Печать

Розділ XV Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

Розділ XV Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення

 

§ 1. Поняття і види злочинів проти здоров’я населення

Відповідно до ст. 49 Конституції України кожний має право на охорону здоров’я. Держава забезпечує санітарно-епідемічне благопо­луччя населення. Злочини, передбачені розділом XIII Особливої час­тини КК, посягають на здоров’я населення, яке є родовим об’єктом цих злочинів. Він охоплює безпеку біофізіологічного та психічного стану, що фактично склався, невизначеного кола осіб від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і пре- курсорів[1], отруйних, сильнодіючих речовин і одурманюючих засобів, біологічних агентів і токсинів, радіоактивно забрудненої продукції, а також від поширення епідемій.

Обов’язковою ознакою злочинів, що розглядаються (за винятком порушення правил боротьби з епідеміями — ст. 325 КК), є наявність предметів, що становлять підвищену небезпеку для здоров’я людей. Вони виступають як предмети або як засоби здійснення цих злочинів. Такими предметами є:

наркотичні засоби (статті 305-309, 313-320 КК); психотропні речовини (статті 305-309, 313-315, 317-320 КК); прекурсори (статті 305, 306, 311, 312, 318, 320 КК); аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин (статті 305­309, 313-315, 317, 320 КК);

снотворний мак і коноплі (ст. 310 КК);

отруйні і сильнодіючі речовини (ст. 321 КК); отруйні і сильнодіючі лікарські засоби (ст. 321 КК); одурманюючі засоби (статті 322, 324 КК); мікробіологічні та інші біологічні агенти (ст. 326 КК); токсини (ст. 326 КК); допінг (ст. 323 КК);

радіоактивно забруднені продукти харчування та інша продукція (ст. 327 КК).

Поняття та ознаки перших чотирьох видів названих предметів даються в Законі України «Про наркотичні засоби, психотропні речо­вини і прекурсори» від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР у редакції За­кону України від 22 грудня 2006 р. № 530-V[2]. Усі ці предмети (крім аналогів) передбачені Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі — Перелік), який складений відповідно до законодавства і міжнародних зобов’язань України і затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р. № 770[3]. Перелік складається з чотирьох таблиць (Таблиці 1, 2, 3 і 4), кожна з яких включає Список № 1 і Список № 2, а Таблиця 1 — ще й Список № 3. Ці списки містять перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, обіг яких в Україні або взагалі заборонений (наприклад, Списки № 1 і 2 Таблиці 1), або обмежений, але щодо яко­го встановлюються заходи контролю різної суворості.

Наркотичні засоби — це включені до Переліку речовин природно­го чи синтетичного походження препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними. Наркотич­ні засоби рослинного походження — похідні різних сортів конопель (анаша, марихуана, гашиш тощо), опійні препарати, кокаїн; синтетич­ні наркотики — це наркотики, синтезовані в хімічних лабораторіях (часто в кустарних) з різних хімічних речовин (наприклад, перветин, метадон, фентаніл, фенамін, мелоквалон та ін.).

Психотропні речовини — це включені до Переліку речовин при­родного чи синтетичного походження препарати, природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та чинити депресивний або сти­мулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати по­рушення сприйняття, емоцій, мислення чи поведінки, і становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними.

До психотропних речовин відносять мескалін, амфетамін, барбітал, діазепам, феназепам, ЛСД тощо.

Прекурсори наркотичних засобів та психотропних речовин (далі — прекурсори) — це речовини та їх солі, що використовуються при ви­робництві, виготовленні наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку. Зокрема, до прекурсорів відносять ацетон, етиловий ефір, соляну кислоту, сірчану кислоту, толуол.

Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин — це забо­ронені до обігу в Україні речовини природного чи синтетичного по­ходження, не включені до Переліку, хімічна структура і властивості яких подібні хімічній структурі та властивостям наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких ці речовини відтво­рюють. Звичайно виготовлення наркотиків-аналогів має місце при створенні нового фармацевтичного препарату, в ході якого визначаєть­ся і вивчається низка речовин, які мають порівнянні властивості, але дещо відрізняються своєю молекулярною структурою.

Мак снотворний чи опійний — це різні сорти маку, які містять алкалоїди опіуму (морфін, кодеїн, тебаїн тощо). Поширеним є виго­товлення макової соломки. Це зібрані будь-яким способом стебла і коробочки будь-якого сорту снотворного маку (за винятком власне макового насіння) у цілому вигляді або подрібнені аж до порошкопо­дібного вигляду. Нерідко з макової соломки різними способами (на­приклад, шляхом виділення наркотично активних алкалоїдів водою або органічними розчинниками) отримують опій екстракційний у розчи­неному, смолоподібному або твердому стані.

Коноплі (каннабіс) (поширені назви — посівні (звичайні, культур­ні), іноді — індійські) — однорічна рослина, в якій плодоносні та квітучі верхівки (суцвіття), пилок і смола містять тетрагідроканнабі- нол — наркотично активний алкалоїд. Наркотичні засоби конопляної групи — марихуана, гашиш, смола каннабісу, гашишне масло, всі ізо­мери тетрагідроканнабінолу.

Отруйні речовини — це небезпечні хімічні речовини та сполуки, індивідуальні за своїм складом, суміші хімічних речовин і сполук, продукти їх розкладу та розпаду, які за сукупністю притаманних їм властивостей створюють або можуть створювати небезпеку для до­вкілля, тварин і здоров’я людей, що може призвести до загибелі об’єктів довкілля, тварин і людей, і які потребують спеціальних ме­тодів, умов і засобів поводження з ними. До отруйних речовин належать берилій та його сполуки, сулема, ціаніди, метиловий спирт, стрихнін тощо.

Отруйні лікарські засоби — лікарські засоби, віднесені до отруйних Міністерством охорони здоров’я України. Перелік таких засобів за­тверджено наказом Міністерства від 17 серпня 2007 р. № 490. До отруйних лікарських засобів віднесено, наприклад, атропін та його солі (порошок), кетамін, тетракаїн (порошок), тригексифенідил тощо.

