Печать

Розділ 18. Міжнародний комерційний арбітраж

Posted in Международное право - Міжнародне приватне право (Дахно І.І.)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

Розділ 18. Міжнародний комерційний арбітраж


18.1. Джерела права
18.2. Чинне законодавство України
18.2.1. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”
18.2.2. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду
18.2.3. Регламент Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України
18.2.4. Прикінцеві зауваження

 

18.1. Джерела права


Розглянемо основні джерела права, що стосуються міжнародного комерційного арбітражу.
1. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 р. № 4002-ХІІ (Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 25. — С. 198).
2. Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 15 лютого 1999 р. № 68/95-ВР (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 11. — С. 66).
До найважливіших міжнародно-правових актів, що стосуються міжнародного комерційного арбітражу, належать такі:
1. Женевський протокол про арбітражні застереження (1923 р.). Це перший міжнародний акт конвенційного характеру у сфері міжнародного комерційного арбітражу. Держави-учасниці зобов’язалися визнати дійсність третейської угоди.
2. Женевська конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень (1923 р.). Женевський протокол 1923 р. передбачав можливість виконання рішень арбітражних судів лише на території тієї держави, де такі рішення були винесені. Женевська конвенція 1923 р. передбачила можливість виконання рішень і на території інших держав.
3. Нью-Йоркська конвенція про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Convention on the Recognition and Enforcement of Forign Arbitral Awards) від 10 червня 1958 р. Вважається основним правовим актом світового масштабу у цій сфері. Нью-Йоркську конвенцію було прийнято з метою заміни Женевської конвенції від 23 вересня 1923 р. Більшість країн — учасниць Женевської конвенції та Протоколу 1923 р. вийшли з них і приєдналися до Нью-Йоркської конвенції.
Конвенція передбачає визнання і виконання всіх арбітражних рішень, а не лише тих, що винесені на територіях країн-учасниць, і які виникли виключно з арбітражних угод, укладених між сторонами, що належать до юрисдикції держав — учасниць Конвенції.
Фахівці зазначають, що Нью-Йоркська конвенція повністю охопила тематику арбітражу, тому у майбутньому міжнародні акти будуть лише розвивати і деталізувати відповідні аспекти. Конвенція не застосовується до мирових угод, укладених під час арбітражного судочинства.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22 серпня 1960 р. цю Конвенцію було ратифіковано.
4. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж (European Convention on International Commercial Arbitration). Цю Конвенцію уклали у Женеві 21 квітня 1961 р. 22 європейські держави. Положення Конвенції були компромісом між державами Західної і Східної Європи, які належали тоді до протилежних соціально-економічних систем — капіталізму і соціалізму. Конвенція надає арбітражному суду можливість виносити рішення не лише на основі норм права, а й, за певних умов, на “дружній” основі. Очевидно, це дещо нагадує англосаксонське “право справедливості”. Конвенція передбачила можливість втручання у справу державних судів.
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 січня 1963 р. цю Конвенцію було ратифіковано.
5. Конвенція про розв’язання арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного та науково-технічного співробітництва (1972 р.). Була укладена у Москві представниками країн — членів Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) 26 травня 1972 р. Після припинення існування РЕВ, а також виходу з Конвенції окремих країн виникла проблема щодо застосування цієї Конвенції.
6. Панамська конвенція (1975 р.). Ця міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж значною мірою повторює положення Нью-Йоркської конвенції 1958 р. Новою в ній є норма про те, що арбітражне рішення має силу остаточного судового рішення.
7. Для арбітражів типу ad hoc (разовий або ізольований) прийнято “Арбітражний регламент Європейської Економічної комісії” (1963 р.) та “Арбітражний регламент UNCITRAL” (одноголосно схвалений Генеральною Асамблеєю ООН у 1976 р.).
8. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі у 1985 р. розробила “Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж”. Він відображає тенденцію уніфікації права міжнародного комерційного арбітражу у світовому масштабі. Міжнародна торговельна палата (м. Париж) у 1923 р. створила постійно діючий Арбітражний суд.
9. Помітну роль у розвитку міжнародного комерційного арбітражу відіграє Міжнародна рада з комерційного арбітражу (International Council for Commercial Arbitration — ICCA). Діє Міжнародна федерація установ комерційного арбітражу (International Federation of Commercial Arbitration Institutions).
Арбітражний суд згідно з нашими поняттями означає державний суд, що розглядає спори, сторонами яких є виключно юридичні особи. Якщо принаймні однією стороною спору буде фізична особа, то спір розглядатиметься в Україні у звичайному цивільному суді. Зазначене потрібно враховувати під час роботи із західною правничою літературою та юристами з “далекого зарубіжжя”. Згідно з їхніми поняттями, арбітражний суд (arbitrary court) означає те, що в Україні відоме як “третейський суд”. До речі, в українській соціалістичній юриспруденції цей суд мав ще й назву “полюбовний”.
Вважають, що третейське судочинство виникло раніше, ніж державне правосуддя. Існування третейських судів простежується вже в Стародавньому Римі. Спочатку рішення третейських судів не виконувалися за допомогою засобів державного примусу. Імператор Східної Римської імперії (Візантії) Юстиніан (VI ст. н. е.) вперше в юриспруденції надав рішенням третейських судів силу, еквівалентну рішенням державних судів.
З огляду на те що у сучасній українській юриспруденції є такі поняття, як “арбітражний суд” та “третейський суд”, законодавець у 1994 р. вирішив третейський суд, який розглядає спори з іноземним елементом, назвати “міжнародний комерційний арбітраж”. Можливо, такому суду доречніше було б дати назву “міжнародний третейський суд”.

 


 

 

18.2. Чинне законодавство України


18.2.1. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”
18.2.2. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду
18.2.3. Регламент Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України
18.2.4. Прикінцеві зауваження

 

18.2.1. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”


Верховна Рада України 24 лютого 1994 р. прийняла Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”. Наводимо текст цього Закону.

 

ЗАКОН  УКРАЇНИ
Про міжнародний комерційний арбітраж


Цей Закон виходить з визнання корисності арбітражу (третейського суду) як методу, що широко застосовується для вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародної торгівлі, і необхідності комплексного врегулювання міжнародного комерційного арбітражу в законодавчому порядку; враховує положення про такий арбітраж, які є в міжнародних договорах України, а також в типовому законі, прийнятому в 1985 році Комісією ООН з права міжнародної торгівлі і схваленому Генеральною Асамблеєю ООН для можливого використання державами у своєму законодавстві.

 

Розділ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Сфера застосування
1. Цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.
2. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.
3. Для цілей пункту 2 цієї статті, якщо:
– сторона має більше ніж одне комерційне підприємство, комерційним підприємством вважається те, яке має найбільше відношення до арбітражної угоди;
– сторона не має комерційного підприємства, береться до уваги її постійне місце проживання.
4. Цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.
5. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про арбітраж (третейський суд), то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 2. Визначення термінів та правила їх тлумачення
Для цілей цього Закону:
- арбітраж — будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки №1 і № 2 до цього Закону);
- третейський суд — одноособовий арбітр або колегія арбітрів;
- суд — відповідний орган судової системи держави;
- термін “комерційний” тлумачиться широко і охоплює питання, що випливають з усіх відносин торгового характеру, — як договірних, так і недоговірних. Відносини торгового характеру включають такі угоди, не обмежуючись ними: будь-які торгові угоди про поставку товарів або надання послуг чи обмін товарами або послугами; угоди про розподіл, торгове представництво; факторні операції; лізинг; інжиніринг; будівництво промислових об’єктів; надання консультативних послуг; купівля-продаж ліцензій; інвестування; фінансування; банківські послуги; страхування; угоди про експлуатацію або концесії; спільні підприємства та інші форми промислового або підприємницького співробітництва; перевезення товарів та пасажирів повітрям, морем, залізничними та автомобільними шляхами;
- коли будь-яке положення цього Закону, за винятком статті 28, надає сторонам можливість приймати рішення з певного питання, сторони можуть доручити прийняття такого рішення будь-якій третій особі, включаючи установу;
- якщо в будь-якому положенні цього Закону є посилання на те, що сторони погодились або що вони можуть погодитися, або в будь-якій іншій формі є посилання на угоду сторін, така угода включає будь-які арбітражні правила, зазначені в цій угоді;
- коли в будь-якому положенні цього Закону, за винятком абзацу першого статті 25 і пункту 2 статті 32, є посилання на позов, воно застосовується також до зустрічного позову, а коли в ньому є посилання на заперечення, воно застосовується до заперечення на такий зустрічний позов.
Стаття 3. Отримання письмових повідомлень
1. Якщо сторони не домовились про інше: 
- будь-яке письмове повідомлення вважається отриманим, якщо воно доставлено адресату особисто або на його комерційне підприємство, за його постійним місцем проживання або поштовою адресою; коли останні не можуть бути встановлені шляхом розумного наведення довідок, письмове повідомлення вважається отриманим, якщо воно надіслано за останнім відомим місцезнаходженням комерційного підприємства, постійним місцем проживання чи на поштову адресу рекомендованим листом або будь-яким іншим чином, який передбачає реєстрацію спроби доставки цього повідомлення;
- повідомлення вважається отриманим в день такої доставки.
2. Положення цієї статті не застосовуються до повідомлень у ході провадження в судах.
Стаття 4. Відмова від права на заперечення
Сторона, яка знає про те, що яке-небудь положення цього Закону, від якого сторони можуть відступати, або яка-небудь вимога, згідно з арбітражною угодою, не були дотримані, і проте продовжує брати участь у арбітражному провадженні, не заявивши заперечень проти такого недотримування без невиправданої затримки, а якщо для цього передбачено будь-який строк, то протягом цього строку вважається такою, що відмовилась від свого права на заперечення.
Стаття 5. Межі втручання суду
З питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Стаття 6. Органи для виконання певних функцій сприяння та контролю щодо арбітражу
1. Функції, зазначені в пунктах 3 та 4 статті 11, пункті 3 статті 13, статті 14, виконуються Президентом Торгово-промислової палати України.
2. Функції, зазначені в пункті 3 статті 16 і пункті 2 статті 34, виконуються обласним, міським (міст Києва і Севастополя) судами, Верховним Судом Республіки Крим за місцезнаходженням арбітражу.

 

Розділ II АРБІТРАЖНА УГОДА


Стаття 7. Визначення та форма арбітражної угоди
1. Арбітражна угода — це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
2. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.
Стаття 8. Арбітражна угода та подання позову щодо суті спору в суді
1. Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
2. У разі подання позову, зазначеного в пункті 1 цієї статті, арбітражний розгляд проте може бути розпочато або продовжено і арбітражне рішення може бути винесено, поки сперечання про підсудність чекають розв’язання в суді.
Стаття 9. Арбітражна угода та забезпечувальні заходи суду
Звернення сторони до суду до або під час арбітражного розгляду з проханням про вжиття забезпечувальних заходів та винесення судом ухвали про вжиття таких заходів не є несумісними з арбітражною угодою.

 

