Печать

Глава 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

Глава 6 ОПІКА ТА ПІКЛУВАННЯ

Стаття 55. Завдання опіки та піклування

1. Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Ст. 55 ЦК передбачає, що опіка і піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав і інтересів малолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Як випливає із порівняння ст. 55 ЦК з ч. 1 ст. 67 і ч. 1 ст. 69 ЦК, ст. 55 ЦК установлює загальні цілі опіки і піклування і разом з тим визначає спеціальні цілі стосовно до двох груп осіб, права й інтереси яких покликаний захищати інститут опіки і піклування, неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Стосовно до неповнолітніх дітей метою опіки і піклування є виховання неповнолітніх, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також захист особистих і майнових інтересів цих дітей. Обов'язок опікуна і піклувальника виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток передбачено і ст. 249 СК.

Стосовно повнолітніх фізичних осіб опіка і піклування встановлюється для захисту особистих і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також піклуватися про створення їм необхідних побутових умов, здійснювати піклування і забезпечувати їхнє лікування.

Поняття терміна «опіка і піклування» не є однозначним. Під опікою і піклуванням слід розуміти правовий інститут, тобто сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, пов’язані зі встановленням опіки і піклування, здійсненням функцій опіки і піклування і припиненням опіки і піклування. Під опікою і піклуванням слід також розуміти систему засобів, спрямованих на забезпечення діяльності органів опіки і піклування з виховання малолітніх і неповнолітніх дітей, а також захисту прав і законних інтересів недієздатних і обмежено дієздатних. Нарешті, під опікою і піклуванням слід розуміти правовідносини щодо здійснення опіки і піклування у першу чергу між опікуном (піклувальником) і підопічними, а також правовідносини між органами опіки і піклування й опікунами і піклувальниками.

Інститут опіки і піклування носить комплексний характер. Його норми, як випливає зі ст.ст. 58, 59, 60 ЦК і ст. 243 СК, регулюють відносини, пов'язані з вихованням дітей, що унаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав дітей. Ці норми носять в основному сімейно-правовий характер. Разом з тим, як випливає з перерахованих статей ЦК, норми про опіку і піклування регулюють і відносини, спрямовані на заповнення відсутньої, часткової, неповної або обмеженої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх. Ці норми передбачають законне представництво опікунів, охорону майнових прав неповнолітніх і повнолітніх і тому є цивільно-правовими. Цивільно-правовий характер носять і норми, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку зі встановленням опіки над майном безвісно відсутнього (ст. 44 ЦК). ЦК передбачає встановлення опіки над майном фізичної особи, визнаної відсутньою, а також над майном фізичної особи, місце перебування якої є невідомим (ст. 44 ЦК). Опіка встановлюється і над майном осіб, над якими встановлено опіку і піклування, якщо це майно знаходиться не в місці проживання підопічного (ст. 74 ЦК). Цивільно-правовими слід визнати і норми, що регулюють відносини з піклування над обмежено дієздатними і над особами, визнаними недієздатними (ст.ст. 37, 41, 58 і 59 ЦК).

Нарешті, інститут опіки і піклування містить у собі адміністративно-правові норми, що регулюють відносини між органами опіки і піклування, з одного боку, і опікунами і піклувальниками — з іншого.

Стаття 56. Орган опіки та піклування

1. Органи, на які покладено здійснення опіки і піклування, їх права та обов'язки щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Норма статті 56 ЦК є відсильною. Вона передбачає, що перелік органів, на які покладено функції опіки і піклування, їх прав та обов'язків із

забезпечення прав і інтересів фізичних осіб, що мають потребу в опіці і піклуванні, визначаються законом і іншими нормативними актами. Нині перелік органів опіки і піклування передбачено п. 1.3 і п. 1.4 Правил опіки і піклування, затверджені Державним комітетом України у справах сім'ї і молоді, Міністерством освіти України, Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством праці і соціальної політики України 25 травня 1999 р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 р. за № 387/36 88.

Опіка і піклування згідно з п. 1.3 зазначених Правил опіки і піклування, установлюються державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських у містах, сільських, селищних рад.

Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається на відповідні відділи місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських рад у містах. Безпосередньо, ведення справ щодо опіки і піклування у виконкомах районних (міських) рад покладається: стосовно неповнолітніх — на відділи управління; стосовно осіб, визнаних судом недієздатними чи обмежено дієздатними, — на відділи охорони здоров'я; стосовно дорослих дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я — на органи соціального захисту населення. Ці відділи виконують усю підготовчу роботу, пов'язану з призначенням опіки (піклування), здійснюють ряд організаційних і контрольних функцій.

У сільській місцевості й у селищах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети селищних і сільських рад (п. 1.4 зазначених Правил опіки і піклування).

