Стаття 79¹. Недодержання екологічних вимог під час проек­тування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд

Недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції або прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд, а так само недодержання строків, встановлених для кожного етапу будівництва природоохоронних об'єктів чи споруд, або строків прийняття їх в експлуатацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 79' згідно із Законом України № 209/94-ВР від 14.10.94 p.] [У статтю 79' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Проектування, розміщення, будівництво, реконструкція або прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд здійснюється відповідно до законів України «Про основи містобудування», «Про планування та забудову територій», «Про архітектурну Діяльність», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу», Типових регіональних правил забудови, затверджених наказом Держбуду України від 10.12.2001 р. № 219, інших нормативно-правових актів, державних норм і правил. Будівництво на території сільських, селищних, міських рад житлових будинків, громадських будівель і виробничих об'єктів, благоустрій їх територій провадиться згідно з регіональними і місцевими правилами забудови на основі містобудівної та проектної Документації з дотриманням екологічних норм. При розробці та реалізації містобудівної документації суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення екологічної безпеки територій. Екологічна безпека територій   передбачає   дотримання   встановлених   природоохоронним   законодавством вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічних вимог щодо охорони здоров'я людини, здійснення заходів для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки всіх шкідливих речовин і відходів.

Об'єкт: суспільні відносини, що виникають у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні таких дій: недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції або прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд; недодержання встановлених для кожного етапу будівництва природоохоронних об'єктів чи споруд строків; недодержання строків прийняття в експлуатацію зазначених об'єктів.

Для кожного етапу будівництва природоохоронних об'єктів чи споруд, як і для будівництва природоохоронних об'єктів чи споруд в цілому, встановлюються певні строки, необхідні для реалізації відповідних вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Так, наприклад, у Переліках важливих будов виробничого призначення і природоохоронних об'єктів у складі Державної програми встановлюється рік початку і закінчення будівництва.

Також встановлюються строки і для прийняття в експлуатацію зазначених об'єктів, за недодержання яких передбачена адміністративна відповідальність за цією статтею.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: форма вини як умисел, так і необережність.

Стаття 80. Випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруд­нюючих речовин у відпрацьованих газах

[У назву статті 80 внесено зміни згідно із Законом України № I98-IV від 24.10.2002 ]

Випуск в експлуатацію автомобілів, літаків, суден та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 80 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 1369-ХІІ від 29.07.91 p.; Законами України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p., № 81/96-ВР від 06.03.96p.]

[У статтю 80 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.] [У статтю 80 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.] [У статтю 80 внесено зміни згідно із Законом України № 198-IV від 24.10.2002 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони атмосферного повітря.

Об'єктивна сторона полягає в експлуатації різних пересувних засобів, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного, утворюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи.

Для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

Вміст забруднюючої речовини у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувного джерела- гранично допустима кількість забруднюючої речовини у відпрацьованих газах пересувного джерела, що відводиться в атмосферне повітря, фізичними факторами є шум, що виражається в гудінні, грохоті, тріщанні, свисту, вібруванні, радіації, електромагнітному випромінюванні тощо.

Підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у відпрацьованих газах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Згідно із законодавством про охорону навколишнього природного середовища проектування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняються.

Нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів закріплюються у Порядку розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, які затверджуються Кабінетом Міністрів (на даний період діє Порядок, затверджений від 13.03.2002 р. № 303).

Суб'єкт: за вчинення дій, передбачених цією статтею, несуть відповідальність посадові особи відповідних підприємств, установ, організацій, що здійснюють випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів.

Суб'єктивна сторона: вина може виражатися як у формі умислу, так і у формі необережності.

Стаття 81. Експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруд­нюючих речовин у відпрацьованих газах

[У назву статті 81 внесено зміни згідно із Законом України № 198-IV від 24.10.2002 p.]

Експлуатація громадянами автомототранспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, а також рівень впливу фізичних факторів, здійснюваного ними під час роботи, перевищують установлені нормативи, - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 81 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 1369-ХІІ від 29.07.91 p.; Законами України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p., № 81/96-ВР від 06.03.96p.]

[У статтю 81 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.] [У статтю 81 внесено зміни згідно із Законом України № 2З50-111 від 05.04.2001 p.] [У статтю 81 внесено зміни згідно із Законом України № 198-1V від 24.10.2002 p.]

Основні вимоги до розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря (далі - нормативи) встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря від 13.03.2002 р № 303». Нормативи розробляються для кожного типу новоствореного пересувного джерела та(або) такого, що експлуатується на території України, з урахуванням вимог національного і міжнародного законодавства щодо забезпечення екологічної безпеки навколишнього природного середовища. Для пересувних джерел, що експлуатуються нормативи розробляються з урахуванням існуючих технологій, а для новостворених — з урахуванням найдосконаліших доступних технологій щодо зменшення вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, впливу фізичних факторів пересувних джерел та очищення відпрацьованих газів.

Для розроблення нормативів Мінприроди залучає на конкурсній основі установи та організації. Нормативи розробляються відповідно до Інструкції про загальні вимоги до розроблення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, яка затверджується Мінприроди. Розроблені нормативи погоджуються з Мінтрансом, МОЗ, Мінпромполітики та Держстандартом і подаються на затвердження до Мінприроди. Перегляд нормативів здійснюється у тому самому порядку, що і їх розроблення. Підставою для перегляду нормативів є: наявність можливостей щодо зменшення вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря і відповідні технічні рішення; зміни у національному законодавстві та законодавстві Європейського Союзу щодо обмеження вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря. За наявності цих підстав нормативи підлягають перегляду протягом календарного року.

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єктивна сторона полягає в експлуатації автомототранспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та рівень впливу фізичних факторів перевищують установлені нормативи.

Згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» експлуатація транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається, а також згідно із розробленими на його основі нормативно-правовими актами забороняється експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, рівні впливу фізичних факторів яких перевищують встановлені нормативи.

Для притягнення до відповідальності за цією статтею не має значення забруднюючі речовини виділялися або фактори фізичного впливу проявлялися під час роботи двигуна зазначеного пересувного засобу чи під час знаходження його у виключеному стані.

Суб'єкт: лише громадяни, які експлуатують зазначені пересувні засоби із порушенням встановлених вимог щодо вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та факторів фізичного впливу.

Суб'єктивна сторона: це діяння може бути вчинено як з умислом, так і ³ необережності.

Стаття 82. Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та викорис­тання відходів

[У назві статті 82 деякі слова виключено згідно із Законом України № 1288-XIV вю 14.12.99 р.]

Порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспор­тування, утилізації, ліквідації та використання відходів - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до п'яти неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[ у статтю 82 внесено зміни згідно із Законом України № 81/96-ВР від Об.03.96 p.] [У статтю 82 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.] [У статті 82 деякі слова виключено згідно із Законам України № 1288-XIV від 14.12.99 р.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища. Предметом цього правопорушення є відходи.

Об'єктивна сторона полягає у порушенні встановлених вимог щодо операцій поводження з відходами (тобто їх складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання).

Такі вимоги регламентуються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про охорону атмосферного повітря», «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Порядком ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та іншими відповідними нормативно-правовими актами. Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Згідно із Законом України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; зберігання відходів - тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); транспортування відходів - перевезення відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об'єктів оброблення, утилізації чи видалення; розміщення відходів — зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Операції поводження з відходами здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

Складування,    розміщення,    зберігання    або   транспортування    промислових   та побутових відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами  та речовинами  з  неприємним  запахом  або  іншого  шкідливого  впливу, Допускається лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами виконавчої   влади,   органами   місцевого  самоврядування   територіях,   з   додержанням нормативів екологічної безпеки і подальшої утилізації або видалення. Власники або уповноважені ними органи підприємств, установ, організацій та громадяни - суб'єкти Дприємницької   діяльності   зобов'язані   забезпечувати    переробку,   утилізацію   та воєчасне вивезення відходів, які забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, що икористовують їх як сировину, або на спеціально відведені місця чи об'єкти.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення характеризується виною лише у формі умислу.

Стаття 82¹. Порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, викорис­тання, знешкодження та видалення відходів

Порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, а так само порядку подання такої звітності - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82' згідно із Законом України№ 1288-XIVвід 14.12.99p.]

Об'єкт: встановлений порядок користування відходами.

Такий порядок регламентується законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Порядком ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 01.11.1999 р. № 2034, Порядком ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та іншими відповідними нормативно-правовими актами. Нормативи у сфері поводження з відходами розробляються відповідними міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні таких дій: порушенні правил ведення первинного обліку, порушенні правил здійснення контролю за операціями з відходами неподання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; поданні звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків подання такої звітності з порушенням порядку її подання.

