Поняття муніципального права України; поняття і ознаки місцевого самоврядування; система, органи і посадові особи місцевого самоврядування; матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування; організаційно-правова основа місцевого самоврядування; порядок формування, організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування; гарантії місцевого самоврядування; особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві; особливості правового статусу місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим.

§ 1. Поняття муніципального права України

Муніципальне право — це система норм, які регулюють суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування та інші тісно пов'язані з ними суспільні відносини. Тому можна ствер­джувати, що муніципальне право стосується, насамперед, без­посередньої і представницької місцевої (локальної) влади, а отже, воно належить до групи публічних галузей права. Звідси муніципальне право найбільш тісно пов'язане з конституційним, адміністративним, фінансовим та іншими галузями. Загалом, конституційне право є найбільш важливим підґрунтям для ство­рення і функціонування муніципального права.

Відразу хотілося б зазначити, що термін «муніципальне пра­во* не зовсім точно відображає предмет регулювання і охорони, оскільки, як уже зазначалося, норми цієї галузі спрямовані, на­самперед, на місцеве самоврядування. Окрім цього, Конституція і законодавчі акти України не використовують термін «муніци­палітет». Він є нетрадиційним для нашої юридичної науки і практики. Але приблизно аналогічні зауваження можуть бути висунуті й щодо термінів «комунальне право», «право місцевого самоврядування» тощо.

Разом із тим, у більшості національних правових систем світу використовується саме термін «муніципальне право», а тому він дедалі більше поширюється і в нашій правовій системі.

Отже, предметом муніципального права є суспільні відноси­ни, пов'язані з організацією і функціонуванням місцевого само­врядування як самостійного та відносно відокремленого виду публічної локальної влади в системі народовладдя в межах пев­них адміністративно-територіальних одиниць.

Муніципальне право належить до групи публічних галузей права. Його норми регулюють і охороняють, насамперед, відно­сини влади, пріоритетними серед яких є зобов'язаня. Отже, ме­тодом муніципального права є загальне зобов'язання, для яко­го характерна імперативність, тобто підпорядкованість однієї зі сторін правових відносин¹ Разом із тим, диспозитивний метод, під яким розуміють юридичну рівність сторін, може застосову ватися у відносинах суміжних або дуже близьких до чисто муніципальних, наприклад у договірних відносинах органів і посадових осіб місцевого самоврядування з іншими юридични­ми і фізичними особами.

Надзвичайно важливим методом у системі муніципального права є метод децентралізації (передачі) владних повноважень від держави до територіальної громади як інституту громадянсь­кого суспільства. Безперечно, що він використовується спільно з методами централізації, координації і субординації тощо.

Джерела муніципального права — це правові акти, які спрямовані на врегулювання та охорону місцевого самовряду­вання. До них належать:

-    Конституція України (пріоритетне джерело);

-    Закони України: «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 р.,

«Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. тощо;

-   нормативно-правові акти суб'єктів системи місцевого са­моврядування (акти місцевих референдумів, статути, регламен­ти відповідних рад).

-   міжнародно-правові акти в галузі місцевого самоврядуван­ня, наприклад Європейська хартія місцевого самоврядування,прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р.

-   нормативно-правові договори за участю суб'єктів системи місцевого самоврядування.

Систему муніципального права утворюють його норми, принципи та інститути. Муніципально-правові норми є первин­ними елементами системи муніципального права. їх класифі­кують залежно від різних якостей, наприклад за юридичною силою (конституційні, законодавчі, підзаконні, норми міжнарод но-правових актів). Муніципально-правові принципи — це найбільш загальні правила поведінки, що відображають його сутність і соціальне призначення. Муніципально-правові інститути розуміють як групи правових норм і принципів, що регулюють однорідні групи муніципальних відносин. Наприк­лад, інститут комунальної власності, органів самоорганізації населення тощо.

На підставі муніципально-правових норм і принципів вини кають муніципально-правові відносини, під якими розуміють відносини між двома і більше суб'єктами, які наділяються взаєм­ними правами й обов'язками щодо здійснення муніципальної влади.

Важливо також підкреслити, що муніципальне право роз­глядається не тільки як галузь права та законодавства, а й як юридична наука та навчальна дисципліна.

§ 2. Поняття і ознаки місцевого самоврядування

Відповідно до законодавства, місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів Ук­раїни.

Під територіальною громадою розуміють жителів, які об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиниця­ми, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Під органами місцевого само­врядування розуміють структурно-організовані колективи службовців (або одного службовця), що наділяються владою в системі місцевого самоврядування для реалізації владних рішень, а під посадовими особами місцевого самоврядування — осіб, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними гро­мадами сіл, селищ, міст як безпосередньо (наприклад, шляхом місцевого референдуму, загальних зборів), так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні й обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переко­нань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовни­ми чи іншими ознаками забороняються.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється за принци­пами: а) народовладдя; б) законності; в) гласності; г) колегіаль­ності; ґ) поєднання місцевих і державних інтересів; д) вибор­ності; є) правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених законодав­ством; є) підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів і посадових осіб; ж) державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; з) судового захисту прав місцевого самоврядування.

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні ви­значається Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. та іншими законами, які не повинні суперечити положенням зга­даного законодавчого акта. Правовий статус місцевого самовря­дування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та вище­згаданим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь¹.

§ 3. Система, органи і посадові особи місцевого самоврядування

Система місцевого самоврядування включає:

-   територіальну громаду;

-   сільську, селищну, міську раду;

-   сільського, селищного, міського голову;

-   виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

-   районні й обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

-   органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи й обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об'єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову. Добровільні територіальні громади об'єднуються за рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл. Таке рішення є наданням згоди на створення спільних органів місцевого самоврядування, формування спільного бюджету, об'єднання комунального майна. Вихід зі складу сільської громади здійснюється за рішенням референдуму відповідної територіальної громади. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єк­ти права власності.

