Печать

Розділ ХІ. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах

Posted in Прокурорский надзор - Прокурорський нагляд в Україні (І.Є.Марочкін)

Розділ ХІ. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

§ 1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру
§ 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
§ 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих та попереднього ув’язнення
§ 4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі
§ 5. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі

§ 1. Предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру

Конституція України покладає на прокуратуру здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженнями особистої свободи громадян (п. 4 ст. 121).
Прокурорський нагляд розповсюджується на місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, на виправно-трудові та інші установи, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, і мають забезпечити встановлений кримінально-виконавчим законодавством порядок та умови тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх права і виконання ними своїх обов’язків (ч. 1 ст. 44 Закону “Про прокуратуру”).
Виділення цього нагляду в самостійну функцію обумовлено важливістю забезпечення прав і свобод громадян, які відбувають покарання, а також осіб, які підозрюються і обвинувачуються у вчиненні злочинів, у випадках їх затримання або взяття під варту. Гарантією попередження і своєчасного усунення порушень прав і інтересів затриманих, взятих під варту і засуджених, а також осіб, які знаходяться за рішенням суду в психіатричних лікарнях, є прокурорський нагляд за додержанням законів в установах і органах, де такі особи тримаються. Перевірки з цих питань мають проводитися систематично, незалежно від наявності даних про порушення законності.
Законом України “Про прокуратуру” (ст. 44) предметом прокурорського нагляду визначається:
1) законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом;
2) додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах;
3) додержання встановлених законодавством прав осіб, які перебувають у цих установах, і виконання ними своїх обов’язків;
4) законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправно-трудових та інших установ, які виконують покарання або застосовують заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.
Права і обов’язки осіб, які тримаються в установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, призначені судом, регламентовані Кримінально-виконавчим кодексом та Законом України “ Про попереднє ув’язнення ”. При здійсненні нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокурор також керується Конституцією України, законами: “Про прокуратуру”, Кримінально-процесуальним кодексом (КПК), іншими актами національного законодавства, а також вимогами Європейських пенітенціарних правил (1987 р.) та іншими нормами міжнародного права.
Завданнями нагляду, що покладається на прокурорів, є:
1) не допускати незаконних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України;
2) застосовувати обмеження особистої свободи громадян тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;
3) стежити, щоб примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно небезпечних осіб за наявністю достатніх медичних підстав.
З врахуванням вимог законодавчих актів, наказу Генерального прокурора України № 8 гнвід 23.04.2004 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”, прокурор має забезпечити:
1) своєчасне і правильне виконання, відповідно до закону, судових рішень по кримінальних справах;
2) перебування на законних підставах осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових та інших органах і установах, які виконують кримінальне покарання або реалізують застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
3) додержання встановлених законом прав осіб, які знаходяться під вартою, засуджених, виконання ними обов’язків, а також додержання порядку і умов їх утримання та відбування покарання;
4) додержання вимог законодавства про звільнення засуджених від відбування покарання, виконання вироку та з інших питань, пов’язаних з виконанням вироку.
З метою виконання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, в державі створені установи і органи, на які покладається виконання і застосування цих заходів.
Безпосередніми об’єктами прокурорського нагляду є державні органи і установи, в тому числі:
1. Органи і установи державного департаменту України з питань виконання покарань, а саме: а) кримінально-виконавчі інспекції; б) спеціально-виховні установи (виховні колонії); в) арештні будинки; г) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі — виправні центри); д) кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі — виправні колонії);е) слідчі ізолятори; ж) державна виконавча служба.
2. Місця утримання затриманих органів внутрішніх справ і прикордонної служби: а) ізолятори тимчасового тримання (ІТТ) і кімнати для доставлених осіб в чергових частинах райміськвідділів внутрішніх справ.
3. Органи внутрішніх справ, на які покладається: контроль за виконанням покарань у вигляді індивідуально-профілактичної роботи за місцем залучення засудженого до громадських робіт, а також контроль за поведінкою осіб, звільнених судом від відбування покарання з іспитовим строком (ст. 75 КК); вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, звільнених від покарання з іспитовим строком (ст.ст. 79,88 КК); умовно-достроково звільнених осіб від покарання (ст. 81 КК).
4. Військові частини, гауптвахти, які виконують покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах.
5. Дисциплінарні батальйони, де відбувають покарання засуджені військовослужбовці строкової служби.
6. Психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров’я (психіатричні лікарні), де виконуються рішення суддів у кримінальних справах щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Спеціалізовані державні органи (спеціальні виховні або лікувально-виховні установи для неповнолітніх), які реалізують примусові заходи виховного характеру, застосовані судом відносно неповнолітніх, яких суд звільнив від покарання, а також щодо неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння, до досягнення віку кримінальної відповідальності.

