Розділ 2 СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

2.1. Загальні засади судочинства в Україні

У ст. 6 Конституції України передбачається поділ державної вла­ди України на три окремі гілки — законодавчу, виконавчу та судо­ву, що відповідає принципам демократичної держави й забезпечує незалежність і самостійність кожної з гілок влади у здійсненні їх по­вноважень.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, і делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особа­ми не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій те­риторії України.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України "Про судоустрій України" судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі ци­вільного, господарського, адміністративного, кримінального та кон­ституційного судочинства. Судочинство в Україні здійснюється Кон­ституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Особливе місце суду зумовлюється колом завдань, що розв'язу­ються судами, і наявністю специфічних ознак, притаманних тільки суду.

До основних завдань суду належать здійснення правосуддя на за­садах верховенства права і забезпечення захисту гарантованих Кон­ституцією України та законами прав і свобод людини й громадяни­на, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави.

Суд вирізняється серед інших органів низкою ознак:

• розглядає і вирішує особливі категорії справ, які не може розг­лянути жодний інший орган;
• його рішення проголошуються іменем України і є обов'язкови­ми для всіх громадян та органів, яким вони адресовані;
• справи розглядаються в суді із суворим дотриманням особливої процедури, що регламентуються виключно законами України;
• суд є самостійним у розгляді справи (між судами немає відно­син підлеглості).

Конституційними принципами судочинства, що закріплені у ст. 126-129 Конституції України, є такі:

• законність;
• рівність усіх учасників судового процесу перед законом і су­дом;
• забезпечення доведеності вини;
• змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості;
• підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
• забезпечення обвинуваченому права на захист;
• гласність судового процесу та його повне фіксування технічни­ми засобами;
• незалежність і недоторканність суддів, їхнє підкорення тільки закону;
• незмінюваність суддів;
• колегіальний і одноособовий розгляд справ у суді;
• забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішен­ня суду, крім випадків, встановлених законом;
• обов'язковість рішень суду.

У ст. 129 Конституції України передбачається, що законом мо­жуть визначатися й інші засади судочинства в судах окремих судо­вих юрисдикцій.

Зокрема, у гл. 2 Закону України "Про судоустрій України" перед­бачено, що до основних засад здійснення правосуддя в Україні крім вже зазначених належать гарантування кожній людині права на су­довий захист; право людини користуватися правовою допомогою при вирішенні її справи в суді; здійснення судочинства державною мовою; право осіб, які не володіють або недостатньо володіють дер­жавною мовою, користуватися рідною мовою та послугами перекла­дача в судовому процесі; самостійність суддів.

Судова система України забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.

Судова система України складається з Конституційного Суду Ук­раїни та судів загальної юрисдикції.

2.2. Конституційний Суд України

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституцій­ного Суду України встановлюються Конституцією України та Зако­ном України "Про Конституційний Суд України".

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ст. 147 Конституції України).

Завдання Конституційного Суду України полягає в гарантуванні верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на прин­ципах:

• верховенства права;
• незалежності;
• колегіальності;
• рівноправності суддів;
• гласності;
• повноти і всебічності розгляду справ;
• обґрунтованості прийнятих рішень.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конститу­ційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду України.

Президент України при призначенні суддів проводить консультації щодо кандидатур суддів з Прем'єр-міністром України та міністром юстиції України. Призначеною вважається особа, щодо якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем'єр-міністра України та міністра юстиції України.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропо­зиції щодо кандидатур на посади суддів вносить Голова Верховної Ради України або щонайменше 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандида­ти, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України.

З'їзд суддів України призначає 6 суддів Конституційного Суду шляхом голосування. Призначеним вважається кандидат, який у ре­зультаті таємного голосування одержав більшість голосів делегатів з'їзду. За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг віку 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше 10 років, володіє державною мовою і проживає на території України протягом останніх 20 років.

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев'ять років без права бути призначеним повторно. Голова Кон­ституційного Суду України обирається на спеціальному пленарно­му засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційно­го Суду шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Судді Конституційного Суду складають присягу на засіданні Вер­ховної Ради України, яке проводиться за участю Президента, Прем'єр-міністра, Голови Верховного Суду України не пізніше як через місяць після призначення. При виконанні своїх обов'язків на засіданні суддя Конституційного Суду повинен бути одягнений у мантію. Суддя має нагрудний знак.

Голова Конституційного Суду України:

• очолює Конституційний Суд України і організовує його робо­ту;
• організовує роботу колегій суддів, комісій та Секретаріату Конституційного Суду України;
• скликає і проводить пленарні засідання Конституційного Суду України;
• розпоряджається бюджетними коштами на утримання і забез­печення діяльності Конституційного Суду України відповідно до кошторису, затвердженого Конституційним Судом України;
• здійснює інші передбачені законодавством повноваження, що регламентують організацію внутрішньої роботи Конституцій­ного Суду.

Голова Конституційного Суду України має двох заступників.

Заступники Голови Конституційного Суду України виконують за дорученням Голови Конституційного Суду України окремі його по­вноваження. Уразі відсутності Голови Конституційного Суду України або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обо­в'язки виконує заступник, старший за віком.

Суддя Конституційного Суду України:

• здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Коле­гією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ;
• має право витребувати від Верховної Ради України, Президен­та України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокуро­ра України, суддів, органів державної влади, органів влади Ав­тономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, ок­ремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інфор­мацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Кон­ституційного Суду України, Конституційним Судом України;
• має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження в Конституційному Суді України лише тих справ, у яких Конституційним Судом України прий­нято рішення чи дано висновок.

Повноваження Голови і суддів Конституційного Суду України не можуть бути обмежені, якщо введено воєнний чи надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях.

Повноваження судді Конституційного Суду України припиня­ються в таких випадках:

• закінчення строку призначення;
• досягнення суддею 65-річного віку;
• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
• порушення суддею вимог щодо несумісності;
• порушення суддею присяги;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
• припинення гр ом адянств а;
• визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;
• подання суддею заяви про відставку або про звільнення з по­сади за власним бажанням.

У складі Конституційного Суду України створюються дві колегії:

• для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними поданнями;
• для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями.

Рішення про утворення колегій суддів, затвердження їх складу та призначення секретарів приймаються на засіданнях Конституційно­го Суду України протягом першого місяця кожного календарного року. Секретар колегії суддів призначається з числа суддів, які вхо­дять до складу колегії, і очолює її. До повноважень колегій належить вирішення питань, пов'язаних з винесенням ухвал про відкриття провадження за конституційними поданнями і зверненнями чи відмови в них.

Конституційний Суд України проводить засідання та пленарні засідання.

На засіданнях розглядаються всі питання, що потребують вирі­шення, крім тих, які вирішуються на пленарних засіданнях. Засідан­ня Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 11 суддів, і рішення на ньому приймається, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів, які брали участь у засіданні. Пленарне засідання Конституційного Суду Украї­ни є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 12 суддів. Рішення Конституційного Суду України приймаються і його виснов­ки даються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше 10 суддів.

До повноважень Конституційного Суду України належить вирі­шення таких питань:

• про конституційність законів та інших правових актів Верхов­ної Ради України, актів Президента України, Кабінету Мініст­рів України, правових актів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим;
• про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'яз­ковість;
• про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та 151 Консти­туції України;
• про офіційне тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання про законність актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрис­дикції.

За підсумками розгляду питань, які належать до його повнова­жень, Конституційний Суд України приймає рішення і дає висновки.

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішень про неконституційність правових актів повністю чи в окре­мих їх частинах є такі:

• невідповідність Конституції України;
• порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;
• перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

У Законі України "Про Конституційний Суд України" визначені форми звернень до Конституційного Суду України. Ними є консти­туційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Конститу­ційного Суду України про визнання правового акта неконституцій­ним, про визнання конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції чи законів Ук­раїни. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної про­цедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

До суб'єктів права на конституційне подання належать:

• Президент України;
• не менше 45 народних депутатів України (підпис депутата не може бути відкликаний);
• Верховний Суд України;
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
• Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Консти­туційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації за­хисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, а також прав юридичної особи.

До суб'єктів права на конституційне звернення належать:

• громадяни України;
• іноземці;
• особи без громадянства;
• юридичні особи.

Конституційне звернення або подання може бути відкликане за письмовою згодою суб'єкта, який направив його до Конституційного Суду України, у будь-який день до дня розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України може відмовити у відкритті консти­туційного провадження на таких підставах:

• через відсутність встановленого Конституцією України, Зако­ном України "Про Конституційний Суд України" права на конституційне подання, конституційне звернення;
• у разі невідповідності конституційного подання, конституцій­ного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України";
• через непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні чи конституційному зверненні.

Існує певний порядок провадження у справах Конституційного Суду України. Так, відкриття провадження у справі в Конституцій­ному Суді України за поданням або зверненням ухвалюється коле­гією суддів Конституційного Суду або Конституційним Судом Ук­раїни на його засіданні. Справа, за якою відкрито провадження, роз­глядається на пленарному засіданні в порядку та строки, встановлені законом. Дата розгляду справи визначається Головою Конститу­ційного Суду України. Строк провадження у справах за поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а за зверненням — шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке виз­нане Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду не повинен перевищувати одного місяця. Строки провадження по­чинають обчислюватись з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження.

За результатами розгляду справ Конституційний Суд України приймає рішення і складає висновки. Рішення приймаються за ре­зультатами розгляду справ про конституційність законів та інші нормативні акти. Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. В інших випадках Конститу­ційний Суд України складає висновки.

