3. КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО

Стаття 133.   Основні положення про командитне товариство

1. Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здій­снюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном
(повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

2. Найменування командитного товариства має містити імена (найменування) всіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з доданням слів «і компанія», а також слова «ко­
мандитне товариство».

Якщо у найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства.

3. До командитного товариства застосовуються положення про повне товариство, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншим законом.

1. Командитне товариство містить в собі ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. До складу командитного товариства входять повні учасники (це — елемент повного товариства в командитному товаристві) та вклад­ники  (це —   елемент товариства з обмеженою відповідальністю у командитному товаристві). Повні учасники перебувають у правовідносинах з командитним това­риством, що за змістом дуже близькі до відносин між повним товариством та його учасниками. Тому ч. З ст. 133 ЦК і передбачає поширення на командитні товариства правил Цивільного кодексу про повні товариства, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

2. Повні учасники здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність та солідарно (разом з іншими повними учасниками) несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями командитного товариства. Командитне товариство можна створювати з одним повним учасником.

3. Разом з повними учасниками в командитному товаристві повинні бути вкладни­ки. Командитне товариство може створюватися, якщо в ньому виявив бажання брати участь хоч один вкладник. Вкладники називаються учасниками командитного товари­ства (ч. 1 ст. 133 ЦК), але тут же зазначається на те, що вкладники «не беруть участі в діяльності товариства». Це — невдале формулювання, але ж правове становище
вкладників розкривається в спеціальних правилах: вони не беруть участі в управлінні командитним товариством, але вносять вклад до складеного капіталу товариства та мають право одержувати частину прибутку товариства.

4. Командитне товариство —  це організаційно-правова форма юридичної особи (господарського товариства), тому вимагається, щоб у фірмовому найменуванні таких товариств містились слова «командитне товариство». У найменуванні командитного товариства повинні зазначатись імена (найменування) всіх повних учасників. Можна зазначити імена (найменування) одного або декількох (не всіх) повних учасників. До цих імен (найменувань) слід в таких випадках додати слова «і компанія». За­значення в найменуванні командитного товариства імені (найменування) вкладника надає йому статусу повного учасника незалежно від умов засновницького договору. Це — єдиний для всієї системи цивільного права приклад, коли законодавець віддає заголовку (найменуванню) перевагу при правозастосуванні перед текстом договору (засновницького).

Стаття 134.   Засновницький договір командитного товариства

1. Командитне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується усіма повними учасниками.

2. Засновницький договір командитного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з повних учасників
у складеному капіталі; сукупний розмір вкладів вкладників.

3. Якщо внаслідок виходу, виключення чи вибуття у командитному товаристві залишився один повний учасник, засновницький договір переоформляється в одно­особову заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство ство­рюється одним повним учасником, то установчим документом є одноособова заява (меморандум), яка містить усі відомості, встановлені цією статтею для командитного товариства.

1. Установчим документом командитного товариства є засновницький договір, який підписується усіма повними учасниками. Вкладники засновницький договір не підпису­ють. Проте це не перешкоджає одержанню статусу повного учасника тим вкладником, ім'я якого включене до найменування повного товариства.

2. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, установчим Документом товариства є одноособова заява (меморандум), до якої ставляться всі ті ж вимоги, що і до засновницького договору.

3. Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦК засновницький договір командитного товариства має містити обов'язок учасників створити таке товариство, визначення порядку здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, умови передання майна товариству. Крім того, засновницький договір командитного товариства має містити відомості, які зазначено в ч. 2 ст. 134 ЦК.

Стаття 135. Учасники командитного товариства

1. Правовий статус повних учасників командитного товариства та їх відповідаль­ність за зобов'язаннями товариства встановлюються положеннями цього Кодексу про учасників повного товариства.

2. Особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товари­стві.

Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного това­риства.

Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

3. Сукупний розмір вкладів вкладників не повинен перевищувати п'ятдесяти від­сотків складеного капіталу повного товариства.

На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинен зробити вклад у розмірі, встановленому законом.

1. Юридична або фізична особа може бути повним учасником тільки одного коман­дитного товариства. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства. Статус повного учасника командитного товариства виключає його участь у цьому товаристві як вкладника.