 


 

§ 2. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Для виконання завдань при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів адміністраціями органів і установ, які виконують покарання і застосовують призначені судом заходи примусового характеру, адміністраціями місць тримання затриманих і осіб, взятих під варту, прокурори для попередження, виявлення і усунення порушень закону наділені відповідними повноваженнями. З цією метою прокурори можуть використовувати не тільки відповідні спеціальні повноваження, надані їм при здійсненні нагляду за виконанням законів у цій галузі (ст. 44 Закону “Про прокуратуру”), але й з урахуванням специфіки предмета нагляду також повноваження, які передбачені іншими галузями прокурорського нагляду, зокрема, ст. 20 Закону “Про прокуратуру”, ст. 227 КПК. Повноваження прокурорів у цій сфері діяльності за своїм характером покликані забезпечити виконання поставлених перед органами прокуратури завдань.
На підставі ч. 2 ст. 44 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор має право:
1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;
2) безперешкодного доступу до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;
3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;
4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;
5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;
6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;
7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.
Зазначені повноваження прокурора мають владно-розпорядчий характер. Закон України “Про прокуратуру” визначає, що постанови і вказівки прокурора щодо додержання законності і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі, інших покарань, а також осіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону). Такі ж вимоги визначені у ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК).
Генеральний прокурор України в наказі за № 8 гн від 23.04.2004 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законності при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”, вимагає від підлеглих прокурорів систематично проводити комплексні перевірки додержання законів і визначає терміни їх проведення, а саме:
а) у слідчих ізоляторах, дільницях слідчих ізоляторів, на території виправних колоній, комісіях з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі зі слідчих ізоляторів до виправних та виховних установ — щомісячно;
б) у місцях виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, — один раз на півріччя;
в) у кримінально-виконавчих інспекціях — щоквартально;
г) у відділах державної виконавчої служби — один раз на півріччя;
д) у дисциплінарних батальйонах — один раз на півріччя;
є) на гауптвахтах — щомісячно;
ж) у міжобласних центрах та відділеннях стаціонарно-психіатричної експертизи для осіб, які тримаються під вартою, — щомісячно.
Генеральний прокурор України покладає на прокурорів обов’язок проводити комплексні і цільові перевірки, під час яких особливу увагу звертати на наявність законних підстав та обґрунтованість тримання громадян у місцях попереднього ув’язнення, установах виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом. До перевірок залучати спеціалістів, керівників контролюючих органів, структурних підрозділів прокуратур і проводити їх на підставі глибокого вивчення стану законності в установах, з урахуванням звернень громадян і посадових осіб, повідомлень у засобах масової інформації (п.6.1 наказу).
При перевірці додержання законності у містах тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установ, у яких засуджені відбувають покарання, установ для примусового лікування і виховання, прокурор має право опитувати осіб, які там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовані заходи примусового характеру (ст. 44 Закону “Про прокуратуру”). Опитування є однією з форм виявлення порушень законності і проводиться як у присутності адміністрації, установи, так і без неї. Крім цього, прокурор має право приймати заяви і скарги від осіб, які знаходяться в цих установах.
При відвідуванні таких установ прокурор перевіряє законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації, зупиняє виконання незаконних актів, опротестовує або скасовує їх у разі невідповідності законодавству, вимагає від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень (п.2 ст. 44 Закону “Про прокуратуру”).
Перевірка цих актів може здійснюватись як за заявами і скаргами, так і з особистої ініціативи прокурора. Прокурор має право скасувати будь-яку постанову посадових осіб органів і установ виконання покарання, слідчих ізоляторів і лікувально-трудових профілакторіїв щодо встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених, а також осіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, у разі їх невідповідності законодавству.
Незаконні накази і розпорядження адміністрації установ прокурор опротестовує, керуючись ст. 21 Закону України “Про прокуратуру”, або вносить припис про усунення порушень закону (ст. 22 Закону “Про прокуратуру”). Особливу увагу він повинен приділяти дотриманню вимог законодавчих актів, які регламентують знаходження осіб у цих установах. При виявленні осіб, які незаконно перебувають у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру, прокурор зобов’язаний негайно їх звільнити (п.З ч. 2 ст. 44 Закону “Про прокуратуру”).
Незаконним вважається перебування у вказаних установах осіб без належних документів, осіб, які підлягали звільненню через закінчення строку затримання, перебування під вартою на досудовому слідстві, відбуття строку покарання, акта про помилування, за постановою або ухвалою судових інстанцій та на підставі рішення суду про умовно-дострокове звільнення, в інших випадках, передбачених ст. 152 КВК України.
