Глава 44 Договір на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт

§ 1. Поняття та загальна характеристика договору

§ 2. Права та обов’язки сторін

§ 3. Ризики та відповідальність сторін за договором

§ 1. Поняття та загальна характеристика договору

За договором на виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов’язується провести за завданням замовника наукові досліджен­ня, розробити зразок нового виробу і конструкторську документа­цію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її (ст. 892 ЦК).

Правова характеристика договору — консенсуальний, двосторон­ній, оплатний.

Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­торських та технологічних робіт (далі — договір на виконання НД або ДКТР) є однією з договірних конструкцій, за допомогою якої здійсню­ється науково-технічна діяльність, у результаті чого створюється науково-технічна продукція. Про це свідчить, зокрема, ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»^[1], відповідно до якої науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково- дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, техно­логічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослід­них зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші робо­ти, пов’ язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.

Договір на виконання НД або ДКТР може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи. Фактично договір на виконання НД або ДКТР включає два досить тісно пов’язаних між собою договори: договір на виконання науково-дослідних робіт і договір на виконання дослідно- конструкторських та технологічних робіт.

За договором на виконання науково-дослідних робіт виконавець зобов’язується провести за завданням замовника наукові дослідження, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Зазначені наукові дослідження можуть мати як фундаментальний, так і прикладний характер.

Фундаментальні наукові дослідження — це наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв’язку.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна ді­яльність, спрямована на одержання і використання знань для практич­них цілей.

За договором на виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт виконавець зобов’язується за завданням замовника розробити зразок нового виробу і конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов’язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

У цьому разі діяльність має науково-технічний характер, тобто по­лягає у застосуванні нових знань для вирішення різноманітних проблем забезпечення функціонування науки, техніки і виробництва як єдиної системи.

Розмежування договору на виконання науково-дослідних робіт і до­говору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт обумовлено як характером, так і результатом робіт, що проводяться за завданням замовника. Зокрема, для отримання результату наукового дослідження необхідне більш творче виконання завдання замовника, ніж при досить конкретному завданні щодо розроблення зразка нового ви­робу, конструкторської документації на нього чи нової технології.

При укладенні договору на виконання науково-дослідних робіт ставиться завдання з’ясування принципової можливості вирішення задачі, а тому наслідком її розв’язання є результат, який повинен вка­зати шлях досягнення поставленої мети. Це можуть бути висновки, теорії, гіпотези, рекомендації тощо.

Договір на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт переслідує прагматичніші завдання, пов’язані зі створенням зразка нового виробу, конструкторської документації на нього, нової технології тощо, і ставить за мету дати відповідь, як саме науковий результат використати у практичній діяльності, запропонувати техніч­ні засоби втілення наукової ідеї у виробничий процес.

Хоча науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи — це два самостійних етапи, однак вони становлять ланки єдиного науково-технічного процесу. Інколи розв’язання однієї і тієї проблеми охоплює обидва етапи. Оскільки після науково-дослідних робіт, як правило, відбувається виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт, ці договори тісно пов’ язані між собою. Наявність певних відмінностей, зумовлених різними предметами, не завадила спільно їх урегулювати як один самостійний договір.

Слід зазначити, що договір на виконання НД або ДКТР не є новим для законодавства України, однак раніше він регламентувався підза- конними нормативними актами, а нині вперше на рівні ЦК.

Договір на виконання НД або ДКТР разом з договором підряду за своєю юридичною природою належить до групи договорів з виконан­ня робіт. Тому в них є певні спільні ознаки: виконання робіт з метою досягнення матеріального результату. Звідси і назва сторін: підрядник (виконавець) і замовник.

Напевно, це стало підґрунтям для того, що деякі науковці розгляда­ють договір на виконання НД або ДКТР як спеціальний вид договору підряду поряд з договором будівельного підряду і договором підряду на проектні та пошукові роботи^[2].

