| Глава 11 Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою |
|
| Административное право - Р.А. Калюжний Науково-практичний коментар: КУпАП |
|
Глава 11 Адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою
Стаття 149. Порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень Порушення посадовими особами порядку взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зняття з обліку та надання громадянам жилих приміщень, недодержання встановлених строків заселення жилих будинків і жилих приміщень - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У статтю 149 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері реалізації прав громадян на житло. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) порушенні посадовими особами порядку взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, зняття з обліку та надання громадянам жилих приміщень; б) недодержанні строків заселення жилих будинків і жилих приміщень. Конституція України проголосила, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Основним правовим актом, який регламентує відносини у цій сфері, є Житловий кодекс, ст. 34 якого встановлює перелік громадян, що потребують поліпшення житлових умов. Такими визнаються громадяни: 1) забезпечені жилою площею нижче за встановлений рівень; 2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або водній кімнаті з членами своєї сім'ї; 4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів; 5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності; 6) які проживають у гуртожитках. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. Стаття 36 Житлового кодексу визначає, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Ст. 37 Житлового кодексу проголошує, що облік потребуючих поліпшення житлових умов, які потребують громадяни, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв'язку з виходом на пенсію. Відповідно до ст. 39 Житлового кодексу на облік беруться громадяни, які потребують поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи — спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. До того ж беруться до Уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян, які потребують Поліпшення житлових умов на облік за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних Депутатів. Громадяни, які перебувають потребують поліпшення житлових умов на обліку до одержання житлового приміщення за винятком таких випадків: 1) поліпшення Житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік. У разі смерті громадянина, який потребував поліпшення житлових умов перебував на обліку, за членами його сім'ї зберігається право подальшого перебування на обліку. Зняття з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік. Про зняття з обліку потребуючих громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав. Не знімаються з обліку народні депутати України, які перейшли на постійну роботу у Верховну Раду України, і члени їх сімей за місцем попередньої роботи чи постійного проживання. Термінологія Житлового кодексу значною мірою застаріла, однак саме цей законодавчий акт та Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11. 12. 1984 р. № 470, які також не відповідають реаліям сьогодення, регулюють суспільні відносини в сфері реалізації прав громадян на житло. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Суб'єктом правопорушення є посадові особи, до компетенції яких належить ведення обліку або контроль за веденням обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також організація заселення жилих будинків і приміщень.
Стаття 150. Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями Порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У статтю 150 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] Правила користування приміщеннями житлових будинків затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572. Відповідно до положень цього нормативного акта користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди). Використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру заборонено. Власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством; відшкодування збитків, завданих їхньому майну та(або) приміщенням, шкоди, заподіяної їх життю чи здоров'ю внаслідок незадовільного утримання будинку або ненадання чи надання не в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства; переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку. Власник квартири має право за погодженням з членами сім'ї здавати внайм (в оренду) квартиру або кімнату квартири та укладати інші договори відповідно до законодавства. Користування наймачем (орендарем) квартири (кімнати) здійснюється згідно з договором найму (оренди). Власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: - укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; - оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; - дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; - проводити за власні кошти ремонт квартири наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди); - використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; - не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян; - дотримуватися правил утримання тварин у домашніх умовах; - утримувати тварин у квартирі, де проживають співвласники або наймачі (орендарі), за погодженням з ними; - не захаращувати сходові клітки, позаквартирні коридори, колясочні, ліфтові шахти, горища, підвали та інші допоміжні приміщення будинку, підтримувати чистоту і порядок в ньому. У приміщеннях житлових будинків заборонено: - зберігати вибухонебезпечні чи екологічно шкідливі речовини і предмети; - голосно співати і кричати, користуватися звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму з двадцять другої до восьмої години; - проводити у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні цілодобово ремонтні роботи, що супроводжуються шумом. Власник, наймач (орендар) приміщення, в якому передбачається проведення ремонтних робіт, зобов'язаний повідомити мешканців прилеглих квартир про початок зазначених робіт. За згодою мешканців усіх прилеглих квартир ремонтні - утримувати на балконах і лоджіях тварин, зокрема птицю і бджіл. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері реалізації прав громадян на житло. Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких діянь: а) порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій; б) порушенні правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарному їх утриманні; в) самовільному переобладнанні та переплануванні жилих будинків і жилих приміщень, використанні їх не за призначенням; г) псуванні жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