Розділ III СКЛАД ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ


Стаття 10. Кількість арбітрів
1. Сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів.
2. Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.
Стаття 11. Призначення арбітрів
1. Жодна особа не може бути позбавлена права виступати арбітром через її громадянство, якщо сторони не домовились про інше.
2. Сторони можуть за власним розсудом узгодити процедуру призначення арбітра чи арбітрів за умови дотримання положень пунктів 4 і 5 цієї статті.
3. В разі відсутності такої угоди:
– при арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра, і двоє призначених таким чином арбітрів призначають третього арбітра; якщо сторона не призначить арбітра протягом 30 днів після отримання прохання про це від другої сторони або якщо двоє арбітрів протягом 30 днів з моменту їх призначення не домовляться про призначення третього арбітра, на прохання будь-якої сторони арбітр призначається органом, зазначеним у пункті 1 статті 6;
– при арбітражі з одноособовим арбітром, якщо сторони не домовляться про вибір арбітра, на прохання будь-якої сторони арбітр призначається органом, зазначеним у пункті 1 статті 6.
4. Якщо під час процедури призначення, узгодженої сторонами:
– одна із сторін не дотримується такої процедури; або
– сторони або два арбітри не можуть досягти згоди згідно з такою процедурою; або
– третя особа, включаючи установу, не виконує яку-небудь функцію, покладену на неї згідно з такою процедурою, — будь-яка сторона може просити орган, зазначений у пункті 1 статті 6, вжити необхідних заходів, якщо тільки угода про процедуру призначення не передбачає інших способів забезпечення призначення.
5. Рішення з будь-якого питання, що приймається згідно з пунктом 3 або 4 цієї статті органом, зазначеним у пункті 1 статті 6, не підлягає оскарженню. При призначенні арбітра орган зважає на будь-які вимоги, що ставляться до кваліфікації арбітра угодою сторін, і такі міркування, які можуть забезпечити призначення незалежного і неупередженого арбітра, а в разі призначення одноособового або третього арбітра бере також до уваги бажаність призначення арбітром особи іншого громадянства, ніж громадянство, до якого належать сторони.
Стаття 12. Підстави для відводу арбітра
1. В разі звернення до будь-якої особи у зв’язку з її можливим призначенням як арбітра ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обгрунтовані сумніви щодо її неупередженості або незалежності. Арбітр з моменту його призначення і протягом всього арбітражного розгляду повинен без зволікання повідомити сторони про такі обставини, якщо він не повідомив їх про ці обставини раніше.
2. Відвід арбітру може бути заявлено тільки в тому разі, якщо існують обставини, що викликають обгрунтовані сумніви щодо його неупередженості або незалежності, або якщо він не має кваліфікації, обумовленої угодою сторін. Сторона може заявити відвід арбітру, якого вона призначила або у призначенні якого вона брала участь, лише з причин, які стали їй відомі після його призначення.
Стаття 13. Процедура відводу арбітра
1. Сторони можуть на свій розсуд домовитися про процедуру відводу арбітра за умови додержання положень пункту 3 цієї статті.
2. В разі відсутності такої домовленості сторона, що має намір заявити відвід арбітру, протягом 15 днів після того, як їй стало відомо про сформування третейського суду або про будь-які обставини, зазначені в пункті 2 статті 12, повинна в письмовій формі повідомити третейський суд про мотиви відводу. Якщо арбітр, якому заявлено відвід, сам не відмовляється від посади або інша сторона не погоджується з відводом, питання про відвід вирішується третейським судом.
3. Якщо заяву про відвід при застосуванні будь-якої процедури, узгодженої сторонами, або процедури, передбаченої пунктом 2 цієї статті, не задоволено, сторона, що заявляє відвід, може протягом 30 днів після отримання повідомлення про рішення про відхилення відводу просити орган, зазначений у пункті 1 статті 6, прийняти рішення про відвід; таке рішення не підлягає ніякому оскарженню; поки таке прохання чекає на своє вирішення, третейський суд, включаючи арбітра, якому заявлено відвід, може продовжувати арбітражний розгляд та винести арбітражне рішення.
Стаття 14. Припинення повноважень (мандата) арбітра
1. У разі, коли арбітр юридично або фактично виявляється неспроможним виконувати свої функції або невиправдано довго не виконує їх з інших причин, його мандат втрачає чинність, якщо арбітр бере самовідвід або сторони домовляються про припинення мандата. В інших випадках, якщо зберігаються розбіжності щодо будь-якої з таких підстав, будь-яка сторона може звернутися до органу, зазначеного в статті 6, з проханням вирішити питання про припинення дії мандата; таке рішення не підлягає ніякому оскарженню.
2. Самовідвід арбітра або згода сторони на припинення його мандата на підставі цієї статті або пункту 2 статті 13 не означає визнання будь-якої із підстав, згаданих у цій статті або в пункті 2 статті 12.
Стаття 15. Призначення нового арбітра
Якщо мандат арбітра припиняє чинність на підставі статті 13 або 14, або через те, що арбітр сам бере самовідвід з будь-якої іншої причини, або через те, що його мандат скасовується угодою сторін, а також в будь-якому іншому випадку припинення чинності мандата арбітра, новий арбітр призначається згідно з правилами, які були застосовані при призначенні арбітра, якого замінюють.

 

Розділ IV КОМПЕТЕНЦІЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ


Стаття 16. Право третейського суду на винесення постанови про свою компетенцію
1. Третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
2. Заява про відсутність у третейського суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що третейський суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлено в ході арбітражного розгляду. Третейський суд може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо він визнає затримку виправданою.
3. Третейський суд може винести постанову щодо заяви, зазначеної в пункті 2 цієї статті, або як з питання попереднього характеру, або в рішенні щодо суті спору. Якщо третейський суд винесе постанову з питання попереднього характеру, що він має компетенцію, будь-яка сторона може протягом 30 днів після отримання повідомлення про цю постанову просити орган, зазначений в статті 6, прийняти рішення з цього питання; таке рішення не підлягає ніякому оскарженню; поки таке прохання чекає на своє вирішення, третейський суд може продовжувати розгляд та прийняти арбітражне рішення.
Стаття 17. Повноваження третейського суду давати розпорядження про вжиття забезпечувальних заходів
Якщо сторони не домовились про інше, третейський суд може на прохання будь-якої сторони розпорядитися про вжиття якою-небудь стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними. Третейський суд може зажадати від будь-якої сторони надати належне забезпечення у зв’язку з такими заходами.

 

Розділ V АРБІТРАЖНЕ ПРОВАДЖЕННЯ


Стаття 18. Рівне ставлення до сторін
До сторін повинно бути рівне ставлення, і кожній стороні повинні бути надані всі можливості для викладу своєї позиції.
Стаття 19. Визначення правил процедури
1. За умови дотримання положень цього Закону сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи третейським судом.
2. В разі відсутності такої угоди третейський суд може з дотриманням положень цього Закону вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає належним. Повноваження, надані третейському суду, включають повноваження на визначення допустимості, належності, істотності та значущості будь-якого доказу.
Стаття 20. Місце арбітражу
1. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
2. Незважаючи на положення пункту 1 цієї статті, третейський суд може, якщо сторони не домовились про інше, зібратись в будь-якому місці, яке він вважає належним для проведення консультацій між його членами, заслуховування свідків, експертів чи сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.
Стаття 21. Початок арбітражного розгляду
Якщо сторони не домовились про інше, арбітражний розгляд щодо конкретного спору починається у день, коли прохання про передачу цього спору до арбітражу одержано відповідачем.
Стаття 22. Мова
1. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться в арбітражному розгляді. В разі відсутності такої домовленості третейський суд визначає мову або мови, які повинні використовуватися під час розгляду. Така домовленість або визначення, якщо в них не обумовлено інше, стосуються будь-якої письмової заяви сторони, будь-якого слухання справи та будь-якого арбітражного рішення, постанови чи іншого повідомлення третейського суду.
2. Третейський суд може дати розпорядження про те, щоб будь-які заяви і документальні докази супроводжувалися перекладом на мову або мови, про які домовились сторони або які визначені третейським судом.
Стаття 23. Позовна заява та заперечення щодо позову
1. Протягом строку, погодженого сторонами або визначеного третейським судом, позивач повинен заявити про обставини, що підтверджують його позовні вимоги, про питання, що підлягають вирішенню, та про зміст своїх позовних вимог, а відповідач повинен заявити свої заперечення з цих причин, якщо тільки сторони не домовилися про інше щодо необхідних реквізитів таких заяв. Сторони можуть подати разом із своїми заявами всі документи, які вони вважають такими, що мають відношення до справи, або можуть зробити посилання на документи або інші докази, які вони представлять надалі.
2. Якщо сторони не домовились про інше, в ході арбітражного розгляду будь-яка сторона може змінити або доповнити свої позовні вимоги або заперечення щодо позову, якщо тільки третейський суд не визнає недоцільним дозволити таку зміну або доповнення з урахуванням допущеної затримки.
Стаття 24. Слухання та розгляд по документах
1. За умови дотримання будь-якої іншої угоди сторін третейський суд приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для представлення доказів або усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на підставі документів та інших матеріалів. Проте, крім того випадку, коли сторони домовились не проводити усного слухання, третейський суд повинен провести таке слухання на відповідній стадії розгляду, якщо про це просить будь-яка із сторін.
2. Сторонам досить завчасно повинно бути надіслано повідомлення про будь-яке слухання та про будь-яке засідання третейського суду, що проводиться з метою огляду товарів, іншого майна або документів.
3. Всі заяви, документи або інша інформація, що подаються однією із сторін третейському суду, повинні бути передані іншій стороні. Сторонам повинні бути передані також будь-які висновки експертів або інші документи доказового характеру, на яких третейський суд може базуватися при прийнятті свого рішення.
Стаття 25. Неподання документів або нез’явлення сторони
Якщо сторони не домовились про інше, в тих випадках, коли без зазначення поважної причини:
– позивач не подає свою позовну заяву згідно з вимогами пункту 1 статті 23, — третейський суд припиняє розгляд;
– відповідач не подає своїх заперечень щодо позову згідно з вимогами пункту 1 статті 23, — третейський суд продовжує розгляд, не розцінюючи таке неподання само по собі як визнання тверджень позивача;
– будь-яка сторона не з’являється на слухання або не подає документальні докази, — третейський суд може продовжити розгляд та прийняти рішення на підставі доказів, які є у справі.
Стаття 26. Експерт, призначений третейським судом
1. Якщо сторони не домовились про інше, третейський суд може:
а) призначити одного або кількох експертів для подання йому доповіді з конкретних питань, які визначаються третейським судом;
б) зажадати від сторони надання експерту будь-якої інформації, що стосується справи, чи пред’явлення для огляду або надання можливості огляду будь-яких документів, товарів чи іншого майна, що мають відношення до справи.
2. В разі відсутності домовленості сторін про інше експерт, якщо сторона просить або якщо третейський суд вважає це за необхідне, повинен після подання свого письмового або усного висновку взяти участь у слуханні, на якому сторонам надається можливість ставити йому запитання та представляти свідків-експертів для одержання свідчень із спірних питань.
Стаття 27. Сприяння суду в отриманні доказів
Третейський суд або сторона за згодою третейського суду можуть звернутися до компетентного суду цієї держави з проханням про сприяння в отриманні доказів. Суд може виконати це прохання в межах своєї компетенції і згідно із своїми правилами отримання доказів.

 

Розділ VI ВИНЕСЕННЯ АРБІТРАЖНОГО РІШЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ РОЗГЛЯДУ


Стаття 28. Норми, що застосовуються до суті спору
1. Третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. Якщо в ньому не висловлено іншого наміру, будь-яке положення права або системи права будь-якої держави повинно тлумачитись як таке, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
2. В разі відсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними.
3. Третейський суд приймає рішення ex aequo et bono, або як “дружній посередник”, лише в тому разі, коли сторони прямо уповноважили його на це.
4. В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
Стаття 29. Винесення рішення колегією арбітрів
При арбітражному розгляді колегіальним складом арбітрів будь-яке рішення третейського суду, якщо сторони не домовились про інше, повинно бути винесено більшістю арбітрів. Проте питання процедури можуть вирішуватись арбітром, що є головою третейського суду, якщо його уповноважать на це сторони або всі члени третейського суду.
Стаття 30. Мирова угода
1. Якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спір, третейський суд припиняє розгляд, і, на прохання сторін та за відсутності заперечень з його боку, фіксує це врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах.
2. Арбітражне рішення на узгоджених умовах має бути винесено згідно з положеннями статті 31 і повинно містити вказівку на те, що воно є арбітражним рішенням. Таке арбітражне рішення має ту ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору.
Стаття 31. Форма і зміст арбітражного рішення
1. Арбітражне рішення повинно бути винесено у письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості всіх членів третейського суду за умови зазначення причини відсутності інших підписів.
2. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені мотиви, на яких воно грунтується, висновок про задоволення або відхилення позовних вимог, сума арбітражного збору і витрат по справі їх розподіл між сторонами.
3. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені його дата та місце арбітражу, як його визначено згідно з пунктом 1 статті 20. Арбітражне рішення вважається винесеним в цьому місці.
4. Після винесення арбітражного рішення кожній стороні повинна бути передана його копія, підписана арбітрами згідно з пунктом 1 цієї статті.
Стаття 32. Припинення арбітражного розгляду
1. Арбітражний розгляд припиняється остаточним арбітражним рішенням або постановою третейського суду, прийнятою згідно з пунктом 2 цієї статті.
2. Третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли:
– позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору;
– сторони домовляються про припинення розгляду;
– третейський суд визнає, що продовження розгляду стало з якоїсь причини непотрібним або неможливим.
3. Дія мандата третейського суду припиняється одночасно з припиненням арбітражного розгляду без шкоди, проте, для положень статті 33 та пункту 4 статті 34.
Стаття 33. Виправлення і роз’яснення рішення. Додаткове рішення
1. Протягом 30 днів після отримання рішення, якщо сторонами не узгоджено інший строк:
– будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може просити арбітражний суд виправити будь-яку допущену в рішенні помилку в підрахунках, описку чи друкарську помилку або інші помилки аналогічного характеру;
– за наявності відповідної домовленості між сторонами будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може просити третейський суд дати роз’яснення якого-небудь конкретного пункту або частини арбітражного рішення.
Третейський суд, якщо він визнає прохання виправданим, повинен протягом 30 днів після його отримання внести відповідні виправлення або дати роз’яснен-ня. Таке роз’яснення стає складовою частиною арбітражного рішення.
2. Третейський суд протягом 30 днів, рахуючи від дати арбітражного рішення, може за своєю ініціативою виправити будь-які помилки, передбачені в абзаці другому пункту 1 цієї статті.
3. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом 30 днів після отримання арбітражного рішення просити третейський суд винести додаткове рішення стосовно вимог, які були заявлені в ході арбітражного розгляду, проте не були відображені в рішенні. Арбітражний суд, якщо він визнає прохання виправданим, повинен протягом 60 днів винести додаткове рішення.
4. Третейський суд в разі необхідності може подовжити строк, протягом якого він повинен виправити помилки, дати роз’яснення або винести додаткове рішення згідно з пунктом 1 або пунктом 3 цієї статті.
5. Положення статті 31 повинні застосовуватися стосовно виправлення або роз’яснення арбітражного рішення або щодо додаткового рішення.

