № 1299-IV від 20.11.2003 p.]

Порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, надання їм житла, а також інші порушення, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання, -тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 204 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2247-Ш від 18.012001 p.]

[У статтю 204 внесено зміни згідно із Законом України № 1299-IV від 20.11.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації, прописки або виписки іноземців та осіб без громадянства. Зазначені відносини регулюються Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р. № 3929-XII, «Про біженців» від 21.06.2001 р. № 2557-Ш, Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, Порядком оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 р. № 2028 та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні посадовими особами підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України, встановленого порядку працевлаштування, прийняття на навчання іноземців та осіб без громадянства, наданні їм житла, вчиненні інших порушень, якщо вони будь-яким чином сприяють іноземцям та особам без громадянства в ухиленні від виїзду з України після закінчення терміну перебування або спрямовані на їх незаконну реєстрацію, оформлення документів на проживання. Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання та іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України (далі - роботодавець), можуть використовувати працю іноземців лише за наявності у них дозволів на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Приймати іноземців можуть платники страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, зареєстровані у місцевих Центрах зайнятості. Роботодавці, які запрошують іноземців з метою працевлаштування, забезпечують своєчасне роз'яснення їм прав, свобод та обов'язків, передбачених законодавством, ведуть відповідний облік цих осіб, а також несуть відповідальність за своєчасне оформлення документів на право їх перебування в Україні. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом). Дозвіл на працевлаштування видається на період до одного року. Цей термін може бути продовжено, для чого Роботодавцю слід звернутися у визначеному порядку до відповідного центру зайнятості не пізніше ніж за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу на працевлаштування. Продовження терміну дії дозволу на працевлаштування є підставою Для звернення до органу внутрішніх справ стосовно продовження терміну перебування в Україні.

Дострокове розірвання контракту з роботодавцем, зазначеним у дозволі на працевлаштування, з його ініціативи, а також з ініціативи або з вини іноземця встановлення факту повідомлення ними неправдивих відомостей у документах на отримання дозволу, визнання особи згідно із законодавством небажаною для перебування в Україні має наслідком анулювання дозволу на працевлаштування. Про дострокове розірвання контракту роботодавець протягом трьох робочих днів повинен повідомити відповідний центр зайнятості, Держкомкордон та орган внутрішніх справ. Роботодавець протягом трьох робочих днів з дати початку та припинення роботи іноземця письмово повідомляє відповідний центр зайнятості про цю дату та забезпечує реєстрацію паспортного документа іноземця у відповідному органі внутрішніх справ.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення можуть бути посадові особи підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, у тому числі іноземних суб'єктів господарської діяльності, що діють на території України.

Стаття 204¹. Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, -тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Чинність цієї статті не поширюється на випадки повернення в Україну без встановлених документів громадян України, які стали жертвами злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми, а також на випадки прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства з метою отримання притулку або набуття статусу біженця, якщо вони в установлений законом термін звернулися до відповідних органів державної влади щодо надання їм притулку чи статусу біженця.

[Кодекс доповнено статтею 204^і згідно із Законом України № 2247-ІП від 18.01.2001 pj

[Статтю204' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1723-IV від 18.05.2004 p.J

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України (див. коментар до ст. 202 КпАП).

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Морські та річкові невійськові судна і військові кораблі перетинають державний кордон України відповідно до цього Закону, інших актів законодавства, а також правил, що видаються уповноваженими на те державними органами України і публікуються в установленому порядку. Іноземні невійськові судна і військові кораблі, які зайшли в територіальне море або внутрішні води України з порушенням встановлених правил заходження в ці води, є порушниками режиму державного кордону (порушниками державного кордону України). Іноземні підводні човни та інші підводні транспортні засоби є порушниками державного кордону України і в тих випадках, коли вони перетинають державний кордон України в підводному положенні або перебувають у цьому положенні під час плавання та перебування в територіальному морі та внутрішніх водах України. Повітряні судна перетинають державний кордон України у спеціально виділених повітряних коридорах відповідно до зазначеного Закону, інших актів законодавства, а також правил, що видаються уповноваженими на те державними органами України і публікуються в установленому порядку. Переліт державного кордону України поза повітряними коридорами допускається тільки з дозволу уповноважених на те державних органів України. Порушниками порядку перетинання державного кордону України у повітряному просторі (порушниками державного кордону України) є повітряні судна та інші літальні апарати, що перетнули державний кордон України без відповідного дозволу компетентних органів України або вчинили інші порушення правил перельоту через державний кордон України. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку. Не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин. Під час надзвичайних ситуацій, зумовлених великими аваріями, катастрофами і стихійним лихом, аварійно-рятувальні формування перетинають державний кордон України для локалізації та ліквідації таких ситуацій у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України.

Необхідно вирішити питання паралельного існування двох видів відповідальності: кримінальної (ст. 331 КК України) і адміністративної (ст. 204^і КпАП) за одні і ті самі дії ~ незаконне перетинання державного кордону України, адже диспозиції названих статей майже тотожні. Така двозначність з правової точки зору є недопустимою, адже вона створює парадоксальні ситуації в практичному застосуванні законодавства.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

Стаття 205. Невжиття заходів до забезпечення своєчасної реєстрації іноземців і осіб без громадянства

