ГЛАВА 76 КОМЕРЦІЙНА КОНЦЕСІЯ

Стаття 1115. Договір комерційної концесії

1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) про­дажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулю­ються цим Кодексом та іншим законом.

1. У ст. 1115 ЦК наводиться визначення договору комерційної концесії, в якому містяться вказівки на назви сторін (такими є правоволоділець та користувач), а та­кож в загальному вигляді зазначається предмет договору (таким є комплекс прав, що належать правоволодільцеві) і його мета — виготовлення та (або) продаж певного виду товару та (або) надання послуг. Слід мати на увазі, що, незважаючи на на­явність у Цивільному кодексі спеціальної глави (63), що присвячена послугам, все ж у Цивільному кодексі це поняття залишається недостатньо визначеним. Тому в ст. 1115 ЦК вказано на товари і послуги, які користувач вправі виробляти (надавати) з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем,  а в ст. 1120 —   1123 ЦК йдеться уже не тільки про товари та послуги, а й про роботц. Отже, користувач
вправі використовувати права, надані йому за договором комерційної концесії, як при виготовленні товарів, наданні послуг, так і при виконанні робіт в межах, визначених договором. Мається на увазі, що ця мета без договору з правоволодільцем користувачем не може бути досягнута, бо правоволодільцеві належать певні права, без отримання яких виготовлення та продаж певного товару та (або) виконання робіт, надання по­слуг юридично є неможливим.

2. Інститут комерційної концесії є окремим інститутом підгалузі зобов'язального права. Він не може визнаватись частиною інституту концесії, який регулюється Законом «Про концесії» [110]. Концесія — це надання особі права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацією) об'єкта у сфері комунального господарства, транспортної інфраструктури, зв'язку тощо (ст. 1, 3 названого Закону). Комерційна концесія близька до економіко-правового явища, яке в розвинених економіках назвали франчайзингом (дозвіл великої та відомої компанії на виробництво товарів, виконання робіт та надання послуг під торговельною маркою цієї компанії). Із ст. 1121 ЦК також
випливає, що за договором комерційної концесії надається право використання перш за все торговельної марки.

3. В абзаці другому ст. 1115 ЦК формулюється спеціальне правило про види ак­тів, якими регулюються відносини щодо комерційної концесії. Загальні ж правила стосовно цього спеціального правила формулюються в ст. 4 ЦК. Оскільки в абзаці другому ст. 1115 ЦК не зазначається на те, що відносини щодо комерційної концесії регулюються «лише» Цивільним кодексом і законом, із цього абзацу не випливає за­борона застосовувати до правовідносин щодо комерційної концесії інші нормативно-правові акти.

Отже, абзац другий ст. 1115 ЦК не виключає дії ст. 4 ЦК, а тому до правовідносин щодо комерційної концесії можуть застосовуватись будь-які акти цивільного законо­давства, на які зазначається у ст. 4 ЦК, за умови, що відповідні державні органи мали повноваження на їх затвердження.

Стаття 1116. Предмет договору комерційної концесії

1. Предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів пра­ва інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

2. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту.

1. У ч. 1 ст. 1116 ЦК наводиться більш розгорнена характеристика предмета договору комерційної концесії. Ним є «право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації». Стосовно «права» слід уточнити, що відповідно до ст. 1115 ЦК за договором комерційної концесії надається право користування «комплексом... прав». Це повністю не виключає надання права користування окремим правом. Але ж окреме право на винахід, корисну модель тощо може надаватись за ліцензійним договором.

2. Для розуміння сутності договору комерційної концесії важливо враховувати, що із комплексу належних правоволодільцеві прав, які надаються користувачеві, на перше місце поставлене право на торговельну марку.

3. Прямо зазначається на можливість встановлення в договорі «території викорис­тання щодо певної сфери цивільного обігу». Взяте в лапки формулювання з трудом піддається тлумаченню. Але все ж таки можна зрозуміти, що в договорі визначається територія та види правочинів, які можуть вчинятись на цій території та предметом яких є товари (послуги), при виготовленні (наданні) яких використані права, перед­бачені договором комерційної концесії.

