3.1. Законодавство про залізничний транспорт України

Загальна схема  формування транспортного законодавства включає джерела права, що базуються на Конституції України. Їх можна  переглянути по схемі.

Конституція України

Нормативні акти, що визначають положення державних органів влади України

Закони України

Норми права непрямої дії

Норми права прямої дії

Законодавство України про місцеве самоврядування

Державні підзаконні акти

Державні підзаконні акти

Нормативні акти органів місцевого управління

Транспортне законодавство України

Структуру транспортного законодавства складають:

Конституція України

Закони України

Кодекси, статути, постанови та інші кодифіковані акти

Постанови Верховної Ради України

Укази розпорядження Президента України

Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України

Закон України „Про транспорт”

Закон України „Про державний рух”

Закон України „Про залізничний транспорт”

Закон України „Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період”

Закон України „Про перевезення небезпечних вантажів”

Закон України „Про автомобільний транспорт”

Міжнародні угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані та визнані Україною

Повітряний кодекс України

Кодекс торгівельного мореплавства України

Статут залізниць України

Сукупність норм, які регулюють відносини, що виникають при залізничних перевезеннях вантажів, пасажирів і багажу називають транспортне право.

Транспортне право слід розглядати як складову частину цивільного права, так як здійснюється перевізний процес, який регламентується нормами:

-     цивільного права

-     митного права

-     природоохоронного права

-     адміністративного права

-     господарського права

-     спеціальними нормами залізничного транспорту.

Транспортне право носить  комплексний характер. Транспортне право (законодавство) містить правові норми, що регулюють не тільки різні транспортно-технологічні процеси й операції, але і операції, пов’язані з експлуатацією рухомого складу транспорту та його технічного складу.

Та обставина, що залізничний транспорт України є  однією із небагатьох природних державних монополій у структурі ринкового господарства України, зумовлює необхідність збереження централізованого державного регулювання його виробничої діяльності. Тому Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок організації діяльності залізничного транспорту, ним же у цій сфері здійснюються також такі повноваження:

-     затверджує Статут залізниць України;

-     приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію залізниць та визначає їхні територіальні межі;

-     призначає і звільняє керівників залізниць;

-     організовує активне інвестування будівництва об’єктів залізниць;

-     видає дозволи на примикання залізничних колій до станцій колій загального користування, визначає порядок їхнього обслуговування;

-     контролює надходження доходів від перевезень і інших робіт, здійснює централізовані розрахунки з підприємствами і структурними підрозділами, проводить режим економії;

-     контролює дотримання цін і тарифів, затверджує за узгодженням  з відправниками вантажу необхідні доплати до тарифів і зборів;

-     забезпечує безпеку руху, схоронність матеріальних коштів, а також вантажів, вантажообігу, багажу і пошти;

-     організовує матеріально-технічне забезпечення підприємств і підрозділів залізниці;

-     розробляє норми витрат матеріалів, палива, змащення, електроенергії, запасних частин та ін.;

-     розвиває зовнішньоекономічне співробітництво, експорт і імпорт продукції і послуг;

-     організовує підготовку і перепідготовку кадрів, контроль за дисципліною, управляє роботою з організації й оплати праці;

-     складає зведені баланси, організовує бухгалтерський, статистичний облік і звітність та ін.

Законодавство про залізничний транспорт складається з таких законів та підзаконних нормативно-правових актів:

-     „Про залізничний транспорт”;

-     „Про транспорт”;

-     Статут залізниць України.

Нормативні документи, зареєстровані в Міністерстві юстиції України, є обов’язковими для виконання всіма фізичними і юридичними особами (незалежно від форм власності), що користуються послугами залізниць України на території України.

Міністерством транспорту України затверджені Правила  перевезення пасажирів, вантажів, багажу і пошти залізничним транспортом  України ( від 30.11.98 р. №620/3060). Ці Правила складені згідно зі ст.. 100 Статуту України  та порядком обслуговування громадян на залізничному транспорті, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1997 р. №252.

Розвиток міжнародних економічних відносин зумовив встановлення постійного зв’язку між залізничним транспортом різних країн. У зв’язку з цим Закон України „Про залізничний транспорт” встановлює, що перевезення вантажів і пасажирів у прямому і непрямому міжнародному і прямому і непрямому змішаному сполученнях регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами України.

Ст. 20 цього ж Закону передбачено, що здійснення співробітництва з організаціями залізничного транспорту інших країн, правовий захист із питань залізничного транспорту України та представництво інтересів України у відповідних міжнародних організаціях залізничного транспорту загального користування покладається на Укрзалізницю.

Закон України „Про залізничний транспорт” 04.07.1996 р. є  комплексним актом, що включає норми цивільного, господарського, земельного  та інших галузей  права. Він визначає економічні, правові і організаційні основи діяльності залізничного транспорту України, який відповідно до Конституції України перебуває у віданні держави.

Законом зазначено, що залізничний транспорт – виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному  сполученнях та надання інших транспортних послуг.

Ст.2 Закону визначає роль залізничного транспорту в економіці і соціальній сфері України: забезпечувати у взаємодії з іншими видами транспорту своєчасне і якісне задоволення потреб вантажовідправників, вантажоотримувачів і населення в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях і пов’язаних з ними послугах.