Звільнення осіб, які незаконно перебувають у цих установах, відбувається на підставі постанови прокурора. Постанови, а також вказівки прокурора згідно зі ст. 45 Закону “Про прокуратуру” щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.
Отже, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, використовує повноваження владно-розпорядчого характеру, що забезпечує їх невідкладне виконання і гарантує захист прав і законних інтересів затриманих, заарештованих і позбавлених волі осіб. Прокурори мають організувати нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян методами, визначеними наказом Генерального прокурора № 6 гн від 15.04.2004 р. “Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави”, з урахуванням особливостей, передбачених наказом Генерального прокурора України № 8 гн від 23.04.2004 р.
При цьому наглядову роботу треба проводити шляхом проведення комплексних та цільових перевірок у місцях попереднього ув’язнення, виконання покарань та заходів примусового характеру, що призначаються судом, із залученням спеціалістів — працівників контролюючих органів, структурних підрозділів прокуратур на підставі глибокого вивчення стану законності в установах з урахуванням звернень громадян і повідомлень у засобах масової інформації (п.п. 5, 6 наказу Генерального прокурора України № 8 гн від 23.04.2004 p.).
Нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань спрямований нате, щоб не порушувались передбачені кримінально-виконавчим законодавством порядок та умови утримання осіб при відбуванні ними покарань, додержувались права затриманих, взятих під варту, засуджених до позбавлення волі чи інших заходів примусового характеру, а також виконувались цими особами покладені на них обов’язки.
Розпорядження прокурора, що стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх органів, посадових осіб, які їх виконують (ч. 2 ст. 415 КПК). Органи і установи виконання покарань зобов’язані виконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядку виконання покарання, встановленого кримінально-виконавчим законодавством (ч. 2 ст. 22 КВК).
Заходи реагування прокурора на виявлені порушення законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, можуть бути розділені на дві групи:
1) вимоги прокурора, обов’язкові для виконання;
2) вимоги прокурора, обов’язкові для розгляду.
До першої групи відносяться такі заходи реагування, спрямовані на усунення порушень вимог кримінально-виконавчого і кримінально-процесуального законодавства, як постанова і вказівка.
Так, прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру, а також вжити заходів до усунення порушень встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, шляхом внесення таких документів реагування, як постанови та вказівки. Постанови та вказівки прокурора з зазначених питань є обов’язковими і підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону).
Постанова вноситься прокурором у випадках виявлення осіб, які незаконно затримані і знаходяться в місцях попереднього ув’язнення, встановлення незаконних постанов і рішень адміністрації місць попереднього ув’язнення відносно порядку і умов тримання затриманих, взятих під варту, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, виявлення у штрафних чи дисциплінарних ізоляторах, карцері заарештованих, які незаконно тримаються.
Вказівки прокурора — це захід реагування на виявлені порушення законодавства про порядок та умови відбування покарання. Як правило, вони даються прокурором в письмовій або усній формі з метою негайного усунення порушень законів. Письмові вказівки можуть бути видані як окремий документ — “вказівка про усунення виявленого порушення закону”, або про порушення закону вказується в акті перевірки місць відбування покарання (це може бути і довідка). Усні вказівки, як правило, прокурор дає у зв’язку з виявленням незначних одиничних порушень, які негайно усуваються в ході перевірки.
В практичній діяльності органів прокуратури також широко використовується такий акт реагування, як припис, передбачений ст. 22 Закону “Про прокуратуру”. Припис — це письмовий акт прокурорського реагування про усунення порушення закону, яке має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, організації, установи, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуте.
До першої групи заходів реагування слід також віднести і акти, які прокурор використовує при нагляді за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство (ст. 100, 227 КПК і ст. 29-32 Закону України “Про прокуратуру”).
До другої групи заходів реагування відносяться акти, передбачені п.п. 1, 3, 5, 6 ч. 2 ст. 20, ст. 21, 23, 24, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, — протести, подання, постанови, заяви до суду або господарського суду.
Прокурор реалізує свої повноваження шляхом опротестування незаконних наказів, розпоряджень чи дій адміністрації установи виконання покарання (ст. 21 Закону “Про прокуратуру”). Подання про усунення порушень закону, причин цих порушень та умов, що їм сприяють, прокурор вносить адміністрації установи за матеріалами комплексної перевірки додержання законів (ст. 23 Закону). Поряд з цим прокурор, керуючись ст. 24 Закону “Про прокуратуру”, може винести постанову про порушення дисциплінарного провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи. Прокурор на підставі п. 6 ст. 20, ст. 36-1 Закону “Про прокуратуру” може звертатися до суду або господарського суду з заявою або позовом про захист законних інтересів установи виконання покарання або особи, що відбуває покарання, тощо.
Таким чином, прокурор за результатами проведеної перевірки вживає відповідних заходів прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень законів, поновлення порушених прав і свобод громадян, притягнення винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності. Обрання актів прокурорського реагування на виявлені порушення законів залежить від їх характеру і наслідків, що наступили.