Рішення і висновки даються Конституційним Судом України по­іменним голосуванням шляхом опитування суддів. Судді не мають права утримуватись від голосування. Рішення і висновки мотивують­ся письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за та проти їх прийняття, і оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення чи висновку є обов'язковим. Окрема думка судді викладається письмово і додається до рішення чи висновку.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписують­ся не пізніше семи днів після їх прийняття і офіційно оприлюднюють­ся наступного робочого дня після їх підписання.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсила­ються наступного робочого дня після їх оприлюднення суб'єкту пра­ва, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт. Консти­туційний Суд Укр аїни у разі потреби може визначити в рішенні чи вис­новку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки про забезпечення їхвиконання.

2.3. Система судів загальної юрисдикції

Відповідно до ст. 125 Конституції України система судів загаль­ної юрисдикції будується за принципами територіальності та спе­ціалізації.

Організаційні основи побудови системи судів загальної юрис­дикції в України регламентуються гл. 3 Закону України "Про судо­устрій України". Згідно зі ст. 18 Закону України "Про судоустрій України" систему судів загальної юрисдикції становлять:

• місцеві суди;
• апеляційні суди, Апеляційний суд України;
• вищі спеціалізовані суди;
• Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізова­них судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

• єдиними засадами організації та діяльності судів;
• єдиним статусом суддів;
• обов'язковістю для всіх судів визначених законом правил су­дочинства;
• забезпеченням Верховним Судом України однакового застосу­вання законів судами загальної юрисдикції;
• обов'язковістю виконання на території України судових рі­шень;
• єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
• фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;
• вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суд­дівського самоврядування.

Отже, виходячи з конституційної норми побудови системи судів загальної юрисдикції за принципами територіальності та спеціалі­зації, в Україні створюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військо­вих формуваннях, створених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані.

Згідно із законом у судах різних судових юрисдикцій може за­проваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ цієї юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Прези­дентом України відповідно до Закону України "Про судоустрій Ук­раїни" за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Голо­вою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністра­тивно-територіального устрою, передислокація військ або реоргані­зація Збройних Сил України, зміна системи судів, а також інші пе­редбачені законом підстави.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погод­женим з Головою Верховного Суду України чи головою відповідно­го вищого спеціалізованого суду з урахуванням обсягу роботи суду і в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Залежно від обсягу наданих їм законом повноважень суди загаль­ної юрисдикції можуть діяти як суди першої, апеляційної чи касацій­ної інстанції.

Суди першої інстанції— це суди, які розглядають справу і вирі­шують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою. Судами першої інстанції є місцеві загальні суди, місцеві господарські та місцеві адміністративні суди. Як суди першої інстанції справи, що віднесені законом до їх підсудності, можуть розглядати також апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні військові суди регіонів, апеляційний суд Військово-Морських Сил (ВМС) України.

Суди апеляційної інстанції — це суди, які за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням перевіряють законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало закон­ної сили. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апе­ляційні військові суди регіонів, апеляційний суд ВМС України, апе­ляційні господарські та адміністративні суди, Апеляційний суд України.

Суди касаційної інстанції— це суди, які за касаційною скар­гою чи касаційним поданням перевіряють законність і обґрунто­ваність судових рішень, які набрали законної сили. У касаційно­му порядку справи переглядають, вищі спеціалізовані суди Украї­ни, судові палати та військова судова колегія Верховного Суду України.

2.4. Місцеві суди

До місцевих загальних судів належать:

• районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди;
• військові суди гарнізонів.

Військовий суд гарнізону є структурним елементом системи війсь­кових судів і утворюється на території, де розташовано один або кілька гарнізонів. Створення військових судів зумовлено низкою причин. Так, розгляд справ у військових злочинах потребує від суддів знання особливостей проходження військової служби, умов життя та побуту в армії. Крім того, структура управління армією ус­кладнює використання можливостей районних та міських судів, ос­кільки управління армією здійснюється не за адміністративно-тери­торіальним поділом. Підсудність справ військовому суду гарнізону визначається процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ст. 36 КПК України військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до під­полковника, капітана другого рангу, крім справ, що підсудні вій­ськовим судам вищого рівня.

Місцевими спеціалізованими судами є господарські та адміністра­тивні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами — окружні суди, що утворю­ються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та зас­тупника голови суду. У місцевому суді з кількістю суддів понад п'ят­надцять може бути призначено кілька заступників голови суду.

Місцевий суд діє тільки як суд першої інстанції і розглядає спра­ви, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Місцеві загальні суди розглядають такі справи:

• кримінальні;
• цивільні;
• про адміністративні правопорушення.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені проце­суальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні спра­ви, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управл­іння, розгляд яких здійснюють військові суди. Згідно з п. 16 При­кінцевих положень Закону України "Про судоустрій України", до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди.

Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також по­рядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. Наприк­лад, згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу Украї­ни до підсудності місцевих господарських судів належать справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного коміте­ту України, Рахункової палати України з питань, віднесених зако­нодавчими актами до їх компетенції.

Очолює місцевий суд голова місцевого суду, який може мати зас­тупника. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про судоустрій Ук­раїни" голова місцевого суду та його заступник призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів і звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спе­ціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України. Відповідно до наданих йому повноважень голова місцевого суду:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
• визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;
• на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або про припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
• приймає на роботу і звільняє з неї працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому за­коном порядку, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;
• здійснює заходи забезпечення формування складу народних за­сідателів;
• організовує ведення судової статистики;
• організовує роботу, пов'язану з підвищенням кваліфікації пра­цівників апарату суду;
• представляє суд у зносинах з іншими органами державної вла­ди, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

2.5. Апеляційні суди

Важливою ланкою судів загальної юрисдикції є апеляційні суди. Відповідно до ст. 25 Закону України "Про судоустрій України" у си­стемі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалі­зовані апеляційні суди.

До апеляційних загальних судів належать:

• апеляційні суди областей;
• апеляційні суди міст Києва та Севастополя;
• А пеляційний суд А втономної Республіки Крим;
• військові апеляційні суди регіонів;
• апеляційний суд ВМС України;
• Апеляційний суд України.

В окремих випадках у разі потреби замість апеляційного суду об­ласті можуть створюватись апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на кілька районів області.

До апеляційних спеціалізованих судів належать:

• апеляційні господарські суди;
• апеляційні адміністративні суди.

Апеляційні спеціалізовані суди утворюються в апеляційних окру­гах відповідно до указу Президента України.

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.

В апеляційних судах утворюються судові палати. Так, у складі за­гального апеляційного суду утворюються судові палати у цивільних і кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих кате­горій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд України діє у складі таких судових палат:

• у цивільних справах;
• у кримінальних справах;
• військової.

Судді апеляційного суду призначаються до складу відповідної су­дової палати розпорядженням голови апеляційного суду.

Для вирішення організаційних питань в апеляційних судах діє президія апеляційного суду, до якої входять голова суду, його заступ­ники, а також судді, кількісний склад яких визначається рішенням за­гальних зборів суддів цього суду. Судді обираються до складу пре­зидії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голо­сування.

Апеляційні суди відповідно до наданих їм повноважень:

• розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до про­цесуального закону;
• розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);
• ведуть і аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;
• подають методичну допомогу в застосуванні законодавства місцевим судам;
• здійснюють інші передбачені законом повноваження.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про судоустрій України" у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) для розгляду справ, визначених процесуальним законом, діють суди при­сяжних.

Отже, загальні апеляційні суди можуть розглядати справи як суди:

• першої інстанції;
• апеляційної інстанції;
• присяжних.

Апеляційні господарські суди є тільки апеляційною інстанцією. Згідно з Указом Президента України "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України" від 11.07.01 № 511/2001 на території України створено сім апеляційних господарських судів (Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський, Харківський), які розглядають апеляції на рішення місцевих господарських судів.

Апеляційний суд України діє виключно як апеляційна інстанція і розглядає в апеляційному порядку справи, які були розглянуті по першій інстанції апеляційними загальними судами (у тому числі військовими апеляційними судами) та апеляційними адміністратив­ними судами.

Апеляційний суд України очолює голова Апеляційного суду Укра­їни, який відповідно до наданих йому повноважень:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
• розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;
• на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припи­нення повноважень судді видає відповідний наказ;
• утворює судові палати і вносить на затвердження президії суду їх персональний склад;
• організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питан­ня і головує на засіданнях президії;
• організовує ведення і аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з від­повідного суду справи, судові рішення з яких набрали закон­ної сили;
• приймає на роботу та звільняє з неї працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому за­коном порядку, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;
• організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апа­рату відповідного суду;
• подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансуван­ня витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;
• представляє суд у зносинах з іншими органами державної вла­ди, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;
• вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступ­ників;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова Апеляційного суду України має першого заступника та зас­тупників голови суду — голів судових палат. Уразі відсутності голо­ви апеляційного суду його обов'язки виконує перший заступник го­лови, а за його відсутності — старший за віком заступник голови апеляційного суду — голова судової палати.

2.6. Вищі спеціалізовані суди

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є такі:

• Вищий господарський суд України;
• Вищий адміністративний суд України;
• інші відповідні вищі спеціалізовані суди (створюються Президен­том України в порядку, встановленому Законом України "Про судоустрій України").

Вищі спеціалізовані суди складаються із суддів, обраних на поса­ду безстроково, голови суду та його заступників.

У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватись су­дові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спе­ціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад судових палат вищого спеціалізованого суду формується за поданням голови суду.

