Глава 8.  Адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів

[У назву глави 8 внесено змінизгідно із Законом України № 2550-ІІІ від 21.06.2001 p.]

Стаття 93. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, - тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 93 внесено зміни згідно із Законом України № 8/95-ВР від 19.01.95 p.] [У статтю 93 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.] [У статтю 93 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-Ш від 05.04.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки праці у галузях промисловості, а також на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Відповідно до ст. 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у недотриманні вимог спеціальних правил,   норм   і   інструкцій,   що   регламентують   безпечне   ведення   робіт   у   галузях промисловості на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Правопорушення може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єкт: посадові особи підприємств та організацій всіх форм власності, на яких покладається організація безпечного ведення робіт, працівники цих підприємств та організацій, які порушили вимоги спеціальних правил, норм і інструкцій, що регламентують безпечне ведення робіт, а також власники підприємств та організацій або уповноважені ними особи, обов'язком яких є забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Якщо порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності, заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, наступає кримінальна відповідальність за ст. 271 Кримінального кодексу України. За порушення правил безпеки під час виконання з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 272 Кримінального кодексу України.

Стаття 94. Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповно­важеного центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, - тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - власників підприємств чи уповноважених ними осіб - від десяти до чотирнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 94 внесено зміни згідно із Законом України № 8/95-ВР від 19.01.95 p.] [У статтю 94 внесено зміни згідно із Законом України№ 55/97-ВР від 07.02.97p.] [У статтю 94 внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Об'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена у коментованій статті, є встановлений порядок зберігання, використання та обліку вибухових матеріалів у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Відносини, що виникають у процесі поводження з вибуховими матеріалами, регулюють Закон України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення», Гірничий закон України, наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва вибухових речовин і матеріалів (за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України» 11.11.2002 № 118/573 та інші підзаконні нормативні акти.

Вибухові матеріали (речовини) - хімічні сполуки або суміші речовин, здатні до вибуху  (швидкого  самопоширюваного   перетворення  з   виділенням   великої  кількості тепла та утворенням газів (ст. 1 Гірничого закону України). З об'єктивної сторони це правопорушення є порушенням вимог законодавчих та інших нормативних актів про зберігання, використання та облік вибухових матеріалів у галузях промисловості.

Суб'єктом правопорушення є працівники підприємств та організацій всіх форм власності, на яких покладається організація та безпосереднє зберігання, використання та облік вибухових матеріалів, а також власники підприємств та організацій або уповноважені ними особи, обов'язком яких є забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, має наслідком кримінальну відповідальність за ст. 273 Кримінального кодексу України.

Стаття 95. Порушення правил і норм ядерної та радіаційної безпеки

Порушення посадовими особами підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності правил і норм ядерної та радіаційної безпеки - тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 95 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1284-IV від 18.11.2003 р.]

Об'єктом правопорушення, передбаченого коментованою статтею, є ядерна та радіаційна безпека й установлений порядок використання атомної енергії й обліку ядерних матеріалів і радіоактивних речовин.

Правила і норми ядерної та радіаційної безпеки, про порушення яких йдеться в ч. 1 коментованої статті, встановлюють вимоги до безпечного використання атомної енергії, виконання яких обов'язково при здійсненні будь-якого виду діяльності в області використання атомної енергії.

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у порушенні вимог правил і норм ядерної та радіаційної безпеки.

Суб'єктом правопорушення є посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, загибель людей або інші тяжкі наслідки, кваліфікується як злочин, передбачений ст. 274 Кримінального кодексу України.

Стаття 95¹. Порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання

Порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації   електричних   станцій   і   мереж,   енергетичного   обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, та енергетичного обладнання споживачів, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на працівників від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 95' згідно із Законом України № 2598-IV від 31.05.2005 p.]

Основні організаційні й технічні вимоги до експлуатації електроустановок та електрообладнання містяться у Правилах технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 р. № 258. Зазначені Правила поширюються на електроустановки напругою до 150 кВ включно, які належать споживачам електричної енергії, незалежно від форм власності та відомчої належності, а також на електроустановки населення напругою понад 1000 В. Правила поширюються також на електроустановки до 1000 В, які перебувають на правах власності в населення, у частині застосування норм випробувань та вимірювання параметрів електрообладнання. Вимоги до експлуатації генераторів, синхронних компенсаторів, силових кабельних ліній з маслонаповненими кабелями споживачів будь-якої напруги, а також силових трансформаторів, автотрансформаторів, реакторів, повітряних ліній електропередавання та електроустановок споживачів напругою понад 150 кВ установлюються відповідно до галузевого керівного документа Міністерства палива та енергетики України ГКД 34.20.507-2003 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 р. № 296.