Об'єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку. Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі. Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про операції поводження з відходами здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Первинний облік відходів - реєстрація у формах первинних облікових документів (картки, журнали, анкети) відомостей про відходи під час їх утворення на підприємстві та здійснення операцій поводження з ними. Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Відомості для первинного обліку відходів, що заносяться до зазначених документів, обумовлюються системою показників, необхідних для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Типові форми первинної облікової документації про відходи згідно з державним класифікатором ДК 010-98 «Класифікатор управлінської документації» та інструкції щодо їх заповнення розробляються Мінекобезпеки за участю Держкомпідприємництва, інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади, погоджуються з МОЗ і затверджуються спільним наказом Держкомстату та Мінекобезпеки. Джерелом первинної інформації про безхазяйні відходи є акт комісії з питань поводження з безхазяйними відходами, складений згідно з Порядком виявлення та обліку безхазяйних відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. № 1217

Здійснення контролю за веденням суб'єктами підприємницької діяльності первинного обліку утворення, збирання, оброблення, утилізації та видалення відходів і їх паспортизацією належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та його органів на місцях у сфері поводження з відходами.

З метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться їх реєстр, в якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформація про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки. Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів ведеться на підставі звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Система і форми звітності, порядок надання, строки надання звітних даних і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Суб'єкт: це правопорушення може бути вчинено тільки посадовими особами, на яких покладені відповідні обов'язки.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 82². Виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та техно­логічної документації

Виробництво продукції (крім дослідних зразків) з відходів чи з їх використанням без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженої в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82² згідно із Законом України № 1288-X1V від 14.12.99 p.]

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Законодавство про відходи складається із законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про металобрухт», Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів. Встановлення санітарно-гігієнічних вимог до продукції, що виробляється з відходів, та видача гігієнічного сертифіката на неї належить до компетенції державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Об'єкт: суспільні відносини у сфері виробництва продукції з відходів та їх використання.

Об'єктивна сторона полягає у виробництві продукції (крім дослідних зразків) з відходів без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженою у встановленому порядку; використанні відходів без відповідної нормативно-технічної та технологічної документації, погодженою у встановленому порядку.

Як виробництво продукції з відходів, так і використання відходів здійснюється за наявності відповідної технологічної та нормативно-технічної документації, яка розробляється Мінпромполітики разом з Національною академією наук і Міністерством охорони навколишнього природного, та затверджується спеціально уповноваженими органами.

Суб'єкт: посадові особи підприємств, організацій, установ, що здійснюють виробництво продукції з відходів або використовують відходи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинене лише з умислом.

Стаття 82³. Приховування, перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами поса­дових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними

Приховування, перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82³ згідно із Законом України № 1288-X1Vвід 14.12.99 p.]

Об'єкт: суспільні відносини, що виникають під час використання відходів. Такі відносини регулюються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», Порядком ведення державного обліку та паспортизації відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 01.11.1999 р. № 2034, Законом України «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Порядком ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні таких дій: приховування повної та достовірної інформації на запити посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними, зокрема про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; перекручення повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними, зокрема про їх аварійні скиди та відповідні наслідки; відмова від надання повної та достовірної інформації за запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об'єднань щодо безпеки утворення відходів та поводження з ними, у тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки.

Конституцією України визначено, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення, така інформація ніким не може бути засекречена.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про відходи» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері поводження з відходами, державна санітарно-епідеміологічна служба України, їх органи на місцях та інші спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами забезпечують заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадян та їх об'єднання інформацією про розташування місць чи об'єктів зберігання і видалення відходів, їх вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Повнота інформації передбачає зазначення усіх відомостей, що стосуються операцій поводження з відходами, їх вплив на навколишнє середовище. Достовірність інформації - це надання таких даних, що відповідають дійсності.

Суб'єкт: посадові особи, що мають доступ до такої інформації.

Суб'єктивна сторона: передбачені цією статтею дії посадові особи вчиняють свідомо, тобто вина цього правопорушення виражена лише у формі умислу.

Стаття 82⁴. Змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу

Змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища - тягне за собою накладення штрафу на посадових, осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82⁴ згідно із Законом України № 1288-XIV від 14.12.99 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері користування відходами. Такі відносини регулюються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про відходи», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про охорону атмосферного повітря», «Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами», Порядком ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона виражається у: змішуванні відходів без спеціального дозволу; захороненні відходів без спеціального дозволу, до того ж предметом цього правопорушення можуть бути лише ті відходи, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Змішування відходів - поєднання різноманітних відходів, що призводить до утво­рення ними єдиної маси. Захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об'єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував установлених нормативів. Утилізація відходів -використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і(або) економічні передумови у законодавстві про відходи визначаються як вторинна сировина.

Одним із обов'язків суб'єктів господарської діяльності при поводженні з відходами є не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.

Для виконання дій щодо змішування чи захоронення зазначених відходів необхідно отримати дозвіл, який видається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища. Нині спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України), яке здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи, інспекції, установи та організації, що належать До сфери його управління.

Суб'єкт: посадові особи.

Суб'єктивна сторона полягає у формі умислу.

Стаття 82⁵. Порушення правил передачі відходів

Передача відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих операцій, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82⁵ згідно із Законом України № 1288-XIV від 14.12.99 p.]

Об'єкт: суспільні відносини, що виникають у сфері операцій поводження з відходами. Зберігання, оброблення або видалення відходів здійснюється за певними правилами. Порядок здійснення зазначених дій регламентуються відповідними нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона полягає у передачі відходів з порушенням установлених правил на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи організаціям, до того ж такі підприємства та організації не мають відповідного дозволу на здійснення зазначених операцій.

Зберігання відходів-тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення). Оброблення (перероблення) відходів -здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Видалення відходів - здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Такий дозвіл видається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу.

Стаття 82⁶. Порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів

Порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання   чи   захоронення   промислових,   побутових  та   інших  відходів (сміттєзвалищ, шлакосховищ, золовідвалів тощо) - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82'' згідно із Законом України № 1288-XIV'від 14.12.99 p.]

Об'єкт: встановлений порядок користування відходами. Використання відходів та здійснення операцій поводження з відходами регулюються нормативно-правовими актами, зазначеними у коментарі до ст. 82⁴.

Об'єктивна сторона полягає у: порушенні встановлених правил експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо); порушенні встановленого режиму експлуатації зазначених об'єктів. Поняття оброблення та утилізації відходів -див. коментар до ст. 82⁵, 82⁴.

Виконання встановлених правил та режиму експлуатації зазначених об'єктів забезпечує їх більш тривале та ефективне використання, а порушення - веде до їх непридатності та неможливості виконання ними відповідних функцій та застосування їх за призначенням.

Суб'єкт: посадові особи відповідних об'єктів.

Суб'єктивна сторона характеризується виною у формі умислу.

Стаття 82⁷. Порушення вимог законодавства у сфері хімічних джерел струму

Порушення порядку обліку придбання та експлуатації хімічних джерел струму або порядку обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ненадання в установленому порядку інформації або надання неправдивої інформації щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Непередача в установленому порядку відпрацьованих небезпечних хімічних джерел струму ємністю 7 А/год та більше на утилізацію підприємствам, що мають ліцензії на здійснення діяльності із заготівлі та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 82^і згідно із Законом України№ 3503-1V від 23.02.2006p.]

Об'єкт: суспільні відносини, що виникають у сфері поводження з хімічними джерелами струму

Об'єктивна сторона виражена у порушенні порядку обліку придбання, експлуатації та утилізації хімічних джерел струму.

Порядок обліку придбання, експлуатації та утилізації хімічних джерел струму встановлено Законом України «Про хімічні джерела струму» від 23.02.2006 p. № 3503-IV.

Хімічними джерелами струму є джерела електричної енергії, яка виробляється шляхом перетворення хімічної енергії в електричну, що складаються з одного чи декількох  неперезаряджувальних  первинних  елементів  або  перезаряджувальних  вторинних елементів (акумуляторів), зокрема, інтегрованих у вироби промислового чи побутового призначення.

Контроль у сфері хімічних джерел струму здійснюють:

центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування - стосовно реалізації загальнодержавних, галузевих та регіональних програм у сфері хімічних джерел струму;

центральні органи виконавчої влади - стосовно здійснення державної політики, ліцензування діяльності у сфері, координації діяльності суб'єктів відносин у сфері хімічних джерел струму, що їм підпорядковані або належать до сфери їх управління;

центральні та місцеві органи виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації - стосовно дотримання вимог державних стандартів щодо технологічних процесів виробництва і забезпечення якості хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму;

центральні та місцеві органи виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища — стосовно забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію.