Місцевий референдум є формою прийняття територіальною громадою рішень із питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та іншими законами до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів держав­ної влади. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обо­в'язковими для виконання на відповідній території. Поря­док призначення та проведення місцевого референдуму, а та­кож перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми.

Загальні збори громадян за місцем проживання є зібранням усіх або частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльнос­ті. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом і статутом територіальної громади.

Члени територіальної громади мають право ініціювати роз­гляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Порядок вне­сення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається пред­ставницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгля­ду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким ор­ганом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самовря­дування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами. Тобто сільські, селищні, міські ради є пред­ставницькими органами місцевого самоврядування. Під останнім слід розуміти виборний орган (раду), який складаєть­ся з депутатів і відповідно до закону наділяється правом пред ставляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядуван­ня, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, район­них у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Загалом, під виконавчим органом ради мають на увазі органи, які створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, виз­начених згаданим законодавством. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними та підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегова­них їм повноважень органів виконавчої влади ще й підконтроль­ними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Він обирається відповідною територіальною гро­мадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в поряд­ку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях. Він не може бути депутатом будь-якої ради, не може суміщати свою службову діяльність з іншою поса­дою, в тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час), не може займати­ся підприємницькою діяльністю й одержувати від цього прибу­ток. На нього поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законодавством про статус депутатів рад.

Територіальна громада має право проводити громадські слу­хання, тобто зустрічатися з депутатами відповідної ради та по­садовими особами місцевого самоврядування, під час яких чле­ни територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушу­вати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання провадяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, що вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визна­чається статутом територіальної громади.

Органи місцевого самоврядування з метою більш ефектив­ного здійснення своїх повноважень, захисту прав та інтересів територіальних громад можуть об'єднуватися в асоціації та інші форми добровільних об'єднань, які підлягають реєстрації відповідно до законодавства в органах Міністерства юстиції України. Органи місцевого самоврядування та їх асоціації мо­жуть входити до відповідних міжнародних асоціацій, інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування. Асоціаціям та іншим добровільним об'єднанням органів місцевого самоврядування не можуть передаватися повноважен­ня органів місцевого самоврядування.

§ 4. Матеріально-фінансова основа місцевого самоврядування

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самовря­дування є рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, зем­ля, природні ресурси, що є у комунальній власності територі­альних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні район­них і обласних рад.

Рішення про наділення міських рад правами стосовно управління майном і фінансовими ресурсами, що є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад.

- Від імені і в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах валежить право комунальної власності. При цьому під правом комунальної власності розуміють право територіальної грома­ди володіти, доцільно, економно й ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого са­моврядування. Право комунальної власності поширюється на рухоме й нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кош­ти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі на банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кош­ти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є пере­дача майна і майнових прав територіальним громадам безоплат­но державою та іншими суб'єктами права власності, а також створення і придбання майна органами місцевого самоврядуван­ня в порядку, встановленому законом.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах без­посередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи та служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, щ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної аіасності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі вико­нують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним і фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати й купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах і договорах умови ви­користання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захи­щається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної грома­ди або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею орга­ну, за винятком випадків, передбачених законом.

Сільські, селищні, міські, районні у містах ради (у разі їх ство­рення) мають право:

а) вносити пропозиції про передачу або продаж у комуналь­ну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комуналь­но-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

б) на переважне придбання в комунальну власність примі­щень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечен­ня комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

в) мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Місцеві бюджети, під якими розуміють плани утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечен­ня функцій і повноважень місцевого самоврядування, є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, Бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування з ураху­ванням місцевих умов і особливостей можуть перерозподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти.

Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно розробляють, затверджують і ви­конують відповідні місцеві бюджети згідно із законом про місцеве самоврядування та законом про бюджетну систему. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загально­державними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Втручання державних органів у процес складання, за­твердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законом про місцеве самовря­дування та іншими законами.

Районні та обласні ради затверджують районні й обласні бю­джети. Під районним бюджетом розуміють план утворення і ви­користання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст рай­онного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюд­жетного вирівнювання, а під обласним бюджетом — план утво­рення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад, вико­нання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання. Районні й обласні бюджети формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних про­грам. Районні й обласні ради контролюють їх виконання, а скла­дання і виконання районних і обласних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює конт­роль за законним, доцільним, економним та ефективним ви­трачанням коштів і належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпе­чення населення послугами на рівні мінімальних соціальних по­треб. Якщо доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюдже­ту до державного бюджету частину надлишку в порядку, вста­новленому законом про державний бюджет. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі нормативів бюджет­ної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, вста­новленого законом.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел і закріплених у встановленому зако­ном порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обо­в'язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу по­вноважень, що визначаються відповідними міськими радами. Порядок зарахування доходів до місцевих бюджетів визначаєть­ся законом про бюджетну систему та іншими законами.

У дохідній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і дохо­ди, необхідні для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюд­жет розвитку. Поточний бюджет — це доходи й видатки місце­вого бюджету, які утворюються і використовуються для покрит­тя поточних видатків. Бюджет розвитку — це доходи й видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази тощо. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів.

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між рай­онними бюджетами та бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не ниж­че мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених зако­ном, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не ниж -че мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених зако­ном, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самовряду­вання на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними рада­ми заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, — відповідними районними та обласними бюджетами.

Сільські, селищні, міські, районні у містах ради (у разі їх ство­рення) та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються кош­тами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації в цілях і обсягах, що затверджуються відповідними радами.

У видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбача­ються видатки поточного бюджету й видатку бюджету розвит­ку. Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асиг­нувань і не належать до бюджету розвитку. Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов'язаних з роз­ширеним відтворенням.

Видатки місцевих бюджетів поділяються на дві частини: ви­датки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утво­рилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених законодавством про місцеве самоврядування.

Рішення про використання таких коштів приймається відповід­ною радою.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм за­коном повноважень і забезпечення населення послугами не ниж­че рівня мінімальних соціальних потреб. При забезпеченні зба­лансування доходів і видатків місцевих бюджетів не врахову­ються вільні залишки бюджетних коштів. Якщо вичерпано можливості збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпе­чує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій, субвенцій, субсидій згідно із законодавством України.

Держава фінансує у повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення орга­нами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку пе­редбачаються в Законі України «Про Державний бюджет Ук­раїни».

Органи місцевого самоврядування можуть мати і поза­бюджетні цільові (у тому числі валютні) кошти. Ці кошти пе­ребувають на спеціальних рахунках в установах банків. Поря­док формування та використання позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів місцевого самоврядування визна­чаються положеннями про ці кошти, що затверджуються відповідною радою.

Органи місцевого самоврядування відповідно до закону мо­жуть встановлювати місцеві податки та збори. Місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть за­проваджуватися місцеві збори на засадах добровільного само­оподаткування. Останнє розглядається як форма залучення на добровільній основі за рішенням зборів громадян за місцем про­живання коштів населення відповідної території для фінансу­вання разових цільових заходів соціально-побутового характеру

Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створен­ня) районні, обласні ради мають печатки із зображенням Дер­жавного Герба України і своїм найменуванням, а також рахун­ки в установах банків України.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприєм­ствами, установами й організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, бу­дуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприєм­ствами, установами й організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, бу­дуються на договірній і податковій основі, а також на засадах підконтрольності в межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом. Органи місцевого самовря­дування можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, а та­кож організовувати проведення перевірок на підприємствах, в установах і організаціях, що не перебувають у комунальній власності, з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

§ 5. Організаційно-правова основа місцевого самоврядування

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність. Органам місцевого самоврядування чинним законодавством можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Інститут передачі повноважень в юридичній науці нази­вається їх делегуванням. У контексті розгляду питання хотілося б зазначити, що делеговані повноваження — це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самовряду­вання законом, а також повноваження органів місцевого само­врядування, що передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

3 метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування може прийняти статут територіальної гро­мади села, селища, міста. Статут підлягає державній реєстрації в органах Міністерства юстиції України. Підставою для відмови в державній реєстрації статуту територіальної грома­ди може бути його невідповідність Конституції та законам України. Відмова в реєстрації статуту територіальної громади може бути оскаржена в судовому порядку.

Державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм влас­них повноважень.

Обмеження прав територіальних громад на місцеве самовря­дування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване тільки в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості і традиції.

На будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, встановлюється Державний Прапор України.

Надзвичайно важливою є компетенція його органів і поса­дових осіб. Чинним законодавством України встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати й вирішу­вати питання, віднесені до їх відання. Так, виключно на пленар­них засіданнях сільської, селищної, міської ради:

—затверджується регламент ради;

—утворюються і ліквідуються постійні та інші комісії ради,
затверджується та змінюється їх склад, обираються голови
комісій;

—утворюється виконавчий комітет ради, визначається його
чисельність, затверджується персональний склад;

—обирається за пропозицією сільського, селищного, міського
голови на посаду та звільняється з посади секретар ради тощо.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають достатньо диференційовані повноваження.

1.    У сфері соціально-економічного й культурного розвитку,планування та обліку — підготовка програм соціально-еконо­мічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових про­грам з інших питань самоврядування, подання їх на затверджен­ня ради, організація їх виконання тощо; забезпечення збалан­сованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.

2.    У галузі бюджету, фінансів і цін — складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подан­ня раді письмових звітів про хід і результати виконання бюд­жету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо скла­дання проектів районних і обласних бюджетів; встановлення
в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших по­слуг, які надаються підприємствами й організаціями комуналь­ної власності відповідної територіальної громади; погоджен­ня в установленому порядку цих питань з підприємствами, ус­тановами й організаціями, що не належать до комунальної власності тощо.

3.    Щодо управління комунальною власністю встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ і організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ і організацій комуналь­ної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не
відлягають приватизації, тощо.

4.    У галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку — управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодав­ства потребують поліпшення житлових умов; розподіл і надання відповідно до законодавства житла, що належить до комуналь­ної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, надан­ня громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, і субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги влас­никам квартир (будинків) у їх обслуговуванні та ремонті; спри­яння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань тощо.

5.    У галузі будівництва — організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів місцевого зна­чення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності тощо.

6.    У сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту — управління закладами освіти, охорони здоров'я, куль­тури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, що належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; забез­печення здобуття неповнолітніми повної загальної середньої освіти; створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної

орієнтації, продуктивної праці учнів; сприяння діяльності дошкільних і позашкільних навчально-виховних закладів, ди­тячих, молодіжних і науково-просвітницьких організацій; створення при загальноосвітніх навчальних закладах комуналь­ної власності фонду загальнообов'язкового навчання за рахунок коштів місцевого бюджету, залучених з цією метою на договірних засадах коштів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а також коштів населення, інших джерел; контроль за використанням коштів цього фонду за при­значенням тощо.