[У назву статті 205 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Невжиття громадянами, які запросили в Україну іноземців і осіб без громадянства в приватних справах і надали їм жилу площу, заходів д₀ забезпечення у встановленому порядку їх своєчасної реєстрації - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 205 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 205 внесено зміни згідно із Законом України № 2247-Ш від 18.01.2001 p.] [У статтю 205 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.] [У статтю 205 внесено зміни згідно із Законом України № 1299-IV від 20.11.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері реєстрації іноземців і осіб без громадянства. Зазначені відносини регулюються Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р. № 3929-XII, «Про біженців» від 21.06.2001 р. № 2557-ІІІ, Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, Порядком оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. № 2028 та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у невжитті громадянами, які запросили в Україну іноземців і осіб без громадянства в приватних справах і надали їм жилу площу, заходів щодо забезпечення у встановленому порядку їх своєчасної реєстрації. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні, зобов'язані мати паспортний документ, яким є документ, що підтверджує громадянство іноземця та особи без громадянства або посвідчує особу без громадянства, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, дає право виїзду за кордон і визнаний Україною. Паспортний документ реєструється в порядку, встановленому Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074. Юридичні і фізичні особи, які приймають іноземців та осіб без громадянства, забезпечують своєчасне роз'яснення їм прав, свобод і обов'язків, передбачених законодавством України, ведуть відповідний облік цих осіб, а також несуть відповідальність за своєчасне оформлення документів на право їх перебування в Україні, пересування по території країни і виїзд з України після закінчення визначеного терміну їх перебування.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в'їзду - на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.

Продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється органами внутрішніх справ у порядку, встановленому МВС відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути громадяни, які запросили в Україну іноземців і осіб без громадянства в приватних справах і надали їм жилу площу.

Стаття 206. Порушення порядку надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг

Надання громадянами іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприяння їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, -тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 206 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1299-1V від 20.11.2003 p.J

Об'єктом цього правопорушення є порядок надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та інших послуг. Зазначені відносини регулюються Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р. № 3929-ХІІ, «Про біженців» від 21.06.2001 р. № 2557-III, Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, Порядком оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. № 2028 та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у наданні громадянами іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприянні їх незаконній реєстрації, оформленні документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також наданні інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства ^в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України. За умови виконання передбачених ч. 6 статті Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» формальностей іноземці та особи без громадянства можуть вільно пересуватися на території України, якщо інше не передбачено законодавством України. У разі коли це потрібно для забезпечення безпеки України, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які постійно проживають в Україні, Кабінет Міністрів України може встановлювати обмеження для іноземців та осіб без громадянства У   пересуванні   та  виборі   ними   місця   проживання   в  Україні.   Порядок   пересування на території України іноземців та осіб без громадянства, паспортні документи яких зареєстровані в Міністерстві закордонних справ чи його представництвах, визначається цим Міністерством. Іноземні кореспонденти і журналісти, акредитовані при прес-центрі Міністерства закордонних справ, та члени їхніх сімей пересуваються по території України у порядку, встановленому цим міністерством. Перебування іноземців та осіб без громадянства у місцевостях з контрольованим порядком в'їзду дозволяється на підставі-віз для перебування в Україні (із зазначенням конкретної місцевості), що видаються дипломатичними представництвами і консульськими установами України за кордоном якщо інше непередбачено міжнародним договором України; дозволів органів внутрішніх справ, що видаються іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну на запрошення організацій, що їх приймають, на підставі письмових звернень цих організацій, погоджених у встановленому порядку, а тих, що прибули по лінії постійних іноземних представництв чи у приватних справах або постійно проживають в Україні, - на підставі їх особистої письмової заяви. На прохання організацій, що приймають іноземців та осіб без громадянства, цим особам може бути видано дозвіл на багаторазові в'їзди до цих місцевостей. Юридичні і фізичні особи в Україні не мають права приймати іноземців та осіб без громадянства, які незаконно в'їхали в Україну, втратили підстави для подальшого перебування в Україні або пред'явили документи, оформлені з порушенням Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, та надавати їм послуги.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 206¹. Незаконне перевезення іноземців та осіб без громадянства територією України

Перевезення водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України, -тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів, -тягне за собою накладення штрафу на власників транспортних засобів або посадових осіб підприємств, установ, організацій, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу чи без такої і на водіїв - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або групою осіб, або щодо кількох іноземців та осіб без громадянства, а так само перевезення іноземців та осіб без громадянства в обладнаних власниками транспортних засобів або водіями спеціальних схованках для перевезення людей, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортних засобів чи без такої.

[Кодекс доповнено статтею 206' згідно із Законам України № 1299-IV від 20.11.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є правила перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні  і транзитного проїзду їх через територію України. Зазначені правила регулюються Законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 р. № 3929-ХІІ, «Про біженців» від 21.06.2001 р. № 2557-]Ц Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074, та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, полягає у перевезенні водіями іноземців та осіб без громадянства на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним перетинанням осіб через державний кордон України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, полягає в обладнанні власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів.

Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності, ч. 2 - у формі прямого умислу.

Суб'єктами правопорушення можуть бути водії транспортних засобів.

Стаття 207. Неповернення капітаном іноземного судна перепусток на право сходження на берег осіб суднового екіпажу

Неповернення капітаном іноземного судна, крім військового, на контрольно-пропускний пункт перепусток на право сходження на берег осіб суднового екіпажу і перебування їх на території порту і портового міста під час стоянки судна в порту України, за винятком випадків неподання перепустки внаслідок самовільної неявки особи суднового екіпажу, -тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 207 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 207 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері управління.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у неповерненні капітаном іноземного судна, крім військового, на контрольно-пропускний пункт перепусток на право сходження на берег осіб суднового екіпажу і перебування їх на території порту і портового міста під час стоянки судна в порту України, за винятком випадків неподання перепустки внаслідок самовільної неявки особи суднового екіпажу.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення є капітан іноземного судна, крім військового.

Стаття 208.

[Статтю 208 виключено згідно із Законом України № 2415-111 від 17.05.2001 p.]

Стаття 208¹.

