Печать
PDF

Розділ 9. Естетична культура

Posted in Учебные материалы - Естетика ( за ред. Л.В. Анучиної, О.В. Уманець )

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

Розділ 9. Естетична культура


§ 1. Характеристика естетичної культури

§ 2. Художня культура

§ 3. Естетичне виховання

 

 

§ 1. Характеристика естетичної культури


У системі культури, духовно-ціннісні компоненти якої визнаються особливо значущими в умовах сучасного життя, виокремлюють таку її складову, як естетична культура. Існуючі на сьогодні визначення культури дозволяють сформулювати й сутність естетичної культури: естетична культура — процес і результат людської діяльності, спрямованої на формування та піднесення духовних потреб суспіль­ства, групи людей, націй, народів, окремої людини в створенні, роз­повсюдженні, споживанні, обміні, збереженні цінностей, які за­карбовують емоційно-почуттєвий, духовно-ціннісний досвід люд­ства, зокрема загальнолюдський ідеал краси.

Виходячи з цього, неважко виявити структуру естетичної куль­тури. Вона об’єднує такі органічно поєднані складові:

-   людина, котра є носієм естетичної свідомості і здатна здійснюва­ти специфічний вид суто людської діяльності — естетичну діяль­ність;

-   результати естетичної діяльності людини, людства — естетичні цінності, що присутні в природному, суспільному середовищі та при­таманні безпосередньо самій людині і людству.

Таким чином, естетична культура створюється, формується зав­дяки естетичній діяльності людини, групи людей, народу, нації, сус­пільства, які водночас виступають її об’єктом.

Цінності естетичної культури існують у двох формах — пред­метній та особистісній. Предметна форма — естетична діяльність у всьому багатстві її форм та її наочно виявлені результати. Особис- тісна форма естетичної культури невід’ємна від людини і людства, пов’язана з їхніми здібностями, потребами, смаками, ідеалами, почут­тями, оцінками тощо, які в подальшому реалізуються в естетичній діяльності. Цією формою обумовлюються зміст, спрямованість, широ­та естетичної діяльності й у зв’язку з цим сенс та характер предметної форми естетичної культури. Навколишня дійсність, створена людьми, більшою або меншою мірою втілює притаманні людству уявлення про прекрасне, відповідає його естетичному ідеалу. У свою чергу, саме 210 опанування предметної форми, іншими словами, її розпредметнення, забезпечує зміни якостей особистісної форми. Таким чином, розвиток естетичної культури пов’язаний із процесом розпредметнення й опред- метнення, тобто з переходом предметної форми в особистісну й нав­паки.

Естетична культура може бути виявлена як у матеріальній, так і духовній сферах життя. Саме тому вона забезпечує одухотворення результатів матеріальної і духовної діяльності, втілення в них естетич­них ідеалів, уподобань, уявлень про досконале, прекрасне, насичене красою життя.

Носіями естетичної культури, її суб’єктами в будь-який час ви­ступають: людство в цілому, суспільство, група людей, людина. Тому можна говорити про існування естетичної культури людства, суспіль­ства, соціальної групи, народу, нації та окремої людини.

Естетична культура людства обумовлена станом його емоційно- почуттєвого світу, спрямованістю цього світу на побудову життя за законами міри, гармонії та краси. Водночас вона визначає ті емоційно- почуттєві орієнтири людства, які є зразковими, пануючими.

У кожному суспільстві мета перетворення світу за законами гар­монії, міри, краси реалізується по-різному. Для цього створюються різні умови, визначаються різні ідеали та стандарти здійснення есте­тичної діяльності, її спрямованості, складаються різні співвідношення між естетичною діяльністю зі створення та споживання естетичних цінностей.

Загальні суспільні естетичні настанови й цінності зі своїми осо­бливостями та у своїх умовах створюють, засвоюють та реалізують соціальні групи. Вони різняться характером естетичної діяльності, змістом визначальних для них естетичних цінностей, рівнем опану­вання загальнолюдських естетичних ідеалів.

Національна своєрідність естетичної культури пов’язана з відмін­ностями ментальності нації та виявляється в естетичних смаках, ідеа­лах того чи іншого народу, у тих уявленнях про прекрасне, що йому притаманні.

У системі естетичної культури значне місце посідає естетич­на культура особистості. Вона розкривається через естетичні почуття і прагнення, смаки та ідеали, судження та оцінки, по­треби в естетичній діяльності.

Естетична культура на всіх рівнях виявляється через вміння від­чувати, створювати, поширювати естетичні цінності. Вона сприяє становленню єдності людини з оточуючим світом, природним і соці­альним, її єдності із самою собою. Саме естетична культура забезпечує реалізацію творчих начал людини в різноманітних видах її діяльності, починаючи від побутової й закінчуючи професійною.

