Розділ 32 Розслідування злочинів проти довкілля

Розділ 32 Розслідування злочинів проти довкілля

 

§ 1. Криміналістична характеристика злочинів проти довкілля

Відносини у сфері забезпечення екологічної безпеки в Україні регулюються Законом України від 25 червня 1991 р. «Про охорону на­вколишнього природного середовища», розробленим відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, а також законодав­ством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством (зокрема, Законом України «Про охорону атмосфер­ного повітря», Земельним кодексом України, Водним кодексом Украї­ни, Кодексом України про надра та ін.).

Серед злочинів, що можуть негативно позначитися на екологічній ситуації, треба відмітити діяння, пов’язані з порушенням вимог зако­нодавства про охорону праці, правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, правил безпеки на вибухонебезпечних під­приємствах або у вибухонебезпечних цехах, правил ядерної або раді­аційної безпеки, а також правил, що стосуються безпечного викорис­тання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. ст. 271-275 КК), знищенням або пошкодженням майна (ст. ст. 194-196 КК) та ін.

У числі злочинів проти довкілля виділяють ті, безпосереднім об’єктом яких є відносини у сфері охорони водних ресурсів, атмосфер­ного повітря, лісових масивів, земель, надр, передбачені ст. 241 КК («Забруднення атмосферного повітря»), ст. 242 КК («Порушення пра­вил охорони вод»), ст. 243 КК («Забруднення моря»), ст. 239 КК («За­бруднення або псування земель»), ст. 240 КК («Порушення правил охорони надр»), ст. 244 КК («Порушення законодавства про континен­тальний шельф України») та ін.

Криміналістична характеристика названих злочинів традиційно охоплює такі елементи: а) способи вчинення злочину; б) способи при- 414 ховування злочину; в) час, місце та обстановка вчинення злочину; г) типові сліди злочину (види і характер слідів); ґ) особа злочинця; д) особа потерпілих.

Способи вчинення злочинів проти довкілля виражаються в діях чи бездіяльності службових осіб або осіб, що відповідають за установку та експлуатацію очисних споруд або за роботу, пов’язану із знешко­дженням і транспортуванням відходів, викидів шкідливих речовин.

Способами приховування цих злочинів є: а) зміни у документах, що відображають певні накази про будівництво, реконструкцію чи екс­плуатацію очисних споруд, уведення їх в експлуатацію; б) аналіз по­переджень уповноважених органів, що мають місце, а також осіб, що беруть участь у виробничому процесі і заявляють про порушення в роботі очисних споруд.

Способами приховування є також: приховування документації про заборону введення в експлуатацію очисних споруд; заяви працюючих осіб про порушення експлуатаційного режиму; знищення слідів по­ломки механізмів, що регулюють скидання і викиди відходів, котрі забруднюють довкілля; знищення забруднень, що мають місце.

Типові сліди злочину. Сліди злочинів проти довкілля можуть виявля­тися у таких формах: а) у вигляді заяв осіб про порушення, що мають місце, скидання і викид відходів або шкідливих для здоров’я людини матеріалів чи речовин; б) у вигляді попереджень уповноважених органів про порушен­ня у роботі очисних споруд і забруднення довкілля; в) у вигляді речових забруднень (слідів) від скидань і викидів (загибель риби, викиди в повітря газів, окремих речовин у вигляді пилу або інших часток).

Особа злочинця. До кримінальної відповідальності притягуються особи, на яких покладено обов’язок додержання правил стосовно недо­пущення забруднень, що мали забезпечувати нормальне функціонування очисних споруд, а також інші особи, що виконують названі функції, або особи, з вини яких очисні споруди вийшли з ладу і забруднюють довкілля. Підвищує відповідальність цих осіб те, що вони певний період приховують порушення роботи очисних споруд, що спричиняє шкідливі наслідки як для працівників виробництва, так і для оточуючих осіб.

Особа потерпілих. До потерпілих належать люди, що потрапили у сферу зараження довкілля хімічними, фізичними, біологічними викида­ми і скиданнями, які порушують нормальний екологічний баланс, котрий забезпечує життєздатність людей і тварин. Викиди і скидання можуть викликати масове отруєння і загибель людей, а також інші шкідливі на­слідки, що впливає на ступінь відповідальності винних осіб.