Для вирішення організаційних питань у вищому спеціалізовано­му суді діє президія суду у складі голови суду, його заступників, зас­тупників голів палат, а також суддів суду, обраних до складу пре­зидії. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціа­лізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду, що діє у складі всіх суддів вищого спеціалізо­ваного суду та голів апеляційних спеціалізованих судів.

При вищих спеціалізованих судах можуть створюватись науково-консультативні структури. Науково-консультативна рада ство­рюється при вищому спеціалізованому суді для вирішення питань, пов'язаних з роз'ясненням законодавства, а також для надання вис­новків про проекти законів й інші нормативно-правові акти, з інших питань, пов'язаних з необхідністю наукового забезпечення діяль­ності вищого спеціалізованого суду.

Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, що публікує матеріали судової практики, рішення з організаційних пи­тань діяльності вищого спеціалізованого суду і відповідних спеціа­лізованих судів, інші матеріали.

Усі вищі спеціалізовані суди розташовуються в місті Києві.

Відповідно до наданих ст. 39 Закону України "Про судоустрій України" повноважень вищий спеціалізований суд України:

• розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених про­цесуальним законом;
• веде і аналізує, вивчає й узагальнює судову практику;
• подає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою од­накового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення й аналізу судової статистики;
• дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні ро­з'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішен­ня справ відповідної судової юрисдикції;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійснюється ко­легіально.

Голова вищого спеціалізованого суду має такі повноваження:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
• розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;
• на підставі акта про обрання суддею вищого спеціалізованого суду або припинення повноважень судді цього суду видає відповідний наказ;
• утворює судові палати і вносить на затвердження президії суду пропозиції щодо їх персонального складу;
• організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питан­ня і головує на її засіданнях;
• скликає Пленум вищого спеціалізованого суду, вносить на його розгляд питання і головує на його засіданнях;
• може головувати в судових засіданнях колегій суддів вищого спеціалізо­ваного суду при розгляді будь-якої справи, що належить до юрисдикції цього суду;
• керує організацією роботи судових палат, здійснює керівницт­во роботою апарату відповідного вищого спеціалізованого суду;
• організовує ведення і аналіз, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення з яких набрали законної сили;
• приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, на­дає їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення і накладає дисцип­лінарні стягнення;
• погоджує подання щодо утворення і ліквідації відповідних місцевих та апеляційних спеціалізованих судів;
• вносить подання про призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду, а також про звільнення їх з посад;
• вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади в порядку, встановленому законом;
• затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання відповідного вищого спеціалізованого суду;
• організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апа­рату вищого спеціалізованого суду;
• подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансуван­ня витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності;
• інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність ви­щого спеціалізованого суду;
• представляє вищий спеціалізований суд та відповідну систему спеціалізованих судів у зносинах з іншими органами державної
  влади, органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями, органами влади та організаціями інших держав;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова вищого спеціалізованого суду має першого заступника та заступників голови суду. У разі відсутності голови вищого спеціалі­зованого суду його обов'язки виконує перший заступник голови суду, а за його відсутності — один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов'язків.

2.7. Верховний Суд України

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює право­суддя, забезпечує однакове застосування законодавства всіма суда­ми загальної юрисдикції.

Верховний Суд України має такі повноваження:

• розглядає в касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним зако­ном;
• переглядає в порядку повторної касації всі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному поряд­ку;
• у передбачених законом випадках розглядає інші справи, по­в'язані з виключними обставинами;
• дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики й аналізу судової стати­стики;
• у разі необхідності визнає не чинними роз'яснення Пле­нуму вищого спеціалізованого суду у випадках, передбачених законом;
• складає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або
  іншого злочину;
• надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
• звертається до Конституційного Суду України у випадках ви­никнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Консти­туції та законів України;
• веде й аналізує, вивчає та узагальнює судову практику, оз­найомлюється в судах з практикою застосування законодавства;
• як і вищий спеціалізований суд, має офіційний друкований ор­ган, що публікує матеріали судової практики, рішення з орга­нізаційних питань його діяльності та діяльності відповідних спеціалізованих судів, інші матеріали;
• у межах своїх повноважень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України;
• представляє суди загальної юрисдикції у зносинах із судами інших держав;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

До утворення Касаційного суду України відповідно до п. 9 При­кінцевих положень Закону України "Про судоустрій України" Вер­ховний Суд України здійснює касаційний розгляд справ, віднесених законом до компетенції Касаційного суду України. Крім того, до внесення відповідних змін у процесуальний закон Верховний Суд України відповідно до ст. 243-6 та 243-17 ЦПК України розглядає окремі категорії справ у першій інстанції— справи щодо скарг на рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії, а також заяви Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації відпо­відної особи як кандидата у Президенти України.

Для розгляду справ у складі Верховного Суду України діють:

• судова палата в цивільних справах;
• судова палата у кримінальних справах;
• судова палата в господарських справах;
• судова палата в адміністративних справах;
• Військова судова колегія.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу Верховного Суду України входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду безстроково, кількість яких встанов­люється указом Президента України за поданням Голови Верховно­го Суду України, погодженим з Радою суддів України. До складу су­дових палат, що здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж суддівсь­кої діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років або відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п'яти років.

Для вирішення внутрішніх організаційних питань діяльності Вер­ховного Суду України діє Президія Верховного Суду України.

Для вирішення питань, визначених Конституцією України та За­коном України "Про судоустрій України", у Верховному Суді Ук­раїни діє Пленум Верховного Суду України.

При Верховному Суді України створюється Науково-консульта­тивна рада.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган і може бути співзасновником інших друкованих видань.

Верховний Суд України розташовується в місті Києві.

Голова Верховного Суду України обирається Пленумом Верховно­го Суду України строком на п'ять років шляхом таємного голосу­вання. Голова Верховного Суду України вважається обраним, якщо за нього подано більшість голосів від загального складу Пленуму.

Процедура обрання Голови Верховного Суду України і звільнення його з посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України, який затверджується Пленумом. Не допускається зміна регламентної процедури пізніше шести місяців до закінчення строку повноважень Голови Верховного Суду України. Голова Вер­ховного Суду України не може бути обраний на цю посаду понад два строки підряд.

Відповідно до наданих йому повноважень Голова Верховного Суду України:

• організовує діяльність Верховного Суду України;
• розподіляє обов'язки між заступниками Голови Верховного Суду України;
• організовує роботу Президії і скликає Пленум Верховного Суду України, вносить питання на їх розгляд і головує на їх за­сіданнях;
• може головувати в судових засіданнях колегій суддів Верхов­ного Суду України при розгляді будь-якої справи;
• погоджує подання про створення та ліквідацію судів загальної юрисдикції;
• вносить подання про призначення і обрання, а також звільнен­ня з посади суддів; вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади у випадках і порядку, передбачених за­коном;
• вносить подання до відповідної кваліфікаційної комісії про надання висновку щодо можливості обрання або призна­чення суддів на посади;
• на підставі актів про обрання суддею Верховного Суду України або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;
• вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України пропо­зиції щодо кількості суддів у складі Президії Верховного Суду України та у складі судових палат Верховного Суду України;
• вносить пропозиції Президії Верховного Суду України щодо персонального складу судових палат;
• вносить подання до Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни про проведення кваліфікаційної атестації суддів відпові­дних судів;
• вносить Президенту України подання про затвердження пере­ліку штатних посад військових суддів та відповідних цим по­садам військових звань, а також про присвоєння відповідно до закону військових звань військовим суддям;
• організовує фінансування і здійснює керівництво організацій­ним забезпеченням діяльності Верховного Суду України, за­тверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання Верховного Суду України;
• затверджує положення про структурні підрозділи Верховного Суду України;
• керує організацією роботи судових палат; здійснює керівницт­во роботою апарату Верховного Суду України; приймає на ро­боту та звільняє працівників апарату, присвоює їм ранги дер­жавного службовця в установленому законом порядку, засто­совує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення відповідно до законодавства;
• інформує Пленум та Президію Верховного Суду України про діяльність Верховного Суду України;
• представляє Верховний Суд України та систему судів загальної юрисдикції у зносинах з іншими органами державної влади Ук­раїни, органами місцевого самоврядування, а також із судови­ми органами інших держав та міжнародними організаціями;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова Верховного Суду України за посадою входить до складу Вищої ради юстиції.

Голова Верховного Суду України має Першого заступника та за­ступників Голови Верховного Суду України. У разі відсутності Голо­ви Верховного Суду України його повноваження здійснює Перший заступник Голови, а за відсутності Першого заступника — заступ­ник Голови Верховного Суду України згідно з розподілом обо­в'язків.

Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верховно­го Суду України, його заступників, голів судових палат, секретаря Пленуму Верховного Суду України та суддів Верховного Суду Ук­раїни, кількісний склад яких визначається Пленумом Верховного Суду України. Судді Верховного Суду України обираються до скла­ду Президії Верховного Суду України за поданням Голови Верхов­ного Суду України чи пропозицією суддів Верховного Суду Украї­ни Пленумом Верховного Суду України шляхом таємного голосу­вання строком на п'ять років. Обраним вважається суддя, за якого подано більшість голосів суддів, присутніх на засіданні Пленуму. У такому ж порядку судді звільняються достроково від обов'язків члена Президії.

