РОЗДІЛ 11. ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
1. Загальна характеристика конституційно-правового статусу президента
Президент - одноособовий виборний глава держави в країнах із республіканською формою правління, який обирається її громадянами або парламентом на 4-7 років. Цей інститут нині є доволі поширеним і конституйований у близько 150 державах світу з понад 200, що існують на сьогодні в світі.
Уперше інститут президента виник у США як результат прагнення до встановлення сильної, але дійсно демократичної державної влади і держави в цілому на противагу монарха.
Президент як глава держави є одноособовим інститутом, хоча зустрічаються й інститути колегіального президентства. При цьому має місце розподіл повноважень глави держави між колегіальним органом і головою, що мало місце за Конституціями Уругваю 19171 1951 років. Із 1958 по 1963 рік. колегіальний глава держави функціонував в Іраку. Схожа ситуація на сьогодні спостерігається в Лівії, Ірані та ряді інших, як правило, теократичних республік.
У колишніх соціалістичних країнах роль глави держави виконували постійно діючі колегіальні органи (президії) представницьких органів державної влади або безпосередньо представницькі органи. У тих соціалістичних країнах, де існував одноособовий інститут президента (Чехословаччина та ін.), повноваження глави держави ділилися між президентом і президією. Президії обиралися вищими представницькими органами державної влади. Подібна ситуація зберігається нині у деяких державах: KHP, КНДР, Куба. Так, на Кубі ряд важливих повноважень глави держави реалізується головою Державної ради - постійно діючого органу Національної асамблеї народної влади.
Президент, як правило, обирається громадянами відповідних держав шляхом прямих або непрямих виборів. Прямі вибори найбільш характерні для країн із президентською (за винятком США й Індонезії) або напівпрезидентською формами правління (Росія, Франція, Бразилія, Мексика та ін.). Прямими виборами обирається президент і в деяких парламентських державах (Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Румунія).
Непрямі вибори президента здійснюються як колегіями виборщиків. які обираються населенням (США), так і спеціальними колегіями, до яких входять представники суб'єктів федерації або адміністративно-територіальних одиниць із широкою автономією (ФРН, Індія, Пакистан, Італія).
У більшості парламентських республік (Греція, Ізраїль, Чехія, Словаччина) президент обирається парламентом, у зв'язку з чим його влада вважається похідною від парламенту.
Конституційно-правовий статус президента визначається, як правило, конституціями відповідних держав, а іноді й окремими законами. Ці нормативно-правові акти визначають роль і місце президента в механізмі держави і його взаємовідносини з іншими органами державної влади, порядок заміщення поста президента, його повноваження та відповідальність за порушення конституції, зраду держави тощо.
У кожній окремо взятій країні світу конституційно-правовий статус президента має відмінності залежно від різних видів республіканської форми правління (парламентської, президентської або змішаної форми правління). Навіть якщо обмежитись країнами західної демократії, то президенти є і у президентських (США), і напівпрезидентських (Франція), і парламентських (Німеччина) республіках, але їх функції та повноваження різняться. Якщо у Європі та Північній Америці дуже сильна президентська влада врівноважена парламентом і судами, то на інших континентах це зовсім не обов'язково. Так, у Латинській Америці глава держави нерідко домінує на політичній арені. Афро-азіатська модель президентства характеризується ще більшим авторитаризмом, що часто набуває диктаторських форм, де "батько нації" один у трьох ролях: глава держави, глава уряду і лідер правлячої партії.
Президент як глава держави втілює національну єдність, наступність державної влади, він є гарантом національної незалежності й територіальної цілісності, а Іноді проголошується також арбітром, координатором діяльності державних органів тощо. Незалежно від форм правління президент є представником держави за її межами і всередині країни. Він, зокрема, укладає міжнародні договори, призначає дипломатичних представників, приймає іноземних дипломатичних представників. Від імені держави президент нагороджує державними нагородами,, присвоює почесні звання, приймає осіб до громадянства держави, дозволяє вихід із громадянства, здійснює помилування засуджених тощо.
У більшості країн президенти мають ряд повноважень щодо організації і діяльності органів законодавчої влади. Вони призначають дати виборів у парламенти, скликають їх на сесії, можуть достроково розпускати парламенти з обов'язковим призначенням нових виборів, санкціонують і промульгують (підписують і оприлюднюють) закони, мають право вето - право повернення закону на повторний розгляд парламенту. Президенти мають також право законодавчої ініціативи, право звернення з посланнями до парламенту, які не підлягають обговоренню тощо.
Президенти мають значні повноваження також щодо формування й інших органів державної влади та призначення вищих посадових осіб. Це стосується насамперед формування (призначення) урядів, призначення суддів, формування або участь у формуванні органів конституційної юстиції, пропонування парламенту кандидатур для призначення на вищі посади осіб тощо. У ряді країн президент може видавати нормативні й ненормативні акти, які мають силу закону. Нормативні акти приймаються (видаються), як правило, на основі делегування повноважень парламентом. Водночас президенти мають право оголошувати надзвичайний чи воєнний стан, уводити президентське правління у суб'єктах федерації.