Сильнодіючі лікарські засоби — лікарські засоби, віднесені до сильнодіючих Міністерством охорони здоров’ я України. Перелік таких засобів затверджено тим же наказом Міністерства. До сильнодіючих лікарських засобів віднесено, наприклад, дифенгідрамін (димедрол) (тверді форми), зопіклон, клонідін (клофелін) (субстанція, рідкі фор­ми), прометазин тощо.

Сильнодіючі речовини — речовини чи відходи, які, потрапляючи всередину організму через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини чи справляти на неї сильний негатив­ний вплив (п. 6.1 Переліку небезпечних властивостей, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 165 від 16 жовтня 2000 р.).

Одурманюючі речовини — це засоби, що спричиняють одурманю­ючий ефект, який, зокрема, змінює психіку і поведінку людини, і не входять до списку наркотичних, психотропних, отруйних і сильноді­ючих речовин та лікарських засобів. До одурманюючих засобів від­носять алкогольні суміші з будь-яким змістом клофеліну, хлороформ, ефір, хлоротил, спиртові екстракти рослин, що містять алкалоїди тро­панової групи, барбітурато-алкогольну суміш, суміш димедролу з ал­коголем, газоподібні речовини, лаки, фарби тощо.

Допінг — це речовини і методи, які використовуються для підви­щення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для здоров’я і заборонені для вживання антидопінговим Кодексом Олім­пійського руху і компетентними органами відповідних спортивних організацій (Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р. № 2353-ІІІ)1. До заборонених речовин належать стимулятори, наркотики, анаболіки, диуретики, пептидні та гліксопро- теїдні гормони та їх аналоги тощо. Очевидно, що ці речовини належать до різних фармакологічних груп, однак вони об’єднані в допінги з по­зицій цілей їх застосування — штучне створення фізичного стану спортсмена, сприятливого для досягнення ним спортивних цілей.

Мікробіологічні та інші біологічні агенти — це предмети і речови­ни біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнічні препарати, мікроорганізми, віруси, бактеріальні речовини, будь-яка інфекційна речовина або її носії, патогенні для людей і тварин тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров’я людей. До біологічних агентів відносять, наприклад, штами мікроорганізмів, речовини для обробки зерна, інші біологічно активні речовини і предмети — про­дукти біотехнологій.

Токсини — це сполуки (частина білкової природи) бактерійного, рослинного або тваринного походження, здатні при потраплянні до організму людини спричиняти захворювання або смерть (містяться в отрутах змій, павуків, скорпіонів). Особливу небезпеку для здоров’я населення становлять токсичні речовини, які при проникненні в орга­нізм людини через органи дихання, травлення або через шкіру можуть викликати затяжні або хронічні, у тому числі ракові, захворювання.

Продукти харчування чи інша продукція, радіоактивно забруднена понад допустимі рівні, — це продукти рослинного або тваринного по­ходження, призначені для вживання людьми, а також будь-яка інша продукція сільськогосподарського або іншого походження, що призна­чена для вживання худобою або для використання у промисловості чи у медицині, яка має на поверхні частинки радіоактивного матеріалу у вигляді пилу або містить радіоактивні частинки в клітинах рослин або тварин понад допустимі рівні.

Ряд складів злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засо­бів як кваліфікуючі ознаки передбачає здійснення незаконних дій, якщо їх предметом були особливо небезпечні наркотичні засоби і психотроп­ні речовини, а також наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги і прекурсори, отруйні та сильнодіючі речовини і лікарські за­соби у великих і особливо великих розмірах.

Назви (міжнародні незареєстровані і хімічні) особливо небезпечних наркотичних засобів і психотропних речовин подані відповідно в Спис­ках № 1 і 2 Таблиці 1 Переліку. Зокрема, до особливо небезпечних нар­котичних засобів віднесені, наприклад, героїн, кокаїновий кущ, кока- лист, макова соломка (концентрат з макової соломки), ефедрин. У свою чергу, особливо небезпечними психотропними речовинами визнані, на­приклад, катинон, ЛСД, ЛСД-25, парагексил, МДМА тощо.

Визначення невеликих, великих і особливо великих розмірів нар­котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що перебува­ють у незаконному обігу, проводиться на підставі наказу Міністерства охорони здоров’я України від 1 серпня 2000 р. № 188, яким затвердже­ні Таблиці (1, 2 і 3). Наприклад, незаконний обіг героїну у великих розмірах визнається, якщо його вага складає від 1,0 до 10,0 г, в осо­бливо великих — від 10,0 г і більше; макової соломки висушеної — у великих розмірах від 1 кг до 5 кг, в особливо великих — від 5 кг і більше; опію екстракційного — у великих розмірах від 50 г до 250 г, в особливо великих — від 250 г і більше. Так само визначені великі та особливо великі розміри незаконного обігу психотропних речовин і прекурсорів.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 серпня 2007 р. № 511 затверджено великі та особливо великі розміри отруйних та сильнодіючих лікарських засобів, які знаходяться у незаконному обігу. Так, наприклад, великим розміром отруйного лікарського засобу атро­піну та його солі (порошку) визначено вагу від 0,30 г до 3,00 г, а осо­бливо великим — є його вага від 3,00 г і більше; великим розміром кетаміну встановлено вагу від 5,0 г до 50,00 г, особливо великим — від 50.0 г і більше тощо. У свою чергу, для сильнодіючих лікарських за­собів, таких як, наприклад, буторфанол, великим розміром вважається вага від 0,24 г до 2,40 г, а особливо великим — від 2,40 г і більше, для дифенгідраміну (тверді форми) великим розміром є вага від 5,0 г до 50.0 г, особливо великим — від 50,0 г і більше тощо.