 


 

§ 3. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих та попереднього ув’язнення

Тримання затриманих і взятих під варту осіб здійснюється на засадах неухильного додержання Конституції України, Закону “Про попереднє ув’язнення”, норм КПК України. Підставами утримання осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину, а також тримання під вартою обвинувачених, відповідно до норм КПК України, є протокол затримання (ст. 106, 115 КПК) і постанова судді (ст. 1652КПК).
Відповідно до ст. 106 КПК затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну орган дізнання чи слідчий повинні звільнити затриманого, якщо не підтвердилася його підозра у вчиненні злочину, або звільнити і обрати до нього запобіжний захід, не зв’язаний із триманням під вартою, або доставити затриманого до суду з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Особи, відносно яких на підставі ст. 155 КПК обрано запобіжний захід — взяття під варту, тримаються зазвичай у слідчих ізоляторах, а в окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.
У місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більш як три доби. Якщо доставления ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможливе через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть знаходитися у місцях тримання затриманих до десяти діб (ч. 4 ст. 155 КПК). У випадках обрання взяття під варту, як запобіжного заходу, відносно осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть триматися в штрафному ізоляторі виправної колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховної колонії (ч. 5 ст. 155 КПК).
Постановою Верховної Ради України від 6 травня 1993 р. “Про тимчасові слідчі ізолятори на територіях виправно-трудових колоній” Державному департаменту України з питань виконання покарань тимчасово, до нормалізації становища з розміщенням осіб, яких тримають у місцях попереднього ув’язнення, дозволено направляти таких осіб із переповнених слідчих ізоляторів до виправно-трудових колоній, де створюються тимчасові слідчі ізолятори.
Тримання під вартою під час досудового слідства не повинно перевищувати двох місяців. Цей строк може бути продовжений:
1) до чотирьох місяців — за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;
2) до дев’яти місяців — за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором АРК, прокурорами областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами, суддею апеляційного суду у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини;
3) до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, суддею Верховного Суду України у особливо складних справах про особливо тяжкі злочини (ст.156 КПК). У слідчому ізоляторі згідно зі ст. 89 КВК у виняткових випадках можуть бути залишені для роботи з господарського обслуговування особи за їх згодою, які вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини. Залишення засуджених для роботи з господарського обслуговування проводиться за наказом начальника слідчого ізолятора.
Відповідно до п. 7 наказу Генерального прокурора України № 8 гн від 23.04.2004 р. “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян”, комплексні перевірки додержання законів у слідчих ізоляторах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, комісіях з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі зі слідчих ізоляторів до виправних та виховних установ, прокурори мають проводити щомісячно.
Так само щомісячно перевіряється законність постанов адміністрації установ про накладання стягнень у виді дисциплінарного штрафу, переведення ув’язнених до карцерів, дисциплінарних ізоляторів, приміщення камерного типу (одиночних камер).
Перевіряючи стан законності у місцях тримання затриманих і попереднього ув’язнення, прокурор звертає увагу перш за все на підстави перебування осіб у цих місцях. Йому необхідно перевірити наявність документів: стосовно затриманих — протоколу затримання (ст. 106 КПК арештованого — постанову судді (ст. 1652 КПК), а також ознайомитися із матеріалами, які долучаються до цих процесуальних документів. Прокурор має звернути увагу на правильність оформлення протоколу, в якому зазначаються підстави, мотиви, день, час, рік, місяць, місце затримання, пояснення затриманого, час складання протоколу, а також роз’яснення підозрюваному його права на захист, у тому числі на побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. Термін знаходження у місцях тримання затриманого не повинен перевищувати 72 години.
При ознайомленні з постановою судді про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту прокурор звертає увагу і оцінює законність застосування такого запобіжного заходу. Крім того, звертається увага на термін перебування особи як підозрюваного у місцях затримання (не менше 3 діб), а у виняткових випадках — до десяти діб, а також на додержання вимог, передбачених кримінально-процесуальним законом, про продовження строків тримання під вартою у випадках, коли вони перевищують два місяці (ст. 156 КПК).