Юридичні та фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності), які використовують хімічні джерела струму, зобов'язані: забезпечувати експлуатацію хімічних джерел струму з додержанням вимог супровідної технічної або експлуатаційної документації та інформації, розміщеної на корпусах хімічних джерел струму; здійснювати облік придбання та експлуатації хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; забезпечувати зберігання відпрацьованих хімічних джерел струму в спеціально відведених місцях; здавати відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше для утилізації на спеціалізовані виробництва з утилізації, спеціалізованим підприємствам з утилізації чи на їх приймальні пункти протягом трьох місяців з дня закінчення строку експлуатації хімічних джерел струму або з дня оформлення документа про непридатність хімічних джерел струму для експлуатації внаслідок фізичного, морального зносу, непоправного браку, пошкодження, з інших причин; надавати в установленому порядку інформацію щодо обсягів придбання та експлуатації нових хімічних джерел струму, обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію.

Фізичні особи, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, та використовують хімічні джерела струму для забезпечення власних потреб, зобов'язані здавати відпрацьовані небезпечні хімічні джерела струму ємністю 7 А/год та більше для утилізації на спеціалізовані виробництва з утилізації, спеціалізованим підприємствам з утилізації чи на їх приймальні пункти.

Суб'єкт: юридичні та фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності), які використовують хімічні джерела струму; громадяни

Суб'єктивна сторона виражена у формі умислу або необережності.

Стаття 83. Порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів

Порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів - тягне за собою накладення  штрафу  на громадян  від трьох до семи  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян  і  на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 83 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української рСР № 2010-Х1 від 03.04.86 р.; Законом України № 81/96-ВР від 06. 03. 96 p.]

[У статтю 83 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єкт: встановлений порядок використання пестицидів, агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів. Такий порядок регламентується законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про пестициди та агрохіміка™» та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона виражена у порушені встановлених правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів.

Пестициди- токсичні речовини, їх сполуки або суміші речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріальним цінностям, а також гризунів, бур'янів, деревної, чагарникової рослинності, засмічуючих видів риб.

Агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції;

Транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. Особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України. Продаж населенню пестицидів і агрохімікатів здійснюється у дрібно фасованому вигляді та з обов'язковою наявністю інструкції щодо безпечного їх застосування. Господарська діяльність у сфері зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів підлягає обов'язковому страхуванню, умови та порядок якого визначаються законодавством.

При застосуванні пестицидів і агрохімікатів здійснюється комплекс заходів відповідно до регламентів, встановлених для певної грунтово-кліматичної зони, з урахуванням попереднього агрохімічного обстеження ґрунтів, даних агрохімічного паспорта земельної Ділянки (поля) і стану посівів, діагностики мінерального живлення рослин, прогнозу розвитку шкідників і хвороб. Переліки пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, зокрема для роздрібної торгівлі та для застосування авіаційним методом, затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики.

Тара від непридатних або заборонених до використання пестицидів і агрохімікатів, підлягає вилученню, утилізації, знищенню та знешкодженню в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (наданий період діє Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 27.03.1996 р. № 354).

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 83¹. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення законодавства про захист рослин:

1)   поширення  шкідливих організмів  внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;

2)       екологічно не обгрунтоване здійснення захисту рослин;

3)       неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого грунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;

4)       завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;

5)           ухилення   від   пред'явлення  або   непред'явлення   засобів  захисту рослин для проведення їх огляду, дослідження;

6)           недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля, - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб- від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 83' згідно із Законом України№ 1368-X1V від 11.01.2000p.] [У статтю 83' внесено зміни згідно із Законом України№ 736-Увід 14.03.2007p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері захисту рослин. Законодавство про захист рослин складається із законів України «Про захист рослин», «Про охорону навколишнього середовища», «Про пестициди і агрохімікати», Міжнародної конвенції захисту рослин, постанови Кабінету Міністрів про організацію виробництва вітчизняних засобів захисту рослин та інших відповідних нормативно-правових актів. Наукове забезпечення захисту рослин здійснюється Національною академією наук України, Українською академією аграрних наук, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики через мережу наукових і науково-дослідних установ та організацій

Об'єктивна сторона полягає у здійсненні зазначених у диспозиції цієї статті дій. їх зміст та ознаки розглянуто нижче.

Поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення. Шкідливі організми- це шкідники, збудники хвороб і бур'яни. Недодержання певних вимог, незастосування встановлених способів та методів щодо вирощування рослин може призвести до негативного впливу на навколишнє природне середовище, одним із таких негативних проявів може бути поширення шкідливих організмів. Технологія вирощування рослин розробляється науковцями та затверджується у порядку, визначеному законодавством. На підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності роботи, пов'язані із захистом рослин, проводяться працівниками, які пройшли відповідну підготовку з технології захисту рослин, і тільки під безпосереднім керівництвом спеціалістів із захисту рослин.

Екологічно необгрунтоване здійснення захисту рослин. Захист рослин - комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого грунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Статтею 4 Закону України «Про захист рослин» встановлюється одна із основних вимог до захисту рослин - екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів. Це означає, що захист рослин повинен бути доцільним, обгрунтованим та не завдати шкоди навколишньому середовищу.

Неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів. Конституцією України визначено, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення, така інформація ніким не може бути засекречена. Тому особи, що мають доступ до такої інформації зобов'язані надавати її в установленому порядку. Неправдивою інформацією є така інформація, що не відповідає дійсності.

Завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації. Засоби захисту рослин та речовини і сировина, з якої ці засоби виготовляються, підлягають державним випробуванням та реєстрації. Погодження асортименту засобів захисту рослин, технічних умов їх виробництва і застосування, плану державних випробувань і реєстрації засобів захисту рослин, переліку пестицидів, дозволених до використання в Україні, асортименту пестицидів, що завозяться в Україну, а також ліцензування діяльності, пов'язаної з їх виробництвом та реалізацією належить до компетенції Головної державної інспекції захисту рослин спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики. Реєстрацію українських препаратів здійснює Укрдержхімкомісія разом з Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, Міністерством охорони здоров'я відповідно до переліку, що подається Міністерством промислової політики.

Державна міжвідомча комісія України у справах випробувань і реєстрації засобів захисту та регуляторів росту рослин і добрив реєструє в Україні мікробіологічні препарати на основі фосформобілізуючих та азотофіксуючих бактерій (ризоагрину, ризоентерину, агрофілу), засобів захисту рослин (ризоплану, агату, нематофагоциду, гаупсину, пентафагу). Виробництво мікробіологічних препаратів у біолабораторіях і біофабриках здійснюється відповідно вимогам ГОСТ 12.1.008-76 за наявності затверджених та погоджених в установленому порядку і технологічного регламенту. Використання патогенних для людини штамів не дозволяється. Робота здійснюється тільки з виробничими штамами мікроорганізмів, на які є свідоцтва державної реєстрації України

Ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, дослідження. Такі дії спричиняють адміністративну відповідальність за цією статтею у зв'язку з тим, що вони порушують встановлений порядок користування засобами захисту рослин та можуть призвести до негативних наслідків. На вимогу уповноважених органів особи, що використовують засоби захисту рослин повинні їх пред'явити для огляду та дослідження.

Недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля. Склад цього правопорушення є матеріальним, тобто вчиняються певні дії, наступають передбачені цим пунктом цієї статті наслідки та існує причинний зв'язок між діями та наслідками. Вимоги, які пред'являються до здійснення захисту рослин, встановлюються зазначеними нормативно-правовими актами.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинено як з умислом, так і з необережності.

Стаття 84.

[Статтю 84 виключено згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.]

Стаття 85. Порушення правил використання об'єктів тваринного світу

Порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин, допускання собак у мисливські угіддя без нагляду, полювання з порушенням установленого для певної території (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання), яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в дозволі на їх добування

-  тягне за собою  попередження  або  накладення  штрафу   на  громадян від двох до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в заборонених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин,

-  тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією рушниць та інших знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю  порушника,  та  незаконно добутих об'єктів тваринного  світу чи   без  такої   або   позбавлення   права   полювання   на   строк  до   трьох років   з   конфіскацією   рушниць  та   інших   знарядь   і   засобів   вчинення правопорушення,  які  є  приватною  власністю  порушника,  та  незаконно добутих об'єктів тваринного світу чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих об'єктів тваринного світу чи без такої.

Порушення правил рибальства - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову) -тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих водних живих ресурсів чи без такої.

Порушення правил здійснення інших видів спеціального використання об'єктів тваринного світу -тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих об'єктів тваринного світу чи без такої і на посадових осіб - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника, та незаконно добутих об'єктів тваринного світу чи без такої.

[Статтю 85 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1122-IV від 11.07.2003 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері використання об'єктів тваринного світу. Такі відносини регулюються Конституцією України, законами України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 p., «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про мисливське господарство та полювання» та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона полягає у вчиненні таких дій: порушення правил полювання, яке не мало наслідком добування, знищення або поранення тварин, а також транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту в дозволі на їх добування; повторне порушення правил полювання чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин; порушення правил рибальства; грубе порушення правил рибальства використання об'єктів тваринного світу.