2. Законодавець визнав за неприпустиме, щоб повні учасники командитних товариств переважно користувалися чужим капіталом. Тому сукупний розмір часток вкладників в складеному капіталі командитного товариства не повинен перевищувати п'ятдесяти відсотків складеного капіталу командитного товариства. Щодо повних учасників за­кон не встановлює строків внесення вкладів в складений капітал командитного това­риства. Щодо вкладників передбачається встановлення законом розміру внеску, що має бути внесений до державної реєстрації командитного товариства. Чинний Закон «Про господарські товариства» [53] (частина третя ст. 80) встановлює, що кожний із вкладників на момент реєстрації командитного товариства повинен внести не менше 25 відсотків свого вкладу.

Стаття 136.   Управління командитним товариством

1. Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учас­никами у порядку, встановленому цим Кодексом для повного товариства.

2. Вкладники не мають права брати участі в управлінні діяльністю командитного товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники командитного товариства можуть діяти від імені товариства
тільки за довіреністю.

1. Повні учасники здійснюють і внутрішнє управління, і дієздатність командитного товариства, і виступають від імені товариства у публічно-правових відносинах. Що стосується вкладників, то вони не тільки не мають права участі в управлінні коман­дитним товариством, а навіть не можуть і заперечувати проти дій повних учасників щодо управління та здійснення дієздатності. Проте вкладники командитного товариства
не позбавлені можливості захисту в суді своїх власних прав як вкладників, якщо ці права порушені рішенням, яке прийняли повні учасники.

2. Вкладники можуть виступати від імені командитного товариства, як і будь-яка інша особа, за довіреністю, що підписується одним із повних учасників або декількома із них, якщо таке передбачено засновницьким договором командитного товариства.

3.   Засновницьким договором командитного товариства можуть встановлюватись особливості ведення справ командитного товариства, передбачені ст. 121 ЦК для по­вних товариств.

Стаття 137.   Права та обов'язки вкладника командитного товариства

1. Вкладник командитного товариства зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві.

2. Вкладник командитного товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у скла­деному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

2) діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї;

3) переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до положень статті 147 цього Кодек­су.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька вкладників, за­значена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

4) вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

5) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

6) після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

7) передати свою частку (її частину) у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство.

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у ко­мандитному товаристві.

3. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства можуть бути передбачені також інші права вкладника.

1. Закон не передбачає укладення вкладниками командитного товариства договору з повними його учасниками або з командитним товариством. Права та обов'язки вклад­ників визначаються Цивільним кодексом та засновницьким договором (меморандумом). Факт внесення вкладником внеску до складеного капіталу командитного товариства підтверджується свідоцтвом, яке видається товариством.

2. Вкладникам надається право «одержувати частину прибутку товариства відпо­відно до його частки у складеному капіталі». Це означає, що вкладники одержують право на ту частину прибутку, яка відповідає його частці в складеному капіталі. При цьому прибуток повинен визначатись відповідно до Положення (стандарту) бухгал­терського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» [330]. Але засновницьким дого­вором чи меморандумом може встановлюватись інший порядок визначення розміру прибутку, на підставі якого визначаються частки прибутку, що підлягають виплаті вкладникам.

4. Порядок виплати вкладникам частини прибутку визначається засновницьким до­говором (меморандумом). Порядок не повинен зачіпати права вкладника на частину прибутку та її розмір. Визначення порядку — це перш за все визначення строків ви­плати частини прибутку. Можливий такий варіант, що частина прибутку, яка належить вкладникам, буде сплачуватись після затвердження результатів роботи командитного товариства за рік, а інша частина — при припиненні участі в товаристві.

5. Вкладники мають переважне право набувати відчужувану частку (або її частину) в складеному капіталі. Оскільки повний учасник не може одночасно бути вкладником командитного товариства (ч. 2 ст. 135 ЦК), слід дійти висновку про те, що в п. З ч. 2 ст. 137 ЦК йдеться про ту частку в складеному капіталі (її частину), яка належить іншим вкладникам. Переважне право вкладника реалізується відповідно до ст. 147
ЦК, що прямо стосується товариств з обмеженою відповідальністю та в силу п. З ч. 2 ст. 137 ЦК поширюється на вкладників командитних товариств.