Правила обов'язкові для працівників, що здійснюють експлуатацію електроустановок споживачів, функції керування, регулювання режимів електроспоживання, інспектування електроустановок споживачів, а також підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що виконують науково-дослідні, проектно-конструкторські і проектні роботи, виготовлення, постачання, монтаж, налагодження, випробування, діагностику, ремонт електроустановок споживачів.

Усі електроустановки споживачів, а також ті, що проектуються, споруджуються, реконструюються чи модернізуються, повинні відповідати чинним «Правилам устройства злектроустановок» та іншим чинним нормативним документам. Крім того, електрообладнання спеціальних електроустановок напругою до 10 кВ повинно відповідати також ДНАОП 0.00-1.32-01 «Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок», затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 р. № 272.

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, та енергетичного обладнання споживачів. Такий порядок встановлюється відповідно до вимог Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР.

Об'єктивна сторона: недодержання норм, правил і стандартів експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання об'єктів електроенергетики, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, та енергетичного обладнання споживачів. Електрична мережа - це сукупність енергетичних установок для передачі та розподілу електричної енергії. Споживачі енергії - це суб'єкти господарської Діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. Проектування, будівництво, введення в експлуатацію, експлуатація, виведення з експлуатації об'єктів електроенергетики, систем Диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, інших об'єктів, підключених до об'єднаної енергетичної системи України, регламентуються нормативно-правовими актами, обов'язковими для виконання всіма суб'єктами електроенергетики.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єктом правопорушення є посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності та громадяни.

Стаття 96. Недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування і будівництва

Недодержання державних стандартів, норм і правил під час проектування, розміщення, будівництва і реконструкції, а так само прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, зведених з порушенням законодавства, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 96внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

Надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова у наданні такої інформації - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 96внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину третю статті 96 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У статтю 96 внесено зміни згідно із Законом України № 209/94-ВР від 14.10.94 p.]

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та експлуатації об'єктів чи споруд. Такий порядок встановлюється, зокрема, Законом України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р. №2780-ХІІ.

З об'єктивної сторони розглянуте правопорушення складається в порушенні обов'язкових вимог державних стандартів, технічних умов, будівельних норм і правил, затверджених проектів і інших нормативних документів в сфері будівництва, реконструкції, прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, надання недостовірної інформації про умови проектування і будівництва чи необгрунтована відмова у наданні такої інформації, проектування об'єктів і споруд з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації, виконання будівельних або реставраційних робіт без дозволу чи затвердженого проекту або з відхиленням від нього. Стаття 5 Закону України «Про основи містобудування» встановлює, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови. Державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов спрямованих на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища. Державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Суб'єктивна сторона: діяння, передбачені першою та третьою частинами коментованої статті можуть вчинені з умислом або з необережності, а діяння, передбачені ч. 2 - лише з умислом.

Суб'єктами правопорушення, передбаченого частинами 1 та 3 коментованої статті можуть бути посадові особи та громадяни, а ч. 2 - лише посадові особи.

У випадку, якщо порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов'язана дотримуватися таких правил, створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, або спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, настає кримінальна від повільність за ст. 275 Кримінального кодексу України.