[Кодекс доповнено статтею 208' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР № 158-ХІІвід 03.08.90р.]

[Статтю 208' виключено згідно із Законом України № 2415-111 від 17.05.2001 p.]

Стаття 209.

[Статтю 209 виключено згідно із Законам України № 2415-Ш від 17.05.2001 p.]

Стаття 210. Порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу

[У назві статті 210 деякі слова виключено згідно із Законом України № 1014-У від 11.05.2007р.]

Порушення військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 210 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.J

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті або частиною першою статті 211 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 210 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97 p.J

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні),  міські (об'єднані  міські) військові  комісаріати (далі -   районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Порядок утворення та повноваження територіальних центрів, філіалів комплектування військовослужбовцями за контрактом визначаються положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники -    особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову   службу;   військовозобов'язані   —   особи,   які   перебувають   у   запасі   для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період,  а також для  виконання  робіт  із  забезпечення  оборони  держави;  резервісти -    військовозобов'язані, які у добровільному порядку проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов'язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Жінки, які мають фах, споріднений з відповідною військово-обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров'я, віком та сімейним станом, беруться на військовий облік військовозобов'язаних. Жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб  рядового,  сержантського   і  старшинського  складу;   військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни. Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період. Громадяни України в добровільному порядку можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору, умови і порядок проходження служби у військовому резерві визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженим Указом Президента України від 01.02.2007 р. № 66/2007, та іншими нормативно-правовими актами. Структура військового резерву людських ресурсів установлюється Міністерством оборони України та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні військовозобов'язаними чи призовниками правил військового обліку, неявці їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасному поданні в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушенні порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах. Для вчинення цього правопорушення характерна бездіяльність винних осіб щодо ставлення до покладених обов'язків.

Військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов'язаних. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобов'язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, іншими міністерствами та центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.

Персонально-якісний облік військовозобов'язаних Служби безпеки України покладається на відповідні облікові органи Служби безпеки України.

Персонально-первинний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей  щодо призовників та військовозобов'язаних за місцем їх  проживання.  У сільській місцевості, а також у містах і селищах, де відсутні військові комісаріати, облік ведеться органами місцевого самоврядування.

Персональний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей щодо призовників і військовозобов'язаних за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, не заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

На спеціальному військовому обліку перебувають військовозобов'язані, заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовий облік резервістів ведеться в міських (районних) військових комісаріатах, а також територіальних центрах (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіалах (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом, військових частинах відповідно до порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України.

Військовий облік громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, ведеться дипломатичними та консульськими представництвами України. Дипломатичні та консульські представництва України зобов'язані забезпечити прибуття до місця проживання на території України громадян України, які досягли повноліття і не мають відстрочки або не звільнені від призову на строкову військову службу, для проходження призовної комісії та сприяти поверненню військовозобов'язаних в Україну в разі проведення мобілізації та у воєнний час. Особливості ведення військового обліку громадян, які тимчасово перебувають за кордоном, визначаються Кабінетом Міністрів України. Військовий облік громадян України, які постійно проживають за кордоном, не ведеться.

Взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників: приписані до призовних дільниць; які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянства України і згідно з Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» підлягають приписці до призовних дільниць; 2) на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; звільнені з альтернативної (невійськової) служби; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади з питань Цивільного захисту, Державного департаменту України з питань виконання покарань, Державної податкової адміністрації України; які набули громадянства України і згідно з Цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; виключені з військового обліку Служби безпеки України; які відповідно до статті 18 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» звільнені від призову на строкову військову службу.

Після набуття чинності Указом Президента України щодо проведення чергового призову: призовники, яким надійшла повістка районного (міського) військового комісаріату на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов'язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці; у разі якщо за будь-яких обставин повістка не надійшла, громадяни призовного віку зобов'язані з'явитися до Призовної дільниці в десятиденний строк з дня початку відповідного чергового призову, визначеного Указом Президента України.

Призовники та військовозобов'язані після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік. У воєнний час виїзд призовників і військовозобов'язаних з місця проживання без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється.

Зняттю з військового обліку призовників та військовозобов'язаних у військових комісаріатах підлягають громадяни України: 1) з військового обліку призовників: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які вибувають на строк більше трьох місяців за межі України; які взяті згідно з рішеннями комісії з питань приписки або призовної комісії на облік військовозобов'язаних; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; 2) з військового обліку військовозобов'язаних: які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; які після проходження строкової військової служби прийняті на військову службу до інших військових формувань або на службу в органи внутрішніх справ, податкової міліції; які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; в інших випадках за рішенням Міністерства оборони України.

Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які: призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; досягли граничного віку перебування в запасі; припинили громадянство України; були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності або померли.

Військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програми підготовки резервістів Збройних Сил України в порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

Військовозобов'язані з числа осіб офіцерського складу запасу, які не проходили військової служби як офіцери, а також офіцери запасу, звільнені з військової служби до набуття права на пенсію за вислугу років, та особи рядового, сержантського і старшинського складу можуть бути призвані районними (міськими) військовими комісаріатами на навчальні збори: першого розряду — до п'яти разів строком до двох місяців кожного разу; другого розряду — до трьох разів строком до одного місяця кожного разу.

Час і строки проведення навчальних зборів військовозобов'язаних визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Військовозобов'язані в період між навчальними зборами можуть залучатися за планом Генерального штабу Збройних Сил України до перевірочних зборів строком до 15 днів як без відриву від виробництва, так і з відривом.

Загальний строк зборів під час перебування військовозобов'язаних у запасі не може перевищувати 10 місяців. При цьому час перебування на перевірочних зборах зараховується до загального строку перебування на навчальних зборах. Загальний строк перебування резервістів на зборах не може перевищувати трьох місяців на рік.