 

Стаття 57. Обов'язок повідомляти про фізичних осіб, які потребують опіки або піклування

1. Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

Із метою забезпечення невідкладного призначення опіки і піклування ст. 57 ЦК встановлює обов'язок кожного, кому стане відомо про фізичну особу, що має потребу в опіці і піклуванні, негайно сповістити про це орган опіки і піклування. П. 2.5 Правил опіки і піклування покладає на установи і на фізичних осіб, яким стане відомо про малолітніх і неповнолітніх дітей, що залишилися без піклування батьків або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків щодо виховання дітей, або про зловживання батьківськими правами, а також про фізичних осіб, які потребують опіки і піклування, обов'язок негайно сповістити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, що підлягають опіці і піклуванню. Такими установами й особами є: житлово-експлуатаційні контори, домоуправління, власники чи орендарі житлових будинків; органи РАЦС, нотаріальні контори; судові органи; органи внутрішніх справ, органи соціального забезпечення; директори шкіл і завідувачі дошкільних закладів; лікувально-профілактичні установи психіатричного профілю; інші організації, яким стане відомо про дітей, що залишилися без піклування батьків, а також про повнолітніх осіб, що мають потребу в піклуванні; близькі родичі й інші особи.

Стаття 58. Фізичні особи, над якими встановлюється опіка

1. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Особи до 14 років (малолітні) мають незначну дієздатність: вони можуть самостійно вчиняти дрібні побутові правочини і здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності (див. коментар до ст. 31 ЦК). Інші правочини від їх імені й у їх інтересах вчиняють їхні батьки, усиновлювачі, опікуни. Тому, якщо в малолітніх, тобто в осіб до 14 років, немає батьків (усиновлювачів) чи батьки не в змозі здійснювати над цими особами піклування, над ними встановлюється опіка. Опіка також установлюється над фізичними особами, що визнані недієздатними. Недієздатна особа не має права вчиняти будь-який правочин. Правочини від імені недієздатної особи й у його інтересах вчиняє опікун (див. коментар до ст. 41 ЦК). Тому, у випадку визнання особи недієздатною, над нею встановлюється опіка.

 

 

 

Стаття 59. Фізичні особи, над якими встановлюється піклування

1. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Особи у віці від 14 до 18 (неповнолітні) володіють неповною цивільною дієздатністю. Більшість правочинів, за винятком правочин за згодою своїх батьків (усиновлювачів), піклувальників (див. коментар до ст. 32 ЦК). Тому, якщо неповнолітні позбавлені батьківського піклування, над ними встановлюється піклування. Піклування також установлюється над особами, обмеженими в цивільній дієздатності. Особи, обмежені в цивільній дієздатності мають менший обсяг цивільної дієздатності в порівнянні з обсягом дієздатності осіб у віці від 14 до 18 років (неповнолітніх) (див. коментар до ст. 37 ЦК). Тому у випадку обмеження дієздатності фізичної особи над нею установлюється піклування.

Стаття 60. Встановлення опіки та піклування судом

1. Суд встановлює опіку над фізичною особою в разі визнання її недієздатною.

2. Суд встановлює піклування над фізичною особою в разі обмеження її цивільної дієздатності.

3.  Суд встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вони позбавлені батьківського піклування.

Ст. 60 ЦК установлює нове положення, відповідно до якого у випадку визнання особи недієздатною, опіку над ним установлює суд. Суд також установлює піклування над фізичною особою у випадку обмеження її цивільної дієздатності і встановлює опіку над малолітнім і піклування над неповнолітньою фізичною особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що ці особи позбавлені батьківського піклування. За чинним законодавством і спеціальним нормативним актом опіка і піклування в усіх випадках встановлюється органами опіки і піклування (п. 3.1 Правил опіки і піклування). Положення, відповідно до якого суд встановлює опіку у випадку визнання особи недієздатною і піклування у випадку визнання особи обмежено дієздатною, пояснюється тим, що ці справи розглядаються в порядку окремого провадження судом з обов'язковою участю представника органів опіки і піклування (гл. 34 ЦПК). При призначенні опікуна чи піклувальника суд має врахувати висновок органів опіки і піклування. Позбавлення батьківських прав також відбувається в судовому порядку. Тому суд, визнавши що діти позбавлені батьківського піклування, установлює над дітьми до 14 років (малолітніми) опіку і над дітьми від 14 до 18 років (неповнолітніми) — піклування.