У всіх країнах за конституціями президенти є головнокомандувачами, відповідають за безпеку держави як гаранти її цілісності. Ці повноваження президенти здійснюють через раду безпеки або подібні їй органи. За конституціями більшості країн президенти мають розгалужену систему гарантій своєї діяльності у вигляді отримань і противаг та несуть відповідальність за свої дії. Зокрема, президентам властиві такі інститути отримань і противаг щодо інших органів державної влади: право розпуску парламенту (право дострокового припинення його повноважень), право вето, право призначення референдуму тощо.
Президент, на відміну від монарха, несе конституційну відповідальність за виконання службових обов'язків, за свої дії. Як правило, президент несе відповідальність за навмисне порушення конституції і законів, за державну зраду, заподіяння шкоди державній незалежності, хабарництво, вчинення інших тяжких злочинів. Така відповідальність має переважно форму імпічменту, процедура якого полягає в тому, що обвинувачення президенту формулює й приймає нижня палата парламенту, а рішення про зміщення його з посади приймає сенат (іноді за участю Верховного і Конституційного судів, які перевіряють правильність обвинувачення і додержання процедури). У деяких країнах парламент приймає лише обвинувальний висновок, а судить президента особливий суд (Франція, Польща).
2. Становлення інституту президента в Україні
Інститут Президента України як одноособового глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті й державному будівництві України. Тривалий час в Україні функції глави держави виконували переважно Верховна Рада Української PCP. яка вважалася найвищим органом державної влади України, її президія як постійно діючий орган державної влади та її голова.
Теоретичною основою зосередження функцій глави держави у Верховній Раді Української РСР в особі її постійно діючого органу - президії Верховної Ради Української РСР - була концепція "колективного президента", яким вважалася президія, та вчення про ради і радянське державне будівництво загалом: народ здійснює державну владу через ради народних депутатів України, що становить єдину систему органів державної влади і є політичною основою держави, а Верховна Рада Української РСР - найвищим органом державної влади.
Нинішній інститут президентства в Україні створився не відразу. Він пройшов кілька етапів за назвою і статусом. Спочатку Президент України за своїм статусом і назвою був найвищою посадовою особою в державі" потім - главою держави й главою виконавчої влади, і нині, за чинною Конституцією України, є главою держави.
Становлення інституту Президента України було основним у реформуванні державної влади, пов'язаному із проголошенням її незалежності та зміною конституційного ладу України.
Започаткувала процес реформування державної влади в Україні Декларація про державний суверенітет України, яка уперше в Україні проголосила, що державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Це зумовило введення інституту президентства. Приблизно через рік, 25 червня 1991 p.. Верховна Рада України ухвалила постанову "Про вибори Президента Української РСР", якою визнала за доцільне заснувати пост Президента України (Української РСР) до прийняття нової Конституції і провести вибори Президента у 1991 році.
Оскільки інститут Президента України мав перетворитись із символічного колективного Інституту в реальний одноособовий позапарламентський інститут і Президент України мав обиратися не парламентом, а громадянами України, цей інститут об'єктивно мав отримати необхідну конституційно-правову основу перш ніж стати реальністю. Відповідно, 5 липня 1991 р. було прийнято закони України "Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР", "Про Президента Української РСР" і "Про вибори Президента Української РСР". Прийняттю цих законів передувало внесення відповідних змін і доповнень до чинної на той час Конституції. Зокрема, Основний Закон було доповнено новою главою - 12і, яка була присвячена посаді Президента України. У відповідних положеннях Конституції України І зазначених законах визначався статус Президента України, його функції, повноваження та порядок обрання.
Теоретичною основою становлення Інституту президентства на цьому етапі була насамперед Концепція нової Конституції України, схвалена Верховною Радою УРСР 19 червня 1991 р.
1 грудня 1991 p. відбулися перші в нашій державі вибори Президента України, під час яких було уперше на конституційній основі шляхом прямих виборів обрано Президента України. Проте конституювання інституту президентства активно і всебічно тривало під час конституційного процесу, пов'язаного з підготовкою нової Конституції України і внесення ряду змін і доповнень до чинної на той час Конституції. Про це свідчать, зокрема, проекти Конституції України у редакціях 1992, 1993, 1995 років, та Конституційний договір, укладений між Президентом України і Верховною Радою України 8 червня 1995 р. За цими проектами Конституції України і Конституційним договором Президент України набував статусу глави держави і глави виконавчої влади. Остаточно статус Президента України був визначений Конституцією України 1996 року.
Після набуття чинності всіма положеннями Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р. та утвердження парламентсько-президентської форми державного правління конституційно-правовий статус Президента України зазнав певних змін у частині обмеження низки повноважень у сфері виконавчої влади. Нині Президент України є главою держави, а не главою держави і виконавчої влади, як це було до конституційної реформи.
Натомість на сьогодні проблема дуалізму виконавчої влади за рахунок активної участі Президента України у конституційних процедурах щодо кадрових призначень членів Кабінету Міністрів України і керівників місцевих державних адміністрацій зберігає гостроту й вимагає нагального вирішення. Одночасно з цим достала й проблема урізання Законом України "Про внесення змін до Конституції України" повноважень Президента України, що унеможливлює ним ефективне виконання своїх функцій як глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Подолання зазначених суперечностей у конституційно-правовому статусі Президента України вимагає системного удосконалення чинного Основного Закону.