Стаття 96¹. Порушення законодавства під час планування і забудови територій

Недодержання термінів надання замовникові висновків комплексної експертизи проектної документації або обгрунтованої відмови щодо їх надання, недодержання термінів подання відповідних висновків до складу комплексної експертизи, а також вимагання під час проведення експертизи документів, не передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недодержання термінів підготовки та надання дозволів на виконання будівельних робіт, вимагання при видачі таких дозволів документів, не передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 96'згідно із Законом України № 2'/ЮЗ-ІІІ від 20.09.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є порядок проведення комплексної експертизи проектної документації, а також порядок підготовки та надання дозволів на виконання будівельних робіт.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, полягає у порушенні встановлених нормативно-правовими актами термінів надання замовникові висновків комплексної експертизи проектної документації або обгрунтованої відмови щодо їх надання, термінів подання відповідних висновків до складу комплексної експертизи. Комплексний висновок відповідно до положень Закону України «Про планування і забудову територій» готується спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Свої висновки зазначені органи надають протягом двох тижнів від дня звернення спеціально уповноваженому органу з питань містобудування  та архітектури.  У  разі   надання  негативного   комплексного  висновку заінтересованим особам також надаються роз'яснення та відповідні рекомендації. Роз'яснення та рекомендації надаються в письмовій формі протягом одного місяця від дня звернення.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, полягає у порушенні термінів підготовки та надання дозволів на виконання будівельних робіт, а також у вимаганні під час проведення експертизи та при видачі таких дозволів документів, не передбачених законодавством. Відповідно до положень Закону України «Про планування і забудову територій» дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації. До заяви додається документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або документ про згоду власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки. Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та(або) місцевими правилами забудови. При наданні дозволу на будівництво органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від заявника документи, не передбачені регіональними та(або) місцевими правилами забудови та Законом України «Про планування і забудову територій».

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єкт правопорушення можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить підготовка та проведення комплексної експертизи, підготовка та надання дозволів на виконання будівельних робіт.

Стаття 97. Самовільне будівництво будинків або споруд

Самовільне будівництво будинків або споруд, а так само самовільна зміна архітектурного  вигляду будинків або споруд під час експлуатації -  тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від
дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 97 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 102-ХІвід 12.04.85 р.; Законом України № 209/94-ВР від 14.10.94 р.]

[У статтю 97внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Порядок та умови отримання дозволів на будівництво закріплені у Законі України «Про планування і забудову територій». Відповідно до положень статей 24, 29 зазначеного Закону фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі -   дозвіл на будівництво). У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене  рішення  одночасно  є дозволом  на будівництво  цього  об'єкта.  Дозвіл  на будівництво дає  право замовникам  на отримання  вихідних даних  на проектування, здійснення   проектно-вишукувальних   робіт   та   отримання   дозволу   на   виконання
будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі - комплексний висновок). Порядок отримання дозволу на будівництво тимчасових споруд та розміщення реклами визначається місцевими правилами забудови відповідно до закону. Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця від дня звернення заінтересованої особи. У випадках, передбачених регіональними або місцевими правилами забудови, комплексний висновок готується з урахуванням висновків відповідних землевпорядних, природоохоронних, санітарних та інших органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. У разі необхідності спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури мають право залучати до підготовки комплексного висновку інші органи виконавчої влади.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не є документом, що засвідчує право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. У разі, якщо фізична або юридична особа не розпочала будівельні роботи протягом двох років від дня отримання дозволу на будівництво об'єкта містобудування, цей дозвіл втрачає чинність.

Дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (зокрема на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Перелік будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування.

У разі, якщо право на будівництво об'єкта містобудування передано іншому замовнику або змінено будівельну організацію (підрядчика), дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення незазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і має наслідком адміністративну відповідальність.

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок надання дозволів на будівництво та зміну архітектурного вигляду будинків або споруд.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні активних дій з будівництва та зміна архітектурного вигляду будинків або споруд без встановленого нормативно-правовими актами дозволу уповноважених на його надання державних органів. Належним дозволом на будівництво визнається: рішення відповідної сільської, селищної, міської районного підпорядкування чи районної ради про передачу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибної ділянки), для ведення селянського (фермерського) господарства, для ведення особистого підсобного господарства, акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), державний акт про право власності на землю, документ про погодження будівництва жилого будинку та інших будівель і споруд з радою, яка передала земельну ділянку у власність громадянину.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу.

Суб'єктом правопорушення можуть бути як посадові особи, так і громадяни.

Стаття 97¹.

[Кодекс доповнено статтею 97' згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 102-XI від 12.04.85 р.]

[Статтю 97' виключено згідно із Законом України № 2З42-І1І від 05.04.2001 p.]

Стаття 98. Марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів

[У назву статті 98 внесено змінизгідно із Законом України № 2550-ІІІ від 21.06.2001 p.]

Марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів, тобто систематичне, без виробничої потреби, недовантаження або використання на холостому ходу електродвигунів, електропечей та іншого електро- і теплоустаткування; систематична пряма втрата стисненого повітря, води і тепла, спричинена несправністю арматури, трубопроводів, теплоізоляції трубопроводів, печей і тепловикористовуючого устаткування; використання без дозволу енергопостачальної організації електричної енергії для опалення службових та інших приміщень, а також для не передбаченої виробничим процесом мети; безгосподарне використання електричної енергії для освітлення - тягне за собою накладення штрафу на керівників, заступників керівників, головних інженерів, головних енергетиків (головних механіків), начальників цехів, керівників адміністративно-господарських служб підприємств, установ і організацій від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Абзац другий частини першої статті 98 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 760-Vвід 16.03.2007p.]

[У частину першу статті 98 внесено змінизгідно із Законом України № 2550-111 від 21.06.2001 p.]

Недотримання вимог нормативної та проектної документації щодо теплоізоляції споруд, інженерних об'єктів та під'їздів житлових будинків, яке зумовлює зниження теплового опору огороджувальних конструкцій, вікон, дверей в опалювальний сезон, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, відповідальних за їх експлуатацію, від п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Статтю 98 доповнено частиною другою згідно із Законом України № 2550-111 від 21.06.2001 p.]

[В абзац другий частини другої статті 98 внесено зміни згідно із Законом України № 760-Увід 16.03.2007p.]

[У статтю 98внесено зміни згідно із Законом України№ 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Правопорушення, передбачені коментованою статтею, посягають на встановлені державою принципи енергозберігаючої політики держави, установлені Законом України «Про енергозбереження» та іншими правовими актами.

Об'єктом правопорушення є ефективне використання енергетичних ресурсів при їх споживанні підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

З об'єктивної сторони правопорушення полягає у порушенні вимог в сфері енергозбереження, встановлюваних державними стандартами, технічними нормами й правилами, що є обов'язковими для виконання на всій території України. Під енергозбереженням необхідно розуміти діяльність, яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів у національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, може бути лише визначене коло посадових осіб: керівники підприємств, установ, організацій, їх заступники; головні інженери, головні енергетики (головні механіки) підприємств; начальники цехів; керівники адміністративно-господарських служб установ і організацій. Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, можуть бути посадові особи, відповідальні за експлуатацію споруд, інженерних об'єктів та під'їздів житлових будинків.

Стаття 99. Порушення Правил охорони електричних мереж

[У назві статті 99 деякі слова та цифри виключено згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Порушення затверджених Кабінетом Міністрів України Правил охорони електричних мереж, що спричинило або могло спричинити перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією, пошкодження електричних мереж або заподіяння іншої шкоди, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від чотирьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 99 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 99внесено зміни згідно із Законом України № 2342-111 від 05.04.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок охорони електричних мереж.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні Правил охорони електричних мереж, затверджених Кабінетом Міністрів України постановою від 04.03.1997 р. № 209. Зазначені Правила запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути громадяни та посадові особи підприємств, установ та організацій всіх форм власності, до компетенції яких належить організація виконання робіт, що спричинили або могли спричинити пошкодження електричних мереж.

Стаття 100.

[Статтю 100 виключено згідно із Законом України № 2342-ІП від 05.04.2001 p.]

Стаття 101. Порушення, зв'язані з використанням газу

Пуск газу на газовикористовуюче обладнання завершених будівництвом, реконструйованих чи розширюваних підприємств без дозволу органів Державної інспекції з енергозбереження або недотримання встановленого режиму споживання газу, або споживання газу в обхід приладів обліку, або самовільне відновлення споживання газу після пломбування засувок постачальником природного газу чи уповноваженою ним юридичною особою - тягне за собою накладення штрафу на керівників, заступників керівників, головних енергетиків (головних механіків), начальників цехів та служб підприємств, установ і організацій від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Абзац другий статті 101 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 760-Увід 16.03.2007 p.]