Дослідники проблем естетичної культури висловлюють думку про те, що в процесі формування і розвитку естетичної культури особис­тості можна виокремити певні етапи. Перший, так званий передестетичний, етап вони пов’язують з дитинством до 3-х років, коли форму­ються основні психічні механізми естетичного відображення й виника­ють першоелементи естетичного світу дитини. Другий, власне естетич­ний, етап, що починається приблизно з 3-х років і продовжується до 7-річного віку, характеризується пануванням у житті дітей синкретичної художньо-ігрової діяльності. її центром є людина, котра сприймається ними складніше, аніж у попередньому віці. У цей час остаточно форму­ються глибинні елементи індивідуальної естетичної культури, що в по­дальшому лише змінюються, розвиваються. Третім етапом формування естетичної культури зазвичай вважають перехід дитини до навчання в загальноосвітній школі, де переважає пізнавальна діяльність і форму­вання естетичної свідомості здійснюється на теоретичному рівні. На четвертому етапі даного процесу, коли відбувається перехід до юнос­ті, перевага надається ціннісно-орієнтаційній діяльності, здійснюється активний пошук сенсу та змісту життя, самостійно визначаються ідеали. Саме в цей час інтенсивно формуються естетична свідомість і самосві­домість людини. На останньому, п’ятому, етапі людина переходить до здійснення головним чином практично-перетворюючої діяльності, що так чи інакше, більшою чи меншою мірою пронизує всі види її праці і соціального буття. Це сприяє формуванню особистості, яку відрізняє цілісність і динамізм. На цьому етапі особистість здатна виявити себе і як творець естетичних цінностей, і як їх хранитель та розповсюджувач, і як вихователь себе та інших. Вона може гармонійно поєднувати в собі й споглядання прекрасного, і його створення.

Еволюція естетичної культури підпорядкована тим закономір­ностям, що визначають еволюцію культури в цілому. Згідно з цими закономірностями зміст і спрямованість культури залежать від:

-   природно-географічних умов, у яких проходить її становлення;

-   соціальних умов, у яких вона еволюціонує й функціонує;

-   ментальності, що характеризує тих, хто стоїть у її витоків;

-   спадкоємності — тих естетичних цінностей і надбань, які були набуті попередніми поколіннями та створені сучасниками.

Визначені закономірності еволюції естетичної культури виступають фундаментом формування тих особливостей, які відрізняють культури різних суспільств, народів і націй, соціальних груп, характеризують культуру окремих індивідів. Завдяки ним естетична свідомість і есте­тична діяльність набувають специфічного забарвлення, яке розкриваєть­ся через своєрідність естетичного ідеалу, через історичну зміну естетич­них уявлень, через неоднорідність естетичної оцінки дійсності пред­ставниками різних епох, типів культури, соціальних верств і т. д.

Разом із тим важливо пам’ятати, що естетична культура, як і куль­тура в цілому, є явищем, яке має деякий абсолютний, загальнолюдський зміст. Він обумовлений тим, що її суб’єктом виступає у першу чергу людство, людський рід. її ідеалом завжди було і є олюднення навко­лишньої дійсності та людини, їхнє вдосконалення на основі міри, гармонії, симетрії, ритму. Різні підходи до змісту досконалого, пре­красного склали основу типологізацій естетичної культури відповідно до історичного, соціального, національного, релігійного, регіонального принципів тощо.

Естетична культура виявляє себе й на рівні будь-якої професійної діяльності, у процесі якої людина прагне досягнути високих утилітар­них результатів, у яких водночас втілюються її уявлення про доскона­ле, прекрасне. Людина будь-якої професії завжди хоче втілити свій естетичний ідеал у результатах власної діяльності, які віддзеркалюють її внутрішній світ, її життєві принципи, спрямування.

Значну роль естетична культура відіграє і в професійній діяльнос­ті юриста. Передусім вона значною мірою сприяє гуманізації юридич­ної діяльності. Завдяки цьому в життя втілюється не тільки буква за­кону, а й враховуються особистісні якісні характеристики того, хто виступає суб’єктом та об’єктом цієї діяльності. Здатність юриста про­никнути у внутрішній світ людини, розуміти мотиви її дій і поведінки стає основою для відмови від формальних висновків і рішень. Усе це можливо тільки при наявності у фахівців юридичної справи високого рівня емпатії, інтуїції, відповідної оцінки й самооцінки, почуття міри і такту — якостей, що формуються та вдосконалюються завдяки ово­лодінню естетичними цінностями й підвищенню рівня естетичної культури.

Більш того, розвиненість емоційно-почуттєвого світу фахівця- юриста, його глибина та масштабність сприяють й стимулюють твор­чий підхід до професійної діяльності, значно підвищують здатність розширювати межі професійного мислення. З огляду на це виконання будь-якого завдання, будь-якої роботи видається неможливим поза прагненням гармонії, міри, симетрії, ритму. Єдність змісту і форми як у процесі професійної діяльності, так і в її результаті для юриста з роз­виненим рівнем естетичної культури є органічною і природною.

Рівень естетичної культури знаходить відбиття в такому суттєвому компоненті трудової діяльності юриста, як мова. Володіння мовою, її багатство, образність, довершеність синтаксичних конструкцій і т. ін., віддзеркалюючи внутрішній світ людини, виступають базою для вико­нання таких мовних вимог юридичної практики, як чіткість визначень, конкретність висновків, композиційна ясність речень та ін. Грамотна мова, володіння її технікою, її змістовна досконалість тощо відточують професійну майстерність, виступають її яскравим проявом.

Естетична культура, у тому числі й представників юридичних про­фесій, виразно розкривається в характері спілкування, яке обирає для себе людина. Для юриста вибір норм спілкування є особливо важливим, тому що завдяки йому складаються стосунки з колегами, а також з людьми, які включені в орбіту його професійної діяльності. Добір потрібних інтонацій, прийомів, інтуїція у виборі певних засобів знят­тя «тиску» та інше значно підвищують ефективність роботи і слідчого, і адвоката, і працівника прокуратури, і інших представників правоохо­ронних органів, усіх правників. Естетична культура є одним із суттєвих начал, які визначають поведінку фахівця юридичної справи, орієнтують його на оточення речами не тільки корисними, а й такими, що відпо­відають своїм зовнішнім виглядом уявленню про прекрасне.

Отже, естетична культура сприяє гармонізації взаємин людини- фахівця з природним та соціальним середовищем, а головне, забез­печує гармонізацію спілкування з іншими людьми.