§ 3. БУДІВЕЛЬНИЙ ПІДРЯД

Стаття 875.   Договір будівельного підряду

1. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і зда­ти у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові
будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

2. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, бу­дівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалаго­джувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

3. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

1. У визначенні договору будівельного підряду в ч. 1 ст. 875 ЦК не міститься по­силання на те, що підрядник за договором будівельного підряду виконує роботу «на свій ризик». Тож виникає питання про те, чи поширюється на будівельний підряд положення ч. 1ст. 837 ЦК, відповідно до якого підрядник виконує роботу «на свій ризик». Це питання має вирішуватись у такий спосіб. Методом логічного доповнення
ч. 1 ст. 875 ЦК виявляється правовий припис, відповідно до якого підрядник виконує роботу не на-свій ризик. Але цей правовий припис не може застосовуватись усупереч загальному правилу ч. 1 ст. 837 ЦК. Отже, підрядник за договором будівельного під­ряду виконує роботу «на свій ризик».

2. Визначення сфери дії положень Цивільного кодексу щодо будівельного підряду значною мірою залежить від змісту понять будівництва (нового) та спорудження, будівлі та споруди. Із формулювання «будівля або інша капітальна споруда», що ви­користовується не тільки в ст. 793 — 797 ЦК, а і в заголовку параграфа четвертого глави 58 Цивільного кодексу, можна зробити висновок про те, що будівля завжди є
капітальною, тобто належить до категорії нерухомого майна, як воно визначається у ст. 181 ЦК. Що стосується розмежування понять будівлі (будівництва), з одного боку, та споруди (спорудження), — з іншого, то в Тлумачному словнику (с. 343) слово «будувати» інтерпретується як «споруджувати, зводити будь-яку будівлю», а слово «споруджувати» — як «будувати, зводити що-небудь», тобто поняття, що роз­глядаються, в українській мові, мають розумітися як тотожні. Викладене дає підстави для висновку про те, що норми про будівельний підряд поширюються на капітальне будівництво об'єктів, що належать до нерухомості.

3. Крім того, норми про будівельний підряд поширюються на відносини щодо капі­тального ремонту, реконструкції (технічного переобладнання) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єктів. Віднесення пус­коналагоджувальних і навіть інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта, до таких, стосовно яких можуть укладатись договори будівельного підряду, надає терміну «будівельний підряд» дещо умовного значення і зменшує визначеність тієї сфери, де застосовуються положення ст. 875 — 886 ЦК. Тому у випадках, коли укладаються договори про виконання робіт, пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта, доцільно включати до їх змісту умови про законодавство, яке буде поширюватись на зобов'язання, що виникли на підставі такого договору. За принципом диспозитив-ності (ч. З ст. 6 ЦК), це є можливим навіть тоді, коли договір укладається стосовно будівництва у прямому розумінні цього слова. У випадках, коли сторони договору, що підпадає під визначення договору будівельного підряду, встановлюють умову про непоширення на їх відносини ст. 875 — 886 ЦК, до цих відносин підлягають застосу­ванню лише ті із положень цих статей, які є імперативними (не допускають відступлень в договорах від їх змісту). Зокрема, такими є положення, що встановлюють способи захисту права (ч. 4, 6 ст. 882 ЦК).

Реконструкція визначається як переобладнання діючих цехів та об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення, яке (переобладнання) здійснюється з метою вдосконалення виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня, збільшення виробничих потужностей, зміни номенклатури продукції та поліпшення її якості (абзац десятий п. 2 Порядку державного фінансування капітального будівництва [307]).

4. Викладене, що стосується предмета договору будівельного підряду, в основному узгоджується з визначенням в Господарському кодексі [31] договору підряду на капі­тальне будівництво як такого, що укладається на будівництво, розширення, реконструк­цію та перепрофілювання об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт, а також на виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів. Це не виключає укладення окремих договорів на будівельні поставки (вони регулюються субінститутом поставки) та договорів на виконання проектних та по­шукових робіт, які регламентуються ст. 887 — 891 ЦК з переважним застосуванням
у відповідних випадках ст. 324 ГК. Зазначені правила поширюються на будівельну поставку, на виконання проектних та пошукових робіт також і тоді, коли їх виконан­ня передбачається договором будівельного підряду (договором підряду на капітальне будівництво). Слід також зауважити, що терміни «договір будівельного підряду» і «договір підряду на капітальне будівництво», як це випливає із ст. 875 — 886 ЦК
і ст. 317 — 324 ГК, є однаковими за змістом. З метою поширення чинності Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві [334] на договори будівельного підряду і договори підряду на капітальне будівництво в цьо­му нормативно-правовому акті вживається термін «договори підряду в капітальному будівництві». Разом з тим, в Загальних умовах вживаються терміни, які можуть дати
підставу для поширення їх дії тільки на відносини, що кваліфікуються як господарські. Зокрема, йдеться про «господарські санкції» (п. 110 Загальних умов).