Однак такий висновок не відповідає дійсності. Характер викону­ваних робіт та їх результат, а відповідно і правове регулювання взаємо­відносин сторін за даними договорами значно відрізняються, що не дає можливості розглядати договір підряду та договір на виконання НД або ДКТР як єдиний договірний тип. Про це свідчить також зако­нодавче регулювання вказаних правовідносин. Так, договору підряду (і його різновидам — побутовому підряду, будівельному підряду та підряду на проектні і пошукові роботи) присвячена гл. 61 ЦК, а дого­вору на виконання НД або ДКТР — гл. 62 ЦК.

Між договором підряду та договором на виконання НД або ДКТР є низка суттєвих відмінностей.

По-перше, характер робіт: за договором підряду виконуються зви­чайні виробничі роботи, а за договором на виконання НД або ДКТР — науково-дослідні, проектно-конструкторські, технологічні та інші роботи, для яких характерний творчий пошук.

Заради справедливості слід зазначити, що творчий характер при­таманний і такому різновиду договору підряду, як договір на виконан­ня проектних робіт. Однак у цьому випадку він тісно пов’язаний з бу­дівництвом і становать лише один із його етапів.

По-друге, можливість гарантувати результат робіт: результати робіт договору підряду можна чітко передбачити, а договору на виконання НД або ДКТР — не можна. Пояснюється це специфікою останнього із зазначених договорів. Вона полягає у неможливості чітко визначити конкретні параметри майбутнього результату у зв’язку з його творчим характером. Тому при укладенні договору сторони погоджують, як правило, лише загальні вимоги стосовно очікуваного результату. До того ж результат договору на виконання науково-дослідних робіт може бути абсолютно протилежний очікуваному.

По-третє, для належного виконання договору підряду завжди необ­хідне досягнення обумовленого результату. У випадку відсутності остан­нього відпадає потреба оплати проведених робіт, а для договору на ви­конання науково-дослідних робіт негативний результат є одним із мож­ливих варіантів виконання договору, за що необхідно заплатити.

Для договору на виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт характерне своєрідне проміжне положення: для оплати повинен бути обов’язково позитивний результат, однак, на відміну від договору підряду, він може бути не лише матеріальний, а й нема­теріальний.

По-четверте, за договором підряду ризик випадкового знищення предмета договору або неможливості закінчення роботи несе підряд­ник, а тому він не отримує плату в разі відсутності результату. Ризик неможливості одержати очікуваний результат за договором на вико­нання НД або ДКТР несе замовник, а тому він зобов’язаний оплатити проведені науково-дослідні роботи чи відшкодувати витрати, понесені виконавцем у ході виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт.

По-п ’яте, на відміну від договору підряду, у процесі реалізації договору на виконання НД або ДКТР можуть бути створені об’єкти інтелектуальної власності (наукові твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), умови використання яких потребують спе­ціального узгодження сторонами, а у разі відсутності визначаються законодавством.

Таким чином, договір на виконання НД або ДКТР є самостійним і поряд з договором підряду належить до групи договорів на виконан­ня робіт.

Стосовно предмета договору на виконання НД або ДКТР у науко­вій літературі відсутня єдина позиція. На думку одних науковців, пред­метом є саме результат робіт^[3], а інших — роботи як такі (тобто сам процес)^[4]. Хоча дане питання є дискусійним, видається, що предметом договору є результат робіт.

Оскільки за договором на виконання НД або ДКТР можуть про­водитися як фундаментальні, так і прикладні наукові дослідження, то внаслідок його виконання можуть бути отримані наукові і науково- прикладні результати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»^[5] науковий результат — це нове знання, одержане у про­цесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафік­соване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну ро­боту, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо; науко­во-прикладний результат — нове конструктивне чи технологічне рі­шення, експериментальний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена в суспільну практику. Науково-прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного про­екту, конструкторської або технологічної документації на науково- технічну продукцію, натурного зразка тощо.