 


 

§ 4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі

Особи, засуджені до позбавлення або обмеження волі, відбувають покарання в арештних будинках, кримінально-виконавчих установах, спеціальних виховних установах (виховні колонії). Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі — виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі — виправні колонії). У свою чергу виправні колонії поділяються на колонії мінімального, середнього і максимального рівня безпеки (ст. 11 КПК).
Нагляд прокурора за додержанням законності у цих установах здійснюється шляхом: а) періодичних планових перевірок; б) перевірок за скаргами та заявами, матеріалами засобів масової інформації тощо про порушення закону або надзвичайні події.
Відповідно до наказу Генерального прокурора за № 8 гн від 25.04.2004 р. у цих установах один раз на півріччя має проводитися комплексна перевірка додержання законів. Під час такої перевірки, до якої залучаються фахівці, з’ясовуються такі загальні питання:
а) кількість засуджених і додержання умов їх тримання (норми житлової площі, медичного забезпечення, харчування тощо);
б) стан злочинності та дисциплінарна практика щодо засуджених;
в) кількість осіб, які тримаються у дисциплінарному ізоляторі, приміщеннях камерного типу (ПКТ), в карцерах;
г) працевлаштування засуджених, їх забезпечення роботою, виконання ними виробничих завдань;
д) кількість осіб, які користуються правом безконвойного пересування, працюють за межами охоронюваної зони;
є) випадки застосування щодо засуджених зброї, гамівних сорочок, наручників та гумових кийків.
Перед початком комплексної перевірки необхідно ознайомитися з актами інспекторських перевірок, які проводилися працівниками державного департаменту України з питань виконання покарань в області; у черговій частині — з журналом обліку і реєстрації злочинів та пригод, де фіксуються всі позаштатні ситуації і випадки порушень закону в колонії. Обов’язковою складовою перевірки є здійснення прокурором обходу усіх житлових, комунально-побутових і виробничих приміщень установи.
В обході території беруть участь начальник колонії і медичний працівник, які під час обходу дають пояснення до питань, що виникають у прокурора, а також відповідні фахівці, залучені до перевірки. При цьому звертається увага на умови проживання засуджених (забезпеченість нормами житлової площі на одного засудженого у виправних колоніях не менше трьох квадратних метрів, у виховних колоніях і виправних колоніях, призначених для тримання жінок — чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — п’яти квадратних метрів (ст. 115 КВК) та їх речове забезпечення.
Прокурор з’ясовує, хто із засуджених бажає бути прийнятим з особистих питань. Якщо виникають усні скарги на умови та режим тримання, прокурор вирішує їх на місці, а якщо такі звернення потребують перевірки, вживає заходів до їх вирішення.
Під час обходу прокурор обов’язково відвідує дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу, карцер і перевіряє законність знаходження там засуджених. У виробничих приміщеннях прокурор звертає увагу на умови праці засуджених та техніку безпеки, санітарний стан та інші питання. Після обходу житлових, комунально-побутових і виробничих приміщень та особистого прийому засуджених прокурор знайомиться з особовими справами засуджених і перевіряє додержання законності адміністрацією установи, в тому числі:
4.1. Законність тримання засуджених в установах виконання покарань (УВП). Обґрунтованість засудження і позбавлення та обмеження волі, законність та своєчасність звільнення засуджених за відбуттям строку покарання, помилуванням і амністією перевіряється на підставі відповідних рішень, постанов та вироків, що містяться у особових справах осіб.
4.2. Забезпечення охорони та режиму тримання засуджених згідно з вимогами закону. Перевіряючи додержання вимог КВК України, які регламентують забезпечення охорони та режим тримання засуджених, прокурор звертає увагу на виконання вимог ст. 102 КВК України. При цьому він перевіряє:
- стан охорони, ізоляції засуджених та нагляду за їх поведінкою;
- законність надання засудженим короткострокових виїздів за межі місця позбавлення волі (ст. 111 КВК);
- законність надання засудженим права на одержання посилок, передач, бандеролей, грошових переказів, користування крамницею, надання побачень з родичами та іншими особами, телефонних розмов (ст. 108, 110, 112,114 КВК);
- законність накладення на засуджених стягнень, своєчасність виявлення та ізоляції злісних порушників режиму (ст. 133, 134 КВК);
- законність і обґрунтованість застосування до засуджених зброї, наручників, гамівної сорочки і гумового кийка (ст. 106 КВК).
4.3. Стан боротьби зі злочинами та іншими порушеннями режиму. Перевіряючи це питання, прокурор, перш за все, звертає увагу на виконання вимог ст. 97 КПК, яка регламентує порядок прийняття і розгляду заяві повідомлень про злочини. З цією метою він знайомиться з матеріалами відомчих розслідувань та перевірок, які проводилися у зв’язку зі скоєнням засудженими злочинів та правопорушень, вивчає кримінальні справи, які знаходяться у провадженні органів дізнання.