Стаття 1117. Сторони в договорі комерційної концесії

1. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

1. Із ст. 1117 ЦК не можна робити висновок про те, що вона обмежує коло суб'єктів, які можуть укладати договори комерційної концесії. Таке обмеження випливало б із ст. 1117 ЦК, якби в ній зазначалось на те, що «тільки» названі тут особи можуть бути сторонами договору комерційної концесії.

Але слова «тільки» (чи «лише») в ст. 1117 ЦК немає. Отже, інші суб'єкти цивільного права також можуть бути сторонами договору комерційної концесії. Інша справа, що фізич­ні особи, що не є підприємцями, не можуть фактично виконувати роль сторони договору комерційної концесії, а юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, не можуть укладати такі договори в силу законодавства або установчих документів.

Стаття 1118. Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація

1. Договір комерційної концесії укладається у письмовій формі. У разі недодер­жання письмової форми договору концесії такий договір є нікчемним.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця.

3. Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація догово­ру комерційної концесії здійснюється органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

4. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

1. Письмова форма для договорів комерційної концесії є обов'язковою. Порушення цієї вимоги тягне нікчемність договору. Договори комерційної концесії підлягають державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця. Оскільки за сучасних умов правоволодільцями, що укладають договори з українськими користувачами, переважно є іноземні юридичні особи, встановлюється, що в таких випадках договори комерційної концесії підлягають державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію користувача.

2. На договори комерційної концесії не поширюється загальне правило ч. 1 ст. 210 ЦК про те, що правочини, які підлягають державній реєстрації, вважаються вчине­ними з моменту їх державної реєстрації. Державна реєстрація договорів комерційної концесії — це зовсім інша правова конструкція, що передбачена ст. 210 ЦК. Із зазна­чення на право сторін договору комерційної концесії посилатися у відносинах з третіми особами на цей договір лише з моменту його державної реєстрації, слід зробити такий висновок, що до державної реєстрації цей договір є дійсним (укладеним) стосовно відносин його сторін. У відносинах між собою сторони договору комерційної концесії можуть посилатись на цей договір до його державної реєстрації.

3. Порядок державної реєстрації договору комерційної концесії на цей час не вста­новлено.  Немає будь-яких підстав поширювати на договори комерційної концесії чинність Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів [327], оскільки цим актом встановлюється порядок реєстрації правочинів державним підприємством «Ін­формаційний центр» Міністерства юстиції України, а державну реєстрацію договорів
комерційної концесії здійснюють органи, визначені в ч. 2, 3 ст. 1118 ЦК.

Стаття 1119. Договір комерційної субконцесії

1. У випадках, передбачених договором комерційної концесії, користувач може укласти договір комерційної субконцесії, за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або
частиною комплексу прав на умовах, погоджених із правоволодільцем або визна­чених договором комерційної концесії.

2. До договору комерційної субконцесії застосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені цим Кодексом або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії.

3. Користувач та субкористувач відповідають перед правоволодільцем за завдану йому шкоду солідарно.

4. Визнання недійсним договору комерційної концесії має наслідком недійсність договору комерційної субконцесії.

1. Хоч у ч. 1 ст. 1115 ЦК і зазначається те, що за договором комерційної концесії право користування комплексом прав користувачеві надається «відповідно до вимог» Цивільного кодексу, все ж межі прав користувача на використання предмета договору комерційної концесії визначаються цим договором. Вихід за ці межі є правопору­шенням, яке тягне відповідальність користувача. У таких випадках можливе також розірвання договору, якщо є підстави, передбачені ст. 651 ЦК. Тому укладення корис­тувачем договору комерційної субконцесії можливе тільки за наявності згоди право­во лодільця та на умовах, погоджених з правоволодільцем. Такі згода та погодження можуть бути передбачені договором комерційної концесії або надані окремо. Згода і погодження є односторонніми правочинами, які відповідно до ст. 208 ЦК мають вчинятись в письмовій формі.

2. Визнання договору комерційної концесії недійсним веде до втрати користува­чем права на укладення договору комерційної субконцесії, хоча б такий договір було укладено до визнання договору комерційної концесії недійсним, за наявності згоди правоволодільця та за умов, погоджених з правоволодільцем.