§ 2. Обставини, що підлягають з’ясуванню

Підставами для порушення кримінальної справи є забруднення водоймищ, водних джерел і підземних вод неочищеними і незнешко- дженими стічними водами, викидами і відходами промислових, сіль­ськогосподарських та інших підприємств за умови, що це забруднення створювало реальну можливість заподіяння шкоди здоров’ю людей, сільськогосподарському виробництву або рибним запасам. Питання про порушення кримінальної справи також вирішується у випадках забруднення атмосферного повітря шкідливими для здоров’я людей відходами промислового виробництва.

Злочини проти довкілля передбачають порушення спеціальних правил, тобто невиконання чи неналежне виконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, що регу­люють питання охорони атмосферного повітря, охорони вод, охо­рони надр тощо. Ці правила встановлюють гранично допустимі норми шкідливого впливу на довкілля, перевищення яких створює загрозу для оптимальних умов існування людини та її зовнішнього оточення. В цих правилах вказані такі показники: а) гранично до­пустима концентрація забруднюючих речовин у водоймах, ґрунті, ступені шкідливих фізичних впливів на атмосферне повітря, шуму, вібрації (ГДК); б) біологічних чинників гранично допустимих на­вантажень (ГДН) на довкілля; в) гранично допустимих викидів за­бруднюючих речовин (ГДВ).

У процесі розслідування злочинів проти довкілля необхідно з’ясувати низку обставин. До них належать такі: 1) який об’єкт під­дався забрудненню; 2) у чому саме виразилося забруднення; 3) які наслідки сталися в результаті порушення правил скидання у водо­ймища шкідливих відходів виробництва або шкідливих викидів в атмосферу; 4) які матеріальні збитки заподіяні в результаті цього; 5) чи містить дане порушення ознаки складу злочину; 6) місцезна­ходження безпосереднього джерела забруднення, характер його діяльності і технології виробництва; 7) час викиду відходів і вияв­лення його наслідків; 8) які спеціальні правила порушено; 9) хто винний в їхньому порушенні; 10) які обставини сприяли цьому по­рушенню.

§ 3. Початковий етап розслідування

При висуванні слідчих версій і плануванні розслідування треба враховувати такі ситуації: а) екологоспонтанні — одноразові екологіч­ні порушення; б) екологодинамічні — постійно діючі забруднення довкілля; в) екологопрогностичні (латентні) — ситуації, коли шкідли­ві наслідки забруднень тільки прогнозуються та їх можна запобігти (М. В. Салтевський).

У криміналістичній літературі названі ситуації розглядаються з позицій механізму їх утворення, впливу на екологічне середовище. Щодо цього екологоспонтанна слідча ситуація являє собою раптовий одноразовий вплив забруднюючих речовин на живу та неживу при­роду. Такі ситуації мають характер катастроф, які на початковому етапі розслідування не дозволяють з’ ясувати їхню причину. Як прави­ло, ці ситуації найчастіше виникають внаслідок порушень правил експлуатації технічних об’ єктів, незнання параметрів їхньої роботи та відсутності необхідного контролю за їхньою діяльністю.

Дії слідчого у цій ситуації зводяться до вирішення таких завдань: а) встановлення місця і часу катастрофи; б) встановлення її наслідків; в) встановлення причин катастрофи; г) встановлення рівня забруднен­ня і жертв останнього; ґ) вживання профілактичних заходів.

Іншим видом ситуацій при розслідуванні злочинів проти довкілля є екологодинамічна ситуація, котра характеризується двома ознаками: а) динамічністю як безперервним надходженням забруднюючих речо­вин; б) відносною сталістю забруднюючих речовин, які виділяються. Типовою для такого роду ситуацій є атмосфера в районах металургій­них і хімічних підприємств, нафтопромислів і нафтопереробних під­приємств, місцях складування хімікатів, необхідних для сільськогос­подарських робіт.

Такі ситуації з повільнотекучих переростають у критичні, коли порушуються стандартні допуски та викиди або скидання небезпечні для існування людей, тварин, рослинних насаджень.

Дії слідчого при виявленні забруднення довкілля, які пов’ язані з екологодинамічною ситуацією, зводяться до такого: 1) встановлюєть­ся факт забруднення; 2) проводяться перевірочні дії відносно початку та закінчення забруднення; 3) встановлюється територія забруднення; 4) з’ ясовуються наслідки забруднення щодо атмосфери, вплив на людей (ступінь отруєння); 5) встановлюються матеріальні збитки, заподіяні забрудненням довкілля. За наявності даних, що дають підставу для порушення кримінальної справи, остання порушується та проводяться невідкладні слідчі дії.

