Розділ 11. Виконання покарання у виді виправних робіт

§ 1. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт
§ 2. Умови відбування покарання у виді виправних робіт
§ 3. Порядок притягнення засуджених до відбування покарання у виді виправних робіт
§ 4. Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт
§ 5. Порядок зняття з обліку осіб, засуджених до виправних робіт

§ 1. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт

Застосування виправних робіт як вид кримінального покарання має більш ніж 80-річну практику. За часів свого існування називалися вони по-різному — “обов'язкові громадські роботи”, “виправно-трудові”, “примусові роботи без тримання під вартою”, але сутність їх залишалася незмінною — обов'язкова праця з проживанням вдома. Вони були альтернативою позбавлення волі, особливо його коротких строків, відбувалися як за місцем роботи, служби, так і на тяжких фізичних роботах з благоустрою міст, проведення ремонтів, будівництва, земляних, меліоративних та інших робіт, призначалися на різні строки, мали різні правообмеження.
Нині виправні роботи у практиці застосування кримінальних покарань посідають значне місце, вони передбачені приблизно у 60% усіх статей Особливої частини Кримінального кодексу України, мають важливе попереджувальне і виховне значення відносно осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості і виправлення яких можливе без ізоляції від суспільства на основі участі засуджених у суспільно-корисній праці, в поєднанні з заходами громадського впливу з боку колективу, в якому вони працюють. Статистика свідчить, що рік у рік застосування такого покарання, як виправні роботи, знижується — якщо у 1992 р. на обліку в інспекціях перебувало 38,3 тисяч засуджених, то в 2000 р. — 17,4 тис.; У 2001 р. - 16,6 тис.; у 2002 р. - 13,9 тис.
Новий Кримінальний кодекс 2001 р. вніс певні зміни в призначення цього виду покарання. Якщо раніше відбування виправних робіт було можливим або за місцем роботи засудженої особи, або в інших місцях, які визначалися органом виконання покарання в межах регіону проживання засудженого, то нині, в умовах зростаючого безробіття, вони застосовується відносно осіб, які мають постійну роботу, і відбуваються тільки за місцем роботи, що має за мету виправлення в звичайних Для нього умовах праці, та запобігання вчиненню засудженим нового злочину, причому на підприємствах, в установах, організаціях незалежно ВЩ форми власності, на відміну від попереднього кодексу, що передбачав відбування покарання лише на підприємствах державної і суспільної форми власності (ст. 41 КВК України).
Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р. на відміну від Виправно-трудового значно послабив каральний вплив на засуджених під час відбування покарання. Якщо раніше чергова відпустка не надавалася засудженому до виправних робіт зовсім, то тепер засудженим до цього покарання щорічна відпустка надається, але час її, як правило, не зараховується до строку відбування покарання. Раніше включення часу відбування покарання у виді виправних робіт до загального трудового стажу для основного контингенту засуджених було лише можливістю при певних обставинах, за новим КВК це — законна реальність.
Станом на 1 січня 2003 р. на обліку в кримінально-виконавчій інспекції перебувало 6284 особи, засуджених до виправних робіт, з них 11 неповнолітніх.
Виправні роботи застосовуються лише як основна міра кримінального покарання у разі:
а) коли така міра покарання передбачена санкцією статті кримінального закону;
б) призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом (ст. 69 КК України);
в) заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням (ст. 82 КК України);
г) коли виправними роботами замінюється штраф у випадках злісного ухилення від його сплати (ст. 53 КК України).
Цей вид покарання призначається тільки працездатним особам з урахуванням, по можливості, їх спеціальності. Тому воно не може бути застосовані до вагітних жінок і жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, осіб, які досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Щодо неповнолітніх слід враховувати забезпечення належного нагляду за їх поведінкою і здобуттям ними виробничої кваліфікації, саме через це виправні роботи не призначаються неповнолітнім, які не досягли шістнадцятирічного віку.
Виправні роботи призначаються строком від шести місяців до двох років, для неповнолітніх від 2 місяців до 1 ріку з відрахуванням із заробітку засуджених від 10 до 20% в доход держави протягом строку відбування покарання. Вибір конкретних розмірів відрахувань із заробітку залежить від обставин конкретної справи: тяжкості вчиненого злочину, його характеру, особи винного, його матеріального, майнового, сімейного становища і вимог закону про індивідуалізацію покарання. Мінімальний відсоток відрахувань на практиці застосовується також і Д° неповнолітніх — від 5 до 10%.
Порядок і умови виконання кримінального покарання у виді виправних робіт регулюються статтями 41 — 46 КВК України, а також Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України від 19 грудня 2003 р. №270/1560.
Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання. Виконання цього покарання і контроль за поведінкою засуджених покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого з метою його виправлення та недопущення вчинення ним нового злочину та інших правопорушень — на відповідні органи внутрішніх справ (ст. 41 КВК України).
Документами, що підтверджують наявність підстав притягнення засудженого до відбування виправних робіт, є:
а) копія вироку суду (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання;
б) при застосуванні акту помилування у разі заміни покарання або його невідбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України — копія розпорядження Управління з питань помилування Адміністрації Президента України про виконання Указу Президента України про помилування;
в) при заміні покарання або його невідбутої частини виправними роботами в зв'язку з законом про амністію на підставі ч.З ст. 86 КК України — копія постанови (ухвали) суду.
Після надходження копії вироку до органу виконання покарання відомості про особу, засуджену до виправних робіт без позбавлення волі, реєструються в спеціальному журналі обліку, на кожного засудженого заповнюється облікова картка та заводиться особова справа. Після цього в 10-денний термін інспекція надсилає повідомлення:
а) до суду, який виніс вирок, про прийняття його до виконання;
б) до установи, з якої було звільнено засудженого, у разі заміни невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі виправними роботами;
в) до відповідного військового комісаріату про взяття на облік осіб, засуджених до виправних робіт, які підлягають призову на дійсну військову службу;
г) до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб — сторожову картку;
д) до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті про взяття засудженого на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття;
е) до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого до виправних робіт про необхідність поставлення цієї особи на профілактичний облік міліції та здійснення контролю за її поведінкою і способом життя за місцем проживання.
Працівники служби дільничних інспекторів та кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських та районних органів внутрішніх справ щомісячно перевіряють засудженого за місцем проживання та один раз на квартал довідкою інформують про результати перевірок органи виконання покарання. Додають до них матеріали перевірки (пояснення, рапорти та ін.), які долучаються до справ засуджених. Виявляють факти порушення засудженими громадського порядку, застосування до них заходів адміністративного впливу і повідомляють про це інспекцію: Вносять відповідні записи до профілактичних карток цих засуджених. Вони також проводять із засудженими індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження антигромадської поведінки та вчинення ними нових злочинів.
Виконання покарання у виді виправних робіт включає в себе певний перелік обов'язків, що покладається на різних суб'єктів і перш за все на кримінально-виконавчу інспекцію, працівники якої:
а) ведуть персональний облік засуджених;
б) роз'яснюють порядок та умови відбування покарання засудженим і власникам підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем роботи засуджених і контролюють його;
в) проводять виховну роботу із засудженими особами, індивідуальні бесіди;
г) застосовують заходи заохочення і стягнення, докладають зусиль щодо організації індивідуального шефства над неповнолітніми засудженими, проводять роз'яснювальну роботу з батьками засуджених неповнолітніх;
ґ) через відповідні центри зайнятості населення направляють на роботу осіб, засуджених до виправних робіт, які на час виконання вироку не працюють або були звільнені з роботи відповідно до законодавства про працю;
д) установлюють періодичність та дні проведення реєстрації засуджених осіб і проводять її;
е) контролюють правильність і своєчасність відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт та перерахування утриманих сум у дохід держави.
Якщо буде встановлено невиконання цих та інших вимог КВК України, надсилають матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом (ч. 2 ст. 44 КВК України).
Працівники кримінально-виконавчої інспекції підтримують постійні контакти з власниками підприємств та трудовими колективами з метою своєчасного отримання інформації про застосування до засуджених заходів заохочення, стягнення, звільнення з роботи та ухилення їх від відбування покарання. Здійснюють у разі потреби контрольні перевірки за місцем роботи засудженого не менше ніж два рази протягом строку відбування покарання і за результатами перевірки складають акт у двох примірниках, один з яких залишається на підприємстві, а другий з відміткою про ознайомлення власника підприємства зберігається в справі засудженого та використовується для контролю за усуненням виявлених недоліків. Контролюють поведінку засуджених до виправних робіт, з цією метою один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися засуджені особи до адміністративної відповідальності. Постійно підтримують контакти з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх при міських та районних держадміністраціях. Уносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин. Організовують початковий розшук засуджених до виправних робіт, місцезнаходження яких невідоме, та передають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення їх розшуку. В разі ухилення засуджених від відбування покарання у виді виправних робіт направляють до прокуратури подання разом з матеріалами для вирішення питання про притягнення таких осіб до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 46 КВК; ч. 2 ст. 389 КК України), проводять аналіз роботи щодо виконання покарання у виді виправних робіт та в необхідних випадках уносять пропозиції для її удосконалення. У встановлені законодавством терміни розглядають заяви і скарги з питань виконання та відбування виправних робіт, уживають заходів щодо усунення вказаних у заявах недоліків.