Тваринний світ є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержання промислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей, тому законодавством України встановлюються певні вимоги щодо використання об'єктів тваринного світу.

Полювання здійснюється за певними правилами, які встановлюються такими нормативно-правовими актами, як Закон України «Про мисливське господарство та полювання» від 22.02.2000 p., Інструкція про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин, та інших прийнятих відповідно до зазначеного закону.

Полювання - дії людини, спрямовані на вистежування, переслідування з метою добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах

Право на полювання в межах визначених для цього мисливських угідь мають громадяни України, які досягли 18-річного віку, одержали в установленому порядку дозвіл на добування мисливських тварин та інші документи, що засвідчують право на полювання.

До полювання прирівнюється також перебування осіб у межах мисливських угідь, зокрема на польових і лісових дорогах (крім доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами, або з продукцією полювання та перебування осіб на дорогах загального користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною розчохленою стрілецькою зброєю.

Полювання може здійснюватися такими способами: індивідуальне полювання; колективне полювання; колективне полювання з нагоничами (облавне полювання).

Полювання може здійснюватися з використанням: мисливської вогнепальної зброї; собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів (за наявності паспортів на них з допуском до полювання у поточному році); сіток і пасток для відлову тварин живцем; пасток для добування хутрових звірів з науковою метою та для переселення; вишок; пахучих неотруйних приманок.

Полювання з використанням вогнепальної мисливської зброї дозволяється лише особам, які в установленому порядку одержали дозвіл органу внутрішніх справ на право користування цією зброєю. Полювання може здійснюватися з мисливською зброєю, що належить іншій фізичній особі, лише в її присутності і за наявності у мисливця та власника зброї відповідних дозволів, виданих органом внутрішніх справ.

Полювання здійснюється за наявності відповідних документів, які мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання.

На деяких тварин встановлюються ліміти полювання. Такими тваринами є: парнокопитні тварини, куниця лісова та кам'яна, норка американська, тхір лісовий, бобри, нутрія вільна, ондатра, бабак, білка. Полювання на інших мисливських тварин регулюється нормами відстрілу, що встановлюються на мисливський сезон спеціально уповноваженим органом.

Добування мисливських тварин здійснюється за дозволом - ліцензією або відстрільною карткою. За ліцензією здійснюється полювання на кабана, лань, оленів благородного та плямистого, козулю, лося, муфлона, білку, бабака, бобра, нутрію вільну, ондатру, куниць лісову та кам'яну, норку американську, тхора лісового. За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину, кроля дикого, зайця-русака, єнотовидного собаку, вовка та лисицю. Ліцензії та відстрільні картки видаються мисливцям із зазначенням у них терміну та місця здійснення полювання з урахуванням лімітів добування мисливських тварин та пропускної спроможності мисливських угідь

З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється:

1)  полювати без належного на те дозволу, а саме;

без визначених законом документів; полювання на тварин, які не зазначені у дозволах на добування мисливських тварин або понад встановлену в цих дозволах норму;

2)  полювання в заборонених для цього місцях, а саме;

на територіях  та  об'єктах  природно-заповідного  фонду,   де  це  заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках;

у   межах   населених   пунктів   (сіл,   селищ,   міст),   за   винятком   випадків, передбачених   рішеннями   Ради   міністрів   Автономної   Республіки    Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад;

в угіддях, не зазначених у дозволі;

на відстані ближче ніж 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;

3)  полювання у заборонений час, а саме:

у не дозволені для полювання строки на відповідні види тварин;

у темний період доби (пізніше години після заходу сонця і раніше години до його сходу);

4)   полювання   із   застосуванням   або   використанням   заборонених   знарядь   та забороненими способами, а саме:

клеїв, петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям;

отруйних та анестезуючих принад;

живих сліпих чи знівечених тварин як принади;

звуковідтворювальних приладів та пристроїв;

електричного обладнання для добування тварин;

штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней,

зокрема, приладів нічного бачення;

дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин;

вибухових речовин;

з під'їзду на автомототранспорті, а також на плавучих засобах з працюючим двигуном;

літаків та вертольотів;

не   мисливської (зокрема,   військової)  вогнепальної,   пневматичної та  іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони;

руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів;

газу та диму;

заливання нір звірів;

а також:

на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються

від пожежі, повені тощо);

на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю;

на хутрових звірів (крім вовка) з нарізною вогнепальною зброєю калібром

більш як 5,6 міліметра;

на копитних тварин з  використанням  малокаліберної гвинтівки  під патрон

кільцевого   запалювання   або   набоїв,   споряджених   картеччю   чи   шротом;

полювання з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності

на них паспорта з допуском до полювання;

5)     транспортування або перенесення добутих тварин чи їх частин без відмітки цього факту у дозволі на їх добування;

6)     допускання собак у мисливські угіддя без нагляду;

7)     полювання    з    порушенням    установленого    для    певної   території   (регіону, мисливського господарства, обходу тощо) порядку здійснення полювання;

8)     полювання на заборонених для добування тварин;

9)     збирання  яєць  птахів,  загиблих тварин  або їх  частин,  руйнування,  нищення або псування штучних гніздищ, солонців, годівниць для звірів і птахів, посівів кормових рослин, мисливських вишок, вказівних знаків, відповідних вивісок та інших атрибутів мисливського господарства.

Власники собак, які допустили їх у мисливські угіддя без нагляду, несуть відповідальність як порушники правил полювання і відшкодовують користувачу мисливських угідь заподіяні збитки. Виявлені в мисливських угіддях без нагляду породисті собаки відловлюються, про що письмово повідомляються районні та обласні організації, які провадять реєстрацію відповідних порід собак, а безпородні собаки можуть бути відстріляні.

Державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, їх місцевими органами, місцевими державними адміністраціями, іншими державними органами відповідно до законодавства.

Повторним вважається правопорушення, яке вчинюється вдруге певною особою. Відповідальність за цією частиною статті настає також і у випадку, коли в результаті вчинення правопорушення призводить до таких наслідків, як добування, знищення або поранення тварини.

Рибальство здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1192, Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства неможливе без перебування у воді, затверджені наказом Укрдержрибгоспу від 15.02.1999 p., та інших відповідних нормативно-правових актів.

Ведення рибного господарства та рибальство повинні здійснюватись з додержанням таких основних вимог: недопущення погіршення умов існування водних живих ресурсів; забезпечення охорони водних живих ресурсів від браконьєрського та іншого використання, що проводиться з порушенням правил; сприяння природному відтворенню водних живих ресурсів шляхом проведення біотехнічних та рибницько-меліоративних робіт, спрямованих на поліпшення умов їх існування, здійснення заходів щодо штучного відтворення водних живих ресурсів; виконання встановлених норм, лімітів (квот), термінів і правил використання водних живих ресурсів; забезпечення управління і контролю у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та збереження середовища їх перебування; виконання норм і вимог міжнародного права щодо здійснення рибальства; забезпечення науково обґрунтованого раціонального використання водних живих ресурсів.

Спеціально уповноваженими органами виконавчої влади, що здійснюють управління у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, є Мінрибгосп, Мінекобезпеки та їх органи на місцях.

Грубим порушенням рибальства вважається рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову.

Спеціальне використання диких тварин та інших об'єктів тваринного світу - всі види користування тваринним світом (за винятком любительського та спортивного рибальства у водоймах загального користування), що здійснюється з їх вилученням (добуванням, збиранням і таке інше) з природного середовища.

Правила видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об'єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затверджені наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 26.05.1999 р. № 115.

Правила встановлюють вимоги щодо видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин (крім водних живих ресурсів, зокрема, водних безхребетних, наземних безхребетних у водній стадії розвитку) та інших об'єктів тваринного світу (частин диких тварин, продуктів їх життєдіяльності, залишків викопних тварин, крім тих, що утворюють загальнопоширені копалини), віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 85¹. Виготовлення та збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу

Виготовлення, збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу, а також збут незаконно добутої продукції - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих знарядь, матеріалів та засобів для їх виготовлення.

[Кодекс доповнено статтею 85' згідно із Законом Украіни№ 81/96-ВР від 06.03.96p.] [У статтю 85' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері захисту навколишнього тваринного та рослинного світу.

Об'єктивна сторона складається з таких дій: виготовлення заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу; збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу; збут незаконно добутої продукції.

З метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання із застосуванням або використанням заборонених знарядь та забороненими способами, а саме: клеїв, петель, підрізів, закотів, гачків, самострілів, ловчих ям; отруйних та анестезуючих принад; живих сліпих чи знівечених тварин як принади; звуковідтворювальних приладів та пристроїв; електричного обладнання для добування тварин; штучних світлових джерел, приладів та пристроїв для підсвічування мішеней, зокрема, приладів нічного бачення; дзеркал та інших пристроїв, що осліплюють тварин; вибухових речовин; з під'їзду на автомототранспорті, а також на плавучих засобах з працюючим двигуном; літаків та вертольотів; не мисливської (зокрема, військової) вогнепальної, пневматичної та іншої стрілецької зброї, а також нарізних вкладок, напівавтоматичної або автоматичної зброї з магазинами більш як на два патрони; руйнування жител тварин, бобрових загат, гнізд птахів; газу та диму; заливання нір звірів; а також: на тварин, які зазнають лиха (переправляються водою або по льоду, рятуються від пожежі, повені тощо); на пернату дичину з нарізною вогнепальною зброєю; на хутрових звірів (крім вовка) з нарізною вогнепальною зброєю калібром більш як 5,6 міліметра; на копитних тварин з використанням малокаліберної гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв, споряджених картеччю чи шротом; полювання з мисливськими собаками, ловчими звірами і птахами без наявності на них паспорта з допуском до полювання. Виготовлення зазначених знарядь це їх створення шляхом компонування окремих частин або деталей чи переробка вже існуючих знарядь, а також шляхом ремонту. Збут таких знарядь передбачає їх відчуження, передача іншій особі, до того ж не має значення було це зроблено оплатно чи ні. Не є збутом передача такого знаряддя у тимчасове користування. Продукція, що була добута з порушенням правил її добування, є незаконно добутою. Збут такої продукції передбачає її передачу від однієї особи до іншої з метою володіння або користування нею.

Суб'єкт: загальний суб'єкт, тобто осудна особа, що досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинено тільки з умислом.

Стаття 86.

[Статтю 86 виключено згідно із Законом України№ 81/96-ВР від 06.03.96p.]

Стаття 86¹. Експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням

Експлуатація на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням, якщо його наявність передбачена відповідними нормативами, або з неефективно працюючим рибозахисним обладнанням - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 86' згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.]

[У статтю 86' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Рибозахисними устроями на водозаборах є механічні, гідравлічні та інші види пристроїв, які призначені для запобігання попаданню молоді риби у водогосподарські системи, на зрошувальні угіддя і т. д. Обладнанню рибозахисними пристроями підлягають промислові, комунальні і сільськогосподарські водозабори, які беруть воду з водоймищ, що мають рибогосподарське значення.

Об'єкт: суспільні відносини, що виникають у сфері охорони риб та інших водних біоресурсів.

Об'єктивна сторона виражається у: експлуатації на водних об'єктах таких водозабірних споруд, що не забезпечені рибозахисним обладнанням(якщо наявність такого обладнання передбачена відповідними нормативами); експлуатації на водних об'єктах водозабірних споруд, рибозахисне обладнання на яких працює неефективно.

Водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта. До основних заходів для забезпечення охорони і відтворення рибних запасів, водних тварин і рослин належить обладнання рибозахисними пристроями водозабірних та інших споруд відповідно до затверджених проектів, будівництво риборозплідників, штучних нерестовищ, рибопропускних споруд, підготовка ложа водоймища тощо.

Водним кодексом встановлюється заборона на експлуатацію водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням під час здійснення господарської та іншої діяльності, яка може завдати шкоди водним живим ресурсам, а також забороняється введення в дію) водозабірних споруд без рибозахисних пристроїв та облаштованих відповідно до затверджених проектів зон санітарної охорони водозаборів.

Підприємства, установи та організації, які експлуатують водопідпірні, водопропускні, водозахисні або водозабірні споруди водогосподарських систем, зобов'язані дотримуватися встановлених режимів їх роботи та правил експлуатації.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 87. Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин

Порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 87 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

Невжиття заходів щодо запобігання загибелі диких тварин, погіршенню середовища їх перебування та умов міграції або добування диких тварин, які зазнають лиха, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 87 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[У статтю 87 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2010-Хівід 03.04.86р.; Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96р.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони об'єктів тваринного світу та їх середовища.

Об'єктивна сторона полягає у:

1)  порушенні вимог щодо перебування, шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин. Такі вимоги  регламентуються законами України «Про тваринний   світ»   від   13.12.2001   p.,  «Про   мисливське   господарство  та  полювання»
від 22.02.2000  р.  та  іншими  відповідними  нормативно-правовими  актами.  Охорона тваринного    світу    забезпечується    шляхом    охорони    середовища    існування,    умов розмноження   і   шляхів   міграції тварин.   Об'єкти   тваринного   світу,   а  також   місця
токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, інші території, що є середовищем перебування об'єктів тваринного світу, підлягають охороні.  Під час  проведення  заходів  щодо  охорони,  раціонального  використання  і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище існування диких тварин та стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання такої вимоги, як недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин. Підприємства, установи, організації  і  громадяни  при  здійсненні  будь-якої діяльності,  що  впливає  або  може вплинути  на стан  тваринного  світу,  зобов'язані  забезпечувати  охорону  середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин. Під час розміщення, проектування та забудови населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконалення існуючих  і впровадження  нових технологічних процесів,  введення  в  господарський обіг цілинних земель, заболочених, прибережних і зайнятих чагарниками територій, меліорації   земель,   здійснення   лісових   користувань   і   лісогосподарських   заходів, проведення геологорозвідувальних робіт, видобування корисних копалин, визначення місць випасання і прогону свійських тварин, розроблення туристичних маршрутів та організації місць відпочинку населення повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження середовища існування та умов розмноження тварин, забезпечення недоторканності ділянок, що становлять особливу цінність для збереження тваринного
світу.   Під   час   розміщення,   проектування   і   будівництва   залізничних,   шосейних, трубопровідних та інших транспортних магістралей, ліній електропередачі і зв'язку, а також  каналів,   гребель та  інших  гідротехнічних  споруд  повинні   розроблятися   і  здійснюватися заходи, які забезпечували б збереження шляхів міграції тварин. Введення в експлуатацію об'єктів і застосування технологій без забезпечення їх засобами захисту тварин та середовища їх існування забороняються. Проведення вибухових та інших робіт, які є джерелом підвищеного шуму, в місцях розмноження тварин обмежується законодавством.  Випалювання сухої рослинності або її залишків допускається лише в  разі  господарської необхідності  за відповідним  дозволом  територіальних  органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Експлуатація гідротехнічних та інших споруд на водних об'єктах, встановлення  гідрологічного  режиму  і  режиму водоспоживання та інша діяльність, що впливає чи може вплинути на стан середовища існування диких тварин, повинні
здійснюватися  з урахуванням  вимог охорони тваринного світу,   інтересів  рибного  і  мисливського господарства;

2)     невжитті   заходів   щодо   запобігання   загибелі   диких   тварин,   погіршенню середовища їх перебування та умов міграції або добування диких тварин, які зазнають лиха. Охорона тваринного світу здійснюється шляхом надання допомоги тваринам у разі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідок надзвичайних екологічних ситуацій. У разі виникнення стихійного лиха та надзвичайних екологічних ситуацій, які загрожують існуванню тварин, користувачі об'єктами тваринного світу зобов'язані відповідно до законів України «Про тваринний світ», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» та інших нормативно-правових актів надавати допомогу диким тваринам і негайно інформувати про це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок надання допомоги диким тваринам встановлений Законом України «Про тваринний світ» (ст. 47).

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 88. Незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу

Незаконне вивезення з України або ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу, в тому числі зоологічних і ботанічних колекцій, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об'єктів або без такої і на посадових осіб - від п'яти до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об'єктів або без такої.

[У частину першу статті 88 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

Ті самі дії щодо видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об'єктів або без такої і на посадових осіб -від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих об'єктів або без такої.

[У частину другу статті 88 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[У статтю 88 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2010-Хівід 03.04.86p.; Законом України№ 81/96-ВР від 06.03.96p.]

Об'єкт: встановлений порядок ввезення та вивезення об'єктів тваринного та рослинного світу через митні органи України. Предмет цього правопорушення - об'єкти тваринного та рослинного світу.

Об'єктивна сторона виражена у: незаконному вивезенні з України об'єктів тваринного і рослинного світу, зокрема зоологічних і ботанічних колекцій; незаконному ввезені на територію України об'єктів тваринного і рослинного світу, зокрема, зоологічних і ботанічних колекцій; вчиненні зазначених дій щодо тварин і рослин, що занесені до Червоної книги України, або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України.

Ввезення в Україну і вивезення за її межі об'єктів тваринного світу здійснюються за правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Незаконним є таке вивезення та ввезення об'єктів тваринного та рослинного світу, що порушує встановлені правила здійснення таких дій (наприклад, не задекларовані або недостовірне декларування ввезення або вивезення зазначених об'єктів, відсутність спеціального дозволу і т. ін.)