Повноваження Президії Верховного Суду України:

• розглядає питання організації діяльності Верховного Суду Ук­раїни, судових палат і апарату Верховного Суду України;
• затверджує персональний склад судових палат;
• заслуховує інформацію голів судових палат і Військової судової колегії про їх діяльність;
• розглядає матеріали узагальнення й аналізу судової статисти­ки, приймає відповідні рекомендації;
• розглядає питання фінансування та організаційного забезпе­чення діяльності Верховного Суду України і виробляє пропо­зиції щодо їх поліпшення; схвалює пропозиції до проекту Дер­жавного бюджету України щодо фінансування діяльності Вер­ховного Суду України;
• розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апа­рату Верховного Суду України та підвищення їх кваліфікації;
• затверджує положення про преміювання суддів і працівників апарату Верховного Суду України, про подання матеріальної допомоги; встановлює надбавки до посадових окладів суддів, які обіймають адміністративні посади;
• заслуховує інформацію голів апеляційних загальних судів, Ка­саційного суду України та вищих спеціалізованих судів щодо організації роботи цих судів;
• виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних су­дах на основі нормативів навантаження суддів у судах усіх рівнів;
• вирішує питання про заснування друкованих видань Верховно­го Суду України та заслуховує звіти про роботу редакційних колегій цих органів; затверджує за поданням Голови Верхов­ного Суду України положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді України та її персональний склад;
• вносить на розгляд Пленуму Верховного Суду України питан­ня відповідно до його Регламенту;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повно­важення якого визначаються Конституцією України та Законом Ук­раїни "Про судоустрій України". До складу Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голова Касацій­ного суду України та голова Апеляційного суду України.

Повноваження Пленуму Верховного Суду України:

• відповідно до Конституції України обирає на посаду і звільняє з неї шляхом таємного голосування Голову Верховного Суду
  України, а також здійснює призначення та звільнення суддів з інших адміністративних посад у Верховному Суді України у встановленому законом порядку;
• утворює судові палати Верховного Суду України, визначає їх кількісний склад, призначає голів судових палат та їх заступ­ників;
• визначає кількісний склад суддів Президії Верховного Суду України і обирає їх у порядку, передбаченому законом;
• призначає на посаду з числа суддів Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України і звільняє з по­сади секретаря Пленуму Верховного Суду України;
• заслуховує інформацію Голови Верховного Суду України, голів судових палат Верховного Суду України, голів вищих спеціа­лізованих судів, Касаційного суду України та апеляційних судів щодо організації діяльності судових палат та відповідних судів;
• дає роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосу­вання законодавства, у разі необхідності визнає не чинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізованих судів;
• приймає рішення про звернення до Конституційного Суду Ук­раїни з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції Украї­ни та законів;
• відповідно до Конституції України схвалює висновок щодо на­явності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Прези­дент України, ознак державної зради або іншого злочину, а та­кож ухвалює подання до Верховної Ради України про немож­ливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;
• затверджує Регламент Пленуму Верховного Суду України;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин складу Пленуму. У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України та Міністр юс­тиції України. Пленум Верховного Суду України скликається за не­обхідності, але не рідше як один раз на три місяці.

Організаційно-методичне та інформаційне забезпечення діяль­ності Верховного Суду України здійснює апарат Верховного Суду України. Загальну чисельність і структуру апарату затверджує Пре­зидія Верховного Суду України за поданням Голови Верховного Суду України, а положення про апарат— Голова Верховного Суду України за погодженням з Президією Верховного Суду Ук­раїни.

При Верховному Суді України діє Науково-консультативна рада, яка утворюється з числа висококваліфікованих фахівців у галузі пра­ва для попереднього розгляду проектів постанов Пленуму Верховно­го Суду України щодо роз'яснення законодавства, надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності Вер­ховного Суду України, підготовка яких потребує наукового забез­печення.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган, у якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду Украї­ни та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань органі­зації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

2.8. Статус професійних суддів, народних засідателів і присяжних

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про судоустрій України" правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках народні засідателі й присяжні. Розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють виключно про­фесійні судді

Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і обіймають штатну суддівсь­ку посаду в одному із судів. На посаду судді може бути рекомендо­ваний кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не мо­лодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів крім вказаних осіб можуть бути та­кож особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді спеціалізованого суду може бути рекомен­дований відповідною кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє державною мовою, має вищу освіту в га­лузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціа­лізованого суду, і стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років. Ці судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді гро­мадяни:

• визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
• які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що пере­шкоджають виконанню обов'язків судді;
• щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не по­гашену судимість.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України на підставі рекомен­дації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші судді обираються безстроково Верховною Ра­дою України на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за поданням Голови Верховного Суду України (го­лови відповідного вищого спеціалізованого суду).

Особа, яка призначена на посаду судді чи обрана суддею безстро­ково, набуває статусу професійного судді відповідного рівня і спе­ціалізації судів: судді місцевого чи апеляційного загального або військового суду, судді Апеляційного суду України, судді Касацій­ного суду України, судді місцевого, апеляційного або вищого спе­ціалізованого суду або судді Верховного Суду України.

Судді військових судів перебувають на військовій службі і вхо­дять до штатної чисельності Збройних Сил України. Військові зван­ня суддям військових судів присвоюються Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України, якщо інше не встанов­лено законом. Строки та порядок присвоєння військових звань, по­рядок звільнення з військової служби суддів визначаються законом. Військовий суддя крім здійснення правосуддя не може залучатися до виконання інших обов'язків військової служби.

Професійний суддя розглядає справи по першій інстанції одноосо­бово або у складі колегії суддів відповідно до вимог процесуального закону.

У своїй діяльності щодо здійснення правосуддя судді є незалеж­ними, підкоряються тільки законові й нікому не підзвітні. Відповідно до Закону України "Про статус суддів" незалежність суддів за­безпечується:

• встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зу­пинення їх повноважень і звільнення з посади;
• особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів;
• передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;
• таємницею прийняття судового рішення і забороною її розго­лошення;
• забороною під загрозою відповідальності втручання у здійс­нення правосуддя;
• відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
• правом судді на відставку;
• недоторканністю суддів;
• створенням необхідних організаційно-технічних та інформа­ційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;
• особливим порядком фінансування судів;
• системою органів судового самоврядування.

Будь-яке не передбачене законом втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і спричинює відпові­дальність згідно із законом. Суддя не зобов'язаний давати будь-які пояснення щодо суті розглянутих справ або справ, які перебувають у його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення інакше, як у випадках і порядку, передбачених законом.

У ст. 13 Закону України "Про статус суддів" визначається, що судді недоторканні. Недоторканність суддів поширюється на їх жит­ло, службове приміщення, транспорт і засоби зв'язку, кореспонден­цію, належне майно та документи і полягає в такому:

• суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затри­маний чи заарештований до винесення обвинувального виро­ку судом;
• суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочи­ну, а також підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган у порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного правопору­шення, стягнення за яке накладається в судовому порядку, по­винен бути негайно звільнений після з'ясування його особи;
• проникнення в житло чи службове приміщення судді, у його особистий чи службовий транспорт, здійснення там огляду, об­шуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а також огляд, виїмка його кореспон­денції, речей і документів можуть здійснюватись тільки за вмо­тивованим рішенням суду, а також за згодою судді в разі прий­няття головою відповідного суду рішення про вжиття спеціаль­них заходів забезпечення безпеки;
• кримінальна справа щодо судді Конституційного Суду Украї­ни та будь-якого суду загальної юрисдикції розглядається в першій інстанції апеляційним судом.

Суддя може бути звільнений з посади тільки в таких передбаче­них законом випадках:

• закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
• досягнення суддею віку 65 років;
• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоро­в'я;
• порушення суддею вимог щодо несумісності;
• порушення суддею присяги;
• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
• припинення його громадянства;
• визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
• подання суддею заяви про відставку або про звільнення з по­сади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються в разі його смерті.

Народ України безпосередньо бере участь у здійсненні судочин­ства через народних засідателів і присяжних.

Народними засідателями є громадяни України, які у визначених процесуальним законом випадках вирішують у складі суду справи разом з професійними суддями, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Народні засідателі під час здійснення правосуддя користуються всіма правами судді. Список народних засідателів затверджується відповідною місцевою радою за поданням голови місцевого суду. До списку включаються в кількості, зазначеній у поданні голови суду, громадяни, які постійно проживають на території, на яку поши­рюється юрисдикція цього суду, відповідають вимогам закону (ст. 66 Закону України "Про судоустрій України) і дали згоду бути народ­ними засідателями.

Список народних засідателів місцевого військового суду за по­данням голови цього суду затверджується начальником відповідно­го гарнізону. До списку включаються в кількості, зазначеній у по­данні голови суду, військовослужбовці гарнізону, які відповідають вимогам, передбаченим законом.

Списки народних засідателів затверджуються на строк чотири роки і переглядаються в разі потреби, але не рідше як через два роки. Список народних засідателів публікується у друкованих засобах ма­сової інформації відповідної місцевої ради.

Народним засідателем може бути громадянин України, який до-сяг 25-річного віку і постійно проживає на території, де поширюється юрисдикція відповідного суду.

Не підлягають включенню у списки народних засідателів громадяни:

• визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
• які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що пере­шкоджають виконанню обов'язків народного засідателя;
• щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не по­гашену судимість;
• депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів,
• адвокати, нотаріуси.

Включена у список народних засідателів особа зобов'язана по­відомити суд про обставини, що виключають можливість її участі у здійсненні правосуддя.

Присяжними визнаються громадяни України, які в передбачених процесуальним законом випадках залучаються до здійснення право­суддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Суд присяжних утворюється для розгляду по першій інстанції судових справ, визначених проце­суальним законом.

Список присяжних за поданням голови апеляційного суду фор­мується на підставі списків виборців комісією, склад якої затвер­джується відповідно Головою Верховної Ради Автономної Респуб­ліки Крим, головою обласної ради, Київським та Севастопольським міськими головами. До складу комісії повинні входити уповнова­жені представники суду, органів юстиції та відповідної ради. У спис­ки присяжних включаються громадяни, які постійно проживають на території відповідної області тощо і відповідають вимогам ст. 69 За­кону України "Про судоустрій України". Список присяжних затвер­джується рішенням відповідної ради.