 

Розділ VII ОСПОРЮВАННЯ АРБІТРАЖНОГО РІШЕННЯ


Стаття 34. Клопотання про скасування як винятковий засіб оспорювання арбітражного рішення
1. Оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.
2. Арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо:
1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що:
- одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки — за законом України; або
- її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
- рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
- склад третейського суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або
2) суд визначить, що:
- об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або
- арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
3. Клопотання про скасування не може бути заявлено після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а в разі, якщо було подано прохання згідно із статтею 33, — з дня винесення третейським судом рішення з цього прохання.
4. Суд, до якого подано клопотання про скасування арбітражного рішення, може, якщо визнає це належним і якщо про це просить одна із сторін, зупинити провадження з питання про скасування на встановлений ним строк з тим, щоб надати третейському суду можливість відновити арбітражний розгляд або вжити інших дій, які, на думку третейського суду, дадуть можливість усунути підстави для скасування арбітражного рішення.

 

Розділ VIII ВИЗНАННЯ ТА ВИКОНАННЯ АРБІТРАЖНИХ РІШЕНЬ


Стаття 35. Визнання та виконання арбітражного рішення
1. Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов’язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
2. Сторона, що спирається на арбітражне рішення або порушує клопотання про його виконання, повинна подати оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену копію такого, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в статті 7, або належним чином засвідчену копію такої. Якщо арбітражне рішення або угода викладені іноземною мовою, сторона повинна подати належним чином засвідчений переклад цих документів на українську або російську мову.
Стаття 36. Підстави для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення
1. У визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що:
– одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, — за законом держави, де рішення було винесено; або
– сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
– рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
– склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
– рішення ще не стало обов’язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
– об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або
– визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
2. Якщо в суді, зазначеному в абзаці п’ятому підпункту 1 пункту 1 цієї статті, заявлено клопотання про скасування або зупинення виконання арбітражного рішення, суд, в якому запитується визнання або виконання, може, якщо визнає це за належне, відкласти винесення свого рішення і може також, за клопотанням тієї сторони, яка просить про визнання або виконання арбітражного рішення, зобов’язати іншу сторону надати належне забезпечення.
Закон містить два додатки. Ознайомимося з ними.

 

Додаток № 1
до Закону України
“Про міжнародний комерційний арбітраж”
від 24 лютого 1994 року

 

ПОЛОЖЕННЯ
про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України


1. Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.
Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислення арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.
2. До Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:
– спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї з сторін спору знаходиться за кордоном, а також:
– спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.
Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об’єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової та підприємницької кооперації.
3. Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду також спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнародних договорів України.
4. Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно підлягає негайному виконанню. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
5. По справах, що підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді, голова суду може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги.
6. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською й англійською мовами та зображенням меча і терезів правосуддя.

 

Додаток № 2
до Закону України
“Про міжнародний комерційний арбітраж”
від 24 лютого 1994 року

 

 

ПОЛОЖЕННЯ
про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України


1. Морська арбітражна комісія є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж”.
Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Морської арбітражної комісії, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат комісії, сприяє її діяльності.
2. Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають з відносин:
1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка-море);
2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;
3) щодо морського страхування і перестрахування;
4) пов’язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;
5) з лоцманської та льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов’язані з плаванням таких суден морськими шляхами;
6) зв’язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;
7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;
8) зв’язаних з підніманням затонулих у морі суден та іншого майна;
9) зв’язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також із заподіянням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об’єктам;
10) зв’язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям і іншим знаряддям лову, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.
Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв’язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних в цій статті, а також спори, зв’язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.
3. Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори за наявності угоди між сторонами про передачу їх на її вирішення.
Комісія приймає також спори, що їх сторони зобов’язані передати на її вирішення в силу міжнародних договорів.
4. По справах, що підлягають розгляду Морською арбітражною комісією, голова комісії може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги і, зокрема, прийняти постанову про накладення арешту на судно або вантаж іншої сторони, які знаходяться в українському порту.
5. Рішення Морської арбітражної комісії виконуються сторонами добровільно у встановлені нею строки. Не виконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів.
6. Порядок реалізації забезпечення, що надається на підставі статті 4 цього Положення, встановлюється головою Морської арбітражної комісії після набрання її рішенням законної сили.
7. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською і англійською мовами та зображенням якоря і терезів правосуддя”.
Одночасно з розглянутим Законом було прийнято постанову Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”” від 4 лютого 1994 р. № 4003-ХІІ. У ній зазначалося:
“1. Ввести в дію Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” з дня його опублікування.
2. Доручити Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України необхідні зміни і доповнення до закону України, що випливають з цього Закону.
3. Рекомендувати Торгово-промисловій палаті України забезпечити видання масовим тиражем Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” і міжнародних конвенцій, що стосуються діяльності міжнародних комерційних арбітражів, які ратифіковані Україною”.
Майже через рік Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” (15 лютого 1995 р. № 68/95-ВР).
Ось його короткий текст:
“Верховна Рада України постановляє:
I. У Цивільному процесуальному кодексі України:
1) статтю 25 доповнити частиною другою такого змісту:
“У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами, спори, що виникають з цивільних правовідносин, за згодою сторін можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України”;
2) статтю 348 доповнити пунктом 61 такого змісту:
“рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, арбітражів (третейських судів), спеціально утворюваних для розгляду окремих справ”;
3) пункт 3 статті 349 після слів “арбітражного суду” доповнити словами “рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України”.
II. В Законі Української РСР “Про зовнішньоекономічну діяльність” (Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991 р. — № 29. — С. 377):
- у статті 38 слова “судовими або арбітражними органами Української РСР, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо не суперечить чинним законам Української РСР або передбачено міжнародними угодами Української РСР” замінити словами “судами та арбітражними судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України”.

 


 

 

18.2.2. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду


Ознайомимося з Регламентом, прийнятим Торгово-промисловою палатою України.

 

РЕГЛАМЕНТ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ


Затверджено Рішенням Президії Торгово-
промислової палати України від 25 серпня 1994
р., протокол Internet № 107(3)

Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (далі — Арбітражний суд) є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 року, Положенням про міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України і цим Регламентом.

 

І. Компетенція Міжнародного комерційного арбітражного суду


1.1. Арбітражний суд вирішує спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.
До компетенції Арбітражного суду відносяться, зокрема, спори, які виникають із відносин торгового характеру, включаючи такі угоди, та не обмежуючись ними: купівля-продаж (поставка) товарів; виконання робіт, надання послуг, обмін товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгове представництво і посередництво, оренда (лізинг), науково-технічний обмін, обмін іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об’єктів, ліцензійні операції, інвестиції, кредитно-розрахункові операції, страхування; спільне підприємництво та інші форми промислової та підприємницької кооперації.
1.2. Арбітражний суд приймає до розгляду спори при наявності письмової угоди (домовленості) між сторонами про передачу йому всіх або певних спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі або у вигляді окремої угоди.
1.3. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телефаксу, телеграфу або з використанням інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, а також шляхом обміну позовною заявою і відзовом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність арбітражної угоди, а інша проти цього не заперечує.
Посилання в договорі на документ, який містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, якщо договір укладено в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане арбітражне застереження частиною договору.
1.4. Арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення Арбітражним судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
1.5. Арбітражний суд приймає до розгляду спори, віднесені до його компетенції міжнародними договорами та угодами.
1.6. Питання про компетенцію Арбітражною суду в кожній конкретній справі вирішує голова Арбітражного суду.
1.7. Заява про відсутність у Арбітражного суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що Арбітражний суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене в ході арбітражного розгляду. Арбітражний суд може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою.
1.8. Арбітражний суд може винести постанову щодо заяви, зазначеної в ст. 1.7 цього Регламенту, або як з питання попереднього характеру, або в рішенні щодо суті спору. Якщо Арбітражний суд винесе постанову як з питання попереднього характеру, що він має компетенцію, будь-яка сторона може протягом 30 днів після одержання цієї постанови оспорити її шляхом звернення з клопотанням про його відміну до Київського міського суду, рішення якого з цього питання не підлягає оскарженню; доки таке прохання чекає на своє вирішення, Арбітражний суд може продовжити розгляд та прийняти арбітражне рішення.
1.9. Якщо сторони не домовились про інше, Арбітражний суд може на прохання будь-якої сторони розпорядитися про вжиття якою-небудь стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідним. Арбітражний суд може зажадати від будь-якої сторони надати належне забезпечення у зв’язку з такими заходами.
Звернення сторони до державного суду до або під час арбітражного розгляду з проханням про вжиття забезпечувальних заходів та винесення судом постанови про вжиття таких заходів не є несумісним з арбітражною угодою.

 

II. Організація Арбітражного суду


2.1. Арбітражний суд складається з голови, двох його заступників, арбітрів та секретаріату.
2.2. Арбітражний суд має Президію, членами якої є голова Арбітражного суду та його заступники.
Голова Арбітражного суду є одночасно й головою Президії.
Два члени Президії утворюють кворум. Рішення Президії приймаються більшістю голосів. При рівній кількості голосів голос голови Президії є вирішальним.
2.3. Голова Арбітражного суду та його заступники призначаються Президією Торгово-промислової палати України строком на 4 роки.
Голова Арбітражного суду організує діяльність Арбітражного суду, виконує функції, які передбачені цим Регламентом, представляє Арбітражний суд в його стосунках в Україні і за кордоном.
В період відсутності голови Арбітражного суду його функції виконує за призначенням голови Арбітражного суду один з його заступників.
Функції заступників голови Арбітражного суду визначаються головою Арбітражного суду.
2.4. Арбітрами можуть бути особи, призначені сторонами за умови дотримання цього Регламенту, або особи, призначені Президентом Торгово-промислової палати України.
Президія Торгово-промислової палати України затверджує Рекомендаційний список арбітрів, до якого можуть бути включені як громадяни України, так і громадяни інших держав та особи без громадянства.
В списку вказується ім’я та прізвище арбітра, його громадянство та постійне місце проживання, освіта, спеціальність, вчений ступінь (звання), посада та інші відомості за рішенням Президії Арбітражного суду.
2.5. Арбітри незалежні, об’єктивні і неупереджені при виконанні своїх обо-в’язків. Вони не можуть бути представниками сторін.
2.6. Секретаріат складається з двох співробітників і очолюється відповідальним секретарем.
Відповідальний секретар і віце-секретар секретаріату призначаються Президентом Торгово-промислової палати України за поданням Президії Арбітражного суду.
Відповідальний секретар організує діловодство і викопує інші передбачені Регламентом функції.
2.7. Арбітри, Президія і секретаріат Арбітражного суду зобов’язані дотримуватись конфіденціальності щодо спорів, які розглядаються в Арбітражному суді.
2.8. Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською та англійською мовами із зображенням меча та терезів правосуддя.

 