§ 2. Умови відбування покарання у виді виправних робіт

Засудження до виправних робіт визначає особливий правовий статус особи, до якої застосована ця міра покарання. Вона виконує обов'язки та користується правами людини і громадянина, встановленими законодавством України, за винятком обмежень, передбачених для засуджених чинним законодавством, вироком суду, порядком відбування Цього покарання.
Каральні властивості покарання у виді виправних робіт знаходять своє втілення у багатьох правових обмеженнях, які відчувають на собі особи, засуджені до нього, протягом всього строку, зокрема:
- із заробітку засуджених до виправних робіт проводяться відрахування в дохід держави (ст. 57 КК, ст. 45 КВК України);
- протягом строку відбування покарання засудженим забороняється виїжджати за межі України, переводитися на іншу посаду чи роботу, звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бути наданий після перевірки обгрунтованості заяви засудженого та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість його працевлаштування (ч. 1 ст. 42 КВК України);
- незарахування часу чергової відпустки до строку відбування покарання (ч. 2 ст. 42 КВК України);
- у разі злісного ухилення засудженого від відбування покарання інспекція надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України;
- згідно зі ст. 88 КК України засудження до виправних робіт тягає за собою судимість.
Засуджений до виправних робіт повинен неухильно додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, не допускати прогулів і порушень трудової дисципліни, повідомляти про зміну місця проживання, періодично з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції на реєстрацію. У разі невиконання цієї вимоги без поважних причин він може бути підданий приводу. Поважними причинами неявки засудженого до органу виконання покарання в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом, які документально підтверджені.

§ 3. Порядок притягнення засуджених до відбування покарання у виді виправних робіт

Після оформлення у встановленому порядку документів стосовно засуджених до виправних робіт інспекція не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду, заздалегідь уточнивши місце роботи засудженого, направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про щомісячне відрахування визначеної судом частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави. Кожного засудженого після взяття на облік негайно викликають до інспекції на бесіду, під час якої йому роз'яснюються порядок та умови відбування виправних робіт, заходи заохочення та стягнення, які можуть бути до нього застосовані, відповідальність за ухилення від відбування виправних робіт, про що у засудженого береться підписка, де він власноручно зазначає про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до виправних робіт. Крім цього, засуджений заповнює анкету. Якщо з'ясується, що на час звернення вироку до виконання засуджений не працює, він надає письмове пояснення, в якому вказує причину звільнення з роботи. Після цього йому видається направлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування — 15 днів та роз'яснюється, що він не має права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфікації. Якщо засуджений без поважної причини не працевлаштувався в установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості населення, він викликається до інспекції і надає письмове пояснення про причини ухилення від відбування покарання. Офіційно йому виноситься застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування покарання від засудженого береться письмове пояснення, виноситься письмове застереження у виді попередження та надається ще 10 днів для працевлаштування.
Якщо засуджений знову без поважної причини не працевлаштувався у встановлений термін і не став на облік у центрі зайнятості населення, працівник інспекції, узявши довідку про це з відповідного центру зайнятості, надсилає подання, копію вироку та матеріали, які свідчать про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.
У разі, коли засуджена особа працює у приватного підприємця, після взяття її на облік вона подає до інспекції копію трудового договору, який обов'язково укладається в письмовій формі і в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи реєструється в державній службі зайнятості за місцем проживання роботодавця та у відділі реєстрації фізичних осіб державної податкової інспекції.
Працівник інспекції виносить постанову про встановлення днів реєстрації щодо кожної засудженої особи окремо і контролює явку на реєстрацію, періодичність якої встановлюється від одного до шести разів на квартал і залежить від вчиненого злочину та ставлення засудженого до відбування покарання. Про встановлення кількості і днів реєстрації кожному засудженому оголошується індивідуально під підпис. Зміна періодичності реєстрації можлива лише за постановою працівника інспекції.
Так само працівник інспекції може надавати засудженій особі дозвіл на виїзд за межі України тільки у випадках направлення його у відрядження з місця роботи, потреби проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновителі, усиновлені, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно Підтверджуватися документально. Про прийняте рішення щодо дозволу на виїзд або відмову виноситься мотивована постанова, яка видається засудженій особі.
Стосовно засуджених, які за висновком лікарсько-трудової експертної комісії визнані непрацездатними після постановлення вироку суду під час відбування покарання, працівник інспекції направляє до суду подання про заміну виправних робіт штрафом відповідно до ч. З ст. 57 КК, ч. 5 ст. 42 КВК України, із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт. Відносно особи, засудженої до виправних робіт, яка після винесення вироку суду досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, інспекція, зібравши необхідні документи, направляє подання до суду про звільнення її від покарання (ч. 6 ст. 42 КВК України). При цьому до вирішення зазначених питань судом відбування покарання у виді виправних робіт зупиняється.