5. Положення Цивільного кодексу (не тільки ст. 875 —  886, а і Загальні поло­ження, що викладаються в Книзі першій Цивільного кодексу, загальні положення про зобов'язання і договори) застосовуються до будівельного підряду, якщо інше не передбачено законом, тобто всі правила, що встановлені законами (законодавчими актами), при правозастосуванні мають перевагу перед нормами, сформульованими
в Цивільному кодексі (ч. З ст. 375 ЦК). Це погоджується з ч. 2 ст. 317 ГК, відповідно до якої загальні умови договорів підряду, в тому числі договорів підряду на капітальне будівництво, визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу про договір підряду, якщо інше не передбачено Господарським кодексом [31]. Але Господарський кодекс не може застосовуватись до договорів будівельного підряду, замовниками в яких є фізичні особи, що не є підприємцями.

6. Законодавство,  що регулює відносини щодо будівельного підряду (підряду на капітальне будівництво), на цей час включає відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів. Правила про договори підряду на капітальне будівництво, що були свого часу затверджені Радою Міністрів СРСР, в Україні не застосовують­ся, оскільки відповідні відносини врегульовані Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві [334]. Ці Загальні умови «є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також фор­ми власності замовника та підрядника (субпідрядників)» (п. 2 Загальних умов). «Є обов'язковими для врахування» — це нове для вітчизняного законодавства формулю­вання, яким позначається юридична обов'язковість (чинність) акта. Положення про взаємовідносини організацій — генеральних підрядників з субпідрядними організаціями, що затверджене Науково-технічною радою Державного комітету України у справах містобудування і архітектури, не набуло чинності як нормативно-правовий акт. Воно може застосовуватись лише як методичний матеріал. Численні інші нормативно-правові
акти регулюють окремі аспекти відносин щодо будівельного підряду. Обов'язковими для сторін договорів будівельного підряду є вимоги відповідних стандартів та дер­жавних будівельних норм.

7. Істотні умови договору будівельного підряду визначаються в ч.  1 ст. 875 ЦК лише в найбільш загальному вигляді. Більш розгорнений перелік істотних умов на­водиться в ч. 5 ст. 318 ГК стосовно договору підряду на капітальне будівництво. Цей перелік не зовсім коректно доповнюється п. 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (оскільки істотними умовами договорів відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК і ч. 2 ст. 180 ГК можуть бути ті, що визнаються такими законом, а не підзаконним актом). Окремо (п. 17 Загальних умов) зазначається про те, що невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт.

8. Порядок укладення договорів підряду в капітальному будівництві визначається в п. 10 Загальних умов відповідно до положень ст. 181 ГК.

9. У п. 117 Загальних умов повторюється положення ч. 1 ст. 651 ЦК і ч. 1 ст. 188 ГК, згідно з якими внесення змін в договір допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте п. 20 Загальних умов до­пускає прийняття замовником «рішення про уповільнення темпів виконання робіт... їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір...». Слід дійти
висновку про те, що зазначене рішення замовник може прийняти за умови згоди під­рядника на внесення змін до договору.

Стаття 876.   Право власності на об'єкт будівництва

1. Власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є за­мовник, якщо інше не передбачено договором.

(Із змін, від 15.12.2005)

1.  Стаття 876 ЦК на цей час діє в редакції Закону від 15 грудня 2005 р. [187]. Ця редакція значно більшою мірою відповідає характеру суспільних відносин, які нею регулюються, ніж первісна редакція цієї статті, яка власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт визнавала підрядника.

2.   При застосуванні ст. 876  ЦК слід враховувати,   що  за загальним  правилом ст. 839 ЦК підрядник має виконувати роботу із свого матеріалу. Немає ніякого юридичного факту, який би тягнув за собою перехід права власності на такі мате­ріали від підрядника до замовника. Тому підрядник залишається власником таких матеріалів аж до моменту передання та прийняття робіт, в тому числі етапів робіт (ч. З ст. 882 ЦК). На підрядника покладається обов'язок зберігати майно, передане йому замовником (ст. 841 ЦК). Це дає підстави для висновку про те, що матеріали, надані замовником для виконання роботи, в тому числі для будівництва, залишаються у власності замовника. Оскільки ризик випадкового знищення або випадкового пошко­дження (псування) майна, за загальним правилом ст. 323 ЦК, несе власник, ст. 842 ЦК покладає ризик випадкового знищення або пошкодження (псування) матеріалу на сторону, яка надала матеріали для виконання роботи. Переробка матеріалів під­рядником змінює їх характер, але не змінює власника. І все ж ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження результату роботи, хоч він і є невіддільним від матеріалу, несе підрядник, що випливає із формулювання «...сторона (підрядник) зобов'язується за свій ризик виконати певну роботу...» (ч. 1 ст. 837 ЦК), яке поширю­ється і на будівельний підряд. Але в разі прострочення здачі підрядником визначеної договором роботи ризик випадкового знищення матеріалу несе сторона, яка припус­тилася прострочення (ст. 842 ЦК). При визначенні договору будівельного підряду у ч. 1 ст. 875 ЦК не було вказано на виконання підрядником роботи на свій ризик. Але цей ризик підрядник за договором будівельного підряду несе згідно з ч. 5 ст. 879 ЦК. Отже, і в правовідносинах щодо будівельного підряду ризик випадкового зни­щення результату роботи несе підрядник. Викладене дає підстави для висновку про те, що питання, які стосуються права власності на матеріали, надані для будівництва об'єкта, та ризику їх знищення або пошкодження, ризику знищення або пошкодження результатів робіт, задовільно вирішуються.