Об’єктивна сторона злочинів, що розглядаються, полягає у сус­пільно небезпечному і протиправному заподіянні шкоди здоров’ю населення. Кримінальна відповідальність за ці злочини відповідає міжнародним договорам України, які передбачають обов’язки держав переслідувати осіб, винних у незаконному обігу предметів, що станов­лять підвищену небезпеку для здоров’я населення, передусім нарко­тичних засобів. До них належать Єдина конвенція про наркотичні за­соби 1961 р.[4], Конвенція про психотропні речовини 1971 р.[5], Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і пси­хотропних речовин 1988 р.[6]

Як правило, ці злочини скоюються тільки шляхом дії, а деякі з них і бездіяльністю (наприклад, порушення правил зберігання і обліку наркотичних засобів, отруйних і сильнодіючих речовин, мікробіоло­гічних та інших біологічних агентів або токсинів).

Прості (основні) склади злочинів у сфері незаконного обігу наркотич­них засобів сконструйовані в основному як формальні (виняток становить заволодіння наркотичними засобами шляхом викрадення, привласнення, шахрайства і зловживання службовим становищем). Водночас деякі зло­чини проти здоров’я населення мають матеріальні склади (статті 325-327 КК), які передбачають два види наслідків: 1) створення загрози заподі­яння шкоди здоров’ю населення і 2) фактичне заподіяння такої шкоди.

Окрім того, матеріальні склади мають і деякі злочини з кваліфіку­ючими та особливо кваліфікуючими ознаками (наприклад, незаконне введення в організм наркотичних засобів, якщо воно заподіяло серед­ньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому або смерть (частини 2 і 3 ст. 314 КК), порушення встановлених правил обігу нар­котичних засобів, якщо воно спричинило їх нестачу у великих розмірах (ч. 2 ст. 320 КК), спонукання неповнолітніх до застосування допінгу, якщо воно заподіяло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 323 КК).

Там, де закон передбачає матеріальні склади, у тому числі наслідок у вигляді створення загрози заподіяння шкоди здоров’ю населення, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок. При на­слідках у вигляді фактичного заподіяння шкоди необхідно встановити, що саме це діяння, передбачене диспозицією статті, перебуває в причинному зв’язку з наслідком як необхідним і закономірним його результатом.

Суб’єктивна сторона злочину з формальним складом характери­зується прямим умислом. Важливе значення для кваліфікації злочину при цьому має встановлення наявності або відсутності мети збуту наркотичних засобів, радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції та інших предметів. У більшості злочинів з матері­альним складом вина є тільки умисною (наприклад, викрадення, при­власнення наркотичних засобів, заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовою особою своїм службовим становищем). Разом з тим для таких злочинів, як порушення правил боротьби з епі­деміями; порушення правил поводження з біологічними агентами чи токсинами; заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування, характерна необережна форма вини до наслідків, хоча самі дії (бездіяльність) у вигляді порушення правил можуть бути вчинені як умисно, так і через необережність.

Суб ’єкт цих злочинів, як правило, загальний, тобто будь-яка осуд­на особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за викрадення (крадіжку, грабіж, розбій) і вимагання наркотичних засобів, психотропних речо­вин або їх аналогів передбачена відповідальність осіб, які досягли 14-річного віку. Водночас тільки спеціальним суб’єктом можливе вчи­нення таких злочинів, як заволодіння наркотичними засобами шляхом зловживання службовим становищем, незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів, порушення правил поводження з наркотичними засобами, отруйними і сильнодіючими речовинами, біологічними агентами чи токсинами.

Таким чином, злочини проти здоров ’я населення — це передбачені кримінальним законом винні, суспільно небезпечні діяння, які створю­ють загрозу заподіяння шкоди або заподіюють фактичну шкоду здоров ’ю невизначеному колу осіб.

Частина 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311 і ч. 5 ст. 321 КК закріплюють заохочувальні норми, які передбачають обов’язкове і безумовне звіль­нення особи від кримінальної відповідальності за наявності певних передумов та підстав (добровільна здача наркотичних засобів, звернен­ня до лікувальної установи і початок лікування від наркоманії тощо).

Види злочинів проти здоров’я населення. Залежно від безпосе­реднього об’єкта, особливостей предмета та об’єктивної сторони зло­чини проти здоров’я населення можна поділити на такі групи:

злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров’я населення (статті 305-307, 309-311, 320 і 321 КК);

злочини, пов’язані з незаконним заволодінням наркотичними засо­бами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення (статті 308, 312, 313, 318 і 319 КК);

злочини, пов’язані з незаконним вживанням наркотичних і одур­манюючих засобів, а також допінгу (статті 314-317, 322-324 КК); інші злочини проти здоров’я населення (статті 325-327 КК).


§ 2. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів та інших предметів, небезпечних для здоров’я населення

 

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 305 КК). З об’єктивної сторони конт­рабанда — це незаконне переміщення наркотичних засобів, психотроп­них речовин, їх аналогів або прекурсорів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

За своєю конструкцією злочин, передбачений ч. 1 ст. 305 КК, на­лежить до злочинів з формальним складом. Він є закінченим з момен­ту фактичного незаконного переміщення через кордон вказаних пред­метів. Кримінальна відповідальність настає за сам факт незаконного переміщення цих предметів через кордон незалежно від того, чи зміг винний розпорядитися ними чи ні.

Із суб ’єктивної сторони контрабанда вчиняється у формі прямого умислу, за якого особа усвідомлює не тільки факт переміщення пред­мета злочину через митний кордон, а й бажає цього.

Мотиви контрабанди можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Найчастіше контрабанда здійснюється з користі, для на­живи, передачі наркотиків іншим особам, з метою збуту тощо.

Суб ’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 305 КК передбачає відповідальність за вчинення контрабанди повторно або за попередньою змовою групою осіб, а та­кож якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини або наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги чи прекурсори у великих розмірах.

Повторність має місце, якщо контрабанда здійснюється хоча б удруге, незалежно від того, була чи не була особа судимою за перший злочин.

Вчинення контрабанди за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо у вчиненому брали участь дві або більше осіб, які зазда­легідь домовилися про спільне її вчинення (ч. 2 ст. 28 КК). Поняття особливо небезпечних наркотичних засобів, поняття великого і осо­бливо великого розмірів розглядалися у § 1 цього розділу.