3. Порядок виборів Президента України
Проблеми теорії та практики виборів Президента України набули надзвичайної важливості під час останніх виборів глави держави у 2004 році. Недосконалість чинного на той час законодавства про вибори Президента України та численні порушення основних принципів виборчого права мали значний суспільний резонанс і призвели до Помаранчевої революції, яка оцінюється як загалом позитивне явище в національній історії державотворення, але не знімає проблеми належного теоретичного і законодавчого забезпечення виборів Президента України.
Вибори Президента України, як форма безпосереднього народовладдя, являють собою волевиявлення Українського народу щодо заміщення поста Президента України шляхом голосування.
Розрізняють кілька видів президентських виборів. Відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими та повторними.
Чергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Президента України, тобто кожні п'ять років. Позачергові вибори Президента України проводяться у зв'язку із достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України. Відповідно до ст. 108 Конституції України повноваження Президента України припиняються достроково у разі: 1) відставки: 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті. Але ці підстави набувають чинності під час додержання передбачених Конституцією процедур.
Повторні вибори Президента України проводяться відповідно до Закону у двох випадках: 1) якщо до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано; 2) якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетеня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури.
Повторне голосування призначається, якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний. Відповідно до вимог Закону, Центральна виборча комісія приймає рішення про проведення повторного голосування, про що зазначається у протоколі про підсумки голосування у день виборів Президента України.
Хоча строки проведення чергових виборів Президента України визначаються Конституцією України (ст. 103 Конституції), однак всі вибори Президента України призначаються Верховною Радою України. Про призначення виборів Президента України Верховна Рада України приймає відповідну постанову.
Чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю останнього місяця п'ятого року повноважень Президента України (ст. 103 Конституції). На відміну від попередніх строків (180 днів) нині Верховна Рада призначає чергові вибори Президента України не пізніш як за 90 днів до дня виборів. Виборчий процес чергових виборів Президента України розпочинається за 90 днів до дня виборів.
Сутність і зміст виборів Президента України в загальному вигляді відображають принципи виборів глави держави. Загальні принципи виборів як форми безпосереднього народовладдя визначаються, як відомо, чинною Конституцією України (ст. 71). В ній, зокрема, зазначено, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення. Відповідно Закон України "Про вибори Президента України", що діє із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України" від 21 серпня 2009 p., насамперед стверджує відповідність основних принципів виборів Президента України конституційним принципам виборів до органів державної влади та до органів місцевого самоврядування.
Принцип загальності, тобто загального виборчого права, означає за цим Законом, що право голосу на виборах Президента України мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років.
У Законі також детально визначається зміст загального виборчого права. Відповідно до цього Закону громадяни України, які мають право голосу, тобто виборці, можуть брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за проведенням виборів Президента України та інших заходах у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
Разом з тим Законом забороняються будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Виняток із загального виборчого права є за Законом один: не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним.
Не менш повно і чітко в Законі визначається зміст і рівного виборчого права. Вибори Президента України, як зазначено в цьому законодавчому акті (ст. 3), є рівними: громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що кожний громадянин України на виборах Президента України має один голос. Виборець може використати свій голос у день голосування тільки на одній виборчій дільниці.
Рівне виборче право стосується за Законом не лише виборців, але й кандидатів: усі кандидати на пост Президента України мають рівні права і можливості брати участь у виборчому процесі.
Рівність прав і можливостей участі у виборчому процесі Законом всебічно гарантується: 1) забороною привілеїв чи обмежень кандидатів на пост Президента України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; 2) забороною втручання органів державної влади і місцевого самоврядування у виборчий процес, за винятком випадків, передбачених цим Законом; 3) забороною використання для фінансування передвиборної агітації інших коштів, крім коштів Державного бюджету України, коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.
Звичайно, дія цих заборон потребує постійної уваги з боку контролюючих суб'єктів, але вони переважно є реальними, дієвими.
Законом України "Про вибори Президента України" визначається зміст і інших основних принципів виборів Президента України: прямого виборчого права, таємності голосування та ін. Вибори Президента України є за Законом прямими (ст. 4). Це означає, що громадяни України безпосередньо обирають Президента України. Голосування на виборах Президента України, зазначається в Законі, є таємним. Це означає, що контроль за волевиявленням виборців забороняється (ст. 7). Закон проголошує також добровільність участі у виборах та вільний характер виборів. Участь громадян України у виборах Президента України, є добровільною (ст. 5). Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах. Вибори Президента України, як зазначено в цьому Законі, є вільними. При цьому звертається увага на те, що виборцям забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення під час голосування. Законом забороняється застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та виявленню волі виборця (ст. 6).
Вельми важливим принципом виборів є принцип особистого голосування. Відповідно до Закону (ст. 8) кожний виборець голосує на виборах Президента України особисто. Голосування за інших осіб, а також передача виборцем права голосу будь-якій іншій особі забороняється.
Поряд з основними засадами (принципами) активного виборчого права, тобто права виборців, права обирати, в Законі всебічно визначені основні засади й пасивного виборчого права, тобто права бути обраним (права балотуватися, права кандидатів). За цим Законом (ст. 9) Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг 35 років, має право голосу, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом 10-ти останніх перед днем виборів років.