3. Але виникає питання про можливість залучення до цивільного обігу об'єктів неза­вершеного будівництва як таких. Первинна редакція ст. 331 і 876 ЦК виходила із того, що можливість залучення об'єктів незавершеного будівництва до цивільного обігу має бути гранично обмежена. Тому допускалось визнання права власності на недобудоване нерухоме майно тільки за умови, що частка робіт, яка не виконана на об'єкті, є незнач­ною, а власником незавершеного будівництва визнавався підрядник, який фактично не мав будь-якої можливості залучати об'єкт будівництва до цивільного обігу. Але по­ступово законодавець пішов шляхом більш широкого залучення об'єктів незавершеного будівництва до цивільного обігу: 1) частиною першою ст. 5 Закону «Про іпотеку» [156] було передбачено передання в іпотеку незавершеного будівництва; 2) невдовзі після цього об'єкти незавершеного будівництва були визнані предметом іпотеки Законом «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні серти­фікати» [158] (ст. 5); 3) того ж дня було прийнято Закон «Про фінансово-кредитні ме­ханізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» [157], в якому предметом іпотеки визнавались тільки права на нерухомість, а не об'єкти неза­вершеного будівництва (частина перша ст. 10). Але цей недолік було усунено Законом від 15 грудня 2005 p., яким до частини першої ст. 10 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» були внесені зміни, відповідно до яких предметом іпотеки стали визнаватись об'єкти незавершеного будівництва; 4) 25 грудня 2008 р. до ст. 16 Закону «Про іпотеку» було внесено зміни, відповідно до яких підтверджувалась можливість передання в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва як таких; 5) 15 грудня 2005 р. були внесені зміни до ст. 331 ЦК, відповідно до яких дозволялось укладати договори щодо об'єктів неза­вершеного будівництва; 6) в той же день у новій редакції була викладена ст. 876 ЦК: власником незавершеного будівництва був визнаний замовник, що розширило реальні можливості для залучення таких об'єктів до цивільного обігу.

Стаття 877.   Проектно-кошторисна документація

1. Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

2. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

3. Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документа­ цією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідо­млення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

4. Якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його
негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв'язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об'єкта будів­ництва.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК і ч. З ст. 318 ГК [31] на замовника покладається обов'язок передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію. Про­ект затверджується замовником за наявності рішення органу містобудування та архітек­тури про погодження проекту (ч. 5 ст. 7 Закону «Про архітектурну діяльність» [104]). Наявність наказу або рішення про затвердження проектно-кошторисної документації на чергу будівництва (пусковий комплекс або об'єкт будівництва) є підставою для здійснення видатків на капітальне будівництво, що фінансується за рахунок державно­го бюджету (п. 8 Порядку державного фінансування капітального будівництва [307]). Відсутність на встановлену дату затвердженої проектно-кошторисної документації ви­ключає складання на об'єкт, будівництво якого здійснюється за рахунок державного бюджету, титулу, без якого будівництво за державні кошти є неможливим (п. 6 Порядку затвердження титулів будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств державної власності [274]).

2. Частина 2 ст. 887 ЦК приписує визначати в договорі будівельного підряду, яка із сторін і в який строк має надати відповідну проектно-кошторисну документацію. Проте загальне правило, що зобов'язує замовника надати таку документацію, закрі­плене в ч. 1 ст. 875 ЦК і ч. З ст. 318 ГК, що звільняє сторони від обов'язку визна­чити цю умову в договорі, якщо тільки вони не домовились відступити від положень
ч. 1 ст. 875 ЦК та ч. З ст. 318 ГК.

3. Проектно-кошторисна документація в деталях визначає перелік робіт, які має виконати підрядник, та їх ціну. Тому вона має розглядатись як своєрідний додаток до договору будівельного підряду.  Виходячи із цього, ч.  2 ст. 877 ЦК приписує визначати в договорі склад проектно-кошторисної документації. Що стосується ви­значення в договорі її змісту, то сенсу в цьому немає, але ж ще менш сенсу було б в ігноруванні букви закону. Тому в договорі доцільно було б коротко визначити зміст проектно-кошторисної документації. Проте відсутність такого визначення не повинна кваліфікуватись як відсутність домовленості з однієї із істотних умов договору буді­вельного підряду.

Якщо замовник, зобов'язаний надати підрядникові проектно-кошторисну докумен­тацію, своєчасно не виконав цей свій обов'язок, наступає прострочення кредитора, оскільки до цього підрядник не може приступити до виконання свого зобов'язання. Наслідки такого прострочення встановлені ч. 2, 3 ст. 613 ЦК.

4. Відповідно до ч. 2 ст. 321 ГК може складатись твердий і приблизний кошторис. Це відповідає загальному правилу ч. 2 ст. 844 ЦК. Якщо вид кошторису не визначений сторонами, він вважається твердим, а зміни до нього можуть вноситись лише за по­годженням сторін. У ч. 4 ст. 321 ГК стосовно капітального будівництва відтворюється положення абзацу другого ч. 5 ст. 844 ЦК. У силу цього у разі істотного зростання
після укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які були надані під­рядником, а також послуг, що надаються йому третіми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартості робіт. Відмова замовника задовольнити цю вимогу підрядника породжує право підрядника вимагати розірвання договору в судовому порядку. За наявності згоди замовника можливе укладення угоди про
розірвання договору.

