Глава 43 Договір підряду

§ 1. Загальні положення про підряд

§ 2. Побутовий підряд

§ 3. Будівельний підряд

§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи

§ 1. Загальні положення про підряд

Регулюванню відносин у сфері виконання робіт присвячено гл. 61 ЦК (статті 837-891), що складається з чотирьох параграфів, перший з яких (статті 837-864 ЦК) містить загальні положення про підряд, а подаль­ші — положення про окремі його види, такі як договір побутового підряду, договір будівельного підряду, договір підряду на проектні та пошукові роботи.

Загальні положення застосовуються до окремих видів договору під­ряду, якщо інше не встановлено нормами ЦК про ці види договорів. Тобто норми, що становлять загальні положення про підряд, застосову­ються в субсидіарному порядку, співвідносячись з нормами щодо окре­мих видів договору підряду за правилами співвідношення загальних та спеціальних норм. Наявність спеціальної норми, яка регулює конкретний вид договору підряду, є перешкодою для застосування до цього виду відповідної норми, що міститься в загальних положеннях про підряд.

В основу поділу підрядних договорів на певні види покладено два критерії — предмет договору та суб’єктний склад учасників договору. Так, за договором побутового підряду виконується робота, яка призна­чена для задоволення побутових та інших особистих потреб замовни­ка, що не пов’язані зі здійсненням ним підприємницької діяльності. Якщо ж замовником укладається договір з метою подальшого вико­ристання результату виконаної роботи з підприємницькою метою, то на такий договір поширюються загальні положення про підряд. Під­рядником у договорі побутового підряду завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, а замов­ником — тільки фізична особа. Що ж стосується договору будівельно- 356 го підряду або договору на проектні та пошукові роботи, то замовником у них можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи.

Слід зазначити, що договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт не віднесено до видів договору підряду, а виділено як самостійний тип договору^[1]. Це обумовлюється тим, що науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи на відміну від робіт, що виконуються за дого­ворами підряду, мають творчий характер, а це пов’язано з ризиком досягнення саме того результату, на який розраховує замовник. Тому, якщо вказані роботи будуть виконані з досягненням іншого результату або виконавець стикнеться з неможливістю вирішення того завдання, що ставить перед ним замовник, ризик виконання робіт лягає не на підрядника, як це передбачено договором підряду, а на замовника.

Відповідно до легального визначення, яке містить ч. 1 ст. 837 ЦК, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (за­мовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити ви­конану роботу. Частина 2 ст. 837 ЦК доповнює характеристику до­говору підряду, вказуючи на те, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Аналіз легального визначення приводить до таких висновків. По- перше, змінилося визначення договору підряду, бо воно вже не містить такої конститутивної ознаки, яка вказує на те, що робота здійснюється або з матеріалів підрядника, або з матеріалів замовника. Інакше кажу­чи, законодавець відносить до підрядного типу не тільки договори, предметом яких є виконання роботи за завданням замовника із засто­суванням матеріалів, обладнання сторін, а й договори, предметом яких є виконання роботи за завданням замовника без застосування матері­алів, обладнання сторін, наприклад, переміщення вантажу тощо, але з передачею результату такої роботи замовникові.

По-друге, чітко визначена мета договору підряду — виконання певної роботи. Це дозволило провести розмежування між договорами підрядного типу та іншими типами цивільно-правових договорів, зо­крема, договорами на надання послуг та договорами на оплатну пере­дачу майна у власність.

Договір підряду відрізняється від договорів на надання послуг сво­їм предметом. Послугам притаманні ознаки, які відрізняють їх від результату робіт, а саме послуга хоча і тісно пов’язана з особою ви­конавця та процесом вчинення ним певних дій (здійснення певної ді­яльності), але не збігається із самими діями (здійсненням діяльності) виконавця, існує як окреме явище — певне нематеріальне благо, спо­живається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяль­ності, не набуваючи матеріалізованого вигляду (ч. 1 ст. 901 ЦК)^[2].

Результат виконаної підрядником роботи — це матеріалізований об’ єкт, що знаходить своє втілення в індивідуально-визначених речах, бо робота виконується за завданням замовника, який має право у будь- який час перевіряти хід і якість роботи підрядника, не втручаючись в його діяльність (ч. 1 ст. 849 ЦК). Матеріалізований результат знахо­дить своє відбиття і в створенні нової речі, і в поліпшенні якості або інших споживчих властивостях вже існуючої речі.

Договір підряду відрізняється від договору купівлі-продажу, по- перше, своєю правовою метою, а по-друге, тим, що результатом робо­ти виступає індивідуально-визначена річ. Якщо для договору купівлі- продажу головна мета — це передача права власності на майно від однієї особи до іншої, то договір підряду регулює не стільки процес передачі результату виконаної роботи підрядником замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК), скільки процес створення певного матеріалізованого резуль­тату (виготовлення нової, обробка, переробка, ремонт існуючої речі або виконання іншої роботи) підрядником, надаючи право замовнику здійснювати контроль за його роботою, і вже як наслідок — досягнен­ня кінцевої мети — передачі результату роботи замовнику. Між тим договір підряду у певних випадках, коли, наприклад, йдеться про ство­рення нової речі, збагачується кінцевою правовою метою — передачею створеної речі у власність замовнику. Зокрема, ст. 876 ЦК передбачає, що власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник. Таким чином, тільки після передання та прийняття такого об’єкта замовником останній набуває права власності на нього. Саме ця кінцева мета дозволяє певною мірою уніфікувати правові норми, які закріплюють передачу результатів ро­боти і майна у власність. Це стосується, наприклад, норм, які регулю­ють якість робіт за договором підряду і якість товару за договором купівлі-продажу (ст. 857 ЦК і ст. 673 ЦК), відповідальність підрядни­ка і відповідальність продавця за неналежну якість виконаної роботи або проданого товару (ст. 858 ЦК і ст. 678 ЦК) тощо. Зокрема, ст. 860 ЦК передбачає, що до обчислення гарантійного строку за договором підряду застосовуються положення ст. 676 ЦК, якщо інше не встановлено догово­ром або законом. При цьому, як справедливо зазначається в літературі, ця уніфікація можлива остільки, оскільки їй не заважає спрямованість (мета) підрядного зобов’язання^[3]. Але, якщо йдеться, наприклад, про ремонт речі, то підрядник лише зобов’ язаний повернути цю річ в оновленому вигляді замовнику, який, як правило, і є її власником.

Відносини, що виникають із договору підряду, мають певні спіль­ні риси з відносинами, що виникають із трудового договору. Це по­яснюється тим, що в обох випадках і підрядник, і робітник здійснюють трудову діяльність, але сама їх діяльність є принципово різною і регу­люється самостійними галузями законодавства.