Третя ситуація іменується екологопрогностичною. її сутність по­лягає у тому, що вона має прихований характер і не має явних ознак забруднення довкілля. Разом з тим характер виробництва, як і можли­вих викидів, дає підстави для прогнозування можливих шкідливих наслідків. Рівень забруднення непомітно підвищується, доки не пере­росте в ситуацію катастрофи. Примітним в екологопрогностичних ситуаціях є те, що сама можливість настання катастрофічних наслідків нерідко закладена в планах підготовки і здійснення будівництва заводів, інших будівель, де очисні споруди майже не передбачені або в про­цесі будівництва і експлуатації недостатньо виконують свої функції, що й призводить до тяжких наслідків. Тому при плануванні подібних споруд необхідно прогнозувати можливі наслідки і вчасно їх поперед­жати. Ознаки екологопрогностичної ситуації можуть виражатися в окремих порушеннях, які не спричиняють забруднення довкілля. Однак такі порушення, що мають характер виробництва, можуть при їхньому повторенні викликати тяжкі, іноді катастрофічні наслідки. Останнє вимагає профілактики несприятливих наслідків.

§ 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Важливими слідчими діями при розслідуванні злочинів проти до­вкілля є: огляд місця події, допит свідків, обшук та виїмка, огляд до­кументів, слідчий експеримент, призначення судових експертиз.

Огляд місця події. Особливістю огляду місця події щодо даної категорії злочинів є те, що він провадиться до порушення кримінальної справи. Стосовно злочинів проти довкілля поняття «місце події» має своєрідний характер, що пояснюється неординарністю тієї слідової картини, яка традиційно складається при розслідуванні інших злочинів. Так, насамперед місце події щодо злочинів проти довкілля має такі характеристики: як правило, це місце поширення забруднення і місце виявлення наслідків порушень спеціальних правил у вигляді загибелі тварин, захворювання людей та ін.; місце події визначається за роз­мірами тієї території, де зосереджено сліди події; огляд місця події в усіх випадках вимагає залучення спеціалістів, спрямованість кваліфі­кації яких визначається слідчим відповідно до характеру події.

Дещо трансформується і мета огляду місця події при розслідуван­ні злочинів. Зокрема, така мета, як з’ясування обстановки події, до­сягається вирішенням розумових завдань шляхом аналізу змін обста­новки, викликаної подією, досить вільно (крім випадків інсценування). Щодо злочинів проти довкілля таке з’ясування досягається не відразу, а вимагає проведення відповідних досліджень (води, атмосферного повітря, земель тощо), і тільки після цього може вважатися зрозумілим. Що ж стосується такої мети огляду, як виявлення і фіксація слідів, то і вона може бути досягнута тільки у випадках очевидності останніх (руйнування очисних споруд або їхніх окремих механізмів, очевидне забруднення водного чи атмосферного простору, загибель риби та ін.). У більшості ж випадків такі сліди можуть бути виявлені і зафіксовані тільки після дій представників санітарно-епідеміологічних станцій (добору й аналізу проб) або фахівців в галузі технічних споруд. З до­сягненням цієї мети пов’язана і така, як висування слідчих версій. Основна вимога, що ставиться до побудови слідчих версій, — це ре­альні підстави для їхнього конструювання. Вони ж з’являються тільки після проведення попередніх дій, пов’язаних з аналізом проб, одержа­них у процесі огляду. Разом з тим треба відзначити, що проведені експрес-аналізи можуть відразу ж дати підстави для висування об­ґрунтованих версій, тому орієнтація слідчих на проведення експрес- аналізів є найбільш оптимальною, оскільки дозволяє у короткий строк визначитися щодо можливого напряму розслідування, виявлення об­ставин, що сприяють встановленню істини.

Результати забруднення довкілля можуть мати різні форми — від забруднення повітря до забруднення ділянок прісних вод, виробничих споруд та ін. Швидка зміна наслідків події — природна (активне пере­сування повітряних мас, зміна атмосферних умов) або штучна, розпо­чата, зокрема, з метою усунення наслідків їхнього приховування — ви­значає невідкладність огляду місця події або декількох місць, якщо подія відбувалася таким чином, що її сліди утворилися в різних місцях.

Як спеціалісти, що беруть участь в огляді місця події, згідно зі ст. 128^і КПК можуть бути залучені особи, які здійснюють науково- практичну діяльність у спеціально уповноважених державних органах, еколого-експертних формуваннях, а також працівники санітарно- епідеміологічних станцій у тих випадках, коли мають місце забруднен­ня повітря і води, і вони можуть надати необхідну допомогу в доборі проб (зразків) для наступного лабораторного або експертного дослі­дження. Для участі в огляді місця події також можуть запрошуватися спеціалісти — хіміки, зоологи, ветеринари, якщо мають місце загибель тварин, риби, забруднення повітряного простору та ін.