Поряд з цим, прокурор витребовує статистичні дані про кількість вилучених спиртних напоїв, наркотичних речовин, колючо-ріжучих предметів, грошей, валюти тощо, а також з’ясовує законність застосування заходів дисциплінарного впливу до порушників. Особлива увага приділяється вивченню особистих справ засуджених, які злісно порушують режим тримання, неодноразово поміщались до дисциплінарного ізолятора, переводились до приміщень камерного типу (одиночних камер), до карцеру, які самовільно залишили місце обмеження волі чи ухиляються від роботи або систематично порушують режим; встановленню фактів приховування злочинів, передбачених ст. 390, 391 КК (ухилення від відбування покарання, злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи).
Перевіряючи додержання законності при прийнятті рішень за матеріалами службових перевірок фактів заборонених стосунків особового складу УВП із засудженими та їх родичами, прокурор звертає увагу на повноту відомчих перевірок, в тому числі, з’ясовування питань отримання такими працівниками будь-яких благ, пільг, переваг. Оцінка законності прийнятих рішень за цими матеріалами визначається з погляду на вимоги Закону України “Про боротьбу з корупцією”. При виявленні подібних фактів прокурор складає протоколи про корупційні діяння за умови, що не пройшли терміни давності притягнення осіб до відповідальності, передбачені законом, і направляє справи до суду.
4.4. Додержання адміністрацією установ виконання покарань (УВП), вимог закону про матеріально-побутове забезпечення осіб, позбавлених та обмежених волі, доцільно проводити за участю спеціалістів. При цьому слід мати на увазі, що питання про медичне обслуговування і матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі регулюються ст. 63, 64КВК, а засуджених до позбавлення волі — ст. 115, 116 КВК України.
4.5. Додержання законів про працю та про залучення засуджених до праці. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці за місцем їх постійного проживання до засудження (п. 1. ст. 56 КВК). Вони залучаються до праці, зазвичай, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі — на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (п. 1 ст. 60 КВК). їх праця регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи та переведення на іншу роботу.
Засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністраціями колоній (ст. 118 КВК).
Перевірку додержання закону про залучення таких осіб до праці необхідно починати з витребування статистичних даних про трудове використання засуджених. При цьому з’ясовується, чи всім працездатним надано роботу, якщо ні, то з яких причин і яких заходів вживає адміністрація щодо усунення причин, у тому числі пошуку нових замовлень.
Згідно зі ст. 61 КВК адміністрація виправного центру веде облік засуджених до обмеження волі, організовує їх трудове влаштування, забезпечує додержання умов праці.
Засуджені до позбавлення волі, як правило, залучаються до праці на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови їх охорони та ізоляції. Засудженим чоловікам віком понад 60 років, жінкам — понад 55 років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їх бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.
4.6. Додержання правових норм, які регулюють робочий час, час відпочинку, охорону праці і техніку безпеки.
Вимоги про умови праці засуджених до обмеження та позбавлення волі (ст. 60, ст. 119 КВК) чітко визначені законодавством. Прокурор за допомогою спеціалістів з’ясовує, яка тривалість робочого дня, чи надається засудженим відпочинок, безкоштовний спецодяг, спецприладдя (окуляри, рукавиці та інше).
При перевірці додержання законів про охорону праці і техніки безпеки прокурор знайомиться з документацією про облік нещасних випадків, матеріалами їх службового розслідування, з’ясовує своєчасність та правильність оформлення актів про нещасні випадки і вжиті заходи щодо усунення причин та умов нещасних випадків.
4.7. Законність оплати праці засуджених та утримань із їх заробітку. Праця засуджених до обмеження та позбавлення волі регулюється законодавством про працю, їх праця оплачується відповідно до її кількості і якості. Засуджені можуть залучатися на безоплатній основі лише до робіт з благоустрою колонії, виправного центру, прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених, або до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством (ст. 118 КВК).
Прокурор доручає спеціалістам перевірити у бухгалтерії обґрунтованість розрахунків оплати засуджених, своєчасність і правильність нарахування на основні рахунки заробітку та законність проведених утримань.
Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії, яка оголошується засудженому під розписку (ст. 137 КВК). Прокурор перевіряє матеріали, на підставі яких винесено відповідну постанову, з’ясовує, чи вірно встановлено розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, ступінь вини засудженого в заподіянні збитків, наявність письмового пояснення винного, а також чи оголошено постанову засудженому під розпис.