Діяльність залізничного транспорту України регулюється і контролюється державою, яка здійснює розвиток його матеріально-технічної бази як природної державної монополії.

Державне управління залізничним транспортом, як транспортом загального користування, згідно зі ст.4 цього Закону здійснює Міністерство транспорту та зв’язку України.

Господарське управління залізничними та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюються органом управління  залізничним транспортом – Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту та зв’язку України.

Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця, яка забезпечує взаємодію з іншими видами перевезення вантажів і пасажирів у регіоні, що обслуговуються.

До залізничних колій загального користування належать залізничні лінії, на яких розташовані залізничні станції, відкриті для виконання операцій з прийому та відправлення поїздів, прийому та видачі вантажів, вантажообігу, багажу, обслуговування (посадки, висадки) пасажирів, виконання маневрових робіт.

Важливим фактором у здійсненні безперебійного функціонування залізничного транспорту є дисципліна його працівників.

Працевлаштування на підприємстві пасажирського залізничного транспорту здійснюється за контрактною формою трудового договору.

Закон України „Про залізничний транспорт” є основним для формування правової бази галузі. Створення правового фундаменту для залізничного транспорту України дозволить поліпшити якість транспортного обслуговування, забезпечити більш надійне, стійке функціонування галузі, що буде надійною основою економічного реформування країни.

3.2. Основні положення Статуту залізниць України.

Важливе значення в регулюванні діяльності усього транспортного комплексу України має затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 6 квітня 1998 року №457, Статут залізниць України (далі - Статут).

Статут має такі розділи:

-     загальні положення;

-     організація перевезень вантажів;

-     залізничні під’їзні колії;

-     перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні;

-     перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти;

-     відповідальність залізниць, відправників вантажу, вантажоодержувачів і пасажирів;

-     акти, претензії, позови.

На залізничні лінії не загального користування, що не входять у загальну мережу залізниць, чинність Статуту не розповсюджується.

Статут уточняє деякі транспортні поняття:

Вантаж – матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Вантажні операції – навантаження вантажу на залізничний рухомий склад, вивантаження вантажу із залізничного рухомого складу, сортування дрібних відправок та контейнерів, перевантаження, перевалка на транспортні засоби іншого виду транспорту.

Внутрістанційні перевезення – перевезення вантажу з однієї під’їзної колії на іншу в межах однієї станції.

Міжнародне залізничне сполучення – перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.

Накладна – основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.

Небезпечні вантажі – речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які через присутні їм властивості за наявності певних факторів можуть в процесі транспортування, під час проведення вантажних робіт та збереження призвести до вибуху, пожежі, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об’єктів транспорту, заподіяння матеріальних втрат і шкоди навколишньому середовищу, а також загибелі, травмування, отруєння, опіків, захворювання людей, тварин тощо.

Перевізні документи – накладна та інші залізничні документи на вантаж.

Під’їзди до залізничних станцій – автомобільні шляхи, які примикають до території залізничної станції.

Правила перевезення вантажів (Правила) – нормативний акт, що конкретизує передбачені цим Статутом положення, які регламентують участь та обов’язки сторін у процесі перевезення вантажів.

Пряме залізничне сполучення – перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у межах двох і більше залізниць України.

Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу – система цінових ставок та правил їх застосування, за якими провадять розрахунки за перевезення залізницями;

Збори – цінові ставки, за якими провадять розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов’язаних з перевезенням  вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу.

Технічні умови навантаження і кріплення вантажів – обов’язкові для отримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Транспортні засоби – залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, монорейковий транспорт) і контейнери.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні  умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти, основні положення експлуатації залізничних під’їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під’їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту  загального користування.

На підставі цього Статуту Мінтрансзв’язку затверджує:

-     Правила перевезення вантажів;

-     Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

-     Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України;

-     Інші нормативні документи.

З метою захисту прав споживачів послуг залізничного транспорту Статут передбачає обов’язок Укрзалізниці та інших органів виконавчої влади здійснювати контроль за дотриманням вимог, що містяться у ньому.

Запитання та завдання для самостійної перевірки знань

1.   Що таке транспортне право?

2.   Назвіть структуру транспортного законодавства України

3.   Охарактеризуйте основні положення Закону „Про залізничний транспорт”

4.   Яким органом влади затверджено Статут залізниць України? Його основні положення

Тестові завдання

1.   Продовжити речення „Структуру транспортного законодавства становлять...”

а) Конституція України;

б) Закон „Про залізничний транспорт”;

в)

г)

д)

2.   Державне управління залізничним транспортом здійснює:

а) Верховна Рада України;

б) Міністерство транспорту і зв’язку України;

в) Кабінет Міністрів України;

г) Укрзалізниця

3.   Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту) підпорядкована:

а) Кабінету Міністрів України;

б) Верховній Раді України;

в) Міністерству транспорту та зв’язку України

4.   Працевлаштування на підприємства пасажирського залізничного транспорту здійснюється за:

а) трудовим договором;

б) колективним договором;

в) змішаною формою трудового договору;

г) контрактом

5.   На підставі Статуту залізниць Міністерство транспорту і зв’язку затверджує:

а) Правила перевезення вантажів;

б) технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України;

г) інші нормативні документи