Окрім того, повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад поширюються:

—на сферу регулювання земельних відносин і охорони на­вколишнього природного середовища;

—на сферу соціального захисту населення;

—на сферу зовнішньоекономічної діяльності;

—на сферу галузі оборонної роботи;

—на вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

—на забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

—на відзначення державними нагородами, відзнаками Пре­зидента України та присвоєння почесних звань України тощо.

Повноваження сільського, селищного, міського голови почина­ються з моменту оголошення відповідною сільською, селищною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної згідно із законом особи, крім випадків дострокового припинення його повноважень.

Сільський, селищний, міський голова:

а) забезпечує здійснення у межах наданих законом повнова­жень органів виконавчої влади на відповідній території додер­жання Конституції і законів України, виконання актів Прези­дента України та відповідних органів виконавчої влади;

б) організує роботу відповідної ради та її виконавчого ко­мітету;

в) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

г) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

ґ) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і пер­сональний склад виконавчого комітету відповідної ради тощо.

Сільський, селищний, міський голова несе персональну від­повідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Не рідше одного разу на рік він звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менш як половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов'язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання:

—обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;

—утворення, обрання і ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;

—утворення президії (колегії) ради, затвердження положен­ня про неї;

—затвердження за пропозицією голови ради структури, чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату;

—затвердження регламенту ради тощо.

Районні та обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання вищезгаданим Законом України.

§ 6 Порядок формування, організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування

Законодавством України передбачений такий порядок фор­мування рад. Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі за­гального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Вибори відбуваються згідно із Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. Відповідно до цього ж Зако­ну визначається загальний склад ради, що визначається самою радою¹.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менш як 2/3 депутатів від загального складу ради. Якщо до ради обрано менше 2/3 від її складу, до обрання необхідної кількості депутатів повноваження продовжує здійснювати рада поперед­нього скликання. Строк повноважень рад — чотири роки.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створен­ня), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною тери­торіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правомочному складі. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у разі немо­тивованої відмови або неможливості — секретар ради; сесію ра­йонної у місті, районної, обласної ради — голова ради або його заступник. У разі немотивованої відмови або неможливості го­лови сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради; секретаря сільської, селищної, міської ради; за­ступника голови районної у місті, районної, обласної ради сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скли­кана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради — один з депутатів цієї ради. Сесія ради є право­мочною, якщо в її пленарному засіданні беруть участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої дер­жавної адміністрації, головою районної, обласної ради, загаль­ними зборами громадян.

Не пізніш як на другій сесії затверджується регламент робо­ти відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради. Порядок скликання сесії ради, підготовки та розгляду нею пи­тань, прийняття рішень ради про затвердження порядку денно­го сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради — головою відповідної ради, у разі їх відсутності — відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, заступником голови районної в місті, районної, обласної ради, а у надзвичайних випадках — депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її засіданні. Сесії ради проводяться гласно. У разі необхідності рада може прийняти рішення про проведення закритого пленар­ного засідання.

Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з чис­ла її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за ви­конанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Усі інші питання структури комісії вирішуються відповідною комісією. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті ради (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники. Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економіч­ного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про ви­конання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан і розвиток відповідних галузей господарського й соціально-культурного будівництва, інші питання, що вносяться на роз­гляд ради, розробляють проекти рішень ради і готують виснов­ки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями та співдоповідями. Постійні комісії попередньо розглядають кан­дидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують вис­новки з цих питань. Постійні комісії за дорученням ради, голо­ви, заступника голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради або за власною ініціативою вивчають діяльність підзвітних і підконтрольних раді та виконавчому комітету сільської, селищної, міської, ра­йонної у місті ради органів, а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій, їх філій і відділень незалежно від форм власності та їх посадових осіб.

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії. Голова комісії скликає і веде засідання комісії, дає доручення членам комісії, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами, організовує роботу з реалізації висновків і рекомендацій комісії.

За результатами вивчення й розгляду питань постійні комісії готують висновки та рекомендації. Висновки та рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загально­го складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності — заступником голови або секретарем комісії. Про­токоли засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язково­му розгляду органами, підприємствами, установами, організа­ціями та посадовими особами, яким вони адресовані. Про ре­зультати розгляду і вжиті заходи має бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Постійна комісія для вивчення питань, розробки проектів рішень ради може створювати підготовчі комісії і робочі групи із залученням представників громадськості, вчених і спеціа­лістів.

Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах. За рішенням обласних рад голови постійних комісій з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Перелік, функціональна спрямованість і порядок організа­ції роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що за­тверджується радою.

Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які оби­раються з числа її депутатів для здійснення контролю з конк­ретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування. Контрольні комісії подають звіти і пропозиції на розгляд ради. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це про­голосувало не менш як 1/3 депутатів від загального складу ради. Засідання тимчасових контрольних комісій ради, як правило, закриті. Депутати, які входять до складу тимчасової контрольної комісії, а також залучені комісією для участі в її роботі спеціалісти, експерти й інші особи не повинні розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою. Повнова­ження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення стосовно результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення по­вноважень ради, яка створила цю комісію.

Депутати ради вступають у свої повноваження з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії ради рішення про підсумки виборів і визнання повноважень депутатів і складають їх у день першої сесії ради нового скликання. Повноваження депутата можуть бути припинені достроково у випадках, передбачених законодавством України. Депутат представляє інтереси всієї територіальної гро­мади, має всю повноту прав, що є гарантом його активної участі у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які роз­глядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано. Він може звер­нутися із запитом до керівників ради та її органів, сільського, селищного, міського голови, керівників органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташо­ваних або зареєстрованих на відповідній території, а депутат міської (міста обласного значення), районної, обласної ради ще й до голови місцевої державної адміністрації з питань, відне­сених до відання ради. Орган або посадова особа, до якої звер­нуто запит, зобов'язана дати усну чи письмову відповідь на за­пит на сесії ради у строки і в порядку, встановлені радою відповідно до закону. За результатами розгляду запиту рада приймає рішення.