III. Склад Арбітражного суду, який розглядає справу


3.1. Сторони можуть за власним розсудом визначити кількість арбітрів, в тому числі одного. Якщо немає згоди сторін про кількість арбітрів, призначаються три арбітри. Арбітр чи арбітри, які розглядають справу, незалежно від їх кількості, іменуються під час розгляду справи складом Арбітражного суду.
3.2. Жодна особа не може бути позбавлена права виступати арбітром через її громадянство, якщо сторони не домовились про інше.
3.3. Сторони можуть за власним розсудом узгодити процедуру призначення арбітра або арбітрів за умови дотримання положень цього Регламенту.
У разі відсутності такої угоди:
– при арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра і двоє призначених таким чином арбітри призначають третього арбітра — голову складу Арбітражного суду в даній справі; якщо сторона не призначить арбітра протягом 30 днів після одержання повідомлення про це Арбітражного суду або якщо два арбітри протягом 30 днів з моменту їх призначення не домовляться про призначення третього арбітра, арбітр згідно п. 3 ст.11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” призначається Президентом Торгово-промислової палати України;
– при арбітражі з одноособовим арбітром, якщо сторони не домовились про призначення арбітра, арбітр згідно п. 3 ст.11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” призначається Президентом Торгово-промислової палати України.
3.4. Якщо під час процедури призначення, узгодженої сторонами:
– одна із сторін не дотримується цієї процедури; або
– сторони або два арбітри не можуть досягти згоди з такою процедурою; або
– третя особа, включаючи установу, не виконує яку-небудь функцію, покла дену на неї згідно такої процедури, будь-яка сторона може просити Президента Торгово-промислової палати України вжити необхідних заходів, якщо тільки угода про процедуру призначення не передбачає інших способів забезпечення призначення.
3.5. При призначенні арбітра Президентом Торгово-промислової палати України враховуються будь-які вимоги, що ставляться до кваліфікації арбітра угодою сторін, і такі міркування, які можуть забезпечити призначення незалежного і неупередженого арбітра, а в разі призначення одноособового арбітра чи голови складу Арбітражного суду береться також до уваги бажаність призначення арбітром особи іншого громадянства, ніж громадянство, до якого належать сторони.
3.6. Постанови Президента Торгово-промислової палати України, що приймаються згідно ст. 3.3, 3.5 цього Регламенту, оскарженню не підлягають.
3.7. В разі звернення до будь-якої особи у зв’язку з її можливим призначенням в якості арбітра ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обгрунтовані сумніви щодо її неупередженості або незалежності. Арбітр з моменту його призначення і протягом всього арбітражного розгляду повинен без зволікання сповістити сторонам про такі обставини, якщо він не сповістив їм про ці обставини раніше.
3.8. Відвід арбітру може бути заявлено тільки в тому разі, якщо існують обставини, що викликають обгрунтовані сумніви щодо його неупередженості чи незалежності, або якщо він не володіє кваліфікацією, обумовленою угодою сторін. Сторона може заявити відвід арбітру, якого вона призначила або в призначенні якого вона брала участь, лише з причин, які стали їй відомі після його призначення.
3.9. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру відводу арбітра за умови додержання положень пунктів 10 та 11 цієї статті.
3.10. В разі відсутності такої домовленості сторона, яка вирішила заявити відвід арбітру, повинна протягом 15 днів після того, як їй стало відомо про склад Арбітражного суду чи про будь-які обставини, зазначені в ст. 3.8 цього Регламенту, в письмовій формі повідомити Арбітражний суд шляхом направлення йому мотивованої заяви.
Якщо арбітр, якому заявлено відвід, сам не відмовиться від участі у розгляді справи або інша сторона не дає згоди на відвід арбітра, питання про відвід вирішується Президією Арбітражною суду.
3.11. Якщо заяву про відвід при застосуванні будь-якої процедури, узгодженої сторонами, або процедури, передбаченої ст. 3.10 цього Регламенту, не задоволено, сторона, яка заявляє відвід, може протягом 30 днів після одержання повідомлення про рішення, яким відхилено відвід, просити Президента Торгово-промислової палати України прийняти постанову про відвід, яка не підлягає оскарженню.
Доки прохання сторони чекає свого вирішення, Арбітражний суд, включаючи арбітра, якому заявлено відвід, може продовжити арбітражний розгляд і винести арбітражне рішення.
3.12. У разі коли арбітр юридично чи фактично виявляється нездатним виконувати свої функції або невиправдано довго не виконує їх з інших причин, його мандат припиняє дію, якщо арбітр бере самовідвід або сторони домовляються про припинення мандата.
В інших випадках, якщо зберігаються розбіжності щодо будь-якої із цих підстав, будь-яка сторона може звернутися до Президента Торгово-промислової палати України з проханням вирішити питання про припинення дії мандата, постанова якого не підлягає оскарженню.
3.13. Самовідвід арбітра або згода сторони на припинення його мандата згідно з ст. 3.10 або ст. 3.12 цього Регламенту не означає визнання будь-якої з підстав, зазначених в ст. 3.10 чи 3.12 цього Регламенту.
3.14. Якщо мандат арбітра припиняє дію на підставі ст. 3.10 чи ст. 3.12 цього Регламенту, або внаслідок самовідводу арбітра з будь-якої іншої причини, або внаслідок відміни його мандата угодою сторін, а також в будь-якому іншому випадку припинення дії мандата арбітра, новий арбітр призначається згідно з правилами, які були застосовані при призначенні арбітра, якого замінюють.

 

IV. Арбітражне провадження


а) Загальні положення
4.1. До сторін має бути рівне ставлення і кожній стороні повинні бути надані всі можливості для викладення своєї позиції.
4.2. За умови дотримання положень Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” сторони можуть на свій розсуд домовитися про процедуру розгляду справи Арбітражним судом.
В разі відсутності такої угоди Арбітражний суд може з дотриманням положень Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” вести арбітражний розгляд таким чином, який він вважає за належний. Повноваження, надані Арбітражному суду, включають повноваження та визначення допустимості та належності будь-якого доказу.
4.3. Місцезнаходженням Арбітражного суду і місцем проведення його засідань по розгляду справ є місто Київ.
4.4. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається Арбітражним судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
4.5. Незважаючи на положення пункту 4 цієї статті Арбітражний суд може, якщо сторони не домовились про інше, зібратися в іншому місці, яке він вважає належним для проведення консультацій між арбітрами, заслуховуванням свідків, експертів чи представників сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.
4.6. Арбітражний розгляд ведеться українською чи російською мовою.
4.7. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться під час арбітражного розгляду.
В разі відсутності такої домовленості Арбітражний суд визначає мову чи мови, які використовуватимуться під час розгляду. Така домовленість або визначення, якщо в них не застережено інше, стосуються будь-якої письмової заяви сторони, будь-якого слухання справи та будь-якого арбітражного рішення, постанови чи іншого повідомлення Арбітражного суду.
4.8. Арбітражний суд може дати розпорядження про те, щоб будь-які заяви та документальні докази супроводжувались перекладом на мову чи мови, про які домовились сторони, або які визначені Арбітражним судом.
4.9. Строк арбітражного розгляду справи не повинен перевищувати 6 місяців з дня одержання Арбітражним судом належно оформленого позову і суми арбітражного збору.
Президія за мотивованим зверненням складу Арбітражного суду чи однієї із сторін має право продовжити цей строк.
4.10. Всі документи, що стосуються арбітражного розгляду, повинні бути подані сторонами у такій кількості примірників, щоб кожна з них мала по одному примірнику, а Арбітражний суд — не менше одного примірника.
4.11. Секретаріат Арбітражного суду забезпечує своєчасне направлення сторонам усіх документів у справі. Вони направляються за адресою, вказаною сторонами.
4.12. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яке письмове повідомлення вважається одержаним, якщо воно доставлено адресату особисто або на його комерційне підприємство, за його постійним місцепроживанням чи поштовою адресою; якщо останні не можуть бути встановлені шляхом розумного наведення довідок, письмове повідомлення вважається одержаним, якщо воно надіслано за останнім відомим місцезнаходженням комерційного підприємства, постійним місцепроживанням чи поштовою адресою адресата рекомендованим листом або будь-яким іншим шляхом, що передбачає реєстрацію спроби доставки цього повідомлення.
Повідомлення вважається одержаним в день такої доставки.
4.13. Позовна заява, відзив на позов, повістка, арбітражне рішення, постанова та ухвала направляються стороні лише рекомендованим листом або вручаються особисто під розписку.
Всі інші документи і повідомлення можуть бути направлені звичайним листом, по телефаксу, телеграфу.
4.14. Порядок обчислення арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів і інших витрат Арбітражного суду затверджує Торгово-промислова палата України.
4.15. Визначення та розподіл арбітражного збору та відшкодування витрат Арбітражного суду здійснюються відповідно до Положення про арбітражні збори і витрати, яке є складовою частиною цього Регламенту (додаток).
4.16. Порушення порядку та строку сплати арбітражного збору і відшкодування витрат Арбітражного суду може призвести до зупинення або припинення арбітражного розгляду.
Постанова про зупинення або припинення арбітражного розгляду у справі у таких випадках виноситься головою Президії Арбітражного суду.
б) Порушення арбітражного провадження у справі
5.1. Провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Арбітражного суду.
Днем подання позову до Арбітражного суду вважається день його вручення Арбітражному суду, а в разі відправлення поштою — дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.
5.2. Позовна заява повинна містити:
– найменування Арбітражного суду;
– найменування сторін та їхні поштові адреси;
– зазначення ціни позову;
– вимоги позивача;
– обгрунтування компетенції Арбітражного суду;
– виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
– зазначення доказів, що підтверджують позов;
– обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
– законодавство, на підставі якого подається позов;
– перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;
– підпис позивача, якщо тільки сторони не домовились про інше щодо необхідних реквізитів заяви.
5.3. До позовної заяви додаються:
– копії позовної заяви і доданих до неї документів для відповідача;
– документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги;
– докази сплати реєстраційного збору.
Сторони можуть послатися на документи чи інші обставини, які вони подадуть надалі.
5.4. Одержавши позовну заяву, відповідальний секретар надсилає позивачу Регламент, Рекомендаційний список арбітрів та повідомляє суму арбітражного збору, який позивач має сплатити на рахунок Торгово-промислової палати України.
Якщо позов подано без додержання вимог, передбачених пп.2 і 3 цієї статті, відповідальний секретар Арбітражного суду пропонує позивачу усунути виявлені недоліки протягом 30 днів з моменту одержання пропозиції,
До усунення недоліків справа залишається без руху, а при невиконанні пропозиції арбітражний розгляд припиняється.
5.5. Одночасно відповідальний секретар повідомляє позивача про необхідність відповідно до ст. 3 Регламенту надіслати заяву про кількісний склад Арбітражного суду, призначеного позивачем арбітра, вказавши його ім’я та прізвище, представити докази про сплату арбітражного збору.
5.6. Якщо позивач протягом 30 днів після одержання повідомлення не надішле заяву про кількісний склад Арбітражного суду і не вкаже ім’я та прізвище призначеного ним арбітра, згідно з п.3 ст.11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, арбітра за позивача призначає Президент Торгово-промислової палати України.
Невиконання позивачем вимоги про представлення доказів про сплату арбітражного збору в 30-денний строк після одержання повідомлення є підставою для припинення арбітражного розгляду.
5.7. Якщо очевидно, що Арбітражний суд не компетентний розглядати справу, він відмовляє у прийнятті позовної заяви і повертає її позивачу протягом 10 днів.
5.8. Після одержання належно оформленої позовної заяви відповідальний секретар Арбітражного суду протягом 10 днів повідомляє про це відповідача і надсилає йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також Регламент і Рекомендаційний список арбітрів.
5.9. Одночасно відповідальний секретар пропонує відповідачу у 30-денний строк з моменту отримання ним позовних матеріалів надіслати до Арбітражного суду свої письмові пояснення (відзив на позовну заяву) і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, заяву про залік або зустрічні вимоги, якщо такі є, з відповідним обгрунтуванням, якщо тільки сторони не домовились про інше щодо необхідних реквізитів відзиву, а також відповідно до ст. 3 Регламенту повідомити Арбітражному суду ім’я та прізвище призначеного відповідачем арбітра.
На прохання відповідача згаданий строк для подання додаткових документів може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
Якщо відповідач не призначить в 30-денний строк з моменту одержання позовних матеріалів арбітра, то арбітра за відповідача згідно з п. 3 ст. 11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” призначає Президент Торгово-промислової палати України.
5.10. До зустрічного позову, який повинен бути взаємопов’язаний з первісним, пред’являються ті ж вимоги, що й до первісного позову.
5.11. Якщо сторони не домовились про інше, в процесі арбітражного розгляду будь-яка із сторін може змінити чи доповнити свої позовні вимоги або заперечення проти позову, якщо тільки Арбітражний суд не визнає недоцільними такі зміни чи доповнення з врахуванням затримки вирішення спору.
Вищезгадане в рівній мірі застосовується відносно права сторони заявити вимоги про залік або подати зустрічні вимоги.
в) Підготовка арбітражного розгляду справи
6.1. Попередню підготовку справи до розгляду здійснює відповідальний секретар відповідно до ст. 4, 5 цього Регламенту.
6.2. Склад Арбітражного суду перевіряє стан підготовки справи до розгляду і, якщо визнає за необхідне, вживає додаткових заходів по підготовці справи, зокрема, вимагає від сторін письмові пояснення, докази та інші додаткові документи.
6.3. Про час і місце проведення засідання Арбітражного суду і його персональний склад сторони сповіщаються відповідальним секретарем за 30 днів до моменту проведення такого засідання.
Цей строк за угодою сторін може бути скорочено або продовжено.
г) Розгляд справи
7.1. За умови дотримання будь-якої іншої угоди сторін склад Арбітражного суду приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для подання доказів або для усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на основі документів та інших матеріалів. Проте, крім того випадку, коли сторони домовились не проводити усного слухання, Арбітражний суд повинен провести таке слухання на відповідній стадії розгляду, якщо про це просить будь-яка із сторін.
7.2. Сторонам заздалегідь має бути направлене повідомлення про будь-яке засідання складу Арбітражного суду, що проводиться з метою огляду товарів, іншого майна чи документів.
7.3. Всі заяви, документи та інша інформація, подані однією із сторін складу Арбітражного суду, повинні бути передані іншій стороні. Сторонам повинні також передаватись висновки експертів чи інші документи та докази, на яких може грунтуватися рішення складу Арбітражного суду.
Сторони можуть вести свої справи в Арбітражному суді і брати участь в арбітражному розгляді як безпосередньо, так і через належним чином уповноважених представників.
7.4. Якщо сторони не домовились про інше, у тих випадках, коли без посилання на поважні причини:
а) позивач не подає свою позовну заяву, як це вимагається згідно із ст. 5.2, 5.3 цього Регламенту — склад Арбітражного суду припиняє розгляд;
б) відповідач не подає своїх заперечень щодо позову відповідно до цього Регламенту — склад Арбітражного суду продовжує розгляд справи, не вважаючи таке неподання заперечень визнанням позову;
в) будь-яка сторона не з’являється на розгляд справи або не подає документальних доказів — склад Арбітражного суду може продовжити розгляд та винести рішення за наявними в справі матеріалами.
7.5. Арбітражний суд може відкласти розгляд справи:
а) у випадку необхідності витребувати нові докази;
б) у зв’язку з неявкою на засідання суду представника відповідача і відсутністю в справі підтвердження про вручення йому повідомлення про день арбітражного розгляду справи;
в) у випадку відхилення клопотання про відвід арбітра і звернення сторони, яка заявила таке клопотання до Президента Торгово-промислової палати України відповідно до ст. 3.11 цього Регламенту.
Розгляд справи може бути відкладено і за наявності інших обставин, що перешкоджають, на думку суду, вирішенню спору в даному засіданні.
Відкладаючи розгляд справи, Арбітражний суд виносить мотивовану ухвалу.
7.6. Якщо сторони не домовились про інше, Арбітражний суд:
а) може призначити одного чи кількох експертів для роз’яснення конкретних питань, які визначаються складом Арбітражного суду;
б) може зажадати від сторін надання експерту будь-якої інформації, що стосується справи, або пред’явлення до огляду чи надання можливості огляду будь-яких документів, товарів та іншого майна, що має відношення до справи.
7.7. В разі відсутності домовленості про інше, експерт, на прохання сторони, або якщо склад Арбітражного суду вважає це за необхідне, повинен після подання свого усного чи письмового висновку взяти участь у розгляді справи, де сторонам надасться можливість ставити йому запитання і представляти свідків-експертів для свідчення по спірних питаннях.
д) Винесення арбітражного рішення і припинення арбітражного розгляду справи
8.1. Арбітражний суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуватимуться до суті спору. Будь-яка вказівка на право або системи права тієї чи іншої держави, якщо в ній не висловлено іншого наміру, повинна тлумачитись як така, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
8.2. В разі відсутності будь-якої вказівки сторін Арбітражний суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає за необхідне застосувати.
8.3. Склад Арбітражного суду приймає рішення “по справедливості” або як “дружній посередник” лише в тому випадку, коли сторони прямо уповноважили його на це.
8.4. У всіх випадках склад Арбітражного суду приймає рішення згідно з умовами угоди, міжнародних конвенцій і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
8.5. Арбітражний розгляд завершується остаточним арбітражним рішенням чи постановою Арбітражного суду про припинення арбітражного розгляду.
8.6. При арбітражному розгляді справи колегіальним складом арбітрів будь-яке рішення Арбітражного суду, якщо сторони не домовились про інше, повинно бути винесено більшістю арбітрів. Проте питання процедури можуть вирішуватись головою складу Арбітражного суду, якщо його уповноважать на це сторони або всі члени Арбітражного суду.
8.7. Арбітражне рішення повинно бути винесено в письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів складу Арбітражного суду за умови зазначення причини відсутності інших підписів.
8.8. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені мотиви, на яких воно грунтується, висновок про задоволення чи відхилення позовних вимог, сума арбітражного збору і витрат в справі, їх розподіл між сторонами.
8.9. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені його дата та місце засідання Арбітражного суду. Згідно зі ст. 4 арбітражне рішення вважається винесеним у цьому місці.
8.10. Якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спірні питання, склад Арбітражного суду припиняє розгляд справи і, на прохання сторін, за умови відсутності заперечень з його боку, фіксує це врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах.
8.11. Арбітражне рішення на узгоджених умовах має бути винесено згідно з пп. 6–9 ст. 8 Регламенту і повинно містити вказівку на те, що воно є арбітражним рішенням. Таке рішення має ту ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору.
8.12. Склад арбітражного суду виносить постанову про припинення арбітражного розгляду у випадках, коли:
а) позивач відмовляється від своїх вимог, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду справи і Арбітражний суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору;
б) сторони домовляються про припинення розгляду;
в) склад Арбітражного суду визнає, що продовження розгляду стало з якихось причин непотрібним чи неможливим, в тому числі, коли позивач порушив порядок сплати внесення арбітражного збору.
8.13. Прийняте рішення по суті спору або постанова про припинення провадження у справі оголошується в арбітражному засіданні після закінчення розгляду справи. Склад Арбітражного суду має право оголосити тільки резолютивну частину рішення.
У зв’язку з особливою складністю справи рішення по ній може бути прийняте протягом 5 днів, про що оголошується в засіданні.
8.14. Протягом 10 днів з моменту прийняття рішення сторонам надсилається у письмовій формі мотивоване рішення, підписане арбітрами у відповідності з пунктом 7 цієї статті. Голова Арбітражного суду має право у виняткових випадках, в разі необхідності, продовжити цей строк, але не більш як на 10 днів.
8.15. Дія повноважень складу Арбітражного суду припиняється одночасно з завершенням арбітражного розгляду справи, без шкоди, проте для положень ст. 8.16–8.18 цього Регламенту.
8.16. Протягом 30 днів після одержання рішення, якщо сторони не домовились про інший строк:
а) будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може просити склад Арбітражного суду в справі про виправлення будь-якої допущеної помилки в підрахунках, описки, друкарської помилки чи іншої помилки аналогічного характеру;
б) за наявності відповідної домовленості між сторонами будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може просити склад Арбітражного суду дати роз’яснення якого-небудь конкретного пункту або частини арбітражного рішення.
Склад Арбітражного суду, якщо він визнає прохання виправданим, має внести відповідні виправлення або дати роз’яснення протягом 30 днів після одержання відповідного прохання. Таке роз’яснення стає складовою частиною арбітражного рішення.
8.17. Склад Арбітражного суду за своєю ініціативою протягом 30 днів, рахуючи від дати винесення арбітражною рішення, може виправити будь-які помилки, зазначені в пункті 16(а) цієї статті.
8.18. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом 30 днів після одержання арбітражного рішення просити склад Арбітражного суду винести додаткове рішення стосовно вимог, які були заявлені в ході арбітражного розгляду справи, але не були відображені в арбітражному рішенні. Якщо склад Арбітражного суду визнає прохання обгрунтованим, він повинен протягом 60 днів після одержання прохання винести додаткове рішення.
8.19. Положення статті 8 повинні застосовуватись стосовно виправлення, роз’яснення арбітражного рішення або щодо додаткового рішення.