Таким чином, результатом робіт за договором на виконання НД або ДКТР можуть бути звіти про виконання наукових досліджень, зразки нового виробу, нової техніки, конструкторська документація до них, створення нової технології та інші науково-технічні досягнення.

Сторонами договору є виконавець та замовник. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Досить часто підрядником (виконавцем) є науково-дослідні, проектно-конструкторські, конструкторські і технологічні організації, наукові центри, навчальні заклади, а також юридичні особи, які мають у своєму складі наукові, конструкторські та інші подібні підрозділи.

Замовником можуть бути фізичні чи юридичні особи, яким необ­хідне проведення відповідних наукових досліджень і розробок.

Ціна визначається за згодою сторін і може встановлюватися шляхом складання кошторису. Сторони можуть передбачити підвищення або зменшення ціни за наявності певних обставин (наприклад, залежно від строку виконання робіт, досягнутого результату тощо). Зокрема, вста­новлена договором плата за виконання науково-дослідних або дослідно- конструкторських та технологічних робіт може бути зменшена замов­ником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з ре­зультатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від за­мовника, а можливість такого зменшення та його межі були встанов­лені домовленістю сторін (ч. 2 ст. 894 ЦК).

Строк виконання робіт за договором визначається сторонами за­лежно від їх складності та інших факторів.

§ 2. Права та обов’язки сторін

Договір на виконання НД або ДКТР є двостороннім, а тому оскіль­ки обов’язки однієї сторони кореспондують правам іншої, то з метою усунення дублювання доцільно розглянути саме обов’язки сторін.

Обов ’язки замовника за договором на виконання НД або ДКТР за­кріплені у ст. 898 ЦК.

По-перше, замовник повинен видати виконавцеві технічне завдан­ня та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт. Безумовно, замовник повинен чітко поставити перед виконавцем завдання. Тому технічне завдання є невід’ємною частиною договору і визначає технічні, економічні та інші параметри і нормати­ви, відповідно до яких відбувається виконання договірних робіт і оцін­ка отриманих результатів. До речі, підготовка технічного завдання може бути покладена і на виконавця. У цьому разі існує потреба його узго­дження замовником.

Одночасно з переданням технічного завдання погоджується про­грама з техніко-економічними показниками, яким повинен відповідати очікуваний результат роботи. При виконанні науково-дослідних робіт у завданні чітко визначається їх тематика.

По-друге, замовник зобов’язаний передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію. Мова йде про надання відомостей,що слугуватимуть підґрунтям для проведення робіт виконавцем. До того ж інформація має відповідати дійсності і бути достатньою для виконання роботи: крім наданих вихідних даних, замовник повинен у процесі виконання договору повідомляти інформацію, яка стала у по­дальшому йому відома і може вплинути на результат робіт.

По-третє, прийняти виконані роботи та оплатити їх. За загальним правилом обов’язок замовника здійснити оплату виникає після пере­дачі йому виконавцем результату повністю завершених науково- дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Однак договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окре­мих етапів робіт або інший спосіб оплати. Саму процедуру здачі- приймання виконаних робіт сторони узгоджують у договорі.

Договором можуть бути передбачені й інші обов’язки замовника.

Обов ’язки виконавця за договором на виконання НД або ДКТР встановлені ст. 897 ЦК.

По-перше, він повинен виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором.

Постає потреба з’ясувати питання можливості залучення інших осіб до виконання робіт. За загальним правилом виконавець зобов’ язаний провести наукові дослідження особисто, якщо інше не встановлено договором. Необхідність особистого виконання робіт зумовлена на­явним творчим пошуком, унікальністю дослідницької діяльності

і  пов’язаним з цим підвищеним ступенем ризику одержання договір­ного результату.

Однак все залежить від характеру робіт. Оскільки науково- дослідним роботам притаманний великий ступінь творчості, викона­вець має право залучати інших осіб до їх виконання лише за згодою замовника. Навпаки, коли мова йде про проведення дослідно- конструкторських та технологічних робіт, виконавець має право за­лучати інших осіб (субвиконавців), якщо це не заборонено договором (ст. 893 ЦК). Різниця у законодавчому підході до вирішення цього питання зумовлена неоднаковим ступенем творчості виконуваних робіт і практичною потребою передоручення окремих з них.