Депутат має право знайомитися з будь-якими офіційними документами, які зберігаються у відповідних органах місцевого самоврядування, та робити виписки, копіювання цих документів.

Повноваження депутатів, порядок організації і гарантії де^ путатської діяльності визначаються Конституцією України, законом про місцеве самоврядування, законом про статус депута­та, іншими законами.

Секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповід­ною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює в раді на постійній основі. Секретар сільської, селищ­ної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім ви­кладацької, наукової та творчої роботи в позаурочний час), зай­матися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього при­буток, якщо інше не передбачено законодавством України.

Секретар сільської, селищної, міської ради:

а) скликає сесії ради у разі немотивованої відмови сільського селищного, міського голови, голови районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформа­цію про час і місце проведення сесії ради, питання, що внесені на її розгляд;

б)    веде засідання ради та підписує її рішення у разі немоти­вованої відмови сільського, селищного, міського голови, голо­ви районної у місті, районної, обласної ради або неможливості його скликати сесію ради;

в) організовує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради;

г) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організовує контроль за їх виконанням;

ґ) за дорученням сільського, селищного, міського голови ко­ординує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм до­ручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

д)    сприяє депутатам ради у здійсненні їх повноважень;

є) організовує за дорученням ради відповідно до законодав­ства здійснення заходів, пов'язаних з підготовкою і проведен­ням референдумів та виборів до органів державної влади й місцевого самоврядування тощо.

Виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради ЇЇ виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконав­чого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради — за пропозицією голови відповідної ради. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно:

а) сільського, селищного, міського голови; районної у місті ради — голови відповідної ради;

б)   заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради;

в) керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету;

г) керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради;

ґ) інших осіб.

До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради — голова відповідної ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з пи­тань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади — ще й підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Виконавчий комітет ради:

а) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціаль­но-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших пи­тань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

б) координує діяльність відділів, управлінь та інших вико­навчих органів ради, підприємств, установ і організацій, що на­лежать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників;

в) має право змінювати або скасовувати акти підпорядко­ваних йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих законодавством про місцеве самоврядування, виконав­чим органам сільських, селищних, міських рад.

Основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції — заступником сільського, селищ­ного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради — заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць і є правомоч­ними, якщо в них беруть участь більше половини від загально­го складу виконавчого комітету.

Сільська, селищна, міська, районна у місті рада (у разі її ство­рення) у межах затверджених нею структури та штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними та підконтрольними раді, що їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду та звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, — за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

Голова районної, обласної, районної у місті ради (у разі її ство­рення) обирається відповідною радою з числа її депутатів у ме­жах строку повноважень ради таємним голосуванням. Голова ради виконує свої обов'язки до обрання голови ради нового скли­кання, крім випадків дострокового припинення повноважень голови ради. Голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати іншого представницького мандату, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадсь­ких засадах (крім викладацької, наукової та творчої у позаробо-чий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді й може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як 2/3 депутатів від загаль­ного складу ради шляхом таємного голосування. Голова районної, обласної, районної у місті ради:

а) скликає сесії ради, повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії ради, питання, що передбачається внести на розгляд ради, веде засідання ради;

б) забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, доведення рішень ради до виконавців, організовує контроль за їх виконанням;

в) представляє раді кандидатури для обрання на посаду за­ступника голови ради; вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання;

г)  вносить раді пропозиції щодо утворення і обрання постійних комісій ради;

ґ) координує діяльність постійних комісій ради, дає їм дору­чення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

д) організовує подання депутатам допомоги у здійсненні ними своїх повноважень;

є) організовує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування;

є) організовує роботу президії (колегії) ради (у разі її ство­рення);

ж)  призначає і звільняє керівників та інших працівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради;

з) здійснює керівництво виконавчим апаратом ради;

и) є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату;

і) підписує рішення ради, протоколи сесій ради;

ї) забезпечує роботу з розгляду звернень громадян; веде осо­бистий прийом громадян;

й) забезпечує гласність у роботі ради та її органів, обгово­рення громадянами проектів рішень ради, важливих питань місцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рішення ради;

к) представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями гро­мадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах згідно із законодавством тощо.

Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Заступник голови районної, обласної, районної у місті ради (у разі її створення) обирається відповідною радою в межах стро­ку ЇЇ повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження до обрання заступ­ника голови ради нового скликання, крім випадків достроково­го припинення його повноважень. Він може бути достроково звільнений з посади за рішенням ради, що приймається таєм­ним голосуванням. Питання про його звільнення може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менш як 1/3 депутатів від загального складу ради або голови ради.

Заступник голови ради в разі відсутності голови ради або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин здійснює повноваження голови відповідної ради. Він працює у раді на постійній основі. На нього, як і на голову ради, поширю­ються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю).

Районна, обласна рада може утворювати президію (колегію) ради. Президія (колегія) ради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, що передбачається внести на розгляд ради. Президія (колегія) ради може приймати рішення, які мають дорадчий характер. До її складу входять:

а) голова ради;

б) заступник голови ради;

в) голови постійних комісій ради;

г) уповноважені представники депутатських груп і фракцій.

Президія (колегія) ради діє на основі Положення про неї, що затверджується радою.