[У статтю 101 внесено зміни згідно із Законом України Л° 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 101 внесено зміни згідно із Законом України № 2550-111 від 21.06.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок забезпечення галузей національної економіки природним газом.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні двох видів діянь. По-перше, це порушення встановленого порядку пуску газу на газовикористовуюче обладнання завершених будівництвом, реконструйованих чи розширюваних підприємств, яке здійснюється за відсутності дозволу органів Державної інспекції з енергозбереження. По-друге, це порушення встановленого режиму споживання газу, споживання газу в обхід приладів обліку та самовільне відновлення споживання газу після пломбування засувок постачальником природного газу чи уповноваженою ним юридичною особою. У першому випадку настає виключно адміністративна відповідальність посадових осіб газовикористовуючої організації за порушення порядку пуску газу на газовикористовуюче обладнання. У другому випадку має місце поєднання адміністративної відповідальності посадових осіб організації-газоспоживача та договірної майнової відповідальності цієї організації за порушення вимог договору з газопостачальником.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушення може бути лише визначене коло посадових осіб: керівники, заступники керівників, головні енергетики (головні механіки), начальники цехів, та служб підприємств, установ та організацій.

Стаття 101¹. Недотримання вимог щодо ефективного вико­ристання паливно-енергетичних ресурсів

Недотримання вимог щодо обов'язкового проведення державної експертизи об'єктів з енергозбереження - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності або фізичних осіб - власників об'єктів, які підлягають державній експертизі з енергозбереження, від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[В абзац другий частини першої статті 101' внесено зміни згідно із Законом України № 760-Увід 16.03.2007p.]

Недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів або перевищення таких норм, встановлених відповідно до законодавства, - тягне за собою накладення штрафу на керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[В абзац другий частини другої статті 101' внесено зміни згідно із Законом України № 760-Увід 16.03.2007p.J

[Кодекс доповнено статтею 101'згідно із Законам України № 2550-111від 21.06.2001 p.J

Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян закріплені Законом України «Про енергозбереження», Загальним положенням про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 786, Положенням про державну експертизу з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1998 р. № 1094, Основними положенням з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженими наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22.10.2002 № 112. До того ж під енергозбереженням розуміється діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок проведення державної експертизи об'єктів з енергозбереження та нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів. Експертиза об'єктів з енергозбереження - це система заходів щодо встановлення відповідності законодавству з питань енергозбереження, стандартам, нормам і нормативам енергозбереження виробничої діяльності підприємств, установ і організацій, проектів схем розвитку та розміщення продуктивних сил, проектів розвитку галузей суспільного виробництва, територіальних схем енергозабезпечення, інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів, будівельних норм і правил, документації на створення та придбання нової енергоємної техніки, технології та матеріалів, енерготехнологічної частини техніко-економічних обгрунтувань і проектів будівництва нових та розширення об'єктів і підприємств, іншої передпланової та передпроектної документації, документів і матеріалів, що регламентують всі види діяльності у сфері енергозбереження, з метою досягнення якомога більшої ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, впровадження сучасних досягнень техніки і технологій у галузях суспільного виробництва. Мета експертизи - запобігання впровадженню неефективних технологій, виготовленню неефективної техніки, обладнання, приладів, побутової техніки, пов'язаних з видобуванням, переробкою, виробництвом, транспортуванням, зберіганням та використанням усіх видів паливно-енергетичних ресурсів. Проведення експертизи є обов'язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві України здійснюється з метою раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів і є основою для застосування економічних санкцій за їх нераціональне використання та запровадження економічних механізмів стимулювання енергозбереження. Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів не передбачає втручання держави у господарську діяльність підприємств, пов'язану з обмеженням обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів або обсягів виробленої продукції. Воно є інструментом усунення нераціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, викликаного безгосподарністю та застосуванням застарілих технологій. Основними важелями цього механізму є матеріальне заохочення економії паливно-енергетичних ресурсів та фінансова відповідальність за їх нераціональне використання. Нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів викорис­товується також для прогнозування обсягів споживання паливно-енергетичних ресурсів у регіонах, галузях та у цілому в державі. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів — це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - одиниця продукції), орієнтований на прогресивне виробництво. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів повинні встановлюватися з урахуванням особливостей конкретного виробництва, як правило, на рівні підприємства, установи, організації (далі - підприємство). Диференціація норм за конкретними технологіями чи видами споживання здійснюється підприємством самостійно на основі міжгалузевих та галузевих методик. Ці норми не повинні перевищувати встановлених показників міжгалузевих та галузевих типових норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів для певних видів споживання. На рівні конкретного виробництва, як правило, встановлюються норми витрат паливно-енергетичних ресурсів окремо щодо продукції кожного виду, на рівні підприємств у цілому визначаються додатково укрупнені норми на одиницю зведеної продукції, а на рівні галузей та структур державного управління використовуються також узагальнені показники питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів. Норми витрат на підприємствах встановлюються на всі види паливно-енергетичних ресурсів незалежно від джерел їх постачання та характеру споживання. Вони визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів товарної продукції (послуг) підприємства. До товарної продукції належать також похідні енергоносії, самостійно вироблені підприємством і відпущені стороннім споживачам (теплова енергія, кисень, стиснене повітря, вода тощо), а також напівфабрикати, товари народного споживання та всі інші види робіт і послуг для сторонніх споживачів. Витрати паливно-енергетичних ресурсів на надання комунально-побутових послуг, здійснення будівництва та капітального ремонту споруд, пуско-налагоджувальних та дослідних робіт тощо, якщо вони мають допоміжний характер стосовно виробництва основної продукції, враховуються окремо. Норми витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю товарної продукції визначаються як наскрізні показники. До них належать усі витрати паливно-енергетичних ресурсів, віднесені на цей вид товарної продукції протягом повного технологічного циклу виробництва основними, а також і допоміжними цехами та службами підприємства. На кожній із стадій проміжної переробки продукції сумарна величина питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів містить власне витрати на переробку та витрати попередніх стадій переробки і загальнозаводські витрати. Для розроблення норм і нормативів та аналізу енергоспоживання використовуються енергобаланси - система взаємопов'язаних показників, які відображають кількісну відповідність між надходженням та викорис­танням усіх видів паливно-енергетичних ресурсів певним об'єктом (виробничою дільницею, цехом, підприємством, галуззю, регіоном тощо).