У разі прийняття Президентом України схваленого Верховною Радою України рішення про введення  в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації військовозобов'язані можуть призиватися на спеціальні збори на строк не більше двох місяців.

Від проходження зборів звільняються: працівники Збройних Сил України та інших військових формувань; працівники підприємств, установ і організацій цивільної авіації, _які безпосередньо забезпечують перевезення, обслуговування та ремонт повітряних суден і аеродромної техніки; плавучий склад суден морського і річкового транспорту та суден рибної промисловості в період навігації; особи, які працюють у сільському господарстві, а також зайняті на підприємствах з ремонту сільськогосподарської техніки, - в період посівних і збиральних робіт, за винятком перевірочних зборів; науково-педагогічні (педагогічні) працівники вищих, професійно-технічних і середніх навчальних закладів - в період, коли у цих закладах проводяться заняття; студенти вищих навчальних закладів з денною і вечірньою формами навчання - на весь строк навчання, а студенти вищих навчальних закладів із заочною формою навчання і такі, що здають іспити екстерном, а також аспіранти та докторанти — в період екзаменаційних сесій; військовозобов'язані-жінки, за винятком перевірочних зборів; особи, звільнені з військової служби, - протягом року після звільнення в запас, за винятком перевірочних зборів; військовозобов'язані, які мають дітей віком до трьох років або трьох і більше дітей віком до 16 років; військовозобов'язані — у зв'язку з депутатською діяльністю; військовозобов'язані, заброньовані за органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та воєнний час; студенти, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах; священнослужителі, які займають посаду в одній з релігійних організацій, що діє за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку; кандидати в народні депутати України, зареєстровані в установленому порядку, за їх заявою - до дня опублікування результатів виборів включно. В окремих випадках, за наявності інших поважних причин і подання військовозобов'язаними відповідних документів, рішення про звільнення від проходження зборів приймається районним (міським) військовим комісаріатом, де вони перебувають на військовому обліку.

Частина 2 цієї статті передбачає підвищені штрафні санкції не лише за зазначені діяння, але й за умисне зіпсуття або недбале зберігання військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату (ст. 211).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Поруч з недбальством, необачністю можуть бути й такі мотиви, як бажання ухилитися (тимчасово або взагалі) від призову на військову службу.

Суб'єктами правопорушення є військовозобов'язані та призовники.

Стаття 210¹. Порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб -від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 210^і згідно із Законом України № 2197-IV від 18.11.2004p.]

Об'єктом цього  правопорушення   є  суспільні   відносини  у  сфері   мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Мобілізаційна підготовка - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Підприємства, установи і організації зобов'язані:

планувати і здійснювати заходи щодо розробки мобілізаційних планів та підготовки до виконання покладених на них мобілізаційних завдань (замовлень) і забезпечувати поставку продукції згідно з укладеними договорами (контрактами) та надавати звіти з цих питань відповідним органам виконавчої влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування, які є замовниками мобілізаційних завдань (замовлень);

у разі їх ліквідації (реорганізації) своєчасно сповіщати про це відповідні органи державної влади, інші державні органи та органи місцевого самоврядування, з якими укладено договори (контракти) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень);

здійснювати під час мобілізації заходи щодо переведення виробництва (діяльності) на функціонування в умовах особливого періоду;

утримувати в належному стані техніку, будівлі, споруди та об'єкти інфраструктури, що належать для передачі в разі мобілізації Збройним силам України, іншим військовим формуванням або призначені для спільного з ними використання у воєнний час;

сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які призиваються  на військову службу в разі мобілізації, на збірні пункти та до військових частин; забезпечувати в разі мобілізації доставку техніки на збірні пункти та у військові частини згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями); здійснювати  заходи  щодо  підготовки до розгортання  спеціальних  формувань, призначених для передачі в разі  мобілізації до Збройних сил України, інших військових формувань, розгортання та передачі їх в особливий період згідно з мобілізаційними планами;

надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом;

створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями);

забезпечувати формування і ведення страхового фонду документації на продукцію мобілізаційного та оборонного призначення;

вести облік військовозобов'язаних і призовників із працівників, які здійснюють заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку;

надавати відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування інформацію, необхідну для планування і здійснення мобілізаційних заходів;

утворювати мобілізаційні підрозділи та призначати працівників з питань мобілізаційної роботи.

Підприємства, установи і організації, які є виконавцями мобілізаційних завдань (замовлень) з виробництва продукції, укладають договори (контракти) з підприємствами, установами і організаціями - виробниками (співвиконавцями) комплектуючих виробів, постачальниками матеріально-технічних засобів, сировини. Підприємства, установи і організації не можуть відмовлятися від укладання договорів (контрактів) на виконання мобілізаційних завдань (замовлень), якщо їх можливості з урахуванням мобілізаційного розгортання та переданих їм матеріально-фінансових ресурсів дають змогу виконати ці мобілізаційні завдання (замовлення). Громадяни зобов'язані:

з'являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;

надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним силам України, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер. Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами). Під час мобілізації громадяни, які підлягають призову на військову службу, зобов'язані з'явитися на збірні пункти у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних посвідченнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів). Громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин (призначаються) для проходження військової служби у воєнний час або для використання їх як працівників Збройних сил України, інших військових формувань. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх для використання як працівників Збройних сил України, інших військових формувань здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати. Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання (перебування) без дозволу військового комісара.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме; нез'явлення за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; ненаданні в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройні сили України, іншим військовим формуванням з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організацій наступає за невиконання покладених на них обов'язків згідно зі ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 211. Умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрата їх з необережності

Умисне зіпсуття або недбале зберігання військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 211 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині першій статті 211 деякі слова виключено згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті або частиною першою статті 210 цього Кодексу, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 211 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР в ід 07.02.97р.]