6. Обсяг інформації про діяльність командитного товариства, на отримання якої мають право вкладники, є обмеженим.  Вкладники мають право ознайомлюватись з річними звітами та балансами товариства.  Засновницьким договором (меморан­думом) право вкладників на інформацію щодо діяльності командитного товариства може бути розширене, оскільки ним можуть бути передбачені і інші права вкладників
(ч. З ст. 137 ЦК).

7. Вкладникам надається право вийти із товариства після закінчення фінансово­го року. Строк, впродовж якого вкладники можуть реалізувати це своє право, законом не обмежується. Відповідно до букви закону прийнятним було б наступне вирішення питання про строк виходу із товариства. Вихід — це односторонній правочин, що по­винен вважатись вчиненим з дня, коли про волевиявлення особи (в цьому випадку —
вкладника) дізналась особа, для якої виникають права та обов'язки із одностороннього правочину (командитне товариство), що вчинений іншою особою. Інший момент може бути встановлений в самому правочині, якщо це не суперечить законодавству. Тому в будь-який час вкладник має право подати до командитного товариства заяву про вихід із цього товариства. Якщо при цьому в заяві не зазначено строк виходу, нале­жить зробити висновок про те, що правочин є невчиненим, оскільки із тексту заяви не можна зробити висновок про те, після закінчення якого (минулого чи поточного) фінансового року вкладник виявив бажання вийти із товариства, якщо це побічно не випливає із тексту заяви (наприклад, в тексті заяви може міститись мотивування виходу і «у зв'язку з закінченням фінансового року». У цьому разі, хоч дата виходу не зазначена, але ж із тексту заяви однозначно випливає намір вийти із товариства після спливу фінансового року, що минув). Заява про вихід із товариства може бути подана вкладником на майбутнє із зазначенням дати виходу — 1 січня наступного року в будь-який час. Якщо ж фінансовий рік закінчився, то заява про вихід із командит­ного товариства може бути подана протягом розумного строку. Таким строком може бути визнаний тиждень, якщо командитне товариство не припиняє свою діяльність на період різдвяних канікул, або якщо на цей період не надаються відпустки повним учасникам, які здійснюють управління товариством. За інших умов розумним може бути визнаний більш тривалий строк. Але за будь-яких умов подання заяви про вихід із товариства після спливу місяця з дня закінчення фінансового року буде суперечити п. 6 ч. 2 ст. 137 ЦК.

Використання терміна «фінансовий рік» потребує його визначення, якого в на­ціональному законодавстві немає. У зв'язку з цим слід враховувати наступне. Все ж зазвичай за фінансовий рік вважається рік календарний. І це не тільки відображає вимоги законодавства щодо звітності, а знаходить і нормативне підґрунтя. Так, ст. 1 Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 21 грудня 2001 р. (ратифікована 17 січня 2002 р. [23]) фінансовий рік прямо ви­значається як такий, що починається 1 січня, а закінчується 31 грудня того ж року.

Враховуючи викладене, в засновницькому договорі командитного товариства доціль­но було б встановлювати порядок виходу із командитного товариства. Але в жодному разі при цьому не може порушуватись право вкладника на вихід із товариства. Зокрема, вихід за жодних умов не може пов'язуватись з прийняттям повними учасниками рішення за поданою заявою про вихід.

8. Засновницьким договором (меморандумом) командитного товариства має визна­чатись порядок, в тому числі строки повернення вкладу та дату, на яку вкладник має право на одержання частини прибутку. Оскільки вкладники не беруть участі в управ­лінні товариством, логічно було б встановити, що вкладники мають право на частину прибутку, розмір якого визначається на день повернення вкладнику його вкладу до
складеного капіталу. Але ж законодавство ніяких правил щодо цього не встановлює. Тому немає перешкод для того, щоб у засновницькому договорі (меморандумі) було встановлено, що прибуток, частина якого виплачується, визначався на день виходу вкладника (таким слід вважати день подання вкладником заяви про вихід із товари­ства) або на інший день.

