Глава 10.  Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку

Стаття 109. Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на залізничному транспорті

Самовільний проїзд у вантажних поїздах, посадка і висадка під час руху поїзда, проїзд на підніжках і дахах вагонів, самовільне без потреби зупинення поїзда, а також підкладання на залізничні колії предметів, які можуть спричинити порушення руху поїздів, -тягнуть за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 109 внесено зміни згідно із Законом України № 55/91-ВР від 07.02.97p.]

Пошкодження залізничної колії, захисних лісонасаджень, снігозахисних загороджень та інших колійних об'єктів, споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 109 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину третю статті 109 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.J

Порушення правил проїзду гужовим транспортом і прогону худоби через залізничні колії, випасання худоби поблизу залізничних колій -тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину четверту статті 109 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Недодержання встановлених габаритів при навантаженні і вивантаженні вантажів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину п'яту статті 109 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У статтю 109 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 р.]

Об'єктом цього правопорушення є безпечна робота залізничного транспорту. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» останній необхідно розуміти як виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Об'єктивну сторону правопорушень, передбаченого коментованою статтею, можуть становити або конкретні дії, внаслідок яких було пошкоджено залізничні колії, захисні лісонасадження, снігозахисні загородження та інші колійні об'єкти, споруди і пристрої сигналізації та зв'язку (ч. 2); або порушення вимог нормативних актів (правил, інструкцій), що діють на залізничному транспорті (всі інші частини коментованої статті). Відповідно до Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 р. № 54, пасажирам забороняється: проїжджати на дахах, підніжках, перехідних площадках вагонів; заходити у вагон і виходити з вагона під час руху потяга; висуватися із вікон вагонів і дверей тамбурів під час руху потяга; стояти на підніжках і перехідних площадках, відчиняти двері вагонів під час руху потяга, затримувати автоматичні двері вагонів під час їх зачинення і відчинення; проїжджати у вантажних потягах без спеціального дозволу; знаходитись в потязі у нетверезому стані; залишати дітей без нагляду на вокзалі та в потязі; провозити у вагонах легкозаймисті, шкідливі і вибухові речовини; виходити із вагона на міжколійя і знаходитись там під час руху потяга; стрибати з платформи на залізничні колії; проводити на пасажирських платформах рухомі ігри; палити у вагонах (зокрема в тамбурах) приміських потягів, а також у непередбачених для паління місцях вагонів пасажирських потягів; бігти по платформі поруч із вагоном потяга, що прибуває або відходить, а також перебувати ближче ніж 2 метри від краю платформи під час проходу потяга без зупинки; підходити до вагона до повної зупинки потяга; без потреби самовільно зупиняти потяг; самостійно перевозити ручну поклажу засобами, які призначені для перевезення пошти або багажу працівниками пошти та залізниці; розміщувати ручну поклажу в тамбурах вагона, коридорі салону, проходах купе та в проході вагона приміського потяга. Порушення тих із наведених правил,  що  є  найбільшою  суспільною  шкідливістю,  має  наслідком  адміністративну відповідальність за коментованою статтею, а також за ст. 109 КпАП. Частина 4 коментованої статті містить вказівку на порушення правил проїзду гужовим транспортом і прогону худоби через залізничні колії, випасання худоби поблизу залізничних колій. Відповідно до п. 7.7 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10. 10. 2001 р. № 1306, особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.

Суб'єктами правопорушень, передбачених ч. 1 та 3 коментованої статті, можуть бути громадяни, яким виповнилося 16 років. До адміністративної відповідальності за ч. 4 коментованої статті можуть бути притягнені як громадяни, так і посадові особи (якщо останніми у межах своєї компетенції було надано розпорядження щодо випасу худоби поблизу залізничного транспорту). Суб'єктами правопорушень, передбачених ч. 5 коментованої статті можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких входить організація навантаженні і вивантаженні вантажів.

Об'єктивну сторону правопорушення, передбачену ч. 5 коментованої статті, необхідно відмежовувати від злочину, передбаченого ст. 245 Кримінального кодексу України, за якою настає кримінальні відповідальність за знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Із суб'єктивної сторони це правопорушення може бути вчинене як з умислом, так і з необережності.

Стаття 110. Порушення правил користування засобами залізничного транспорту

Пошкодження внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, стекол локомотивів і вагонів - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті ПО внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Куріння у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також у метрополітенах - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 110 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частину другу статті ПО внесено зміни згідно із Законом України № 2899-IV від 22.09.2005 р.]

[У статтю ПО внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є безпечна робота залізничного транспорту (див. коментар до ст. 109).

Об'єктивну сторону правопорушень, передбаченого коментованою статтею, складають активні дії, які порушують правила користування засобами залізничного транспорту: пошкодження внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, стекол локомотивів і вагонів, а також куріння у вагонах (зокрема в тамбурах) приміських поїздів, У невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також у метрополітенах. Під пошкодженням внутрішнього обладнання пасажирських вагонів, стекол локомотивів і вагонів необхідно розуміти будь-які дії, що призводять до порушення цілісності останніх.

Куріння тютюнових виробів - це дії, що призводять до згорання тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в повітря та вдихається особою, яка їх палить. Законодавство України про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Статтею 13 Закону встановлено обмеження щодо вживання тютюнових виробів: забороняється куріння тютюнових виробів на робочих місцях та в громадських місцях, за винятком спеціально для цього відведених місць.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення: особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 111. Порушення правил безпеки польотів

Розміщення в районі аеродрому будь-яких знаків і пристроїв, схожих на маркірувальні знаки і пристрої, прийняті для розпізнання аеродромів, або спалювання піротехнічних виробів без дозволу адміністрації аеропорту, аеродрому, або влаштування об'єктів, які сприяють масовому скупченню птахів, небезпечних для польотів повітряних суден, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 111 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Невиконання правил про розміщення нічних і денних маркірувальних знаків або пристроїв на будівлях і спорудах - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 111 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Пошкодження аеродромного устаткування, аеродромних знаків, повітряних суден та їх устаткування - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті ПІ внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Прохід або проїзд без належного дозволу по території аеропортів (крім аеровокзалів), аеродромів, об'єктів радіо- і світлозабезпечення польотів - тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину четверту статті 111 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Виконання польотів з порушенням нормативно-правових актів, які регулюють діяльність авіації, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 111 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом України № 2360-Ш від 05.04.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері забезпечення авіаційної безпеки.  Забезпечення авіаційної безпеки - це комплекс заходів,  а також людські та матеріальні ресурси, призначені для захисту авіації від актів незаконного _вТручання у її діяльність (ст. 71 Повітряного кодексу України). Порядок забезпечення виконання вимог авіаційної безпеки щодо охорони повітряних суден, важливих об'єктів, пожежної безпеки, підтримання пропускного і внутрішнього об'єктового режиму на аеродромах, в аеропортах та на інших авіаційних об'єктах регламентується нормами, правилами і процедурами, передбаченими Державною програмою авіаційної безпеки цивільної авіації.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні активних дій або бездіяльності, що порушує перелічені у коментованій статті правила безпеки польотів.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення: посадові особи та громадяни, яким виповнилося 16 років.

Стаття 112. Порушення правил поведінки на повітряному судні

Невиконання особами, які перебувають на повітряному судні, розпоряджень командира судна - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 112 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Порушення правил фотографування, кінозйомки і користування засобами радіозв'язку з борту повітряного судна - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією плівки.

[У частину другу статті 112 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері забезпечення авіаційної безпеки - див. коментар до ст.109 КпАП.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил поведінки на повітряному судні. Відповідно до ст. 15 Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 р. № 568, поведінка пасажира на борту повітряного судна має бути такою, яка за правилами перевізника не становить небезпеки або не загрожує іншим особам, речам, повітряному судну або його екіпажу. Пасажир не має права заважати екіпажу при виконанні ним своїх службових обов'язків і має виконувати вказівки командира повітряного судна та екіпажу Щодо гарантування безпеки польоту, повітряного судна та безпечного, ефективного і комфортабельного польоту пасажирів. Пасажир має відмовитися від поведінки, яка може викликати або викликає протест інших пасажирів. З метою забезпечення безпеки польоту перевізник має право заборонити або обмежити використання на борту повітряного судна електронної техніки, мобільних телефонів, переносних комп'ютерів, портативних магнітофонів, портативних радіоприймачів, CD-плеєрів, передавальних пристроїв, зокрема, іграшок з радіоуправлінням, портативних рацій тощо (за винятком приладів штучного слуху та серцевих електрокардіостимуляторів). На борту повітряного судна пасажир не має права бути в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння або під впливом будь-якої іншої речовини, яка може призвести до небезпеки або становити небезпеку для інших пасажирів, речей, повітряного судна або його екіпажу. Вживання будь-яких алкогольних напоїв на борту повітряного судна дозволяється лише у кількості, Що пропонується перевізником. Перевізник має право заборонити палити на борту повітряного судна. В окремих випадках перевізник може дозволити палити на борту Повітряного судна у спеціально обладнаних для цього місцях.

Суб'єктивна сторона правопорушення є наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Суб'єкт правопорушення: особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 113. Порушення правил міжнародних польотів

Порушення правил міжнародних польотів - тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 113 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки міжнародних польотів.

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у вчиненні активних дій або бездіяльності, що порушують правила міжнародних польотів. Міжнародними вважаються будь-які польоти, під час яких повітряне судно перетинає державний кордон України. Регулярні міжнародні польоти повітряних суден, під час яких повітряні судна перетинають державний кордон України та іншої держави, здійснюються на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод. Нерегулярні міжнародні польоти можуть виконуватися за спеціальними дозволами, порядок видачі яких визначається органом державного регулювання діяльності авіації і погоджується з митними органами України. Міжнародні польоти у повітряному просторі України виконуються на підставі нормативних актів і правил, що встановлюються органом державного регулювання діяльності авіації України і включаються до збірників аеронавігаційної інформації.