§ 4. Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт

Строк покарання у виді виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилися відрахування. Початком строку вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого, але не раніше від дня набрання вироком чинності.
Обчислення строку відбування покарання проводиться на підставі відомостей про роботу засудженого на підприємстві, які кожного місяця надсилаються власником підприємства до інспекції. У відомостях зазначаються кількість робочих днів за графіком на підприємстві, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочих днів, кількість і причини невідпрацьованих ним днів, кількість днів тимчасової непрацездатності за листом непрацездатності та з інших причин, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду. Якщо засуджений працює у приватного підприємця, такі відомості надсилаються до інспекції за його підписом.
Таким чином, число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не менше за число робочих днів згідно з графіком роботи даного підприємства, які припадають на кожний місяць установленого судом строку покарання. Якщо кількість днів, які зараховуються у строк відбування покарання в даному місяці, перевищує кількість робочих днів за графіком, то в строк відбування покарання зараховується один календарний місяць. Якщо ж засуджений не відпрацював необхідної кількості робочих днів встановленого судом строку покарання і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у цей строк, то відбування виправних робіт продовжується до повного відпрацювання засудженим значеної кількості днів.
До строку відбування виправних робіт також зараховується:
- час, протягом якого засуджений не працював з поважних причин , відповідно до закону, зберігалася заробітна плата, а також час, коли засудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі, організації через її відсутність, що повинно бути підтверджено наказом або витягом з нього по підприємству;
- час, протягом якого засуджений перебував на обліку в державній службі зайнятості і йому було надано статус безробітного;
- час, протягом якого засуджений перебував під вартою у зв'язку з учиненням злочину, за який відбуває виправні роботи. У строк відбування виправних робіт зараховується один день ув'язнення за три дні виправних робіт відповідно до ч. 4 ст. 338 КПК України.
У строк відбування покарання не зараховується:
- час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням або діями, пов'язаними з ними, грубим порушенням правил техніки безпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень;
- час відбування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт;
- час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбування виправних робіт у разі, якщо вина в учиненні злочину доведена в установленому порядку.
Як уже зазначалося, із заробітку засудженого до виправних робіт згідно з вироком суду проводяться відрахування в розмірі від 10 до 20% в дохід держави. Провадяться вони за місцем роботи з усієї суми заробітку без виключення з неї податків та інших платежів, незалежно від наявності інших претензій до засудженого за виконавчими документами (стягнення аліментів, матеріальної шкоди тощо) за кожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати, і починаються з наступного дня після надходження копії вироку та повідомлення на підприємство, але не раніше, ніж вирок набрав законної сили (ч. 2 ст. 42 КВК України).
Якщо засуджений працює за сумісництвом на кількох підприємствах, то відрахування провадяться за кожним місцем його роботи в розмірі, установленому вироком суду. Коли засуджений працює на роботах з періодичним нарахуванням заробітної плати (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), то відрахування провадяться у міру її нарахування. В разі, коли особа, яка відбуває виправні роботи, призивається на військові збори, то відрахування провадяться із заробітку, який нараховується їй за місцем роботи.
При проведенні відрахувань із заробітку засудженого до виправних Робіт в нього включається як грошова, так і натуральна частина його прибутку. Натуральна частина прибутку залишається в розпорядженні підприємства, а її вартість за державними закупівельними цінами переаховується в дохід держави.
Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержуються в порядку загальнообов'язкового державного соціального страхування соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, що виплачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням, та з інших компенсаційних виплат.
Утримані в дохід держави кошти підприємства передають до Державного бюджету через банківські установи України. В такому ж порядку перераховують кошти і приватні підприємці, а необхідні документи про це щомісяця надсилають до інспекції. Якщо засуджена особа сама З є приватним підприємцем або фермером, то сума щомісячних утримань 5 визначається, виходячи з прогнозованого прибутку. Кінцевий розрахунок здійснюється за підсумками року, виходячи з розміру отриманого нею прибутку, відомості про це інспекція одержує у податкових органах за місцем проживання засудженого.
Працівники інспекції здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених, щомісяця відвідують установи казначейств з метою отримання виписок з поточних рахунків і копій платіжних доручень. Отримані дані звіряються з відомостями, що надходять з бухгалтерій підприємств, і заносяться до облікової картки засудженого. Самі ж відомості, копії платіжних доручень та виписок З поточних рахунків підшиваються до особової справи засудженого. Одержання утриманих коштів готівкою забороняється законом.
З метою виявлення засуджених осіб, які працюють за сумісництвом, працівники інспекції один раз на шість місяців направляють запити до податкової адміністрації.
У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог, передбачених ст. 44 КВК України, працівник інспекції надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Якщо засуджений відбув призначений строк виправних робіт, але відрахування з його заробітної плати через її затримку не були вчасно перераховані в дохід держави в повному обсязі (що підтверджено розрахунковими відомостями з місця роботи засудженого), то такий засуджений знімається з обліку, а його облікова картка вноситься до картотеки дебіторської заборгованості в інспекції, де вона перебуває до того часу, поки підприємство не перерахує всіх належних коштів. При цьому інспекцією вживаються заходи щодо перерахування зазначених коштів.