 

V. Оспорювання арбітражного рішення


9.1. Оспорювання арбітражного рішення може бути здійснено лише шляхом подання клопотання про відміну згідно з пп. 2.3 ст. 9 цього Регламенту.
9.2. Арбітражне рішення згідно з п. 2 ст. 6 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” може бути відмінено Київським міським судом лише у випадку, якщо:
1) сторона, яка заявляє клопотання про відміну, надасть докази того, що:
– одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній в ст. 1.2 Регламенту, була якоюсь мірою недієздатною, або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки — за законом України; або
– їй не було належним чином повідомлено про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
– рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови чи містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, може бути відмінена лише та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
– склад Арбітражного суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” чи не відповідали йому в разі відсутності угоди сторін;
2) суд визначить, що:
– об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України;
– арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
9.3. Клопотання про відміну не може бути заявлено після закінчення 3 місяців, рахуючи з дня одержання стороною, яка його заявляє, арбітражного рішення, а в разі, якщо прохання було подане згідно з ст. 8.16–8.18 цього Регламенту, з дня винесення Арбітражним судом рішення з цього прохання.

 

VI. Визнання і приведення до виконання арбітражного рішення


10.1. Рішення Арбітражного суду є остаточним. Воно виконується сторонами добровільно в установлений Арбітражним судом строк.
Якщо строк виконання рішення не встановлено, воно підлягає негайному виконанню.
10.2. Арбітражне рішення визнається обов’язковим і в разі відмови від його добровільного виконання приводиться до виконання в примусовому порядку в залежності від місця знаходження боржника.
Якщо боржник знаходиться в Україні, рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України за письмовим клопотанням заявника приводиться до виконання згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж” і цивільним процесуальним законодавством України шляхом звернення до компетентного суду за місцем знаходження боржника.
Якщо боржник знаходиться за межами України, письмове клопотання заявник надсилає компетентному суду країни знаходження боржника і згідно з ст. ІІІ Нью-Йоркської конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (1958 р.) або міждержавним договором, державний суд договірної країни визнає і приводить до виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду згідно з процесуальним законодавством країни, де порушено клопотання про визнання та приведення до виконання цих рішень.
10.3. В компетентний державний суд сторона, яка спирається на арбітражне рішення і порушує клопотання про його визнання і приведення до виконання, повинна подати належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення чи належним чином засвідчену його копію, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в ст.1.2 Регламенту, або належним чином засвідченої її копії. Якщо клопотання, арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення до виконання даного рішення, сторона, яка порушує клопотання, повинна подати також належним чином засвідчений переклад цих документів на цю мову в двох примірниках. Переклад засвідчується офіційним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.

 

Додаток до Регламенту Міжнародного
комерційного арбітражного суду
при Торгово-промисловій палаті України
із змінами і доповненнями, внесеними
рішенням Президії ТПП України
від 18 квітня 1995 р., протокол № 115(4)

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО АРБІТРАЖНІ ЗБОРИ І ВИТРАТИ

 

І. Визначення термінів


1. Арбітражний збір — це збір, який справляється по кожній прийнятій до розгляду в Арбітражному суді справі для покриття загальних витрат, що пов’язані з діяльністю Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України.
Арбітражний збір включає в себе арбітражний гонорар (гонорар арбітрів) за розгляд і вирішення економічного спору й адміністративний збір для покриття витрат на утримання Арбітражного суду (винагороди юридичних і технічних співробітників, витрати на їх відрядження, технічне обслуговування, встановлені державою збори та податки та інше).
2. Витрати арбітражного провадження — це спеціальні витрати, які виникають у зв’язку з арбітражним розглядом окремих справ (витрати на проведення експертизи та переклади: суми, що мають бути виплачені експертам, перекладачам та свідкам; витрати на відрядження по розгляду справи та інші).
3. Витрати сторін — це витрати, які несе кожна сторона окремо у зв’язку із захистом своїх інтересів через представників перед Арбітражним судом, їх відрядження, гонорари адвокатів та інше.

 

II. Арбітражний збір

1. Арбітражний збір сплачується у валюті, в якій виражена ціна позову, чи у вільно конвертованій валюті, а стороною, що знаходиться на території України, може також сплачуватись валютою, яка має офіційний обіг в Україні, в перерахунку на долари США за курсом купівлі Національним банком України іноземної валюти, що надходить у вільний продаж, на момент сплати арбітражного збору.
Якщо позовні умови пред’являються в різних валютах, Арбітражний суд визначає єдину валюту збору.
2. Арбітражний збір обчислюється в залежності від ціни позову відповідно до наступної таблиці:

Сума позову, в дол. США

Арбітражний збір, в дол. США

до 50000

6% від суми позову, але не менше 600

від 50001 до 100000

3000 + 4 % від суми позову понад 50000

від 10000 до 200000

5000 + 3 % від суми позову понад 100000

від 200001 до 500000

8000 + 2 % від суми позову понад 200000

від 500001 до 1000000

14000 + 1 % від суми позову понад 500000

від 1000001 до 5000000

19000 + 0,5 % від суми позову понад 1000000

понад 5000001

39000 + 0,3 % від суми позову понад 5000000

Наведений вище розмір суми арбітражного збору сплачується у випадках, коли справу Арбітражний суд розглядає колегіально в складі трьох арбітрів. В тих випадках, коли справа розглядається одноособово одним арбітром, сума арбітражного збору зменшується на 30 %.
Якщо сторонами не вирішено питання про кількісний склад арбітрів, які розглядатимуть справу, позивач сплачує арбітражний збір авансом з рахунку розгляду справи трьома арбітрами.
В цьому випадку, якщо сторони дійдуть згоди про розгляд справи одним арбітром, арбітражний збір, сплачений позивачем для решти (двох) арбітрів, за постановою голови Арбітражного суду повертається позивачу.
3. Для встановлення розміру арбітражного збору по кожній справі сума позову перераховується в долари США за курсом, що існує в країні, де валюта позову є законним платіжним засобом, на дату сплати збору. Цей же курс використовується при перерахунку одержаного розміру арбітражного збору в валюті, якщо вноситься арбітражний збір.
4. Арбітражний збір вважається сплаченим в день, коли сума збору надійшла на рахунок Торгово-промислової палати України № 260020128332 в Укрек-сімбанку, м. Київ МФО 322313. При сплаті збору вільно конвертованою валютою — валютний рахунок № 260020128332/840 в цьому ж банку.
Витрати по банківських переказах сум арбітражних зборів і витрат, що сплачуються Арбітражному суду, покладаються на сторону, яка здійснює відповідальний платіж.
5. При поданні позовної заяви позивач повинен сплатити в арбітражний суд на вищезгаданий рахунок Торгово-промислової палати України реєстраційний збір у розмірі відповідно 200 доларів США. Цей збір є безповоротним. Він зараховується в покриття арбітражного збору. Остання частина арбітражного збору підлягає сплаті позивачем не пізніше 30 днів після одержання ним відповідного повідомлення Арбітражного суду про розмір збору, що підлягає оплаті.
До надходження арбітражного збору в розмірі, що вказаний в повідомленні, на рахунок Торгово-промислової палати України справа в Арбітражному суді залишається без руху.
6. Якщо провадження у справі припиняється постановою голови Арбітражного суду відповідно до статей 5.4 і 5.6 Регламенту, з позивача стягується 10 % суми арбітражного збору.

