Глава 33. Договір доручення. Договір комісії

33.1. Загальна характеристика договору доручення
33.2. Загальна характеристика договору комісії
33.3. Комісійна торгівля непродовольчими товарами
33.4. Договір управління майном

33.1. Загальна характеристика договору доручення

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК)
Найважливішою характерною ознакою договору доручення є те, що довірений вчиняє доручені йому дії не від свого імені, не за свій рахунок, а від імені довірителя і за його рахунок.
Серед особливостей назвемо такі:
- це фідуціарний договір (тобто укладається на особливій довірі до контрагента);
- договір може бути як безвідплатним, так і відплатним;
- сторони можуть в будь-який час в односторонньому порядку розірвати договір.
Це — консенсуальний договір. Законодавець не встановлює спеціальних вимог щодо форми договору доручення, тобто форма договору залежить від суми договору та суб'єктного складу. Якщо договір укладено в усній формі, повноваження повіреного мають бути підтверджені довіреністю.
На відміну від підряду, де предметом договору виступає результат виконаної роботи, предметом договору доручення є юридичні дії повіреного.
Довіритель зобов'язаний:
- визначити конкретний перелік дій, які необхідно вчинити;
- видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;
- забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
- відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;
- прийняти належно виконане;
- виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено договором, якщо вона йому належить.
Обов'язки повіреного:
- особисто виконати надане йому доручення. Повірений має право передати виконання іншій особі, якщо це передбачено дорученням або зумовлено необхідністю захисту інтересів довірителя;
- повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;
- після виконання доручення передати довірителю все виконане;
- надати звіт про виконання;
Крім загальних підстав, договір припиняється також у випадках:
- відмови довірителя або повіреного від договору. Якщо така відмова зумовила настання збитків у довірителя, який не міг по-іншому захистити свої інтереси, повірений зобов'язаний відшкодувати такі збитки;
- визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
- смерті довірителя або повіреного. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві.

33.2. Загальна характеристика договору комісії

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст. 1011 ЦК).
Це двосторонній і завжди оплатний договір.
Сторонами за договором комісії є комісіонер і комітент, якими можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи.
Предметом договору комісії є діяльність комісіонера, тобто посередницькі послуги комісіонера, спрямовані на вчинення правочинів, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Договір комісії незалежно від суми укладається в простій письмовій формі.
Договір комісії має багато спільного з договором доручення. Як і за договором доручення, за договором комісії виконавець діє в інтересах і за рахунок довірителя.
Відмінність між цими договорами полягає насамперед в тому, що договір доручення є договором про представництво, тобто повірений діє від імені довірителя, а комісіонер хоча і діє в інтересах комітента, але виступає вже від власного імені.
Основним обов'язком комісіонера є виконання взятого на себе доручення відповідно до вказівок комітента і на умовах, найвигідніших для комітента. В договорі, як правило, встановлюється порядок визначення ціни, за якою комісіонер повинен продати товар комітента. Ціна може бути встановлена як мінімальна, так і максимальна.
Якщо комісіонер укладе договір на умовах більш вигідних, ніж ті, що були зазначені в договорі з комітентом, то вся вигода надходить до комісіонера, якщо інше не передбачено договором. У випадку коли комісіонер продасть майно за більш низькою ціною, ніж це було передбачено, без погодження з комітентом, він повинен відшкодувати різницю, якщо не доведе, що таким чином він запобіг настанню більших збитків.
Після вчинення правочину комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Обов'язки комітента:
- забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою;
- прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії;
- оглянути майно, придбане для нього комісіонером, негайно повідомити комісіонера про виявлені у ньому недоліки;
- виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Оскільки договір комісії вважається оплатним договором, то навіть якщо в договорі розмір винагороди не визначено, вона виплачується виходячи із звичайної ціни на такого роду послуги.
Що характерно, на відміну від договору доручення, смерть комітента не припиняє виконання договору комісіонером.

33.3. Комісійна торгівля непродовольчими товарами

Комісійна торгівля непродовольчими товарами здійснюється відповідно до загальних норм договору комісії, але з урахуванням певної специфіки, передбаченої Правилами комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 р. № 37.
Так, не приймаються на комісію зокрема:
- армійське знаряддя, тканини та інші товари військового асортименту, форменне обмундирування (наприклад, форма співробітників міліції);
- білизна із штампами установ (наприклад, "Західна залізниця", чи "Готель "Україна");
- товари побутової хімії, лікувальні засоби і вироби медичного призначення;
- іграшки для дітей до трьох років (хоча, звичайно, цікаво, якими критеріями тут потрібно керуватися);
- іграшкова зброя з пластиковими кулями;
- піротехнічні вироби.
Якщо річ не продається протягом встановленого строку, торгівельна установа має право повернути товар або уцінити його. Характерною особливістю договору є те, що виклик комітента для переоцінки не є обов'язковим, оскільки свою згоду на проведення уцінки товару він дає заздалегідь ще при укладенні договору, підписуючи відповідну квитанцію.
За вимогами комітента ціна на товар може бути знижена і раніше встановлених Правилами строків.
Спортивна і мисливська вогнепальна зброя, боєприпаси до неї, холодна зброя, спецзасоби, заряджені речовинами сльозоточивої і дратівної дії, приймаються і реалізуються торгівель-ною організацією на підставі ліцензії встановленої форми і лише тим громадянам, які мають на придбання цих речей відповідний дозвіл.
За комітентом зберігається право власності на товар, який він здав на комісію.
При поверненні комітенту речей, які не були реалізовані, він зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрати, пов'язані із зберіганням таких речей. Розмір відшкодування визначається у відсотковому відношенні від вартості речі і залежить від кількості днів, протягом яких товар знаходився у комітента для реалізації.
Особливості реалізації ювелірних виробів встановлені Правилами комісійної торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 27 жовтня 2004 р. № 678.

33.4. Договір управління майном

При використанні власником свого майна йому належать не лише плоди, доходи та інші результати використання. На власника також покладаються видатки щодо утримання такого майна та турботи, пов'язані з управлінням таким майном.
Договір управління майном дозволяє власнику без будь-яких зусиль отримувати певну вигоду від майна, покладаючи відповідні обов'язки на іншу особу.
За цим договором одна сторона передає на певний строк в управління майно другій стороні, яка зобов'язується за плату управляти ним від свого імені в інтересах установника управління (ст. 1029 ЦК).
Сторонами договору є установник управління та управитель.
Предметом договору зазвичай виступає нерухомість, підприємство, цінні папери, майнові права.
Для договору передбачена обов'язкова письмова форма, а якщо предметом є нерухомість, то договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Якщо сторони не визначили строк договору управління майном, він вважається укладеним на п'ять років.
До істотних умов договору необхідно віднести: склад майна, яке передається в управління, та розмір винагороди управителю.
Основний обов'язок управителя — здійснення належного управління майном. Він повинен забезпечувати збереженість переданого йому майна, виявляти до нього належну турботу. Віджувати майно він може лише за згодою установника управління.
Управитель відповідає за збитки, заподіяні майну, незалежно від вини, оскільки від відповідальності він звільняється лише у випадках непереборної сили, умисних дій установника майна чи особи, на користь якої здійснюється управління майном.
Головний обов'язок установника управління — сплатити управителю обумовлену винагороду та відшкодувати понесені ним необхідні витрати.