[У статтю 211 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2010-ХІвід 03.04.86р.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок зберігання обліково-військових документів. Зазначений порядок регулюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, Положенням про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу та Положення про військовий квиток офіцера запасу, затвердженими Указом Президента України від 25.05.1994 № 263/94, Положенням про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 р. № 377, Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 р. № 352, Інструкцією з військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 166 від 27.06.1995 p., Інструкцією з військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 165 від 27.06.1995 p., а також іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в умисному зіпсутті або недбалому зберіганні військовозобов'язаними і призовниками обліково-військових документів (військових квитків і посвідчень про приписку до призовних дільниць), яке спричинило їх втрату.

Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що визначає належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов'язку. Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Цивільної оборони України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, а також Державної спеціальної служби транспорту. Військові квитки рядового, сержантського і старшинського складу видають районні (міські) військові комісаріати під час призову громадян на військову службу, зарахування їх до військового навчального закладу, звільнення у запас або зняття з військового обліку за станом здоров'я. Військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу являє собою зшиту внакидку нитками книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з твердої обрізної з закругленими кутами обкладинки, обтягнутої бумвінілом темно-зеленого кольору, і 32-х сторінок. Усі сторінки військового квитка пронумеровані та мають захисну сітку кольору хакі. На кожній сторінці вертикально нанесено орнамент, у центрі якого на першій сторінці зображено Державний Герб України, а на всіх інших видруковано літери «МО». Зразок військового квитка затверджує Міністерство оборони України. Власники військових квитків, які перебувають на строковій військовій службі, військовій службі за контрактом або в запасі, повинні надійно зберігати квиток, стежити за своєчасним і точним внесенням до нього змін та додержувати вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Про втрату військового квитка військовослужбовець (військовозобов'язаний) має невідкладно повідомити безпосередньому начальникові (військовому комісарові за місцем обліку). У разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці військовослужбовець (військовозобов'язаний) повинен здати військовий квиток до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем обліку) і одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України. Знайдений військовий квиток підлягає здачі до військового комісаріату. Передачу військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу до штабу військової частини, військового комісаріату, органу місцевого самоврядування, дізнання, попереднього слідства, навчального закладу, керівнику чи іншій посадовій особі, відповідальній за військово-облікову роботу на підприємстві, в установі, організації, може бути здійснено за умови одержання його власником розписки про це.

Військовий квиток офіцера запасу є документом, що визначає належність його власника до офіцерського складу та військового обов'язку. Військові квитки офіцера запасу видають районні (міські) військові комісаріати офіцерам Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту під час первинної постановки на військовий облік офіцерів запасу Збройних Сил України, а також відповідні органи Служби безпеки України офіцерам Служби безпеки України, Управління державної охорони України, які зараховані у запас Служби безпеки України. Військовий квиток офіцера запасу являє собою зшиту внакидку нитками книжечку розміром 80x107 мм, що складається з твердої обрізної з закругленими кутами обкладинки, обтягнутої бумвінілом синього кольору, і 32-х сторінок. Усі сторінки військового квитка пронумеровані та мають захисну сітку кольору хакі. На кожній сторінці вертикально нанесено орнамент, у центрі якого - символ у вигляді щита з тризубом. Власник військового квитка повинен надійно зберігати квиток, стежити за своєчасним і точним внесенням до нього змін і додержувати вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці офіцер запасу повинен здати військовий квиток до військового комісаріату (органу Служби безпеки України) за місцем обліку й одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України за погодженням зі Службою безпеки України. Військовий квиток особи, яка припинила громадянство України відповідно до статті 18 Закону України «Про громадянство України», підлягає здачі до військового комісаріату (органу Служби безпеки України) за місцем обліку.

Громадянам, приписаним до призовних дільниць, видається посвідчення про приписку до призовної дільниці. Посвідчення про приписку до призовної дільниці видається за особистим підписом призовника у відомості видачі. Під час вручення посвідчення про приписку до призовної дільниці районний військовий комісар (начальник другого відділення районного військового комісаріату) зобов'язаний роз'яснити призовникам їх права та обов'язки з додержання правил військового обліку, відповідальність за порушення цих правил і порядок проходження підготовки до військової служби.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є військовозобов'язані і призовники.

Стаття 211¹. Неявка на виклик у військовий комісаріат

Неявка громадян на виклику військовий комісаріат без поважних причин для приписки до призовної дільниці - тягне за собою накладення штрафу до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 211' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР № 2010-ХІвід 03.04.86р.]

[У статтю 21V внесено зміни згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері управління.

Згідно з Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» приписка громадян України чоловічої статі до призовних дільниць проводиться з метою взяття їх на військовий облік, визначення наявних призовних ресурсів, ступеня придатності до військової служби, встановлення освітнього рівня, здобутої спеціальності або професії, рівня фізичної підготовки, вивчення особистих якостей. До призовних дільниць щороку протягом січня-березня приписуються допризовники, яким у рік приписки виповнюється 17 років. Приписка проводиться районними (міськими) військовими комісаріатами за місцем проживання. Для приписки до призовної дільниці громадяни України зобов'язані особисто прибути до районного (міського) військового комісаріату в строк, зазначений у повістці, та подати необхідні документи, перелік яких установлюється Міністерством оборони України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає в бездіяльності, а саме, у неявці на виклик у військовий комісаріат без поважних причин.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, якому виповнилося 17 років.