Водночас Закон передбачає спеціальні обмеження пасивного виборчого права. Зокрема, не може бути всунутим на пост Президента України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку. Особливим обмеженням для кандидатів на пост Президента України є термін перебування на цьому посту. Відповідно до Конституції України (ст. 103) і Закону України "Про вибори Президента України" одна й та сама особа не може бути Президентом України більш як два строки підряд. Особа, яка двічі підряд обиралася на пост Президента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост. Крім того, особа, повноваження якої на посту Президента України були припинені достроково відповідно до Конституції України, не може бути висунута кандидатом на пост Президента України на позачергових виборах, призначених у зв'язку із зазначеним припиненням повноважень.
Відповідно до Закону право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право, зазначається в Законі, реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням у порядку, визначеному цим Законом. Тим самим основними суб'єктами висування кандидатів на пост Президента України об'єктивно стають політичні партії та їх виборчі блоки, а кандидати на пост Президента і майбутні президенти стають переважно представниками відповідних політичних партій та їх блоків.
Нова редакція Закону України "Про вибори Президента України" не виключає самовисування кандидатів, в тому числі щодо позапартійних кандидатів, але загалом вибори Президента України набувають значно більшою мірою ніж раніше партій-неполітичного характеру, що є загальносвітовим явищем і не суперечить Конституції України.
Поряд з основними принципами виборів Президента України. Закон визначає також основні засади (принципи) виборчого процесу: законності та заборони втручання будь-кого у цей процес; політичного плюралізму та багатопартійності; публічності та відкритості виборчого процесу; рівності всіх кандидатів на пост Президента України; рівності прав партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу; свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу кандидатів на пост Президента України до засобів масової інформації; неупередженості органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій (блоків) та ін.
Новий Закон про вибори Президента України детально врегулював виборчий процес, тобто порядок виборів загалом, і всі Його основні стадії.
Порядок виборів Президента України являє собою цілісну систему послідовних процесуальних дій, яка вважається виборчим процесом. Закон визначає виборчий процес як здійснення відповідними суб'єктами виборчих процедур, передбачених цим Законом (ст. 11).
Суб'єктами виборчого процесу за Законом (ст. 12) є: 1) виборець; 2) виборчі комісії, утворені відповідно до цього Закону та Закону України "Про Центральну виборчу комісію"; 3) кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому цим Законом; 4) партії (блоки), які висунули кандидатів на пост Президента України; 5) уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу та від кандидатів на пост Президента України.
Виборчий процес є складним, багатогранним явищем. Відповідно, він поділяється на ряд стадій (етапів, процедур), а саме:
1) утворення територіальних виборчих округів;
2) утворення виборчих дільниць;
3) утворення окружних та дільничних виборчих комісій;
4) формування списків виборців, їх перевірка та уточнення;
5) висування та реєстрація кандидатів;
6) проведення передвиборної агітації;
7) голосування у день виборів Президента України;
8) підрахунки голосів виборців та встановлення підсумків голосування і результатів виборів Президента України.
У випадку необхідності, зазначається в Законі, виборчий процес може включати такі етапи, як повторне голосування і підрахунок голосів виборців, встановлення підсумків повторного голосування та результатів виборів Президента України.
Початковими етапами виборчого процесу за Законом про вибори Президента України є утворення територіальних виборчих одиниць. Відповідно до Закону вибори Президента України проводяться за єдиним загальнодержавним одномандатним виборчим округом, який включає в себе всю територію України (ст. 19). Водночас для проведення виборів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів.
Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст, районів в містах з приблизно рівною кількістю виборців. Рішення про утворення територіальних виборчих округів приймається ЦВК не пізніше як за 83 дні до дня виборів.
Поряд із територіальними виборчими округами утворюються виборчі дільниці. Вони утворюються з кількістю виборців від 50 до 3 000 осіб. Для проведення голосування та підрахунку голосів на виборах Президента України, зазначається в Законі про вибори Президента України, територія сіл. селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу, поділяється на виборчі дільниці - їх загальна кількість складає, як правило, близько 3 600.
Виборчі дільниці відповідно до Закону поділяються на звичайні, спеціальні та закордонні.
Наступним етапом виборчого процесу є утворення органів для проведення виборів - виборчих комісій. Відповідно до Закону (ст. 21) вибори Президента України організують і проводять такі виборчі комісії:
1) Центральна виборча комісія:
2) окружні виборчі комісії;
3) дільничні виборчі комісії.
У Законі зазначено, що повноваження ЦВК поширюються на всю територію України, повноваження окружної виборчої комісії - на територію відповідного окружного виборчого округу, а повноваження дільничної виборчої комісії - на територію відповідної виборчої дільниці.
Водночас ЦВК здійснює також повноваження окружної виборчої комісії в закордонному виборчому окрузі.
Порядок утворення Центральної та окружної виборчих комісій, а також дільничних виборчих комісій має ряд особливостей.
Центральна виборча комісія утворюється відповідно до Конституції України та Закону України "Про Центральну виборчу комісію". Окружна виборча комісія відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" утворюється ЦВК не пізніше як за 50 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії кількістю не менше 12 осіб на основі пропорційного представництва кандидатур від усіх кандидатів.