При явищах, пов’язаних із забрудненням довкілля внаслідок по­рушення технології виробництва або дефектів очисних та захисних споруд, як спеціалісти запрошуються інженери-технологи та інженери- конструктори, котрі володіють відповідними знаннями.

У деяких випадках як спеціалісти залучаються судово-медичні експерти для одержання консультацій про вплив викидів у повітряне середовище або скидань у воду шкідливих речовин, котрі ймовірно викликали очевидне порушення стану здоров’ я, що вимагає відсторо­нення людини від роботи і наступну госпіталізацію. Такі випадки мають місце при викидах фенолу, забрудненнях води, що тягнуть за собою масові отруєння, та ін.

Етапом підготовки до огляду є підготовка науково-технічних засо­бів виявлення та фіксації слідів і речових доказів. Вони мають деякі особливості, зумовлені цілями огляду за даною категорією злочинів. Так, засобами виявлення, що знаходяться в розпорядженні спеціалістів, можуть бути дозиметри, вимірювальні прилади, які фіксують еколо­гічні зміни, а також хімічні реактиви, що використовуються для про­ведення експрес-аналізів на місці події.

Під час огляду місця події слідчий повинен бути зорієнтований на з’ ясування кола питань, дані про які можуть не тільки складати дока­зову базу, а й визначати напрям розслідування, сприяти висуванню версій, встановленню послідовності проведення інших слідчих дій або тактичних операцій. Слід зазначити, що проведення тактичних опера­цій при розслідуванні злочинів проти довкілля найчастіше має велике значення для оперативного вирішення окремих завдань. До таких опе­рацій можуть бути віднесені «Джерело забруднення», що поєднує такі дії, як огляд місця події, допити свідків, експрес-дослідження або про­вадження окремих експертиз, і «Документ» — також безпосередньо пов’язана з оглядом і включає в себе такі дії, як огляд і виїмка доку­ментів, допити осіб, відповідальних за стан технічних засобів очищен­ня, призначення технічних експертиз документів (іноді почеркознавчих експертиз).

Одним з питань, що з’ясовуються в процесі огляду місця події, є встановлення джерела забруднення, яке може бути пов’язане зі ски­данням шкідливих речовин у воду або їх викидом у повітря. Воно безпосередньо пов’ язано з частиною території або повітряного про­стору, котрий, як правило, до нього прилягає. Джерело може визна­чатися під час огляду або бути вже відомим з даних санітарно- епідеміологічної служби чи іншого уповноваженого органу. Якщо воно з’ясовано, необхідно негайне оглянути його.

У процесі огляду місця події повинні бути з’ясовані і такі питання, як зона забруднення, напрям його поширення. Зона визначається слід­чим разом із спеціалістами і має різний характер залежно від того, чи стався викид у повітряне чи водне середовище. При викидах у пові­тряний простір зона забруднень може бути очевидною при наявності запахів тієї чи іншої речовини або шкідливого впливу на людей, тварин і спостерігається безпосередньо (поганий стан людини, неприродний вид рослин, загибель тварин), або встановлюватися через декілька днів. Усі відзначені дані мають фіксуватися при огляді місця події, у тому числі заяви окремих осіб, що спостерігали подію або її наслідки. На­прям поширення викиду в повітряне середовище має визначатися і фіксуватися метеослужбами разом зі спеціалістами, що залучаються слідчим. Таке встановлення дозволяє не тільки зафіксувати напрям забруднення, а й вжити необхідних профілактичних заходів.

У процесі огляду місця події важливим є виявлення слідів забруд­нення, які можуть мати різний характер. При викидах у повітряне се­редовище слідами забруднення можуть бути відходи виробництва у вигляді сажі, дрібних часток окремих речовин, пилових нальотів різно­го кольору і складу. Такі речовини можуть спостерігатися у зваженому стані, у вигляді пороху, а також при осіданні у вигляді порошкоподіб­них нальотів. У ході огляду все виявлене повинно фіксуватися в про­токолі, а також за допомогою науково-технічних засобів. Поряд з цим спеціалісти, що беруть участь в огляді, повинні відібрати необхідні проби для проведення подальших досліджень.

