Глава 11. Строки

11.1. Поняття та види строків у цивільному праві
11.2. Поняття та види строків позовної давності
11.3. Початок перебігу строків позовної давності
11.4. Зупинення, переривання та поновлення перебігу позовної давності

11.1. Поняття та види строків у цивільному праві

Під строком у цивільному праві розуміють проміжок часу, зі спливом якого пов'язана певна дія чи подія, яка має юридичні наслідки.
Термін — це певний момент в часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Так, наприклад, із досягненням 18 років фізична особа стає повністю дієздатною, через рік, якщо невідомо місце перебування особи, заінтересовані особи можуть вимагати визнання її безвісно відсутньою; по закінченні визначеного строку припиняється дія довіреності тощо.
За правовими наслідками строки поділяються на:
- правовстановлювальні або правостворювальні. Це строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов'язків;
- правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов'язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов'язків. Так, по закінченні певного часу кредитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя;
- правозмінювальні. По закінченні цих строків припиняються одні права та обов'язки і виникають інші. Так, якщо особа загубила річ, то по закінченні визначеного строку вона перестає
бути власником речі, і право власності на цю річ може виникнути у іншої особи.
За підставами встановлення розрізняють строки:
- законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом, наприклад, законодавець встановлює шестимісячний строк для прийняття спадщини);
- судові. Це строки, тривалість яких визначається судом залежно від обставин конкретної справи і з урахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони;
- договірні. Це строки, які визначаються сторонами самостійно з урахуванням індивідуальних особливостей конкретних правовідносин. Наприклад, строк дії довіреності, договору оренди, договору позики тощо.
За ступенем самостійності сторін у встановленні строків вони поділяються на:
- імперативні, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю;
- диспозитивні, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням сторін.
За призначенням розрізняють:
- строки здійснення цивільних прав, тобто строки, протягом яких власник суб'єктивного права може реалізувати можливості, закладені в суб'єктивному праві;
- строки виконання зобов'язань;
- строки захисту цивільних прав, тобто строки, протягом яких сторона може розраховувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист.
За способом визначення їх поділяють на строки, визначені:
- календарною датою (строк повернення боргу);
- певним періодом часу (поставка продукції — поквартальна, щомісячна);
- вказівкою на подію, яка неодмінно має настати (початок навігації).
За ступенем визначеності строки класифікуються на:
- визначені;
- невизначені, якщо це пов'язано з певною подією, яка обов'язково настане, або бажанням кредитора (наприклад, строк повернення боргу "за першою вимогою").

11.2. Поняття та види строків позовної давності

Позовна давність — це строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності в здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Наявність чітко визначеного строку, протягом якого заінтересована сторона може звернутися за захистом в суд, змушує оперативно реагувати на порушення свого права, значно полегшує розгляд спору. З плином часу докази втрачаються (свідки забувають чи плутають факти, змінюють місце проживання, помирають, документи втрачаються, знищуються) і встановити істину у справі стає дедалі важче.
Позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком випадків, прямо передбачених в законодавстві, а саме:
- на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
- на вимоги вкладника про видачу вкладу;
- на вимоги про відшкодування школи, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю:
- на вимоги страхувальника (застрахованої особи) до страховика про виплату страхової суми та ін.
У цивільному праві застосовуються два види строків позовної давності: а) загальні; б) спеціальні.
Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких законом встановлений інший строк або які взагалі виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлений у три роки.
Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки порівняно із загальними можуть бути або скороченими, або подовженими.
Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються зокрема до вимог:
- про стягнення неустойки, штрафу, пені;
- пов'язаних з недоліками проданого товару;
- про розірвання договору дарування;
- про спростування недостовірної інформації в засобах масової інформації;
Подовжені строки. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.
Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину. За домовленістю сторін строк позовної давності може бути збільшений.

11.3. Початок перебігу строків позовної давності

Для обчислення строків позовної давності потрібно визначити їх початковий момент, оскільки від цього залежить не тільки правильне обчислення строку, а й можливість захисту порушеного матеріального права.
За загальним правилом перебіг строку позовної давності починається з того моменту, коли у особи виникає право на позов. Право на позов виникає з часу, коли особа дізналась чи повинна була дізнатися про порушення свого права.
У зобов'язаннях, строк виконання яких не визначений або визначений моментом витребування, давність починають обчислювати з того часу, коли у кредитора виникає право вимагати виконання зобов'язання, а якщо при цьому боржникові надається пільговий семиденний строк на виконання, то давність починають обчислювати по його закінченні.
У разі порушення прав неповнолітньої особи перебіг позовної давності починається від дня настання її повноліття.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

11.4. Зупинення, переривання та поновлення перебігу позовної давності

Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган протягом визначеного законом чи договором часу за захистом порушеного права. Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв'язку з умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду. Законодавець враховує такі об'єктивні обставини і допускає в законі зупинення перебігу строків позовної давності.
Перелік обставин, які є підставою для зупинення перебігу позовної давності, наведений у ст. 263 ЦК:
1) надзвичайна або невідворотна за певних умов подія (не переборна сила).
Під надзвичайністю розуміють відсутність закономірностей у розвитку події. Невідворотність означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути (тобто за звичайних умов її можна було б відвернути).
Непереборною силою є саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не залежить від волі людей.
Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища — повінь, шторм, буревій, землетрус та інші явища, які об'єктивно зробили неможливим подання позову;
2) зупинення дії закону чи нормативного акта, який регулює відповідні відносини;
3) встановлене законодавством відстрочення виконання зобов'язання (мораторій);
4) перебування позивача чи відповідача у складі Збройних Сил України або інших військових формуваннях, що переведені на військовий стан.
В ст. 392 КТМ передбачено, що позовна давність зупиняється на час складання диспаші (розрахунку і розподілу збитків при загальній аварії).
На час існування обставин, які перешкоджають зверненню з позовом, перебіг позовної давності зупиняється.
Переривання перебігу позовної давності означає, що час, який пройшов з дня виникнення обставин, які є підставою для переривання перебігу позовної давності, до уваги не береться.
Після переривання позовної давності її перебіг починається спочатку. Перебіг позовної давності переривають дві обставини:
а) вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, часткове виконання зобов'язання, письмове прохання про відстрочку сплати, передача речі в заставу);
б) звернення кредитора з позовом до боржника.
Під поновленням перебігу позовної давності необхідно розуміти дії суду, який, встановивши, що право позивача порушено, але строк позовної давності ним пропущений з поважних причин, поновлює цей строк.