Списки присяжних апеляційних військових судів за поданням голів цих судів формуються з числа військовослужбовців, рекомен­дованих зборами військових частин та військових установ військо­вих гарнізонів, розташованих на території, на яку поширюється юрисдикція апеляційного військового суду. Від кожного гарнізону у список присяжних включаються від п'ятнадцяти до двадцяти військовослужбовців, які відповідають вимогам закону. Список при­сяжних апеляційного військового суду затверджується рішенням відповідної ради, на території якої розташований гарнізон. Списки присяжних затверджуються строком на чотири роки і переглядають­ся кожні два роки.

Присяжним може бути громадянин, який досяг 30-річного віку.

Не можуть бути присяжними особи:

• визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;
• які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що пере­шкоджають виконанню обов'язків присяжного;
• щодо яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд кримінальної справи або які мають не зняту чи не по­гашену судимість;
• депутати всіх рівнів, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, державні службовці апарату судів, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, адвокати, нотаріуси.

При вирішенні всіх питань, пов'язаних з розглядом справи і по-становленням судового рішення, народні засідателі мають такі самі права, як і професійний суддя. Передбачені законом гарантії неза­лежності й недоторканності професійних суддів поширюються на народних засідателів і присяжних на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя.

2.9. Кваліфікаційні комісії суддів. Вища рада юстиції

Кваліфікаційні комісії суддів є постійно діючими органами в сис­темі судоустрою України, повноваження яких визначаються Консти­туцією України та Законом України "Про судоустрій України".

Завдання кваліфікаційних комісій суддів полягають у забезпеченні формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сум­лінно й неупереджено здійснювати правосуддя, шляхом відбору і ре­комендування осіб для обіймання посади професійного судді та виз­начення рівня фахової підготовленості професійних суддів, а також у розгляді питань про дисциплінарну відповідальність суддів і складання висновків про звільнення судді з посади.

У системі судоустрою України діють:

• кваліфікаційні комісії суддів загальних судів;
• кваліфікаційна комісія суддів військових судів;
• кваліфікаційні комісії суддів відповідних спеціалізованих судів;
• Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Строк повноважень кваліфікаційних комісій суддів становить три роки з дня їх створення.

Кваліфікаційні комісії суддів діють у складі 11 членів, які мають вищу юридичну освіту. До складу кваліфікаційної комісії суддів вхо­дять:

• шість суддів, обраних до складу кваліфікаційної комісії відпо­відно до вимог Закону України "Про судоустрій України";
• дві особи від Міністерства юстиції України;
• дві особи, уповноважені відповідною обласною (Київською міською) радою за місцезнаходженням кваліфікаційної комісії суддів;
• одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі 13 членів, які мають вищу юридичну освіту. До складу цієї комісії входять:

• сім суддів, обраних до Комісії відповідно до вимог Закону Ук­раїни "Про судоустрій України";
• дві особи, призначені Верховною Радою України;
• дві особи, призначені Президентом України;
• одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
• одна особа від Міністерства юстиції України.

Члени кваліфікаційних комісій з числа суддів обираються таєм­ним або відкритим голосуванням конференціями суддів відповідних судів, а члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України — з'їздом суддів України відкритим або таємним голосуванням.

До складу кваліфікаційних комісій суддів та Вищої кваліфікацій­ної комісії суддів України не можуть бути обрані Голова Верховно­го Суду України, голови вищих спеціалізованих судів, голови Касацій­ного суду України та апеляційних судів, а також їх заступники, члени Вищої ради юстиції.

Верховна Рада України приймає постанову про призначення двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з числа осіб, які не є народними депутатами України.

Президент України призначає своїм указом двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм розпорядженням.

Міністр юстиції України призначає членів кваліфікаційних комісій суддів своїм наказом.

Кваліфікаційна комісія суддів вважається повноважною за умо­ви призначення (обрання) не менше 9 членів комісії, а Вища кваліфі­каційна комісія суддів України — за умови призначення (обрання) не менше 11 членів Комісії.

Кваліфікаційна комісія суддів згідно з наданими їй повноважен­нями:

• перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, що вста­новлені законом, здійснює їх кваліфікаційне атестування і складає висновок про підготовленість до судової роботи кож­ного кандидата, який пропонується на посаду судді;
• дає вис­новки про звільнення з посади судді;
• здійснює кваліфікаційну атестацію суддів відповідних судів і присвоює суддям кваліфікаційні класи (не вище другого);
• розглядає звернення та подання про дисциплінарну відпові­дальність суддів місцевих судів, виконує пов'язані з цим служ­бові перевірки, за наявності підстав порушує дисциплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну відпові­дальність судді;
• припиняє перебування у відставці суддів місцевих судів;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Кваліфікаційна комісія суддів має право для здійснення своїх по­вноважень витребовувати й одержувати необхідну інформацію від голів судів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також громадян та їх об'єднань. Посадові особи, які безпідставно відмовляють у наданні інформації чи ухиляються від її надання, несуть передбачену законом відповідальність.

Рішення (висновок) кваліфікаційної комісії суддів викладається в письмовій формі. У рішенні (висновку) зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, моти­ви прийнятого рішення. Рішення (висновок) підписується головую­чим і членами комісії, які брали участь у засіданні. Якщо висловле­на окрема думка, вона викладається членом комісії в письмовій формі й додається до справи, про що головуючий повідомляє на за­сіданні, але зміст думки оголошенню в засіданні не підлягає. Копія рішення (висновку) кваліфікаційної комісії суддів протягом семи днів надсилається особі, за поданням якої вирішувалося питання, і особі, щодо якої вирішувалось питання.

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за­конодавчо закріплені у ст. 84 Закону України "Про судоустрій Ук­раїни". Згідно з вимогами закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України:

• складає висновок про можливість обрання суддів Верховного Суду України, суддів вищих спеціалізованих судів, Касаційно­го суду України та Апеляційного суду України, а також висно­вок про звільнення зазначених суддів з посади;
• перевіряє додержання зазначеними кандидатами на посади суддів, а також суддями цих судів вимог Конституції України та законів щодо їх статусу;
• відповідно до Закону України "Про судоустрій України" здійснює атестацію суддів Верховного Суду України, суддів ви­щих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та Апе­ляційного суду України і присвоює їм відповідні кваліфікаційні класи;
• розглядає звернення про дисциплінарну відповідальність суд­дів Касаційного суду України та апеляційних судів;
• здійснює пов'язані з цим службові перевірки; за наявності підстав пору­шує дисциплінарні провадження і вирішує справи про дисцип­лінарну відповідальність суддів зазначених судів;
• розглядає скарги на рішення (висновки) кваліфікаційних комі­сій суддів;
• дає дозвіл на складання суддями іспиту і приймає повторний (додатковий) іспит у суддів, яким відмовлено в рекомендації до обрання суддею безстроково;
• припиняє перебування судді (крім суддів місцевих судів) у відставці;
• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України за результатами роз­гляду скарги має право залишити рішення (висновок) кваліфікацій­ної комісії суддів без змін, змінити рішення (висновок) або скасувати рішення і припинити провадження в дисциплінарній справі.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України може бути оскаржено до суду лише у випадках, передбачених Законом України "Про судоустрій України".

Організаційне забезпечення діяльності кваліфікаційних комісій суддів і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх фінансу­вання здійснює державна судова адміністрація.

Кваліфікаційна атестація здійснюється кваліфікаційними комісі­ями і полягає в оцінюванні професійного рівня судді (кандидата на посаду судді) та прийнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу, рекомендації для обіймання посади судді, у тому числі в суді вищого рівня.

До підстав для призначення кваліфікаційної атестації судді нале­жать:

• вимоги закону щодо присвоєння кваліфікаційного класу судді, призначеного на посаду вперше;
• закінчення встановленого законом строку перебування судді у відповідному кваліфікаційному класі;
• обіймання суддею посади в суді вищого рівня;
• подання про дострокове присвоєння судді кваліфікаційного класу, про присвоєння вищого кваліфікаційного класу, заява судді про обрання суддею безстроково або про переведення до суду вищого рівня;
• рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення;
• заява судді про поновлення кваліфікаційного класу.

У ст. 88 Закону України "Про судоустрій України" передбачаєть­ся, що залежно від рівня професійних знань, посади, стажу та досві­ду роботи встановлюється шість кваліфікаційних класів судді: ви­щий, перший, другий, третій, четвертий і п'ятий.

Кваліфікаційні класи присвоюються:

• суддям Верховного Суду України — вищий і перший;
• суддям вищих спеціалізованих судів — вищий, перший і другий;
• суддям Касаційного суду України — перший і другий;
• суддям апеляційних судів — перший, другий і третій;
• суддям місцевих судів — другий, третій, четвертий і п 'ятий.

У ст. 90 Закону України "Про судоустрій України" визначається, що кваліфікаційна атестація здійснюється у формі кваліфікаційного іспиту, кваліфікаційної співбесіди або повторного (додаткового) іспиту.

Кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажан­ня бути рекомендованою для призначення на посаду судді вперше. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні знань та рівня професій­ної підготовки кандидата в судді, ступеня його готовності здійсню­вати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду. Після вико­нання кандидатом письмового завдання, співбесіди з ним і постанов­ки йому запитань в усній формі кваліфікаційна комісія залежно від результатів кваліфікаційного іспиту складає висновок про складен­ня іспиту і підготовленість кандидата до судової роботи, а також дає рекомендацію для призначення його на посаду судді або вмотивова­ний висновок про відмову в такій рекомендації. Процес складання кваліфікаційного іспиту повинен протоколюватися, а всі матеріали іспиту підлягають зберіганню в архіві як офіційні документи. Резуль­тати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

Кваліфікаційний іспит складають також особи, з часу звільнення яких з посади судді минуло понад п'ять років. Особи, які склали ква­ліфікаційний іспит, але не рекомендовані кандидатами у професійні судді за браком вакантних посад, ураховуються кваліфікаційною ко­місією як кандидати на наступні вакантні посади протягом трьох років, якщо за цей час вони не відкличуть свою заяву.

Кандидат, який не склав кваліфікаційного іспиту, може бути до­пущений до його складання повторно не раніше як через рік. Особа, яка не склала кваліфікаційного іспиту повторно, може бути допуще­на до складання наступного кваліфікаційного іспиту не раніше як че­рез два роки.

Кваліфікаційна співбесіда полягає в перевірці знань професійного судді, встановленні рівня кваліфікаційної підготовленості судді, його здатності підвищувати свій фаховий рівень і здійснювати правосуд­дя, у тому числі в судах вищого рівня.

Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на присвоєн­ня кваліфікаційного класу вперше, стосується фахової орієнтації цього судді в судовій роботі та засвоєння ним початкових навичок роботи судді. Кваліфікаційна співбесіда здійснюється в усній формі щодо положень основних галузей права з одночасним дослідженням матеріалів, що стосуються фактичного здійснення суддею правосуддя і виконання ним посадових обов'язків.

Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на присвоєн­ня вищого кваліфікаційного класу, стосується значних успіхів, досяг­нутих суддею у виконанні своїх обов'язків, характеру та складності справ, які він розглядає, аналізу судової практики в межах його спеціалізації та пропозицій щодо її вдосконалення.

Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на обійман­ня посади в суді вищого рівня, стосується знань у галузі законодав­ства, судової практики і правової аналітики, рівень яких є достатнім для забезпечення належного виконання суддею повноважень у суді вищого рівня.

Кваліфікаційна співбесіда із суддею, який претендує на обрання безстроково, стосується оцінки його діяльності на посаді судді впро­довж п'яти років, рівня вдосконалення професійної підготовки та інших обставин, пов'язаних з подальшою судовою діяльністю.

Повторний (додатковий) іспит — це складання кваліфікаційно­го іспиту особою, яка за рішенням кваліфікаційної комісії суддів не рекомендується до обрання суддею безстроково. Такий іспит може бути призначений також Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за скаргою судді, який не згоден з рішенням кваліфікацій­ної комісії суддів про відмову в рекомендації до обрання його суд­дею безстроково.

Повторний (додатковий) іспит складається суддею перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України в місячний строк з дня прийняття рішення про дозвіл на складання повторного іспиту. Якщо суддя не склав повторного (додаткового) іспиту, Вища квалі­фікаційна комісія суддів України направляє до Вищої ради юстиції рекомендацію про його звільнення з посади судді.

Кваліфікаційна комісія суддів залежно від рівня професійних знань, стажу, посади, досвіду роботи судді, який атестується, прий­має такі рішення:

• про присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу;
• про залишення судді у раніше присвоєному кваліфікаційному класі;
• про рекомендацію кандидата на посаду судді у відповідному суді або відмову в рекомендації для обіймання посади судді;
• про відкладення атестації (через недостатній рівень професій­них знань судді) на строк не більше шести місяців;
• інші відповідно до ст. 87 Закону України "Про судоустрій Ук­раїни".

Вирішуючи питання про рекомендацію кандидата для призначен­ня (обрання) на посаду судді, кваліфікаційна комісія суддів врахо­вує не тільки рівень його професійних знань, а й особисті та мо­ральні якості кандидата.

Кваліфікаційна комісія суддів може скласти висновок про не­відповідність рівня професійних знань судді обійманій посаді і звільнення його з посади, якщо після закінчення строку, наданого судді для здобуття необхідних знань, кваліфікаційна комісія знову визнає їх недостатніми.

За наявності підстав кваліфікаційна комісія може прийняти рішення про присвоєння судді вищого кваліфікаційного класу, ніж запропоновано в поданні, або ухвалити рекомендацію про інше за­охочення судді.

У процесі кваліфікаційної атестації судді та вирішенні питання про присвоєння йому кваліфікаційного класу враховується стаж його попередньої роботи на посадах судді, державного арбітра, про­курора, помічника прокурора, слідчого, адвоката, а також стаж іншої роботи за фахом на посадах, що підлягають заміщенню осо­бами з вищою юридичною освітою.

Суддя або кандидат на посаду судді, який не погоджується з рішенням кваліфікаційної комісії суддів щодо його атестації, може оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії рішення.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України розглядає скаргу на рішення щодо кваліфікаційної атестації протягом місяця з дня по­дання скарги і матеріалів атестації. Скарга може розглядатися у при­сутності на засіданні комісії особи, яка подала скаргу.

За результатами розгляду скарги Вища кваліфікаційна комісія суддів України має право:

• залишити скаргу без задоволення;
• змінити рішення і присвоїти судді відповідний кваліфікаційний клас;
• залишити суддю в раніше присвоєному кваліфікаційному класі;
• призначити повторний (додатковий) іспит.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протягом десяти днів надсилається особі, яка подала скаргу, і голові суду, де працює суддя, і може бути оскаржено до суду лише в разі порушен­ня встановленого законом порядку розгляду питання.

До дисциплінарної відповідальності суддю може бути притягнуто в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених ст. 31 Закону України "Про статус суддів". Закон визначає, що суд­дя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:

• законодавства при розгляді судових справ;
• вимог, передбачених ст. 5 Закону України "Про статус суддів";
• обов'язків, вказаних у ст. 6 Закону України "Про статус суддів".

У ст. 5 Закону України "Про статус суддів" передбачається, що суддя не може належати до політичних партій та профспілок, бра­ти участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

У ст. 6 Закону України "Про статус суддів" міститься перелік обов'язків суддів і згідно з її вимогами судді зобов'язані:

• при здійсненні правосуддя дотримувати вимоги Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктив­ний розгляд судових справ з дотриманням встановлених зако­ном строків;
• додержувати вимог, передбачених ст. 5 Закону України "Про статус суддів", службової дисципліни та розпорядку роботи суду;
• не розголошувати відомості, що становлять державну, військо­ву, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;
• не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупе­редженості та незалежності.

Скасування або зміна судового рішення не передбачає дисциплі­нарну відповідальність судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьому не було допущено навмисного порушення за­кону чи несумлінності, що призвело до істотних наслідків.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про статус суддів" до суддів можуть застосовуватись такі дисциплінарні стягнення:

• догана;
• пониження кваліфікаційного класу.

За кожне порушення накладається лише одне дисциплінарне стяг­нення.

За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо судді по­рушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, Головою Верховного Суду України, головами вищих спеціа­лізованих чи апеляційних судів.

Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить народним депутатам України, Уповноваженому Вер­ховної Ради України з прав людини, Голові Верховного Суду Украї­ни (голові вищого спеціалізованого суду щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді), Міністру юстиції України, голові відповідної ради суддів, членам Ради суддів України.

Дисциплінарне провадження здійснюють:

• кваліфікаційні комісії суддів щодо суддів місцевих судів;
• Вища кваліфікаційна комісія суддів України щодо суддів апе­ляційних судів та Касаційного суду України;
• Вища рада юстиції щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Рішення у дисциплінарній справі судді приймається більшістю го­лосів присутніх на засіданні членів кваліфікаційної комісії суддів. При накладенні на суддю дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання міри дисциплінарної відпові­дальності.

Якщо комісією прийнято рішення про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, комісія зак­риває дисциплінарне провадження і повідомляє про це заінтересова­них осіб.

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців після виявлення дисциплінарного проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Згідно з вимогами ст. 131 Конституції в Україні діє Вища рада юс­тиції, до відання якої належать:

• внесення подання про призначення суддів на посади або звіль­нення їх з посад;
• прийняття рішення щодо порушення суддями і прокурорами вимог несумісності;
• здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Вер­ховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з 20 членів. Верховна Рада Украї­ни, Президент України, з'їзди суддів України, адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та нау­кових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції.

За посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Вер­ховного Суду України, Міністр юстиції України і Генеральний про­курор України.

Діяльність Вищої ради юстиції здійснюється відповідно до вимог Конституції України та Закону України "Про Вищу раду юстиції".

У складі Вищої ради юстиції діють дві секції:

• з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад;
• дисциплінарна для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної
  відповідальності й прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Роботу Вищої ради юстиції організовує і координує Голова Ви­щої ради юстиції, а в разі його відсутності — заступник Голови Ви­щої ради юстиції.

У Вищій раді юстиції на постійній основі працюють тільки Голо­ва, його заступник та секретарі секцій. Усі інші призначені до скла­ду Вищої ради юстиції члени (крім народних депутатів), до неї при-ком андир овуються.

Вищою радою юстиції відповідно до покладених на неї завдань приймаються до розгляду:

• матеріали про призначення громадянина України на посаду судді вперше;
• звернення про звільнення суддів з посади;
• матеріали щодо порушення суддями та прокурорами вимог не­ сумісності, а також порушення суддями вимог присяги;
• подання про відкриття дисциплінарного провадження щодо керівників судових органів;
• скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відпов­ідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також про­курорів.

За результатами розгляду віднесених до її компетенції питань Вища рада юстиції приймає такі акти: подання, рішення, ухвали.