Сліди забруднення у водному середовищі мають інший характер — це витік олій, мазуту, фарбуючих і безбарвних речовин, фекалій, що мають різкий запах, та ін. Залежно від їхнього характеру вони опису­ються в протоколі огляду або можуть бути зафіксовані фото- і відео- зйомкою. При цьому слід зазначити, що науково-технічні засоби фік­сації не завжди дають наочне уявлення про характер слідів забруднен­ня, особливо у тих випадках, якщо вони маловидимі, не відрізняються різко за кольором з водним середовищем. Великі частки забруднення збираються слідчим і залучаються як речові докази.

Фіксація результатів огляду місця події при розслідуванні злочинів проти довкілля припускає необхідність складання розгорнутого про­токолу огляду місця події, плану, проведення фотозйомки, в окремих випадках — відеозйомки.

Основним способом фіксації є протокол. Труднощі його складання визначаються декількома обставинами, серед яких одне з перших місць посідає використання найменувань механізмів, їхніх деталей, а також тих наслідків скидання викиду, що спостерігаються і підлягають фіксації.

Значне місце в способах фіксації результатів огляду місця події на­лежить складанню схематичних і масштабних планів, що ілюструють розташування зони забруднення, окремих споруд, у тому числі очисних.

Фіксація відеозйомкою застосовується у тих випадках, коли це ви­дається найбільш доцільним, наприклад, тоді, коли місце події пов’язане з великою територією або значною зоною забруднення, численними слідами загибелі тварин, рослин та ін. Дані відеозйомки наочно ілю­струють наслідки вчиненого злочину, дають повне уявлення про ха­рактер події, об’єкти, що є джерелами забруднення, шляхом поширен­ня останнього.

Допит свідків. Особи, що є свідками у справах про злочини проти довкілля, мають різну інформацію, обсяг і спрямованість якої визна­чаються видом злочину і характером одержаних відомостей. Відповід­но до цього предмет допиту диференціюється відносно того, яке місце посідав свідок у події: мав дані про систематичні порушення запропо­нованих і встановлених норм діяльності окремих вузлів і підрозділів підприємства, був свідком злочинних порушень охорони довкілля у вигляді шкідливих викидів в атмосферу або у водне середовище, мав знання за родом своєї діяльності про неприпустимі порушення в ро­боті очисних споруд або їхні несправності, що можуть спричинити злочин проти довкілля. Кожна з названих осіб може надати однобічну інформацію, що у сукупності з іншими даними дозволить одержати досить повне уявлення про подію, яка відбулася.

Допит свідка одержує власну специфіку залежно від того, яке від­ношення останній має до події даного злочину (бачив, чув, систематич­но спостерігав, складав за дорученням інших осіб необхідну докумен­тацію про порушення, що мали місце, брав участь у транспортуванні потерпілих тощо). У всіх випадках допит має відрізнятися повнотою і навіть деталізацією, що дозволяє зібрати найбільш об’ єктивну інформа­цію. Так, при допиті свідків по фактах скидання шкідливих хімічних речовин чи інших відходів виробництва перелік питань мусить бути вичерпним. До числа таких питань можна віднести наступні: коли (день і година) мала місце подія; у чому вона конкретно полягала; в результа­ті яких порушень відбулося скидання забруднюючих речовин; у чому полягали ці порушення (переповнення відстійників, порушення режиму роботи очисних споруд тощо); вид речовин та їх запах; яка територія забруднення; вид забруднення на території підприємства, за його межа­ми, на водній поверхні об’ єкта, що спостерігається; наслідки скидання (отруєння людей, знищення риби, тварин, шкірні захворювання людей, забруднення водоймищ тощо); яких заходів уживала адміністрація по припиненню скидання; які конкретно дії і ким розпочиналися; чи рап­тово відбулося скидання або воно було результатом систематичного порушення спеціальних правил; чи мали місце скарги осіб, відповідаль­них за роботу очисних споруд, на їхню несправність або чи допускають­ся в їхній роботі порушення; які виробничі функції виконує свідок, яке відношення він має до виробництва; чи не є свідок постраждалим від викиду, що мав місце, який стан органів його почуттів та ін.