 

III. Зменшення розміру і часткове повернення арбітражного збору


1. Якщо позивач відзиває позов до направлення повістки про призначення слухання справи, Арбітражний суд повертає йому 75 % суми арбітражного збору за відрахуванням реєстраційного збору.
2. Якщо позивач відізвав позов після направлення повістки, але до дня першого слухання справи, зокрема через те, що сторони врегулювали спір мирним шляхом, а рівно і в тих випадках, коли Арбітражний суд отримує заяву до вказаного дня про те, що сторони відмовляються від розгляду справи в Арбітражному суді, позивачу повертається 50 % арбітражного збору за відрахуванням реєстраційного збору.
3. Якщо завдяки обставинам, що вказані в пункті 2 цього розділу, провадження у справі припиняється під час першого засідання без винесення рішення по суті спору, позивачу повертається 25 % арбітражного збору за відрахуванням реєстраційного збору.
4. У випадках, передбачених пунктами 1, 2 і 3, вказівка про часткове повернення арбітражного збору повинна міститись в рішенні, постанові про припинення провадження у справі. У випадку, коли провадження по справі припиняється до утворення складу Арбітражного суду, постанова про повернення збору приймається головою Арбітражного суду.

 

IV. Арбітражний збір при зустрічному позові


1. До зустрічного позову застосовуються такі ж правила, як і до первісного позову.

 

V. Розподіл арбітражного збору


1. Арбітражний збір покладається на сторону, проти якої було винесене рішення, за виключенням випадків, коли діють інші правила.
2. Якщо позов був задоволений частково, арбітражний збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог і на позивача — пропорційно до тієї частини позовних вимог, в якій йому було відмовлено.
3. Сторони можуть домовитись між собою про інший, ніж передбачено пунктами 1 і 2, розподіл арбітражного збору.

 

VI. Витрати арбітражного провадження


1. Витрати арбітражного провадження сплачуються сторонами таким чином:
Якщо сторони домовились про розгляд справи не українською або російською мовою, витрати на послуги перекладача для арбітражного провадження вони несуть солідарно.
Якщо на прохання однієї з сторін при провадженні у справі здійснюється переклад пояснень та вказівок складу Арбітражного суду на іншу, ніж українська або російська мову, витрати по перекладу сплачуються вказаною стороною.
Таке ж правило діє і щодо перекладу рішень Арбітражного суду, а також випадків, зазначених у статті 4.7–4.8 Регламенту Арбітражного суду.
2. У випадку участі в розгляді призначеного стороною арбітра, який має постійне місцеперебування поза місцем провадження засідань Арбітражного суду, ця сторона повинна внести аванс на оплату витрат по його участі в арбітражному розгляді (по переїзду, проживанню і т. ін.). В разі призначення такого арбітра Президентом Торгово-промислової палати України або призначення його головуючим складом Арбітражного суду, вказаний аванс повинна внести в рівних частках кожна із сторін, а при невнесенні відповідачем відповідного авансу в установлений строк сплата такого авансу покладається на позивача.
3. Арбітражний суд може зобов’язати позивача внести аванс для покриття витрат по виконанню дій, що необхідні для провадження у справі. Арбітражний суд також може зобов’язати сторону, що заявила про необхідність виконати будь-яку дію, пов’язану з провадженням у справі, сплатити аванс, якщо Арбітражний суд визнає обгрунтованість такої заяви.
4. Витрати арбітражного провадження обчислюються в тій валюті, в якій вони понесені. День оплати витрат і сплати авансу на витрати визначається за правилами пункту 4 розділу ІІ.

 

VII. Витрати сторін


1. Кожна із сторін має сплачувати свої виграти, що вказані в пункті 3 розділу І.
Витрати, понесені стороною, на користь якої було винесено рішення, у зв’язку із захистом своїх інтересів перед Арбітражним судом (витрати на відрядження сторін, гонорари адвокатів тощо) можуть бути покладені на протилежну сторону в тій мірі, в якій Арбітражний суд визнає їх обгрунтованими і розумними.
2. Як виняток із правил, встановлених у розділах V-VІІ, Арбітражний суд може стягнути на користь однієї із сторін з другої сторони зайві витрати, що були понесені першою внаслідок недоцільних або несумлінних дій другої сторони. Під такими діями маються на увазі, зокрема, дії, що призвели до невиправданої обставинами справи затримки процесу.

 


 

 

18.2.3. Регламент Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України


Наведемо текст регламенту Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

 

РЕГЛАМЕНТ МОРСЬКОЇ АРБІТРАЖНОЇ КОМІСІЇ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ

 

Затверджено рішенням Президії
Торгово-промислової палати України
від 25 серпня 1994 р., протокол № 107(2)


Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24 лютого 1994 року Положенням про Морську арбітражну комісію при ТПП України і цим Регламентом.

 

І. Компетенція морської арбітражної комісії


1.1. Морська арбітражна комісія вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, що випливають з відносин:
1) щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (ріка—море);
2) щодо морського буксирування суден та інших плавучих засобів;
3) щодо морського страхування і перестрахування;
4) пов’язаних з купівлею-продажем, заставою та ремонтом морських суден та інших плавучих засобів;
5) з лоцманської та льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських суден, а також суден внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції пов’язані з плаванням таких суден морськими шляхами;
6) пов’язаних з використанням суден для здійснення наукових досліджень, видобування корисних копалин, гідротехнічних та інших робіт;
7) щодо рятування морських суден або морським судном судна внутрішнього плавання, а також щодо рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;
8) пов’язаних з підніманням затонулих у морі суден та іншого майна;
9) пов’язаних із зіткненням морських суден, морського судна і судна внутрішнього плавання, суден внутрішнього плавання у морських водах, а також із заподіянням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об’єктам;
10) зв’язаних із заподіянням пошкоджень рибальським сітям і іншим знаряддям ловлення, а також з іншим заподіянням шкоди під час здійснення морського рибного промислу.
Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв’язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних в цій статті, а також спори, зв’язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.
1.2. Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори при наявності письмової угоди (домовленості) між сторонами про передачу їй всіх або певних спорів, які виникають чи можуть виникнути між сторонами у зв’язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі або у вигляді окремої угоди.
1.3. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телефаксу, телеграфу або з використанням інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, а також шляхом обміну позовною заявою і відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність арбітражної угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в договорі на документ, який містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, якщо договір укладено в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане арбітражне застереження частиною договору
1.4. Арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення Морською арбітражною комісією рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
1.5. Морська арбітражна комісія приймає до розгляду спори, віднесені до її компетенції міжнародними договорами та угодами.
1.6. Питання про компетенцію Морської арбітражної комісії в кожній конкретній справі вирішує голова Морської арбітражної комісії.
1.7. Заява про відсутність у Морської арбітражної комісії компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що Морська арбітражна комісія перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж, як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлено в ході арбітражного розгляду. Морська арбітражна комісія може в будь-якому з цих випадків прийняти заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою.
1.8. Морська арбітражна комісія може винести постанову щодо заяви, зазначеної в статті 1.7 цього Регламенту, або як з питання попереднього характеру, або в рішенні щодо суті спору. Якщо Морська арбітражна комісія винесе постанову як з питання попереднього характеру, що вона має компетенцію, будь-яка сторона може протягом 30 днів після одержання цієї постанови оспорити її шляхом звернення з клопотанням про її відміну до Київського міського суду, рішення якого з цього питання не підлягає оскарженню; поки таке прохання чекає на своє вирішення, Морська арбітражна комісія може продовжити розгляд та прийняти арбітражне рішення.
1.9. Якщо сторони не домовились про інше, Морська арбітражна комісія може на прохання будь-якої сторони розпорядитися про вжиття якою-небудь стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які вона вважає необхідними. Морська арбітражна комісія може зажадати від будь-якої сторони надати належне забезпечення у зв’язку з такими заходами.
Звернення сторони до державного суду до або під час арбітражного розгляду з проханням про вжиття забезпечувальних заходів та винесення судом постанови про вжиття таких заходів не є несумісним з арбітражною угодою.

 

ІI. Організація морської арбітражної комісії


2.1. Морська арбітражна комісія складається з голови, двох його заступників, арбітрів та відповідального секретаря.
2.2. Морська арбітражна комісія має Президію, членами якої є голова Морської арбітражної комісії та його заступники.
Голова Морської арбітражної комісії є одночасно й головою Президії.
Два члени Президії утворюють кворум. Рішення Президії приймається більшістю голосів. При рівній кількості голосів голос голови Президії є вирішальним.
2.3. Голова Морської арбітражної комісії та його заступники призначаються Президією Торгово-промислової палати України строком на 4 роки. Голова Морської арбітражної комісії організує діяльність комісії, виконує функції, які передбачені цим Регламентом, представляє Морську арбітражну комісію в її стосунках в Україні і за кордоном.
В період відсутності голови Морської арбітражної комісії його функції виконує за призначенням голови Морської арбітражної комісії один із його заступників.
Функції заступників голови Морської арбітражної комісії визначаються головою Морської арбітражної комісії.
2.4. Арбітрами можуть бути особи, призначені сторонами за умови дотримання цього Регламенту, або особи, призначені Президентом Торгово-промислової палати України.
Президія Торгово-промислової палати України затверджує Рекомендаційний список арбітрів, до якого можуть бути включені як громадяни України, так і громадяни інших держав та особи без громадянства.
В списку вказується ім’я та прізвище арбітра, його громадянство та постійне місце проживання, освіта, спеціальність, вчений ступінь (звання), посада та інші відомості за рішенням Президії Морської арбітражної комісії.
2.5. Арбітри незалежні, об’єктивні і неупереджені при виконанні своїх обов’язків. Вони не можуть бути представниками сторін.
2.6. Відповідальний секретар Морської арбітражної комісії призначається Президентом Торгово-промислової палати України за поданням Президії Морської арбітражної комісії.
Відповідальний секретар організує діловодство і виконує інші передбачені Регламентом функції.
2.7. Арбітри, Президія та відповідальний секретар Морської арбітражної комісії зобов’язані дотримуватись конфіденційності щодо спорів, які розглядаються в Морській арбітражній комісії.
2.8. Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України має печатку із своїм найменуванням українською та англійською мовами із зображенням якоря та терезів правосуддя.

 

III. Склад морської арбітражної комісії, який розглядає справу


3.1. Сторони можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів, в тому числі одного. Якщо немає згоди сторін про кількість арбітрів, призначаються три арбітри. Арбітр чи арбітри, які розглядають справу, незалежно від їх кількості іменуються під час розгляду справи складом Морської арбітражної комісії.
3.2. Жодна особа не може бути позбавлена права виступати арбітром через її громадянство, якщо сторони не домовились про інше.
3.3. Сторони можуть за власним розсудом узгодити процедуру призначення арбітра чи арбітрів за умови дотримання положень цього Регламенту.
У разі відсутності такої угоди:
– при арбітражі з трьома арбітрами кожна сторона призначає одного арбітра і двоє призначених таким чином арбітрів призначають третього арбітра — голову складу Морської арбітражної комісії в даній справі; якщо сторона не призначить арбітра протягом 30 днів після одержання повідомлення про це Морської арбітражної комісії або якщо два арбітри протягом 30 днів з моменту їх призначення не домовляться про призначення третього арбітра, арбітр згідно з п. 3 ст. 11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” призначається Президентом Торгово-промислової палати України;
– при арбітражі з одноособовим арбітром, якщо сторони не домовились про призначення арбітра, арбітр згідно з п. 3 ст. 11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” призначається Президентом Торгово-промислової палати України.
3.4. Якщо під час процедури призначення, узгодженої сторонами:
– одна із сторін не дотримується цієї процедури; або
– сторони або два арбітри не можуть досягти згоди згідно з такою процедурою; або
– третя особа, включаючи установу, не виконує яку-небудь функцію, покладену на неї згідно з такою процедурою, будь-яка сторона може просити Президента Торгово-промислової палати України вжити необхідних заходів, якщо тільки угода про процедуру призначення не передбачає інших способів забезпечення призначення.
3.5. При призначенні арбітра Президентом Торгово-промислової палати України враховуються будь-які вимоги, що ставляться до кваліфікації арбітра угодою сторін, і такі міркування, які можуть забезпечити призначення незалежного і неупередженого арбітра, а в разі призначення одноособового арбітра чи голови складу Морської арбітражної комісії береться також до уваги бажаність призначення арбітром особи іншого громадянства, ніж громадянство, до якого належать сторони.
3.6. Постанови Президента Торгово-промислової палати України, що приймаються згідно з ст. 3.3, 3.5 цього Регламенту, оскарженню не підлягають.
3.7. В разі звернення до будь-якої особи у зв’язку з її можливим призначенням в якості арбітра ця особа повинна повідомити про будь-які обставини, які можуть викликати обгрунтовані сумніви щодо її неупередженості або незалежності. Арбітр з моменту його призначення і протягом всього арбітражного розгляду повинен без зволікання сповістити сторонам про такі обставини, якщо він не сповістив їм про ці обставини раніше.
3.8. Відвід арбітру може бути заявлено тільки в тому разі, якщо існують обставини, що викликають обгрунтовані сумніви щодо його неупередженості або незалежності, або якщо він не володіє кваліфікацією, обумовленою угодою сторін. Сторона може заявити відвід арбітру, якого вона призначила або у призначенні якого вона брала участь, лише з причин, які стали їй відомі після його призначення.
3.9. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру відводу арбітра за умови додержання положень пунктів 10 та 11 цієї статті.
3.10. В разі відсутності такої домовленості сторона, яка вирішила заявити відвід арбітру, повинна протягом 15 днів після того, як їй стало відомо про склад Морської арбітражної комісії чи про будь-які обставини, зазначені в ст. 3.8 цього Регламенту, в письмовій формі повідомити Морську арбітражну комісію шляхом направлення їй мотивованої заяви.
Якщо арбітр, якому заявлено відвід, сам не відмовиться від участі в розгляді справи або інша сторона не дає згоди на відвід арбітра, питання про відвід вирішується Президією Морської арбітражної комісії.
3.11. Якщо заяву про відвід при застосуванні будь-якої процедури, узгодженої сторонами, або процедури, передбаченої ст. 3.10 цього Регламенту, не задоволено, сторона, яка заявляє відвід, може протягом 30 днів після одержання повідомлення про рішення, яким відхилено відвід, просити Президента Торгово-промислової палати України прийняти постанову про відвід, яка не підлягає оскарженню. Доки прохання сторони чекає свого вирішення, Морська арбітражна комісія, включаючи арбітра, якому заявлено відвід, може продовжити арбітражний розгляд і винести арбітражне рішення.
3.12. У разі коли арбітр юридично чи фактично виявляється нездатним виконувати свої функції або невиправдано довго не виконує їх з інших причин, його мандат припиняє дію, якщо арбітр бере самовідвід або сторони домовляються про припинення мандата.
В інших випадках, якщо зберігаються розбіжності щодо будь-якої із цих підстав, будь-яка сторона може звернутися до Президента Торгово-промислової палати з проханням вирішити питання про припинення дії мандата, постанова якого не підлягає оскарженню.
3.13. Самовідвід арбітра або згода сторони на припинення його мандата згідно з ст. 3.10 або ст. 3.12 цього Регламенту не означає визнання будь-якої із підстав, зазначених в ст. 3.10 чи 3.12 цього Регламенту.
3.14. Якщо мандат арбітра припиняє дію на підставі ст. 3.10 чи 3.12 цього Регламенту, або внаслідок самовідводу арбітра з будь-якої іншої причини, або внаслідок відміни його мандата угодою сторін, а також в будь-якому іншому випадку припинення дії мандата арбітра, новий арбітр призначається згідно з правилами, які були застосовані при призначенні арбітра, якого замінюють.