Виконавчий апарат районної, обласної ради забезпечує здійснення радою повноважень, наданих їй Конституцією та законодавством України. Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв'язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самовряду­вання. Він утворюється відповідною радою. Його.структура і чисельність, витрати на утримання встановлюються радою за поданням її голови. Виконавчий апарат ради за посадою очо­лює голова відповідної ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Останнє відбувається на ЇЇ пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування до за­гального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таєм­ним голосуванням. Таємне голосування обов'язкове у таких випадках:

—обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду секретаря ради;

—прийняття рішення стосовно дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови;

—обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади тощо.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради з обгрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення 2/3 депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності. Рішення ради норматив­но-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) в межах своїх повноважень прий­має рішення. Це відбувається на засіданні виконавчого комітету більшістю голосів від його загального складу. Підписуються рішення сільським, селищним, міським головою, головою рай­онної у місті ради. У разі незгоди сільського, селищного, міського голови (голови районної у місті ради) з рішенням виконавчого комітету ради він може зупинити дію цього рішення своїм роз­порядженням і внести це питання на розгляд відповідної ради.

Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпо­рядження.

Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам Украї­ни визнаються незаконними в судовому порядку.

Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування до­водяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

§ 7. Гарантії місцевого самоврядування

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноважен­ня. Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесеш Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами до повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду стосовно визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ та організацій, які обме­жують права територіальних громад, повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеві державні адміністрації є підзвітними відповідним районним, обласним радам у виконанні програм соціально-економічного та культурного розвитку, районних, обласних бюджетів, підзвітними та підконтрольними у частині повнова­жень, делегованих їм відповідними районними, обласними ра­дами, а також у виконанні рішень рад з цих питань.

Районна, обласна рада може шляхом таємного голосування висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає відповідній раді обгрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної, обласної державної адмініс­трації висловили не менш як 2/3 депутатів від загального скла­ду відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення), прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконав­чої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

На вимогу відповідних органів і посадових осіб місцевого самоврядування керівники розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств, установ і організацій неза­лежно від форм власності зобов'язані прибути на засідання цих органів для надання інформації з питань, віднесених до відання ради та її органів, або щоб відповісти на запити депутатів.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною гро­мадою, державою, юридичними та фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією Украї­ни та законодавством України.

При цьому органи та посадові особи місцевого самовряду­вання є підзвітними, підконтрольними та відповідальними пе­ред територіальними громадами. Вони періодично, але не менш як двічі на рік, інформують населення про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, місцевого бюджету, з інших питань місцевого значення, звітують перед територіальними громадами про свою діяльність. Територіальна громада в будь-який час може достроково припинити повнова­ження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію чи закони України, обме­жують права і свободи громадян або не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам у результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування — за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самовряду­вання, вирішуються в судовому порядку.

Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені:

—якщо рада прийняла рішення з порушенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законів, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність із законом, або

—якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у стро­ки, встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування
в Україні», або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

Повноваження сільської, селищної, міської, районної у місті ради за наявності вищезазначених підстав, і в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого ре­ферендуму.

Питання про дострокове припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті ради за рішенням місцевого референдуму може бути порушене сільським, селищним, міським головою, а також не менш як однією десятою частиною громадян, що проживають на відповідній території та мають право голосу.

Верховна Рада України може призначити позачергові вибори сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради. Питання про призначення позачергових виборів сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради може порушуватися перед Верховною Радою України сільським, се­лищним, міським головою, головою обласної, Київської, Севас­топольської міської державної адміністрації. Порядок проведен­ня позачергових виборів рад визначається законом про вибори.

Однією з гарантій місцевого самоврядування є дострокові припинення повноважень.

Повноваження сільського, селищного, міського голови, го­лови районної у місті, районної, обласної ради вважаються до­строково припиненими у разі:

а) його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;

б) припинення його громадянства;

в) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

г)  порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

ґ) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;

д) його смерті.

Повноваження сільського, селищного, міського голови мо­жуть бути також достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Окрім того, повноваження сільського, селищного, міського го­лови за наявності вищезазначених підстав та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого рефе­рендуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим таємним голосуванням не менш як 2/3 голосів депутатів від загального скла­ду ради. Порядок проведення місцевого референдуму стосовно дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми.

Важливою гарантією місцевого самоврядування є також по­зачергові вибори. Вони призначаються за наявності рішень суду про визнання розпоряджень чи дій сільського, селищного, міського голови незаконними або подібних висновків відпо­відного комітету Верховної Ради України. Питання про призна­чення Верховною Радою України позачергових виборів сільського, селищного, міського голови може порушуватися пе­ред Верховною Радою України відповідною сільською, селищ­ною, міською радою, головою обласної, Київської, Севасто­польської міської державної адміністрації. Порядок проведен­ня позачергових виборів сільського, селищного, міського голови визначається законом про вибори.

Повноваження органу самоорганізації населення припиня­ються достроково у разі:

-  невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення), її виконавчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання своїх повноважень;

—   його саморозпуску.

Рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення приймається загальними зборами громадян, що утворили даний орган, або відповідною радою.

§ 8. Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві

Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. стосовно здійснення місцевого самовряду­вання у місті Києві встановлює, що з метою врахування особ­ливостей функціонування міста Києва як столиці України Київ­ська міська рада затверджує Статут територіальної громади міста Києва, який підлягає обов'язковій реєстрації у Міністер­стві юстиції України. Місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, деле­гованих їм відповідними радами¹.

Система місцевого самоврядування у місті Києві включає:

—територіальну громаду міста;                                      _;

—міського голову;

—міську раду;                                                                   ,

—виконавчий орган міської ради;                                    ,

—районні ради;

—виконавчі органи районних у місті рад;

—органи самоорганізації населення.