Трудовим договором^[4] є угода між працівником і роботодавцем (юри­дичною або фізичною особою — підприємцем), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, і підпоряд­ковується при її виконанні, як правило, внутрішньому трудовому розпо­рядку (такого не існує при укладенні договору з фізичною особою — підприємцем), а роботодавець зобов’язується виплачувати працівни­кові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для ви­конання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При укладенні трудового договору роботи виконуються утриманням роботодавця, тобто за його рахунок, із його матеріалів, з використанням його інструменту та обладнання. Вико­ристання робітником своїх матеріалів, обладнання тощо може відбу­ватися тільки за згодою роботодавця і, як правило, на умовах компен­сації робітникові. Результат робіт, що виконуються за трудовим дого­вором, є власністю роботодавця, який несе ризик випадкового знищен­ня або випадкового пошкодження (псування) матеріалу до настання строку здачі робіт, а також ризик випадкового знищення предмета до­говору підряду до здачі його замовникові без вини сторін тощо.

Підрядник у договорі підряду виконує роботу на свій ризик і, якщо інше не встановлено договором, своїм утриманням, тобто зі свого матеріалу і своїми засобами (ч. 1 ст. 839 ЦК).

Правова характеристика договору підряду. Договір підряду — консенсуальний договір, він вступає в силу з моменту його укладення, тобто досягнення сторонами домовленості за всіма істотними умовами.

Це оплатний договір, бо виконаній роботі підрядника відповідає зу­стрічне грошове задоволення з боку замовника, хоча не можна не за­значити, що законодавство знає і винятки з цього правила, а саме безвідплатне виконання робіт, до яких, наприклад, слід віднести обов’язок наймача проводити поточний або капітальний ремонт речі, переданої у найм наймодавцем, якщо інше не буде встановлено дого­вором або законом (ст. 776 ЦК). Однак на законодавчому рівні договір безоплатного виконання робіт не знайшов свого закріплення.

Договір підряду — двостороннє-взаємний договір, бо і на стороні замовника, і на стороні підрядника є права та обов’ язки, причому пра­ву однієї сторони кореспондує обов’язок іншої і навпаки.

Сторонами в даному договорі можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Відповідно до ч. 3 ст. 837 ЦК для виконання окремих видів робіт у випадках, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл, що свідчить, по-перше, про можливість виконання цих робіт лише особисто тим підрядником, що має на це дозвіл. Це стосується, наприклад, виконання авіаційно-хімічних робіт, виготовлення, монтажу несучих конструкцій, монтажу конструк­цій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності тощо, по-друге, що підрядником в окремих видах цього договору, зокрема, побутовому, будівельному може бути суб’єкт підприємницької діяльності, а, звідси, договір підряду може бути як загальноцивільним, так і підприємницьким; по-третє, якщо підрядником-підприємцем виконується робота, призна­чена для задоволення побутових та інших потреб замовника-фізичної особи, цей договір визначається публічним (ст. 865 ЦК).

ЦК закріпив як загальну для всіх видів договору підряду конструк­цію «генерального підряду», а саме систему взаємовідносин між сто­ронами, за якою робота може виконуватися підрядником або особисто, або за допомогою інших осіб (субпідрядників), якщо особисте вико­нання роботи не передбачено договором. В останньому випадку під­рядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником — як замовник. Підрядник залишається відповідаль­ним перед замовником за результат діяльності субпідрядників, а перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов’ язань за договором. При цьому закон забороняє замовнику і субпідряднику пред’являти один одному вимоги, пов’язані з пору­шенням договорів, укладених кожним із них з генеральним підрядни­ком, якщо інше не встановлено договором або законом.

Система «генерального підряду» традиційно застосовувалася у бу­дівництві або при проведенні проектних та пошукових робіт. Генеральний підрядник, уклавши договір будівельного підряду із замовником, укладає субпідрядний договір із субпідрядником. Субпідрядний дого­вір — це різновид договору підряду, на який поширюється дія як за­гальних положень про договір (глави 52 і 53 ЦК), так і дія загальних положень про договір підряду. Умови субпідрядного договору повинні відповідати умовам договору підряду, для виконання якого залучаєть­ся субпідрядник.

Умови договору підряду. Істотною умовою договору підряду є пред­мет. Хоча законодавець і не дотримується єдності термінології, вказуючи в одному випадку тільки на роботу як на предмет договору, а в другому — і на роботу, і на її результат (до речі, і при регулюванні окремих видів договору підряду спостерігається така ж тенденція (статті 876, 887 ЦК та ін.)), предметом цього договору є будь-яка робота, що виконується за завданням замовника. Результат роботи — це та матеріалізована форма, наприклад, об’ єкт будівництва, проектно-кошторисна документація, що опосередковує виконану роботу. Такий підхід до визначення предмета договору підряду спостерігається і в загальних положеннях про зобов’язання (ч. 1 ст. 509 ЦК).

Найважливішою ознакою предмета договору підряду є якість ви­конаної роботи, вимоги до якої встановлені в ст. 857 ЦК. Робота має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або не­повноти — вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; якість цієї роботи має відповідати якості, визначеній у до­говорі, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору або для звичай­ного використання роботи такого характеру.

Договором або законом може бути передбачений строк, протягом якого виконана робота повинна відповідати вимогам, встановленим у ст. 857 ЦК (гарантійний строк). Гарантія якості роботи, якщо інше не встановлено договором, поширюється на все, що становить резуль­тат роботи. Перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота буде прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором. До обчислення гарантійного строку застосовуються положення ст. 676 ЦК, якщо інше не встанов­лено договором або законом.

До умов договору підряду, але не суттєвих, слід віднести ціну ви­конаних робіт, яка може бути встановлена або в договорі, або в кошто­рисі. За правилом, якщо обсяг робіт не дуже великий, ціна або спосо­би її визначення визначаються в договорі, але якщо виконуються різні  види робіт, великі за обсягом, ціна визначається у кошторисі (зокрема, при проведенні капітального ремонту, при будівництві споруд і т. ін.). Кошторис може бути складений будь-якою зі сторін. Між тим на прак­тиці, виходячи з того, що підрядник є професіоналом, саме він і скла­дає кошторис, який набирає чинності та стає частиною договору під­ряду з моменту підтвердження його замовником.

Розрізняють кошторис приблизний та твердий. Від положень при­близного кошторису сторони можуть відступити у бік перевищення, якщо воно не є суттєвим. Між тим, якщо виникне необхідність про­ведення додаткових робіт і у зв’язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, на підрядника покладається обов’язок своєчасного попередження про це замовника. Якщо замовник не погодиться на перевищення кошторису, він має право відмовитися від договору, а підрядник має право вимагати від нього оплати вико­наної частини роботи. Якщо ж підрядник своєчасно не попередить замовника про необхідність суттєвого перевищення приблизного ко­шторису, він буде зобов’язаний виконати договір за ціною, встановле­ною договором.