9. На передання вкладником частки в складеному капіталі командитного товари­ства (або її частини) іншому вкладнику або третій особі одержання згоди повних учасників не передбачено. Необхідно лише сповістити про це товариство (одного із повних учасників). Але ж при цьому не може бути порушене право інших вкладників на переважне набуття частки в складеному капіталі командитного товариства, що від­
чужується вкладником.

10. Про передання частки у складеному капіталі командитного товариства укладається договір, що підлягає нотаріальному посвідченню (ч. З ст. 29 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192]). Грошова сума або майно, що має бути передане відчужувачеві частки, визначаються договором. Ця сума чи вартість майна може бути і меншою, і більшою, ніж сума, що складає від­
чужувану частку (її частину).

Стаття 138.   Відповідальність вкладника командитного товариства

1. Якщо вкладник командитного товариства вчиняє правочин від імені та в ін­тересах товариства без відповідних повноважень,  то в разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин.

Якщо схвалення командитного товариства не буде отримано, вкладник відповідає перед третіми особами за вчиненим ним правочином усім своїм майном, на яке від­повідно до закону може бути звернене стягнення.

2. Вкладник командитного товариства, який не вніс передбаченого засновницьким договором (меморандумом) вкладу, несе відповідальність перед товариством у по­рядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом).

1. Із загальних правил щодо здійснення дієздатності юридичних осіб та ст. 241 ЦК випливає, що правочин, вчинений від імені юридичної особи фізичною особою, яка не мала права його вчиняти, є недійсним. Але наступне схвалення його надає правочину ознаки дійсності. Ці ж правила стосовно випадків здійснення правочину вкладником від імені командитного товариства сформульовані в ч. 1 ст. 138 ЦК. Якщо ж схва­лення не відбулося, то стороною правочину, що відповідає за його виконання, є сам вкладник. Це — штучна правова конструкція (договір укладався від імені юридичної особи, а його стороною стала особа, що неправомірно діяла від його імені). Але ж за­конодавець здійснює суверенну волю. 1 перешкоджати йому в цьому не може ніхто.

2. Невнесення вкладником частки вкладу до складеного капіталу командитного товариства тягне цивільно-правову відповідальність вкладника перед товариством, що визначається засновницьким договором (меморандумом). Але засновницьким договором (меморандумом) не може встановлюватись відповідальність вкладників в невнесеній частині вкладу перед кредиторами командитного товариства.

Стаття 139.   Ліквідація командитного товариства

1. Командитне товариство ліквідовується при вибутті усіх вкладників. Повні учасники мають право у разі вибуття всіх вкладників перетворити командитне то­вариство у повне товариство. Командитне товариство ліквідовується також на під­ставах, встановлених статтею 132 цього Кодексу.

Командитне товариство не зобов'язане ліквідовуватись, якщо в ньому залишаються хоча б один повний учасник і один вкладник.

2. У разі ліквідації командитного товариства, після розрахунків з кредиторами, вкладники мають переважне право перед повними учасниками на одержання вкладів у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом, іншим законом і засновниць­ким договором (меморандумом). За недостатності коштів товариства для повного повернення вкладникам їхніх вкладів наявні кошти розподіляються між вкладниками пропорційно до їхніх часток у складеному капіталі товариства.

1.  Командитне товариство підлягає ліквідації за наявності підстав,  встановле­них ст. 110 ЦК стосовно всіх юридичних осіб, підстав, що встановлені ч. 2 ст. 132 ЦК стосовно ліквідації повних товариств. Воно ліквідується також при вибутті усіх вкладників. Але в цьому разі повні учасники мають право перетворити командитне товариство в повне. Порядок перетворення досить простий. Він встановлений ст. 109
та ч. 1 ст. 105 ЦК. Але ст. 37 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»[192] установлює численні вимоги, виконання яких є необхідним для реєстрації припинення юридичних осіб шляхом перетворення та ство­рення в такий спосіб нової юридичної особи.

2. При ліквідації командитного товариства після розрахунків з кредиторами (ст. 112 ЦК) вкладники мають право на переважне перед повними учасниками одержання (по­вернення) вкладів до складеного капіталу командитного товариства.