Розділ 4. Естетична свідомість і естетична діяльність
Розділ 4. Естетична свідомість і естетична діяльність
§ 1. Діалектика естетичної свідомості та естетичної діяльності
§ 2. Естетична свідомість
§ 3. Структура естетичної свідомості
§ 4. Естетична діяльність
§ 5. Естетична і художня діяльність
1. Діалектика естетичної свідомості та естетичної діяльності
Складний процес естетичного освоєння світу людиною визначається перш за все рівнем розвиненості естетичної свідомості й естетичної діяльності. Тому аналіз сутності естетичної свідомості й естетичної діяльності, їхньої структури є одним із завдань естетичного знання. До складу категорій, що розробляються естетикою, входять і категорії «естетична свідомість», «естетична діяльність», а також категорії, якими визначають їх структурні елементи.
Естетична свідомість і естетична діяльність не можуть існувати ізольовано, вони, як це переконливо доказано філософською наукою, діалектично пов’язані між собою. Так, у формуванні свідомості визначальну роль відіграє й відігравала діяльність соціальної людини. Водночас свідомість є основою людської діяльності, а безсвідома діяльність так само неможлива, як неможлива бездіяльна свідомість.
Дослідження проблем естетичної свідомості й естетичної діяльності набули великого значення з кінця XVIII ст., коли естетика отримала статус самостійної філософської науки, а також у XIX, XX ст., коли предмет цієї науки був значно розширений. Було доведено, що в процесі соціально-історичної практики зароджуються і розвиваються почуття, інтереси, уявлення, потреби людей. У первісному суспільстві, для якого був характерний синкретизм, форми діяльності та свідомості були неподільними. Але вже тоді, як зазначав Г. В. Плеханов, у процесі трудової діяльності спочатку стихійно, а потім все більш усвідомлено людина починала створювати те, що свідчило про виникнення та поступовий розвиток здатності до перетворення світу за законами краси, формування естетичних почуттів, смаків, а в подальшому — ідеалів. Первісна людина відчувала задоволення, насолоду від сприйняття тих предметів, які, за її уявленням, були досконалими. Виробнича діяльність зумовила формування у людини здатності не просто бачити предмети й явища, а при їхньому сприйнятті вирізняти досконалі й недосконалі, красиві й некрасиві, сприяла утвердженню здатності відчувати красу. Поступово формувалася потреба створення і сприйняття досконалого, такого, що викликає насолоду. Ця потреба спрямовувала людину на свідоме виготовлення того, що приносить духовне задоволення.
Нові знаряддя праці, нові різноманітні види практичної діяльності, втрата синкретизму як головної ознаки первісної культури спричинили збагачення естетичних почуттів, потреб і інтересів, естетичної свідомості в цілому.
Саме естетична свідомість фіксує загальний спосіб здійснення естетичної діяльності в суспільстві, втілює його характер та особливості у вигляді естетичних почуттів, смаків, поглядів і т. д. Більш того, естетична свідомість забезпечує зв’язок людей з усією системою суспільного життя. Вона обумовлює загальний процес естетичної діяльності, визначає її межі, спрямованість, інтенсивність. Завдяки естетичній свідомості осмислюються результати естетичної діяльності, їх відповідність суспільним та індивідуальним цілям. На цьому фундаменті здійснюється остаточне формування естетичної свідомості як цілісної системи, оформлення в її складі естетичної теорії. Як відносно завершена система, яка об’єднує естетичні потреби, почуття, смаки, образні моделі, теорії тощо, естетична свідомість за своїм змістом не тільки відповідає естетичній діяльності, а й включає до свого складу уявлення про можливу естетичну діяльність. Тому естетична свідомість є конкретним способом естетичного бачення минулого, сучасного і майбутнього.
На підставі цього питання розробки категорій «естетична діяльність», «естетична свідомість», дослідження того, що визначається цими категоріями, має велике значення.