У частині 3 ст. 305 КК передбачена відповідальність за контрабан­ду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи пре­курсорів, вчинену організованою групою (ч. 2 ст. 28 КК), а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речови­ни, їх аналоги чи прекурсори в особливо великих розмірах.

 

Використання коштів, здобутих від незаконного обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 306 КК). Предметом злочину є фінансові кошти (гроші, цінні па­пери, акції), отримані в результаті наркобізнесу, а також об’єкти при­ватизації, обладнання та інше майно підприємств, організацій або установ, яке приватизоване або придбане за ці фінансові кошти.

Об ’єктивна сторона цього злочину може полягати в одній із таких дій: розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах; придбан­ня за такі кошти об’єктів, майна, що підлягають приватизації, чи облад­нання для виробничих та інших потреб; використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу вказаних предметів.

Розміщення передбачає відкриття від імені фізичної чи юридичної особи рахунка в банку або внесення коштів на існуючий рахунок, пере­ведення з іншого рахунка, вкладення грошей у фонди підприємств, організацій, установ або їх філії та інші легально існуючі структури, незалежно від форм власності.

Придбання — це купівля та інші форми отримання у власність об’єктів, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб. Способи придбання можуть бути різними (на аукці­оні, конкурсі, придбання акцій, шляхом оформлення договору купівлі- продажу тощо) і здійснюватися особисто, через довірених осіб, разом з іншими особами.

Придбання обладнання передбачає різні форми купівлі та отриман­ня у власність обладнання, механізмів, апаратури, техніки, виробничих і переробляючих ліній єдиного циклу тощо. Причому таке придбання здійснюється для виробничих та інших потреб, як правило, з метою їх використання за призначенням і отримання в майбутньому вигоди.

Використання коштів, здобутих внаслідок незаконного обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів з метою продовження незаконного обігу з вказаними предметами, передбачає подальше фінансування такої діяльності (наприклад, посів і вирощування рослин, що містять наркотики, їх виробництво, виго­товлення, переробка, зберігання, перевезення, пересилка тощо).

Закінченим злочин є з моменту здійснення будь-якої вказаної дії.

Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає наявність прямо­го умислу, поєднаного з метою продовження незаконного обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 306 КК передбачає вчинення вказаних дій повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах. Під великим розміром розуміють кошти, сума яких становить двісті та більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Інші кваліфікуючі ознаки розглядалися раніше при аналізі злочину, передбаченого ст. 305 КК.

 

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК). Об’єктивна сторона злочину пе­редбачає незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут нар­котичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Для наявності складу злочину досить вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Під незаконним виробництвом слід розуміти виготовлення нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів з використанням механізмів, промислових ліній і комплексів тощо. Причому виробни­цтво передбачає систематичну, постійну злочинну діяльність, що здійснюється, як правило, на професійній основі і з професійним об­ладнанням.

Незаконне виготовлення — це будь-які дії, внаслідок яких були отримані наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. Під виготовлення підпадають і дії з переробки, рафінування (очищення) з метою підвищення їх концентрації або наркотичного ефекту. Відпо­відальність за ст. 307 КК настає незалежно від способу виготовлення (в домашніх чи лабораторних умовах, шляхом хімічних реакцій тощо), їх виду та кількості.

Закінченим злочин вважається з моменту фактичного отримання (виходу) наркотичних засобів або психотропних речовин.

Придбання — це отримання наркотичних засобів або психотропних речовин у самого виготівника або інших осіб (купівля, отримання в об­мін, у рахунок сплати боргу, як дарування або позика, а також при­власнення знайденого). Причому придбання може бути як відшкоду­вальним, так і безвідплатним.

Придбання є закінченим злочином з моменту фактичного отриман­ня наркотичних засобів або психотропних речовин.

Під зберіганням слід розуміти фактичне володіння наркотичними засобами або психотропними речовинами (при собі, у приміщенні, в тайнику чи інших місцях). Причому для кваліфікації вчиненого не має значення, чи є винний власником чи ні, здійснюється зберігання тимчасово або постійно, а також місце зберігання.

Зберігання може здійснюватися як таємно, так і відкрито. Під збе­рігання підпадає також носіння наркотичних засобів і психотропних речовин. Зберігання цих предметів є триваючим злочином. Він вважа­ється закінченим вже з моменту первинного фактичного володіння ними.

Перевезення — це переміщення наркотичного засобу або психо­тропної речовини з одного місця в інше будь-яким транспортним за­собом, по землі, воді або у повітрі. Перевізником може бути як сам власник, так і інші особи, в тому числі й ті, які діють за винагороду.

Пересилання здійснюється у вигляді відправлення багажем або поштою. Закінченим злочин вважається з моменту відправки неза­лежно від того, отримав адресат наркотичні засоби або психотропні речовини чи ні. Якщо ж особа була затримана при оформленні доку­ментів на відправку, то її дії належить кваліфікувати як замах на пере­силку (статті 15 і 307 КК).

Збут — це будь-яка форма передачі або реалізації наркотичних засо­бів або психотропних речовин, в результаті якої вони переходять у во­лодіння і розпорядження інших осіб (продаж, дарування, обмін, переда­ча і оплата в борг, і навіть введення ін’єкцій іншій особі тощо).

Збут вказаних речовин, поєднаний із схилянням до їх вживання, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених стаття­ми 307 і 315 КК.

Збут є закінченим злочином з моменту передачі наркотичного за­собу і психотропної речовини іншій особі незалежно від того, розпо­рядилася вона ним чи ні.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою збуту наркотичних засобів або психотропних речовин.

У більшості випадків цей злочин вчиняється з корисливих мотивів і з корисливою метою.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 307 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315 і 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх ана­логів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування грома­дян, або збут чи передачу цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речо­вини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні нар­котичні засоби або психотропні речовини.

Під повторністю злочинних діянь слід розуміти здійснення хоча б однієї із злочинних дій, вказаних у ст. 307 КК, незалежно від того, була чи не була особа судима за першу з них.

Для кваліфікації вчинення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315 і 317 КК, або із залученням неповнолітнього, не має значення, досяг чи не досяг неповнолітній віку кримінальної відповідальності. Якщо він досяг 16-річного віку, то підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 307 КК.