Слід звернути увагу на те, що у разі покладення виконавцем про­ведення окремих робіт (завдань, етапів тощо) на інших осіб (наприклад, спеціалізовані організації) виконавець бере на себе відповідальність перед замовником за їх дії.

По-друге, виконавець повинен додержуватися вимог, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності. Особливість договору на виконання НД або ДКТР полягає у тому, що його результатом можуть бути охороноздатні творчі досягнення, однак і при реалізації договору інколи існує необхідність скористатися уже існуючими об’єктами ін­телектуальної власності. Така потреба більше характерна для договорів на виконання дослідно-конструкторських робіт. У цьому випадку необ­хідно подбати про патентну чистоту результату робіт, для чого слід узгодити відносини з особою, якій належать виключні майнові права інтелектуальної власності (наприклад, отримати відповідний дозвіл). Питання використання творчих досягнень, що належать іншим особам, доречно обумовлювати у договорі. На виконавця покладається обов’язок гарантувати, що переданий ним результат робіт не порушує виключних прав інших осіб.

По-третє, виконавець повинен утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при ви­конанні робіт. Такий обов’ язок обумовлений перш за все дотриманням умов про конфіденційність.

По-четверте, виконавець зобов’язаний вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника. Мова йде, зокрема, про па­тентоспроможні винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо.

По-п’яте, виконавець повинен своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть викликати відступи від техніко-економічних показників, перед­бачених у технічному завданні замовника або у договорі.

Цей обов’язок спрямований на забезпечення належної якості ви­конуваних робіт. Оскільки виконавець повинен виконати роботи від­повідно до поставлених перед ним завдань, то, якщо є його вина у пев­них упущеннях, які можуть вплинути на результат, він зобов’язаний самостійно їх усунути.

По-шосте, виконавець зобов’язаний негайно інформувати замов­ника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу. Це обумовлено тим, що сторони повинні прийняти рішення стосовно подальших дій. Тому до отриман­ня від замовника необхідних вказівок виконавець змушений при­зупинити роботи.

На виконавця договором можуть бути покладені й інші обов’ язки.

Конфіденційність відомостей про договір є однією з особливостей договору на виконання НД або ДКТР. Виконавець і замовник зобов’язані забезпечити конфіденційність відомостей щодо предмета договору, ходу його виконання та одержаних результатів, якщо інше не встанов­лено договором (ст. 895 ЦК).

Це один із способів захисту комерційних інтересів сторін від неза­конного використання іншими особами. Сторони самі вирішують обсяг відомостей, що належать до конфіденційних. Це можуть бути відо­мості, якими сторони володіють на момент укладання договору, і відо­мості, отримані у процесі виконання робіт за договором.

Конфіденційна інформація — це відомості, які перебувають у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до перед­бачених ними умов (ст. 30 Закону України «Про інформацію»¹ від

2   жовтня 1992 р.). Сторони встановлюють механізми захисту такої інформації і режим доступу до неї. Зокрема, ознайомлення співробіт­ників, які мають доступ до інформації, з правилами дотримання кон­фіденційності.

Обов’язок забезпечити конфіденційність відомостей для сторін договору є законодавчо встановленим. А тому сторони повинні до­тримуватися правил щодо конфіденційності навіть за відсутності умов про це у договорі. Навпаки, якщо сторони хочуть виключити такий обов’язок, про це необхідно прямо зазначити у договорі.

Порушення обов’язку щодо збереження конфіденційності відо­мостей може відбуватися шляхом вчинення активних дій (розголо­шення і пряма передача конфіденційних відомостей однієї із сторін договору іншим зацікавленим особам) чи пасивних дій (невжиття за­ходів до охорони з метою виключити вільний доступ до відомостей і можливість їх витоку).