Нагляд за точним додержанням законів при виконанні виправних робіт покладений на Генерального прокурора України і підпорядкованих йому прокурорів. Здійснюючи вищий нагляд за додержанням законів прокурор зобов'язаний вживати заходів до усунення виявлених порушень поновлення порушених правил і притягнення в установленому законом порядку до відповідальності винних осіб.
Засуджені, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт, залишаються суб'єктами трудових правовідносин. Адміністрація або власник підприємства, установи, організації за місцем відбування покарання Має своє коло обов'язків, передбачених статтями 44 та 46 КВК України: щомісячне відрахування визначеної вироком суду частини заробітної плати і перерахування утриманої суми в дохід держави; додержання порядку і умов відбування покарання; своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання, переведення його на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення; щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі, організації, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду, кількість прогулів, днів тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності та інших причин.
Сумлінна робота і зразкова поведінка засудженого в період відбування покарання є підставою для застосування до нього заходів заохочення. Саме за цих підстав є можливість, враховуючи думку трудового колективу, зарахувати час щорічної відпустки (яка незалежно від форми власності підприємства складає не менше 24 календарних днів) до строку відбування покарання. За наявності зазначених підстав за 10 днів до надання засудженій особі щорічної відпустки працівник інспекції вносить мотивовану постанову і направляє її на підприємство для проведення необхідних, встановлених законом відрахувань у дохід держави.
При зверненні інспекції до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання штрафом характеристика засудженого і викладена в ній думка власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засудженого враховуються при остаточному вирішенні цього питання. Власник підприємства може призначити працівника, який буде проводити із засудженим виховну роботу, контролювати його поведінку, виконання визначених для нього робіт, застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені законодавством про працю.
Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання у виді виправних робіт або заміну невідбутої частини покарання штрафом готується інспекцією спільно із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх відносно засудженого, який відбув установлену КК України частину строку покарання і довів °воє виправлення. Усебічно вивчивши матеріали про поведінку засудженої особи на виробництві та в побуті, ставлення до праці за період відбування покарання, інспекція надсилає до суду особову справу та подання про умовно-дострокове звільнення.
За порушення порядку та умов відбування покарання у виді виправних робіт до засудженого може застосовуватися інспекцією стягнення у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 46 КВК України). Перед накладенням стягнення засуджений дає письмове пояснення про причини допущеного порушення, яке підлягає перевірці і долучається до його особової справи.
Відносно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді виправних робіт, інспекція надсилає прокуророві матеріали, що свідчать про ухилення для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.
Ухиленням засудженого від відбування покарання вважається:
- невиконання встановлених обов'язків;
- порушення порядку та умов відбування покарання;
- вчинення проступку, за який його було притягнуто до адміністративної відповідальності;
- допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а також більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Порушником визнається також засуджений, який не з'явився без поважної причини до інспекції або виїхав без дозволу інспекції за межі України.
Якщо місцезнаходження засудженого до виправних робіт невідоме або він зник з постійного місця проживання, а також у разі неприбуття після звільнення з місць обмеження або позбавлення волі до обраного місця проживання, працівники органу виконання покарання опитують рідних, сусідів, знайомих (установлюють його можливе місцеперебування за межами місця проживання), співпрацівників засудженого з метою встановлення його зв'язків та можливого місцезнаходження; надсилають запити до ЖЕКу, селищної, сільської або міської ради, проводять перевірки за обліками органів внутрішніх справ для виявлення засудженого серед затриманих або заарештованих, перевіряють медичні установи і морги — чи не стала засуджена особа жертвою нещасного випадку або злочину.
Коли ж протягом місяця після закінчення початкових розшуковик заходів місцеперебування засудженого залишається невстановленим, інспекція направляє до органу внутрішніх справ подання зі всіма необхідними матеріалами для здійснення подальшого розшуку. За наявності достовірних даних про те, що засуджений залишив своє постійне місце проживання з метою ухилення від відбування покарання, орган виконання покарання направляє прокуророві подання для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування покарання. Зниклим з місця проживання вважається засуджений, місцезнаходження якого не встановлено протягом 30 днів в результаті проведення початкових розшукових заходів.
Після затримання засудженого (установлення місцезнаходження) працівник інспекції з'ясовує всі обставини і причини залишення ним постійного місця проживання і, впевнившись, що мало місце ухилення від відбування покарання, направляє до прокуратури подання та матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ухилення від відбування призначеного судом покарання.
Уразі встановлення місцезнаходження засудженого, який розшукувався і проживає в іншому регіоні (за відсутності ухилення від відбування покарання), працівник інспекції негайно надсилає запит про це до інспекції за новим місцем проживання засудженого з вимогою негайно перевірити цей факт, установити місце роботи засудженого і при необхідності зробити запит для направлення його особової справи. Після отримання такого запиту працівник інспекції протягом десяти днів проводить перевірку і при позитивному результаті робить запит про направлення на його адресу справи засудженого.
Засуджений, розшук якого оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання, може бути затриманий органами внутрішніх справ і конвоюється в порядку, передбаченому діючим законодавством (ч. 7 ст. 46 КВК України).