 

 

Стаття 61. Встановлення опіки та піклування органом опіки та піклування

1. Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Орган опіки і піклування встановлює опіку над малолітньою фізичною особою і піклування над неповнолітньою фізичною особою. Опіка і піклування над зазначеними особами встановлюється, якщо ці особи позбавлені батьківського піклування (ст. 243 СК). При призначенні опікуна (піклувальника) береться до уваги його можливість виконувати опікунські обов'язки, їхні взаємини (п. 3.1 Правил опіки і піклування). Це пояснюється метою опіки і піклування, що встановлюється з метою забезпечення особистих і майнових прав і інтересів малолітніх і неповнолітніх фізичних осіб, а також повнолітніх фізичних осіб, що за станом свого здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки. Стосовно неповнолітніх дітей метою опіки і піклування також є виховання неповнолітніх, які залишилися без батьківського піклування. Тому необхідно враховувати особисті якості особи, що призначається опікуном або піклувальником, і його взаємини з підопічним.

Стаття 62. Місце встановлення опіки або піклування

1. Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Ст. 62 ЦК передбачає, що опіка і піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, що має потребу в опіці чи піклуванні або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Аналогічне положення передбачене п. 2.4. Правил опіки і піклування. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, де особа постійно, чи переважно тимчасово проживає (див. коментар до ст. 29 ЦК).

Стаття 63. Призначення опікуна або піклувальника

1.  Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування.

2. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

3. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

4. Опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи, враховується бажання підопічного.

5. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Ст. 63 ЦК установлює загальне правило, відповідно до якого опікуна і піклувальника призначає орган опіки і піклування. Аналогічне положення передбачено п. 3.1. Правил опіки і піклування. Виняток із цього правила передбачено у ст. 60 ЦК (див. коментар до цієї статті). Рішення про встановлення опіки і піклування має бути прийняте не пізніше, ніж у місячний термін з того моменту, коли відповідному органу опіки і піклування стане відомо про необхідність встановлення опіки і піклування (ч. 2 п. 2.4 Правил опіки і піклування).

Інститут опіки і піклування спрямований на заповнення відсутньої чи недостатньої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Разом із тим, завданням цього інституту є охорона особистих і майнових прав і інтересів підопічних, турбота про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду і забезпечення їхнього лікування. Стосовно неповнолітніх фізичних осіб, завданням інституту опіки і піклування є також забезпечення відповідного виховання неповнолітніх (див. коментар до ст. 55 ЦК). Тому, при призначенні опікуном чи піклувальником, необхідно враховувати його особисті якості, можливість належно здійснювати функції опікуна або піклувальника. Опікунами і піклувальниками можуть бути тільки цілком дієздатні фізичні особи. Опікун чи піклувальник може бути призначений тільки при наявності його письмової заяви. Опікуном і піклувальником призначаються переважно особи, що знаходяться в сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих відносин між опікуном, піклувальником і підопічним, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. У п. 3.1 Правил опіки і піклування передбачені аналогічні положення і встановлено, що переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над тою самою дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їхнього проживання; особам, у сім'ї яких проживає дитина, на час, коли щодо нього виникли підстави для встановлення опіки чи піклування. При призначенні опіки над малолітнім і призначенні піклувальника, береться до уваги бажання підопічних. У п. 3.1 Правил опіки і піклування передбачено, що бажання підопічного враховується при досягненні ним відповідного віку (10 років). Частина 5 ст. 63 ЦК передбачає, що особі може бути призначений один чи кілька опікунів чи піклувальників. Такий стан може бути, наприклад, коли в особи, над якою установлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості. У цьому випадку опіка над цим майном установлюється за місцем перебування цього майна (ч. 1 ст. 74 ЦК). Особі, призначеній опікуном чи піклувальником, видається відповідне посвідчення (п. 3.1 Правил опіки і піклування). Рішення про встановлення опіки виноситься при наявності документів, перерахованих у п. 3.3 Правил опіки і піклування, а про встановлення піклування при наявності документів, зазначених у п. 3.4 Правил опіки і піклування. Зокрема, необхідний акт обстеження умов життя майбутнього опікуна чи піклувальника, акт обстеження життя особи, що має потребу в опіці і піклуванні, й опис його майна, копія свідоцтва про народження особи, що має потребу в опіці чи піклуванні, довідка про стан здоров'я особи, що має потребу в опіці і піклуванні, і майбутнього опікуна (піклувальника) та інші документи.

Установлення над дитиною опіки і піклування або встановлення над недієздатною особою опіки може бути підставою для придбання громадянства України (ст. 12,13 Закону України «Про громадянство» від 18 січня 2001 р.).

 

 

Стаття 64. Фізична особа, яка не може бути опікуном або піклувальником

1. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:

1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Інститут опіки і піклування спрямований на захист особистих і майнових прав і інтересів осіб, що потребують опіку і піклування, забезпечення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду і лікування, забезпечення належного виховання неповнолітніх. Тому при призначенні опікуна чи піклувальника необхідно враховувати його особисті якості, можливість належного здійснення функцій опікуна чи піклувальника. У зв'язку з цим не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, позбавлені батьківських прав, якщо ці права не будуть відновлені; особи, поведінка та інтереси яких суперечать інтересам того, хто потребує опіки або піклування. П. 3.2 Правил опіки і піклування встановлює також, що не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, які перебувають на обліку чи лікуються в психоневрологічних і наркологічних закладах; особи, що раніше були опікунами чи піклувальниками, і з їхньої вини опіка чи піклування були припинені; особи, засуджені за здійснення тяжкого злочину.