Стаття 211². Неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць

Неподання керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власниками будинків, органами місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, підрозділами по роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щорічно в строки, встановлені Міністерством оборони України, до відповідних районних, районних у місті, міський чи міськрайонних військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 2 IP внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частині першій статті 21Р деякі слова виключено згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

[У частину першу статті 21Р внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 211² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Кодекс доповнено статтею 211² згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№2010-Х1 від 03.04.86p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері первинного обліку військовозобов'язаних і призовників. Відповідно до статей 35, 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підприємства, установи, організації і навчальні заклади, незалежно від підпорядкованості та форм власності, ведуть облік всіх військовозобов'язаних і призовників, а їх керівники (власники) несуть відповідальність за повноту і якість обліку, стежать за виконанням військовозобов'язаними правил військового обліку.

Облік військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах ведеться з метою забезпечення контролю за виконанням громадянами України військового обов'язку і дотриманням установлених Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», Правил військового обліку громадян України, а також своєчасного оформлення бронювання за народним господарством інженерно-технічних працівників і кваліфікованих робітників, вчасної підготовки необхідних кадрів для заміни спеціалістів, які підлягають призову до Збройних Сил України, надання допомоги військовим комісаріатам у проведенні оборонних заходів і підтриманні військового обліку в реальному стані. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та проведенням військового обліку військовозобов'язаних і призовників, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Для ведення військового обліку і бронювання кадрів на підставі Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377, на підприємствах незалежно від форм власності і підпорядкування формується військово-обліковий персонал, виходячи з відповідної норми навантаження на одного працівника. За наявності на обліку від 500 До 2000 військовозобов'язаних і призовників - один працівник для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників та бронювання військовозобов'язаних за підприємствами на період мобілізації та воєнного часу, від 2000 до 4000 військовозобов'язаних і призовників - два, від 4000 до 7000 військовозобов'язаних і призовників - три, на кожних наступних 3000 осіб - по одному такому працівнику.

Керівники підприємств, установ, організацій і навчальних закладів інформують відповідні районні (міські) військові комісаріати про призначення, переміщення ¹ звільнення працівників, які виконують обов'язки щодо ведення обліку військовозобов'язаних і призовників, а також щодо бронювання військовозобов'язаних за підприємствами. Керівники і працівники, зайняті обліком військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, отримують вказівки з питань обліку військовозобов'язаних і призовників від вищих організацій свого відомства і місцевих військових комісаріатів.

Відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» військовий облік всіх військовозобов'язаних і призовників ведеться за місцем їх проживання і здійснюється у порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. за № 377. Персонально-первинний облік військовозобов'язаних і призовників у сільській місцевості, селищах та містах, де немає військових комісаріатів, покладається на органи місцевого самоврядування і проводиться ними. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та проведенням військового обліку військовозобов'язаних і призовників, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Для ведення військового обліку і бронювання кадрів на підставі Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 р. № 377, у виконкомах сільських, селищних і міських Рад, де немає військових комісаріатів, формується військово-обліковий персонал, виходячи з відповідної норми навантаження на одного працівника. За наявності на обліку від 500 до 1000 військовозобов'язаних і призовників - один працівник, від 1000 до 2000 військовозобов'язаних і призовників - два, на кожних наступних 1000 осіб - по одному такому працівнику. Зазначені працівники утримуються за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у неподанні керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власниками будинків," органами місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, підрозділами у роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності щорічно в строки, встановлені Міністерством оборони України, до відповідних районних (міських) військових комісаріатів списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути керівники або інші відповідальними за військово-облікову роботу посадові особи житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ та організацій, які здійснюють експлуатацію будинків, власники будинків, працівники органів місцевого самоврядування, яким делеговано ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, працівники підрозділів у роботі з кадрами підприємств, установ, організацій, навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності.

Стаття 211³. Прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку

Прийняття керівниками або іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на роботу (навчання) військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 21 I^і внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину першу статті 2 IP внесено зміни згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97 p.]

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 21Р внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 211^і згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2010-ХІвід 03.04.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері військового обліку. Вони регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ, а також Інструкцією з військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 165 від 27.06.1995 р. та Інструкцією з військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 166 від 27.06.1995 р.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у прийнятті на роботу (навчання) військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку за місцем проживання. У процесі проведення заходів з питань військового обліку адміністрація підприємств незалежно від підпорядкування і форм власності зобов'язана при прийнятті громадян на роботу (навчання) перевірити наявність у них військово-облікових документів (у військовозобов'язаних військових квитків або тимчасових посвідчень, виданих замість військових квитків, а у призовників - посвідчень про приписку до призовних дільниць) і встановити, чи перебувають вони на військовому обліку за місцем проживання. Військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, приймають на роботу (навчання) лише після зарахування їх на військовий облік в облікових органах за місцем проживання

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення є керівники або інші посадові особи підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів.

Стаття 211⁴. Незабезпечення сповіщення військовозобо­в'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкода їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці

Незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов'язаних призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкода зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 21Ґ внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину першу статті 21V внесено зміни згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97 p.]

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, — тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 21V внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 21V згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2010-Х1 від 03.04.86 р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері виконання загального військового обов'язку і військової служби.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у незабезпеченні керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкоді зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці. Обов'язок адміністрації установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів підприємств незалежно від підпорядкування і форм власності оповіщати на вимогу військових комісаріатів військовозобов'язаних та призовників про їх виклик до військового комісаріату і забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом закріплено у п. 20 Інструкції з військового обліку військовозобов'язаних і призовників на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 165 від 27.06.95 р.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення є керівники та інші відповідальні за військово-облікову роботу посадові особи підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів.