Частина 2 передбачає адміністративну відповілальнбість за вчинення зазначених дій щодо тварин та рослин, що занесені до Червоної книги або охорона і використання яких регулюється відповідними міжнародними договорами України. Таким міжнародним договором є, наприклад, Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Порядок здійснення вивезення та ввезення таких тварин і рослин регулюється Правилами видачі дозволів та сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення за її межі зразків видів дикої фауни і флори, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, які затверджені наказом Мінприроди України від 16.04.2002 р.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах на території України, види тварин та рослин підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України. Порядок і вимоги щодо охорони, відтворення і використання цих видів тварин та рослин визначаються Положенням про Червону книгу України, яке затверджується Верховною Радою України. Види тварин (рослин), не занесені до Червоної книги України, але є рідкісними і такими, що перебувають під загрозою зникнення, за рішенням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України заносяться до переліків видів тварин (рослин), що підлягають особливій охороні. Визначення видів і встановлення порядку охорони, відтворення і використання тварин (рослин), занесених до зазначених переліків, здійснюється Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України з урахуванням висновків наукових організацій.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: Це правопорушення може бути вчинене як з умислом, так з необережності.

Стаття 88¹. Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах

Порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу - тягне за собою накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об'єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

[У частину першу статті 88' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Ті самі дії, вчинені щодо об'єктів тваринного або рослинного світу, які перебували в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об'єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

[У частину другу статті 88' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Порушення правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах - тягне за собою накладення штрафу від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією об'єктів тваринного або рослинного світу чи без такої.

[У частину третю статті 88' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Кодекс доповнено статтею 88' згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96p.]

Об'єкт: встановлений порядок придбання та збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правила тримання диких тварин у неволі або у напіввільних умовах. Предметом цього правопорушення є об'єкти тваринного та рослинного світу.

Об'єктивна сторона виражене у вчиненні таких дій: порушення порядку придбання об'єктів тваринного або рослинного світу; порушення порядку збуту об'єктів тваринного або рослинного світу; ті самі дії, вчинені щодо об'єктів тваринного або рослинного світу, які перебували у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України; порушення правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах.

Підприємствам, установам, організаціям і громадянам дозволяється добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі для використання цих тварин та отриманих продуктів їх життєдіяльності.

Тварини, вилучені з природного середовища за відповідним дозволом чи іншим документом та за визначену у встановленому законодавством порядку плату, є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл чи інший документ було видано. Дикі тварини, що утримуються підприємствами, установами, організаціями та громадянами у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу чи інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що засвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими. Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Збут об'єктів тваринного або рослинного світу регулюється відповідними норма­тивними актами, порушення встановленого порядку збуту має наслідком адміністративну відповідальність за цією статтею. Забороняється збут незаконно добутої продукції полювання.

Щодо об'єктів тваринного або рослинного світу, які перебували у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду, занесених до Червоної книги України або які охороняються відповідно до міжнародних договорів України -див. коментар до ст. 88.

Суб'єкт: загальний, тобто осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона може бути як у формі умислу, так і у формі необережності.

Стаття 88². Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними

Порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією колекції або без такої.

[Кодекс доповнено статтею 88² згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.] [У статтю 88^і внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єкт: встановлений порядок операцій поводження із зоологічними та ботанічними колекціями, їх охорона. Предметом цього правопорушення є зоологічні та ботанічні колекції. Колекція - це сукупність певного виду (типу) об'єктів. Дані відносини регулюються законами України «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про природно-заповідний фонд України» та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона виражена у порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними.

Створення і поповнення зоологічних колекцій (живих колекцій зоопарків, зооса­дів, океанаріумів тощо, а також у вигляді колекцій опудал, препаратів, частин і залишків тварин) шляхом вилучення тварин з природного середовища провадяться підприємствами, установами, організаціями і громадянами лише за дозволами, що видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність і мають загальнодержавне значення, підлягають державному обліку. Створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державний облік зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі здійснюються за правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Ботанічні колекції (колекції ботанічних садів, дендраріїв, дендропарків, оранжерей, а також гербарії, банки насіння та інші види ботанічних колекцій), що мають наукову, культурно-освітню, навчально-виховну та іншу державну цінність, підлягають державному обліку. Правила створення, поповнення, зберігання, державного обліку, а також використання, торгівлі, ввезення, пересилання і вивезення за межі України ботанічних колекцій та їх об'єктів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища за погодженням із Головною державною інспекцією із карантину рослин України, Державною митною службою України та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, а також Національною академією наук України.

Суб'єкт: осудна особа, яка досягла на момент вчинення правопорушення 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинено як з умислом, так і з необережності.

Стаття 89. Жорстоке поводження з тваринами

Жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 89 внесено зміни згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.] [У статтю 89 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Нормативно-правове регулювання захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється законами України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб» та іншими нормативно-правовими актами, що прийняті відповідно до них. До того ж жорстоке поводження з тваринами, відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» розуміється як знущання над тваринами, вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також нацькування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів.

Поводження з тваринами ґрунтується на таких принципах: жорстоке поводження з тваринами є несумісним з вимогами моральності та гуманності, спричиняє моральну шкоду людині; забезпечення умов життя тварин, які відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям; право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені відповідно до цього Закону; заборона жорстоких методів умертвіння тварин; відповідальність за жорстоке поводження з тваринами; утримання і поводження з домашніми тваринами без мети заподіяння шкоди як оточенню, так і самій тварині.

Забороняються пропаганда жорстокого поводження з тваринами, заклики до жорстокого поводження з ними, а також пропаганда мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти, використання в розважальних або комерційних цілях матеріалів, що демонструють жорстоке поводження з тваринами.

Виховання гуманного ставлення до тварин є важливою складовою етичного, культурного та екологічного виховання громадян. Виховання гуманного ставлення до тварин передбачає формування високого рівня еколого-етичної свідомості та культури громадян. Виховання гуманного ставлення до тварин забезпечується шляхом викладання курсів з екологічної етики та гуманного ставлення до тварин у дошкільних навчальних закладах, у системі загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти.

Умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.

Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання.

Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається.

Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Утримання диких тварин у неволі без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини.

Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання.

Особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана:

-      забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;

-      дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.

Особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги. Ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин або новонародженого приплоду тварин.

При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу. Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин. При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин. Правила транспортування тварин затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування - методами евтаназії.

Умертвіння тварин допускається:

-      для одержання господарсько корисної продукції;

-      для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;

-     за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;

-     при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але   перебувають   в   умовах,   повністю   або   частково   створюваних  діяльністю людини;

-     за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;

-     за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров'я людей знаходиться в небезпеці.

При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:

-     умертвіння   проводиться   методами,  що  виключають  передсмертні  страждання тварин;

-     приміщення,   де   проводиться   умертвіння,   повинно   бути   відокремлене   від приміщення, де утримуються інші тварини;

-     забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до  загибелі  від задушшя,  електричного  струму,  больових  ін'єкцій,  отруєння, курареподібних препаратів, перегріву та інші больові методи;

-     переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;

-     умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.

При поводженні з тваринами не допускається:

-     використання оснащень, інвентарю, що травмують тварин;

-     примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань;

-     нанесення побоїв, травм з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;

-   використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень тощо.

При    проведенні    больових    процедур    обов'язкове    застосування    знеболюючих препаратів.

Забороняється:

-     розведення  тварин   з  виявленими  генетичними  змінами,   що  спричиняють  їм страждання;

-     розведення тварин зі спадково закріпленою агресивністю;

-     примушування до нападу одних тварин на інших, крім випадків використання собак мисливських порід, інших ловчих звірів та птахів для полювання;

-     проведення генетичних змін на тваринах;

-     застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу;

-     інші дії чи бездіяльність, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

При поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана:

-     дбати про домашню тварину, забезпечити їй достатню кількість їжі та постійний доступ до води;

-     надавати можливість домашній тварині здійснювати необхідні рухи, контактувати з собі подібними;

-     забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання;

-      забезпечити   наявність   на  домашній   тварині   нашийника   з   ідентифікуючими позначками;

-      забезпечувати    своєчасне    надання    домашній   тварині    ветеринарних    послуг (обстеження, лікування, щеплення тощо);

-      негайно повідомляти медичну або ветеринарну установу про випадки заподіяння домашньою  твариною  ушкоджень  здоров'ю  людині   або   іншим  тваринам,  та негайно   доставляти   домашню  тварину,   яка   вчинила  такі   дії,   у   ветеринарну установу для огляду;

-    запобігати неконтрольованому розмноженню домашніх тварин.

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони тваринного світу. Предметом цього правопорушення є тварини, як ті, що знаходяться на волі, так і ті, що перебувають у чиїсь власності, колекції тощо.

Об'єктивна сторона виражена у вчиненні таких дій: жорстоке поводження з тваринами; мордування тварин; вчинення інших дій із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів.