Частина 3 ст. 307 КК передбачає відповідальність за дії, визначені у частинах 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речо­вини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із за­лученням малолітнього або щодо малолітнього.

 

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК). Об’єктивна сторона цього злочину така сама, як і злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 307 КК.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел та відсут­ність мети збуту, тобто подальшої передачі зазначених предметів або реалізації їх іншим особам.

Кваліфікуючі ознаки злочину такі самі, як і у ст. 307 КК.

Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і роз­почала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відпо­відальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

 

Посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК). Предметом злочину є насіння або рослини снотворного маку в кількості від ста п’ятисот чи конопель від десяти до п’ятидесяти рос­лин. Посів або вирощування інших рослин, які містять наркотичні речовини, не утворить складу цього злочину.

З об ’єктивної сторони цей злочин полягає в незаконному посіві або вирощуванні вказаних сільськогосподарських культур.

Посів — це дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеціально підготовлених, так і порожніх. Злочин визнається закінченим з момен­ту внесення насіння або розсади в ґрунт незалежно від подальшого проростання чи зростання рослин, розміру площі.

Вирощування — це догляд (рихлення, прополювання, букетировка, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами і сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання. Причому для наявності вказаного діяння не має значення, садив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими.

Закінченим злочин вважається з моменту здійснення дій, спрямо­ваних на поліпшення зростання вказаних культур, незалежно від того, чи був вирощений або зібраний урожай з ділянок, що обробляються. На кваліфікацію злочину не впливають ні розмір площі, що засіяна чи обробляється, ні належність земельної ділянки.

Суб ’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом. Винний усвідомлює, що здійснює посів або вирощування рослин, що містять наркотики і заборонені до обробітку, і бажає цього.

Мотиви, якими керується особа, можуть бути різними і на кваліфі­кацію злочину не впливають. У більшості випадків вони мають корис­ливий характер. Якщо посів або вирощування вказаних рослин здій­снюється з метою виготовлення наркотичних засобів, збуту урожаю, то вчинене утворює собою приготування до злочинів, вказаних у ст. 307 або ст. 309 КК. У цих випадках відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб ’єктом цього злочину може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 310 КК встановлена відповідальність за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель особою, яка була засуджена за статтею 310, чи яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 309, 311 і 317 КК, або вчинення зазначених дій за попередньою змовою групою осіб з метою збуту, а також неза­конний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількос­ті п’ятисот і більше рослин чи конопель у кількості п’ятдисяти і біль­ше рослин.

 

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (ст. 311 КК). Предметом цього злочину є прекурсори. Об ’єктивна сторона та ознаки, що станов­лять її зміст, аналогічні складу злочину, передбаченого ст. 307 КК.

Відмінна ознака, що стосується характеристики суб’єктивної сто­рони злочину, полягає в тому, що дії винний вчиняє з метою використан­ня для виробництва або незаконного виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин. Кваліфікуючі ознаки злочину розглядалися раніше при аналізі злочинів, передбачених статтями 305, 307 і 309.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 КК особа, яка добровільно здала пре­курсори, що призначалися для виробництва або виготовлення нарко­тичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх при­дбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної відповідальності за неза­конні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, переве­зення, пересилання (ч. 1 цієї статті).

 

Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК). З об’єктивної сторони цей злочин полягає в порушенні встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушенні правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, від­пуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів або речовин.

Порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів регулюється Законом України «Про обіг в Україні наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 р.[7] Ці питання регламентуються Положенням про порядок здійснення діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 1996 р. № 6[8]; наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 1997 р. № 356[9]; наказом Мінпрому України від 19 червня 1997 р. № 104, яким затверджена Інструкція про порядок виробництва, зберігання, перевезення і реалізації прекурсорів[10].

Відповідно до встановленого порядку культивування снотворного маку (опійного та олійного) чи конопель може здійснюватися тільки на підставах і в обсягах, передбачених державним замовленням. Ці питання вирішуються Мінагропромом, іншими органами, уповнова­женими Кабінетом Міністрів України. Дозвіл на заняття такою діяль­ністю дається на підставі ліцензії чи дозволу, що видаються уповно­важеними органами виконавчої влади.

Із суб’єктивної сторони цей злочин може бути вчинений як умис­но, так і через необережність.

Суб’єкт цього злочину — особа, уповноважена додержуватися встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, від­пуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур­сорів.

Частина 2 ст. 320 КК передбачає відповідальність за вчинення вказаних дій повторно або якщо вони спричинили нестачу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів у великих розмірах, або призвели до викрадення, привласнення, вимагання нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, або заволодінню ними шляхом шахрайства чи зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Характеристика цих кваліфікуючих ознак розглядалася при висвіт­ленні складів злочинів, передбачених статтями 305, 307, 312 і 313 КК.

 

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезен­ня, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних і силь­нодіючих речовин (ст. 321 КК). З об’єктивної сторони цей злочин полягає у незаконному виробництві, виготовленні, придбанні, пере­везенні, пересиланні або зберіганні з метою збуту, збуті отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, без спеціального на те дозволу.

Предметом цього злочину є отруйні і сильнодіючі речовини, а та­кож обладнання, призначене для їх виробництва чи виготовлення.

Інші ознаки складу злочину, зазначені у ст. 321 КК, аналогічні зло­чину, передбаченому ст. 307 КК.


§ 3. Злочини, пов’язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення

Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 КК).

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вказаних діях із заволо- діння наркотичними засобами.

Поняття «викрадення» (крадіжка, грабіж), «привласнення», «ви­магання», «заволодіння цими предметами шляхом шахрайства» пов­ністю відповідають їх аналізу щодо злочинів, передбачених статтями 185, 186, 189, 190 і 191 КК (див. розділ УІІ підручника).

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом.

Суб’єктом викрадення, вимагання і розбою є особа, яка досягла 14-річного віку; шахрайства — 16-річного віку, привласнення — особа, якій ці предмети ввірені або знаходяться у її віданні.