§ 5. Порядок зняття з обліку осіб, засуджених до виправних робіт

Виконання покарання у виді виправних робіт припиняється і засуджені знімаються з обліку у зв'язку з:
- відбуттям призначеного вироком суду покарання — за наявності розрахункових відомостей про час, який було включено в строк відбування покарання, заробіток та проведені з нього відрахування. При цьому затримка перерахування утриманих сум не є перешкодою для зняття засудженого з обліку;
- засудженням за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт — за наявності копії вироку, що набрав законної сили;
- амністією — за наявності постанови суду про застосування амністії;
- помилуванням — за наявності розпорядження про виконання Указу Президента України про помилування;
- скасуванням вироку — за наявності відповідної постанови суду;
- винесенням судом постанови про умовно-дострокове звільнення — за наявності такої постанови;
- заміною виправних робіт штрафом — за наявності відповідної постанови суду;
- звільненням від відбування покарання — за наявності відповідної постанови суду.
З обліку також знімаються:
- померлі — за наявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану;
- особи, засуджені за вчинення нового злочину, — за наявності копії вироку, що набрав законної сили;
- засуджені особи, які вибули з території обслуговування у зв'язку зі зміною місця роботи, -— за наявності підтвердження про отримання справи інспекцією за новим місцем роботи.
Після повного відбуття засудженим покарання у день закінчення його строку (тобто в день отримання останніх розрахункових відомостей з підприємства), а при звільненні за іншими підставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів інспекція надсилає повідомлення власнику підприємства, на якому працює засуджений, про припинення відрахувань з його заробітку і знімає засуджену особу з обліку (ч. 6 ст. 153 КВК України). Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до інспекції. Відносно особи, знятої з обліку, яка підлягає призову на строкову військову службу, в десятиденний термін направляється повідомлення у відповідний військкомат. В такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Особі, яка відбула призначений судом строк виправних робіт, за її вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.