Суб'єктивна сторона правопорушення - це наявність вини у формі умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства.

Стаття 114. Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на морському транспорті

Порушення правил входу суден у порт і виходу їх з порту, руху і стоянки суден у портових водах, а також правил, що забезпечують безпеку пасажирів під час посадки на судна, в путі слідування і під час висадки їх з суден, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 114 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Проведення без належного дозволу водолазних робіт у портових водах, а також недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 114 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Пошкодження споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку -тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті 114 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 114 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони порядку і безпеки руху на морському транспорті. До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту (ст. 24 Закону України «Про транспорт»). Для забезпечення безпеки мореплавства, відповідно до ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України, на морські порти покладається здійснення таких функцій: 1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден; 2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту; 3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту; 4) контроль і підтримання оголошених глибин; 5) визначення районів обов'язкового використання буксирів; 6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища; 7) надання допомоги потерпілим; 8) вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил входу суден у порт і виходу їх з порту, руху і стоянки суден у портових водах, а також правил, що забезпечують безпеку пасажирів під час посадки на судна, в путі слідування і під час висадки їх з суден, проведенні без належного дозволу водолазних робіт у портових водах, а також недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт та пошкодженні споруд і пристроїв сигналізації та зв'язку.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення: особи, яким виповнилося 16 років.

Стаття 115. Порушення правил користування засобами морського транспорту

Пошкодження внутрішнього обладнання суден - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 115 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Куріння у невстановлених місцях на суднах - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 115 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину другу статті 115 внесено зміни згідно із Законом України № 2899-1V від 22.09.2005 р.]

[У статтю 115 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 3282-ХІ від 19.12.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки на морському транспорті, а також у сфері охорони власності.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у вчиненні активних дій, що є пошкодженням внутрішнього обладнання суден та куріння у невстановлених місцях на суднах. Відповідно до ст. 15 Кодексу торговельного мореплавства під судном необхідно розуміти самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується: 1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі; 2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо); 3) для наукових, навчальних і культурних цілей; 4) для спорту; 5) для інших цілей. Пошкодження внутрішнього обладнання суден передбачає будь-які дії, спрямовані на порушення цілісності та виконуваних функцій останнього.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення: особи, яким виповнилося 16 років.

Стаття 116. Порушення правил по охороні порядку і безпеки руху на річковому транспорті і маломірних суднах

Керування судноводіями річковими або маломірними суднами, не зареєстрованими у встановленому порядку, або такими, що не пройшли технічного огляду, або не несуть бортових номерів і позначень, або мають несправності, з якими заборонено їх експлуатацію, або переобладнаними без відповідного дозволу, або з порушенням правил завантаження, норм пасажиромісткості, обмежень по району та умовам плавання - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 116 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Порушення судноводіями річкових суден правил руху і стоянки суден у плесі, на рейдах і в портах, буксирування составів і плотів, подачі звукових і світлових сигналів, несення суднових вогнів і знаків, правил навантаження і розвантаження суден, а також пошкодження портових і гідротехнічних споруд та обладнання -тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування судном на строк до одного року.

[У частину другу статті 116 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Перевищення судноводіями маломірних суден установленої швидкості руху, недодержання вимог навігаційних знаків, умисне зупинення або стоянка судна в заборонених місцях, пошкодження гідротехнічних споруд або технічних засобів і знаків судноплавної і навігаційної обстановки, порушення правил маневрування, подачі звукових сигналів, несення бортових вогнів і знаків - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування маломірним судном на строк до одного року.

[У частину третю статті 116 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Керування річковим або маломірним судном особою, яка не має права керування цим судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину четверту статті 116 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-_ВР від 07.02.97 p.]

Порушення судноводіями маломірних суден інших правил користування маломірними суднами - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину п'яту статті 116 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Під маломірними суднами у частинах першій, третій, четвертій і п'ятій статті 116, частині другій статті 116¹, частині третій статті 116², частині першій статті 117, статті 118, частині третій статті 129, частині третій статті 130, частині першій статті 131 цього Кодексу слід розуміти самохідні судна з головними двигунами потужністю менш як 75 к. с. (55 кВт) і несамохідні судна та парусні судна валовою місткістю менш як 80 регістрових тонн (або одиниць), а також моторні судна незалежно від потужності двигунів, але валовою місткістю не більш як 10 регістрових тонн (або одиниць) та несамохідні судна (гребні човни вантажопідйомністю 100 і більше кілограмів, байдарки - 150 і більше кілограмів та надувні судна - 225 і більше кілограмів), що належать громадянам.

[Частину шосту статті 116 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2686-ІІІ від 13.09.2001 p.]

[У статтю 116 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86р., № 7542-ХІвід 19.05.89р.]

Коментована стаття містить п'ять складів адміністративних правопорушень, об'єктом яких є порядок та безпека руху на річковому транспорті та маломірних судах.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті полягає у порушенні порядку допуску річкових та маломірних суден до плавання. Відповідно до Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 р. № 91, судно повинне мати такі основні суднові документи: свідоцтво про право плавання (судновий патент); свідоцтво про право власності на судно; свідоцтво про придатність до плавання; класифікаційне свідоцтво та інші свідоцтва класифікаційного товариства стосовно класу; свідоцтво про мінімальний склад екіпажу; пожежно-контрольний формуляр; суднова роль (список осіб суднового екіпажу); судновий журнал (вахтовий журнал, єдиний вахтовий журнал); машинний журнал (для суден з механічним двигуном); санітарний журнал; суднове санітарне свідоцтво; єдину книгу оглядів суден; дозвіл на право користування судновою радіостанцією; пасажирське свідоцтво (для пасажирських суден); мірильне свідоцтво (тільки для суден, призначених для перевезення вантажів). Маломірним суднам достатньо мати судновий білет, свідоцтво про придатність судна до плавання. Безекіпажному судну достатньо мати свідоцтво про право плавання, свідоцтво про право власності на судно, свідоцтво про придатність до плавання, класифікаційне свідоцтво та інші свідоцтва класифікаційного товариства стосовно класу. Реєстрація ^сУДів здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України ^В'Д 26.09.1997 р. № 1069. Згідно з вимогами п. 12 цього нормативного акта реєстрації У Державному судновому реєстрі України підлягають: а) пасажирські, наливні судна, судна, призначені для перевезень небезпечних вантажів, а також буксири незалежно від Потужності головних двигунів і валової місткості; б) самохідні судна, зокрема, риболовні, не зазначені в пп. «а» цього пункту, з потужністю головних двигунів 55 кВт і більше; в) судна, не зазначені в підпунктах «а» і «б» цього пункту, валовою місткістю 80 одиниць і більше. Реєстрація здійснюється на підставі погодженої в Інспекції, а для риболовних суден — Укрдержрибгоспу та Інспекції письмової заяви судновласника, зразок якої затверджується Мінтрансом, що подається капітанові морського порту. Правила експлуатації річкових та маломірних судів регламентуються низкою нормативних актів Міністерства транспорту України, зокрема, Правилами судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 р. № 91, відповідно до яких забороняється завантажувати судна так, щоб ватерлінія була над нижньою межею вантажної марки; завантаження має виконуватися так, щоб не порушувати остійності судна та міцності корпусу судна. До того ж воно має виконуватися таким чином, щоб зона, що не проглядається, попереду судна чи складу суден була не більше 350 метрів. Судна, призначені для перевезення пасажирів, повинні мати на борту кількість пасажирів не більшу, ніж це дозволено Регістром судноплавства України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, полягає у порушенні судноводіями річкових суден правил руху і стоянки суден у плесі, на рейдах і в портах, буксирування составів і плотів, подачі звукових і світлових сигналів, несення суднових вогнів і знаків, правил навантаження і розвантаження суден, а також пошкодження портових і гідротехнічних споруд та обладнання. Зазначені правила, зокрема, передбачають, що судна повинні вибирати місце стоянки якнайближче до берега, наскільки це дозволяють їх осадка і місцеві умови, щоб не перешкоджати судноплавству; судна на стоянці повинні бути поставлені на якір чи ошвартовані таким чином, щоб вони не могли змінити свого положення, а отже, створити загрозу для інших суден із урахуванням сили вітру, зміни рівня води, а також засмоктування і хвилювання. Якорі, віддані з суден і з'єднань плавучого матеріалу, а також плавучих споруд і наплавних мостів, не повинні створювати небезпеку для суден, які проходять. Місця для рейдів, порядок розстановки на них суден визначаються Держфлотінспекцією і повинні вказуватися у місцевих правилах. Судна не можуть ставати на стоянку: а) на ділянках судноплавного шляху, на яких стоянка заборонена; б) під мостами і під високовольтними лініями електропередач; в) на вузьких проходах, відповідно до вимог п. 6.7 Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 р. № 91, і на підходах до них, а також на тих ділянках, що у разі стоянки стали б вузькими проходами, а також на підступах до цих ділянок; г) на входах у притоки і виходах із них; ґ) на ділянках проходу поромів; д) на маршруті суден, що підходять до пристані чи відчалюють від неї; є) у районах повороту, позначених знаком В.2 (додаток 4 до Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.02.2004 р. № 91); є) з бортового боку судна, що несе знак, зазначений у п. 3.33 Правил, на відстані не ближче відстані в метрах, позначеної в білому трикутнику цього знака. Правила буксирування, подачі звукових і світлових сигналів, несення судових вогнів і знаків та інші правила, за порушення яких передбачено відповідальність за ч. 2 коментованої статті, визначені у Законі України «Про транспорт», Кодексі торговельного мореплавства України, Водному кодексі України, у Порядку здійснення нагляду за забезпеченням безпеки руху на транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 р. № 204, Положенні про Держфлотінспекцію України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1998 № 2098 p., Положенні про Державний департамент морського і річкового транспорту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2000 р. № 584 та в інших нормативно-правових актах.