3. Використання в ч. З ст. 1119 ЦК терміну «шкода» (а не терміну «збитки») ви­кликане якраз можливістю покладення обов'язку відшкодування шкоди на користувача за договором комерційної субконцесії, тобто на особу, яка в зобов'язальних правовід­носинах з правоволодільцем не перебуває. Частина 3 ст. 1119 ЦК не визначає, яка ж шкода підлягає відшкодуванню користувачем і субкористувачем солідарно. Такою є шкода, заподіяна укладенням, зміною та виконанням договору комерційної субконцесії. Якщо користувач не в зв'язку з цим порушив права правово лодільця, що випливають із договору комерційної концесії, він відшкодовує збитки, завдані правоволодільцеві,
особисто. Субкористувач також особисто відповідає за шкоду, якої він завдав правоволодільцю, якщо ця шкода не пов'язана з укладенням, зміною та виконанням договору комерційної субконцесії.

Стаття 1120. Обов'язки правоволодільця

1. Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та
його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

2. Правоволоділець зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором комер­ційної концесії:

1) забезпечити державну реєстрацію договору;

2) надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, вклю­чаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;

3) контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

1. Права та обов'язки сторін договору комерційної концесії визначаються дого­вором. До змісту договору комерційної концесії відповідно до ст. 1120 ЦК з ураху­ванням ст. 628 ЦК включаються обов'язки сторін, передбачені ст. 1120,  1121  ЦК, а також права, що прямо випливають із цих статей та кореспондують встановленим ними обов'язкам.

2. Із контексту ст. 1120 ЦК випливає, що правила ч. 1 цієї статті мають імператив­ний характер: обов'язки правоволодільця у цій статті поділені на дві групи, стосовно однієї із яких зазначається на можливість відступлення в договорі комерційної конце­сії від її вимог (ч. 2 ст. 1120 ЦК). Отже, від положень цієї статті, що встановлюють обов'язки іншої групи (ч. 1 ст. 1120 ЦК), відступати в договорі не можна.

3. Правоволоділець несе обов'язок надати користувачеві технічну та комерційну документацію, необхідну для користування комплексом прав, передбачених договором комерційної концесії, а також надати необхідну інформацію.

4. Обов'язок правоволодільця контролювати якість товарів (робіт, послуг), що ви­робляються, є цивільно-правовим. Проте встановлення договором умови про звільнення правоволодільця від цього обов'язку не є підставою для звільнення його від відпо­відальності згідно із ст. 1123 ЦК.

Стаття 1121. Обов'язки користувача

1. З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюється корис­тувачем за договором комерційної концесії, користувач зобов'язаний:

1) використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця ви­значеним у договорі способом;

2) забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються)
правоволодільцем;

3) дотримуватися інструкцій та вказівок правоволодільця, спрямованих на забез­печення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволод і льцем;

4) надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б роз­раховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у пра­воволодільця;

5) інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за до­говором комерційної концесії;

6) не розголошувати секрети виробництва правоволодільця,  іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

1. Обов'язок користувача використовувати торговельну марку та інші позначен­ня правоволодільця визначеним договором способом слід поширити (за аналогією) і на інші права на об'єкти інтелектуальної власності, на комерційний досвід і ділову репутацію, надані відповідно до договору комерційної концесії. Підставою для за­стосування аналогії в цьому випадку єст. 1115 і 1116 ЦК, що визначають предмет
комерційної концесії, та ст. 629 ЦК, яка визнає договір обов'язковим для виконання сторонами.

2. Пункт 2 ч. 1 ст. 1121 ЦК, згідно з яким на користувача покладається обов'язок забезпечення відповідної якості товарів, робіт, послуг, є підставою для наступного пред'явлення правоволодільцем вимог до користувача у разі, якщо правоволоділець з вини користувача був притягнений до відповідальності згідно зі ст. 1123 ЦК.

Стаття 1122. Особливі умови договору комерційної концесії

1. В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зо­крема:

1) обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;

2) обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав;

3) обов'язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (по­тенційних конкурентів) правоволодільця;

4) обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

2. Умова договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого договором, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

3. Умова договору, відповідно до якої користувач має право продавати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключно певній категорії покупців (замов­ників) або виключно покупцям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце проживання) на території, визначеній у договорі.