У випадках допиту свідків за фактами викиду забруднюючих ре­човин в атмосферу приблизний перелік питань може бути таким: коли відбувся викид (дата, час); який характер викиду (дим, краплинне ви­ділення, осад сипучих речовин); яким був чи є колір диму або осаду на покриттях і зелених насадженнях; з якої відстані свідок спостерігав викид або його наслідки; де безпосередньо знаходиться свідок (на території підприємства, на визначеній відстані від нього); які заходи вживалися особами, відповідальними за роботу очисних і виробничих споруд, по запобіганню викидів; які заходи вживалися відповідальни­ми особами по ліквідації наслідків викиду і наданню допомоги по- страждалим; чи є особи, що постраждали від дії викиду безпосередньо в період його настання; чи є особи, що постраждали від викиду через певний проміжок часу (звернення до лікувальних закладів); які на­слідки викиду, що впливають на зелені насадження, птахів, тварин, які наслідки викиду для допитуваного як свідка; яким є стан органів по­чуттів у свідка; яким є характер відчуттів, випробовуваних свідками під час викиду і після нього; яким є характер стосунків допитуваного з особами, що відповідають за нормальну діяльність виробництва та його окремих підрозділів; чи не було випадків викиду раніше і при­ховування цих фактів від санітарно-епідеміологічних служб; чи мали місце випадки порушення технологічного режиму, що впливають на можливість викиду; чи мали місце звернення до лікаря допитуваного чи інших відомих йому осіб та ін.

Обшук і виїмка. Обшук при розслідуванні злочинів проти довкіл­ля, пов’язаних зі скиданнями і викидами забруднюючих речовин, про­вадиться досить рідко. Звичайно провадження такої слідчої дії пов’язано із ситуаціями, коли особи, які притягуються до відповідальності, на­магаються приховати документи, речові докази, що стосуються події злочину. Як правило, такий обшук може бути проведений у приміщен­нях адміністративного корпусу або житлових приміщеннях осіб, де можуть бути об’єкти, що становлять інтерес для слідства.

Провадження обшуку вимагає певної підготовки, що складається з декількох напрямів: 1) визначення предмета обшуку (документи, що приховують фактичний стан очисних споруд; доповідні записки сто­совно поломок, що мають місце, іншого роду порушень; висновки санітарно-епідеміологічних станцій та ін.); 2) визначення часу про­ведення обшуку і можливостей застосування науково-технічних засо­бів, необхідних для пошуку і фіксації виявленого; 3) висування по­шукових версій щодо можливих місць приховування. При цьому слід враховувати, що місця приховування можуть обиратися залежно від службового становища особи, яка має у своєму розпорядженні шукані документи, речові докази, її ставлення до справи, службової підпо­рядкованості, зацікавленості у приховуванні певних обставин.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального закону в тих випадках, коли слідчий має у своєму розпорядженні точні дані, що предмети, документи, котрі мають значення для справи, знаходяться у певної особи чи у певному місці, за постановою слідчого провадиться виїмка. Вона провадиться у присутності двох понятих і особи, що зай­має дане приміщення.

При розслідуванні злочинів проти довкілля виїмка є найбільш по­ширеною слідчою дією, оскільки документи, що відображають різні сторони технологічного процесу і очисних споруд, дозволяють дійти висновків, котрі мають значення для визначення обставин справи.

Об’єктами виїмки звичайно можуть бути такі групи документів: 1) проектна документація, документи на очисні, фільтруючі і відстійні споруди; 2) журнали обліку промислових відходів, документи про пере­дачу їх на смітні центри, у тому числі наряди, накладні, шляхові листи на проведення транспортних робіт, пов’язаних з перевезенням відходів; 3) оперативні журнали службових осіб, що здійснюють контроль за роботою очисних споруд; 4) акти, довідки про несправності, ремонти і монтажі очисних споруд; 5) журнали оперативного контролю, акти пере­вірки лабораторій промислових підприємств і санітарно-епідеміологічних станцій; 6) накази, інструкції і розпорядження про експлуатацію енер­гетичних і каналізаційних служб, а також дозвіл на спуск стічних вод та ін. Перелік документів, що підлягають виїмці, визначається слідчим відповідно до характеру злочинної події і тієї слідчої ситуації, що скла­лася в період порушення кримінальної справи.

Слід зазначити, що виїмка є невідкладною слідчою дією, оскільки завжди існує небезпека втрати або знищення документів, що мають особливе значення для розслідування. Проведенню виїмки може пере­дувати огляд документів, мета якого — визначення обсягу документів, що підлягають вилученню, а також одержання інформації, що має зна­чення для розслідування.

Огляд документів може бути проведений після виїмки, особливо в тих випадках, коли його провадження вимагає старанності або ви­явлення слідів приховування окремих порушень. Йдеться про допису­вання, підчищення, сліди різного роду виправлень тощо.