Об'єктивна  сторона правопорушення,  передбаченого  ч.   З   коментованої статті, полягає у перевищенні судноводіями маломірних суден установленої швидкості руху, недодержанні вимог навігаційних знаків, умисному зупиненні або стоянці судна в заборонених місцях, пошкодженні гідротехнічних споруд або технічних засобів і знаків судноплавної і навігаційної обстановки, порушенні правил маневрування, подачі звукових сигналів, несення бортових вогнів і знаків.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 коментованої статті є керуванням річковим або маломірним судном особою, яка не має права керування цим судном, або передача керування таким судном особі, яка не має права керування.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 коментованої статті полягає у порушенні судноводіями маломірних суден інших правил користування маломірними суднами. До зазначених правил належать Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 р. № 642, Інструкцією про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України, затвердженою наказом Міністерства транспорту України від 19.04.2001 р. № 225 та іншими нормативно-правовими актами.

Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, є виною у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 коментованої статті може бути особа, якій виповнилося 18 років (відповідно до вікових вимог надання права на самостійне керування судном), а також посадові особи підприємств, установ та організацій, які мають у своїй власності або оперативному управлінні судна, що підлягають реєстрації. Суб'єктом правопорушення, передбачених ч. З і 5 коментованої статті, може бути лише судноводій, якому у встановленому порядку надано право керування судном. Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч. 4 коментованої статті може бути як судноводій, так і будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 116¹. Порушення правил випуску судна в плавання або допуск до керування судном осіб, які не мають відповід­ного документа

Випуск (направлення) річкового судна в плавання без документів, що посвідчують належність судна, придатність його до плавання, з неукомплектованим екіпажем, при невідповідності технічного стану судна наявним документам, з порушенням установлених правил завантаження, норм пасажиромісткості, обмежень по району та умовам плавання, а також допуск до керування судном або його механізмами і обладнанням осіб, які не мають відповідного диплома (посвідчення, свідоцтва), - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 116' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Випуск у плавання маломірних суден, не зареєстрованих у встановленому порядку, або таких, що не пройшли технічного огляду, або мають несправності, з якими заборонено їх експлуатацію, або переобладнаних без відповідного дозволу, або неукомплектованих спорядженням, а також допуск до керування маломірними суднами осіб, які не мають права керування цими суднами, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за експлуатацію маломірних суден, від одного до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 116' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 116^і згідно з Указом Президії Верховної Ради Української PCР № 7542-Х1 від 19.05.89 р.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок експлуатації суден, зокрема і маломірних.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, полягає у порушенні правил випуску судна в плавання або допуску до керування судном осіб, які не мають відповідного документа. Судно може бути допущене до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища. Для перевірки суден, що виходять у плавання, має бути організований контрольний пост та випускні ворота. Якщо адміністрація бази не в змозі обладнати випускні ворота, то контрольні пости повинні бути організовані в зручних місцях. Вихід та повернення судна підлягає реєстрації в спеціальному журналі випуску суден у плавання. Перед виходом судна у плавання чергово-вахтова служба повинна перевірити стан судна, відповідність кваліфікації і стану (відсутність зовнішніх ознак вживання наркотиків і алкоголю, надмірної утоми) судноводія та дотримання інших вимог безпеки судноводіння згідно з чинним законодавством. Заборона на випуск маломірних суден у плавання здійснюється: якщо кількість пасажирів перевищує допустиму для цього конкретного судна; якщо судно або його обладнання не відповідає вимогам безпеки судноводіння, установленим національним законодавством; якщо судноводій чи пасажири перебувають у нетверезому стані або в стані наркотичного сп'яніння; коли фактичний чи прогнозований стан вітру, хвиль та інших гідрометеорологічних факторів не сприяє безпечному плаванню; коли база не має дозволу на експлуатацію.

Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, є виною у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушення, передбаченого коментованою статтею, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить випуск (направлення) судна в плавання та допуск осіб до керування маломірними судами.

Стаття 11б². Порушення правил, що забезпечують безпеку експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах

Проведення без належного дозволу водолазних робіт або недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт, порушення порядку влаштування та обладнання запаней і лісових гаваней, влаштування частоколів та інших пристосувань для лову риби в неустановлених для цієї мети місцях без погодження з технічними дільницями шляху - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 11б² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Знищення, пошкодження, зривання, самовільна перестановка плавучих і берегових засобів навігаційного обладнання, зв'язку і сигналізації, порушення правил тримання, експлуатації і встановленого режиму роботи навігаційного обладнання на мостах, греблях та інших гідротехнічних спорудах, встановлення без належного дозволу (погодження) знаків, споруд, джерел звукових і світлових сигналів, що створюють перешкоди в розпізнанні навігаційних знаків і сигналів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 116 ² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину третю статті 11б ² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 116 ² згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 7542-ХІ від 19.05.89 p.]

1. Ця стаття містить три склади адміністративних правопорушень, що загрожують безпеці руху на водному транспорті. Загальним об'єктом розглянутого правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки експлуатації суден на внутрішніх водних шляхах.

2. Частина  1   статті  містить склад,  об'єктом  якого  є безпека руху  на водному транспорті.  Об'єктивна  сторона включає ряд дій,  що  можуть створити  небезпеку для руху водного транспорту. До таких дій законодавець відносить: проведення без належного дозволу водолазних робіт або недодержання правил подачі сигналів під час цих робіт, порушення порядку влаштування та обладнання запаней і лісових гаваней, влаштування частоколів та інших пристосувань для лову риби в неустановлених для цієї мети місцях без погодження з технічними дільницями шляху. У цьому складі об'єктивна сторона характеризується не тільки дією (бездіяльністю), але й такими елементами, як місце - невстановлені  місця,  відсутність узгодження  з уповноваженим органом або належним дозволом.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності. Суб'єктами розглянутого складу правопорушення є громадяни, яким виповнилося 16 років, і посадові особи.

3.  Другий склад правопорушення (ч. 2 ст. 116²) посягає на безпеку руху на водному транспорті, а його безпосереднім об'єктом є встановлений порядок функціонування плавучих і берегових засобів навігаційного обладнання, зв'язку і сигналізації, навіга­ційного обладнання на мостах, греблях та інших гідротехнічних спорудах, навігаційних знаків   і  сигналів.  Об'єктивна сторона правопорушення   виражена в  таких діях,  як знищення або пошкодження відповідних споруд або устроїв, зрив або установка без належного   дозволу   (узгодження)   знаків,   споруджень,   джерел   звукових   і   світлових сигналів, що створюють перешкоди в розпізнанні навігаційних знаків і сигналів, тобто
приведення зазначених об'єктів у стан, при якому вони не можуть використовуватися за своі'м призначенням без відповідного ремонту або відновлення.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності. Суб'єктами цього правопорушення можуть бути як громадяни, яким виповнилося 16 років, так і посадові особи.

4.  Об'єктом складу, закріпленого в третій частині коментованої статті, є суспільні відносини у сфері екологічної безпеки. Об'єктивна сторона виражається у викиданні за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів. Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності. Суб'єктами цього правопорушення можуть бути громадяни, яким виповнилося 16 років.

Стаття 11б³. Порушення правил реєстрації торговельних суден

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Державного суднового  реєстру України  або Суднової книги України, протягом двох тижнів з дня цих змін - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

Ухилення від обов'язкової реєстрації судна - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 116^і згідно із Законом України № 2686-111від 13.09.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері державної реєстрації торговельних суден. Вимоги до реєстрації та обліку торговельних суден в Україні визначені у Порядку ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 р. № 1069. Реєстрація судна в Україні означає внесення відомостей про нього до одного з відповідних реєстраційних документів: а) Державного суднового реєстру України; б) Суднової книги України. Відповідальність за повноту і точність реєстраційних даних про судно, а також за наслідки, які можуть виникнути через неподання або подання недостовірних відомостей про судно, несе власник судна або особа, яка використовує судно на інших законних підставах (судновласник, фрахтувальник). Судно може бути зареєстроване у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України тільки одним органом державної реєстрації. Реєстрація здійснюється на підставі погодженої в Інспекції Головного державного реєстратора флоту письмової заяви судновласника, зразок якої затверджується Мінтрансом, що подається капітанові морського порту. До заяви додаються такі документи: а) заповнена судновласником анкета Державного суднового реєстру України, зразок якої затверджується Мінтрансом; б) копія документа, що підтверджує право власності на судно; в) копія обмірного свідоцтва; г) копія свідоцтва про придатність судна до плавання; д) копія пасажирського свідоцтва (для пасажирського судна); є) копія свідоцтва про мінімальний склад екіпажу; є) копія страхового полісу або іншого документа із зазначенням умов забезпечення цивільної відповідальності судновласника за шкоду від забруднення нафтою, передбачених міжнародними договорами (угодами), до яких приєдналася Україна; ж) свідоцтво про тимчасове право на плавання під Державним прапором України, якщо воно видавалося; з) копія договору морської іпотеки або довідки про підтвердження відсутності заставних зобов'язань на судно; и) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. На підставі поданих документів Інспекція Головного державного реєстратора флоту готує висновок про реєстрацію судна у Державному судновому реєстрі України або відмову у його реєстрації з обґрунтуванням причин. Рішення про реєстрацію судна або про відмову у його реєстрації приймається протягом 10 днів з дня одержання заяви і необхідних документів. У разі виникнення змін, що викликають необхідність виправлення відомостей, внесених до Державного суднового реєстру, капітан морського порту на підставі письмового погодження Інспекції Головного державного реєстратора флоту видає нові документи та вносить відповідні зміни до Державного суднового реєстру України. Документ, що підлягає заміні, здається капітанові цього порту.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил реєстрації торговельних суден шляхом: а) неповідомлення або несвоєчасного повідомлення органу реєстрації судна про будь-які зміни відомостей, що підлягають внесенню в установленому порядку до Державного суднового реєстру України або Суднової книги України, протягом двох тижнів з дня цих змін; б) ухиленні від обов'язкової реєстрації судна. Щодо обов'язкової реєстрації судна - див. коментар до ст. 116 КпАП. Правопорушення вчинюється у формі бездіяльності.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення можуть бути судновласник (юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах), власник судна (суб'єкт права власності або особа, яка здійснює стосовно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності) або фрахтувальник за бербоут-чартером (за договором фрахтування судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Стаття 117. Порушення правил користування річковими і маломірними суднами

Порушення правил, що забезпечують безпеку пасажирів під час посадки, в путі слідування і під час висадки їх з річкових і маломірних суден, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 117 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Пошкодження внутрішнього обладнання річкових суден -тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 117 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

Куріння у невстановлених місцях на річкових суднах - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті 117внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину третю статті 117 внесено зміни згідно із Законом України № 2899-IV від 22.09.2005p.]