Дільнична виборча комісія утворюється відповідною окружною виборчою комісією не пізніше як за 26 днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії. Закон визначає кількісний і певною мірою якісний склад дільничної виборчої комісії. Зокрема, в Законі (ст. 24) зазначено, що дільнична виборча комісія утворюється у складі не менше 12 осіб.
До складу дільничної виборчої комісії включаються усі висунуті представники кандидатів на пост Президента України, що, на жаль, Істотно ускладнює роботу цих комісій.
Наступним етапом виборчого процесу є формування списків виборців, їх перевірка та уточнення. Чинним законодавством про вибори Президента України і про Державний реєстр виборців встановлюється, що орган ведення Державного реєстру виборців не пізніше як за 30 днів до дня виборів передає попередні списки виборців у двох примірниках на паперових носіях відповідним окружним виборчим комісіям на їх засіданнях. Про передачу зазначених списків виборців складається акт за формою і в порядку, встановленими чинним законодавством. Один примірник акта зберігається в органі ведення Державного реєстру виборців, інший - в окружній виборчій комісії. Якщо окружна виборча комісія за тридцять днів до дня виборів не отримала список виборців на звичайній виборчій дільниці, вона оскаржує до суду бездіяльність органу ведення Державного реєстру в порядку, передбаченому чинним законодавством.
При цьому, не пізніш як за 30 днів до початку виборчого процесу ЦВК передає засвідчену цифровим підписом електронну копію бази даних Державного реєстру виборців фракціям, а кандидатам на пост Президента України - невідкладно після їх реєстрації ЦВК.
У свою чергу, кожен громадянин має право ознайомитися зі списком виборців у приміщенні відповідної дільничної виборчої комісії та перевірити правильність внесених до нього відомостей. Він також наділений правом звернутися до відповідних дільничної чи окружної виборчої комісії або безпосередньо до органу ведення Державного реєстру виборців чи суду за місцезнаходженням виборчої дільниці щодо допущених при складанні попереднього списку виборців неправильностей, у тому числі невключення, неправильного включення або виключення із списку виборців його або інших осіб, а також щодо наявності або відсутності відміток про постійну нездатність виборця самостійно пересуватися.
Натомість орган ведення Державного реєстру виборців забезпечує розгляд скарг виборців у порядку, встановленому законом, а в день виборів - невідкладно.
До основних етапів виборчого процесу закономірно відноситься також висування і реєстрація кандидатів на пост Президента України. Відповідно до Закону (ст. 44) висування кандидатів на пост Президента України партіями (блоками) та самовисування розпочинається за 89 днів і закінчується за 71 день до дня виборів.
Законом передбачений такий порядок висування кандидатів партіями (блоками). Партія (блок) може висунути одного кандидата на пост Президента України. При цьому партія (блок) може висунути кандидатом на пост президента особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить до блоку), або позапартійного громадянина, який має право бути обраним Президентом України. Партія, що входить до виборчого блоку, не може самостійно висувати кандидата на пост Президента України та входити до складу іншого виборчого блоку.
Головна процедура цього етапу (стадії) виборчого процесу пролягає в тому, що висування кандидата партією здійснюється лише на з'їзді (зборах, конференції), а блоком - на міжпартійному з'їзді (зборах, конференції) партій, що входять до блоку. При цьому у з'їзді (зборах, конференції), на якому здійснюється висування кандидата, повинно брати участь не менш як 200 делегатів.
Право висування кандидата на пост Президента України може бути реалізоване також самовисуванням у порядку, визначеному Законом. Цей порядок полягає в тому, що громадянин України, який може бути відповідно до цього Закону обраним Президентом України особисто подає до ЦВК заяву про само-висування на пост Президента України, засвідчену у встановленому законом порядку.
Реєстрація кандидата на пост Президента України відбувається за умови отримання передбачених Законом документів.
Подання документів до ЦВК для реєстрації кандидатів закінчується за 68 днів до дня виборів.
Кандидату на пост Президента України не пізніше як у триденний строк з дня Прийняття рішення про його реєстрацію видається посвідчення кандидатів на пост Президента України за формою, встановленою ЦВК. Рішення про реєстрацію кандидата на пост Президента України оприлюднюється в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр".
Згідно із законом підготовка та проведення виборів Президента України здійснюються публічно і відкрито. Реалізація закріплених принципів зумовлює поширення під час виборчого процесу різноманітної так званої електоральної інформації. При цьому слід розрізняти два напрямки інформаційної діяльності - інформування виборців з метою забезпечення конституційного права громадян на інформацію від час виборів як гарантії реалізації ними виборчих прав та передвиборну агітацію.
Як окремий самостійний етап виборчого процесу, передвиборна агітація є цілим комплексом заходів, цілеспрямованою діяльністю певного суб'єкта виборчого процесу (кандидата на виборну посаду) з підготовки і поширення відповідної інформації з метою спонукання виборців до здійснення позитивного вибору на його користь.
Право на передвиборну агітацію е складовою виборчого права громадян України. За виборчим законом, громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів на пост Президента України, політичні, ділові та особисті якості кандидатів, вести агітацію за або проти кандидатів у будь-якій формі та будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.