При розслідуванні злочинів проти довкілля може виникнути необ­хідність у проведенні слідчого експерименту. Останній провадиться з метою перевірки тих чи інших обставин, коли іншим шляхом їх пере­вірити неможливо. Слідчий експеримент пов’язаний з проведенням дослідів і найчастіше може мати місце при з’ясуванні спірних питань щодо існування факту забруднення, його джерел, сфери поширення. Такі питання вирішуються проведенням слідчого експерименту у разі виникнення конфлікту між двома чи декількома виробництвами за фактом скидання чи викидання забруднюючих речовин і напряму його поширення. Незважаючи на трудомісткість таких експериментів, їхнє проведення дає добрі результати. Слід зазначити, що нерідко питання, пов’язані з особливостями роботи окремих механізмів, очисних споруд, технологічного процесу, вирішуються за допомогою призначення від­повідних експертиз.

До проведення експериментів, пов’язаних з питаннями екології, повинні ставитися певні вимоги, зміст яких зводиться до визначення специфіки дослідних дій, які б не порушували екологічного середови­ща, були суворо обмеженими та не викликали шкідливих наслідків для їх учасників і оточення.

Призначення судових експертиз. У перебігу розслідування зло­чинів проти довкілля нерідко призначаються судові експертизи для вирішення різноманітних слідчих завдань. Характер останніх визна­чається в першу чергу видом порушення екологічної рівноваги в при­роді. Вони можуть бути викликані, з одного боку, виробничо-господарською діяльністю підприємств (промислових, сільськогоспо­дарських, комунально-побутових, транспортних та ін.), а з другого — протизаконними діями безпосередньо людини.

При розслідуванні злочинів, пов’ язаних із забрудненням водой­мищ, ґрунту, атмосферного повітря, для з’ясування численних об­ставин призначаються експертизи: судово-екологічна, гідрологічна, судово-технічна, будівельно-технічна, технологічна, агротехнічна, ветеринарна, судово-іхтіологічна, хімічна, санітарно-гігієнічна, судово-медична, криміналістична та ін.

До компетенції судово-екологічної експертизи входить вирішення таких основних питань:

—      який критичний рівень забруднення (КРЗ) довкілля для даної місцевості, перевищення якого становить небезпеку для здоров’я на­селення і якісного стану середовища під час одночасної діяльності певних підприємств району;

—      якими можуть бути допустимий рівень викидів (ДРВ) шкідли­вих речовин у водоймища, атмосферне повітря, ґрунт, інші шкідливі впливи на довкілля даним виробничо-господарським об’єктом (це питання пов’язують із вже існуючим фоновим забрудненням);

—      чи мають місце порушення допустимого рівня концентрацій (ДРК) шкідливих речовин в атмосферному повітрі, водоймищах, ґрун­ті (на певній ділянці), встановлених компетентними органами;

—      яка екологічна шкода заподіяна в результаті порушень правил охорони довкілля, якими можуть бути її наслідки в майбутньому;

—      якими є безпосередні причини, що викликали конкретну еко­логічну шкоду;

—      чи не є дефекти екологічного характеру в проектах будівництва (реконструкції, припинення діяльності та ін.), планування даного об’ єкта (району), чи є порушення правил експлуатації очисних (улов­люючих тощо) пристроїв причиною події;

—      чи можна було за даних умов уникнути порушення правил охорони довкілля, якщо так, то яким чином;

—      які причини і умови, що сприяли порушенням спеціальних правил і викликаним ними наслідкам та ін.

Судово-технічна експертиза призначається у тих випадках, коли для з’ ясування істотних обставин справи необхідні спеціальні пізнан­ня в техніці. Основними завданнями такої експертизи є:

—      виявлення технічних причин дефектів механізмів і часу їхньо­го виникнення;

—      оцінка технічного стану захисного, очисного, уловлюючого шкідливі речовини обладнання і пристосувань;

—      встановлення придатності захисних, очисних споруд для ви­конання конкретних технічних операцій;

—      з’ ясування причин, обставин розслідуваної події і визначення ступеня тяжкості її матеріально-технічних наслідків;

—      виявлення технічних причин порушення технологічного про­цесу;

—      вирішення питання про можливість виконання певних дій у заданих технічних умовах;

—      встановлення технічних недоліків у роботі підприємства в умовах розроблення заходів, спрямованих на усунення виявлених не­доліків;

—      визначення кола осіб, відповідальних за допущені порушення, і зв’язок цих порушень з конкретними забруднювачами довкілля та ін.

Судово-іхтіологічна експертиза призначається при необхідності проведення досліджень щодо причини отруєння і загибелі риби, а та­кож знищення кормової бази чи водоймищ, реальної загрози настання такого роду наслідків, для визначення характеру і розміру збитків, за­подіяних рибному господарству в результаті забруднення водоймища. Об’єктами судово-іхтіологічної експертизи є: зразки загиблої чи отру­єної риби, кормова база, відповідні документи (наприклад, акти хіміч­ного, бактеріологічного і радіаційного аналізу води — середовища мешкання загиблої чи отруєної риби тощо), акваторія ріки.