[У статтю 117 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 p.]

Частина 1 коментованої статті передбачає адміністративну відповідальність осіб, на яких покладений обов'язок забезпечити безпеку пасажирів на річкових та маломірних суднах, а також відповідальність інших осіб за порушення вимог безпеки. Об'єкт правопорушення - життя й здоров'я громадян під час посадки, в путі слідування і під час висадки їх з річкових і маломірних суден. Безпосереднім об'єктом посягання є правила забезпечення безпеки пасажирів на річкових і маломірних суднах. Порушення зазначених правил, встановлених органом виконавчої влади, становлять об'єктивну сторону розглянутого правопорушення. Законодавець виділяє в об'єктивній стороні обставини, за яких може бути вчинене це правопорушення: під час посадки, в путі слідування і під час висадки при посадці на судна, у шляху проходження, при висаджуванні пасажирів із річкових та маломірних суден. Із суб'єктивної сторони це правопорушення може вчинятися як умислом, так і з необережності. Суб'єктами зазначеного правопорушення можуть бути як з громадяни, так і посадові особи.

Об'єктом ч. 2 коментованої статті є суспільні відносини у сфері власності та у сфері забезпечення безпеки експлуатації річкових та маломірних суден. З об'єктивної сторони правопорушення є пошкодженням внутрішнього обладнання річкових суден, тобто вчинення активних дій, наслідками яких є порушення цілісності або функціональних властивостей внутрішнього обладнання річкових суден. Із суб'єктивної сторони це правопорушення може вчиняється як з умислом, так і з необережністю. Суб'єктами зазначеного правопорушення можуть бути громадяни, яким виповнилося 16 років.

Об'єктом ч. З коментованої статті є безпека експлуатації річкових та маломірних суден, а також пожежна безпека. З об'єктивної сторони правопорушення є курінням у невстановлених місцях на річкових суднах - див. коментар до ст. 110 КпАП. Із суб'єктивної сторони це правопорушення може вчинятися як з умислом, так і з необережністю. Суб'єктами зазначеного правопорушення можуть бути громадяни, яким виповнилося 16 років.

Стаття 118. Порушення правил утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден

Порушення посадовими особами, відповідальними за технічний стан і правильне користування базами (спорудами) для стоянки маломірних суден, правил утримання баз (споруд) у безпечному для людей і стоянки маломірних суден стані або невжиття заходів для своєчасної заборони чи обмеження експлуатації окремих причалів, пірсів, стоянок, споруд, механізмів і т. ін., коли користування ними загрожує безпеці людей і маломірних суден, а так само незабезпечення ними на базі (споруді) встановленого випускного режиму, експлуатація бази (споруди) без щорічного технічного огляду, Допущення стоянки на базі (споруді) не зареєстрованих у встановленому порядку маломірних суден - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 118 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден. Правила безпечної експлуатації баз для стоянки маломірних (малих) суден затверджені наказом Міністерства транспорту України від 16.07.2004 р. № 642, а також Положенням про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті, затвердженим наказом Мінтрансу України від 20.11.2003 р. № 904. Дія Правил поширюється на юридичних та фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з експлуатацією маломірних (малих) суден (крім суден Міноборони, Державної прикордонної служби України, СБУ, МВС та суден флоту рибного господарства).

База для стоянки маломірних (малих) суден - суб'єкт господарювання, одним зі статутних напрямів діяльності якого є надання послуг з безпечного утримання маломірних (малих) суден і який утримує і використовує спеціально обладнані для цього гідротехнічні споруди або природні берегові об'єкти, за винятком баз та інших пунктів базування суден флоту рибного господарства. База організовується для забезпечення: цілодобової безпечної стоянки суден; безпечного виконання суднових робіт; безпечної посадки на судна та висадки з суден пасажирів і екіпажу; схоронності суден, двигунів та іншого суднового обладнання. Залежно від граничної кількості суден, що утримуються на базі, їй присвоюється один з таких класів: 1-й клас - понад 3 000 одиниць; 2-й клас -    від 2001 одиниці до 3 000 одиниць; 3-й клас - від 1001 одиниці до 2 000 одиниць; 4-й клас - від 501 одиниці до 1 000 одиниць; 5-й клас - від 101 одиниці 500 одиниць; 6-й клас - від 51 одиниці до 100 одиниць; 7-й клас - від 26 одиниць до 50 одиниць; 8-й клас -    від 11 одиниць до 25 одиниць; 9-й клас - до 10 одиниць. Усі бази підлягають реєстрації в Держфлотінспекції України.

Відповідальність за безпечну експлуатацію та утримання бази, організацію контролю за схоронністю суден та їх випуском у плавання несе адміністрація бази. Основні організаційні засади функціонування бази повинні бути включені до системи управління безпекою бази і відповідати вимогам, установленим відповідними нормативними актами. Бази повинні розміщуватись на ділянках з невеликою швидкістю течії, де є захист від негативної дії вітру, хвиль та криги. Бази не можуть бути розташовані ближче ніж 100 м від дебаркадерів та інших причальних споруд та не ближче ніж 500 м від гідротехнічних споруд та мостів. Межа акваторії та території бази повинна бути огороджена (зокрема, понтонами, бонами або плавучими знаками на воді). Для безпечного утримання суден та причалів на базі можуть бути побудовані захисні споруди (дамби, хвилеломи та інше). Якщо захисні споруди бази при паводках затоплюються, то на них повинні бути встановлені знаки навігаційного огородження. Габарити суднових проходів на базах повинні забезпечувати безпечний прохід та розходження найбільшого із суден, що перебуває на базі. Не менше одного разу за навігацію акваторія бази повинна бути протралена, про що організацією бази складається відповідний акт. Адміністрація бази повинна постійно сповіщати судноводіїв про фактичну гарантовану глибину акваторії та наявність перешкод до плавання маломірних (малих) суден.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил утримання баз (споруд) для стоянки маломірних суден, що може здійснюватися як у формі активних дій, так і бездіяльності.

Суб'єктивна сторона правопорушення може характеризуватися як умислом, так і необережністю.

Суб'єктами правопорушення можуть бути лише посадові особи, відповідальні за технічний стан і правильне користування базами (спорудами) для стоянки маломірних суден.

Стаття 119. Порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту

Пошкодження внутрішнього обладнання та стекол автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 119 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину другу статті 119 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Куріння в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях -тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті 119 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частину третю статті 119 внесено зміни згідно із Законом України № 2899-IV від 22.09.2005p.]

[У статтю 119 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини щодо користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту.  Вони регулюються  Законами України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт», «Про міський електричний транспорт», Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176, Порядком і умовами організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.01.1998 р. №21 та іншими нормативно-правовими актами.

Автомобільний транспортний засіб - це дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій. Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються на автобусні, таксі та вантажопасажирські перевезення пасажирів та багажу. Автобусні перевезення - це переміщення людей і багажу за допомогою автобусів. Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування поділяються на: міські, приміські, міжміські внутрішньообласні, міжміські міжобласні. До міських належать перевезення за маршрутами в межах території населеного пункту (далі - міські маршрути). До приміських належать перевезення за маршрутами завдовжки до 50 кілометрів незалежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських маршрутів. До міжміських внутрішньообласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які проходять у межах території Автономної Республіки Крим, області. До міжміських міжобласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області. Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюються у звичайному (основний вид перевезень) і експресному режимах руху та у режимі маршрутного таксі (додаткові види перевезень). Перевезення пасажирів у звичайному режимі руху здійснюється з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху. Експресні перевезення пасажирів здійснюються із скороченням кількості зупинок та часу перевезення. Маршрутні таксі здійснюють перевезення пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння та з висадкою і посадкою пасажирів на їх вимогу. Відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту пасажир не має права: під час руху відволікати увагу водія від керування автобусом; відчиняти двері автобуса до повної його зупинки; перешкоджати зачиненню дверей; здійснювати поїздку автобусом без оплати її вартості; робити виправлення у квитку і передавати його іншому пасажиру; перевозити багаж та ручну поклажу на сидінні; користуватись аварійним обладнанням автобуса без потреби; порушувати громадський порядок; палити в салоні автобуса.

Міський електричний транспорт - це складова єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Права та обов'язки пасажирів, порядок проїзду і його оплати визначаються Правилами користування міським електричним транспортом, які затверджуються у межах відповідних повноважень центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства і центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту і які повинні гарантувати пасажирам право на одержання: якісних і безпечних транспортних послуг; своєчасної та достовірної інформації стосовно транспортних послуг; компенсації згідно із законодавством заподіяної під час користування міським електричним транспортом шкоди.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту шляхом: а) пошкодження внутрішнього обладнання та стекол автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв; б) викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей автобусів, маршрутних таксі, тролейбусів або трамваїв; в) куріння в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах або трамваях. Зазначені правопорушення передбачають наявність активних дій винних.

Суб'єктивна сторона правопорушення: у формі умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення, передбаченого коментованою статтею, може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років. Крім того, суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 2 та 3 коментованої статті, може бути також водій транспортного засобу.

Стаття 120. Порушення правил пожежної безпеки на залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті

Порушення встановлених на залізничному, морському і річковому транспорті правил пожежної безпеки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 120 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Порушення встановлених на повітряному транспорті правил пожежної безпеки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 120 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[У статтю 120 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-Х1 від 19.12.86 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері пожежної безпеки. Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція України, Закон України «Про пожежну безпеку» та правила пожежної безпеки, які регулюють відповідні відносини в окремих галузях суспільної діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про пожежну безпеку» громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані: виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем; повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів щодо її ліквідації, рятування людей і майна.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання приписів посадових осіб органів державного пожежного нагляду підприємства, установи та організації можуть притягатися у судовому порядку до сплати штрафу.

Дотримання пожежної безпеки на залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті регламентується Правилами пожежної безпеки на залізничному транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 01.07.1997 р. № 240, Положенням про відомчу пожежну охорону об'єктів морського і річкового транспорту України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 01.07.1998 р. № 257, Положенням про службу пожежної безпеки в авіаційному транспорті України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 29.10.1996 № 336 та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні встановлених на залізничному, морському, річковому і повітряному транспорті правил пожежної безпеки.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у вині у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути будь-які осудні особи, яким виповнилося 16 років, а також посадові особи залізничного, морського, річкового і повітряного транспорту, до компетенції яких належить організація та контроль додержання пожежної безпеки.

Стаття 121. Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, правил користування ременями безпеки або мотошоломами

Керування водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи або рульового управління, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, - тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 121 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Керування водіями транспортними засобами з технічними несправностями, за винятком несправностей, зазначених у частині першій цієї статті, з якими згідно з встановленими правилами експлуатація їх забороняється, - тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину другу статті 121 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою попередження або накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину третю статті 121 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину третю статті 121 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-111 від 05.04.2001 p.]

Керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими у встановленому порядку, з підробленим номерним знаком, без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, а так само перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксомоторів або здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення пасажирів понад кількість місць для сидіння, визначену у реєстраційних документах на транспортний засіб або передбачену технічною характеристикою транспортного засобу, -тягнуть за собою накладення штрафу від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Частину четверту статті 121 викладено у новій редакції згідно із Законом України №2251-IVeid 16.12.2004 p.]

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

[Частину п'яту статті 121 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 22 51-І  від 16.12.2004р.]

Під транспортними засобами у статтях 121 - 128¹, частинах перших і других статей 129, 130, статтях 132, 140 слід розуміти всі види автомобілів, мотоциклів, тракторів та інших самохідних машин, трамваїв, тролейбусів та інших транспортних засобів, обладнаних двигуном з робочим об'ємом 50 куб. см і більше, а також причепи.

[У статтю 121 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 p., № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІвід 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p.]

Об'єктом цього правопорушень, передбачених коментованою статгею, є безпека дорожнього руху та встановлений порядок використання транспортних засобів. Правовими актами, які регулюють відносини в означеній сфері, є закони України «Про дорожній рух», «Про автомобільний транспорт», «Про міський електричний транспорт», «Про міліцію», Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 та інші.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, полягає у керуванні водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи або рульового управління, або переобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду. Відповідно до п. 31.1 Правил дорожнього руху технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Забороняється експлуатація транспортних засобів: а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли державного технічного огляду або не мають талона про його проходження; в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у разі обладнання без дозволу Державтоінспекції спеціальними звуковими та світловими сигналами. Забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо транспортні засоби мають такі несправності гальмової системи та рульового керування.

Гальмові системи: а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для цієї моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника; б) під час дорожніх випробувань робочої гальмової системи перевищуються такі значення: легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажів - 14,7 м.; автобуси -18,3; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 12 т включно - 18,3 м.; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 12 т. - 19,5 м.; автопоїзди, тягачами яких є легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажу - 16,6 м.; автопоїзди, тягачами яких є вантажні автомобілі - 19,5 м.; двоколісні мотоцикли і мопеди - 7,5 м.; мотоцикли з причепом - 8,2 м. До того ж нормативне значення гальмового шляху для транспортних засобів випуску до 1988 року допускається перевищувати не більше ніж на 10% значення; в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу; г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, Що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв.см) за 15 хв у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою; г) не працює манометр пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу; д) стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан: транспортних засобів з повним навантаженням - на уклоні неменше ніж 16%; легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані - на уклоні неменше ніж 23%; вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані - на уклоні не менше ніж 31%; є) не замикається важіль (рукоятка) стоянкової гальмової системи в робочому положенні; Рульове керування: а) сумарний люфт у рульовому керуванні перевищує такі граничні значення: легкові автомобілі та вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т - 10 градусів; автобуси з дозволеною максимальною масою до 5 т - 10 градусів; автобуси з дозволеною максимальною масою понад 5 т — 20 градусів; вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 20 градусів; автомобілі і автобуси, зняті з виробництва - 25 градусів; б) є не передбачені конструкцією відчутні взаємні переміщення деталей і вузлів рульового керування або переміщення їх відносно кузова (шасі, кабіни, рами) транспортного засобу; нарізні з'єднання не затягнуті або надійно не зафіксовані; в) зіпсований або відсутній передбачений конструкцією підсилювач рульового керування або рульовий демпфер (на мотоциклах); г) у рульовому керуванні встановлено деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами, а також застосовано деталі і робочі рідини, що не передбачені для цієї моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, - це настання адміністративної відповідальності за керування водіями транспортними засобами з технічними несправностями, за винятком несправностей, зазначених у частині першій коментованої статті, з якими згідно з встановленими правилами експлуатація їх забороняється. До таких несправностей відповідно до Правил дорожнього руху належать такі:

Зовнішні світлові прилади:

а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г)   на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу цього світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Склоочисники і склообмивачі вітрового скла: а) не працюють склоочисники; б) не працюють передбачені конструкцією транспортного засобу склообмивачі;

Колеса і шини: а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм. Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів; б) шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини; в) шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу; г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів; ґ) на передню вісь транспортного засобу встановлено радіальні шини,  а на іншу (інші) - діагональні;

д)  на передній осі автобуса, який виконує міжміські перевезення, встановлено шини з відновленим протектором, а на інших осях - шини, відновлені за другим класом ремонту;

_^е)    на передній осі легкових автомобілів  і автобусів (крім  автобусів,  які  виконують міжміські перевезення) встановлено шини, відновлені за другим класом ремонту; є) відсутній болт (гайка) кріплення або є тріщини диска і ободів коліс;

Двигун: а) вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах або їх димність перевищують установлені  стандартами норми;  б) негерметична паливна система;  в) несправна система випускання відпрацьованих газів; Інші елементи конструкції: а) немає передбачених конструкцією транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду; 5) не працює звуковий сигнал; в) встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість; г) не працюють передбачені конструкцією замки дверей кузова або кабіни, запори бортів вантажної платформи, запори горловин цистерн і паливних баків, механізм регулювання положення сидіння водія, аварійні виходи, пристрої для приведення їх у дію, привід керування дверима, спідометр, тахограф, пристрій для обігрівання і обдування скла; ґ) зруйновано корінний лист або центральний болт ресори; д) зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки у складі автопоїзда, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги), є люфти в з'єднаннях рами мотоцикла з рамою бокового причепа; є) відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики; є) відсутні: медична аптечка з нанесеними на неї відомостями про тип транспортного засобу, для якого вона призначена, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі, мікроавтобусів, тролейбусі, автомобілі, що перевозить небезпечний вантаж; знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, - на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5т- противідкотні упори (щонайменше два); проблискові маячки оранжевого кольору на транспортному засобі, що перевозить великогабаритні, великовагові чи небезпечні вантажі; працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі; ж) немає ременів безпеки та підголовники в транспортних засобах, де їх установка передбачена конструкцією; з) ремені безпеки не в робочому стані або мають видимі надриви на лямках; и) на мотоциклі немає передбачених конструкцією дуг безпеки; і) на мотоциклах і мопедах немає передбачених конструкцією підніжок, на сідлі - поперечних рукояток для пасажира; ї) відсутні або несправні фари і задні габаритні ліхтарі транспортного засобу, що перевозить великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені пунктом 30.3 Правил дорожнього руху.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, полягає у порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами. Відповідно до п. 2.3 Правил безпеки дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі. Крім того, під час руху на мотоциклі водій зобов'язаний бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 коментованої статті, полягає у керуванні водіями транспортними засобами, не зареєстрованими або не перереєстрованими у встановленому порядку, з підробленим номерним знаком, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, атак само у перевезенні водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксомоторів або Здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення пасажирів понад кількість місць для сидіння, визначену у реєстраційних документах на транспортний засіб або передбачену технічною характеристикою транспортного засобу. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 коментованої статті є повторним протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 4 цієї статті.

Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею -умисел або необережність.

Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами надається: мототранспортними засобами і мотоколясками - з шістнадцятирічного віку; автомобілями всіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більше восьми пасажирів), трамваями і тролейбусами - з вісімнадцятирічного віку; автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більше восьми пасажирів, -з дев'ятнадцятирічного віку.

Стаття 121¹. Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах

[У назві статті 12V деякі слова виключено згідно із Законом України № 1981-ІІІ від 21.09.2000 p.]

Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 121' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких знищені або підроблені, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 121' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частині другій статті 121' деякі слова виключено згідно із Законом України № 1981-111 від 21.09.2000p.]

[Кодекс доповнено статтею 121' згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1369-ХІІ від 29.07.91 р. ]

[У статтю 121' внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХП від 15.11.91 p.; Законами України № 3785-ХП від 23.12.93 p., № 210/95-ВР від 02.06.95p.]