4.8. Додержання вимог закону про проведення виховної роботи, організацію загальноосвітнього і професійно-технічного навчання. Виховна робота, яка проводиться із засудженими до обмеження і позбавлення волі, регламентована Кримінально-виконавчим кодексом України. У ст. 65 КВК закріплені вимоги до адміністрації виправного центру, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів про проведення соціально-виховної роботи з особами, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі (ст. 123-137 КВК).
Значної уваги потребує питання забезпечення загальноосвітнього і професійного навчання засуджених, особливо з огляду на виконання законів “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, в тому числі в частині доступності і безоплатності здобуття загальної середньої освіти, а також Закону “Про професійно-технічну освіту” (ст. 125, 126 КВК). Прокурор з’ясовує кількість осіб, які підпадають під дію зазначених законів, наявність відповідних планів, програм, забезпечення навчального процесу та створення умов для реалізації такими особами права на освіту.
Оцінюючи стан законності, в тому числі додержання вимог закону про проведення виховної роботи, прокурор повинен перевіряти і аналізувати законність застосування заходів заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, обмежених та позбавлених волі (статті 67-70, 130-135 КВК).
4.9. Додержання законів про відшкодування збитків, завданих злочинами. Особи, які відбувають покарання, зобов’язані відшкодовувати збитки, завдані злочинами. Відрахування за виконавчими листами та іншими документами проводиться у порядку, встановленому законом (ст. 121 КВК). При перевірці прокурор з’ясовує, чи на всіх засуджених, які зобов’язані відшкодовувати збитки, надійшли виконавчі листи; чи своєчасно проводяться стягнення, повнота і правильність розрахунків стягнень.
4.10. Додержання законності при звільненні засуджених. Перевірка цього питання проводиться прокурором з урахуванням усіх норм, які визначають не тільки звільнення, але й надання допомоги у трудовому і побутовому влаштуванні, встановленні адміністративного нагляду, порядку дострокового звільнення таін. Прокурор, зокрема, перевіряє, як виконуються вимоги законів, які визначають підстави звільнення від відбування покарання (ст. 152 КВК), час звільнення і проведення розрахунків із звільненими особами (ст. 153 КВК), надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні (ст. 156 КВК), а також допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання (ст. 157 КВК). Крім цього, прокурор з’ясовує, чи своєчасно адміністрація виявляє осіб, які після звільнення підлягають адміністративному нагляду, чи реалізуються положення Закону України “Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” і чи своєчасно направляються відповідні рішення суду до органів внутрішніх справ для виконання (ст. 158, 159 КВК). Порядок дострокового звільнення від відбування покарання визначається ст. 154 КВК і перевіряється прокурором з урахуванням вимог, передбачених цією нормою Закону, а також Кримінальним кодексом України (розділ XII).
4.11. Додержання законодавства про пожежну безпеку та охорону навколишнього природного середовища.
При здійсненні перевірки цього питання прокурор встановлює наявність осіб, відповідальних за протипожежний стан в установі, додержання вимог Закону “Про пожежну безпеку”, а також виконання покарання, прокурор обов’язково повинен звертати увагу на виконання адміністрацією виправно-трудової установи вимог законів, які регламентують охорону навколишнього природного середовища (“Про охорону оточуючого природного середовища”, “ Про охорону атмосферного повітря”, Водний кодекс, Земельний кодекс, Кодекс про надра, Лісовий кодекс тощо).
4.12. Законність розгляду та вирішення заяв, звернень і скарг ув’язнених. Роботу із заявами, зверненнями і скаргами регламентовано Законом від 02.10.1996 р. “Про звернення громадян”. Перевірку питань, що передбачені законом, слід починати з прийому засуджених, під час якого з’ясувати, чи звертались вони з цих питань до представників адміністрації виправно-трудової установи, які було прийнято рішення за зверненнями. Після цього у канцелярії установи ознайомитися з порядком обліку, реєстрацією, зберіганням заяв і скарг, строками та якістю їх вирішення тощо.
4.13. Законність наказів і розпоряджень адміністрації УВП.
Під час перевірки прокурор знайомиться з наказами, розпорядженнями та іншими актами адміністрації установи та перевіряє відповідність їх закону. При цьому слід мати на увазі, що прокурору надано право зупиняти виконання наказів, які суперечать закону щодо режиму та умов утримання засуджених, вживати інших заходів до усунення порушень закону, поновлення прав осіб, які утримуються в установі.
Таким чином, прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі має комплексний характер і охоплює значний обсяг питань, які перевіряються.