 

IV. Арбітражне провадження


а) Загальні положення
4.1. До сторін має бути рівне ставлення і кожній стороні повинні бути надані всі можливості для викладення своєї позиції.
4.2. За умови дотримання положень Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” сторони можуть на свій розсуд домовитися про процедуру розгляду справи Морською арбітражною комісією.
В разі відсутності такої угоди Морська арбітражна комісія може з дотриманням положень Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” вести арбітражний розгляд таким чином, який вона вважає за належний. Повноваження, надані Морській арбітражній комісії, включають повноваження на визначення допустимості та належності будь-якого доказу.
4.3. Місцезнаходженням Морської арбітражної комісії і місцем проведення її засідань по розгляду справ є місто Київ.
4.4. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. В разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається Морською арбітражною комісією з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
4.5. Незважаючи на положення п. 4 цієї статті, Морська арбітражна комісія може, якщо сторони не домовились про інше, зібратися в іншому місці, яке вона вважає належним для проведення консультацій між арбітрами, заслуховування свідків, експертів чи представників сторін або для огляду товарів, іншого майна чи документів.
4.6. Арбітражний розгляд ведеться українською чи російською мовою.
4.7. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про мову чи мови, які використовуватимуться під час арбітражного розгляду.
В разі відсутності такої домовленості Морська арбітражна комісія визначає мову чи мови, які використовуватимуться під час розгляду. Така домовленість або визначення, якщо в них не застережено інше, стосуються будь-якої письмової заяви сторони, будь-якого слухання справи та будь-якого арбітражного рішення, постанови чи іншого повідомлення Морської арбітражної комісії.
4.8. Морська арбітражна комісія може дати розпорядження про те, щоб будь-які заяви та документальні докази супроводжувались перекладом на мову або мови, про які домовились сторони, або які визначені Морською арбітражною комісією.
4.9. Строк арбітражного розгляду справи не повинен перевищувати 6 місяців з дня одержання Морською арбітражною комісією належно оформленого позову і суми арбітражного збору.
Президія за мотивованим зверненням складу Морської арбітражної комісії чи однієї із сторін має право продовжити цей строк.
4.10. Усі документи, що стосуються арбітражного розгляду, повинні бути подані сторонами у такій кількості примірників, щоб кожна з них мала по одному примірнику, а Морська арбітражна комісія — не менше одного примірника.
4.11. Секретаріат Морської арбітражної комісії забезпечує своєчасне направлення сторонам усіх документів у справі. Вони направляються за адресою, вказаною сторонами.
4.12. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яке письмове повідомлення вважається одержаним, якщо воно доставлено адресату особисто або на його комерційне підприємство, за його постійним місцепроживанням чи поштовою адресою; якщо останні не можуть бути встановлені шляхом розумного наведення довідок, письмове повідомлення вважається одержаним, якщо воно надіслано за останнім відомим місцезнаходженням комерційного підприємства, постійним місцепроживанням чи поштовою адресою адресата рекомендованим листом або будь-яким іншим шляхом, що передбачає реєстрацію спроби доставки цього повідомлення.
Повідомлення вважається одержаним в день такої доставки.
4.13. Позовна заява, відзив на позов, повістка, арбітражне рішення, постанова та ухвала направляються стороні лише рекомендованим листом або вручаються особисто під розписку.
Всі інші документи і повідомлення можуть бути направлені звичайним листом, по телефаксу, телеграфу.
4.14. Порядок обчислення арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів і інших витрат Морської арбітражної комісії затверджує Торгово-промислова палата України.
4.15. Визначення та розподіл арбітражного збору та відшкодування витрат Морської арбітражної комісії здійснюються відповідно до Положення про арбітражні збори і витрати, яке є складовою частиною цього Регламенту (додаток).
4.16. Порушення порядку та строку сплати арбітражного збору і відшкодування витрат Морської арбітражної комісії може призвести до зупинення або припинення арбітражного розгляду.
Постанова про зупинення або припинення арбітражного розгляду у справі у таких випадках виноситься головою Президії Морської арбітражної комісії.
б) Порушення арбітражного провадження у справі
5.1. Провадження у справі порушується поданням належно оформленої позовної заяви до Морської арбітражної комісії.
Днем подання позову до Морської арбітражної комісії вважається день його вручення Морській арбітражній комісії, а в разі відправлення поштою — дата штемпеля на конверті поштового відомства місця відправлення.
5.2. Позовна заява повинна містити:
– найменування Морської арбітражної комісії;
– найменування сторін та їхні поштові адреси;
– зазначення ціни позову;
– вимоги позивача;
– обгрунтування компетенції Морської арбітражної комісії;
– виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
– зазначення доказів, що підтверджують позов;
– обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
– законодавство, на підставі якого подається позов;
– перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;
– підпис позивача, якщо тільки сторони не домовилися про інше щодо необхідних реквізитів заяви.
5.3. До позовної заяви додаються:
– копії позовної заяви і доданих до неї документів для відповідача;
– документи, які підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги;
– докази сплати реєстраційного збору.
Сторони можуть послатися на документи чи інші обставини, які вони подадуть надалі.
5.4. Одержавши позовну заяву, відповідальний секретар надсилає позивачу Регламент, Рекомендаційний список арбітрів та повідомляє суму арбітражного збору, який позивач має сплатити на рахунок Торгово-промислової палати України.
Якщо позов подано без додержання вимог, передбачених п. 2 і 3 цієї статті, відповідальний секретар Морської арбітражної комісії пропонує позивачу усунути виявлені недоліки протягом 30 днів з моменту одержання пропозиції.
До усунення недоліків справа залишається без руху, а при невиконанні пропозиції арбітражний розгляд припиняється.
5.5. Одночасно відповідальний секретар повідомляє позивача про необхідність відповідно до ст. 3 Регламенту надіслати заяву про кількісний склад Морської арбітражної комісії, призначеного позивачем арбітра, вказавши його ім’я та прізвище, представити докази про сплату арбітражного збору.
5.6. Якщо позивач протягом 30 днів після одержання повідомлення не надішле заяву про кількісний склад Морської арбітражної комісії і не вкаже ім’я та прізвище призначеного ним арбітра, згідно з п. 3 ст. 11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” арбітра за позивача призначає Президент Торгово-промислової палати.
Невиконання позивачем вимоги про представлення доказів про сплату арбітражного збору в 30-денний строк після одержання повідомлення є підставою для припинення арбітражного розгляду.
5.7. Якщо очевидно, що Морська арбітражна комісія не компетентна розглядати справу, вона відмовляє у прийнятті позовної заяви і повертає її позивачу протягом 10 днів.
5.8. Після одержання належно оформленої позовної заяви відповідальний секретар Морської арбітражної комісії протягом десяти днів повідомляє про це відповідача і надсилає йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також Регламент і Рекомендаційний список арбітрів.
5.9. Одночасно відповідальний секретар пропонує відповідачу у 30-денний строк з моменту отримання ним позовних матеріалів надіслати до Морської арбітражної комісії свої письмові пояснення (відзив на позовну заяву) і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, заяву про залік або зустрічні вимоги, якщо такі є, з відповідними обгрунтуваннями, якщо тільки сторони не домовились про інше щодо необхідних реквізитів відзиву, а також відповідно до ст.3 Регламенту повідомити Морській арбітражній комісії ім’я та прізвище призначеного відповідачем арбітра.
На прохання відповідача згаданий строк для подання додаткових документів може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
Якщо відповідач не призначить в 30-денний строк з моменту одержання позовних матеріалів арбітра, то арбітра за відповідача згідно з п. 3 ст. 11 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” призначає Президент Торгово-промислової палати України.
5.10. До зустрічного позову, який повинен бути взаємопов’язаний з первісним, пред’являються ті ж вимоги, що й до первісного позову.
5.11. Якщо сторони не домовились про інше, в процесі арбітражного розгляду будь-яка із сторін може змінити чи доповнити свої позовні вимоги або заперечення проти позову, якщо тільки Морська арбітражна комісія не визнає недоцільними такі зміни чи доповнення з врахуванням затримки вирішення спору.
Вищезгадане в рівній мірі застосовується відносно права сторони заявити вимоги про залік або подати зустрічні вимоги.
в) Підготовка арбітражного розгляду справи
6.1. Попередню підготовку справи до розгляду здійснює відповідальний секретар відповідно до ст. 4, 5 цього Регламенту.
6.2. Склад Морської арбітражної комісії перевіряє стан підготовки справи до розгляду і, якщо визнає за необхідне, вживає додаткових заходів по підготовці справи, зокрема вимагає від сторін письмові пояснення, докази та інші додаткові документи.
6.3. Про час і місце проведення засідання і його персональний склад сторони сповіщаються відповідальним секретарем за 30 днів до моменту проведення такого засідання.
Цей строк за угодою сторін може бути скорочено або продовжено.
г) Розгляд справи
7.1. За умови дотримання будь-якої іншої угоди сторін склад Морської арбітражної комісії приймає рішення про те, чи проводити усне слухання справи для подання доказів або для усних дебатів, чи здійснювати розгляд тільки на основі документів та інших матеріалів. Проте, крім того випадку, коли сторони домовились не проводити усного слухання, Морська арбітражна комісія повинна провести таке слухання на відповідній стадії розгляду, якщо про це просить будь-яка із сторін.
7.2. Сторонам заздалегідь має бути направлене повідомлення про будь-яке засідання складу Морської арбітражної комісії, що проводиться з метою огляду товарів, іншого майна чи документів.
7.3. Всі заяви, документи чи інша інформація, подані однією із сторін складу Морської арбітражної комісії, повинні бути передані іншій стороні. Сторонам повинні також передаватись висновки експертів чи інші документи та докази, на яких може грунтуватися рішення складу Морської арбітражної комісії.
Сторони можуть вести свої справи в Морській арбітражній комісії і брати участь в арбітражному розгляді як безпосередньо, так і через належним чином уповноважених представників.
7.4. Якщо сторони не домовились про інше, у тих випадках, коли без посилання на поважні причини:
а) позивач не подає свою позовну заяву, як це вимагається згідно із ст. 5.2, 5.3 цього Регламенту — склад Морської арбітражній комісії припиняє розгляд;
б) відповідач не подає своїх заперечень щодо позову відповідно до цього Регламенту — склад Морської арбітражної комісії продовжує розгляд справи, не вважаючи таке неподання заперечень визнанням позову;
в) будь-яка сторона не з’являється на розгляд справи або не подає документальних доказів — склад Морської арбітражної комісії може продовжити розгляд та винести рішення за наявними в справі матеріалами.
7.5. Морська арбітражна комісія може відкласти розгляд справи:
а) у випадку необхідності витребувати нові докази;
б) у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача і відсутні стю в справі підтвердження про вручення йому повідомлення про день арбітражного розгляду справи,
в) у випадку відхилення клопотання про відвід арбітра і звернення сторони, яка заявила таке клопотання, до Президента Торгово-промислової палати України відповідно до ст. 3.11 цього Регламенту.
Розгляд справи може бути відкладено і за наявності інших обставин, що перешкоджають, на думку суду, вирішенню спору в даному засіданні.
Відкладаючи розгляд справи, Морська арбітражна комісія виносить мотивовану ухвалу.
7.6. Якщо сторони не домовились про інше, Морська арбітражна комісія:
а) може призначити одного чи кількох експертів для роз’яснення конкретних питань, які визначаються складом Морської арбітражної комісії;
б) може зажадати від сторін надання експерту будь-якої інформації, що стосується справи, або пред’явлення для огляду чи надання можливості огляду будь-яких документів, товарів чи іншого майна, що має відношення до справи.
7.7. В разі відсутності домовленості про інше експерт на прохання сторони або якщо склад Морської арбітражної комісії вважає це за необхідне, повинен після подання свого усного чи письмового висновку взяти участь у розгляді справи, де сторонам надається можливість ставити йому запитання і представляти свідків-експертів для свідчення у спірних питаннях.
д) Винесення арбітражного рішення і припинення арбітражного розгляду справи
8.1. Морська арбітражна комісія вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуватимуться до суті спору. Будь-яка вказівка на право або системи права тієї чи іншої держави, якщо в ній не висловлено іншого наміру, повинна тлумачитись як така, що безпосередньо відсилає до матеріального права цієї держави, а не до її колізійних норм.
8.2. В разі відсутності будь-якої вказівки сторін Морська арбітражна комісія застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які вона вважає за необхідне застосувати.
8.3. Склад Морської арбітражної комісії приймає рішення “по справедливості” або як “дружній посередник” лише в тому випадку, коли сторони прямо уповноважили його на це.
8.4. У всіх випадках склад Морської арбітражної комісії приймає рішення згідно з умовами угоди, міжнародних конвенцій і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.
8.5. Арбітражний розгляд завершується остаточним арбітражним рішенням чи постановою Морської арбітражної комісії про припинення арбітражного розгляду.
8.6. При арбітражному розгляді справи колегіальним складом арбітрів будь-яке рішення Морської арбітражної комісії, якщо сторони не домовились про інше, повинно бути винесено більшістю арбітрів. Проте питання процедури можуть вирішуватись головою складу Морської арбітражної комісії, якщо його уповноважать на це сторони або всі члени складу Морської арбітражної комісії.
8.7. Арбітражне рішення повинно бути винесено в письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості членів складу Морської арбітражної комісії за умови зазначення причини відсутності інших підписів.
8.8. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені мотиви, на яких воно грунтується, висновок про задоволення чи відхилення позовних вимог, сума арбітражного збору і витрат в справі, їх розподіл між сторонами.
8.9. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені його дата та місце засідання Морської арбітражної комісії. Згідно з ст. 4 арбітражне рішення вважається винесеним у цьому місці.
8.10. Якщо в ході арбітражного розгляду сторони врегулюють спірні питання, склад Морської арбітражної комісії припиняє розгляд справи і, на прохання сторін, за умови відсутності заперечень з його боку, фіксує це врегулювання у вигляді арбітражного рішення на узгоджених умовах.
8.11. Арбітражне рішення на узгоджених умовах має бути винесено згідно з п. 6–9 ст. 8 Регламенту і повинно містити вказівку на те, що воно є арбітражним рішенням. Таке рішення має ту ж силу і підлягає виконанню так само, як і будь-яке інше арбітражне рішення щодо суті спору.
8.12. Склад Морської арбітражної комісії виносить постанову про припинення арбітражного розгляду у випадках, коли:
а) позивач відмовляється від своїх вимог; якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду справи і Морська арбітражна комісія не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору;
б) сторони домовляються про припинення розгляду;
в) склад Морської арбітражної комісії визнає, що продовження розгляду стало з якихось причин непотрібним чи неможливим, в тому числі, коли позивач порушив порядок сплати арбітражного збору.
8.13. Прийняте рішення по суті спору або постанова про припинення провадження у справі оголошується в арбітражному засіданні після закінчення розгляду справи. Склад Морської арбітражної комісії має право оголосити тільки резолютивну частину рішення.
У зв’язку з особливою складністю справи рішення по ній може бути прийняте протягом п’яти днів, про що оголошується в засіданні.
8.14. Протягом 10 днів з моменту прийняття рішення сторонам надсилається у письмовій формі мотивоване рішення, підписане арбітрами у відповідності з пунктом 7 цієї статті. Голова Морської арбітражної комісії має право у виняткових випадках в разі необхідності продовжити цей строк, але не більш як на 10 днів.
8.15. Дія повноважень складу Морської арбітражної комісії припиняється одночасно з завершенням арбітражного розгляду справи, без шкоди, проте, для положень ст. 8.16–8.18 цього Регламенту.
8.16. Протягом 30 днів після одержання рішення, якщо сторони не домовились про інший строк:
а) будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може просити склад Морської арбітражної комісії в справі про виправлення будь-якої допущеної помилки в підрахунках, описки, друкарської помилки чи іншої помилки аналогічного характеру;
б) за наявності відповідної домовленості між сторонами будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може просити склад Морської арбітражної комісії дати роз’яснення якого-небудь конкретного пункту або частини арбітражного рішення.
Склад Морської арбітражної комісії, якщо він визнає прохання виправданим, має внести відповідні виправлення або дати роз’яснення протягом 30 днів після одержання відповідного прохання. Таке роз’яснення стає складовою частиною арбітражного рішення.
8.17. Склад Морської арбітражної комісії за своєю ініціативою протягом 30 днів рахуючи від дати винесення арбітражного рішення може виправити будь-які помилки, зазначені в п. 8.16(а) цієї статті.
8.18. Якщо сторони не домовились про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом 30 днів після одержання арбітражного рішення просити склад Морської арбітражної комісії винести додаткове рішення стосовно вимог, які були заявлені в ході арбітражного розгляду справи, але не були відображені в арбітражному рішенні. Якщо склад Морської арбітражної комісії визнає прохання обгрунтованим, він повинен протягом 30 днів після одержання прохання винести додаткове рішення.
8.19. Положення ст. 8 повинні застосовуватись стосовно виправлення, роз’яснення арбітражного рішення або щодо додаткового рішення.