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні вимог щодо обов'язкового проведення державної експертизи об'єктів з енергозбереження, встанов­лених норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів або у перевищенні таких норм.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умислом або необережністю.

Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті є керівники підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також фізичні особи -власники об'єктів, які підлягають державній експертизі з енергозбереження. Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 2 коментованої статті, є керівники підприємств, установ та організацій усіх форм власності.

Стаття 102. Порушення, пов'язані з неефективною експлу­атацією паливо- і енерговикористовуючого устаткування

[Назву статті 102 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 2550-ПІ від 21.06.2001 p.]

Експлуатація паливо- і енерговикористовуючого устаткування без засобів автома-тичного регулювання, або приладів енергетичного контролю, або теплоутилізаційного обладнання, передбачених проектом, або у разі їх несправності, - тягне за собою накладення штрафу на керівників, заступників керівників, головних енергетиків (головних механіків), начальників цехів та служб підприємств, установ і організацій від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Абзац другий статті 102 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 760-Увід 16.03.2007 p.]

[У статтю 102 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 102 внесено зміни згідно із Законом України № 2550-ПІ від 21.06.2001 p.]

Об'єктом цього правопорушення є ефективне використання енергетичних ресурсів при їх споживанні підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності. Його правові засади встановлено Законом України «Про енергозбереження», Загальним положенням про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 786, Положенням про державну експертизу з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1998 р. № 1094, постановою Кабінету Міністрів України від 2.09.1993 р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві» та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у здійсненні експлуатації паливо-і енерговикористовуючого устаткування без засобів автоматичного регулювання, або приладів енергетичного контролю, або теплоутилізаційного обладнання, передбачених проектом або у разі їх несправності.

Суб'єктивна сторона: у формі умислу або необережності.

Суб'єктами правопорушення може бути лише визначене коло посадових осіб: керівники, заступники керівників, головні енергетики (головні механіки), начальники цехів та служб підприємств, установ та організацій.

Стаття 103. Непідготовленість до роботи резервного паливного господарства

Непідготовленість до роботи передбаченого для газоспоживаючого підприємства, установи і організації резервного паливного господарства або непідготовленість газовикористовуючих установок до роботи на встановлених резервних видах палива - тягне за собою попередження або накладення штрафу на керівників, заступників керівників, головних енергетиків (головних механіків), начальників цехів та служб підприємств, установ і організацій від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 103 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок підготовки до роботи резервного паливного господарства та газовикористовуючих установок.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у невжитті заходів для забезпечення роботи резервного паливного господарства, яке передбачене для газоспоживаючого підприємства, установи і організації, або газовикористовуючих установок до роботи на встановлених резервних видах палива для будь-яких підприємств, установ та організацій, які є газоспоживачами.