Серед публічних агітаційних заходів, що прямо визначаються законом, є мітинги, збори, зустрічі з виборцями, дебати, дискусії та ін. Сприяння проведенню подібних агітаційних акцій повинні забезпечувати на засадах неупередженості, забезпечення рівних можливостей зареєстрованим кандидатам на пост Президента України органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їх керівники, інші посадові та службові особи.
Кандидат на пост Президента України, зареєстрований ЦВК, має право користуватися державними та комунальними ЗМІ за рахунок та в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку і проведення виборів, на умовах, передбачених Законом. Порядок надання ефірного часу та друкованих площ за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, що виділяються на підготовку та проведення виборів, встановлюється ЦВК.
Найважливішим етапом виборчого процесу, кульмінаційним моментом виборів є голосування. Голосування проводиться у день виборів та у день повторного голосування з 8 до 20 год. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом країни, де утворені ці дільниці.
Про час і місце голосування дільнична виборча комісія повідомляє виборців не пізніше, як за сім днів до дня проведення, а у виняткових випадках - напередодні дня виборів. Організація проведення голосування та підтримання належного порядку у приміщенні для голосування, забезпечення таємності волевиявлення виборців під час голосування покладається на дільничну виборчу комісію.
Завершальним етапом виборів є визначення результатів виборів Президента України.
Підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці здійснюється, як зазначено в Законі, відкрито і гласно членами дільничної виборчої комісії на її засіданні, яке проводиться у тому ж приміщенні, де відбувалося голосування.
Кандидатам на пост Президента України, їх довіреним особам, офіційним спостерігачам, які були присутні під час підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, на їх прохання невідкладно видаються копії зазначеного протоколу, засвідчені головою і секретарем дільничної виборчої комісії та скріплені печаткою комісії, з розрахунку не більше як по одній копії кожного протоколу для кожного кандидата та для кожного офіційного спостерігача.
З моменту закінчення голосування окружна виборча комісія розпочинає засідання, яке продовжується безперервно до встановлення підсумків голосування в окружному виборчому окрузі. На цьому засіданні приймаються, розглядаються та оголошуються протоколи дільничних виборчих комісій про підсумки голосування на відповідних виборчих дільницях, а також передаються інші документи дільничних виборчих комісій, передбачених законом.
ЦВК на своєму засіданні протягом 10 днів на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів не пізніш як на третій день з дня виборів встановлює результати голосування у день виборів Президента України, про що складає протокол.
Відомості про підсумки голосування цифрами і прописом заносяться до протоколу ЦВК про підсумки голосування в день виборів Президента України. Відомості, зазначені в Законі, вносяться як за кожним територіальним виборчим округом, так і сумарно за загальнодержавним округом.
Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний (відповідно до вимог Закону) ЦВК (на підставі п. 1 ч. 4 ст. 15 цього Закону) приймає рішення про звернення до Верховної Ради України з поданням про призначення повторних виборів Президента України, про що зазначається у протоколі про підсумки голосування в день виборів Президента України.
Якщо до виборчого бюлетеня для голосування у день виборів було включено більше двох кандидатів на пост Президента України і за результатами голосування у день виборів Президента України жоден кандидат не був обраний відповідно до вимог ч. З цієї статті, ЦВК приймає рішення про проведення повторного голосування, про що зазначається у протоколі про підсумки голосування в день виборів Президента України.
Повідомлення про результати голосування у день виборів Президента України та про прийняте ЦВК за підсумками голосування рішення, передбачене частинами третьою, четвертою або п'ятою цієї статті, публікується нею в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр" не пізніш як на третій день після підписання протоколу про результати голосування.
Центральна виборча комісія на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки повторного голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів не пізніше як на 10 день з дня повторного голосування встановлює та оголошує результати повторного голосування з виборів Президента України, про що складає протокол.
Якщо в результаті повторного голосування обидва кандидати, що балотувалися, набрали однакову кількість голосів, або якщо голосування проводилося за однією кандидатурою і вона не отримала більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, вибори Президента України вважаються такими, що не відбулися.
Голова ЦВК не пізніш як на третій день з дня встановлення результатів виборів офіційно оголошує їх із зазначенням прізвища, імені, по батькові обраного Президента України, його року народження, професії, посади (заняття), місця роботи, місця проживання, партійності, суб'єкта висування.
Новообраний Президент України вступає на пост не пізніш як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
4. Функції та повноваження Президента України
Основні функції і повноваження Президента України визначаються Конституцією України. За Конституцією України Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (статті. 102,106 Конституції).
Одними із пріоритетних повноважень Президента України у здійсненні зазначених функцій є його повноваження щодо представництва держави всередині країни і в міжнародних відносинах. Як представник держави у своїй країні Президент України має право звертатися з посланнями до народу та із щорічними позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України. Він також представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України. Як представник нашої держави у міжнародних відносинах і керівник її зовнішньополітичної діяльності Президент України приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях, а також приймає вірчі й відкличні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав.
Як глава держави Президент України має ряд повноважень щодо призначення і оголошення виборів і референдумів як форм безпосередньої демократії та щодо формування і функціонування органів державної влади. Зокрема, Президент України призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України (ст. 156), проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; призначає позачергові вибори до Верховної Ради України з підстав тау строки, встановлені Конституцією України.