Члени територіальної громади міста Києва мають право в установленому порядку організовувати і брати участь у зборах громадян за місцем проживання, ініціювати розгляд у раді будь-якого питання місцевого самоврядування, створювати органи територіальної самоорганізації населення.

Київська міська рада, районні в місті ради діють як представ­ницькі органи. Вони є юридичними особами. Київська міська рада утворює Президію Київської міської ради. Остання є до­радчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, передбачених для внесення на розгляд ради. Рішення Президії мають рекомендаційний ха­рактер. Президія діє на основі положення про неї, що затвер­джується Київською міською радою.

Київська міська рада утворює секретаріат ради, який здій­снює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню Київською міською радою взаємодії з міською державною адміністрацією та районними радами у місті Києві. Його структура, чисельність, витрати на утримання встановлюються радою за поданням міського голо­ви. Секретаріат очолює заступник міського голови — секретар міської ради, який обирається радою з числа її депутатів і здійснює функції і повноваження на постійній основі.

Крім загальних повноважень сільських, селищних, міських рад, що викладені у Законі України «Про місцеве самовряду­вання в Україні» від 21 травня 1997 р. (див. вище), Київська міська рада, у зв'язку із здійсненням м. Києвом функцій столиці України, в межах своєї компетенції має такі додаткові повнова­ження:

а) придбавати у власність жилі та нежилі приміщення, адміні­стративні, виробничі та інші об'єкти, що належать до інших форм власності, якщо вони необхідні для здійснення містом столич­них функцій;

б) встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, складати правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землеко­ристування та використання інших природних ресурсів;

в)  встановлювати умови і розміри компенсаційних виплат відповідних органів, організацій і громадян, що не входять до складу територіальної громади міста, на покриття витрат, по­в'язаних із використанням міської інфраструктури;

г)  здійснювати управління об'єктами державної власності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, а також частками (акціями, паями) акціонерних товариств, розташова­них у м. Києві, які передаються до сфери управління Київської міської державної адміністрації у встановленому порядку;

ґ) залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайо­вої участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київсь­кою міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпе­чення комплексної забудови міста;

д) виступати гарантом вітчизняних та іноземних інвестицій і кредитів, що надаються підприємствам, майно яких перебуває в комунальній власності або передано до сфери управління Київ­ської міської державної адміністрації тощо.

Київський міський голова обирається шляхом прямих виборів згідно із Законом України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р. Крім загальних повноважень сільських, селищних, міських голів, що викладені у Законі України «Про місцеве са­моврядування в Україні» від 21 травня 1997 p., Київський міський голова, у зв'язку із забезпеченням здійснення містом Києвом столичних функцій має такі додаткові повноваження:

а) бере участь у підготовці проектів законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, відповідних
програм, що стосуються міста Києва;

б) бере участь у вирішенні питань щодо проведення у місті заходів загальнодержавного та міжнародного характеру;

в) бере участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу при розгляді питань, що стосуються столиці України — м. Києва;

г) вносить на ім'я Президента України, Кабінету Міністрів України проекти відповідних нормативно-правових актів та інші пропозиції з питань, що стосуються м. Києва як столиці України;

ґ) бере участь у вирішенні питань щодо розміщення у м. Києві державних органів, представництв інших держав і міжнародних організацій, а також у протокольних заходах, що стосуються м. Києва;

д) вносить до відповідних органів виконавчої влади пропозиції щодо передачі до сфери управління Київської міської ради, передачі або продажу у комунальну власність територіальної громади м. Києва чи районів у м. Києві підприємств, організацій, установ, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної або інших форм власності, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціонерних товариствах, розташованих на території м. Києва, якщо вони мають важливе значення для забез­печення виконання містом Києвом столичних функцій тощо.

Голова, заступник голови районної у м. Києві ради обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах строку повнова­жень ради таємним голосуванням. Голова районної у м. Києві ради регулярно інформує районну раду на пленарних засіданнях про рішення державних органів, що стосуються діяльності органів місцевого самоврядування у м. Києві, а також про видані ним розпорядження.

І наприкінці хотілося б підкреслити, що Закон України «Про столицю України — місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р. вре­гульовує також матеріальну і фінансову основу місцевого са­моврядування у місті Києві, встановлює гарантії забезпечення здійснення містом Києвом столичних функцій.

§ 9. Особливості правового статусу місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим

Місцеве самоврядування в Автономній Республіці Крим здійснюється згідно з Конституцією і законами України. Відповідно до них, а також до Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої на другій сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим 21 жовтня 1998 р. Автономній Республіці Крим можуть делегуватися повноваження щодо за­безпечення збалансованого соціально-економічного і культур­ного розвитку Автономної Республіки Крим, реалізації програм соціально-економічного, культурного та іншого розвитку авто­номної республіки. Згідно з Конституцією України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень бере участь у забезпеченні прав і свобод громадян на території Автономної Республіки Крим. У разі порушення органами місцевого самоврядування, сільськими, селищними, міськими головами, головами місцевих державних адміністрацій прав і свобод громадян, передбачених Конституцією України і зако­нами України, і неприведення на вимогу Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим своїх актів у відповідність з Конститу­цією України і законами України Верховна Рада Автономної Республіки Крим має право звернутися:

—до Президента України — про звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій у порядку, передбаченому Конституцією України;

—до Верховної Ради України — про призначення позачерго­вих виборів місцевої ради, сільського, селищного, міського го­лови відповідно до законодавства України.

На основі погоджених рішень або угод між Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим та органами місцевого само­врядування можуть визначатися порядок і умови виконання делегованих повноважень. Згідно з Конституцією України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим контролює виконання органами місцевого самоврядування повноважень, делегованих їм законом України, а також повноважень, делегованих норма­тивно-правовими актами Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим.