Кошторис вважається твердим, якщо інше не буде встановлено у договорі. Вийти за межі твердого кошторису сторони не можуть. У разі перевищення твердого кошторису всі пов’язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Сторони можуть за узгодженням між собою вносити зміни в твер­дий кошторис. Зокрема, у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані під­рядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими осо­бами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від цього підрядник має право вимагати розірвання договору. Але підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник — його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати (ч. 5 ст. 844 ЦК).

Ціна включає в себе плату за виконану підрядником роботу, а також відшкодування витрат останнього. Але якщо в договорі не встановле­но ні ціни, ні способів її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Відповідно до ст. 845 ЦК, якщо фактичні витрати підрядника ви­явилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. При цьому сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником (ст. 845 ЦК).

До умов договору належить строк виконання роботи, хоча, як і ціна, він не є істотною умовою договору підряду. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі. Якщо у до­говорі строки не обумовлені, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відпо­відно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ді­лового обороту. Із порушенням строків виконання робіт пов’язана відповідальність підрядника.

ЦК не містить загальної норми, яка б регулювала питання стосов­но форми договорів підрядного типу, тобто при їх укладенні слід ви­ходити із загальних положень ЦК про форму правочинів, якщо інше не буде встановлено в законі відносно певного виду договору. Зокрема, законодавець врегулював питання стосовно форми договору побуто­вого підряду (ст. 866 ЦК).

Права та обов’язки сторін за договором підряду.

Головним обов ’язком підрядника за цим договором є якісне відпо­відно до умов договору виконання роботи і передача її результату за­мовнику, за правилом, у встановлений строк. Причому якщо це перед­бачено договором або якщо без певної інформації використання ре­зультату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим, ре­зультат підрядник зобов’язаний передати разом з інформацією щодо експлуатації або іншого його використання.

ЦК зберіг традиційний підхід до конструювання договору підряду, вказавши на те, що роботи виконуються на ризик підрядника (статті 837, 855 ЦК і ін.), який полягає в тому, що у разі випадкового знищення пред­мета договору підряду до здачі його замовникові або у разі, якщо закін­чення роботи стане неможливим без вини сторін, підрядник не має права вимагати плати за роботу, а якщо оплата частково була здійснена, зо­крема, сплачено аванс, зобов’язаний повернути ці виплати замовнику.

Між тим, якщо знищення предмета договору або неможливість закінчення роботи сталися через недоліки матеріалу, переданого за­мовником, чи внаслідок його вказівок про спосіб виконання роботи або після пропущення замовником строку прийняття виконаної робо­ти (право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ч. 6 ст. 853 ЦК), підрядник має право на оплату роботи (ч. 1 ст. 855 ЦК).

ЦК зберігає розподіл ризику між сторонами на випадок знищення або випадкового пошкодження матеріалу (ст. 842), покладаючи його до настання строку здачі підрядником роботи на сторону, яка надала матеріал, а після настання цього строку — на сторону, яка його про­пустила. Але новелою є те, що інший розподіл ризику може бути встановлено договором або законом.

Підрядник, якщо інше не встановлено договором, зобов’язаний виконувати роботу зі свого матеріалу і своїми засобами. При цьому він відповідає за неналежну якість цих матеріалів і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Якщо робота виконується з матеріалу замовника (у цьому випадку у договорі встановлюються норми витрат матеріалу, строки повернен­ня його залишку та основних відходів) і за його вказівками, підрядник зобов ’язаний належним чином прийняти цей матеріал; своєчасно по­передити замовника про недоброякісність або непридатність цього матеріалу для виконання роботи; про те, що додержання вказівок за­мовника загрожує якості або придатності результату роботи; про на­явність інших обставин, які не залежать від підрядника, але загрожують якості або придатності результату роботи. Між тим, якщо використан­ня недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказі­вок замовника загрожує життю та здоров’ ю людей чи призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог, підрядник зобов’язаний відмовитися від договору під­ряду, маючи право на відшкодування збитків (ч. 2 ст. 848 ЦК).

Підрядник зобов ’язаний вживати всіх заходів щодо збереження матеріалу, наданого замовником, надати останньому звіт про викорис­тання матеріалу та повернути його залишки, зберігати конфіденцій­ність одержаної від замовника інформації про нові рішення і технічні знання, у тому числі й такі, що не захищаються законом, а також відо­мості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, якщо інше не встановлено договором. Замовник несе такий же обов’язок відносно інформації, отриманої від підрядника (ст. 862 ЦК).

Підрядник має право: не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (ст. 851 ЦК) (це положення повною мірою відповідає змісту ст. 358 ЦК про зустрічне виконання зобов’язань); за згодою за­мовника на дострокове виконання роботи (ч. 2 ст. 854 ЦК); на ощад­ливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості; на від мову від договору з правом на відшкодування збитків, якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження, у відповідний строк не за­мінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загро­жують якості або придатності результату роботи.

Підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням стро­ків виконання роботи, або підвищення ціни роботи, які настали внаслі­док невиконання замовником свого обов’язку по сприянню підряднико­ві у виконанні роботи, якщо обсяг та порядок такого сприяння були обумовлені договором (ч. 1 ст. 850 ЦК). Якщо ж виконання роботи ста­ло неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за викона­ну частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв’язку з невиконанням замовником договору.

Підрядник має право продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріальної контори на ім’я замовника, якщо інше не встановлено договором, коли замовник протягом одного місяця ухиляється від прий­няття виконаної роботи за умови дворазового попередження його під­рядником про виконання роботи (ч. 5 ст. 853 ЦК); вимагати виплати авансу у випадку та в розмірі, встановлених договором; притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, якщо останній не сплатив вста­новленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв’язку з виконанням договору підряду.

Виходячи з того, що договір підряду — двосторонній договір, пра­ва та обов’ язки покладаються і на замовника.

До обов ’язків замовника закон відносить такі: видати завдання під­ряднику, тобто чітко обумовити предмет договору; якщо це передбачено договором, надати матеріал підряднику; замінити на вимогу підрядника у відповідний строк недоброякісний або непридатний матеріал, змінити вказівки про спосіб виконання роботи або усунути інші обставини, що загрожують якості або придатності результату роботи; сприяти остан­ньому у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановле­них договором; прийняти роботу, виконану підрядником.

Порядок прийняття роботи врегульований ст. 853 ЦК, бо є важли­вим для обох сторін, як для замовника, так і для підрядника. Замовник зобов’язаний разом з підрядником оглянути роботу і прийняти її, а у разі виявлення допущених підрядником відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про це підряднику. Якщо цього не буде зроблено, замовник втрачає право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Ма­ються на увазі тільки ті недоліки, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, тобто явні.