З урахуванням обставин справи перед експертом-іхтіологом можуть бути поставлені такі питання: яка причина загибелі (захворювання) риби; чи не є причиною загибелі риби забруднення водоймищ стічни­ми водами конкретного підприємства; чи заподіяна шкода рибним за­пасам скиданням стічних вод, мазуту та інших речовин у ріку, якщо так, то яка саме (загибель товарної риби, молоді, знищення кормової бази та ін.) і який розмір матеріальних збитків.

Якщо існує реальна загроза заподіяння шкоди здоров’ю людей, призначається комплексна судово-іхтіологічна та токсикологічна екс­пертиза, на вирішення якої ставляться такі питання:

—   яка токсикологічна ситуація склалася в період, що передував забрудненню у даному водоймищі, районі тощо;

—  чи є в зразках об’єктів, наданих на дослідження, речовини, що становлять загрозу для здоров’я людей і тварин; чи є причиною заги­белі риби речовини, що містяться у наданих на дослідження зразках.

§ 5. Профілактичні дії слідчого при розслідуванні злочинів проти довкілля

Науково-технічний прогрес, сучасний розвиток виробництва, ство­рення нових технологій супроводжуються значним впливом на стан довкілля, що все більше піддається забрудненню. Останнє досягає у світовому масштабі та в окремих регіонах такого рівня, що загрожує не тільки здоров’ю, а й життю людей. Турбота про екологічне благо­получчя стає важливим завданням держави, у зв’язку із чим вживають­ся заходи, спрямовані на профілактику всякого роду забруднень, що порушують нормальний екологічний баланс.

Конституція України в ст. 16 (Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави) передбачає захист екологічної безпеки.

При розслідуванні злочинів проти довкілля слідчі зобов’ язані ви­являти їхні причини і вживати профілактичних заходів.

До причин злочинів проти довкілля можна віднести такі: 1) ви­робничі недоліки в забезпеченні технологічної дисципліни і екологіч­них стандартів у процесі проектування та будівництва захисних і очисних споруд; 2) організаційно-правові недоліки, що виражаються в неповному використанні регламентацій щодо очисних споруд; 3) відсутність контролю за роботою очисних споруд; 4) ігнорування за­уважень уповноважених органів, що призводить до екологічних ката­строф; 4) організаційно-управлінські недоліки в підготовці кваліфіко­ваних кадрів, відповідальних за стан і роботу очисних споруд та контро­люючих діяльність останніх.

Причинами забруднень, викидів, скидань або інших видів порушень щодо екологічного середовища можуть бути як об’ єктивні, так і суб’єктивні чинники. До об’єктивних належать екологічні катастрофи (тайфуни, землетруси, грози та ін.); до суб’єктивних — недоліки в ді­яльності і контролі за діяльністю підприємств, установ, атомних стан­цій та ін., що входить у компетенцію осіб, відповідальних за екологіч­ну чистоту середовища, де мешкають люди та інші живі істоти.

Профілактика злочинів проти довкілля може здійснюватися такими методами: а) пропагандою захисту довкілля; б) внесенням пропозицій органами прокуратури про усунення причин і умов, що сприяють такого роду злочинам у процесі їхнього розслідування; в) внесенням подань про усунення причин і умов, що порушують екологічний баланс у тому чи іншому регіоні по закінченні розслідування злочинів.

 

Запитання для самоконтролю

1. Які діяння відносять до злочинів проти довкілля?

2. Які вирізняють способи вчинення та приховування злочинів проти довкілля?

3. В яких формах можуть виявлятися сліди злочинів про­ти довкілля?

4. Які обставини необхідно з’ясовувати у процесі роз­слідування злочинів проти довкілля?

5. Які види ситуацій необхідно враховувати під час роз­слідування даної категорії злочинів?

6. У чому полягають особливості огляду місця події при розслідуванні злочинів проти довкілля?

7. Які тактичні операції можуть бути проведені при роз­слідуванні злочинів проти довкілля?

8. Які обставини необхідно з’ясовувати під час допиту свідків по даній категорії справ?

9. З якою метою може бути проведений слідчий експери­мент при розслідуванні злочинів проти довкілля?

10. Які судові експертизи доцільно призначати у справах даної категорії?

11. Що належить до компетенції судово-екологічної екс­пертизи?

12. В яких випадках призначається судово-іхтіологічна експертиза?