Стаття 211⁵. Несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати

Несвоєчасне подання керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ і організацій, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власниками будинків у військові комісаріати і органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, домових книг, карток прописки і обліково-військових документів (військових квитків, посвідчень про приписку до призовних дільниць) на жильців, які є військовозобов'язаними або призовниками, для оформлення взяття на військовий облік або зняття з обліку, а також несповіщення їх про виклик у військові комісаріати - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 211⁵ внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97р.]

[У частину першу статті 21Р внесено зміни згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

[У частину першу статті 21Р внесено зміни згідно із Законом України № 2342-ІП від 05.04.2001 p.]

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 211⁵ внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Кодекс доповнено статтею 2 IP згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2010-ХІ від 03.04.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері військового обліку військовозобов'язаних і призовників.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у несвоєчасному поданні керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ і організацій, що здійснюють експлуатацію будинків, а також власниками будинків у військові комісаріати і органи місцевого самоврядування, на які покладено ведення первинного обліку військовозобов'язаних і призовників, домових книг, карток прописки і обліково-військових документів (військових квитків, посвідчень про приписку до призовних дільниць) на жильців, які є військовозобов'язаними або призовниками, для оформлення взяття на військовий облік або зняття з обліку, а також несповіщенні їх про виклик у військові комісаріати.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення є керівники або інші відповідальні за військово-облікову роботу посадові особи житлово-експлуатаційних організацій, підприємств, установ і організацій, що здійснюють експлуатацію будинків та власники будинків.

Стаття 211⁶. Неподання відомостей про військовозобов'яза­них і призовників

Неподання відомостей про всіх військовозобов'язаних і призовників, визнаних інвалідами незалежно від групи інвалідності, посадовими особами медико-соціальних експертних комісій, на яких покладено обов'язок подавати такі відомості у військові комісаріати, -тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 211'' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р]

[У частину першу статті 211'' внесено зміни згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

Неподання посадовими особами державних органів реєстрації актів цивільного стану районним, районним у місті, міським чи міськрайонним військовим комісаріатам відомостей про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища, імені, по батькові про внесення до актових записів цивільного стану змін про дату і місце їх народження, а також про випадки реєстрації смерті військовозобов'язаних і призовників - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 211'' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частині другій статті 211' деякі слова виключено згідно із Законом України № 308/97-ВР від 04.06.97p.]

[У частину другу статті 211' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

[У частину другу статті 211⁶ внесено зміни згідно із Законом України № 1410-IV від 03.02.2004 p.J

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті 211'' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 211⁶ згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCР № 2010-ХІ від 03.04.86р.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері військового обліку військовозобов'язаних і призовників.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у вчиненні таких діянь: а) неподанні відомостей про всіх військовозобов'язаних і призовників, визнаних інвалідами незалежно від групи інвалідності, посадовими особами медико-соціальних експертних комісій, на яких покладено обов'язок подавати такі відомості у військові комісаріати; б) неподанні посадовими особами державних органів реєстрації актів цивільного стану районним (міським) військовим комісаріатам відомостей про зміну військовозобов'язаними і призовниками прізвища, імені, по батькові про внесення до актових записів цивільного стану змін про дату і місце їх народження, а також про випадки реєстрації смерті військовозобов'язаних і призовників.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення є посадові особи медико-соціальних експертних комісій та державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 212.

[Статтю 212 виключено згідно із Законом України № 2354-ХІІ від 15.05.92 p.]

Стаття 212¹. Повідомлення неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану та несвоєчасна реєстрація народження дитини

Утаювання обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, або повідомлення завідомо неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану -тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 212' згідно із Законом України № 2547-ХП від 07.07.92 p.]

[Статтю 212' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1410-1V від 03.02.2004 p.J

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері реєстрації актів цивільного стану. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» акти громадянського стану - це засвідчені державою факти народження, смерті, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, зміни прізвища, імені, по батькові. Вони є юридичними фактами, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків. Порядок реєстрації актів громадянського стану встановлені Законом України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» та «Правилами реєстрації актів громадянського стану в Україні», затвердженими Міністерством юстиції України.

Відповідно до положень ст. 26 Сімейного кодексу України у шлюбі не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення, рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У шлюбі не можуть також перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина. Лише за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. Крім того, обставинами, що перешкоджають реєстрації шлюбу, є недієздатність особи, відсутність вільної згоди жінки або чоловіка, недосягнення особою шлюбного віку та інші обставини.

Відповідно до Сімейного кодексу України та Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» народження дитини підлягає державній реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану. Заявник повинен бути ознайомлений з даними, унесеними до актового запису, який засвідчується печаткою і підписом керівника органу реєстрації актів цивільного стану та посадової особи, яка провела реєстрацію акта цивільного стану. Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою, а в разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває. Якщо батьки дитини не перебувають у шлюбі, то народження дитини може бути зареєстроване за місцем проживання особи, яка визнає себе батьком дитини, якщо із заявою про реєстрацію народження ця особа одночасно подає заяву про визнання батьківства. Заяву про реєстрацію народження дитини батьки зобов'язані подати невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня народження дитини, а заклади охорони здоров'я при народженні мертвої дитини - не пізніше трьох діб.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, полягає в утаюванні обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, повідомлення завідомо неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану. Утаювання обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, виражається в бездіяльності, а повідомлення завідомо неправдивих відомостей в діях.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 цієї статті полягає в несвоєчасній без поважної причини реєстрації батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану. Згідно з ч. 1 ст. 144 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов'язку є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 212². Порушення законодавства про державну таємницю

Порушення законодавства про державну таємницю, а саме:

1)    недодержання   встановленого   законодавством   порядку   передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації;

2)  засекречування інформації:

про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;

про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян;

про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення;

про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;

про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;

іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена;

3)  безпідставне засекречування інформації;

4)    надання   грифа   секретності   матеріальним   носіям   конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації;

5)        порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці;

6)        невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці;

7)          провадження діяльності,  пов'язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт,    доведення    мобілізаційних   завдань,    пов'язаних    з   державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею;

8)          недодержання   вимог  законодавства   щодо  забезпечення   охорони державної таємниці   під  час  здійснення   міжнародного   співробітництва, прийому   іноземних   делегацій,   груп,   окремих   іноземців   та   осіб   без громадянства та проведення роботи з ними;

9)          невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення цілісності цієї інформації або просочення її технічними каналами,

[Пункт 9 частини першої статті 212² доповнено згідно із Законом України № 1703-IV від 11.05.2004 р.]

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною   першою   цієї  статті,  за  яке  особу   вже  було   піддано  адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 212^і згідно із Законом України № 1080-X1Vвід 21.09.99p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці.

Відомості, що становлять державну таємницю, - це інформація у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України і які рішенням державних експертів з питань таємниць визнано державною таємницею та включено до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ). З моменту опублікування зазначеного Зводу (змін до нього) ці відомості підлягають охороні з боку держави як такі, що становлять державну таємницю, хоча б на цей час вони ще не були матеріалізовані.

Зовнішньою (матеріальною) ознакою віднесення документа, виробу або іншого матеріального носія інформації до предметів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, є наданий йому гриф секретності - реквізит матеріального носія таємної інформації, який засвідчує ступінь її секретності («особливої важливості», «цілком таємно», «таємно»). Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється Державним експертом з питань таємниць, але не може перевищувати для зазначених видів інформації відповідно 5, 10, 30 і років. Проте після закінчення зазначеного строку його може бути подовжено.

Конкретні види інформації, яка належить до державної таємниці, перелічені у Законі України «Про державну таємницю». Ними є інформація у сфері: 1) оборони; 2) економіки, науки і техніки; 3) зовнішніх відносин; 4) у сфері державної безпеки та охорони правопорядку.

Конкретні відомості можуть бути віднесені до державної таємниці за ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» лише за умови, що вони належать до зазначених чотирьох категорій і їх розголошення завдаватиме шкоди інтересам національної безпеки України.

Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим звужуватимуться зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.

Не належить до державної таємниці інформація; про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, зокрема харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, не може бути засекречена.

Відомості у різних сферах, які визнані державною таємницею, конкретизовані у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю. Питання про те, чи становлять ті чи інші відомості державну таємницю, у кожній справі має вирішуватися на підставі висновку експертизи.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні законодавства про державну таємницю, а саме вчиненні діянь зазначених пп. 1-9 ч. 1 коментованої статті.

Адміністративні правопорушення, передбачені ст. 212² Кодексу, необхідно відокремлювати віз злочинів, передбачених статтями 328 «Розголошення державної таємниці», ст. 329 «Втрата документів, що містять державну таємницю» Кримінального кодексу України.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктами цього правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 212³. Порушення права на інформацію

Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян» та «Про доступ до судових рішень», -

[В абзац перший частини першої статті 212^s внесено зміни згідно із Законом України № 3262-IV від 22.12.2005 p.]

тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка. Посадові особи, на яких поширюється дія Закону України «Про боротьбу з корупцією», притягаються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією».

[Кодекс доповнено статтею 212^і згідно із Законом України № 676-IV від 03.04.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері інформації.

Усі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України. Вільний доступ до інформації забезпечуються у порядку передбаченому Законом України «Про інформацію». Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі є зверненням з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію», «Про звернення громадян», «Про доступ до судових рішень»

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути лише посадова особа.

Стаття 212⁴. Порушення законодавства в галузі державного експортного контролю

Порушення законодавства в галузі державного експортного контролю, а саме:

1)           проведення  переговорів,  пов'язаних з укладанням  зовнішньоеко­номічних договорів  (контрактів)  стосовно  здійснення   експорту  товарів військового призначення, а також товарів подвійного  використання,  на поставки яких до  відповідної іноземної держави  встановлено  часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю;

2)           неподання або несвоєчасне подання спеціально уповноваженому органу   виконавчої  влади   з   питань  державного   експортного   контролю звітів та відповідних документів про підсумки проведення переговорів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення та подвійного використання на підставі отриманих дозволів чи висновків, а також про використання цих товарів у заявлених цілях;

3)           навмисне знищення документів, пов'язаних з укладанням чи вико­нанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) стосовно здійснення міжнародних   передач   товарів   військового   призначення   та   подвійного використання,   на   підставі   яких   були   отримані   дозволи,   висновки   чи міжнародні   імпортні   сертифікати,   до   закінчення   строку   їх   зберігання, передбаченого законом,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 212⁴ згідно із Законом України № 749-IV від 15.05.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державного експортного контролю.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні законодавства в галузі державного експортного контролю.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 212⁵. Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави

Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, яке призвело до розголошення такої інформації, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від восьми до тринадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 212^і згідно із Законом України№ 17.03-IVвід 11.05.2004p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні порядку обліку, зберіганні і використанні документів та інших носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, яке призвело до розголошення такої інформації.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 212⁶. Здійснення незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах

Здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в автоматизованих системах, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу, або без такої.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене в частині першій цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу.

[Кодекс доповнено статтею 212'' згідно із Законом України № 1703-IV від 11.05.2004 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в автоматизованих системах.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у здійсненні незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в автоматизованих системах.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років.