Особливе місце серед повноважень президента кожної країни займають його повноваження щодо парламенту, зокрема право розпуску парламенту, яке мають глави держав у парламентських і напівпрезидентських (парламентсько-президентських або президентсько-парламентських) республіках. Це право глав держав вважається істотним важелем у системі отримань і противаг у їх відносинах із парламентом. Підставами застосування главою держави права розпуску парламенту в більшості країн є порушення передбачених конституцією умов формування уряду, прийняття державного бюджету тощо.
Президент України припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися. Це зумовлює іноді скликання позачергових сесій Верховної Ради України, що мало місце, наприклад, у серпні 1997 року, але загалом вносить стабільність у її роботу, утверджує парламент як постійно діючий орган законодавчої влади України.
Після конституційної реформи 2004 року повноваження Президента України щодо розпуску Верховної Ради України були розширені. Так, Президент України отримав право розпустити парламент у випадку, коли протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій та протягом 60 днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України. Ці новели пов'язані із новою організацією виконавчої влади в Україні - основним організатором законодавчої влади є коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України, яка, в свою чергу, формує Кабінет Міністрів України.
Таким чином у результаті конституційних змін на Верховну Раду України покладається обов'язок не тільки здійснювати законодавчу владу в країні, а й формувати виконавчу владу і Президент України, як глава держави і гарант додержання Конституції України, повинен мати засоби впливу на Верховну Раду України для того, щоб не допустити пасивності останньої у виконанні своїх функцій щодо формування Кабінету Міністрів України.
Ряд повноважень Президента України стосуються його права впливу на законодавчу та іншу діяльність Верховної Ради України. Пріоритетним серед них є право законодавчої ініціативи, тобто право вносити до Верховної Ради України законопроекти або пропозиції щодо прийняття законів. До того ж законопроекти визначені Президентом України як невідкладні, мають розглядатися Верховною Радою України позачергово. Президент України має право вносити законопроекти про внесення змін і доповнень до всіх розділів Конституції України, в тому числі до розділу І "Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдуми" і розділу XIII "Внесення змін до Конституції України", які за умови їхнього прийняття не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України затверджуються всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Президент України має також значні повноваження на завершальній стадії законодавчого процесу: підписання і оприлюднення законів. Відповідно до чинної Конституції України Президенту України належить право підписання законів, прийнятих Верховною Радою України, і оприлюднення їх.
Схвалені Верховною Радою України закони спочатку підписуються її Головою і надсилаються Президенту України. Відповідно до Конституції України (ст. 94) Президент України протягом 15-ти днів після одержання закону підписує його та офіційно оприлюднює або повертає закон зі своїми вмотивованими й сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Коли Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Якщо ж під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу. Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом 10-ти днів.
У разі, якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом.
Президент України нерідко користується правом вето. Іноді протягом п'яти років своїх повноважень він користується правом вето до 60-ти разів. І лише в кількох випадках президентське вето долається парламентом України.
Одним із важливих повноважень Президента України як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України та Міністра закордонних справ України, призначає голів місцевих державних адміністрацій.
Так, до 2006 року Президент України формував Кабінет Міністрів - Уряд України. Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України призначав за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України та припиняв його повноваження, приймав рішення про його відставку; призначав за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняв їхні повноваження на цих посадах.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р. Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України, вносить подання про призначення Верховною Радою України
Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на 15-й день після одержання такої пропозиції.
Крім того, Президент України вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, а також зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності їх Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти Ради Міністрів АРК.
Президент України також призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України, призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення 1 радіомовлення.
Вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України. Президент України призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України: призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України.
Досить широке коло повноважень має Президент України як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України: додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних інститутів. Відповідно до Конституції України Президент України є Головнокомандувачем Збройних Сил України. Він призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної і оборони безпеки; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни тау разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; відповідно до Закону України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; приймає в разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації з подальшим затвердженням цих рішень
Верховною Радою України; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.
Як гарант Конституції України і конституційного ладу України загалом Президент України, поряд із правом відкладального вето, має право звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності (відповідності Конституції України) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради АРК (ст. 150 Конституції).
Президент України має право також звернення до Конституційного Суду України за висновком про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість (ст. 151 Конституції України).
На випадок, коли вичерпані інші можливості гарантування додержання Конституції України, Президент України може звернутися за допомогою до народу. Зокрема, він має право призначати всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України (ст. 156) та проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Як глава держави Президент України також приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними, здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією України.
Однією з особливостей статусу Президента України є те, що він не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Це є важливою гарантією як статусу Президента України, так і конституційного ладу загалом. Свої функції і повноваження Президент здійснює в певних правових і організаційних формах, які, як правило, властиві лише цьому Інституту державної влади. Президент України на основі й на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Окремі види актів Президента України скріплюються відповідно до Конституції України підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.
Для здійснення своїх повноважень Президент України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
Зокрема, такими органами є Секретаріат Президента України, Державне управління справами. Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню. Національна академія державного управління при Президентові України, Національний інститут стратегічних досліджень та ін.
Секретаріат Президента України створений відповідно до Указу Президента України "Питання Секретаріату Президента України" від 14 жовтня 2005 р. № 1445 як постійно діючий допоміжний орган щодо забезпечення здійснення Президентом України його конституційних повноважень на засадах відкритості, гласності та прозорості.