Частина 2 ст. 308 КК передбачає відповідальність за вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених стат­тями 306, 307, 310, 311, 314, 317 КК, або у великих розмірах, а також заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.

У частині 3 ст. 308 КК встановлена відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1 або 2 ст. 308 КК, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, або організованою групою, або шляхом розбою з метою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з на­сильством, небезпечним для життя і здоров’ я.

 

Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 312 КК). Об’єктивна сторона цього злочину та її ознаки аналогічні злочину, передбаченому ст. 308 КК.

Суб’єктивна сторона цього злочину, крім прямого умислу, перед­бачає і спеціальну мету — збут прекурсорів іншим особам або їх збут для виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Кваліфікуючі ознаки цього злочину висвітлені раніше при харак­теристиці складу злочину, передбаченого ст. 308 КК.

 

Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318 КК). Об ’єктивна сторона цього злочину виявляється в одній із дій: незаконному виготовленні, підробленні, використанні або збуті підроблених чи незаконно одер­жаних документів, які дають право на отримання наркотичних засобів чи психотропних речовин або прекурсорів, призначених для виробни­цтва або виготовлення цих засобів чи речовин.

Незаконне виготовлення документа передбачає будь-який спосіб виготовлення фальшивого документа, подібного до справжнього, який перебуває в обігу. Способи виготовлення можуть бути різними: за до­помогою технічних засобів, від руки, шляхом ксерокопіювання, з ви­користанням іншої техніки тощо.

Незаконне підроблення документів означає повну або часткову зміну змісту вже оформленого справжнього документа, а також скла­дання документа з внесенням до нього даних, які повністю або част­ково не відповідають дійсності.

Під використанням документа розуміють його пред’явлення до офіційних органів з метою отримання наркотичних засобів, психотроп­них речовин або прекурсорів.

Під збутом підроблених або незаконно отриманих документів слід розуміти будь-яку форму їх передачі або реалізації іншим особам. При­чому збут документа передбачає будь-який спосіб його відчуження: продаж, дарування, обмін, передача в борг, сплата боргу тощо.

Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, поєднаний з метою отримати замість документа наркотичні засоби або психотроп­ні речовини.

Суб ’єктом цього злочину є будь-яка особа.

Частина 2 ст. 318 КК передбачає відповідальність за вчинення зло­чину повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306-317 КК.

 

Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК). Предмет цього зло­чину — рецепт-документ, який дає право на придбання наркотичних засобів або психотропних речовин.

З об ’єктивної сторони цей злочин виражається в незаконній видачі рецепта на право придбання вказаних засобів і речовин. Згідно із Законом України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 р.1 видача лікарями рецептів громадянам на право придбання ними вказаних засобів і речовин здій­снюється на основі Правил, встановлених Міністерством охорони здоров’я України. Порушення цих Правил свідчить про незаконність видачі рецеп­та. Незаконна видача лікарем має місце у випадках, коли рецепт виданий особі, яка не має права на придбання наркотичних засобів або психотроп­них речовин як ліків; або в ньому збільшена кількість допустимої дози відпуску наркотичних засобів або психотропних речовин тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту видачі, тобто з моменту передачі незаконного рецепта іншій особі.

Суб ’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, поєднаним з корисливими мотивами чи з іншими особисти­ми інтересами.

Суб ’єктом цього злочину є лікар, який видав рецепт. Якщо неза­конний рецепт виписаний іншою особою, відповідальність настає за ст. 318 КК.

Частина 2 ст. 319 КК передбачає відповідальність за вчинення тієї самої дії повторно.

 

Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призна­ченого для виготовлення наркотичних засобів, психотропних ре­човин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (ст. 313 КК). Предметом цього злочину є обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів, психотропних ре­човин або їх аналогів.

Інші ознаки складу злочину, вказані у ст. 313 КК, аналогічні зло­чину, передбаченому ст. 308 КК.


§ 4. Злочини, пов’язані з незаконним вживанням наркотичних і одурманюючих засобів, а також допінгу

 

Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психо­тропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК). З об ’єктивноїсторони злочин полягає в незаконному введенні будь-яким способом наркотич­них засобів, психотропних речовин або їх аналогів в організм іншої особи всупереч її волі.

Під незаконним введенням розуміють будь-які примусові дії, спря­мовані на введення в організм іншої особи зазначених засобів і речовин (ін’єкція, шляхом додавання в їжу, лікарські препарати, напої тощо).

Способи примусового незаконного введення в організм іншої особи наркотичних засобів і психотропних речовин можуть бути різними — це обман, примушування, насильство. Лише їх застосування свідчить про введення в організм вказаних засобів і речовин всупереч волі іншої особи.

Слід зазначити, що спосіб введення, вид наркотичного засобу чи психотропної речовини, його кількість на кваліфікацію не впливають. Введення в організм іншої особи наркотичних засобів лікарем, хоч і всупереч волі цієї особи або без її згоди, з метою профілактики або лікування не містить складу цього злочину.

Суб ’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотиви, якими керується винний, можуть бути різними і на кваліфі­кацію не впливають.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 314 КК встановлена відповідальність за ті самі дії, якщо вони призвели до наркотичної залежності потерпілого або вчи­нені повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, перед­бачених статтями 306-312, 314-318 КК, або вчинені щодо двох чи більше осіб, або якщо вони заподіяли середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Частина 3 ст. 314 КК передбачає відповідальність за дії, передба­чені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебуває в безпорадному стані, чи вагітної жінки, або якщо вони були пов’язані з введенням в організм іншої особи особливо не­безпечних наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого.

 

Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 315 КК). З об’єктивної сторони схилян­ня до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це дії винного, спрямовані на те, щоб збудити в іншої осо­би бажання вжити їх. Стаття 315 КК передбачає особливий вид під­бурювання, причому воно може бути як одиничним, так і багаторазо­вим, що на кваліфікацію вчиненого не впливає. Схиляння може бути вчинене тільки у формі активної дії і тільки щодо конкретної особи. Способи схиляння можуть бути різними: умовляння, пропозиція, на­дання порад, прохання, лестощі, примушування, переконання, заляку­вання, підкуп, обіцянка винагороди або іншої вигоди, погроза припи­нити шлюбні або дружні відносини тощо. Перераховані дії можуть виражатися словесно, у конклюдентних діях, у письмовій формі, з ви­користанням техніки тощо.

Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямо­ваних на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити наркотичні засоби, незалежно від того, чи вдалося викликати у потерпілого це бажання.

Якщо при схилянні до вживання наркотичних засобів особа ще й збувала їх або сприяла їх викраденню, виробництву, виготовленню, придбанню, зберіганню, перевезенню або пересиланню, її дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 308 і 315 або 309.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і наявністю спеціальної мети — викликати у потерпілого бажання вживати наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа.

Частина 2 ст. 315 КК передбачає схиляння до вживання наркотич­них засобів, вчинене повторно або щодо двох чи більше осіб, або щодо неповнолітнього, а також особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 314 і 317 КК. При цьому винний усвідомлює або за всіма обставинами справи повинен був і міг усві­домлювати, що він збуджує бажання споживати наркотики саме в осо­би, яка не досягла 18-річного віку.

 

Незаконне публічне вживання наркотичних засобів (ст. 316 КК). Об’єктивна сторона цього злочину характеризується діями, які по­лягають у публічному або груповому незаконному вживанні наркотич­них засобів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спор­тивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян.

Під публічним вживанням слід розуміти відкрите вживання нарко­тичних засобів у присутності третіх осіб, які усвідомлюють характер того, що відбувається.

Вчинення цих дій групою осіб передбачає, що у процесі вживання наркотичних засобів беруть участь дві або більше осіб. Присутність сторонніх осіб при цьому не обов’язкова. Для кваліфікації не має зна­чення, вживали учасники групи наркотичні засоби послідовно чи одно­часно.

Місцем вчинення злочину є територія, призначена для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, або інші місця масового перебування громадян (пляжі, вокзали, парки, дитячі майданчики, вулиці, площі, підземні переходи тощо).

Закінченим злочин є з моменту вживання (прийняття) наркотично­го засобу незалежно від того, чи доведений винний до стану наркотич­ного сп’яніння.

Із суб’єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умис­лом.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 316 КК передбачає відповідальність за вчинення тих самих дій повторно або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317 і 318 КК.

 

Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 317 КК). З об ’єктивної сторони цей зло­чин характеризується вчиненням однієї з таких дій: організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготов­лення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою.

Під організацією таких місць слід розуміти злочинні дії, спрямо­вані на пошук приміщення, будівлі, споруди, приготування, пристосу­вання частини будівлі, будинку, сараю, куреня тощо для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Організація вважається закінченою з моменту створення місць для вчинення цих дій.

Утримання місць — це використання приміщення або іншого, спеці­ально пристосованого місця для вживання, виробництва чи виготовлення зазначених предметів. Власник місць може забезпечувати клієнтів необ­хідним обладнанням, інструментом, пристосуваннями, можливістю без­перешкодного перебування у приміщенні в стані наркотичного сп’яніння. Утримання цих місць є триваючим злочином, який полягає у безперерв­ному систематичному вчиненні такої злочинної діяльності.

Надання приміщення полягає у дозволі незаконного вживання, ви­робництва чи виготовлення зазначених предметів у приміщенні, яким винний користується або яке знаходиться в його власності. Відпові­дальність настає як при неодноразовому, так і при разовому наданні приміщення.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених дій.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою — створити сприят­ливі умови для вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів і психотропних речовин.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа.

Частина 2 ст. 317 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього.

 

Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів (ст. 322 КК). Цей злочин відрізняється від злочину, передбаченого ст. 317 КК, лише предметом, яким є лікарські та інші засоби, що вживаються з метою одурманення потерпілого.

 

Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК). Предметом цього злочину є допінг — засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

З об ’єктивної сторони під спонуканням слід розуміти дії винного, спрямовані на те, щоб збудити намір, бажання застосувати допінг не­повнолітнім. Спонукання може бути вчинене тільки у формі активної поведінки. Способи і засоби можуть бути різними, наприклад умов­ляння, пропозиції, прохання, переконання тощо.

Закінченим злочин вважається з початку дій, спрямованих на спо­нукання неповнолітньої особи до застосування допінгу.

З суб ’єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом, що поєднується із спеціальною метою — викликати у потерпілого бажання застосувати допінг.

Суб ’єктом цього злочину є будь-яка особа, яка досягла 18-річного віку.

Частина 2 ст. 323 КК передбачає відповідальність за ту саму дію, вчинену повторно щодо двох чи більше осіб або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317, 324 КК.

У частині 3 ст. 323 КК передбачена відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1 або 2 статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки.

 

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (ст. 324 КК). Предметом злочину є одурманюючі засоби, які не є нар­котичними або психотропними, або їх аналогами.

З об ’єктивної сторони цей злочин виражається у схилянні неповно­літніх до вживання одурманюючих засобів.

Поняття схиляння те саме, що і в злочині, передбаченому ст. 315 КК.

Потерпілим від злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Із суб ’єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом і наявністю мети — викликати у конкретної особи бажання вживати одурманюючі засоби.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 18-річного віку.


§ 5. Інші злочини проти здоров’я населення

 

Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфек­ційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК). З об’єк­тивної сторони цей злочин передбачає: порушення санітарних правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим інфекційним захворю­ванням (отруєнням) і боротьби з ними; настання наслідків у вигляді створення реальної можливості поширення епідемічних, інших інфек­ційних або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або поши­рення названих захворювань; причинний зв’язок між допущеними порушеннями та будь-яким із названих наслідків.

Санітарні правила та норми щодо запобігання та боротьби з епіде­мічними, іншими інфекційними захворюваннями та масовими неін- фекційними захворюваннями (отруєннями) встановлюються відповід­но до Основ законодавства України про охорону здоров’ я від 19 листопада 1992 року № 2801 -XII[11], Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ[12] та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами від 13 березня 2007 року № 723-V1. Епідемічними визнаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масово поширюватися серед населення на відпо­відній території за короткий проміжок часу. Інші інфекційні захворю­вання — це різні хвороби людей, що передаються один одному (напри­клад, холера, чума, малярія тощо). Масові неінфекційні захворювання (отруєння) — це масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів се­редовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та ін­ших видів діяльності, продукції, робіт, послуг.