5. Виявлення підрядником у ході будівництва необхідності виконання не врахованих проектною документацією додаткових робіт породжує його обов'язок повідомити про це замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи та отримує право на стягнення з замовника збитків, що завдані зупиненням виконання робіт. Замовник звільняється від обов'язку відшкодування збитків за умови, якщо він доведе, що про­ведення додаткових робіт не є необхідним, а тому зупинення виконання робіт за до­говором було безпідставним.

6.   Невиконання підрядником обов'язків повідомити замовника про необхідність проведення додаткових робіт, які не передбачені проектно-кошторисною документа­ цією, та призупинити виконання робіт позбавляє підрядника права вимагати оплати виконаних додаткових робіт або відшкодування збитків, крім випадків, коли негайне виконання додаткових робіт було необхідним в інтересах замовника.

Стаття 878.   Внесення змін до проектно-кошторисної документації

1. Замовник має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошто­рисі ціни і не змінюють характеру робіт, визначених договором.

2. Внесення до проектно-кошторисної документації змін, що потребують до­даткових робіт, вартість яких перевищує десять відсотків визначеної у кошторисі ціни, допускається лише за згодою підрядника. У цьому разі підрядник має право
відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

1. Оскільки проектно-кошторисна документація визначає склад та вартість робіт, які підлягають виконанню за договором будівельного підряду, внесення змін до цієї доку­ментації означає відповідну зміну умов договору. Проте замовникові надається право в односторонньому порядку вносити зміни до проектно-кошторисної документації, якщо додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсо­тків визначеної в договорі (в кошторисі) ціни і не змінюють характеру роботи. Внесення замовником до проектно-кошторисної документації змін, що викликають необхідність ви­конання додаткових робіт, вартість яких перевищує погоджену вартість робіт більше ніж на десять відсотків, можливе тільки за наявності згоди підрядника. За відсутності згоди підрядника внесення замовником таких змін до проектно-кошторисної документації дає підрядникові право на розірвання договору будівельного підряду шляхом односторон­ньої відмови від нього та вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ч. З ст. 653 ЦК у таких випадках замовник не вправі вимагати повернення суми авансу чи попередньої оплати (з зарахуванням сум, які належать підрядникові). Така вимога не може бути пред'явлена і в порядку відшкодування замовником завданих збитків, оскільки підставою відшкодування збитків є порушення зобов'язання, якого підрядник не допускав. Це грубо суперечить принципу справедливості (п. 6 ст. З ЦК), а тому на підставі цього принципу не виключається стягнення з підрядника сум авансу чи попередньої оплати.

Стаття 879.   Забезпечення будівництва та оплата робіт

1. Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у на­данні інших послуг.

2. Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (дета­лей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

3. У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устат­кування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині,  а також відшкодування збитків,  не покритих цією сумою.

4. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погоджен­ням сторін.

5. У разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором будівельного підряду строку здачі об'єкта, а також у разі неможливості завершити будівництво (будівельні роботи) з інших
причин, що не залежать від замовника, підрядник не має права вимагати від замов­ника плату за роботу або оплату витрат, якщо інше не встановлено договором.

6. У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов'язаний оплатити підрядникові виконані до консервації роботи та відшкодувати йому витрати, пов'язані з консервацією.

1. Відповідно до загального правила ч. 1 ст. 879 ЦК матеріально-технічне забезпе­чення будівництва покладається на підрядника. Передбачається можливість покладання договором на замовника обов'язку сприяти підрядникові в забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг. Це не ви­ключає домовленості сторін про покладення на замовника обов'язку здійснювати по­стачання будівництва певними матеріалами, деталями, конструкціями. У зв'язку з цим ч. З ст. 879 ЦК встановлює наслідки неможливості використання матеріалу, деталей, конструкцій, наданих замовником.

2. На цей час не встановлені детальні правила щодо забезпечення якості матеріалів, деталей та конструкцій, що використовуються при будівництві, перевірки їх якості тощо. Це спонукає сторони визначати в договорах будівельного підряду обов'язки під­рядників використовувати для виконання робіт матеріально-технічні ресурси, забезпечені відповідними паспортами або сертифікатами, проводити вибіркові перевірки технічних характеристик матеріалів та конструкцій, передавати замовникові документи, що під­тверджують якість матеріалів, деталей та конструкцій. У договори можуть включатись також умови про залучення підрядником замовника для перевірки якості та випробувань
матеріалів, конструкцій, деталей, що використовуються при виконанні робіт.

3. Частина 3 ст. 879 ЦК викликає інтерес тим, що вона дає один із небагатьох при­кладів, коли методом логічного аналізу можливе деяке коригування текста закону. Якщо буквально тлумачити формулювання «устаткування, наданого замовником», то останні два слова слід віднести тільки до слова «устаткування», що передує цим словам. До слів «матеріалу (деталей, конструкцій)» слова «наданого замовником»
віднести не можна. Це позбавляє будь-якого сенсу включення до ч. З ст. 879 ЦК слів «матеріалу (деталей, конструкцій)». За таких умов логічним було б зробити висно­вок про те, що диспозиція норми, що сформульована в ч. З ст. 879 ЦК, застосову­ється завжди, коли неможливе використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданих замовником, без погіршення якості виконуваних робіт. Така неможливість дає підрядникові право розірвати договір шляхом відмови від нього та вимагати сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, «не покритих цією сумою». Взяті в лапки слова виявляють ставлення зако­нодавця до категорії збитків взагалі: кредитор, який отримав право на відшкодування збитків, не повинен у разі відшкодування збитків одержати більше, ніж він одержав
би при належному виконанні зобов'язання боржником. У рахунок виконання вимог підрядника, передбачених ч. З ст. 879 ЦК, має бути зарахована сума авансу або по­передньої оплати робіт, здійсненої замовником.