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок реєстрації транспортних засобів. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски. Державна реєстрація і облік здійснюються органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, а їх порядок установлюється Кабінетом Міністрів України. Усі інші механічні транспортні засоби підлягають відомчій реєстрації та обліку, порядок яких установлюється: транспортних засобів військових частин і об'єднань - відповідними міністерствами і відомствами, яким підпорядковано ці частини і об'єднання; великотоннажних автомобілів та інших технологічних транспортних засобів незалежно від форм власності, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, - Державним комітетом України з нагляду за охороною праці; трамваїв і тролейбусів - Державним комітетом України з житлово-комунального господарства; гоночних і спортивних механічних транспортних засобів незалежно від власності - Міністерством України у справах молоді і спорту; тракторів, самохідних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів незалежно від форм власності, що підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, -Міністерством сільського господарства і продовольства України. Власники транспортних засобів зобов'язані зареєструвати належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після їх придбання, одержання або виникнення обставин, що потребують внесення змін у реєстраційні документи. За рішенням Уряду Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування може провадитися реєстрація мопедів, велосипедів і гужових візків (саней).

Експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, а також без державних номерних знаків встановленого зразка забороняється. У разі експлуатації такого транспортного засобу він може бути примусово вилучений. Власнику транспортного засобу в цьому випадку повертається його вартість із врахуванням технічного стану і строку експлуатації. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах.

Об'єктивна сторона правопорушення є експлуатацію водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах, а також транспортних засобів, номери агрегатів яких знищені або підроблені.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів швидкості руху, невиконання сигналів регулювання дорожнь­ого руху, порушення правил перевезення людей та інших правил дорожнього руху

Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху, зміни напрямку руху, проїзду спеціальних транспортних засобів - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину першу статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину першу статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, Руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину другу статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частину другу статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само інші порушення правил проїзду пішохідних переходів - тягнуть за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину третю статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину третю статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-1Ц від 05.04.2001 p.J

Порушення, передбачені частинами першою або другою чи третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортним засобом на строк від шести місяців до одного року.

[У частину четверту статті 122 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 122 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № З 785-Х1І від 23.12.93 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, містить такі склади: а) перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху, зміни напрямку руху, проїзду спеціальних транспортних засобів; б) недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками; в) ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само інші порушення правил проїзду пішохідних переходів; г) порушення, передбачені частинами 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

Відповідно до Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, зокрема з жезлом або диском з червоним світлоповертачем.

Обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Обгін заборонено: а) на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд; д) у тунелях; є) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

Безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Стаття 122¹. Участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у групових пересуванні, зупинці чи стоянці

Участь водіїв мотоциклів та інших транспортних засобів у групових (більше двох) пересуванні, зупинці чи стоянці, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху у містах та інших населених пунктах, - тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

[У частину першу статті 122' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Ті самі порушення, що спричинили створення аварійної обстановки, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

[У частину другу статті 122' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 122' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР№ 7542-Хівід 19.05.89p.]

[У статтю 122' внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 1369-ХП від 29.07.91 p., № 1818-XU від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХП від 23.12.93 р]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки Дорожнього руху.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні групових (більше Двох)   пересування,   зупинки   чи   стоянки,   що   створюють   перешкоди   дорожньому руху або загрозу безпеці руху у містах та інших населених пунктах. Кваліфікуючою ознакою цього правопорушення, передбаченою ч. 2 коментованої статті, є спричинення внаслідок зазначених дій аварійної обстановки (визначення аварійної обстановки - див. у ч. 4 ст. 122 КпАП). Необхідно відрізняти діяння, передбачене коментованою статтею, від правомірного руху у колоні. Останній відповідно до пунктів 25.1-25.6 Правил дорожнього руху, має відбуватися із додержанням певних умов: на кожному транспортному засобі, що рухається в складі колони, встановлюється розпізнавальний знак «Колона», якщо колонну не супроводжують оперативні транспортні засоби з увімкненими червоним, синім і червоним, зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками та (або) спеціальними звуковими сигналами; транспортні засоби повинні рухатися в колоні лише в один ряд якнайближче до правого краю проїзної частини, за винятком випадків, коли вони супроводжуються оперативними транспортними засобами тощо. Розмежування між правопорушенням, передбаченим коментованою статтею, та правомірним рухом у колоні здійснюється за критерієм додержання або недодержання зазначених вимог.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності прямого умислу.

Суб'єктами правопорушення може бути водії мотоциклів та інших транспортних засобів.

Стаття 122². Невиконання водіями вимог про зупинку, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди

Невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу, а також залишення ними на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від одного до трьох років.

[Кодекс доповнено статтею 122 ² згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР№ 1369-ХІІвід 29.07.91 p.]

[У статтю 122² внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХН від 15.11.91 р.; Законом України № З 785-ХП від 23.12.93 p.]

[У статтю 122- внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 122² внесено зміни згідно із Законом України № 2350-111 від 05.04.2001 p.] [Статтю 122² доповнено згідно із Законом України № 743-IV від 15.05.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують порядок управління у сфері дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог зазначених Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху; б) дати можливість перевірити технічний стан, номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав.

Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися  на місці пригоди; б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки; в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати швидку медичну допомогу, _а якщо це неможливо, звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г», відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також стан транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; є) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об'їзд місця пригоди; є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки). Якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста Державто інспекції або в орган чи підрозділ міліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею. У разі коли під час дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено лише застраховані транспортні засоби та немає загиблих і травмованих, допускається оформлення відповідних матеріалів представником страхової організації без участі працівника підрозділу Державтоінспекції за згодою учасників пригоди.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні викладених вище вимог про зупинку, а також у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди з порушенням встановлених нормативно-правовими актами правил.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Стаття 122³. Перешкоджання проведенню огляду транспортних засобів

Перешкоджання проведенню працівником міліції, посадовою особою військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду транспортних засобів у передбачених законом випадках - тягне за собою накладення штрафу від чотирьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Доповнено статтею 122^і згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № П69-Х1І від 29.07.91 p.]

[У статтю 122^і внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХП від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p.]

[У статтю 122^і внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Статтю 122³ доповнено згідно із Законом України № 743-1Vвід 15.05.2003 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини, що забезпечують порядок Управління у сфері дорожнього руху.

Об'єктивна сторона правопорушення є вчиненням будь-яких дій, що створюють перешкоду для проведенням працівником міліції, посадовою особою військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних силах України огляду транспортних засобів у передбачених законом випадках. Відповідно до ст. 1] Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: проводити огляд поклажі, багажу та огляд пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством; обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також за наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката), про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту. Відповідно до ст. 63 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 550-XIV, інспектори підрозділу безпеки дорожнього руху Служби правопорядку в гарнізоні під час виконання завдань мають право: зупиняти військові транспортні засоби Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України у разі порушення їх водіями правил дорожнього руху, за наявності ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним довкілля, а також відомостей про те, що він використовується з протиправною метою чи не за призначенням, з метою їх огляду і перевірки у водіїв документів на право користування та керування транспортними засобами, дорожніх листів, відповідності вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Стаття 123. Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів

В'їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 123 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 01'.02.97p.]

Інші порушення правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 123 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.J

[У частину другу статті 123 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІП від 05.04.2001 p.]

Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд,-тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк від шести місяців до одного року.

[У частину третю статті 123 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 123 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 3282-ХІ від 19.12.86 p., № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-XU від 29.07.91 p., № /818-ХПвід 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХП від 23.12.93 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього та залізничного руху.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні правил проїзду залізничних переїздів. Залізничний переїзд - це перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні. Частина перша коментованої статті визначає, що такі діяння вчинюються шляхом: а) в'їзду водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора; б) в'їзду водіїв на залізничний переїзд на заборонений жест регулювальника; в) в'їзду водіїв на залізничний переїзд при закритому шлагбаумі; г) в'їзду водіїв на залізничний переїзд, коли до переїзду наближається поїзд. Об'єктивна сторона правопорушень, полягає у вчиненні інших порушень правил проїзду залізничних переїздів, крім передбачених ч. 1 цієї статті. До таких порушень можуть належати: розворот, рух заднім ходом, обгін або зупинка на залізничному переїзді, стоянка ближче 50 м від залізничних переїздів; випадки, коли за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді; коли до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина) тощо. Об'єктивна сторона правопорушень, визначених ч. З коментованої статті передбачає порушення, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, що спричинили створення аварійної ситуації або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд. Визначення поняття аварійної обстановки міститься у ч. 4 ст. 122 КпАП, транспортного засобу - у ч. 6 ст. 121.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення: водій транспортного засобу.

Стаття 124. Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна

Порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, крім передбачених статтею 123, частинами першою або другою статті 130 цього Кодексу, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від одного до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

[У статтю 124 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 p., № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХП від 23.12.93 p.]

[У статтю 124 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У статтю 124 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-111 від 05.04.2001 p.]

У коментованій статті передбачено адміністративну відповідальність за порушення водіями правил дорожнього руху, крім передбачених ст. 123, частинами 1 або 2 ст. 130 КпАП, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна. Відповідно, об'єкт та об'єктивна сторона правопорушення, що містяться у ст. 123 та частинах 1, 2 ст. 130 КпАП, будуть складати відповідні ознаки  і для правопорушень,  передбачених коментованою статтею, однак за наявності таких доповнень. Оскільки зазначені правопорушення спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, об'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, будуть також суспільні відносини у сфері власності, а об'єктивна сторона має бути доповнена вказівкою на настання наслідків у вигляді майнової шкоди, тобто склад правопорушень трансформується у формальний.

Крім того, слід розмежовувати склад правопорушень, передбачених коментованою статтею, та випадки настання цивільно-правової або кримінальної відповідальності. Умовами настання адміністративної, а не іншого виду юридичної відповідальності є такі: а) наявний причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди (у випадку відсутності такого зв'язку особу може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності); б) немає наслідків діяння у вигляді спричинення або можливості спричинення аварії поїзда, судна або порушення нормальної роботи транспорту, або створення небезпеки для життя людей, або спричинення потерпілому середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, або завдання великої матеріальної шкоди, чи настання інших тяжких наслідків (у противному випадку діяння кваліфікується як злочин за ст. 277 Кримінального кодексу України).