1. Необхідність у встановленні спеціальних правил щодо можливості включення до договору комерційної концесії умов, перелічених у п. 1 — 4 ч. 1 ст. 1122 ЦК, обумовлена тим, що відповідно до п. 4 ст. З ЦК визнається як одна із загальних засад цивільного законодавства свобода підприємницької діяльності.  Крім того, встановлено, що забороняються антиконкурентні дії, зокрема, розподіл ринків за те­риторіальним принципом, обсягом реалізації товарів за колом продавців, покупців чи іншими ознаками (ч. 2 ст. 16 Закону «Про захист економічної конкуренції» [124]). Спеціальні правила ч. 1 ст. 1122 ЦК обмежують свободу підприємницької діяльності правоволодільця і користувача, дозволяють дії, які за інших умов визначаються як антиконкурентні.  Відповідно до договору правоволоділець може нести обов'язок
не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріп­леній договором за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території. Користувач згідно з договором також може узяти на себе обов'язок подібного роду (не конкурувати з правоволодільцем на відповідній терито­ рії в частині підприємницької діяльності, яка пов'язана з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем; не одержувати аналогічні правд від конкурентів правоволодільця, в тому числі потенційних; погоджувати з правоволодільцем місце продажу товарів, виконання робіт, надання послуг, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення).

2. Разом з тим у договорі комерційної концесії не можуть встановлюватись умови, відповідно до яких правово лоділець отримав би права встановлювати ціну на товари, роботи, послуги, які користувач виробляє, виконує, надає з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем, або верхню чи нижню межу цієї ціни.

3. Внаслідок неуважного редагування положення ч.  Зет. 1122  ЦК виявилось незакінченим.  Можна здогадатись,  що малось на увазі визнати умови договорів комерційної концесії, про які (умови) йдеться в ч. З ст. 1122 ЦК, нікчемними. Але ж тлумачити законодавчий акт шляхом догадок було б неприпустимим. Тому слід зробити висновок про те, що умови договорів комерційної концесії, на які зазна­чається в ч. З ст. 1122 ЦК, суперечать п. 5 ч. 2 ст. 6 Закону «Про захист еконо­мічної конкуренції», який визнає антиконкурентними узгоджені дії, які стосуються
усунення з ринку або обмеження доступу на ринок покупців і продавців. Стосовно фізичних осіб такі умови порушували б вимогу ст. 17 Закону «Про захист прав споживачів» [186], яка однаковою мірою визнає за всіма громадянами право на за­доволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Тому такі умови договорів підлягають визнанню недійсними судом, як це передбачено
загальним правилом ч. З ст. 215 ЦК.

Стаття 1123. Відповідальність правоволодільця за вимогами, що пред'являються до користувача

1. Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що пред'являються до користувача у зв'язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред'являються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.

1. Користувач як суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність перед покупцями, замовниками, клієнтами за якість товарів, які він продав, робіт, які він виконав, послуг, які він надав з використанням комплексу прав, наданих йому пра­воволодільцем. Але правоволоділець також може відповідати за такі порушення, до­пущені користувачем. Відповідальність правоволодільця є субсидіарною. Субсидіарна відповідальність користувача реалізується в порядку, встановленому ст. 619 ЦК.

2. Правило абзацу першого ст. 1123 ЦК є загальним. В абзаці другому цієї ж статті формулюється спеціальне правило, відповідно до якого правоволоділець несе солідарну відповідальність разом з користувачем.  Така відповідальність право­володільця настає у випадках, коли до користувача пред'являються не пов'язані з якістю товарів (робіт, послуг) вимоги як до виробника продукції (товарів), ви­робленої із застосуванням комплексу прав, наданих користувачеві правоволодільцем. Правило абзацу другого ст. 1223 ЦК не може застосовуватись до випадків, коли правоволоділець виконує роботи, надає послуги чи здійснює продаж товарів, виробником яких він не є, з використанням комплексу прав, наданих правоволодільцем користувачеві.

Стаття 1124. Право користувача на укладення договору комерційної концесії на новий строк

1. Користувач, який належним чином виконував свої обов'язки, має право на укла­дення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

2. Законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоділець може від­мовитися від укладення договору концесії на новий строк.

1. Законодавець досить жорстко підходить до правоволодільця, який уклав договір комерційної концесії на певний строк. Можливості дострокового розірвання такого договору комерційної концесії обмежені випадками, передбаченими ст. 651, 652 ЦК та договором. Зі спливом строку договору комерційної концесії користувач, якщо він належним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення договору комер­ційної концесії на новий строк на тих же умовах. Це диктує правоволодільцям уни­кати укладення договорів комерційної концесії на певний строк. Це можливо навіть у сфері дії Господарського кодексу [31], оскільки хоч загальне правило ч. З ст. 180 ГК і визнає строк дії договору істотною його умовою, ч. 1 ст. 366 ГК допускає укла­дення договору комерційної концесії без визначення строку, на який користувачеві надається можливість користуватися комплексом прав. Якщо ж договір комерційної концесії укладений на невизначений строк, можливості для його припинення є широ­кими (ч. 1 ст. 1126 ЦК).

2. З урахуванням жорсткості ч. 1 ст. 1124 ЦК правоволоділець має наполягати на включенні до договору комерційної концесії, що укладається на певний строк, умови, якою йому надається право відмовитись від укладення договору на новий строк.

Стаття 1125. Зміна договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень глави 53 цього Кодексу.

У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до статті 1118 цього Кодексу, якщо не доведуть, що третя особа знала або могла знати про зміну договору раніше.

1. При застосуванні ст. 1125 ЦК слід враховувати наступне: 1) на цей час порядок реєстрації договорів комерційної концесії і порядок ведення відповідного реєстру не затверджений; 2) до затвердження відповідних нормативно-правових актів зміни, які вносяться до договорів комерційної концесії, слід визнавати чинними з моменту підписання сторонами відповідної угоди; 3) після введення в дію нормативно-правових актів щодо порядку державної реєстрації договорів комерційної концесії та ведення відповідного реєстру зміни до договорів комерційної концесії треба буде вважати чин­ними для сторін договору з моменту внесення змін до договору, а для третіх осіб — з моменту їх державної реєстрації.

Стаття 1126. Припинення договору комерційної концесії

1. Кожна із сторін у договорі комерційної концесії, строк якого не встановлений, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про це другу сторону не менш як за шість місяців, якщо більш тривалий строк не встановлений
договором.

2. Розірвання договору комерційної концесії підлягає державній реєстрації від­повідно до статті 1118 цього Кодексу.

3. Договір комерційної концесії припиняється у разі:

1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;

2) оголошення правоволодільця або користувача неплатоспроможним (банкру­том).

1. Вкрай обмеженими для правоволодільця є можливості припинити правовід­носини,  що ґрунтуються на договорі комерційної концесії,  укладеному на певний строк,  навіть після спливу цього строку.  Але законодавець вельми ліберальний стосовно припинення такого договору, укладеного без визначення строку.  Кожна із сторін договору комерційної концесії на свій розсуд і незалежно від будь-яких
обставин в будь-який час вправі відмовитись від такого договору, укладеного на невизначений строк.  Встановлено лише, що сторона, яка заявляє про відмову,  має зробити таку заяву не раніше ніж за шість місяців,  якщо більш тривалий строк не встановлений договором.  У заяві про наступне припинення договору доціль­но зазначати на конкретну дату,  з якої договір  має вважатись  розірваним  (при­пиненим) з додержанням мінімального строку для повідомлення про припинення договору.

2. Після введення в дію нормативно-правових актів, які будуть регулювати по­рядок реєстрації договорів комерційної концесії та порядок ведення відповідного реєстру,  договір  комерційної концесії буде вважатись розірваним у відносинах між сторонами договору з моменту спливу строку,  встановленого ч.   1 ст. 1126, а у відносинах з третіми особами — з дня державної реєстрації «розірвання дого­вору» (реєстрації правочину, яким договір комерційної концесії розірвано). Така реєстрація у разі відмови від договору має здійснюватись тільки після настан­ня терміну, визначеного в заяві сторони про відмову від договору, але не раніше спливу шести місяців після отримання стороною заяви іншої сторони про відмову від договору.

3. Договір комерційної концесії припиняється також у разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом. Отже, незалежно від того, що, крім права на торговельну марку чи інше позначення, до предмета договору комерційної кон­цесії належать інші права, договір комерційної концесії припиняється в результаті припинення права правоволодільця тільки на торговельну марку або інше позна­чення, що є предметом договору комерційної концесії. Припинення інших прав, що є предметом договору комерційної концесії, не є достатньою юридичної підставою для припинення договору комерційної концесії. Воно тягне наслідки, передбачені ст. 1129 ЦК.

4. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 25 Закону «Про відновлення пла­тоспроможності боржника або визнання його банкрутом» [108] визнання борж­ника банкрутом безпосередньо не тягне припинення договорів, а лише породжує повноваження ліквідатора заявляти про відмову від виконання договору. Пункт 2 ч. З ст. 1126 ЦК визнає оголошення правоволодільця або користувача неплатоспро­можним (банкрутом) безпосередньою правовою підставою припинення договору комерційної концесії.

Стаття 1127. Збереження чинності договору комерційної концесії у разі зміни сторін

1. Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності, визна­чений у договорі комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи не є підставою для зміни або розірвання договору комерційної концесії.

2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договором комерційної концесії переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований або протягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється як суб'єкт підприємниць­кої діяльності або передасть свої права і обов'язки особі, яка має право займатися підприємницькою діяльністю.

Здійснення прав і виконання обов'язків особи, яка померла, до переходу їх від­повідно до цієї частини до спадкоємця чи іншої особи здійснюється особою, яка управляє спадщиною і призначається відповідно до статті 1285 цього Кодексу.

1. При переході будь-якого із виключних прав, що входять до складу предмета до­говору комерційної концесії, від правоволодільця до іншої особи наступає сінгулярне правонаступництво. Набувач відповідних виключних прав у відповідній частині чи повністю стає правоволодільцем в договорі комерційної концесії, а користувач зберігає всі права та обов'язки, якими тепер уже кореспондують обов'язки та права нового
правоволодільця.

2. Оскільки сторонами договору комерційної концесії можуть бути тільки суб'єкти підприємницької діяльності, права та обов'язки правоволодільця — фізичної особи у разі її смерті переходять до спадкоємця, якщо до спливу шести місяців після від­криття спадщини він зареєструється як підприємець або передасть права та обов'язки за договором комерційної концесії третій особі, яка вправі займатись підприємницькою діяльністю. У решті випадків у зв'язку із смертю правоволодільця договір комерцій­ної концесії припиняється, що не виключає спадкування тих прав та обов'язків, які виникли до дня припинення договору.

3.   Оскільки припинення договору комерційної концесії у разі смерті фізичної особи — правоволодільця передбачає наявність цілої низки юридичних фактів, сама смерть такої особи не припиняє договір комерційної концесії. Тому до настання правонаступництва права праволодільця в договорі комерційної концесії здійснюються, а обов'язки — виконуються особою, яка управляє спадщиною.

Стаття 1128. Наслідки зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця

1. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця, права на використання яких входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нового позначення правово-лодільця, якщо користувач не вимагає розірвання договору і відшкодування збитків.

У разі продовження чинності договору користувач має право вимагати відповід­ного зменшення належної правоволодільцеві плати.

1. Зміна торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця безпосередньо не тягне за собою припинення договору комерційної концесії, а лише веде до зміни цього договору: його предметом стає нова торговельна марка чи нове інше позначення правоволодільця. Проте у разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правово­лодільця, які є предметом договору комерційної концесії, користувачеві надається право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Це право користувач реалізує за домовленістю з правоволодільцем або шляхом звернення з позовом до суду.

2. У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення правоволодільця та про­довження дії договору комерційної концесії користувач вправі вимагати зміни дого­вору — відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати. Але позивач має довести, якою мірою плата підлягає зменшенню та внаслідок яких обставин.

Стаття 1129. Наслідки припинення права, користування яким надано за договором комерційної концесії

1. Якщо в період дії договору комерційної концесії припинилося право, користування яким надано за цим договором, дія договору не припиняється, крім тих його положень, що стосуються права, яке припинилося, а користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві плати, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позна­чення настають наслідки, передбачені частиною третьою статті 1126 чи статтею 1128 цього Кодексу.

1. Відповідно до п. 1 ч. З ст. 1126 ЦК договір комерційної концесії припиняється у разі припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом. Припинення інших прав, що входять до комплексу прав, наданих користувачеві за договором комерційної концесії, не тягне припинення договору. Припиняється дія тільки тих положень договору, які стосуються права, що припинилося. У зв'язку з цим користувач отримує також право вимагати відповідного зменшення плати, належної правоволодільцеві.