4. За загальними правилами ч. 4 ст. 879 ЦК і ч. 5 ст. 321 ГК [31], що відповіда­ють ч.  1 ст. 854 ЦК, на замовника покладається обов'язок сплатити підрядникові обумовлену договором ціну роботи після остаточної здачі об'єкта будівництва. Це не перешкоджає погодженню сторонами іншого порядку розрахунків.

5. Ціна роботи, що виконується відповідно до договору будівельного підряду, ви­значається договором. Державне регулювання таких цін не передбачається. Проте Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики знайшов спосіб впливу на відносини, що стосуються ціни будівельних робіт. Маючи повноваження затвердження державних будівельних норм і правил, Державний комітет будівни­цтва затвердив як державні будівельні норми України Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000) [411] із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. Обов'язковий характер цих Правил підтверджується п. 21  Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві [334]. Крім того, слід враховувати, що п. 2 по­станови Кабінету Міністрів «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін» [269] передбачено, що
«Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства формує кошторисну нормативну базу та визначає порядок її застосування в будівництві». Так позначається назване Міністерство в чинній редакції згаданої постанови. На цей час воно має назву Міністерства регіонального розвитку та будівництва України.

6. Зазвичай консервація будівництва здійснюється з обставин, які залежать від за­мовника.  Відсутність фінансових ресурсів, що унеможливлює оплату замовником робіт, зміна кон'юнктури ринку, що позбавляє завершення будівництва об'єкта еко­номічної доцільності — це обставини, що залежать від замовника. Виявлені обставини геологічного характеру, що виключають завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію, рішення компетентних органів про заборону подальшого будівництва мають кваліфікуватись як такі, що не залежать від сторін, якщо ці обставини не були спричинені допущеними однією із сторін порушеннями. Якщо необхідність консер­вації викликана обставинами, які не залежать від сторін, на замовника покладається обов'язок оплатити виконані підрядником до консервації роботи, а також відшкоду­вати підрядникові «витрати, пов'язані з консервацією». Тим більше на замовника по­кладається такий обов'язок у випадках, коли обставини, які обумовили необхідність консервації, залежать від нього.

Взяті в лапки слова означають інше, ніж оплатити роботи щодо консервації, оскільки оплата робіт передбачає отримання підрядником прибутку, а відшкодування витрат, пов'язаних з консервацією, отримання підрядником прибутку не передбачає.

Виникнення обставин, що породжують необхідність консервації будівництва з не­залежних від сторін обставин, не потребує розірвання договору. У цьому випадку зобов'язання підрядника припиняється настанням таких обставин на підставі ст. 607 ЦК (неможливість виконання). Обов'язок підрядника здійснити консервацію, що ви­пливає із ч. 6 ст. 879 ЦК, виходить за межі зазначеного зобов'язання.

7. Про розрахунки між сторонами у разі руйнування або пошкодження об'єкта будівництва див. коментар до ст. 880 ЦК.

Стаття 880.   Ризик  випадкового  знищення  або  випадкового  пошкодження об'єкта

1. Віднесення ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта будівництва на замовника або підрядника до його прийняття замовником встанов­люється відповідно до вимог закону, крім випадків, коли це сталося внаслідок об­ставин, що залежали від замовника.

(Із змін, від 15.12.2005)

1. У ст. 880 ЦК не формулюється норма прямої дії. Тут приписується ризик ви­падкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта будівництва розподіляти між замовником та підрядником відповідно до вимог закону. Ця стаття стосується роз­поділу ризику до прийняття об'єкта замовником, але ж і після цього розподіл ризику здійснюється відповідно до закону.

2. Виняток із правила, що формулюється в ст. 880 ЦК, також позбавлений реаль­ного регулятивного значення: якщо знищення або пошкодження об'єкта будівництва сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника, немає підстав говорити про випадкове знищення або випадкове пошкодження.

3. Що стосується розподілу ризику, про який йдеться, то він розподіляється відповідно до: 1) ст. 842 ЦК, яка покладає ризик випадкового знищення або ви­падкового пошкодження матеріалів, що використовуються для виконання роботи за договором підряду, на сторону, яка такі матеріали надала; 2) ч. 5 ст. 879 ЦК, яка ризик руйнування або пошкодження об'єкта будівництва (у частині вартості робіт) внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку зда­ чі об'єкта, а також у разі неможливості завершення будівництва з інших причин, що не залежать від замовника, покладає на підрядника; 3) ст. 842 ЦК, яка ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу після настання строку здачі роботи покладає на сторону, яка прострочила; 4) ч. З ст. 882 ЦК, яка покладає на замовника, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, в тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик під­рядника. Звідси висновком ступеню виявляється правовий припис, відповідно до якого після здачі об'єкта підрядником замовникові всі ризики несе замовник (якщо здача етапів робіт тягне за собою перехід ризику до замовника, то тим більше такий наслідок тягне здача роботи в цілому).

