ГЛАВА 14 ЦІННІ ПАПЕРИ

Стаття 194.   Поняття цінного паперу

1. Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згід­но з умовами його розміщення, а також можливість переданні прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

2. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

(Із змін, від 23.02.2006)

1. У ч. 1 ст. 194 ЦК наводиться визначення цінного папера. Визначення цінних паперів, що наводиться в ч.   1 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ри­нок» [221], за юридичним змістом є тотожним і відрізняється від визначення цінного папера в ч. 1 ст. 194 ЦК тільки редакцією. Однак опрацьовані ці обидва визначення понять вкрай невдало. Досить звернути увагу на те, що в ньому йдеться про право
(незрозуміло, хто має його виконувати) і взаємовідносини (тут уже на їх учасників зазначається). Та й визначення цінного папера через більш широке (родове) поняття документа не є бездоганним, хоч воно стало для законодавства звичним (див. ст. 163 ГК; ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Легко помітити, напри­клад, що «бездокументарна форма» цінного папера (документа) є нонсенсом. Правда,
документ матеріалізується лише в письмовій формі, але може фіксуватись не лише на папері, а й на магнітних чи інших носіях, кіно-, відео- та фотострічці [Юридична енциклопедія, т. 2, с. 276].

2. Цінні папери є об'єктами цивільних прав. Ці права захищаються нарівні з іншими цивільними правами. Одночасно цінні папери посвідчують грошове або інше майнове право. Це дає можливість передавати цивільне право шляхом передання цінного папе­ра. Таким чином, з'являється можливість більш широкого залучення цивільних прав до цивільного обороту. Суб'єктивному праву власника цінного папера кореспондує зобов'язання особи, яка здійснила емісію цінного папера (видала його). Зміст цього зобов'язання визначається умовами випуску цінних паперів або вказується безпосе­редньо на цінному папері.

Стаття 195. Групи та види цінних паперів

1. В Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;

2) боргові  цінні  папери,   які  засвідчують  відносини  позики  і передбача­ють зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;

3) похідні цінні папери, механізм розміщення та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;

4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпо­ряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

2. Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

3. Цінні папери можуть існувати в документарній та бездокументарній формі від­повідно до закону.

(Із змін, від 23.02.2006)

1. Цінні папери є родовим поняттям, що охоплює собою широке коло видів цінних паперів, що можуть виокремлюватись за різними критеріями. Виявлення цих критеріїв буває непростим. Тоді виявлені за незнайденим критерієм види позначають як групи. У такий спосіб з'явились групи цінних паперів (ч. 1 ст. 195 ЦК; ч. 5 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Крім названих у ч. 1 ст. 195 ЦК груп цінних паперів, у ч. 5 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» виокремлюються іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати фондів операцій з нерухомістю) і приватизаційні цінні папери.

2. Акція визначається в ч. 1 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» «як іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини при­бутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним
товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом».

3. Інвестиційний сертифікат визначається в ч. 1 ст. 12 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» як «цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, вза­ємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонду».

4. До боргових цінних паперів належать облігації підприємств, облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сер­тифікати (ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). До цієї ж категорії цінних паперів належать і векселі. Правовий статус векселів та порядок їх обігу визна­чається ст. 14 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок», Законом «Про обіг векселів
в Україні» [158], Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі [5].

5.  Похідними цінними паперами є опціонні сертифікати. Опціонний сертифікат ви­значається як стандартний документ, що засвідчує право його власника на придбання в емітента опціонного сертифіката (опціонний сертифікат на придбання) або на продаж емітентові опціонного сертифіката (опціонний сертифікат на продаж) базового активу в строк та на умовах, визначених у проспекті емісії цих опціонних сертифікатів (п. 1 Порядку реєстрації випуску опціонних сертифікатів та проспекту їх емісії [372]). Базовим активом опціонних сертифікатів можуть бути не тільки цінні папери та інші фінансові ресурси, а й товарні ресурси. Базовим активом опціонних сертифікатів мо­жуть бути навіть об'єкти будівництва, що прийняті або не прийняті в експлуатацію. В останньому випадку проспект емісії опціонних сертифікатів повинен містити відо­мості про власника земельної ділянки або землекористувача, замовника, забудовника та підрядника, а також про договори, ліцензії, державні акти, дозволи тощо. Неза­лежно від того, що є базовим активом опціонних сертифікатів, їх розміщення та обіг здійснюється на фондових біржах.

Випуск опціонних сертифікатів підлягає реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Ця Комісія здійснює також контроль за випуском, роз­міщенням та обігом опціонних сертифікатів. Зокрема, емітент зобов'язується надати звіт про розміщення опціонних сертифікатів. Емітент звітує перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку також про виконання зобов'язань за опціонними сертифікатами.

6.  Товаророзпорядчими цінними паперами є просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво (ст. 361 — 365 ЦК; ст. 37 — 46 Закону «Про зерно та ринок зерна в Україні» [189]), а також коносамент (ст. 137 — 140 Кодексу торговельного мореплавства [34]).

Стаття 196.   Вимоги до цінного паперу

1. Обов'язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.

2. Документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відпо­відає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

1. Установлені жорсткі вимоги щодо дотримання форми цінних паперів та наяв­ності на них обов'язкових реквізитів. У разі відсутності обов'язкових реквізитів або невідповідності форми вимогам закону документ не визнається цінним папером. Таке ж правило щодо векселів формулюється в ст. 2 Уніфікованого закону про переказні векселі та про прості векселі [5]. Проте слід ураховувати, що пізніше прийняті закони «Про цінні папери та фондовий ринок» [221] і «Про акціонерні товариства» [228] передбачили широкі можливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі. Зокрема, акції можуть випускатися в бездокументарній формі (ч. 2 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»). У ч. 5 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» визначаються реквізити сертифіката акцій, який є документарною формою існування акцій. Закон «Про акціонерні товариства» і Закон «Про цінні папери та фондовий ринок» не формулюють будь-яких правил щодо видачі акціонерам сертифікатів.