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Стаття 124¹. Ненадання транспортних засобів працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

[Назву статті 124' доповнено згідно із Законом України № 743-1V від 15.05.2003 p.]

Ненадання посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненадання військових транспортних засобів посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у встановлених законом невідкладних випадках - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 124' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР№ 1369-ХІІвід 29.07.91 p.]

[У статтю 124' внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХП від 15.11.91 р.; Законом України № З 785-Х1І від 23.12.93 p.]

[У статтю 124' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.] [У статтю 124' внесено зміни згідно із Законом України № 2З50-ІІ1 від 05.04.2001 p.] [Статтю 124' доповнено згідно із Законом України № 743-1V від 15.05.2003 p.]

Відповідно до п. 26 ст. 11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію. Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до вимог ст. 25 зазначеного Закону та інших актів чинного законодавства. Відповідно до ч. З ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний надавати транспортний засіб: а) працівникам міліції та охорони здоров'я для доставки у найближчий медичний заклад осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам військової служби правопорядку у Збройних силах України; б) працівникам міліції, а водії військових транспортних засобів також і посадовим особам Військової служби правопорядку у Збройних силах України для виконання непередбачених і невідкладних службових обов'язків з затримання правопорушників. До того ж водій має право на відшкодування збитків згідно з чинним законодавством. Зазначені права працівників міліції та охорони здоров'я, посадових осіб військової служби правопорядку у Збройних силах України встановлені для виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням встановленого порядку управління, тому об'єктом цього правопорушення є порядок управління.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у ненаданні посадовими особами підприємств, установ, організацій і громадянами транспортних засобів, що їм належать, працівникам міліції та медичним працівникам, а також ненаданні військових транспортних засобів посадовим особам військової служби правопорядку у Збройних силах України у встановлених законом невідкладних випадках.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю умислу.

Суб'єктами правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни - водії та власники транспортних засобів.

Стаття 124².

[Кодекс доповнено статтею 124² згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР№ 1369-ХІІвід 29.07.91 p.]

[Стаття 124² виключена згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХІІвід 15.11.91 p.]

Стаття 125. Інші порушення правил дорожнього руху

Інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121 - 128, частинами першою і другою статті 129, частинами першою і другою статті 131, статтями 139 і 140 цього Кодексу, - тягнуть за собою попередження.

[У статтю 125 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-Х1І від 29.05.85 p., № 7542-Х1 від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законами України № 2547-ХП від 07.07.92 p., № 3785-ХІІ від 23.12.93 р.]

[У статтю 125 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 125 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Особливістю положень цієї статті є охоплення нею всіх порушень правил дорожнього Руху, що не передбачені в диспозиціях інших статей КпАП. До того ж необхідно брати до уваги, що найбільш шкідливі для суспільних відносин правопорушення у сфері Дорожнього руху відображені законодавцем у відповідних диспозиціях статей КпАП. Інші порушення правил дорожнього руху, як правило, є незначними, не мають великої суспільної' шкоди. Так, наприклад, до таких правопорушень може бути віднесено користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, які він тримає У Руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), діяння, при вчиненні  якого  водій  перешкоджає іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби з дуже малою швидкістю, тощо. Низький рівень соціальної шкідливості, спричиненої даними правопорушеннями, підтверджується вибором законодавцем найбільш м'якої санкції- попередження.

Загальним об'єктом зазначених правопорушень є суспільні відносини у сфері дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень може мати різноманітний характер, обумовлений особливостями норми правил дорожнього руху, яку порушує винна особа. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, виявляється, як правило, у формі необережності. Суб'єктом правопорушення може бути особа, якій виповнилося 16 років, оскільки саме в цьому віці особі може бути надано право на керування мототранспортними засобами і мотоколясками, і вона стає учасником дорожнього руху.

Стаття 126. Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів

Керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування, - тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Ті самі порушення, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право на керування чи розпорядження транспортним засобом, дорожнього (маршрутного) листа та документів на вантаж, що перевозиться (крім власників транспортних засобів, які використовують їх в індивідуальних некомерційних цілях), талона про проходження державного технічного огляду, а у випадках, передбачених законодавством, страхового поліса про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, - тягне за собою накладення штрафу від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину третю статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У частину третю статті 126 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-Ш від 05.04.2001 p.]

[Частину третю статті 126 доповнено згідно із Законом України № 1961-1V від 01.07.2004р.]

[У статтю 126 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 р, № 7542-Х1 від 19.05.89 p., № 1369-ХП від 29.07.91 p., N° 1818 - ХІІвід 15.11.91 p.; Законом України № 3785-XU від 23.12.93 p.]

Одним із засобів досягнення високого рівня безпеки дорожнього руху в Україні є функціонування спеціальної системи навчання майбутніх водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до ст.  15 Закону України «Про дорожній рух» громадянин, який бажає отримати право на керування транспортним засобом, зобов'язаний пройти підготовку в обсязі, передбаченому програмою підготовки водіїв транспортних засобів відповідної категорії чи типу. Підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність. Підготовка та підвищення кваліфікації здійснюються спеціалістами, які відповідають установленим кваліфікаційним вимогам із застосуванням необхідних технічних засобів навчання. В особливих випадках допускається самопідготовка водіїв окремих категорій транспортних засобів. Порядок і типові програми підготовки та підвищення кваліфікації водіїв, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, які здійснюють таку підготовку, мінімальний перелік технічних засобів навчання, а також випадки допуску для засвоєння програми підготовки водіїв в індивідуальному порядку визначаються Міністерством освіти України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням. На території України діють національні і міжнародні посвідчення на право керування транспортними засобами, що відповідають Конвенції про дорожній рух. Порядок видачі цих посвідчень установлюється Кабінетом Міністрів України.

Власник транспортного засобу, а також особа, яка має тимчасовий реєстраційний талон, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню транспортним засобом відповідно до вимог Правил дорожнього руху.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Частина 2 цієї статті, яка встановлює для тих самих порушень кваліфікуючу ознаку (спричинення пошкодження майнових об'єктів) має своїм об'єктом ще й суспільні відносини у сфері власності.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, - це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування. Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного частиною другою передбачає матеріальний склад - для кваліфікації за нею винного діяння необхідно настання певних наслідків: пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх у Державтоінспекції незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних сил - технічний талон), а у Разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон; в) у Разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, у разі розміщення реклами, - погодження, що видається підрозділами Державтоінспекції МВС; ^г) у встановлених законодавством випадках дорожній лист і документи на вантаж, що перевозиться; на маршрутних транспортних засобах додатково - схему маршруту та розклад руху; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення великогабаритних чи великовагових вантажів, - дозвіл на рух; на транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, - технічні умови на перевезення, свідоцтво про допуск водія і допуск транспортного засобу до перевезення небезпечного вантажу та дозвіл на дорожнє перевезення; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

На вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил дорожнього руху і передати для перевірки зазначені документи.

Об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, є керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки встановлені правилами дорожнього руху документи, які вони зобов'язані передати для перевірки працівнику міліції за його вимогою. Правопорушення вчинюється у формі бездіяльності.

Суб'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, є вина у формі прямого умислу. Для правопорушення, передбаченого ч. 2, характерна вина у формі умислу щодо порушення встановленого порядку керування транспортним засобом, і у формі необережності - щодо наслідків діяння у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна. Для правопорушення, передбаченого ч. З коментованої статті, суб'єктивна сторона є як умислом, так і необережністю.

Стаття 127. Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами, возіями та іншими особами

Непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху -тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від 0,1 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину першу статті 127 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Частину першу статті 127 доповнено згідно із Законом України № 2350-Ш від 05.04.2001 p.]

Порушення правил дорожнього руху особами, що керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'ємом до 50 куб. см, велосипедами, а також возіями та іншими особами, які користуються шляхами, - тягне за собою накладення штрафу від 0,2 до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину другу статті 127 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частину другу статті 127 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-Ш від 05.04.2001 p.]

Ті самі порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, які перебувають у стані сп'яніння, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті 127 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Порушення, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна чи створення аварійної обстановки, а так само залишення особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину четверту статті 127 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 127 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 7542-Х1 від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХП від 15.11.91 p.; Законом України № З 785-Х11 від 23.12.93 p.]

Учасниками дорожнього руху є не лише водії механічних транспортних засобів, а й інші особи, які беруть безпосередню участь у процесі руху на дорозі: пішоходи, водій, пасажири, погоничі тварин. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху пішохід - це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.

Об'єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Оскільки пішоходи, велосипедисти, водії, особи, що керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'ємом до 50 см³ також є учасниками дорожнього руху і своїми діями або бездіяльністю можуть створити аварійну ситуацію, стати потерпілим від правопорушення тощо, законодавець передбачив адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

Відповідно до Правил дорожнього руху пішоходи мають визначені обов'язки. Крім того, їм забороняється: а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, зокрема на пішохідний перехід; в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину; г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження; г) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху; д) рухатися по дорозі, позначеній дорожнім знаком 5.1, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку. У разі причетності пішохода до дорожньо-транспортної пригоди він повинен подати можливу допомогу потерпілим, записати прізвища та адреси очевидців, повідомити орган чи підрозділ міліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці до прибуття працівників міліції.

Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, є непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху встановлено і вимоги для інших учасників дорожнього Руху - водіїв мопедів і велосипедів, осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів. Так, водіям мопедів і велосипедів забороняється: а) керувати мопедом або велосипедом ^{3 нес}правним гальмом, звуковим сигналом, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з неувімкненою фарою і заднім ліхтарем на мопеді чи без світлоповертачів на велосипеді; б) рухатися по автомагістралях і дорогах для автомобілів, а також по проїзній 'астині, коли поряд є велосипедна доріжка; в) рухатися по тротуарах і пішохідних Доріжках (крім дітей до 7 років на дитячих велосипедах під наглядом дорослих); г) під Час руху триматися за інший транспортний засіб; г) їздити не тримаючись за руль та знімати ноги з педалей (підніжок); д) перевозити пасажирів на велосипеді, за винятком дітей до 7 років, на додатковому сидінні, обладнаному надійно закріпленими підніжками; є) буксирування мопедів і велосипедів; є) буксирування причепа, не передбаченого для експлуатації з цими транспортними засобами. Особам, що керують гужовим транспортом, і погоничам тварин забороняється: а) рухатись по автомагістралях і дорогах для автомобілів; б) використовувати вози, не обладнані світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; в) залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх; г) вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги; ґ) переганяти тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості; д) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.

Водії мопедів і велосипедів, а також особи, які керують гужовим транспортом, і погоничі тварин зобов'язані виконувати вимоги інших пунктів цих Правил дорожнього руху, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать їх правам, обов'язкам та визначеним для них заборонам.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, є порушенням правил дорожнього руху особами, що керують транспортними засобами, обладнаними двигуном з робочим об'ємом до 50 см³, велосипедами, а також водіями та іншими особами, які користуються шляхами. Зміст цих порушень становить як недодержання встановлених для цієї категорії учасників дорожнього руху заборон, так і порушення інших правил дорожнього руху.

Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. З коментованого правопорушення є ті самі порушення, вчинені особами, зазначеними в частинах 1 або 2 цієї статті, які перебувають у стані сп'яніння. Залежно від речовини, вживанням якої викликається сп'яніння, його поділяють на: алкогольне, наркотичне і токсичне. Алкогольне сп'яніння - психічний стан людини який виникає внаслідок вживання алкогольних напоїв (алкогольної інтоксикації), що призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів. Чим більша кількість абсолютного алкоголю на 1 кг маси тіла і його концентрація в крові, тим важчий ступінь (клініка) сп'яніння. Ступінь алкогольного сп'яніння - легкий, середній чи тяжкий - залежить і від інших факторів: кількості і міцності алкогольного напою; часу, протягом якого вживалась певна доза алкоголю; віку та індивідуальних особливостей організму; кількості та якості вжитої їжі; фізичного і психічного стану людини в момент вживання алкогольних напоїв. Відповідно до ст. 35 КпАП вчинення правопорушення в стані сп'яніння може бути визнано обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення.

Розрізняють просте (фізіологічне) і патологічне сп'яніння. У коментованій статті йдеться саме про фізіологічне сп'яніння. Патологічне сп'яніння є формою тимчасового розладу психічної діяльності. Патологічне сп'яніння - це якісно відмінний від простого сп'яніння психічний стан людини. Воно зустрічається після вживання, як правило, невеликої кількості алкогольних напоїв, триває незначний час (хвилини, інколи години) і характеризується відсутністю об'єктивних ознак сп'яніння (хода і мова не змінені) і водночас глибоким порушенням свідомості, що настає миттєво і завершується раптово. Такому сп'янінню передує дія факторів, що ослаблюють організм: напружена робота, перенесені в минулому інфекції, інтоксикації, черепно-мозкові травми, інші ураження центральної нервової системи. У подібних випадках констатується поєднання медичного та юридичного критеріїв неосудності, такі особи не підлягають адміністративній відповідальності. За вчинення суспільно небезпечного діяння у стані фізіологічного сп'яніння, на відміну від патологічного сп'яніння, особа підлягає адміністративній відповідальності, оскільки вона зберігає можливість усвідомлювати свої дії і керувати ними. Наркотичне сп'яніння — це психічний стан людини, викликаний вживанням наркотичних  засобів.   Постійне  вживання   цих  засобів  розвиває  фізичну  залежність людського організму від наркотику, в основі якої лежить абстинентний синдром -комплекс розладів, що виникають у наркоманів після раптового й повного припинення вживання наркотичних засобів і часто є внутрішніми детермінантами вчинення злочинів, насамперед насильницьких. Залежно від виду наркоманії абстиненція проявляється по-різному, але завжди пов'язана з відхиленнями у психічній діяльності людини. Іноді вона може бути причиною неосудності особи щодо конкретних діянь. Токсичне сп'яніння — це психічний стан людини, викликаний вживанням психотропних та інших одурманюючих речовин (крім алкогольних напоїв і наркотичних засобів). Якщо виникають обґрунтовані сумніви щодо осудності особи, яка вчинила правопорушення у стані сп'яніння, може бути призначена судово-психіатрична експертиза. Таким чином, під сп'янінням, про яке йдеться у ч. З коментованої статті, слід розуміти просте (фізіологічне) алкогольне та наркотичне і токсичне сп'яніння. Як узагальнене правове поняття стан сп'яніння — це психічний стан особи в момент вчинення адміністративного правопорушення, викликаний вживанням алкогольних напоїв, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, який за загальним правилом не виключає осудності, але характеризується послабленням інтелектуальної і вольової сфери психічної діяльності людини і тому може бути такою ознакою діяння та особи винного, яка значно підвищує ступінь суспільної шкідливості вчиненого і посилює відповідальність цієї особи.

Об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 4 коментованої статті, становить порушення, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна чи створення аварійної обстановки, а так само залишення особами, зазначеними в частинах 1 або 2 цієї статті, на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є. У цій частині міститься два складу: якщо порушення, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд або іншого майна чи створення аварійної обстановки є матеріальним складом, то порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, уявляє собою формальний склад.

Суб'єктивна сторона: у формі умислу або необережності.

Суб'єктами цього правопорушення можуть бути особи, яким виповнилося 16 років.

Стаття 128. Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан яких не відповідає встановленим вимогам

Випуск на лінію транспортних засобів, технічний стан і обладнання яких не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного дозволу, не зареєстрованих У встановленому порядку або таких, що не пройшли державного технічного огляду, - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій або інших посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 128 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української ^рСР № 7542-Х/ від 19.05.89 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-Х!І від 23.12.93 p.]

[У статтю 128 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки Дорожнього руху.

Підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господа­рювання   розробляють   і   здійснюють   заходи   для   забезпечення   безпеки   дорожнього руху, проводять у трудових колективах профілактичну роботу з дотриманням вимог законодавства про дорожній рух, за згодою з первинними профспілковими організаціями включають до колективних договорів вимоги щодо форм впливу на членів трудового колективу у разі порушення ними обов'язків учасників дорожнього руху, встановлених чинним законодавством про дорожній рух. Посадові особи, які відповідають за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані: забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров'я і дотриманням режиму праці та відпочинку; забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів та дотримання екологічних вимог їх експлуатації; не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, або у хворобливому стані, або під впливом ліків, що знижують їх реакцію і увагу; не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли державного технічного огляду (ст. 12 Закону України «Про дорожній рух»).

Об'єктивною стороною цього правопорушення є надання дозволу щодо випуску на лінію транспортних засобів, технічний стан і обладнання яких не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, переобладнаних без відповідного дозволу, не зареєстрованих у встановленому порядку або таких, що не пройшли державного технічного огляду. Правопорушення характеризується формальним складом: для кваліфікації дій винних осіб не має значення настання або ненастання додаткових шкідливих наслідків.

Суб'єктивна сторона: умисел або необережність.

Суб'єктами цього правопорушення можуть бути лише керівники підприємств, установ, організацій або інші посадові особи, відповідальні за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів (спеціальний суб'єкт).

Стаття 128¹. Порушення або невиконання правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, невиконання припису про усунення порушень таких правил, норм і стандартів

Порушення або невиконання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, на підприємствах, установах та організаціях при розробці та виготовленні транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання при проектуванні, реконструкції та ремонті шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, а також невиконання припису державної автоінспекції про усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 128' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частину першу статті 128' внесено зміни згідно із Законом України № 2350-Ш від 05.04.2001 p.]

Порушення, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 128' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[Кодекс доповнено статтею 128' згідно з Указом Президії Верховної Ради УкраїнськоїРСР№ 1369-ХІІ від 29.07.91 p.]

[У статтю 128' внесено зміни та доповнення згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХП від 23.12.93 р.]

Об'єктом правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також в сфері управління.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» до обов'язків цього держаного органу входить забезпечення в межах своєї компетенції безпеки дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснення реєстрації та обліку автомототранспортних засобів, приймання іспитів на право керування транспортними засобами і видання відповідних документів; запобігання забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснення контролю за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198, визначають, що контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією МВС України.

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у порушенні правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при розробці та виготовленні транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання при проектуванні, реконструкції та ремонті шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, а також невиконання припису державної автоінспекції про усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до п. 38 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198, основними вимогами до транспортно-експлуатаційного стану дорожніх об'єктів є відповідність контрольованих показників окремих їх елементів і об'єктів у цілому ДСТУ 3587. Правопорушення, передбачене ч. 1 коментованої статті, має формальний склад, а другої - матеріальний (для притягнення для адміністративної відповідальності за ч. 2 необхідно настання наслідків вчинення правопорушення у вигляді створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд чи іншого майна).

Суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких входить відповідальність за додержання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Це обумовлене вимогами п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів "країни від 30.03.1994 р. № 198, відповідно до якого власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з Дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші Перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до чинних нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов за яких вони сталися та усувати виявлені недоліки; сповіщати виконавчі органи відповідних рад та учасників дорожнього руху про закриття або обмеження руху, стан дорожнього покриття і рівень аварійності на відповідних ділянках, погодно-кліматичні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. З огляду на зміст даних нормативних положень аналогічні обов'язки покладено і на власників дорожніх об'єктів, що ще не знайшло свого відображення в нормах коментованої статті КпАП.