Права сторін на результати робіт. Творчий характер виконуваних робіт обумовлює необхідність узгодження питання розподілу прав на отриманий результат.

Договір укладається сторонами з метою досягнення певного ре­зультату. При цьому замовника перш за все цікавить можливість ко­ристуватися досягненням, за що він і сплачує кошти. Тому законодав­чо передбачено, що замовник за договором на виконання НДР або ДКТР має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором.

Звичайно, виконавця цікавить насамперед плата за договором. Однак, оскільки він, як правило, займається такими видами діяльності на про­фесійній основі, то у нього також є інтерес стосовно врахування отри­маних досягнень у своїй подальшій роботі. Виходячи з наведеного, за загальним правилом, яке можна змінити договором, закріплено, що ви­конавець має право використати одержаний ним результат робіт також для себе. А от передавати результати робіт іншим особам він може лише у випадку, коли таке право надане йому договором (ст. 896 ЦК).

Таким чином, якщо сторони не вирішили питання розподілу прав на виконання робіт, то кожна з них має право лише використовувати і позбавлена можливості розпорядження. Щоб не допустити таких на­слідків, сторонам у договорі доцільно узгодити умови використання отриманих результатів. Зокрема, розподіл прав на створені у процесі виконання робіт охороноздатні творчі досягнення, можливість розпо­ряджання кожної зі сторін її правами шляхом видачі ліцензії чи передачі прав іншим особам, межі використання у власній діяльності.

При цьому необхідно враховувати, що права на охоронювані як об’ єкти інтелектуальної власності елементи, що містяться в отриманих за договором результатах, повинні кореспондувати правам на викорис­тання результатів у цілому, оскільки в іншому випадку вони не зможуть бути реалізовані правовласником.

§ 3. Ризики та відповідальність сторін за договором

Оскільки договір підряду і договір на виконання НД або ДКТР — це два самостійних цивільно-правових договори, то в них по-різному вирішується питання розподілу ризиків та відповідальності сторін.

Зокрема, на відміну від договору підряду ризик випадкової немож­ливості виконання договору на виконання НД або ДКТР несе замовник. Це означає, що замовник повинен оплатити роботи чи відшкодувати витрати виконавця навіть тоді, коли виконавцем з незалежних від ньо­го обставин не досягнутий очікуваний результат.

Такий підхід законодавця до вирішення цього питання зумовлений тим, що творчий характер виконуваних робіт підвищує вірогідність отримання негативного результату чи неотримання його взагалі. Від­повідно у протилежному випадку виконавець був би змушений вико­ристовувати традиційний підхід до вирішення питання, для якого ха­рактерний менший, порівняно з творчою діяльністю, ризик. Таким чином, покладення ризику на замовника відповідає інтересам як ви­конавця, так і замовника.

У зв’язку з цим, на відміну від договору підряду, договір на вико­нання НД або ДКТР вважається виконаним і тоді, коли експеримен­тально чи теоретично доведена неможливість вирішення поставлено­го завдання, тобто отримано негативний результат.

Покладення ризику випадкової неможливості виконання договору на замовника обмежено правилами стосовно наслідків недосягнення очікуваних результатів. Різний ступінь творчості НД або ДКТР має значення при вирішенні питання стосовно ситуації, що виникає при неможливості виконання. Тому слід звернути увагу, що існує принци­пова різниця щодо розподілу ризику не лише порівняно з договором підряду, а й усередині договору на виконання НД або ДКТР.

Як уже зазначалось, договір на виконання НД або ДКТР фактично включає два досить тісно пов’ язаних між собою договори: договір на виконання науково-дослідних робіт і договір на виконання дослідно- конструкторських та технологічних робіт, а тому він може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготов­лення зразків або його окремі етапи.

Якщо у ході науково-дослідних робіт виявляється неможливість до­сягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов’язаний оплатити роботи, проведені до виявлення не­можливості отримати передбачені договором результати, але не вище відповідної частини ціни робіт, визначеної договором (ч. 1 ст. 899 ЦК).