2. Стосовно казначейських зобов'язань ч. 4 ст. 11 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлює, що вони «можуть бути іменними або на пред'явника. Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокумен­тарній формі. У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документар­ній формі видається сертифікат. У сертифікаті казначейського зобов'язання України зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов'язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я власника. Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення». Стаття 11 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» передбачає випуск казначейських зобов'язань України як у до­кументарній, так і бездокументарній формах, а видачу сертифікатів передбачає тільки при документарній формі. Якщо це врахувати, то виключно бездокументарна форма акцій взагалі не погоджується з видачею їх власникам сертифікатів акцій.

3. Окремі цінні папери випускаються тільки в документарній формі. Так, відпо­відно до ч. 2 ст. 14 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» векселі існують виключно в документарній формі. Відповідно до ст. 21 Закону «Про іпотеку» [197] заставна складається в письмовій формі на бланку стандартної форми. Тільки в до­кументарній формі може існувати коносамент (ст. 137, 138 КТМ). Названі законо­давчі акти встановлюють обов'язкові реквізити заставної, коносамента. Обов'язкові реквізити векселя встановлюються ст. 1 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі [5].

Стаття 197.   Передання прав за цінним папером

1. Права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1) пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);

2) особі, названій у цінному папері (іменний цінний папір);

3) особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або при­значити своїм розпорядженням (наказом)  іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

2. Законом може бути виключена можливість розміщення цінних паперів визна­ченого виду як іменних, або як ордерних, або як паперів на пред'явника.

3. Для передання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручення цінного паперу цій особі.

4. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встанов­леному для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосант), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відпо­відає за її невиконання.

5. Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), пе­реходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

(Із змін, від 23.02.2006)

1. Пізніше (після прийняття Цивільного кодексу) прийнятий Закон «Про цінні па­пери та фондовий ринок» (ст. 3) підтверджує можливість випуску в Україні цінних паперів на пред'явника, іменних або ордерних цінних паперів. Проте встановлюється, що акції можуть бути тільки іменними (ч. 4 ст. 6 названого Закону; ч. 2 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»). Державні облігації України і казначейські зобов'язання України можуть бути іменними і на пред'явника (ст. 10, 11 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

2.  Стаття, що коментується, встановлює порядок та наслідки передання прав, що посвідчуються цінним папером. У найпростіший спосіб передаються права за цінним папером на пред'явника: достатньо вручити цінний папір іншій особі, і права за цін­ним папером переходять до цієї особи. Найскладнішим є порядок передання прав за іменним цінним папером. Особа, якій належать права за іменним цінним папером,
може передати права за цим цінним папером тільки в порядку і з наслідками цесії, як вони встановлені ст. 513 — 519 ЦК. За ордерним цінним папером особа, яка названа у цьому папері, може сама здійснити права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу особу, до якої переходять права за цінним папером. Розпорядження про передання прав за ордерним цінним папером здійснюється шляхом індосаменту
(передавального напису). Індосамент може бути здійснений шляхом зазначення осо­би, якій передаються права за цінним папером. При цьому зазначається і право цієї особи здійснити подальше передання векселя (ордерний індосамент), але ця особа може не зазначатись (її може вписати в індосамент особа, яка отримала цінний папір з передавальним написом, — індосат). Такий індосамент іменується бланковим (ін­досамент — це бланк, який належить заповнити).

Передбачається також обмеження індосаментом прав індосата (особи, якій передано ордерний цінний папір). Індосату може бути доручено тільки здійснення права, по­свідченого цінним папером. А право подальшого передання прав за цінним папером може йому не надаватись.

3.  Порядок передання заставної встановлено ст. 25 Закону «Про іпотеку» [197]. Передбачена можливість реєстрації передання заставної на розсуд індосата. Прави­ла передання коносамента встановлені ст. 140 КТМ [34]. Розгорнені правила щодо передання прав за векселем формулюються у ст. 11 — 20 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі [5].

Стаття 198.   Виконання за цінним папером

1. Особа, що розмістила (видала) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. У разі задоволення вимоги законного володільця ордерного цінного паперу про виконання посвідченого цим
папером зобов'язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов'язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов'язалися за цінним папером.

2. Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного паперу має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків.

(Із змін, від 23.02.2006)

1. Зобов'язаними за цінним папером є емітент (особа, що випустила цінний папір в обіг), а також особи, що індосували цінний папір. їх зобов'язання за цінним папером є солідарним. Якщо один із зобов'язаних виконав обов'язки відповідно до цінного папера, він отримує право регресу до інших зобов'язаних осіб. Якщо можливість примусового виконання зобов'язання за цінним папером втрачена (наприклад, у зв'язку з пропуском встановленого строку оформлення протесту в неплатежі за векселем), власник цінно­го папера може пред'явити вимогу до особи, яка безпідставно отримала або зберегла майно в зв'язку з припиненням обов'язку виконання за цінним папером.

2. Слід ураховувати, що Закон «Про іпотеку» не встановлює правила про солідарну відповідальність за заставою всіх осіб, які індосували заставну. Але ж немає будь-яких підстав для того, щоб не застосовувати загальне правило ч. 1 ст. 198 ЦК до відносин щодо відповідальності за виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.