 

 

Стаття 65. Опіка або піклування над фізичною особою, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника.

1. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування

З метою забезпечення особистих і майнових прав і інтересів осіб, що потребують опіку і піклування, ст. 65 ЦК передбачає, що до встановлення опіки чи піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку чи піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки і піклування. Таке здійснення опіки і піклування носить тимчасовий характер і припиняється у випадку призначення опікуна чи піклувальника.

 

 

Стаття 66. Опіка або піклування над фізичною особою, яка перебуває в спеціальному закладі

1. Якщо над фізичною особою, яка перебуває в навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку або піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.

Якщо над фізичною особою, що перебуває в навчальному закладі, установі охорони здоров'я або установі органа соціального захисту населення, не встановлена опіка або піклування, чи не призначений опікун чи піклувальник, а ця особа має потребу в опіці і піклуванні, функції опікуна або піклувальника здійснюють ці установи. Аналогічне положення передбачене в п. 3.6 Правил опіки і піклування, яка передбачає також, що призначити опікуна (піклувальника) можна і після влаштування зазначених осіб у відповідні державні заклади. Якщо у перерахованих осіб є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то над ним встановлюється опіка (див. коментар до статті 74 ЦК).


Стаття 67. Права та обов'язки опікуна

1.  Опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

2.  Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

3. Опікун вчиняє правочин від імені та в інтересах підопічного.

4.  Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Ст. 67 ЦК передбачає права й обов'язки опікуна стосовно підопічного. Опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування. Опікун малолітнього зобов'язаний піклуватися про його виховання, навчання, розвиток. У ч. 1 ст. 249 СК передбачено; що опікун (піклувальник) зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечувати одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

Обов'язки опікуна піклуватися про підопічного, створювати йому необхідні побутові умови, забезпечувати догляд і лікування слід відрізняти від аналогічних обов'язків усиновлювачів стосовно неповнолітніх усиновлених дітей. Опікуни, на відміну від усиновлювачів, не несуть обов'язків щодо утримання своїх підопічних. На утримання підопічного витрачається одержувана на нього пенсія, аліменти, інші доходи від його майна і т.д. (див. коментар до ст. 72 ЦК).

Опікун малолітнього зобов'язаний піклуватися про його виховання, фізичний, духовний розвиток. Це право й обов'язок опікуна є аналогічним праву й обов'язку батьків щодо виховання дітей, передбаченому ст.ст. 150, 151 СК. Однак права опікунів щодо виховання неповнолітніх носять більш вузький характер у порівнянні з правами батьків щодо виховання дітей. Органи опіки і піклування зобов'язані здійснювати регулярний контроль за здійсненням опікуном його прав і обов'язків щодо виховання підопічного. Опікуни (піклувальники) зобов'язані щорічно, не пізніше 1-го лютого наступного року, подавати в органи опіки і піклування звіт про свою діяльність за минулий рік (п. 4.11 Правил опіки і піклування). Різні і підстави виникнення прав і обов'язків батьків щодо виховання дітей і прав і обов'язків опікунів і піклувальників щодо виховання підопічних. Підставою виникнення батьківських прав і обов'язків є походження дітей від цих батьків засвідчене у встановленому законом порядку (ст. 121 СК). Права й обов'язки опікуна і піклувальника виникають на підставі рішення суду й адміністративного акта (див. коментар до ст.ст. 60 і 61 ЦК). Опікун малолітнього зобов'язаний піклуватися про виховання, навчання і розвиток дитини. Опікун, як правило, повинен проживати разом з підопічним (п. 4.3 Правил опіки і піклування).

Праву опікуна і піклувальника щодо виховання підопічних дітей відповідає обов'язок усіх третіх осіб не порушувати це право опікунів і піклувальників, тобто воно носить абсолютний характер. Відповідно до цього опікуни і піклувальники вправі вимагати в судовому порядку повернення їм дітей, що знаходяться в них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що незаконно утримують у себе дітей (ч. 2 ст. 67 ЦК, п. 4.1 Правил опіки і піклування). Це право опікунів і попечителів є аналогічним праву батьків на повернення дитини від осіб, що незаконно утримують її, передбаченому ст. 163 СК. Право опікунів і піклувальників вимагати повернення підопічних дітей так само, як і право батьків на повернення дітей не носить безумовного характеру. Суд вирішує ці спори, виходячи з інтересів дітей. Це означає, що суд може відмовити в позові опікуну (піклувальнику), якщо буде вважати, що передача їм дитини не відповідає інтересам дитини. У цьому випадку, очевидно слід вирішувати питання про звільнення опікуна чи піклувальника від обов'язків щодо опіки чи піклування (ч. З ст. 75 ЦК). При вирішенні спорів про повернення опікуну чи піклувальнику підопічної дитини, суд зобов'язаний, як і при рішенні питання про повернення батькам дитини, з'ясувати ряд обставин, передбачених у п. 23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 р., тобто суд керується інтересами дитини. Опікун є представником підопічного. Він діє від його імені й у його інтересах. Опіка установлюється над недієздатними і малолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківського піклування (див. коментар до ст. 58 ЦК). Малолітні особи можуть самостійно вчиняти тільки дрібні побутові правочини (див. коментар до ст. 31 ЦК). Недієздатна особа взагалі не має права вчиняти правочини (див. коментар до ст. 41 ЦК). Тому від імені й в інтересах малолітньої особи опікун вчиняє правочини, що виходять за межі дрібних побутових правочинів, а від імені особи, визнаної недієздатною, вчиняє будь-які правочини. Опікун не має права вчиняти від імені підопічного правочини, які зазначені в ст. 68 ЦК

Опікун також зобов'язаний вживати заходів для захисту прав і інтересів підопічного.

Стаття 68. Правочини, які не може вчиняти опікун

1. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички.

2.  Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

З метою виключити можливість зловживання з боку опікунів, належним їм правам і забезпечити інтереси підопічного, закон забороняє опікунам укладати правочини з підопічним. Такі правочини з підопічним не вправі укладати не тільки опікун, а й його чоловік (дружина), батьки, діти, брати і сестри. Опікун, його чоловік (дружина), його батьки, діти, брати і сестри можуть укладати з підопічним договір дарування на користь підопічного і договір про передачу підопічному в безкоштовне користування майна (ч. 1 ст. 68 ЦК).

Опікун не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від імені підопічного договором поруки (ч. 2 ст. 68 ЦК) П. 31 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 1994 р. зі змінами від 31 березня 1997 р. забороняє нотаріусам засвідчувати зазначені правочини.

Стаття 69. Права та обов'язки піклувальника

1. Піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток.

Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов.

2. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів відповідно до статей 32 та 37 цього Кодексу.

3. Піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Піклування установлюється над неповнолітніми фізичними особами, тобто особами у віці від 14 до 18 років, що позбавлені батьківської опіки, і фізичними особами, обмеженими в дієздатності. Неповнолітні особи мають неповну цивільну дієздатність. Особи ж, обмежені в дієздатності, мають менший обсяг цивільної дієздатності в порівнянні з обсягом цивільної дієздатності неповнолітніх осіб. Піклувальник над неповнолітнім зобов'язаний піклуватися про створення йому необхідних побутових умов, про його виховання, забезпечення і розвиток (ч. 1 ст. 69 ЦК). Частина 1 ст. 249 СК передбачає обов'язок опікуна і піклувальника дітей виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Піклувальник над особою, яка обмежена у цивільній дієздатності, зобов'язаний піклуватися про її лікування, створення необхідних побутових умов (ч. 1 ст. 69 ЦК). Неповнолітні особи самостійно вчиняють тільки правочини, зазначені в ч. 1 ст. 32 ЦК. Інші правочини неповнолітні можуть вчиняти за згодою своїх батьків (усиновлювачів) чи піклувальників (ч. 2 ст. 32 ЦК). Особа, обмежена в цивільній дієздатності, може вчиняти тільки дрібні побутові правочини (ч. 2 ст. 37 ЦК). Через це ч. 2 ст. 69 ЦК передбачає, що піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітніми особами й особами, обмеженими в цивільній дієздатності, правочинів, яких вони не можуть самостійно вчиняти. Піклувальник також зобов'язаний вживати заходів для захисту цивільних прав та інтересів підопічного (ч. З ст. 69 ЦК).

 

 

 

Стаття 70. Правочини, на вчинення яких піклувальник не може давати згоду

1. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність договором дарування або в безоплатне користування на підставі договору позички.

Ст. 70 ЦК також, як і ст. 68 ЦК, з метою не допустити можливості зловживання з боку піклувальників належними їм правами і забезпечити інтереси підопічного, передбачає, що піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічними і своїм чоловіком (дружиною), чи своїми близькими родичами, крім передачі майна підопічному за договором дарування або договором про передачу підопічному майна в безоплатне користування на підставі договору позички.

 

 

Стаття 71. Правочини, які вчиняються з дозволу органу опіки та піклування

1.  Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від майнових прав підопічного;

2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного;

3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;

4) укладати договори щодо іншого цінного майна.

2.  Піклувальник має право дати згоду на вчинення правочинів, передбачених частиною першою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Опікун і піклувальники діють під контролем органів опіки і піклування. Тому ч. 1 ст. 71 ЦК передбачає, що опікун не має права без дозволу органа опіки і піклування відмовлятися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню і (або) державної реєстрації, у тому числі договори про чи поділ, обмін житлового будинку, квартири; укладати договори стосовно іншого цінного майна. Піклувальник має право давати згоду на здійснення зазначених правочинів тільки при наявності дозволу органу опіки і піклування (ч. 2 ст. 71 ЦК).

Стаття 72. Управління майном особи, над якою встановлено опіку

1. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

2. Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен врахувати її бажання.

3. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо.

4. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

Опікун зобов'язаний не тільки піклуватися про особистість підопічного, його здоров'я, виховання підопічного, якщо він є дитиною, а й здійснювати захист його прав і інтересів. Тому опікун зобов'язаний піклуватися про збереження і використання майна в інтересах підопічного. Разом із тим, закон передбачає необхідність урахування інтересів підопічного і встановлює, що якщо малолітній може самостійно визначати свої потреби і інтереси, опікун, що здійснює управління майном, повинен враховувати його бажання (ч. 2 ст. 72 ЦК).

На відміну від батьків і усиновлювачів, опікуни і піклувальники не зобов'язані утримувати підопічних. Між підопічним і опікуном або піклувальником не виникає аліментних зобов'язань. Разом з тим, враховуючи, що для виконання опікунами і піклувальниками їх задач щодо опіки і піклування необхідні матеріальні кошти, ч. З ст. 72 ЦК передбачає, що опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок його пенсії, аліментів, інших доходів від його майна тощо. Аналогічне положення передбачене в п. 4.9 і 4.10 Правил опіки і піклування. З цією ж метою, ч. 4 ст. 72 ЦК установлює, що якщо підопічний є власником нерухомого майна, що вимагає постійного керування, опікун може з дозволу органа опіки і піклування керувати цим майном або передати його за договором в управління іншій особі.

 

 

 

Стаття 73. Право опікуна та піклувальника на плату за виконання ними своїх обов'язків

1. Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклувальника, її розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Опікуни і піклувальники призначаються переважно з тих осіб, що знаходяться в сімейних, родинних стосунках із підопічним, і тільки з їхньої письмової згоди. Тому, як правило, обов'язки щодо опіки і піклування виконуються безоплатно. Це положення закріплене в п. 4.12 Правил опіки і піклування. Разом з тим, ст. 73 ЦК передбачає, що Кабінет Міністрів України визначає підстави виникнення права на оплату послуг опікуна і піклувальника, розмір і порядок їх виплати. У зв'язку з цим слід вважати, що опікуни і піклувальники можуть одержувати оплату своїх послуг тільки на підставах і в розмірі, установленому Кабінетом Міністрів і тільки якщо опікун або піклувальник потребує оплату своїх послуг. Частина 5 ст. 249 СК, передбачає, що обов'язки з опіки та піклування над дитиною виконуються опікуном і піклувальником безкоштовно. Утримання підопічних не є обов'язком опікуна або піклувальника. Тому, якщо опікун або піклувальник витрачав

кошти на утримання підопічного, то він, відповідно до ч. З ст. 72 ЦК, може вимагати відшкодування цих витрат за рахунок коштів, одержуваних підопічним. При цьому опікун або піклувальник повинен довести, що ці витрати були необхідні. Враховуючи, що опікуни і піклувальники здійснюють свої дії під контролем органів опіки і піклування, відшкодування цих витрат можливе тільки з дозволу зазначених органів.

Стаття 74. Опіка над майном

1. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна.

Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом.

Опіка встановлюється не тільки над особистістю недієздатних і малолітніх фізичних осіб, а й у випадках, передбачених законом, опіка встановлюється над майном. Так, згідно з ч. 1 ст. 74 ЦК, якщо в особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем перебування майна. Ст. 74 ЦК передбачає також можливість встановлення опіки над майном і в інших, передбачених законом випадках. Ці випадки передбачені в ст. 44 ЦК. Згідно зі ст. 44 ЦК опіка призначається над майном особи, визнаною безвісно відсутньою, і над майном фізичної особи, місце перебування якої невідомо. Опікун, що здійснює опіку над майном особи, стосовно якої встановлено опіку або піклування, здійснює управління цим майном в інтересах підопічного. Він зобов'язаний піклуватися про збереження цього майна, може здійснювати за рахунок цього майна витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного. Ряд правочинів із цим майном він у відповідності до ст. 71 ЦК може здійснювати тільки з дозволу органів опіки і піклування, а правочини з майном підопічного, передбачені ч. 1 ст. 68 ЦК, він узагалі не може здійснювати, тобто він не може здійснювати правочини з цим майном стосовно себе і свого чоловіка (дружини), а також стосовно своїх близьких родичів. Опіка над майном підопічних нерозривно пов'язана з опікою і піклуванням над особистістю конкретної фізичної особи і є доповненням до тих особистих і майнових правовідносин, що існують між опікунами і піклувальниками і підопічними.

Встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою, і над майном особи, місце перебування якої невідомо, породжує в основному цивільно-правові відносини. Опіка над майном особи, визнаної безвісно відсутньою й особи, місце перебування якої невідомо, спрямована на захист майнових інтересів безвісно відсутнього й особи, місце перебування якої невідомо, у випадку їх появі, а також майнових інтересів осіб, яких безвісно відсутня особа чи особа, місце перебування якої невідомо, зобов'язані були за законом утримувати. Опікун над майном безвісно відсутнього і над майном особи, місце перебування якої невідомо, при здійсненні правочинів стосовно цього майна, зобов'язаний дотримувати положень, установлених ст.ст. 68 і 71 ЦК

Органи опіки і піклування здійснюють контроль над діяльністю опікунів і попечителів. Опікуни над майном також як і в інших випадках здійснення функцій опіки і піклування, зобов'язані щорічно, не пізніше 1-го лютого, подавати в органи опіки і піклування звіт про свою діяльність за минулий рік, а після припинення опіки чи піклування подають загальні звіти про свою діяльність.

Стаття 75. Звільнення опікуна та піклувальника

1.  Орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Така заява розглядається органом опіки та піклування протягом одного місяця.

Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

2. Орган опіки та піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.

3. За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.

Опікуни і піклувальники призначаються тільки за наявності їхньої згоди, вираженої в письмовій заяві, тобто обов'язки опікуна і піклувальника виконуються добровільно. Тому продовження опіки (піклування) проти волі опікуна чи піклувальника є недоцільним. Ч. 1 ст. 75 ЦК передбачає, що орган опіки і піклування за заявою особи звільняє його від повноважень опікуна чи піклувальника. Така заява опікуна (піклувальника) має бути розглянута протягом одного місяця. У п. 5.1 Правил опіки і піклування передбачено, що опікуни і піклувальники за їхнім проханням можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків, якщо орган опіки і піклування за місцем проживання підопічного визнає, що таке прохання викликане поважною причиною. Згідно з ч. 1 ст. 75 ЦК до винесення рішення про звільнення особи від повноважень опікуна чи піклувальника, чи до закінчення місячного терміну, якщо заява не розглянута, особа залишається опікуном або піклувальником.

Частина 2 ст. 75 ЦК передбачає, що орган опіки і піклування може звільнити піклувальника від його повноважень за заявою особи, над якою встановлене піклування. Рішення органів опіки і піклування про відмову в заяві, про звільнення від обов'язків опікуна чи піклувальника у відповідності до ст.ст. 55 і 124 Конституції України, може бути оскаржене безпосередньо в суді. Однак це положення не виключає можливості зацікавленої особи, оскаржити рішення органів опіки і піклування у вищий орган чи безпосередньо в суді. Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦК, ст. 2484 ЦПК і пп. 1, 4, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян» громадянин, що вважає, що його права і свободи порушені рішенням органів опіки і піклування, може безпосередньо звернутися зі скаргою в суд або оскаржити рішення органів опіки і піклування в обласній, Київській і Севастопольській державних адміністраціях у виконкомах вищих рад, а в разі відмови — у суді.

Частина 3 ст. 75 ЦК передбачає, що суд, за заявою органів опіки і піклування, може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у випадку невиконання цією особою його обов'язків, а також у випадку приміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу органа соціального захисту.

Стаття 76. Припинення опіки

1.  Опіка припиняється у разі передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам).

2. Опіка припиняється в разі досягнення підопічним чотирнадцяти років. У цьому разі особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього.

3.  Опіка припиняється у разі поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦК підставою для припинення опіки є передача малолітнього батькам чи усиновлювачам. У цьому випадку відпадає підстава для продовження опіки, тому що згідно зі ст. 58 ЦК опіка встановлюється над малолітніми фізичними особами, що позбавлені батьківського піклування. У випадку передачі малолітнього батькам чи усиновлювачам, орган опіки і піклування приймає про це відповідне рішення. Підставою припинення опіки є також досягнення підопічним чотирнадцяти років. Особа, що виконує обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення про це (ч. 2 ст. 76 ЦК.). Підставою припинення опіки також є поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, що була визнана недієздатною (ч. З ст. 76 ЦК). У цьому випадку рішення суду про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, що вступило в законну силу, є підставою для рішення органа опіки і піклування про припинення опіки (ч. 4 ст. 260 ЦПК).

П. 5.4 Правил опіки і піклування передбачає також, що опіка припиняється у випадку смерті опікуна або підопічного. У цьому випадку не потрібно рішення органа опіки і піклування.

Стаття 77. Припинення піклування

1. Піклування припиняється у разі:

1) досягнення фізичною особою повноліття;

2) реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

3) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

4) поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Згідно зі ст. 77 ЦК підставою для припинення піклування над особою є: досягнення особою повноліття; реєстрація шлюбу неповнолітньої особи; надання неповнолітньому повної дієздатності; поновлення дієздатності фізичної особи, дієздатність якої була обмежена. У всіх цих випадках піклування припиняється незалежно від волі піклувальника. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, що позбавлені батьківської опіки, і фізичними особами, обмеженими в дієздатності (ст. 59 ЦК). Тому, коли фізична особа стає цілком дієздатною, підстави для продовження піклування припиняються. Відновлення дієздатності особи, дієздатність якої була обмежена, відбувається за рішенням суду (ч. 2 ст. 260 ЦПК). У цьому випадку рішення суду, що вступило в законну силу, про відновлення дієздатності особи є підставою для рішення органа опіки і піклування про припинення піклування (ч. 4 ст. 260 ЦПК).

П. 5.5 Правил опіки і піклування передбачає також, що піклування припиняється внаслідок смерті підопічного або піклувальника. У цьому випадку рішення органа опіки і піклування не потрібно.

 

 

Стаття 78. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків

1. Дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника.

Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєструється органом опіки та піклування, що підтверджується відповідним документом.

2.  Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги.

3.  Помічник має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до наданих йому повноважень.

4.  Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення.

Помічник може представляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

5.  Послуги помічника є сплатними, якщо інше не визначено домовленістю сторін.

6. Помічник може бути в будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 78 ЦК дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника. Помічником зазначеної особи може бути тільки дієздатна фізична особа (ч. 2 ст. 78 ЦК). Помічник дієздатної особи, що потребує допомоги, за заявою цієї особи реєструється органом опіки і піклування і йому видається відповідний документ.

Частина 3 ст. 78 ЦК передбачає, що помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштових відправлень, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги. Слід вважати, що оскільки особа, що потребує допомоги, є цілком дієздатною, то помічник може здійснювати зазначені дії тільки за згодою цієї особи. Помічник також має право здійснювати дрібні побутові правочини відповідно до наданих йому повноважень. Ці повноваження йому надає дієздатна особа, помічником якої він є. Помічник дієздатної особи, також як і опікуни і піклувальники, не зобов'язаний утримувати цю особу. Тому, якщо помічник дієздатної особи витратить свої кошти на утримання зазначеної особи, то він може вимагати від дієздатної особи відшкодування понесених витрат, якщо доведе, що ці витрати були необхідні. Помічник представляє дієздатну особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування й в організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення (ч. 5 ст. 78 ЦК). Слід вважати, що оскільки помічник призначений дієздатній особі, то він може представляти цю особу в зазначених органах тільки за згодою цієї особи, тобто при наявності спеціального доручення. Помічник може також представляти фізичну дієздатну особу, помічником якої він є, у суді на підставі окремої довіреності. Частина 6 ст. 78 ЦК передбачає, що послуги помічника є платними, якщо інше не передбачено угодою сторін, тобто встановлено презумпцію платності надання послуг помічником. Помічник призначається органом опіки і піклування тільки за заявою дієздатної особи, що потребує допомоги. Тому він може бути відкликаний, а його повноваження можуть бути анульовані в будь-який час дієздатною особою, помічником якої він є.

 

 

 

Стаття 79. Оскарження дій опікуна, рішень органу опіки та піклування

1. Дії опікуна можуть бути оскаржені заінтересованою особою, в тому числі родичами підопічного, до органу опіки та піклування або до суду.

2.  Рішення органу опіки та піклування може бути оскаржено до відповідного органу, якому підпорядкований орган опіки та піклування, або до суду.

Частина 1 ст. 79 ЦК передбачає право зацікавлених осіб, у тому числі родичів підопічного, оскаржити дії опікуна в органи опіки і піклування або до суду. Слід вважати, що зацікавлені особи мають право оскаржити дії не тільки опікуна, а й піклувальника. Таке право зацікавлених осіб відповідає ст. 55 Конституції, що передбачає право на судовий захист, і ст. 124 Конституції, яка встановлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішення органів опіки і піклування можуть бути оскаржені у відповідному органі, якому підлеглий орган опіки і піклування, чи в суді. Рішення органів опіки і піклування у відповідності до ст.ст. 55 і 124 Конституції можуть бути безпосередньо оскаржені в суді. Однак це положення не виключає можливості зацікавлених осіб оскаржити рішення органів опіки і піклування у вищому органі або у суді (ч. 2 ст. 79 ЦК, ст. 248-4 ЦПК, п. 1, 4. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 р. «Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права і свободи громадян». Нині вищими органами, яким підлеглі органи опіки і піклування, є обласні, Київська і Севастопольська міська адміністрація і виконавчі комітети вищих рад.