Якщо ж після прийняття роботи будуть виявлені відступи від умов договору або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичай­ному способі її прийняття (приховані), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, замовник зобов’язаний негайно по­відомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків на вимогу будь-кого зі сторін має бути призначена експерти­за. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв’язку між діями підрядника та виявленими недолі­ками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за пого­дженням сторін, — обидві сторони.

Якщо замовник виявить явні недоліки, він має право за своїм ви­бором вимагати безоплатного їх виправлення у розумний строк або виправити їх за свій рахунок, отримавши право на відшкодування своїх витрат на виправлення цих недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 852 ЦК). До речі, підрядник має право замість усунення недоліків роботи без­оплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов’язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за харак­тером роботи таке повернення можливе (ч. 2 ст. 858 ЦК).

Якщо будуть виявлені істотні відступи від умов договору або інші істотні недоліки, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч. 2 ст. 852 ЦК).

Стаття 863 ЦК містить спеціальну норму про позовну давність, що застосовується до вимог щодо неналежної якості робіт за договором. Вона дорівнює одному року, а щодо будівель і споруд — трьом рокам від дня прийняття замовником. Початок перебігу позовної давності за­лежить від певних обставин. Так, якщо договором підряду або законом встановлений гарантійний строк і заява з приводу недоліків роботи зроблена у межах гарантійного строку, перебіг позовної давності по­чинається від дня заявлення про недоліки. Якщо відповідно до договору  підряду роботу було прийнято замовником частинами, перебіг позовної давності починається від дня прийняття роботи в цілому.

Замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, — достроково.

Замовник за договором підряду має такі права: у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядни­ка; відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки по­вільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим; призначити підрядникові строк для усунення недоліків, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, а в разі невиконання підрядником цієї умови — відмовитися від до­говору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Закон традиційно надає замовнику право на односторонню від­мову від договору. Так, відповідно до ч. 4 ст. 849 ЦК замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та від­шкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

§ 2. Побутовий підряд

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює під­приємницьку діяльність, зобов’язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволен­ня побутових чи інших особистих потреб, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити роботу (ч. 1 ст. 865 ЦК).

Правовому регулюванню договору побутового підряду у ЦК при­свячено окремий параграф, що пов’язано перш за все з необхідністю законодавчого забезпечення інтересів замовника як споживача резуль­тату підрядних робіт за даним договором.

Згідно зі ст. 865 ЦК до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих ЦК, застосовується законодавство про захист прав споживачів, а також інші акти цивільного законодавства. Ними зокре­ма є: Закон України «Про захист прав споживачів»¹ (далі — Закон), Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій  у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»^[5], Правила по­бутового обслуговування населення, затверджені постановою Кабіне­ту Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313 (далі — Правила), низка інструкцій щодо надання окремих видів побутових послуг, за­тверджених наказом Українського союзу об’єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 27 серпня 2000 р. № 20^[6], зокрема Інструкція щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту та пошиття швейних і хутряних ви­робів, виробів із шкіри, головних уборів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутових машин і приладів, ремонту та виготовлен­ня металовиробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту та ви­готовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття, Інструкція щодо надання послуг з ремонту, пошиття та в’язання три­котажних виробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побуто­вої радіоелектронної апаратури тощо.

Значення цих нормативно-правових актів полягає у тому, що вони становлять частину особливого режиму, передбаченого для договору побутового підряду^[7]. Правові норми, що містяться в цих актах, є від­носно до загальних положень про підряд такими ж спеціальними, як і норми § 2 гл. 61 «Побутовий підряд».

Договір побутового підряду є двостороннім, консенсуальним і оплатним. Поряд із загальними рисами, притаманними підряду в ці­лому, договір побутового підряду має низку специфічних рис.

По-перше, це особливість суб’єктного складу договору побутово­го підряду. Замовником може бути тільки фізична особа, а на стороні підрядника завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність.

По-друге, даний договір є публічним договором. Тобто на нього поширюються особливості, встановлені цивільним законодавством щодо публічних договорів (ст. 633 ЦК). Так, умови договору побуто­вого підряду встановлюються однаково для всіх замовників, крім тих, яким за законом надані пільги; підрядник не має права надавати пере­ваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення договору по­бутового підряду, якщо інше не встановлено законом. Він також не може відмовитися від укладення цього договору за наявності у нього можливостей здійснювати відповідні роботи на користь споживача.

По-третє, певну специфіку має предмет договору: робота призна­чена задовольнити побутові чи інші особисті потреби замовника, тобто результат роботи повинен бути призначений для використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю. На підрядні роботи, які за своїм змістом хоча і можуть бути віднесені до побутового підряду, але їх результати використовуються у підприємницькій діяльності, поширюються загальні норми про договір підряду (§ 1 гл. 61 ЦК).

По-четверте, специфіка побутового підряду проявляється у на­явності переддоговірних обов ’язків підрядника. Ці обов’язки полягають у наданні підрядником необхідної і достовірної інформації про запро­поновану роботу, про ціну і форму оплати та інших відомостей (ст. 868 ЦК). Згідно зі ст. 867 ЦК підрядник не має права нав’язувати замовнику включення до договору додаткових оплатних робіт або по­слуг. Замовник у будь-який час до здачі йому роботи в односторонньо­му порядку може відмовитися від виконання договору, сплативши замовнику частину встановленої ціни пропорційно виконаній роботі (ч. 2 ст. 867 ЦК). Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

По-п ’яте, специфіка цього договору полягає в умовах, які визна­чаються ще до укладення договору і з якими погоджується його замов­ник. Зокрема, це стосується ціни, яка визначається прейскурантами, тарифами і кошторисом, однак може й коригуватися за згодою сторін.

Договір повинен укладатися в простій письмовій формі (ст. 866 ЦК) шляхом підписання одного документа, видачі квитанції, касового чека, товарного чека, білета встановленої форми (п. 9 Правил). Як виняток договір може укладатися в усній формі, якщо моменти укладення і ви­конання збігаються. На відміну від загального правила про неприйнят­ність показань свідків (ч. 1 ст. 218 ЦК), ст. 866 ЦК надає можливість при відсутності у замовника документа посилатися на показання свід­ків для підтвердження факту укладення договору.

У разі коли замовник у письмово оформленому договорі приєдну­ється до умов формулярів, запропонованих підрядником, договір на­буває рис договору приєднання (ст. 634 ЦК).

Згідно зі ст. 870 ЦК і п. 17 Правил робота може бути виконана із матеріалів як підрядника (тоді матеріал оплачується замовником при укладенні договору повністю або частково з остаточним розрахунком після закінчення роботи), так і замовника (тоді в квитанції або іншому документі фіксуються точне найменування матеріалу, його кількість і оцінка, здійснена за погодженням сторін; у даному випадку підрядник несе відповідальність за схоронність матеріалу і правильне його ви­користання).