 


 

§ 5. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні покарань, не пов’язаних з позбавленням волі

До покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, відповідно до ст. 51 КК України, відносяться: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна. Такий перелік покарань обумовив створення широкого кола органів і установ, які їх виконують. Зокрема, такі покарання, як: позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські і виправні роботи виконує і контролює кримінально-виконавча інспекція, яка, крім цього, здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбуття покарання з випробуванням, а також звільнених від відбуття покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 13 КВК). Покарання у вигляді штрафу, конфіскації майна виконуються державною виконавчою службою; покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, а також службових обмежень для військовослужбовців виконують відповідні органи чи посадові особи, які присвоїли їм ці звання, ранги, чини, кваліфікаційний клас, а також командири військових частин. Нагляд за додержанням законів в діяльності цих органів і установ здійснюють міські, районні, міжрайонні та військові прокурори гарнізонів.
5.1. Перевірка додержання законів при виконанні покарань у вигляді виправних робіт.
Покарання у вигляді виправних робіт відбувається на підприємстві, в установі та в організації, незалежно від форми власності, за місцем роботи засудженого (ст. 41 КВК). Додержання законів при виконанні покарань, зокрема, передбачає перевірку обґрунтованості перебування засуджених даної категорії на обліку у кримінально-виконавчій інспекції (КВІ).
Відповідно до ст. 57 КВК України покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. За цей час із суми заробітку засудженого проводиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
Згідно зі ст. 404 КПК вирок, що набрав законної сили, звертається судом до виконання не пізніше, як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанцій. Стаття 41 КВК визначає, що вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання. Прокурор повинен звернути увагу на своєчасність направлення судом копії вироку до виконання.
Далі прокурор з’ясовує кількість працюючих засуджених та підприємства, де особи відбувають покарання. Особлива увага звертається на факти непрацевлаштування осіб, причини цього, кількість засуджених, які скоїли нові злочини, а також притягнених до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання.
Прокурору необхідно також перевірити виконання вимог ст. 46 КВК, яка регламентує заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до засуджених, законність звільнення від відбування покарання (ст. 42 КВК) і правильність обчислення строку покарання у вигляді виправних робіт (ст. 43 КВК).
Зазначені відомості дозволяють зробити висновок про те, як кримінально-виконавча інспекція контролює виконання покарань у вигляді виправних робіт, а також забезпечення взаємодії з органами внутрішніх справ, на які згідно зі ст. 41 КВК покладається проведення індивідуально-профілактичної роботи з засудженими за місцем їх проживання.
5.2. Перевірка додержання законів при виконанні покарання у вигляді громадських робіт.
Громадські роботи полягають у виконанні засудженими у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день (ст. 56 КК). Контроль за виконанням здійснює кримінально-виконавча інспекція, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання засудженого покладається на органи внутрішніх справ (ст. 36 КВК).
5.3. Перевірка додержання законів при виконанні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років (ст. 55 КВК). Виконання цього покарання, як основного, покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання — на органи внутрішніх справ (п. 1 ст. 30 КВК).
Основними напрямками прокурорської перевірки є:
- перевірка додержання законності в діяльності кримінально-виконавчої інспекції та органів внутрішніх справ при постановці та обліку засуджених, своєчасність направлення копій вироку суду адміністрації підприємств, організацій та установ, де вони працюють, а також органу, правомочному анулювати дозвіл на зайняття певним видом діяльності;
- перевірка своєчасності виконання вироку суду власником підприємства, організації, установи, де працюють засуджені, та стану контролю за його виконанням з боку кримінально-виконавчої інспекції (ст. 32 КВК);
- перевірка вжиття заходів, які б не дозволили засудженому займати аналогічні посади під час заміни місця роботи;
- перевірка заходів реагування стосовно тих засуджених, які ухиляються від відбування покарання, а також тих власників підприємств, установ, організацій, які не виконують вирок суду щодо засудженої особи (ст. 34,35 КВК);
перевірка виконання вироку суду органами, які мають право анулювати дозвіл на зайняття певним видом діяльності (ст. 33 КВК).
Поряд з цим прокурору доцільно провести перевірку правильності виконання даного виду покарання безпосередньо на підприємстві, де працює засуджена особа. При цьому прокурор перевіряє законність внесення запису до трудової книжки, тобто виконання вимог ст. 32 КВК та інших вимог закону.