Санітарні правила та норми, про які йдеться в ст. 325 КК перед­бачають вчинення відповідними органами та службовими особами медико-санітарних заходів, спрямованих на запобігання або боротьбу з епідемічними та іншими інфекційними захворюваннями, а також масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями).

Порушення цих правил може полягати в їх невиконанні або не­належному виконанні (наприклад, в’ їзд на територію України іно­земця з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодав­ством України).

Порушення правил має бути причинно пов’язано або з поширенням епідемій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

Із суб’єктивної сторони порушення встановлених правил може бути вчинено умисно або через необережність, але щодо наслідків можлива тільки необережність.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, в тому числі і службова.

Частина 2 ст. 325 КК встановлює відповідальність за ті самі діяння, що передбачені у частині 1 ст. 325 КК, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей розуміють смерть хоча б однієї особи; інші тяжкі наслідки — це спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам; спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; зараження захворюванням кількох осіб, запо­діяння значної матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі.

 

Порушення правил поводження з мікробіологічними або інши­ми біологічними агентами чи токсинами (ст. 326 КК). Об’єктивна сторона цього злочину характеризується:

1) діяннями у вигляді порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення або інших правил поводження з біологічними агентами і токсинами;

2)  наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей, або на­стання інших тяжких наслідків, або заподіяння шкоди здоров’ю по­терпілого;

3)  причинним зв’язком хоча б між одним із зазначених діянь і од­ним із названих наслідків.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ[13] підпри­ємства, установи і організації зобов’язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і поховання мікроорганізмів, інших біоло­гічно активних речовин і предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і вжива­ти заходів з попередження і ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних чинників на довкілля та здоров’я людини.

Підприємства і громадяни-підприємці, здійснюючи зазначені дії, зобов’язані дотримуватися санітарних норм, що гарантують безпеку для здоров’я населення і довкілля. Ці ж вимоги поширюються на тран­зитне транспортування через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров’я видів сировини, ко­рисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафто­продуктів, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами (ст. 25 Закону України «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ)[14].

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Таке порушення може ви­ражатися в невиконанні зазначених правил або в їх неналежному ви­конанні.

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких на­слідків передбачає виникнення реальної можливості настання смерті людини або захворювання хоча б однієї людини на хворобу, небезпеч­ну для її здоров’я.

Заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого означає фактичне захво­рювання внаслідок зазначених дій хоча б однієї особи (за винятком того, хто брав участь у вчиненні цього злочину). Злочин визнається закінченим з моменту настання будь-якого названого наслідку.

Із суб ’єктивної сторони порушення зазначених правил може бути умисним або необережним, а щодо наслідків — тільки необережним.

Суб ’єкт цього злочину — спеціальний, тобто особа, на яку покла­дений обов’язок дотримуватися правил поводження із зазначеними предметами.

Частина 2 ст. 326 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Про наслідки у вигляді загибелі людей або спричинення інших тяжких наслідків зазначено при аналізі ст. 325 КК.

 

Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених про­дуктів харчування чи іншої продукції (ст. 327 КК). З об ’єктивної сторони цей злочин передбачає дії (заготівлю, перероблення або збут ра­діоактивно забрудненої продукції) і наслідки у вигляді: створення за­грози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподі­яння шкоди здоров’ю потерпілого, а також причинний зв’язок хоча б між однією із зазначених дій і одним із названих наслідків.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, — це дії зі збору врожаю сільсько­господарських культур, ловлі риби, добутку дичини, збору грибів, плодів диких рослин тощо. Переробка цієї продукції — це вплив будь- яким способом на продукти харчування або іншу продукцію з метою надання їм придатності для вживання як у готовому вигляді, так і як напівфабрикату (сушка, заморожування, витягнення, кип’ ятіння, змі­шання тощо). Збут — це випуск будь-яким способом в обіг продуктів харчування або іншої радіоактивно забрудненої продукції. Такий ви­пуск може бути відплатним (продаж, обмін) або безвідплатним (дару­вання, пригощання).

Про наслідки у вигляді створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров’ю потерпі­лого зазначено при аналізі ст. 325 КК.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умислом щодо діяння і необережністю щодо зазначених наслідків. Обов’язковою ознакою заготівлі і перероблення продуктів харчування чи іншої радіо­активно забрудненої продукції є наявність мети збуту такої продукції.

Заготівля і перероблення цієї продукції для власних потреб не утворює злочину.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

 

Контрольні запитання

1. Які виділяються види злочинів проти здоров’я населення?

2. Що є предметами або засобами вчинення злочинів проти здоров’ я населення?

3. Як визначається родовий об’єкт злочину у сфері обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів?

4. Які ознаки визначають об’єктивну сторону контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

5. Хто може бути суб ’ єктом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів? Які є особливості кваліфікації дій службових осіб, які вчи­нили ці злочини з використанням службових повнова­жень?

6. Що слід розуміти під великим та особливо великим розміром наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин та лікар­ських засобів?

7. Які умови та підстави передбачає КК для звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

 


[1] Далі, якщо не обумовлено інше, наркотичних засобів.

[2] Відом. Верхов. Ради України. - 2007. - № 10. - Ст. 89.

[3] Офіц. вісн. України. - 2000. - № 19. - Ст. 789.

[4] Україна в міжнародно-правових відносинах [Текст]. - К. : Юрінком, 1996.

[5] Там само.

[6] Там само.

[7] Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 36. - Ст. 317.

[8] Зб. постанов Уряду України. - 1996. - № 5. - Ст. 151.

[9] Офіц. вісн. України. - 1998. - № 8. - С. 133.

[10] Там само. - № 35. - С. 115.

[11] Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.

[12] Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218.

[13] Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

[14] Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218.