Секретаріат очолює Глава Секретаріату Президента України, який несе персональну відповідальність за виконання покладеного на Секретаріат основного завдання. Глава Секретаріату Президента України, його перші заступники та заступники, а також Представник Президента України у Верховній Раді України, Представник Президента України у Конституційному Суді України. Представник Президента України на Чорнобильській АЕС, Повноважний Представник Президента України з питань додержання прав і свобод людини і громадянина, Прес-секретар Президента України, радники, помічники, референти Президента України, які є працівниками Секретаріату, призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України. Інші працівники Секретаріату призначаються на посади та звільняються з посад Главою Секретаріату Президента України.
Глава Секретаріату Президента України представляє за дорученням Президента України його позицію у Верховній Раді України, у відносинах з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, з політичними партіями, громадськими організаціями та засобами масової інформації, з міжнародними організаціями; організовує здійснення контролю за виконанням актів Президента України; здійснює загальне керівництво Секретаріатом, спрямовує його діяльність на ефективне забезпечення здійснення Президентом України його повноважень; представляє Секретаріат у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями; виконує інші функції для забезпечення здійснення главою держави своїх повноважень.
Державне управління справами є допоміжним органом, створеним Указом Президента України від 17 грудня 2002 р. № 1180 для матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Ради національної безпеки і оборони України, Секретаріату Президента України та інших створених Президентом України дорадчих органів і служб.
Правовий статус і порядок діяльності інших консультативно-дорадчих і допоміжних органів, створених Президентом України в межах коштів для реалізації своїх конституційних повноважень, також визначається указами глави держави.
Особливою організаційною формою гарантування Президентом України конституційного ладу України, державної незалежності й безпеки є Рада національної безпеки і оборони, яка є координаційним органом із питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Вона координує І контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. її головою є Президент України, який формує персональний склад цієї Ради. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України (ст. 107 Конституції).
5. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України
Президент України обирається строком на п'ять років. Його повноваження, як правило, припиняються після закінчення цього терміну. Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
Водночас можливе дострокове припинення повноважень Президента України за наявності підстав, передбачених Конституцією України і додержання конституційно визначеної процедури.
Відповідно до ст. 108 Конституції України підстави дострокового припинення повноважень Президента України є: 1) відставка; 2) неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерть.
Відставка Президента України - добровільне припинення ним своїх повноважень. Заява Президента України про відставку має проголошуватися ним особисто на засіданні Верховної Ради України. Ця конституційна процедура враховує світовий досвід дострокового припинення повноважень Президента.
Юридичний факт неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я як підстава дострокового припинення його повноважень має встановлюватися на засіданні Верховної Ради України в умовах гласності й відкритості.
Цей факт має підтверджуватись рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу.
Підставою для прийняття такого рішення Верховною Радою України є письмове подання Верховного Суду України за зверненням Верховної Ради України і медичний висновок. Тобто сам по собі медичний висновок не є підставою для дострокового припинення повноважень Президента України. Необхідне ще й письмове подання Верховного Суду України, яке містить юридичну оцінку медичного висновку.
Однією з найскладніших процедур дострокового припинення повноважень Президента України є процедура усунення його з поста в порядку імпічменту, тобто відсторонення від посади, поста. Відповідно до ст. 111 Конституції України Президент
України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Ініціювання питання про усунення Президента України з поста у порядку імпічменту здійснюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Вирішенню цього питання Верховною Радою України має передувати парламентське розслідування. Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію.
Спеціальна тимчасова слідча комісія Верховної Ради України є колегіальним тимчасовим органом Верховної Ради України, що утворюється у складі народних депутатів України, спеціального прокурора і спеціальних слідчих, завданням якого є проведення розслідування обставин щодо вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, викладених у підписаному більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України поданні про ініціювання питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України. За наявністю підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертями від її конституційного складу. Розгляду цього питання має передувати перевірка справи Конституційним Судом України й отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отриманням висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
У разі дострокового припинення повноважень Президента України виникає питання про легітимне виконання його обов'язків до обрання нового Президента України. Відповідно до статей 108. 109, 110, 111 Конституції України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України обмежене коло обов'язків покладається на Голову Верховної Ради України.
Голова Верховної Ради України, в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2.6-8.10-13.22,24,25.27,28 ст. 106 Конституції України.
Обов'язки Президента України Голова Верховної Ради України має виконувати до 90 днів, оскільки за Конституцією України {ч. 5 ст. 103) протягом цього періоду мають бути проведені вибори нового Президента України.
Запитання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте інститут глави держави у сучасному конституційному праві.
2. Визначте основні етапи інституту президентства в Україні та назвіть найбільш перспективні напрямки його удосконалення на майбутнє.
3. Розкрийте сутність виборів Президента України за Конституцією України. Розкрийте зміст основних стадій виборчого процесу під час виборів Президента України.
4. Встановіть і класифікуйте основні функції та повноваження Президента України й охарактеризуйте їх. Чи можуть повноваження Президента України встановлюватися будь-якими іншими актами, за винятком Основного Закону?
5. Які консультативні та дорадчі органи в межах своїх повноважень і бюджетних коштів створює Президент України і в чому полягають їх функції?
6. Охарактеризуйте порядок імпічменту глави держави за законодавством України.