Відповідно до ст. 872 ЦК у разі виявлення під час приймання ре­зультату роботи або під час його використання істотних відступів від умов договору, інших істотних недоліків у роботі, яка виконана із ма­теріалу замовника, останній за своїм вибором може здійснити одне з передбачених у цій статті прав:

1)    виготовлення іншої речі з однорідного матеріалу такої самої якості;

2)   розірвання договору та відшкодування збитків.

До істотних відступів від умов договору, істотних недоліків у ро­боті підрядника, що тягнуть за собою наведені наслідки, належать порушення строків виконання замовлення, втрата, псування чи по­шкодження матеріалів^[8], невідповідність результату робіт вимогам якості, яку не можна усунути, тощо^[9].

У тому випадку, коли виявлені недоліки або відступи від умов до­говору не мають істотного характеру, замовнику надається право за своїм вибором вимагати безоплатного усунення цих недоліків у розум­ний строк, відшкодування власних витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення плати.

Замовник завжди може вимагати від виготовлювача встановлення гарантійного строку, який може бути зазначений у паспорті або серти­фікаті.

Відповідно до ч. 3 ст. 872 ЦК вимога про безоплатне усунення таких недоліків результату роботи, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров’я самого замовника та інших осіб, може бути пред’явлена замовником або його правонаступником протягом десяти років з моменту прийняття результату роботи, якщо у встановленому законом порядку не встановлені більш тривалі строки (строки служби). Варто наголосити, що момент виявлення недоліків у даному випадку значення не має, у зв’язку з чим на виявлені недоліки можна посила­тися і після закінчення гарантійних строків. Протягом встановленого наведеною нормою десятирічного строку замовнику надається право подавати вимоги про повернення частини ціни, сплаченої за роботу, або відшкодування витрат замовника на усунення недоліків.

По закінченні роботи замовник повинен з’явитися за її результатом. У разі нез’явлення замовника підрядник направляє йому письмове повідомлення і після закінчення двох місяців з дня попередження має право продати предмет договору за розумну ціну, а одержану суму, за відрахуванням усіх належних підряднику платежів, внести в депозит нотаріуса на ім’я замовника (ст. 874 ЦК)^[10].

§ 3. Будівельний підряд

Будівництво — процес створення нових, а також розширення, ре­конструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів.

Серед способів здійснення будівництва, таких як підрядний, гос­подарський та змішаний, основним є підрядний, при якому будівельні роботи, по-перше, проводяться спеціалізованими професійними орга­нізаціями, наслідком чого є скорочення строків будівництва; по-друге, цей спосіб має раціональну систему побудови відносин між замовни­ком і підрядником, які пов’ язані один з одним, починаючи з першої до останньої стадії — здачі об’єкта будівництва.

Регулюванню підрядних відносин у будівництві присвячений § 3 гл. 61 ЦК (статті 875-886) «Будівельний підряд», який за ЦК 1963 р. іменувався «Договором підряду на капітальне будівництво».

Виходячи з того, що всі види підрядних договорів мають єдиний уніфікований режим правового регулювання, до будівельного підряду застосовуються загальні положення ЦК про підряд, якщо спеціальні норми не містять особливостей стосовно того чи іншого положення, зокрема, це стосується положень про структуру договірних зв’язків (ст. 838 ЦК), ощадливості підрядника (ст. 845 ЦК), зобов’язань сторін стосовно інформації (ст. 862 ЦК) тощо.

Між тим будівельний підряд, окрім родових ознак договору під­ряду, має свої кваліфікаційні ознаки: специфічний предмет — будівель­ні роботи; характер здійснення цих робіт, які нерозривно пов ’язані з місцезнаходженням об ’єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК); організацію виконання будівельних робіт, що дає змогу розглядати його як самостійний вид договору підряду.

Норми, що регулюють відносини будівельного підряду, містяться в нормативно-правових актах, які утворюють законодавство в галузі будівництва, що за своєю суттю є комплексним, включаючи не тільки норми цивільного права, а й адміністративного, земельного, фінансо­вого тощо.

В умовах ринкової економіки будівельне законодавство суттєво оновилося, хоча цей процес триватиме і надалі. До нормативно- правових актів у галузі будівництва належать закони України «Про інвестиційну діяльність»^[11], «Про основи містобудування»^[12], «Про архі­тектурну діяльність»^[13], «Про здійснення державних закупівель»^[14], По­ложення про державний архітектурно-будівельний контроль^[15], Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та про­ведення їх комплексної державної експертизи^[16], Порядок державного фінансування капітального будівництва^[17], Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві^[18] тощо.

Характерною особливістю законодавства в галузі будівництва є те, що воно включає в себе нормативно-технічні акти, до яких відносять будівельні норми та правила^[19], державні стандарти, які регламентують техніко-економічні основи будівництва з урахуванням особливостей будівельних робіт.

Рекомендаційний характер мають відомчі нормативні акти, зокре­ма, Положення про підрядні контракти в будівництві України, затвер­джене науково-технічною радою Міністерства України у справах бу­дівництва і архітектури (протокол від 15 грудня 1993 р. № 9)^[20], Поло­ження про взаємовідносини організацій — генеральних підрядників зі супідрядними організаціями, затверджене науково-технічною радою Державного комітету України у справах містобудування і архітектури (протокол від 14 грудня 1994 р. № 4)^[21].

Поняття та значення договору будівельного підряду. Поняття до­говору будівельного підряду дається в ч. 1 ст. 875 ЦК, відповідно до якої за цим договором підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об ’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Звертає на себе увагу той факт, що в легальному визначенні не міститься вказівка, що підрядник здійснює роботу на свій ризик, хоча законодавець не виключає можливості в договорі вказати, що робота виконується на ризик підрядника (ч. 3 ст. 882 ЦК).

Аналіз легального визначення дає підставу вважати цей договір двостороннім, оплатним та консенсуальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 875 ЦК договір будівельного підряду укла­дається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, ре­конструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зо­крема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконала­годжувальних та інших робіт, нерозривно пов’язаних з місцезнахо­дженням об’єкта. Таким чином, законодавець відповідно до характеру будівельних робіт і сфери їх виконання виділяє декілька видів догово­ру будівельного підряду: договір на проведення нового будівництва (новобудови), при якому воно здійснюється на новому майданчику на підставі початкової затвердженої проектно-кошторисної документації; договір капітального ремонту будівель (споруд), яким охоплюються ремонтні роботи основних засобів, внаслідок чого збільшується строк їх служби або поліпшуються якісні характеристики (потужність, про­дуктивність та ін.); договір на реконструкцію (технічне переоснащен­ня) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків) споруд; договір на виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт.