До адміністративної відповідальності за цією статтею особи притягаються у випадку, коли результатом вчинених дій були наслідки у вигляді скалічення або смерті тварини, або коли тварини зазнавали мук внаслідок такого поводження із ними. Немає значення для притягнення до відповідальності чи такі дії вчинялися систематично чи одноразово.

Суб'єкт: осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона: такі дії можуть вчинюватися лише з умислом.

Стаття 90. Порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України

Погіршення середовища перебування (зростання) тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України, знищення, незаконне або з порушенням встановленого порядку вилучення їх з природного середовища, а також порушення умов утримання (вирощування) тварин і рослин цих видів у ботанічних садах, дендрологічних та зоологічних парках, інших спеціально створених штучних умовах, що призвело до їх загибелі, каліцтва (пошкодження), - тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого і на посадових осіб - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно добутого.

[Статтю 90 викладено у новій редакції згідно із Законом України № 1122-1V від 11.07.2003 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони рідкісних видів тварин і рослин. Такі відносини регулюються Законом України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002 р. Предметом цього правопорушення є рідкісні види тварин і рослин.

Об'єктивна сторона виражена у вчиненні таких дій:

-      погіршення  середовища перебування (зростання) тварин  і  рослин,  види яких занесені до Червоної книги України;

-      знищення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України;

-      незаконне вилучення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України, із природного середовища;

-      вилучення тварин і рослин, види яких занесені до Червоної книги України, з порушенням встановленого порядку вилучення їх з природного середовища;

-      порушення умов утримання (вирощування) тварин і рослин цих видів у ботанічних садах,   дендрологічних   та   зоологічних   парках,   інших   спеціально   створених штучних умовах, що призвело до їх загибелі, каліцтва (пошкодження).

Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного і рослинного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення. Об'єктами Червоної книги України є рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. Підставою для занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів щодо їхнього збереження та охорони. Рішення про занесення видів тваринного і рослинного світу до Червоної книги України приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України. Ведення Червоної книги України здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії:

-    зниклі -  види,  про  які  після  неодноразових  пошуків,  проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах;

-    зниклі в природі - види, які зникли в природі, але збереглися у спеціально створених умовах;

-      зникаючі - види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є неймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

-      вразливі -  види,  які  у  найближчому  майбутньому  можуть  бути  віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій;

-      рідкісні - види, популяції яких невеликі і нині не належать до категорії тих, які зникають, чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека;

-      неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії тих, які зникають, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї;

-      недостатньо відомі - види, які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної інформації.

Національною комісією з питань Червоної книги України можуть бути внесені пропозиції про встановлення й інших категорій видів тваринного і рослинного світу, що заносяться до Червоної книги України.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинено як у формі умислу, так і у формі необережності.

Стаття 90¹. Невиконання правил і норм у процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування, використання, зне­шкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій

Невиконання правил і норм у процесі створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій -тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину першу статті 90' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Невиконання правил і норм екологічної безпеки у процесі виробництва, зберігання,    транспортування,    використання,    знешкодження,   ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 90' внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Кодекс доповнено статтею 90' згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96p.]

Об'єкт: встановлений порядок операцій поводження із мікроорганізмами, біологічно активними речовинами та іншими продуктами біотехнологій. Предметом цього правопорушення є штами мікроорганізмів, біологічно активні речовини та інші продукти біотехнологій. Відносини, що виникають при здійсненні різноманітних операцій із мікроорганізмами, біологічно активними речовинами та іншими продуктами біотехнологій, регулюються законами України «Про тваринний світ», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про ветеринарну медицину» та іншими відповідними нормативними актами.

Штами мікроорганізмів- генетично однорідні популяції мікроорганізмів у межах виду з певними стабільними специфічними морфологічними ознаками і біологічними властивостями. Мікроорганізм - це організми дуже маленьких розмірів, переважно одноклітинні, яких можна побачити лише у мікроскоп. До них відносять бактерії, мікроскопічні гриби, простіші, водорості, різноманітні віруси. Біологічно активні речовини - це різноманітні препарати, які отримуються за допомогою генетичної інженерії, культури тварин і рослинних клітин. Продукти біотехнологій - це продукти, які отримуються за допомогою певних промислових методів із використанням живих організмів та біологічних процесів.

Об'єктивна сторона виражена у невиконанні встановлених правил і норм у процесі створення зазначених об'єктів, а також невиконання правил і норм екологічної безпеки у процесі виробництва, зберігання, транспортування, використання, знешкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій.

Створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюються лише в установленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи щодо їх впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище, результатом якої є надання відповідного дозволу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Порядок надання дозволу встановлюється Кабінетом Міністрів. При створенні зазначених організмів і речовин повинні розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій, методи визначення цих організмів та речовин у навколишньому природному середовищі і продуктах харчування. Використання зазначених організмів і речовин за відсутності зазначених висновків забороняється.

Підприємства, установи та організації зобов'язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин та предметів біотехнології, а також здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування продуктів біотехнології зобов'язані дотримувати санітарних норм, встановлених правил поводження із ними.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинено як з умислом, так і з необережності.

Стаття   91.   Порушення   правил  охорони  та   використання  територій та об'єктів природно-заповідного фонду

Здійснення в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об'єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої і на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів чи без такої.

[У статтю 91 внесено зміни згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР№ 2010-ХІвід 03.04.86p.; Законом УкраїниМ 81/96-ВР від 06.03.96p.]

[У статтю 91 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони природно-заповідного фонду.

Територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України оголошуються ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, та які вилучаються з господарського використання повністю або частково.

До складу природно-заповідного фонду України належать державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Об'єктивна сторона виражена у вчинені дій, що порушують правила охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Відносини, що виникають під час використання природно-заповідного фонду регулюються законами України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 p., «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельним кодексом, Водним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Землі природно-заповідного фонду — це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз та здійсненням інших відповідних дій.

На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме: будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2 000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів; мисливство, рибальство, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51—53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинено як з умислом, так і з необережності.

Стаття 91¹. Невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, про­мислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів

Впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів, що не відповідають встановленим нормативам екологічної безпеки та іншим вимогам щодо охорони довкілля, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 91' згідно із Законом України № 81/96-ВР від 06.03.96 p.] [У статтю 9V внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.] [У статтю 91' внесено зміни згідно із Законом України № 2342-11! від 05.04.2001 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Об'єктивна сторона виражена у невиконанні вимог щодо охорони довкілля та встановлених нормативів екологічної безпеки при впровадженні відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів.

Впровадження зазначених об'єктів без дотримання певних екологічних вимог створює загрозу життю та здоров'ю населення, навколишньому природному середовищу. Такі вимоги встановлюються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону атмосферного повітря» та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

При проведенні фундаментальних та прикладних наукових, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт обов'язково повинні враховуватися вимоги охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Забороняється впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам екологічної безпеки. Так, наприклад, забороняється впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, якщо вони не відповідають вимогам, установленим законодавством про охорону атмосферного повітря. У разі порушення встановлених вимог така діяльність припиняється уповноваженими на те державними органами, а винні особи притягуються до відповідальності за цією статтею.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 91². Перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів

Перевищення затверджених лімітів та нормативів використання природних ресурсів - тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 9Р згідно із Законом України№ 81/96-ВР від 06.03.96p.] [У статтю 91² внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері раціонального використання природних ресурсів та їх охорона.

Об'єктивна сторона виражена у такому використанні природних ресурсів, що призводить до перевищення затверджених лімітів та нормативів. Ліміти та нормативи визначають обсяги природних ресурсів, на основі яких видаються дозволи на спеціальне використання природних ресурсів.

Відносини щодо обмеження використання природних ресурсів регулюються Положенням про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України ^В'Д 10.08.1992 р. № 459, Положенням про порядок видачі дозволів на спеціальне використання   природних   ресурсів   і   встановлення   лімітів   використання   ресурсів загальнодержавного значення» (із змінами та доповненнями), Тимчасовим порядком ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 р. № 1192 та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначене положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення визначає порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення (крім водних): природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; лісових ресурсів державного значення; природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; корисних копалин, за винятком загальнопоширених.

Ліміти використання природних ресурсів встановлюються в порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міста загальнодержавного значення) Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення. Ліміти використання природних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Так, наприклад, ліміти використання лісових ресурсів загальнодержавного значення встановлюються відповідно до Правил відпуску деревини на пні в лісах України, ліміти використання рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, в розрізі річкових басейнів, морських районів промислу, основних типів і категорій водойм щорічно затверджуються Мінекоресурсів за поданням Укрдержрибгоспу на підставі обґрунтувань науково-дослідних установ та організацій.