Подання приймаються при вирішенні питань про призначення суддів та звільнення суддів з посади.

Рішення приймаються при вирішенні питань про порушення ви­моги щодо несумісності, про дисциплінарну відповідальність суддів, за скаргою на рішення про притягнення до дисциплінарної відпові­дальності.

Ухвали приймаються при відкритті дисциплінарного проваджен­ня та при відкритті провадження щодо вимог законодавства про не­сумісність.

Розгляд матеріалів, звернень, подань, справ, скарг на засіданні Вищої ради юстиції, як правило, здійснюється за участю посадових осіб, стосовно яких вирішуються питання. Виклик таких осіб є обо­в'язковим, за винятком випадків, коли вони перебувають під вартою або відбувають покарання у вигляді арешту або позбавлення волі.

2.10. Суддівське самоврядування в Україні

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування, тобто самостійне колективне вирішення зазначених питань професійними суддями.

До питань внутрішньої діяльності судів належать питання орга­нізаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний за­хист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосуддя.

Порядок здійснення суддівського самоврядування в Україні виз­начається Конституцією України, законами України "Про судо­устрій України", "Про статус суддів", а також іншими законами, регламентами і положеннями, що приймаються органами суддівсь­кого самоврядування.

Суддівське самоврядування є однією з найважливіших гарантій забезпечення незалежності судів і суддів.

Завданням органів суддівського самоврядування є вирішення пи­тань внутрішньої діяльності судів, у тому числі такі:

• щодо забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, захисту від втручання в їх діяльність;
• щодо участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, ма­теріально-технічного та іншого забезпечення судів і контролю за додержанням встановлених нормативів вказаного забезпе­чення;
• щодо погодження призначення суддів на посади в судах за­гальної юрисдикції, призначення суддів Конституційного Суду
  України та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;
• щодо заохочення суддів та працівників апарату судів;
• щодо здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України, ради суддів та їх вико­навчі органи.

Суддівське самоврядування в Україні здійснюється через такі форми:

• збори суддів місцевого суду, апеляційного суду, Апеляційного суду України, Касаційного суду України, вищого спеціалізова­ного суду, Верховного Суду України;
• конференції суддів загальних (крім військових) місцевих та апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
• конференцію суддів військових судів;
• конференції суддів спеціалізованих судів;
• з'їзд суддів України.

Збори суддів — це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду і приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів місцевого суду скликаються головою відповідного суду як з власної ініціативи, так і на вимогу не менш як третини від загальної кількості суддів суду. Збори суддів апеляційних судів та Касаційного суду України скликаються президією відповідного суду з власної ініціативи або за пропозицією голови суду чи на вимогу не менш як третини загальної кількості суддів суду.

Збори суддів місцевого суду скликаються в міру потреби, але не рідше одного разу на шість місяців. Збори суддів апеляційних судів та Касаційного суду України скликаються не рідше одного разу на три місяці.

Збори суддів обговорюють питання внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду і прий­мають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів цього суду. Збори суддів заслуховують звіти суддів, які обіймають адміні­стративні посади в цьому суді, і керівників структурних підрозділів апарату суду. Збори суддів місцевих та апеляційних судів обирають делегатів на відповідні конференції суддів, а збори суддів Апеляцій­ного суду України та Касаційного суду України — делегатів на з'їзди суддів України.

Збори суддів Верховного Суду України та вищого спеціалізованого суду скликаються президією відповідного суду з власної ініціативи, на пропозицію голови суду або на вимогу не менш як третини за­гальної кількості суддів суду в міру потреби, але не рідше одного разу на три місяці. Збори обговорюють питання внутрішньої діяльності суду або роботи конкретних суддів чи працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів цього суду, а також заслуховують звіти суддів, які обіймають адмі­ністративні посади в цьому суді, і керівників структурних підрозділів апарату суду.

Збори суддів вищого спеціалізованого суду обговорюють питання, що виникли в судовій практиці, вносять пропозиції на розгляд кон­ференції суддів відповідних спеціалізованих судів і обирають деле­гатів на ці конференції.

Збори суддів Верховного Суду України обговорюють питання за­стосування законодавства, що виникли в судовій практиці, пропо­зиції суддів Верховного Суду України щодо необхідності роз'яснень з окремих питань судової практики, а також обирають делегатів від Верховного Суду України на з'їзд суддів України.

Конференція суддів — це збори представників суддів (делегатів) відповідних судів, на яких вони обговорюють питання діяльності цих судів і приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Повноваження конференції суддів відповідних судів:

• обговорює і вирішує питання фінансування та організаційно­го забезпечення діяльності відповідних судів;
• заслуховує звіти виконавчих органів конференції, інформацію відповідних управлінь державної судової адміністрації;
• визначає кількісний склад ради суддів і обирає її членів;
• обирає членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів;
• розробляє пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;
• звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та місцевого са­моврядування;
• обирає делегатів на з'їзд суддів України;
• обговорює інші питання, що належать до повноважень органів суддівського самоврядування.

Конференція суддів приймає рішення, що є обов'язковими для її виконавчих органів і суддів відповідних судів й обирає відкритим або таємним голосуванням з числа делегатів конференції раду суддів, яка є виконавчим органом конференції суддів.

Конференція суддів скликається не рідше як один раз на рік за рішенням відповідної ради суддів. Конференція суддів може бути скликана також на вимогу не менш як третини делегатів останньої конференції суддів. Уразі невиконання радою суддів вказаної вимо­ги ініціатори скликання конференції (не менш як третина делегатів останньої конференції) створюють організаційне бюро зі скликання конференції суддів, яке має повноваження ради суддів щодо скли­кання конференції.

Делегати на конференцію обираються зборами суддів таємним або відкритим голосуванням на альтернативній основі при вільно­му висуненні кандидатур. Делегатами конференції військових судів є лише військові судді.

Конференція суддів обирає відкритим голосуванням з числа де­легатів конференції президію конференції в кількості, визначеній рішенням конференції, а також інші робочі органи конференції. Пре­зидія керує роботою конференції суддів. Рішення конференції суддів приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.

У період між конференціями суддів функції суддівського самовря­дування виконує відповідна рада суддів.

Рада суддів обирає зі свого складу голову, заступника голови і сек­ретаря ради суддів.

Голови апеляційних і вищих спеціалізованих судів та їх заступ­ники, а також голова військової палати Апеляційного суду України та голова військової палати Касаційного суду України не можуть бути обрані головою відповідної ради суддів.

Рада суддів у період між конференціями суддів організовує вико­нання та контроль рішень конференції, а також вирішує питання про скликання конференції суддів. Повноваження і порядок роботи ради суддів визначаються Законом України "Про судоустрій України" та положенням про неї, що затверджується конференцією суддів.

Рада суддів уповноважена:

• здійснювати контроль за організацією діяльності відповідних судів та діяльністю відповідних структур державної судової ад­міністрації, заслуховувати інформацію голів цих судів про їх діяльність;
• розглядати питання правового захисту суддів, соціального за­хисту й побутового забезпечення суддів та їх сімей і приймати відповідні рішення;
• вирішувати відповідно до закону питання, пов'язані з призна­ченням суддів на адміністративні посади в судах;
• заслуховувати звіти членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів про їх роботу у складі комісії;
• звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та місцевого са­моврядування;
• не менш як один раз на рік заслуховувати інформацію держав­ної судової адміністрації про забезпечення діяльності судів за­гальної юрисдикції;
• приймати інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

Рішення ради суддів є обов'язковими для суддів, які обіймають адміністративні посади у відповідних судах. Рішення ради суддів може бути скасовано лише конференцією суддів і зупинено рішенням Ради суддів України.

З'їзд суддів України є найвищим органом суддівського самовря­дування і відповідно до своїх повноважень:

• заслуховує звіт Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення неза­лежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів;
• заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність, може висловити недовіру голові Державної судової адміністрації України;
• призначає і звільняє суддів Конституційного Суду України відповідно до Конституції України і закону;
• призначає членів Вищої ради юстиції і приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції Украї­ни та закону;
• обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
• звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів і посадових осіб державної влади;
• визначає кількісний склад Ради суддів України та обирає Раду суддів України;
• розглядає інші питання суддівського самоврядування.

З'їзд суддів України приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх професійних суддів.

Черговий з'їзд суддів України скликається Радою суддів України один раз на три роки. Позачерговий з'їзд суддів України може бути скликаний також на вимогу не менш як третини конференцій суддів загальних судів або на вимогу конференції суддів спеціалізованих судів, або на вимогу зборів суддів Верховного Суду України.

Рада суддів України приймає рішення про скликання чергового або позачергового з'їзду, схвалює попередній перелік питань, що ви­носяться на обговорення з'їзду, і визначає дату, місце проведення з'їзду і норму представництва суддів.

Для участі в роботі з'їзду суддів України можуть бути запрошені Президент України, народні депутати України, Уповноважений Вер­ховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники Уряду, інших центральних органів державної влади, представники навчальних і наукових закладів та установ, громадсь­ких організацій, інші особи.

Делегати на з'їзд суддів України обираються конференціями суддів, а делегати від Апеляційного суду України та Касаційного суду України — зборами суду за нормою представництва, визначе­ною Радою суддів України. Збори суддів Конституційного Суду Ук­раїни обирають на з'їзд трьох делегатів з числа суддів цього суду. Делегати на з'їзд суддів України обираються шляхом відкритого або таємного голосування на альтернативній основі при вільному вису­ненні кандидатур для обрання.