Сторонами договору будівельного підряду є підрядник і замов­ник.

Підрядник — особа, що спеціалізується на виконанні будівельних робіт і у випадках, передбачених законом, має ліцензію на їх здійснення.

Замовник — юридична чи фізична особа.

Умови договору будівельного підряду. Істотними умовами договору слід вважати предмет, ціну та строк договору. Предмет — це кінцевий результат діяльності підрядника, тобто відповідний об’єкт будівництва (будівельні роботи).

Ціна договору визначається кошторисом (ч. 1 ст. 877 ЦК).

Строк — це час, необхідний для виконання передбачених догово­ром робіт. У договорі будівельного підряду визначається не тільки початок і закінчення робіт у цілому, строки завершення окремих етапів робіт, а й гарантійні строки експлуатації об’єкта.

Права та обов ’язки сторін за договором. Ураховуючи специфіку договору, законодавець суттєво розширив права та обов’язки сторін договору порівняно з тими, що закріплені ЦК у загальних положеннях про підряд. При цьому ЦК зберіг загальний для всього підряду принцип розподілу ризиків між сторонами. Так, відповідно до ст. 880 ЦК ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта будів­ництва до його прийняття замовником несе підрядник, крім випадків, коли це сталося внаслідок обставин, що залежать від замовника. Це повністю відповідає положенням ст. 876 ЦК, відповідно до якої влас­ником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник. Ризик підрядника відносно результа­тів робіт припиняється з моменту прийняття робіт замовником. Так, відповідно до ч. 3 ст. 882 ЦК замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

У разі руйнування або пошкодження об’ єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором будівельного підряду строку здачі об’єкта, а також у разі неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від замовника плату за роботу або оплату витрат, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 879 ЦК).

На замовника покладається специфічний обов’язок, який не зустрі­чається в інших видах договорів підрядного типу, метою якого є ство­рення належних умов для виконання робіт. Відповідно до закону за­мовник зобов’язаний надати підрядникові підготовлений будівельний майданчик (фронт робіт), тобто отримати дозвіл на виконання буді­вельних робіт — документ, яким посвідчується право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення їх, відповідно до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд тощо. Надання дозволу регулюється відповідним Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, яке затверджене наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від  5   грудня 2000 р. № 273¹ і яке обов’язкове для застосування всіма суб’єктами будівництва незалежно від відомчої належності, джерел фінансування тощо. Виконання будівельних робіт без вищезазначено­го дозволу забороняється, хоча на певні будівельні роботи дозвіл не вимагається, зокрема на поточний ремонт будівель та споруд без зміни призначення приміщень, відновлення або улаштування нових тротуа­рів тощо (п. 4 вказаного Положення).

Замовник зобов’язаний передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов’ язок не покладено на під­рядника. Проектно-кошторисна документація — це сукупність доку­ментів, які визначають економічне і виробничо-технічне обґрунтуван­ня майбутнього будівництва, тобто обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису. До такої документації входять креслення, пояснювальні записки, кошторис та інші матеріали. Ця до­кументація не тільки техніко-економічна, а й юридична підстава будів­ництва. У договорі будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст цієї документації, а також яка із сторін і в який строк зобов’язана надати відповідну документацію (ч. 2 ст. 877 ЦК).

Договором може бути покладено на замовника обов’ язок мате­ріально-технічного забезпечення будівництва (ч. 1 ст. 879 ЦК). За правилом це забезпечення технологічним, енергетичним, електротех­нічним обладнанням і апаратурою, хоча не виключається, що це можуть бути і матеріали.

Замовник повинен сприяти підрядникові у забезпеченні будівни­цтва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг^[22] (ч. 1 ст. 879 ЦК). У договорі можуть бути передбачені випадки і порядок надання підряднику в користування необхідних для здійснення робіт споруд і будівель, забезпечення транспортування вантажів тощо.

Замовник, якщо це встановлено в договорі, повинен застрахувати об’єкт будівництва або комплекс робіт.

У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сто­рін обставин замовник повинен оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому витрати, пов’язані з цим (ч. 6 ст. 879 ЦК).

Головним обов’язком замовника є прийняття об’єкта або закін­чених будівельних робіт та їх оплата. Стадія передання та прийняття робіт — одна з найголовніших стадій договору будівельного підряду, в якій повинні брати участь обидві сторони. При отриманні від під­рядника повідомлення про виконання робіт і готовність їх передання замовник негайно повинен розпочати їх прийняття, тобто організувати та здійснити прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встанов­лено договором. У випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами, у прийнятті робіт повинні брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самовря­дування.

Прийняття робіт можливо як після повного їх завершення, так, якщо це передбачено договором, і після завершення окремих етапів робіт

ЦК передбачає, що передання і прийняття виконаних робіт оформ­ляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Між тим, якщо суд визнає мотиви відмови від під­писання акта обґрунтованими, цей акт може бути визнаний судом не­дійсним.

Можливі випадки, коли з характеру робіт випливає необхідність попереднього їх випробування. Для таких випадків встановлено спе­ціальний порядок прийняття, а саме, воно може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Такий по­рядок може бути встановлено в договорі.

Замовнику надається право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об’ єкта для вказаної в договорі мети і які не можуть бути усунені ні підрядни­ком, ні замовником. Причому закон під неможливістю усунення таких недоліків передбачає не тільки ті випадки, коли сторони договору не можуть провести відповідні роботи, але й не можна знайти третю осо­бу, яка це могла б зробити (ч. 6 ст. 882 ЦК).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об’ єкта (виконаних робіт), хоча договором може встановлюватися й інший порядок розрахунків. Так, у договорі може бути встановлено право за­мовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку (ч. 5 ст. 884 ЦК).

На замовника покладається обов’язок заявити підряднику в розум­ний строк про виявлені протягом гарантійного строку експлуатації

об ’єкта будівництва недоліки (ч. 4 ст. 884 ЦК).

Замовник має такі права:

-    вносити зміни до проектно-кошторисної документації до по­чатку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують 10 % визна­ченої у кошторисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором (ч. 1 ст. 878 ЦК);

-    здійснювати контроль та нагляд за будівництвом, приймаючи від свого імені відповідні рішення^[23]. Слід зазначити, що закон дозволяє здійснювати це право замовнику не тільки особисто, а й із залученням для цього спеціалізованої організації або спеціаліста, для чого замов­нику надається право укласти з ними договір про надання такого виду послуг (договір доручення тощо). Застосування фігури «інженера» («інженерної фірми») при виконанні будівельних робіт, включаючи й етап прийняття виконаної роботи, добре відоме міжнародній прак- тиці^[24], на сьогодні знайшло застосування і в оновленому цивільному законодавстві, наприклад, РФ (ст. 749 ЦК РФ). Функції та повноважен­ня такого спеціаліста (спеціалізованої організації) визначаються в до­говорі будівельного підряду (ч. 3 ст. 881 ЦК).