Суб'єктивна сторона: вина у формі необережності.

Суб'єктами правопорушення може бути лише визначене коло посадових осіб: керівники, заступники керівників, головні енергетики (головні механіки), начальники цехів та служб підприємств, установ та організацій.

Стаття 103¹. Порушення правил користування енергією чи газом

Самовільне використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а так само інші порушення правил користування електричною або тепловою енергією, а також самовільне використання з корисливою метою газу, порушення правил користування газом у побуті, що не завдало значної шкоди, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 103' згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2444-ХІ від 2 7. Об. 86 p.]

[Статтю 103' викладено у новій редакції згідно із Законом України Лр 2598-IV від 31.05.2005 р.]

Об'єктом цього правопорушення є встановлений порядок забезпечення підприємств, установ, організацій та населення електричною та тепловою енергією, а також природним газом.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні визначених нормативно-правовими актами правил споживання електричної та теплової енергій та природного газу.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу у випадках самовільного використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове), умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб та самовільного використання з корисливою метою газу. Порушення правил користування газом у побуті та інші порушення правил користування електричною або тепловою енергією можуть бути вчинені як з умислом, так і з необережності.

Суб'єктами правопорушення можуть бути посадові особи та громадяни.

Стаття 10З². Пошкодження газопроводів при провадженні робіт

Пошкодження газопроводів (крім магістральних) та їх устаткування при провадженні робіт - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 10З² згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 3690-ХІ від 12.03.87 p.]

[У статтю 103² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Вимоги до проведення робіт поблизу газопроводів закріплені у Правилах безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 р. № 254. Так, організація, яка виконує будівельні і земляні роботи, повинна представляти експлуатаційним спеціалізованим підприємствам газового господарства (далі - СПГГ) проект виконання робіт, складений з урахуванням вимог СНиП 3.02.01-87, СНиП Ш-4-80*, ДБН A3.1-5-96. Будівельні і земляні роботи на відстані менше ніж 15 м від газопроводу допускаються тільки на підставі письмового дозволу СПГГ, в якому повинні бути зазначені умови і порядок їх проведення. До дозволу додається схема розташування газопроводу з прив'язками. Перед початком робіт ударних механізмів і землерийної техніки поблизу підземного газопроводу організація, яка виконує земляні роботи, зобов'язана виявити фактичне місцезнаходження газопроводу шляхом відкриття шурфів вручну і в присутності представника СПГГ. Ударні механізми для розпушування грунту можуть застосовуватися на відстані не ближче ніж 3 м від підземного газопроводу, а механізми, здатні значно відхилятися від вертикальної осі (куля, клин-баба тощо), - на відстані не ближче ніж 5 м. Забивання паль (шпунтів) дозволяється проводити на відстані не ближче ніж 30 м від газопроводу. За необхідності забивання паль (шпунтів) на відстані менше ніж ЗО м від газопроводу (але не ближче ніж на 10 м) стики газопроводу повинні бути відкриті на всій довжині забивання паль (шпунтів) плюс по 20 м від крайніх паль. Після закінчення виконання робіт із забивання паль (шпунтів) всі відкриті зварні стики сталевого газопроводу повинні бути перевірені фізичними методами контролю. У випадках будівництва поблизу підземного газопроводу каналів, колекторів, тунелів і перетину газопроводу із зазначеними інженерними спорудами будівельні організації повинні додержуватись вимог, передбачених ДБН A3.1-5-96, СНиП 3.02.01-87, СНиП Ш-4-80*, ДБН 360-92*, СНиП 2.04.08-87 і проектом. При проведенні робіт з розширення і капітального ремонту основи залізничних і автомобільних доріг у місцях її перетину газопроводами останні, незалежно від дати попередньої перевірки і ремонту, повинні перевірятися і за необхідності ремонтуватися або замінюватися.

Об'єктом цього правопорушення є безпека та здоров'я громадян, встановлений порядок провадження робіт поблизу газопроводів (крім магістральних) та всі форми власності, яким могло бути спричинено шкоду внаслідок пошкодження газопроводів (крім магістральних) та їх устаткування.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у приведенні газопроводів (крім магістральних) та їх устаткування у такий стан, що не відповідає вимогам щодо їх експлуатації.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується виною у формі необережності.

Суб'єкт правопорушення: посадові особи та громадяни.