 

V. Оспорювання арбітражного рішення


9.1. Оспорювання арбітражного рішення може бути здійснено лише шляхом подання клопотання про відміну згідно з п. 2, 3 ст. 9 цього Регламенту.
9.2. Арбітражне рішення згідно з п. 2 ст. 6 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” може бути відмінено Київським міським судом лише у випадку, якщо:
1) сторона, яка заявляє клопотання про відміну, надасть докази того, що:
– одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній в ст. 1.2 Регламенту, була якоюсь мірою недієздатною, або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки — за законом України; або
– її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра або про арбітражний розгляд чи з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
– рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови чи містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, може бути відмінена лише та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
– склад Морської арбітражної комісії чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж” чи не відповідали йому в разі відсутності угоди сторін;
2) суд визначить, що:
– об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України;
– арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
9.3. Клопотання про відміну не може бути заявлено після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня одержання стороною, яка його заявляє, арбітражного рішення, а в разі, якщо прохання було подано згідно з ст. 8.16–8.19 цього Регламенту, — з дня винесення Морською арбітражною комісією рішення з цього прохання.

 

VI. Визнання і приведення до виконання арбітражного рішення


10.1. Рішення Морської арбітражної комісії є остаточним. Воно виконується сторонами добровільно в установлений Морською арбітражною комісією строк.
Якщо строк виконання рішення не встановлено, воно підлягає негайному виконанню.
10.2. Арбітражне рішення визнається обов’язковим і в разі відмови від його добровільного виконання приводиться до виконання в примусовому порядку в залежності від місця знаходження боржника.
Якщо боржник знаходиться в Україні, рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України за письмовим клопотанням заявника приводиться до виконання згідно з Законом України “Про міжнародний комерційний арбітраж” і цивільним процесуальним законодавством України шляхом звернення до компетентного суду за місцем знаходження боржника.
Якщо боржник знаходиться за межами України, письмове клопотання заявник надсилає компетентному суду країни знаходження боржника і згідно з ст. III Нью-Йоркської Конвенції про визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (1958 р.) або міждержавним договором державний суд договірної країни визнає і приводить до виконання рішення Морської арбітражної комісії згідно з процесуальним законодавством країни, де порушено клопотання про визнання та приведення до виконання цих рішень.
10.3. В компетентний державний суд сторона, яка спирається на арбітражне рішення і порушує клопотання про його визнання і приведення до виконання, повинна подати належним чином засвідчений оригінал арбітражного рішення чи належним чином засвідчену його копію, а також оригінал арбітражної угоди, зазначеної в ст. 1.2 Регламенту, або належним чином засвідчену її копію. Якщо клопотання, арбітражне рішення або угода викладені не офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення до виконання даного рішення, сторона, яка порушує клопотання, повинна подати також належним чином засвідчений переклад цих документів на цю мову в двох примірниках. Переклад засвідчується офіційним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
Регламент Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України має додаток за назвою “Положення про арбітражні збори і витрати”. Рішенням Президії ТПП України від 18 квітня 1995 р. (протокол № 115(4)) до цього додатку вносилися зміни і доповнення. Додаток дослівно повторює аналогічний додаток “Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України”. Замість слів “Міжнародний комерційний арбітражний суд” у Додатку, який не наводимо за браком місця, зазначається “Морська арбітражна комісія”.

 


 

 

18.2.4. Прикінцеві зауваження


На завершення зазначимо, що Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія містяться у будинку Торгово-промислової палати України за адресою: 01601, Київ, МСП, вул. Велика Житомирська, 33.
Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України рекомендує такий текст арбітражного застереження:
“Сторонам у зовнішньоекономічному контракті, які бажають, щоб будь-які спори передавалися в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, рекомендується включати в договір арбітражне застереження такого змісту:
“Будь-який спір, що виникає щодо цього договору або в зв’язку з ним, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України”.
Сторонам також нагадується, що можна уникнути труднощів і витрат, якщо точно зазначити матеріальне право, яким регулюватиметься їхній контракт. Сторони можуть також, якщо вони бажають, вказати кількість арбітрів, місце проведення та мову арбітражного розгляду.
Можуть бути використані такі положення:
“Правом, яке регулює цей договір, є матеріальне право ”_____(країна)
“Арбітражний суд складається із ”_____(одноособового (або трьох) арбітра (арбітрів))
“Місце проведення засідання Арбітражного суду ”_____(місто)
“Мова (мови) арбітражного розгляду ”_____(українська, російська або інша)
Морська арбітражна комісія рекомендує аналогічний текст арбітражного застереження. У зазначеному тексті замість слів “Міжнародний комерційний арбітражний суд” чи “Арбітражний суд” слід вказувати “Морська арбітражна комісія при ТПП України” або “Морська арбітражна комісія”.
Отже, міжнародні третейські суди є разовими (ізольованими) (ad hoc) та постійно діючими. Арбітражна угода (застереження) заздалегідь включається до контракту (договору). Якщо такого застереження не було, а спір уже виник, то угода сторін про передання спору на розгляд комерційного арбітражу має назву “третейський запис”.
Переваги міжнародного комерційного арбітражу:
- сторони можуть вибрати арбітрів, які їм до вподоби;
- арбітри є фахівцями з предмета спору;
- комерційний арбітраж може розглянути спір значно дешевше і оперативніше, ніж державні суди;
- такий суд може провести свої засідання практично у будь-якому місті і у будь-який час, до того ж, за бажанням сторін, за закритими дверима без доступу представників засобів масової інформації, публіки тощо.

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ


1. Відмінність іноземного уявлення про арбітражний суд і вітчизняного.
2. Хто і коли в історії юриспруденції надав обов’язкову силу рішенням третейських судів?
3. Чи вважаєте ви вдалим поняття “міжнародний комерційний арбітраж”?
4. Як ви розумієте відмову від права на заперечення, що сформульована у ст. 4 Закону України від 24 лютого 1994 р.?
5. Арбітражна угода і її форма.
6. Чи можуть сторони у комерційному арбітражі призначити 5 арбітрів?
7. Чи можуть іноземці бути арбітрами?
8. Чи може арбітражний суд винести постанову про відсутність у нього компетенції для розгляду справи?
9. Де комерційний арбітраж проводить свої засідання?
10. Мова, якою ведеться арбітражний розгляд.
11. Норми, які застосовує арбітраж по суті спору.
12. Чи можливе в Україні усне арбітражне рішення?
13. Чи можна скасувати в Україні арбітражне рішення?
14. Чи може бути в Україні відмовлено у визнанні або виконанні іноземного арбітражного рішення?
15. Відмінність арбітражного застереження і арбітражного запису.