Якщо під час виконання дослідно-конструкторських та техноло­гічних робіт виявляється неможливість досягнення результату вна­слідок обставин, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов’язаний відшкодувати витрати виконавця (ч. 2 ст. 899 ЦК).

Таким чином, у випадку неможливості виконання договору мате­ріальні наслідки для замовника різні. За негативний результат науково- дослідних робіт він зобов’язаний пропорційно оплатити виконані ро­боти, а дослідно-конструкторських та технологічних робіт — відшко­дувати лише фактичні витрати виконавця.

Специфіка договору накладає відбиток і на вирішення питання про підстави та обсяг відповідальності сторін за порушення своїх обов’яз­ків. Якщо замовник несе відповідальність за невиконання та неналеж­не виконання на загальних підставах, то відповідальність виконавця має певні особливості.

Виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання НД або ДКТР, якщо не доведе, що порушення сталося не з його вини (ч. 1 ст. 900 ЦК). Таким чином, нормативно закріплена презумпція вини виконавця у випадку неналежного виконання дого­вору.

Законодавчо встановлено склад і граничний розмір збитків, які повинен відшкодувати замовнику виконавець. Доречно зауважити, що в цьому разі має місце передбачений нормативними актами випадок обмеженої відповідальності. Так, відповідно до ч. 2 ст. 900 ЦК вико­навець зобов’язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, у яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню у межах загальної ціни робіт за договором.

Таким чином, за загальним правилом відповідальність виконавця обмежується вартістю робіт з недоліками, однак сторони можуть роз­ширити її до загальної вартості робіт за договором.

Оскільки відповідальність виконавця за договором на виконання НД або ДКТР обмежена реальними збитками, то упущена вигода під­лягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом. Ця норма є імперативною, і сторони не можуть змінити у договорі закріп­лене нею правило.

Слід звернути увагу на те, що законодавчо обмежений розмір від­повідальності виконавця тільки стосовно виявлених недоліків у ре­зультаті робіт. Обмежена відповідальність не поширюється на інші випадки невиконання та неналежного виконання договору, відпові­дальність за які настає на загальних підставах (наприклад, при пору­шенні режиму конфіденційності, включенні в результат робіт об’ єктів інтелектуальної власності, права на які належать іншим особам, тощо).

Як уже зазначалося, на виконавця покладено обов’язок своїми сила­ми та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або у дого­ворі. Цей обов’язок спрямований на забезпечення належної якості ви­конуваних робіт. Оскільки виконавець повинен провести роботи відпо­відно до поставлених перед ним завдань, то, якщо є його вина у певних упущеннях, які можуть вплинути на результат, він зобов’язаний само­стійно їх усунути. Однак він звільняється від цього обов’язку, якщо доведе, що недоліки в роботах обумовлені діями замовника (наприклад,

складанням неякісного технічного завдання, наданням неповної інфор­мації тощо). Проте у договорі сторони можуть передбачити, що навіть у цьому разі виконавець зобов’ язаний їх усунути, але вже за умови ком­пенсування замовником необхідних витрат.

^[2] Див.: Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник : у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т 2. Особлива частина. - К. : Вид. дім «Ін Юре», 2003. - С. 116-120.

^[3] Див.: Гражданское право [Текст] : учебник. Ч. 2 / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Тол­стого. - М. : Проспект, 1997. - С. 365; Цивільне право України [Текст] : підручник: у 2 кн. Кн. 2 / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С. 208.

^[4]Див.: Брагинский, М. И. Договорное право [Текст]. Кн. 3. Договори о вьіполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М. : Статут, 2002. - С. 187.

^[5] Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 2-3. - Ст. 20. Закон діє у редакції від 1 грудня 1998 р.

Питання для самоконтролю

1.  Поняття і правова характеристика договору.

2.  Зміст договору.

3.  Ризики та особливість відповідальності сторін за договором.