За використання природних ресурсів стягуються збори, до того ж збори за використання природних ресурсів у межах встановлених лімітів належать до витрат виробництва, а за понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

Суб'єкт: це правопорушення може бути вчинено громадянами та посадовими особами.

Суб'єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності.

Стаття 91³. Приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів

Приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 91^і згідно із Законом України№ 1288-X1Vвід 14.12.99p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища та встановлений порядок використання відходів. Такі відносини регулюються законами України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища».

Об'єктивна сторона виражена у:

-      приховуванні перевищення встановлених лімітів на обсяги утворення відходів;

-      приховуванні перевищення встановлених лімітів на обсяги розміщення відходів.

Ліміти встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері використання відходів.

З метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

У випадку, коли під час здійснення діяльності, пов'язаної із утворенням та розміщенням відходів, обсяг утворених або розміщених відходів перевищив допустимі норми, посадові особи об'єктів, які займаються такою діяльністю, повинні повідомити про це відповідні органи для вжиття необхідних заходів.

Суб'єкт: посадові особи відповідних організацій, установ, підприємств, діяльність яких пов'язана із утворенням та розміщенням відходів.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинене тільки з умислом.

Стаття 91⁴. Відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації

Відмова від надання чи несвоєчасне надання за запитами повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законодавством, - тягне за собою накладення штрафу на службових та посадових осіб від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 91⁴ згідно із Законом України № 2 54-f Увід 28.11.2002 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки.

Інформація про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація)- це будь-яка інформація в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі про: стан навколишнього природного середовища чи його об'єктів - землі, вод, надр, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та рівні їх забруднення; біологічне різноманіття і його компоненти, зокрема, генетично видозмінені організми та їх взаємодію із об'єктами навколишнього природного середовища; джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, енергію, фізичні фактори (шум, вібрацію, електромагнітне випромінювання, радіацію), які впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; загрозу виникнення і причини надзвичайних екологічних ситуацій, результати ліквідації цих явищ, рекомендації щодо заходів, спрямованих на зменшення їх негативного впливу на природні об'єкти та здоров'я людей; екологічні прогнози, плани і програми, заходи, зокрема, адміністративні, державну екологічну політику, законодавство про охорону навколишнього природного середовища; витрати, пов'язані із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища, інших джерел фінансування, економічний аналіз, проведений у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

Екологічна інформація, що надається повинна бути повною (тобто містити усі необхідні відомості) та достовірною (відповідати реальним фактам).

Об'єктивна сторона виражено у:

-      відмові від надання за запитами повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законодавством.

-      несвоєчасному наданні за запитами повної та достовірної екологічної інформації, передбаченої законодавством.

Коло суб'єктів та порядок отримання екологічної інформації встановлюється законодавством України. Конституцією України визначено, що кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів ¹ предметів побуту, а також право на її поширення, така інформація ніким не може бути засекречена.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визна­чається право громадян на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоров'я людей, зобов'язані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навко­лишнього природного середовища. Однією із гарантій забезпечення екологічних прав громадян є створення та функціонування мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації

Основними джерелами екологічної інформації є дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Також Положенням про державну систему моніторингу довкілля, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р. № 391, встановлюється, що одним із основних завдань суб'єктів моніторингу є інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій. Моніторинг довкілля здійснюється МНС, МОЗ, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінприроди, Держкомприродресурсів, Держводгоспом, Держкомземом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами реалізації відповідних природоохоронних заходів.

Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля, здійснює міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямами, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкт: службові та посадові особи, які мають доступ до екологічної інформації.

Суб'єктивна сторона: це правопорушення може бути вчинене як з умислом, так і з необережності.

Стаття 92. Порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури

Порушення правил охорони і використання пам'яток історії та культури - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У статтю 92 внесено зміни згідно із Законом України№ 55/97-ВР від 07.02.97p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері охорони та використання пам'яток історії і культури. Предметом цього правопорушення є пам'ятки історії і культури.

Пам'ятка - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;

За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на: споруди (витвори) -твори  архітектури  та  інженерного  мистецтва,  твори   монументальної скульптури  та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб; комплекси (ансамблі)- топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини; визначні місця - зони або ландшафти, природно-антро­погенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на: археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації; історичні — будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (зокрема, іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, зокрема, із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів; об'єкти монументального мистецтва- твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями); об'єкти архітектури та містобудування - окремі архітектурні споруди, а також пов'язані з ними твори монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та забу­дови, що є носієм певних містобудівних ідей; об'єкти садово-паркового мистецтва — поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами; ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність; об'єкти науки і техніки -унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

Відносини у сфері охорони і використання пам'яток історії і культури регулюються законами України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 p., «Про охорону археологічної спадщини» від 18.03.2004 p., «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об'єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки» від 20.04.2004 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона цього правопорушення виражена у вчиненні дій, що порушують встановлені правила охорони і використання пам'яток історії і культури.

Суб'єкт: громадяни та посадові особи.

Суб'єктивна сторона: вина у формі як умислу, так і необережності.

Стаття 92¹. Порушення законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи

Недбале зберігання, псування, незаконне знищення, приховування, незаконна передача іншій особі архівних документів, порушення порядку щодо доступу до зазначених документів, а також неповідомлення державної архівної установи про наявні архівні документи в разі виникнення загрози знищення або значного погіршення їх стану -

[Абзац перший частини першої статті 92' викладено у новій редакції згідно із Законом України № 534-Увід 22.12.2006p.]

тягнуть за собою попередження або накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб - від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від семи до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від десяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[Кодекс доповнено статтею 92' згідно із Законом України № 2888-ІП від 13.12.2001 p.]

Об'єкт: суспільні відносини у сфері діяльності, пов'язаною із Національним архівним фондом та архівними установами.

Такі відносини регулюються законами України «Про національний архівний фонд та архівні установи» від 24.12.1993 p., постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання формування і функціонування Національного архівного фонду» від 16.11.2002 р. № 1739 та іншими відповідними нормативно-правовими актами.

Національний архівний фонд- сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації.

Архівна установа - це відповідно установа, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і (або) здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства. Архівні установи можуть засновуватися на будь-якій формі власності. Засновниками архівних установ можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи. Діяльність архівних установ здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про національний архівний фонд та архівні установи», правилами, положеннями, інструкціями, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, державними стандартами та іншими нормативно-правовими актами.

Об'єктивна сторона виражена у вчиненні таких дій:

-      недбале зберігання документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього;

-      псування   документів   Національного   архівного   фонду   або   документів,   що підлягають внесенню до нього;

-      незаконне знищення документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього;

-      приховування документів Національного архівного фонду або документів,  що підлягають внесенню до нього;

-      незаконна передача іншій особі документів Національного архівного фонду або документів, що підлягають внесенню до нього;

-      незаконний доступ до зазначених документів;

-     неповідомлення державної архівної установи про наявні архівні документи в разі виникнення загрози знищення або значного погіршення їх стану.

Документ Національного архівного фонду — архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою, і який зареєстрований як складова Національного архівного фонду. Документи Національного архівного фонду є культурними цінностями, що постійно зберігаються на території України або згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають поверненню в Україну. Документи Національного архівного фонду підлягають обов'язковому державному обліку, що ведеться у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, також вони підлягають грошовій оцінці за нормами і методиками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Документи Національного архівного фонду можуть перебувати в будь-якій формі власності, передбаченій Конституцією та законами України, але повинні бути обов'язково зареєстровані. Внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати збереженість Національного архівного фонду та сприяти його поповненню.

Під недбалим зберіганням розуміється таке зберігання зазначених документів особами, на яких покладено відповідні обов'язки щодо їхнього зберіганню, що не відповідає встановленим правилам та нормам. Внаслідок недбалого зберігання документ стає непридатним до користування або потребує певних заходів щодо його відновлення.

Псування документів є активна дія особи, що спрямована на часткову непридатність документа до використання.

Знищення документів передбачає повне втрачання ними своєї історично-культурної, інформаційної, іншої цінності, що призводить до неможливості використовувати їх за призначенням.

Приховування передбачає ненадання уповноваженим особам інформації про наявність зазначеного документа.

Передача зазначених документів можлива лише в установленому законом порядку.

На ознайомлення з деякими, передбаченими законом, архівними документами, необхідно мати право, яке визначається режимом доступу до відповідних документів.

Слід зазначити, що застосування адміністративних стягнень не звільняє винного у порушенні законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану власнику документів Національного архівного фонду або уповноваженій ним особі.

Частина 2 цієї статті встановлює відповідальність за вчинення тих самих дій особою, яка протягом року була піддана адміністративному стягненню за одне з зазначених порушень.

Суб'єкт: громадяни і посадові особи.

Суб'єктивна сторона: правопорушення може бути вчинене як з необережності наприклад, недбале зберігання документів, або з умислом, наприклад, незаконний доступ до зазначених документів.