Стаття 151. Самоправне зайняття жилого приміщення Самоправне зайняття жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У статтю 151 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] Право громадян на одержання жилого приміщення закріплене у ст. 31 Житлового кодексу, яка встановлює, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (термінологія зазначеного Кодексу є застарілою, але він продовжує регулювати правові відносини у цій сфері). Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у цьому населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю. Громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників. Відповідно до положень ст. 51-54 Житлового кодексу, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів. Жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення. Жилі приміщення в будинках громадського житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням органу відповідної організації та її профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідно районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення. На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Право на отримання ордера має лише той громадянин, на прізвище якого він виписаний. При отриманні ордера повинні бути пред'явлені паспорти (свідоцтва про народження) або документи, що їх заміняють, на всіх членів сім'ї, включених в ордер, а також письмова згода повнолітніх членів сім'ї на переселення в надане житлове приміщення. Ордер дійсний протягом ЗО днів з дня його видачі; Термін цей за наявності поважних причин може бути подовжений органом, що його видав. Після вселення в житлове приміщення ордер здається у відповідну житлово-експлуатаційну організацію. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту житлових прав громадян. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у самоправному зайнятті жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
Стаття 152. Порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів Порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержання правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У статтю 152внесено зміни згідно із Законом України№ 55/97-ВР від 07.02.97p.] Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначені у Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Відповідно до положень Закону благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об'єктів загального користування: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об'єктів, об'єктів промисловості, комунально-складських та інших об'єктів у межах населеного пункту. Громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані закріплені в установленому порядку за ними території; 2) дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; 3) не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів; 4) відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані порушенням законодавства з питань благоустрою населених пунктів. Підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку; 2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); 3) усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; 4) усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; 5) проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин); 6) у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; 7) відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища в порядку та розмірах, установлених законодавством України. Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів належить до компетенції сільських, селищних і міських рад. Так, наприклад, відповідно до Правил благоустрою і утримання території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 01.04.2005 р. № 32/36, порушення правил благоустрою міста вважаються: створення смітників у невідведених для цього місцях; забруднення вулиць, площ, доріг, дворів; складування на вулицях, площах тари, будівельних матеріалів тощо без відповідного дозволу; виконання робіт з благоустрою міста без затверджених проектів на виконання земельних робіт та відповідного дозволу, виданого управлінням житлово-комунального господарства; наїзди на тротуари, декоративні огорожі, газони і зелені насадження; незадовільний стан доріг, вулиць, площ, тротуарів, пішохідних доріжок, мостів, шляхопроводів, підземних пішохідних переходів; незадовільне утримання парків, скверів, зелених зон, квітників; відсутність огорожі на місці розриття; відсутність освітлення місця розриття у нічний час на тротуарах, проїзній частині вулиць і площ; відсутність перехідного містка при прокладанні інженерних комунікацій згідно з проектом виконання робіт; відсутність урн для сміття; незадовільний зовнішній вигляд та технічна несправність постійних і тимчасових огорож, парканів, газонних огорож, ліхтарів, стовпів, мачт, лавок, урн та контейнерів для сміття тощо. Правила благоустрою інших населених пунктів України затверджуються відповідними сільськими, селищними та міськими радами. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського благоустрою. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів, а також недодержанні правил щодо забезпечення чистоти і порядку в містах та інших населених пунктах. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
Стаття 153. Знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів Знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У статтю 153 внесено зміни згідно із Законом України № 81/96-ВР від Об. 03.96p.] [У статтю 153 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] Правові та організаційні засади озеленення населених пунктів регламентуються Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 р. № 105. Зазначені Правила розроблені з метою охорони та збереження зелених насаджень у містах та інших населених пунктах (далі - зелені насадження) і утримання їх у здоровому впорядкованому стані, створення та формування високодекоративних, стійких до несприятливих умов навколишнього природного середовища насаджень. Правила є обов'язковими для виконання всіма установами, підприємствами, організаціями та громадянами, які займаються проектуванням, створенням, ремонтом і утриманням зелених насаджень, розташованих на територіях населених пунктів України. Відповідно до положень цього нормативного акта зелені насадження - це деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту. Зелені насадження поділяються на такі категорії. Зелені насадження загального користування - зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку. Зелені насадження обмеженого користування - це насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші. Зелені насадження спеціального призначення - насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів. Пошкодження зелених насаджень — це завдання шкоди кореневій системі, стовбуру, кроні, гілкам деревно-чагарникових порід, а також газонам, квітникам, але яка не припинила їх росту. Охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільчих пунктів і підприємств та своєчасно видалені. У разі несвоєчасного видалення насаджень в охоронних зонах, коли дерева біля кореневої шийки досягли діаметра 5 см і більше, їх відновна вартість стягується в установленому порядку. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок їх власників або орендарів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. Генеральний план розвитку населених пунктів України розробляється і реалізується з урахуванням вимог захисту зелених насаджень. Містобудівна діяльність у населених пунктах проводиться з дотриманням вимог охорони зелених насаджень. Господарська та інша діяльність проводиться з урахуванням коштів, необхідних для охорони, утримання та відновлення зелених насаджень і міських лісів. Кошти передбачають: місцеві органи самоврядування на утримання об'єктів зеленого господарства комунальної форми власності, підприємства, організації, установи на утримання зелених насаджень на територіях, які їм належать на правах власності, довгострокової оренди, власники чи користувачі земельних ділянок, на яких розташовані зелені насадження. Під час проведення будь-яких робіт на земельній ділянці, на якій залишились зелені насадження забудовник: огороджує дерева на території будівництва; у процесі виконання робіт щодо будівництва доріг, тротуарів, асфальтування дворів тощо залишає місця (лунки) для посадки дерев, а також утворює лунки довкола наявних дерев; копає канави глибше 1 м для прокладання підземних інженерних мереж і фундаментів на віддалі не менше 2 м від дерева та 1,5 м від чагарника; не допускає засипання ґрунтом чагарників та стовбури дерев; зберігає верхній родючий шар грунту на всій території забудови, організовує його зняття, складування та залишає для подальшого використання чи передачі спеціалізованому підприємству, визначеному місцевим органом влади для використання під час створення зелених насаджень; не допускає складування будівельних матеріалів, стоянки машин і механізмів на відстані не менше 2,5 м від дерева і 1,5 м від чагарника. На об'єктах благоустрою зеленого господарства (до яких належать парки, парки культури та відпочинку, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території) забороняється: виконувати земляні, будівельні та інші роботи без дозволу, виданого в установленому порядку; самовільно влаштовувати городи, пошкоджувати дерева, кущі, квітники, газони; вивозити і звалювати в невідведених для цього місцях відходи, сміття, траву, гілки, деревину, сніг, листя тощо; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання; самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; посипати кухонною сіллю сніг та лід на тротуарах; влаштовувати стоянки автомашин, суден, катерів; влаштовувати зупинки пасажирського транспорту та парку вати автотранспортні засоби на газонах; влаштовувати ігри на газонах; спалювати суху рослинність, розпалювати багаття та порушувати інші правила протипожежної безпеки; підвішувати на деревах гамаки, гойдалки, мотузки для сушіння білизни, прикріплювати рекламні щити, електропроводи та інше, якщо вони можуть пошкодити дерево; добувати з дерев сік, смолу, завдати механічні пошкодження; рвати квіти, ламати гілки дерев; винищувати мурашники, ловити птахів і звірів; випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у невідведених для цього місцях; здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у невідведених для цього місцях. Відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності — балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях — установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері екологічної безпеки. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у знищенні або пошкодженні зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжитті заходів для їх охорони, а також самовільному перенесенні в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.
Стаття 154. Порушення правил тримання собак і котів Тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У частину першу статті 154 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] Ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварин і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. [У частину другу статті 154 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних інфекцій серед людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах, виділяють і облаштовують на територіях населених пунктів місця для їх вигулювання, забезпечують відлов, тимчасове утримання та регулювання чисельності бродячих тварин. Так, відповідно до Правил утримання домашніх тварин громадянами, підприємствами та організаціями У м. Києві підприємства, установи, організації і громадяни-власники собак, котів і хижих тварин зобов'язані суворо дотримуватись санітарно-гігієнічних норм і Правил утримання у м. Києві тварин громадянами, підприємствами, установами та організаціями з обов'язковим забезпеченням безпеки людей. При додержанні зазначених вимог Дозволяється утримувати: а) собак, котів (загальною кількістю не більше трьох дорослих тварин) у квартирах, в яких проживає одна сім'я, а також у будинках, що належать громадянам на правах власності; у квартирах, де проживає кілька сімей, допускається утримання собаки або кота лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. До того ж не дозволяється утримувати собак і котів у місцях загального користування. Якщо кількість собак чи котів більша ніж 3 дорослі тварини, то власник тварин ставить на облік у КП «Центр ідентифікації тварин» свій розплідник або притулок (залежно від призначення); б) собак, котів і хижих тварин - у «зоокутках», «живих кутках», дитячих, освітніх, санаторно-курортних і оздоровчих закладах з дозволу КП «Центр ідентифікації тварин» за погодженням з санітарно-епідеміологічними і ветеринарними установами; в) собак - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території або в ізольованому приміщенні — на прив'язі або без неї; г) собак на підприємствах, в установах і організаціях: для охорони - на блоках, в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети - у вольєрах або в розплідниках; д) собак без повідків і намордників: при оперативному використанні спеціальними організаціями, собак спеціального призначення, а також під час муштри на полюванні, на навчально-дресувальних майданчиках. Підприємствам, організаціям, установам утримання собак, котів і хижих тварин допускається за погодженням з відповідною ветеринарною установою та за умови реєстрації в КП «Центр ідентифікації тварин» і укладання договору на їх утримання. Утримання тварин у домашніх умовах в інших регіонах України регулюється правилами, затвердженими відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у порушенні правил тримання собак і котів. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі прямого або непрямого умислу. Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни. |