Стаття 881.   Страхування об'єкта будівництва

1. Страхування об'єкта будівництва або комплексу робіт здійснюється підрядни­ком або замовником відповідно до законодавства.

Сторона, на яку покладається обов'язок щодо страхування, має надати другій стороні в порядку, встановленому договором, докази укладення нею договору страхування, включаючи відомості про страхувальника, розмір страхової суми та застраховані ризики.

2. Недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, допущені з вини під­рядника (або субпідрядника), мають бути усунені підрядником за його рахунок.

3. Замовник має право з метою здійснення контролю та нагляду за будівництвом і прийняття від свого імені відповідних рішень укласти договір про надання такого виду послуг із спеціалізованою організацією або спеціалістом. У цьому разі в договорі будівельного підряду визначаються функції та повноваження такого спеціаліста.

(Із змін, від 15.12.2005)

1. Частина 1 ст. 881 ЦК має тлумачитись з урахуванням ст. 5 Закону «Про стра­хування» [139], яка допускає запровадження тільки тих видів обов'язкового стра­хування, які передбачені цим Законом,  та формулює публічно-правову заборону здійснення обов'язкових видів страхування, не передбачених цим Законом. Отже, публічно-правової обов'язковості страхування об'єктів будівництва не існує,  а до
змісту правовідносин щодо будівельного підряду включається обов'язок підрядника або замовника страхувати об'єкт будівництва, якщо це передбачено договором. За­страховані ризики також мають визначатись договором. Такими можуть бути не тільки ризики, обумовлені дією непереборної сили або іншого випадку, а і ризики, за які відповідають підрядник або замовник.

2. Суттєвим є визначення предмета страхування. Ним може бути об'єкт будівництва в цілому, включаючи матеріали та устаткування, що знаходяться на будівельному майданчику та підлягають використанню (матеріали) чи монтажу (устаткування). Предметом страхування можуть бути матеріали та устаткування, передані замовником підрядникові відповідно до договору, матеріали та устаткування, завезені на будівель­ний майданчик підрядником, а також робота, яку виконав підрядник та яка включає до себе матеріалізовану працю.

3. Враховуючи значення якості робіт та відсутність достатнього нормативного регу­лювання з цих питань, в договорах будівельного підряду належить визначати обов'язки підрядника щодо перевірки якості робіт, попереднього приймання прихованих робіт. Зокрема, доцільно встановлювати в договорах обов'язок підрядника повідомляти замов­никові про наявність обставин для здійснення перевірки якості робіт, особливо прихова­них, а також право замовника вимагати проведення додаткових випробувань матеріалів, деталей та конструкцій, якості прихованих робіт. В договорах має визначатись також порядок розподілу між сторонами витрат на проведення таких випробувань.

4. Частина 3 ст. 881  ЦК виходить із того, що замовник має право здійснювати контроль і нагляд за будівництвом. Об'єкти контролю і нагляду з боку замовника визначаються договором.

5.   Для здійснення контролю та нагляду замовник має призначити своїх пред­ставників, їх повноваження повинні бути визначені за домовленістю сторін. Якщо замовник для здійснення контролю та нагляду залучає спеціалізовану організацію, повноваження і функції спеціаліста такої організації мають бути визначені договором будівельного підряду.

6.  Недоліки робіт або використовуваного для робіт матеріалу, які виявлені замов­ником при здійсненні контролю та нагляду, підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок, якщо ці недоліки стали наслідком винних дій або бездіяльності підрядника. При визначенні недоліків як таких, що стали наслідком винних дій чи бездіяльності підрядника, слід враховувати, що підрядник за договором будівельного підряду несе
обов'язки попередити замовника про обставини, передбачені ст. 847 ЦК, а також обов'язок, передбачений ч.  2 ст. 848 ЦК.  Із правила про усунення підрядником за його рахунок недоліків робіт або використовуваних матеріалів, якщо ці недоліки допущені з вини підрядника, пересічний юрист зробить висновок про те, що підрядник не несе цих обов'язків за відсутності його вини. Але таке правило лише випливає із
встановленого прямо спеціального правила ч. 2 ст. 881 ЦК. Правило, що випливає із спеціального правила, може застосовуватись за відсутності загального правила. Загальне правило з цього приводу є. Це положення ч. 1 ст. 837 ЦК про виконання підрядником роботи за свій ризик. Отже, за відсутності вини замовника підрядник завжди несе обов'язок, встановлений ч. 2 ст. 881 ЦК (в тому числі і за відсутності його вини).

Стаття 882.   Передання та прийняття робіт

1. Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено до­говором, — етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

2. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники орга­нів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених
законом або іншими нормативно-правовими актами.

3. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

4. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом об­ґрунтованими.

5. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного ре­зультату попереднього випробування.

6. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недолі­ків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

1. Стаття 882 ЦК викладена невдало. У ній не враховуються вимоги Порядку при­йняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів [344] (нормативно-правового акта, що формулює переважно норми публічного права).  Крім того,  невдалим є включення до цієї статті, що формулює суто процедурні норми, положення про ризик знищення або пошкодження етапів робіт (ч. 3).