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівсько­го самоврядування є Рада суддів України, яка обирається з'їздом суддів України в кількісному складі, визначеному рішенням з'їзду. До складу Ради суддів України повинні бути обрані не менш як по одному представнику від суддів Апеляційного суду України, Каса­ційного суду України, конференції суддів військових судів, конфе­ренцій суддів відповідних спеціалізованих судів, суддів Верховного Суду України, а також суддів Конституційного Суду України. Пред­ставники суддів загальних місцевих та апеляційних судів повинні складати не менш як половину загальної кількості членів Ради суддів України.

Члени Ради суддів України на засіданні Ради обирають із свого складу голову Ради суддів України, його заступника та секретаря, а також президію Ради суддів України. Кількісний та персональний склад президії визначається Радою суддів України відповідно до по­ложення про Раду суддів України.

Рада суддів України в період між з'їздами організовує виконання та контроль рішень з'їзду, а також вирішує питання про скликання з'їзду. Повноваження та порядок роботи Ради суддів України виз­начаються Законом України "Про судоустрій України" та положен­ням про Раду суддів України, яке затверджується з'їздом суддів Ук­раїни.

Рада суддів України відповідно до наданих їй повноважень:

• розробляє та організовує виконання заходів забезпечення не­залежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного за­безпечення діяльності судів;
• розглядає питання правового, соціального захисту суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань;
• здійснює контроль за організацією діяльності судів та діяльні­стю державної судової адміністрації, заслуховує інформацію голів судів і посадових осіб державної судової адміністрації про їх діяльність;
• вирішує питання щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах у випадках і порядку, передбачених законом;
• заслуховує звіти про роботу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі Комісії;
• звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та місцевого самоврядуван­ня;
• має право зупиняти рішення рад суддів, що не відповідають Конституції України та закону чи суперечать рішенням з'їзду суддів України;
• приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

Рішення Ради суддів України є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з'їздом суддів України. Роботу з'їзду суддів України, діяльність Ради суддів України, конференцій суддів та рад суддів за­безпечує державна судова адміністрація за рахунок коштів Держав­ного бюджету України.

2.11. Організаційне забезпечення діяльності судів

Згідно з вимогами Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує дер­жава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

• окреме визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість
  повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до за­кону;
• законодавче гарантування повного і своєчасного фінансуван­ня судів;
• гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Організаційне забезпечення діяльності судів покладається на дер­жавну судову адміністрацію, що утворюється і функціонує відпові­дно до вимог Закону України "Про судоустрій України". Організа­ційне забезпечення діяльності судів відповідно до вимог закону ста­новлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

Усі суди в Україні фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Держав­ного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:

• Верховний Суд України, Конституційний Суд України, вищі спеціалізовані суди щодо фінансового забезпечення діяльності цих судових установ;
• Державна судова адміністрація України щодо фінансового за­безпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, а також діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування та державної судової ад­міністрації.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України виз­начаються окремими рядками за судами: загальними, спеціалізова­ними, місцевими, апеляційними (у тому числі Апеляційним судом України), військовими (місцевими та апеляційними разом) та окре­мо Касаційним судом України і кожним вищим спеціалізованим су­дом. Ці видатки не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Матеріально-технічне забезпечення місцевих судів покладається на державну судову адміністрацію і здійснюється на підставі замов­лень відповідного суду в межах кошторису на утримання цього суду. Щодо забезпечення військових судів державна судова адміністрація взаємодіє з відповідними установами Міністерства оборони Украї­ни. Особовий склад військових судів користується всіма видами військового спорядження нарівні з особовим складом військових ча­стин і установ Міністерства оборони України.

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповід­но до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений. Розмір заробітної плати працівників апарату судів та працівників держав­ної судової адміністрації, їх побутове забезпечення і рівень соціаль­ного захисту визначаються законом про державну службу, іншими нормативними актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів законодавчої та виконав­чої влади.

Державна судова адміністрація— це система органів, що скла­дається з Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь державної судової адміністрації.

Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до закону. Організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів.

Територіальні управління державної судової адміністрації утворю­ються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севас­тополі. Територіальні управління державної судової адміністрації підпорядковуються Державній судовій адміністрації України. У струк­турі Державної судової адміністрації України утворюється структур­ний підрозділ з управління організаційним забезпеченням військових судів. Посадові особи державної судової адміністрації є державними службовцями.

Відповідно до повноважень, закріплених у ст. 126 Закону України "Про судоустрій України", державна судова адміністрація:

• забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрис­дикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського са­моврядування, Академії суддів України;
• вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;
• вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну по­требу у спеціалістах, здійснює через Міністерство юстиції Ук­раїни та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;
• веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали про призначення, обрання та звільнення суддів;
• забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення ква­ліфікації;
• організовує проходження навчальної практики в судових уста­новах і розробляє відповідні програми;
• організовує роботу, пов'язану із судовою статистикою, діло­водством та архівом; контролює стан діловодства в судах за­гальної юрисдикції;
• готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів і здійснює заходи їх фінансування;
• виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у передбачених законом випадках;
• здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів;
• забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне ліку­вання суддів та працівників апарату судів, вживає заходів за­
  безпечення їх благоустроєним житлом;
• забезпечує у взаємодії з органами суддівського самоврядуван­ня, судами та іншими правоохоронними органами неза­лежність, недоторканність і безпеку суддів;
• організовує та фінансує будівництво і ремонт будинків та при­міщень судів, а також забезпечує їх технічне оснащення;
• організовує впровадження в судах комп'ютеризації для судо­чинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпе­чення судової діяльності; забезпечує суди необхідними техніч­ними засобами фіксування судового процесу;
• здійснює зв'язки з відповідними органами та установами, у тому числі інших держав з метою вдосконалення організацій­ного забезпечення діяльності судів;
• організовує діяльність служби судових розпорядників;
• разом з Радою суддів України визначає нормативи наванта­ження суддів у судах усіх рівнів та виробляє пропозиції щодо кількості суддів у відповідних судах;
• здійснює інші визначені законом повноваження.

Державну судову адміністрацію очолює Голова Державної судо­вої адміністрації України, який призначається на посаду і звіль­няється з посади Президентом України в порядку, встановленому для призначення керівників центральних органів виконавчої влади, за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим з Радою суддів України. Голова Державної судової адміністрації України може бути звільнений з посади також за рекомендацією з'їзду суддів Ук­раїни.

Голова Державної судової адміністрації України не має права су-міщувати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викла­дацької, наукової та творчої діяльності в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської орга­нізації, що має на меті одержання прибутку.

Голова Державної судової адміністрації України має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом Ук­раїни за поданням Прем'єр-міністра України, погодженим з Радою суддів України. Обов'язки заступників визначаються Головою Дер­жавної судової адміністрації України.

Територіальні управління державної судової адміністрації є тери­торіальними органами Державної судової адміністрації України.

Територіальне управління державної судової адміністрації очо­лює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

Структуру і штатний розпис територіального управління держав­ної судової адміністрації затверджує Голова Державної судової ад­міністрації України за поданням начальника територіального управ­ління державної судової адміністрації.

З метою вирішення питань забезпечення судів кваліфікованими кадрами суддів та працівників апарату при Державній судовій адмі­ністрації України функціонує Академія суддів України. Академія суддів України є державним вищим навчальним закладом, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів.

Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату (завідуючий секретаріатом). Завіду­ючий секретаріатом підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної су­дової адміністрації. Правовий статус службовців, які працюють в апараті суду, визначається законом про державну службу. За умова­ми оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного забезпечення працівники апарату суду прирівнюються до відповідних категорій службовців апарату вищо­го, центральних або місцевих органів виконавчої влади. До штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

Для забезпечення судів нормативно-правовими актами, науко­вою спеціальною літературою, матеріалами судової практики в кож­ному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки становлять друковані видання та комп'ютерні бази даних.

У кожному суді діє служба судових розпорядників. Судові розпо­рядники забезпечують додержання особами, що перебувають у суді, встановлених правил, виконання розпоряджень головуючого в судо­вому засіданні. Судові розпорядники забезпечуються форменим одя­гом, зразки якого затверджуються Головою Державної судової ад­міністрації України за погодженням з Радою суддів України.

Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснює судова міліція, повно­важення і порядок діяльності якої визначаються законом.

Символами судової влади є державні символи України — Держав­ний Герб України та Державний Прапор України, порядок викори­стання яких у приміщеннях судів встановлюється законом відповід­но до вимог ст. 20 Конституції України.

Суддя відправляє правосуддя в мантії, на якій закріплюється суд­дівський нагрудний знак встановленого зразка. Зразки мантії та на­грудного знака затверджує Рада суддів України.

Контрольні питання

1. Конституційні принципи здійснення правосуддя.
2. Які суди входять у судову систему України?
3. Як формується Конституційний Суд України?
4. Які питання належать до компетенції Конституційного Суду Украї­ни?
5. За якими принципами побудована система судів загальної юрис­дикції в Україні?
6. Охарактеризуйте структуру і повноваження місцевих судів в Україні.
7. Вирішення яких питань належить до компетенції апеляційних судів?
8. Охарактеризуйте структурну побудову і компетенцію Верховного Суду України.
9. Охарактеризуйте статус професійних суддів.
10. Сутність принципу незалежності суддів.
11. Хто не може бути народним засідателем і присяжним?
12. Завдання кваліфікаційних комісій суддів.
13. Що може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності?
14. Які питання належать до компетенції Вищої ради юстиції?
15. Які органи суддівського самоврядування діють в Україні?
16. Які повноваження має з'їзд суддів України?
17. Вирішення яких питань належить до компетенції Ради суддів Украї­ни?
18. Повноваження державної судової адміністрації.
19. Які органи входять до складу державної судової адміністрації?