До обов ’язків підрядника закон відносить:

-   матеріально-технічне забезпечення будівництва, якщо в догово­рі не встановлено інше. У цьому випадку він несе ризик неможливос­ті використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт;

-    надання замовникові проектно-кошторисної документації, якщо це передбачено в договорі;

-    здійснення будівництва та пов’язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації;

-    виконання усіх робіт, визначених у проектно-кошторисній до­кументації;

-    повідомлення замовника про виявлені в ході будівництва невра­ховані необхідні додаткові роботи, здійснення яких тягне за собою збільшення кошторису, і в разі неодержання від останнього в розумний строк відповіді — зупинення відповідних робіт з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні цих робіт немає необхідності (ч. 3 ст. 877 ЦК). Між тим, якщо підрядник виконає додаткові роботи без згоди на це замовника, він не позбавляється пра­ва на їх оплату і відшкодування завданих цим збитків, якщо доведе, що це було необхідним в інтересах замовника, зокрема у зв’язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об’єкта будівництва (ч. 4 ст. 877 ЦК). Таким чином, законом встановле­ні особливості проведення додаткових робіт при договорі будівельно­го підряду, бо за загальним правилом (§ 1 цієї глави) питання про їх проведення теж вирішується замовником за попередженням підрядни­ка, але якщо останній цього не зробить, він зобов’язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором (ч. 4 ст. 844 ЦК);

-    страхування об ’єкта будівництва або комплексу робіт, якщо інше не встановлено договором, з наданням замовнику в порядку, встановленому договором, доказів укладення цього договору, включа­ючи відомості про страхувальника, розмір страхової суми та застрахо­вані ризики. При цьому страхування не зменшує зобов’ язань та відпо­відальності сторін за договором;

-    усувати за свій рахунок недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, якщо вони допущені з його вини (або з вини субпідрядника). Договором може бути передбачений обов’ язок під­рядника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не відповідає. Але підрядник має право відмовитися від виконання цього обов’ язку, якщо усунення недоліків не пов’ язано без­посередньо з предметом договору або не може бути здійснено підряд­ником з незалежних від нього причин (ст. 885 ЦК).

Специфіка договору будівельного підряду відбивається і на правах підрядника. Так, підрядник може відмовитися від договору у таких випадках: коли, по-перше, прийде до висновку про неможливість ви­користання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, нада­ного замовником, без погіршення якості виконуваних робіт. При цьому він також має право вимагати від замовника сплати ціни роботи про­порційно її виконаній частині, а також відшкодування збитків, не по­критих цією сумою (ч. 3 ст. 879 ЦК); по-друге, коли замовник прагне внести зміни до проектно-кошторисної документації, що потребують додаткових робіт, вартість яких перевищує 10 % визначеної у кошто­рисі ціни (ч. 2 ст. 878 ЦК) та вимагати відшкодування збитків.

Відповідальність сторін. Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору визначається статтями 883 та 886 ЦК і настає при наявності загальних підстав цивільно-правової відпо­відальності. Між тим особливістю відповідальності підрядника в договорі будівельного підряду є відповідальність за дії інших осіб («чужу» вину), бо саме в цьому договорі широко застосовується сис­тема генерального підряду, при якій підрядник відповідає перед за­мовником за порушення субпідрядником свого обов’язку, а перед субпідрядником — за невиконання або неналежне виконання замов­ником своїх обов’ язків.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’ язань під­рядник і замовник несуть встановлену договором або законом^[25] відпо­відальність, яка реалізується в стягненні неустойки (пені) і відшкоду­ванні збитків у повному обсязі, тобто заподіяних (реальних) збитків і упущеної вигоди, якщо не доведуть, що ці порушення сталися не з їх вини.

Відповідно до ЦК підрядник відповідає: за недоліки збудованого об’єкта, за прострочення передання його замовникові; за інші пору­шення договору.

Законодавець зберіг положення, яке передбачалося і в раніше ді­ючому законодавстві: суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядни­кові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором гранич­ного терміну (ст. 883 ЦК).

Якщо інше не встановлено в договорі, підрядник гарантує досяг­нення об’єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній до­кументації показників і можливість експлуатації об’ єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об’єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом. Гарантій­ний строк продовжується на час, протягом якого об’єкт не міг експлу­атуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

Підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об’єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкції щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ре­монту об’єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами (ч. 2 ст. 884 ЦК).

§ 4. Підряд на проектні та пошукові роботи

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт

підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити їх (ч. 1 ст. 887 ЦК).

Здійсненню будівельних робіт завжди передує проведення пошукових і проектних робіт. Пошукові роботи полягають в інженерно-геологічних, гідрометеорологічних, екологічних (та інших залежно від призначення об’єкта) розвідках і узгодженні їх результатів, підготовці виділеної під за­будову земельної ділянки з визначенням на місцевості прив’язки до роз­ташування об’ єкта, підборі матеріалів і визначенні найбільш оптимальних умов майбутнього будівництва. Подальше проектування будівництва може здійснюватись з урахуванням всіх умов зведення майбутнього об’ єкта, по­зитивного економічного обґрунтування будівництва і наявності згоди та висновків всіх необхідних інстанцій. Після цього розробляються проект і кошторис будівництва. Проектна документація складається з урахуванням результатів, отриманих у ході проведення пошукових робіт.

Проект будівництва, як правило, підлягає державній експертизі, яка проводиться спеціалізованими установами. За умови позитивного висновку державної експертизи проект і кошторис виконавець обгово­рює із замовником, який має право прийняти їх без обмовок і застере­жень або висловити побажання щодо його доопрацювання і внесення відповідних змін. За умови відсутності суттєвих розбіжностей стосов­но змісту проекту між проектувальником і замовником складається та підписується акт прийому-передачі проектно-кошторисної документа­ції. У подальшому будівництво повинно здійснюватись у відповіднос­ті до цієї документації, з урахуванням будівельних норм і правил, а також інших умов договору та чинного законодавства.

Залежно від бажання замовника і ступеня складності об’єкта будівни­цтва виконання всіх робіт може здійснюватись однією організацією (гене­ральним підрядником). Як правило, такий обов’язок за договором може брати на себе спеціалізована будівельна організація, яка здійснює весь комплекс пошукових, проектних і будівельних робіт. Ураховуючи це, таку організацію іменують генеральним підрядником. Він може залучати до проведення окремих видів робіт субпідрядні організації і використовувати інші варіанти побудови договірних зв’язків з контрагентами. Замовник може також укласти договори з декількома контрагентами, які спеціалізуються на виконанні окремих видів указаних робіт.