2. Чинність ст. 882 ЦК, якщо таке передбачено договором, поширюється на відно­сини щодо прийняття етапів робіт. Це дає підстави для висновку про те, що ця стат­тя взагалі не регулює публічні відносини щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (не виходить за межі цивільного права). Отже, відносини, що регулюються ст. 882 ЦК, і відносини, що регулюються Порядком прийняття в екс­
плуатацію закінчених будівництвом об'єктів, — це різні відносини.

3. Чинні закони або інші нормативно-правові акти не передбачають механізму участі  представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування у прийнятті робіт замовником від підряднику. Тому ч. 2 ст. 882 ЦК, що передбачає таку участь, якщо це встановлено законом або іншим нормативно-правовим актом, на цей час пред­мета правового регулювання не має.

4. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляються актом. Типова форма № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», що була за­тверджена Держкомстатом, скасована. Але на практиці вона використовувалась і у випадках, коли це не було обов'язковим. Тому слід думати, що вона і надалі буде застосовуватись, оскільки до неї звикли, і вона виявилась досить зручною. У будь-
якому випадку відносини щодо здачі робіт підрядником і прийняття їх замовником були і залишаються суто приватними. Інша справа, що над цими відносинами над­будовуються публічні відносини, що пов'язані з наявністю публічного інтересу і обу­мовлюють необхідність прийняття об'єктів в експлуатацію.

3. У всіх випадках,  коли у Цивільному кодексі йдеться про  «здачу об'єкта» (ч. 5 ст. 879 ЦК), про «прийняття замовником» об'єкта будівництва (ч.  1 ст. 880 ЦК), мається на увазі передання та прийняття робіт підрядником замовникові, перед­бачені ст. 882 ЦК.

4. Замовник може відмовитись від підписання акта про передання та прийняття робіт. У принципі таке право має і підрядник, але відмова підрядника від підписання такого акту є маловірогідною. У таких випадках акт може підписати лише одна сторо­на. Його слід надіслати (передати) іншій стороні, яка має право звернутись до суду з позовом про визнання такого акту недійсним. Підставою визнання акта недійсним
у ч. 4 ст. 882 ЦК називається обґрунтованість відмови від підписання акта. За яких умов відмова підписати акт (тобто відмова від прийняття роботи) є обґрунтованою, —  це визначається ч. 6 ст. 882 ЦК. Такими умовами є: 1) неможливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети; 2) неможливість усунення виявлених недоліків підрядником, замовником або третьою особою. Звідси непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого у решті випадків замовник не може відмовитись від прийняття робіт і підписання акта про передання та прийняття робіт. Це вкрай невдале законодавче положення. Але цей недолік значною  мірою усувається ст. 883 ЦК, яка підставою відповідальності підрядника визнає будь- яке неналежне виконання підрядником своїх обов'язків за договором. Не виключається застосування до підрядника, який неналежно виконав роботу за договором будівельного підряду, ст. 858 ЦК, а також правил Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що передбачають усунення виявлених недоліків.

5. Крім акта приймання виконаних робіт, ст. 30¹ Закону «Про планування і забу­дову територій» [117] передбачає оформлення акта готовності об'єкта до експлуатації, що підписується генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідряд­никами, замовником і страховою компанією (у разі, якщо об'єкт будівництва був застрахований) і підлягає погодженню з виконавчим органом відповідної місцевої ради або з місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію. Після такого погодження замовник подає до інспекції державного архітектурно-будівельного нагляду заяву про видачу свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів і будівельних норм. Після цього інспекція державного архітектурно-будівельного нагляду оформлює зазначене свідоцтво (його зразок є додатком до Порядку прийняття в експлуата­цію закінчених будівництвом об'єктів [344]), реєструє його та видає замовникові. День видачі зареєстрованого свідоцтва є днем прийняття об'єкта в експлуатацію. З цього дня відповідний об'єкт втрачає статус об'єкта незавершеного будівництва. Отже, видача свідоцтва є завершальною стадією прийняття об'єкта в екплуатацію (а не його підставою).

Стаття 883.   Відповідальність підрядника

1. Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за не досягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці пору­шення сталися не з його вини.

2. За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівель­ного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

3. Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встанов­леного договором граничного терміну.

1. Незважаючи нате, що підрядник за договором будівельного підряду виконує роботу на свій ризик (ч.  1 ст. 837 ЦК), відповідальність за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору підрядник несе відповідно до загального принципу вини (ст. 614 ЦК), що конкре­тизується у ч. 1 ст. 883 ЦК стосовно цього виду договорів. Тут же конкретизується
і презумпція вини стосовно відповідальності підрядника.

2. Відповідно до загального правила ч. 2 ст. 883 ЦК підрядник зобов'язується від­шкодувати замовникові збитки (ст. 22 ЦК), а також сплатити неустойку, встановлену законом або договором (незалежно від відшкодування збитків). Але переважному за­стосуванню перед цим правилом ч. 2 ст. 883 ЦК до договорів підряду на капітальне будівництво відповідно до ч. З ст. 875 ЦК підлягає положення ч. 1 ст. 322 ГК [31], згідно з яким винна сторона зобов'язана сплатити штрафні санкції, а також відшкоду­вати збитки в сумі, не покритій штрафними санкціями. При цьому в ч. 1 ст. 322 ЦК зроблено застереження «якщо інше не встановлено законом». Виникає необхідність встановити, до якого саме закону посилає це застереження. Вище було зазначено на те, що в силу ч. З ст. 875 ЦК положення Господарського кодексу про підряд на капітальне будівництво слід визнати спеціальними, а отже, такими, що підлягають переважному  застосуванню до цих відносин. Застереження «якщо інше не встановлено законом» ніколи не слід тлумачити як таке, що відсилає до загального закону. Це означає, що таке застереження, що міститься у ч. 2 ст. 322 ГК, відсилає до спеціального закону, який на цей час відсутній, а не до загального правила ч. 2 ст. 883 ЦК. Стосовно неустойки (пені), сплаченої підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, встановлюється оригінальна правова конструкція, відповідно до якої раніше сплачена підрядником неустойка має бути повернута замовником, якщо всі роботи підрядник закінчив до встановленого договором граничного строку.