Дія актів органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим з питань виконання делегованих їм повнова­жень, якщо вони суперечать Конституції України і законам України, актам Президента України, Кабінету Міністрів Украї­ни, нормативно-правовим актам Автономної Республіки Крим, може зупинятися відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим (акти представницьких органів), Радою міністрів Автономної Республіки Крим (акти виконавчих органів) з одночасним зверненням до суду.

Органами місцевого самоврядування в Автономній Респуб­ліці Крим можуть визначатися порядок і умови реалізації спіль­них програм і проектів, спільного вирішення інших питань, віднесених до компетенції Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування.

Спільні програми соціально-економічного, культурного та іншого розвитку, а також спільні проекти фінансуються за ра­хунок коштів, які залучаються з бюджету Автономної Респуб­ліки Крим і місцевих бюджетів.

Залучення коштів з бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, передача майна для реалізації вищезазна­чених спільних програм і проектів здійснюються на основі рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також відповідної місцевої ради чи на основі угод між ними.

Спільні програми і проекти можуть фінансуватися також за рахунок коштів цільового фонду для забезпечення збалансова­ного соціально-економічного та іншого розвитку Автономної Республіки Крим, який формується з коштів, переданих із Дер­жавного бюджету України, республіканського бюджету Авто­номної Республіки Крим, коштів місцевих бюджетів та інших коштів у порядку, що визначається законами України й норма­тивно-правовими актами Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим у межах її компетенції.

З метою збалансованого соціально-економічного і культур­ного розвитку регіону Верховна Рада Автономної Республіки Крим взаємодіє з асоціаціями органів місцевого самоврядуван­ня в Автономній Республіці Крим та іншими добровільними об'єднаннями органів місцевого самоврядування.

Асоціації органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим можуть вносити на розгляд Верховної Ради Автономної Республіки Крим рекомендації та пропозиції у вста­новленому законом порядку.

Порядок взаємодії Верховної Ради Автономної Республіки Крим з асоціаціями органів місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим та іншими добровільними об'єд­наннями органів місцевого самоврядування визначається на взаємопогодженій основі.

Відповідно до Конституції України з метою забезпечення збалансованого соціально-економічного, культурного та іншого розвитку регіону Верховна Рада Автономної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування на взаємопогодженій основі та у порядку, визначеному Конституцією Автономної Республіки Крим і законодавством України, можуть об'єднувати фінансові та матеріальні кошти, майно, координувати діяльність органів і служб, установ і організацій для підготовки та реалізації спільних програм і проектів, спільного вирішення інших питань, віднесених до їх компетенції, в тому числі у сфері:

а)  освіти, охорони здоров'я, землеустрою, архітектури та містобудування, охорони навколишнього природного середови­ща, організації і координації зовнішньоекономічної діяльності, використання природних копалин, транспорту, будівництва і ре­монту доріг, водопостачання, зв'язку, забезпечення паливними та іншими енергоресурсами, будівництва і реконструкції про­мислових об'єктів, об'єктів комунального та соціально-культур­ного призначення, організації контролю за якістю і безпекою будівельних і ремонтних робіт, організації санітарно-епіде
мічного контролю, охорони й використання пам'яток історії та культури природних заповідників, організації туристичної та курортно-рекреаційної діяльності, архівної справи, організації та забезпечення діяльності бібліотек, музеїв, театрів та інших питань;

б)  здійснення програм підготовки кадрів, підготовки та реалізації програм зайнятості населення і використання трудо­вих ресурсів, програм допомоги і сприяння малозабезпеченим сім'ям і громадянам, пенсіонерам та інвалідам, багатодітним сім'ям, здійснення молодіжних програм, у тому числі з питань бездоглядності неповнолітніх, програм у сфері науки й культу­ри, а також фізкультури і спорту, програм запобігання та
ліквідації надзвичайних ситуацій, а також підготовки і реалізації інших програм і проектів.

Порядок взаємодії органів влади, установ і організацій Авто­номної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування визначається угодами або погодженими рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад. У сфері спільної діяльності може здійснюватися погоджена кадрова політика.

Запитання та завдання

для самостійної перевірки знань

1. Дайте визначення поняттю «муніципальне право».

*2. У чому полягають особливості методу муніципального права?

3. Які Вам відомі джерела муніципального права?

4. Назвіть принципи місцевого самоврядування.

5.  Які структури утворюють систему органів місцевого само­
врядування і яка з них є первинною у цій системі?

6. Заповніть таблицю:

*       У чому полягає специфіка використання цих об'єктів?
**Учому полягає можливість зміцнення матеріально-фінансо­
вої основи за рахунок даних об'єктів?

**7. Які гарантії місцевого самоврядування наведені в Консти­туції України, Законі України «Про місцеве самоврядування», За-коні України «Про столицю України — місто-герой Київ».

8. У чому полягають особливості місцевого самоврядування в
Автономній Республіці Крим?

9. Який порядок формування, організація роботи органів і поса­
дових осіб місцевого самоврядування.

10. Які гарантії місцевого самоврядування Вам відомі?

*11. У чому полягають особливості здійснення місцевого само­врядування у місті Києві?

12. У чому полягають особливості правового статусу місцевого самоврядування в Автономній Республіці Крим.

*13. У яких випадках може бути застосовано обмеження прав місцевого самоврядування?

*     14. Порівняйте функції виконавчого органу ради та функції ви­
конавчого апарату ради.

*15. Порівняйте підстави для дострокового припинення повнова­жень міського (сільського, селищного) голови та підстави для дост­рокового припинення повноважень міської (сільської, селищної) ради.

**16. Розкрийте зміст, доцільність і наслідки взаємного делегу­вання повноважень органів місцевої державної влади і органів місце­вого самоврядування.