Договір на виконання пошукових і проектних робіт є одним із різновидів договору підряду, а тому є консенсуальним, двостороннім та відплатним.

Сторони, їх права, обов’язки та відповідальність

Сторони у договорі — замовник і підрядник.

Підрядником виступає спеціалізований суб’єкт: юридичні і фізичні особи, які мають статус суб’єкта підприємницької діяльності і отримали відповідну ліцензію на здійснення таких видів робіт. Досить часто — це спеціалізовані проектно-пошукові організації, основна мета діяльності яких — виконання зазначених робіт.

Замовниками можуть бути фізичні особи, котрі, як правило, мають статус підприємця, а також юридичні особи приватного і публічного права та держава.

Обов’язки замовника полягають у такому:

-    якщо інше не встановлено договором підряду на проведення про­ектних та пошукових робіт, передати підрядникові завдання на проек­тування, а також інші вихідні дані, необхідні для проектування і скла­дання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов’ язковим для сторін з моменту його затверджен­ня замовником. Оскільки формулювання завдання досить часто є склад­ним для замовника, це потребує наявності спеціальних знань. Тому за­мовник може з цією метою скористатися послугами інших осіб, у тому числі і самого підрядника. В останньому випадку завдання стає обов’ язковим для сторін з моменту його затвердження замовником;

-    сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення всіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором чи законом;

-   використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не переда­вати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розго­лошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника;

-    надавати послуги підрядникові у виконанні проектних та пошу­кових робіт в обсязі та на умовах, встановлених договором;

-    сприяти підряднику у виконанні робіт за договором, зокрема шляхом надання необхідної додаткової інформації;

-   брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно- кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

-   відшкодувати підрядникові додаткові витрати, пов’язані зі зміною вихідних даних для проведення проектних та пошукових робіт вна­слідок обставин, що не залежать від підрядника;

-    залучити підрядника до участі у справі за позовом, пред’явленим до замовника іншою особою у зв’язку з недоліками складеної проектної документації або виконаних пошукових робіт.

Обов’язки підрядника полягають у такому (ст. 890 ЦК):

-    виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором. Підрядник зобов’язаний додер­жуватися вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування й виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника;

-    погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із за­мовником, а у разі необхідності — також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

-   передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

-    не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну доку­ментацію іншим особам;

-    гарантувати замовникові відсутність в інших осіб права пере­шкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.

Відповідальність сторін. Підрядник несе відповідальність за недо­ліки проектно-кошторисної документації та виконаних робіт (ст. 891 ЦК). Він відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та по­шукових робіт, включаючи вади, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об’єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт. У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або у пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов’язаний без­оплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідальність замовника визначається положеннями договору. Договором може бути передбачена відповідальність замовника за не­своєчасну оплату виконаних робіт. Зокрема, він може нести відпові­дальність за затримку виплати підряднику авансу та інших, обумовле­них договором, платежів (наприклад, необхідних для фінансування проведення пошукових робіт).

^[1] Існує й інша точка зору. Так, М. В. Венецька розглядає договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт як спеці­альний вид договору підряду, означивши його як підряд на виконання НДР і ДКТР (див.: Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник : у 2 т. / за ред. Я. М. Шевченко. - Т 2. Особлива частина. - К. : Вид. Дім «Ін Юре», 2003. - С. 116-120).

^[2] Більш докладно про це дивись гл. 45 цього підручника.

^[3] Див.: Романец, Ю. В. Система договоров в гражданском праве России [Текст] / Ю. В. Романец. - М. : Юристь, 2001. - С. 366.

^[4] Особливою формою трудового договору є контракт, який застосовується тільки у випадках, прямо передбачених трудовим законодавством.

^[5] Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 38. - Ст. 315. Згідно зі ст. 3 даного Закону будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при наданні послуг зобов’язані видавати особі, яка отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

^[6] Офіц. вісн. України. - 2000. - № 47. - Ст. 2053.

^[7] Див.: Брагинский, М. И. Договор подряда и подобньїе ему договори [Текст] / М. И. Брагинский. - М. : Статут, 1999. - С. 92-93.

^[8] Гражданский кодекс Украиньї [Текст] : комментарий (с изм. и доп. по состоянию на 1 сент. 2003 г.). - Т 2. - Харьков : Одиссей, - С. 451.

^[9] Необхідно зауважити, що визначення поняття «істотний недолік» дається у ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»: це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він узагалі не може бути усунутий; б) його усунення по­требує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

^[10] Див. статті 85, 86 Закону України «Про нотаріат», Інструкцію про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 18 лютого 2003 р. № 13/5.

^[11] Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 47. - Ст. 646.

^[12] Там само. - 1992. - № 52. - Ст. 683.

^[13] Там само. - 1999. - № 31. - Ст. 246.

^[14] Там само. - 2010. - № 33. - Ст. 471.

^[15] ЗП України. - 1993. - № 9. - Ст. 179 (із змін. і доп.).

^[16] Офіц. вісн. України. - 2007. - № 84. - Ст. 3106.

^[17] офіц. вісн. України. - 2001. - № 52. - Ст. 2374.

^[18] Юрид. вісн. України. - 2005. - № 38.

^[19] Див., наприклад, Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової по­літики України від 27 серпня 2000 р. № 174.

^[20] Все о бухгалтерском учете. - 1999. - 10 трав. (№ 43).

^[21] Там само.

^[22] Ці послуги замовник завжди надавав підряднику, а перелік їх містився у пп. 28-36 Правил про договори підряду на капітальне будівництво 1986 р. (СП СССР. - 1987. - № 4. - Ст. 19).

^[23] Якщо будівельні роботи виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету АРК, місцевих бюджетів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, встановлюється контроль за до­триманням сторонами договірних зобов’язань, що здійснюється спеціальними орга­нами (див. Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов’язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об’єктів, затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 р.).

^[24] Див.: Международное частное право [Текст] : сб. нормат. док. / сост. Н. Ю. Ер- пьілева. - М., 1994. - С. 181 та наст.

^[25] Так, при виконанні робіт на будівництві об’єктів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Респу­бліки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних і комунальних підприємств, уста­нов та організацій, загальні правові засади майнової відповідальності встановлені в Законі України «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) при виконанні робіт на будівництві об’єктів» від 6 квітня 2000 р. Відпо­відно до цього Закону на сторони договору покладається обов’язок стягувати неустой­ку (пеню) та вимагати відшкодування збитків із винної сторони.

Питання для самоконтролю

1. Питання та ознаки договору підряду.
2. Умови договору підряду.
3. Сторони договору підряду.
4. Зміст договору підряду.
5. Ризик у підрядних відносинах.
6. Договір побутового підряду і його характерні ознаки.
7. Договір будівельного підряду і його характерні ознаки.
8. Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт і його характерні ознаки.