3. Правило п. 112 Загальних умов укладення та виконання договорів в капітально­му будівництві [334] про відшкодування моральної шкоди за порушення зобов'язань, на які поширюється дія цього нормативно-правового акту, не підлягає застосуванню, оскільки відповідно до ст. 611 ЦК і ч. 1 ст. 225 ГК відшкодування моральної шкоди може передбачатись законом і договором. Встановлення такого обов'язку підзакон-ними нормативно-правовими актами не передбачається. І все ж стягнення моральної шкоди, завданої порушенням договору будівельного підряду, є можливим на підставі загальних правил ст. 883 ЦК.

Стаття 884.   Гарантії якості у договорі будівельного підряду

1. Підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором
будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

2. Підрядник відповідає за дефекти,  виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його
експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

3. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг екс­плуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник.

4. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.

5. Договором будівельного підряду може бути встановлено право замовника сплатити передбачену договором частину ціни робіт, визначеної у кошторисі, після закінчення гарантійного строку.

1. Формулювання ч. 1 ст. 884 ЦК дає підстави для висновку про те, що гарантії підрядника; стосуються тільки двох ознак роботи, виконаної підрядником:  1) до­сягнення об'єктом будівництва передбачених у проектно-кошторисній документації показників; 2) можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору впродовж гарантійного строку. У решті гарантія може бути передбачена договором, але за­коном не встановлюється. Отже, у разі, коли об'єкт досяг показників, визначених у проектно-кошторисній документації, і є можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору, замовник не вправі пред'являти вимоги до підрядника. Але він може пред'явити такі вимоги, якщо виявлені недоліки створюють загрозу можливості експлуатації об'єкта відповідно до договору або перешкоджають досягненню відпо­відних показників.

2. Гарантійний строк встановлений, тривалістю десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більш тривалий строк не встановлений договором буді­вельного підряду. Не може кваліфікуватись як гарантійні строки позовна давність, встановлена ч. З ст. 322 ГК.

Стаття 885.   Усунення недоліків за рахунок замовника

1. Договором будівельного підряду може бути передбачений обов'язок підряд­ника усувати на вимогу замовника та за його рахунок недоліки, за які підрядник не відповідає.

Підрядник має право відмовитися від виконання цього обов'язку, якщо усунення недоліків не пов'язане безпосередньо з предметом договору або не може бути здій­снене підрядником з незалежних від нього причин.

1. Стаття, що коментується, вирішує питання, які належать до повноважень сто­рін. Сторони вправі відступити від положень цієї статті. Тому підрядник вправі від­мовитись від виконання обов'язку усунути недоліки, які не пов'язані безпосередньо з предметом договору та за які він не відповідає, якщо інше не передбачено договором. Стаття 885 ЦК включена до Цивільного кодекса із-за відсутності впевненості в тому, що відповідні особи здатні належно розуміти загальні положення про зобов'язання, включені до цього ж Кодексу.

Стаття 886.   Відповідальність замовника

1. У разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за до­говором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

1. Стаття 886 ЦК при першому наближенні може бути витлумачена в такий спо­сіб, що в ній лише повторюються загальні положення про зобов'язання стосовно договору будівельного підряду. І це дійсно так, оскільки йдеться про обов'язки замовника за договором будівельного підряду, які не є грошовими. Але ж основне коло обов'язків, які покладаються на замовника в зв'язку з укладенням договору підряду, є грошовими. Тому беззаперечним є лише обов'язок замовника сплатити на користь підрядника неустойку. А уже визначення підстави виникнення цього обов'язку та обов'язку замовника відшкодувати збитки потребує додаткової аргумен­тації. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, тобто він несе відповідальність
і за відсутності вини. Стаття 886 ЦК має кваліфікуватись як така, що формулює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню перед ч. 1 ст. 625 ЦК. Отже,  за відсутності вини замовника у простроченні виконання чи невиконання ним грошового зобов'язання, що ґрунтується на договорі підряду, замовник відпо­відальності не несе.

2. Обов'язок замовника відшкодувати завдані підрядникові збитки, завдані невико­нанням чи неналежним виконанням замовником грошових, а також інших обов'язків, лише повторює стосовно будівельного підряду загальні правила ст. 623 і 624 ЦК. До  господарських відносин щодо капітального будівництва переважно застосовується спеціальне правило ч. 1 ст. 322 ГК [31], яке також визнає вину умовою відповідальності сторін договору підряду на капітальне будівництво, але встановлює залікову неустойку.

3. Стаття 886 ЦК не виключає застосування до замовника, що порушив грошове зобов'язання, відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК.