Розділ 12 Кримінальна реєстрація Печать
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 
Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Розділ 12 Кримінальна реєстрація

 

§ 1. Поняття та значення кримінальної реєстрації

Успішному розкриттю, розслідуванню та попередженню злочинів сприяє чинна система кримінальної реєстрації в Україні. Криміналь­на реєстрація — це цілеспрямований систематичний облік певних об’єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, розшуку злочинців і речових доказів, з ’ясуванні обставин, що супроводжують злочин. Систему кримінальної реєстра­ції утворюють різні види криміналістичного обліку.

Криміналістичний облік — це система реєстрації, систематизації та зосередження об’єктів або відомостей про них за їх ідентифікацій­ними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та попередження злочинів, яка ґрунтується на наукових даних і уза­гальненнях практики боротьби зі злочинністю. Криміналістичні об­ліки здійснюються органами МВС України відповідно до Настанови «Про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України», затвердженої наказом МВС України від 30 серпня 1999 р. та Положен­ня «Про експертну службу Міністерства внутрішніх справ», затвердже­ного постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р.

Безпосереднім призначенням кримінальної реєстрації є утворен­ня попередніх умов для ідентифікації об’єктів, що реєструються, наведення відповідних довідок щодо них. За допомогою реєстраційних даних здійснюються розшук та ідентифікація об’єктів шляхом по­рівняння матеріалів реєстрації з ознаками об’єкта, що перевіряється. Кожний вид криміналістичного обліку — це фактично інформаційно- пошукова система. Тому ведення і використання криміналістичних обліків передбачають широке застосування інформаційних технологій та можливостей ЕОМ.

За допомогою кримінальної реєстрації вдається вирішувати такі завдання розслідування: встановлення факту притягнення особи ра­ніше до кримінальної відповідальності; виявлення невідомого злочинця, який зник з місця події, або особи, яка втекла з місць позбав­лення волі; ідентифікація злочинця за його слідами; встановлення особи невпізнаного трупа та ін.

У вузькому розумінні реєстрація є процесом фіксації в установле­ному порядку ознак об’єктів у облікових документах за наявності необхідних для цього підстав. При криміналістичному обліку вико­ристовуються різні способи реєстрації та фіксації ознак об’єкта: описово-письмовий, дактилоскопічний, фотографічний, графічний, колекційний.

Науковою основою кримінальної реєстрації є положення про індиві­дуальність кожного об’єкта, відносну стійкість ознак об’єкта та можли­вість його ідентифікації. Формування кримінальної реєстрації на науковій основі було започатковано наприкінці XIX ст. французьким криміналістом А. Бертільйоном, який розробив і впровадив у практику боротьби зі зло­чинністю антропометричний метод реєстрації злочинців. Більш прогре­сивним методом, який через кілька років прийшов на зміну антропометрії, став дактилоскопічний метод реєстрації злочинців.


§ 2. Види криміналістичних обліків

Система криміналістичного обліку складається з його різних видів. Залежно від вирішуваних завдань криміналістичні обліки поділяються на оперативно-пошукові та інформаційно-довідкові, а залежно від рів­ня концентрації інформації — на центральні, регіональні та місцеві.

Оперативно-пошукові обліки вміщують об’єкти, які безпосередньо пов’язані з подією злочину і, як правило, вилучені під час оглядів місця події або під час проведення оперативних заходів та слідчих дій. До них належать: дактилоскопічні обліки, колекції слідів злому, взуття, тран­спортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб’єктивних портретів та ін.

Інформаційно-довідкові обліки (колекції і картотеки) комплектують­ся об’єктами та даними, які безпосередньо не пов’язані з подією злочину та одержані в результаті нагромадження відомостей інфор­маційного характеру. Об’єктами інформаційно-довідкових колекцій і картотек можуть бути зразки різноманітних виробів, рисунки, фото­графії, таблиці, каталоги тощо.

Центральні обліки здійснюються Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (ДНДЕКЦ). До центральних оперативно-пошукових обліків належать: центральна колекція куль і гільз зі слідами зброї (кулегільзотека); центральна кар­тотека фальшивих грошей; центральна картотека підроблених доку­ментів, виготовлених із застосуванням засобів поліграфії; центральна картотека слідів рук, вилучених з місць нерозкритих тяжких та резо­нансних злочинів; центральна колекція макетів вибухових пристроїв і речовин; центральна колекція фонограм з голосами осіб, які анонім­но повідомляли про загрозу вибуху.

У межах центральних обліків утворено інформаційно-довідкові колекції зразків: документів суворого обліку, цінних паперів та грошей; зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях; лакофарбових покриттів; вибу­хових пристроїв і речовин; протекторів шин; волокон і волосся; паливно-мастильних матеріалів; підроблених номерів вузлів, деталей та агрегатів автотранспорту тощо.

Регіональні обліки здійснюють науково-дослідні експертно- криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ.

Регіональні оперативно-пошукові обліки комплектуються з об’єктів, що вилучені під час оглядів місця події за справами про злочини, вчи­нені на території відповідного регіону, або надіслані для постійної пере­вірки з інших органів. До таких обліків належать картотеки: слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); дактило­скопічні на осіб, узятих міліцією на облік; кулегільзотеки; картотеки фальшивих грошей; картотеки підроблених документів, виготовлених із застосуванням засобів поліграфії; колекції слідів знарядь злому, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); слідів взуття, вилучених з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспорт­них засобів, вилучених з місць нерозкритих злочинів; суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів; підроблених рецептів на одержання наркотичних і сильнодіючих лікарських засо­бів; зразків почерку осіб, які займаються підробленням медичних рецептів; зразків печаток і підписів лікарів, які виписують рецепти на одержання медичних засобів; мікрооб’єктів.

На регіональному рівні утворюються інформаційно-довідкові ко­лекції: зразків зброї та боєприпасів; наркотичних засобів, психотроп­них речовин, їх аналогів або прекурсорів; рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зломі; лакофарбових покрит­тів; скла фар автотранспорту; макетів вибухових пристроїв і речовин; протекторів шин; слідів рукавиць; замків і ключів; зразків волокон і волосся; паливно-мастильних матеріалів; підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту тощо.

Місцеві обліки ведуться у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, що обслуговують міськрайліноргани і комплектуються об’ єктами, вилуче­ними в ході оглядів місця події у справах про злочини, що вчинені на території обслуговування органу внутрішніх справ, або надісланими для постійної перевірки з інших органів. До таких обліків належать: картотеки слідів рук, вилучених з місць нерозкритих злочинів (слідо- теки); дактилоскопічні картотеки на осіб, взятих міліцією на облік; ко­лекції слідів знаряддя злому, вилучених з місць нерозкритих злочинів; слідів взуття, вилучених з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, вилучених з місць нерозкритих злочинів; суб’єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів.

На місцевому рівні утворюються інформаційно-довідкові колекції: рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зломі; лакофарбових покриттів; скла фар автотранспорту; протекторів шин; слідів рукавиць; замків і ключів; підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту та ін.

Поряд з центральною, регіональною і місцевими системами обліків існують також оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки, які функціонують на центральному і регіональному рівнях. Центральний облік здійснює Департамент інформаційних технологій при МВС Укра­їни (ДІТ при МВС), регіональний — управління (відділи) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У Києві та Київській області ал­фавітний і дактилоскопічний обліки здійснює ДІТ при МВС України, а у м. Севастополі — УОІ при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим (Інструкція про порядок ведення та використання оперативно- довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвер­джена наказом МВС України та ДДУПВП від 23 серпня 2002 р.).


§ 3. Дактилоскопічний облік

Алфавітному і дактилоскопічному облікам підлягають особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засу­джені, розшукуються, затримані за підозрою у занятті бродяжництвом, а також громадяни України, які вчинили за її межами злочини і відо­мості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародни­ми договорами у сфері обміну інформацією, що набрали чинності в установленому порядку. Порядок ведення дактилоскопічного обліку регламентовано Інструкцією про порядок функціонування дактило­скопічного обліку експертної служби МВС України, затвердженою наказом МВС України від 11 вересня 2001 р.

Дактилоскопічний облік складається з дактилокарток (масиву дак- тилокарт невпізнаних трупів; безвісно зниклих осіб і осіб, яких було піддано дактилоскопіюванню), та слідотек (реєстраційних карт слідів рук, вилучених під час оглядів місць подій за фактами нерозкритих злочинів та безвісно зниклих осіб). Існують такі види дактилокартотек та слідотек: центральні, обласні, кущові та місцеві.

Дактилоскопічний облік здійснюється за допомогою дактилоскопічних карток, які містять пальцеві відбитки кожної руки певної особи (рис. 20). Дактилокартки заповнюються у трьох примірниках, якщо вони підлягають обліку в центральній дактилокартотеці, або у двох примірниках, якщо вони підлягають обліку тільки в регіональній і місцевій дактилокартотеках.

Дактилокартка на особу заповнюється на бланку встановленого зразка, де у відповідних графах фіксуються такі відомості: стать; прізвище, ім’я та по батькові; число, місяць, рік народження; місце народження; дактилоскопічна формула за 10-пальцевою системою; основні та контрольні відбитки пальців; підпис особи; дата проведен­ня дактилоскопіювання; орган, де відбулося дактилоскопіювання; підстава для дактилоскопіювання; відбитки долонь; прикмети; прізви­ще і підпис працівника, який заповнив дактилокартку.

 

Дактилоскопіювання полягає в одержанні пальцевих відбитків живих осіб і трупів. При дактилоскопіюванні живих осіб на гладку пластинку видавлюють невеличку кількість друкарської фарби і розкочують її гу­мовим валиком. Дактилоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому самому порядку про­кочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокартці. Після про­кочування на дактилокартку наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім великого, що прокочується окремо в спеціально відведеній графі), який допомагає перевірити, чи нанесені окремі від­битки пальців на відповідні місця дактилокартки, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишений відбиток на місці події.

Дактилоскопіювання трупа має свої особливості. Фарбу з пластин­ки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочу­ють кожний палець окремими квадратиками паперу, покладеними на сірникову коробку. Аркуші паперу з відбитками пальців наклеюються на відповідне місце дактилокартки. Контрольний відбиток не робиться.

Систематизація дактилокарток полегшується за допомогою вико­ристання спеціальних формул. Дактилоскопічна формула — це фор­мула 10-пальцевої системи реєстрації, що записується в правому верхньому куті лицьового боку дактилокартки; має вигляд двох про­стих дробів: перший іменується основною частиною формули, другий — додатковою. Чисельник основної частини формули є сумою умовних цифрових позначень тільки завиткових узорів парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник — сумою позначень завиткових узорів непарних пальців із додаванням одиниці. Парні та непарні пальці визначають, переходячи від великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці поділяються на пари. Відповідним парам присвоюються такі цифрові позначення: ве­ликий і вказівний правої руки — 16; середній і безіменний правої руки — 8; мізинець правої і великий лівої руки — 4; вказівний і серед­ній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої — 1.

Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд цифрових позначень усіх узорів пальців правої руки, які не суму- ються, а в знаменнику — пальців лівої. Для виведення додаткової частини формули папілярний узор кожного пальця наділяється умов­ною цифрою від 1 до 9. Дугові узори, незалежно від виду, позначають­ся цифрою 1, петльові радіальні — 2, петльові ульнарні — 3, 4, 5 та 6, залежно від кількості ліній, розміщених на лінії відрахування; завиткові узори — 7, 8 та 9, залежно від відносного положення дельт; відсутні пальці, а також узори пальців з ушкодженнями позначають­ся 0 (рис. 21).

Дактилокартотека складається з основного масиву та архіву. За рішенням керівництва ДНДЕКЦ, НДЕКЦ масив дактилокарток може систематизуватися за категоріями злочинів. Дактилокартку на особу вилучають з основного масиву в разі смерті останньої та поміщають до архіву на строк не менше трьох років, після чого знищують.

Існують особливості формування слідотек. Так, центральна слідо- тека ведеться в ДНДЕКЦ та формується з фотокопій слідів, вилучених із місць вчинення тяжких злочинів, які залишилися нерозкритими, та за фактами безвісного зникнення осіб. Крім цього, формуються і функ­ціонують обласні, кущові та місцеві слідотеки. Зокрема, місцеві слідо- теки функціонують у підрозділах з експертно-криміналістичного за­безпечення роботи ОВС НДКЕЦ та формуються з фотокопій слідів рук, вилучених під час огляду місць вчинення злочинів, що залишилися нерозкритими, і території конкретного ОВС та за фактами безвісного зникнення осіб.

Слідотека складається з основного масиву та архіву. До основного масиву вміщуються фотокопії слідів рук, що: визнані експертом при­датними для ідентифікації особи; перевірені за дактилокартками осіб, які могли залишити сліди на місці події не у зв’язку із вчиненням зло­чину; перевірені за дактилокартотеками і слідотеками та ін. До архіву вміщуються копії слідів рук у разі, коли злочин розкрито, але належ­ність слідів не встановлено. Строк зберігання слідів — до закінчення строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за видом злочину.

Звертатися із запитом щодо проведення перевірки за дактилоско­пічним обліком мають право підрозділи МВС, податкової міліції, Служби безпеки, органів прокуратури та суду, а також правоохоронні органи інших країн за міжнародними угодами. Види перевірок: дакти- локартка — дактилокартка (проводиться з метою встановлення: осіб, які приховують свої дійсні настановні дані; осіб невпізнаних трупів; наявності (відсутності) дактилокарток осіб); дактилокартка — слід (слід — дактилокартка) (проводиться з метою встановлення осіб, які лишили сліди рук на місці події); слід — слід (проводиться з метою встановлення фактів залишення одною особою слідів рук при вчинен­ні різних злочинів). Строк перевірки не повинен перевищувати 15 діб з моменту одержання запиту.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке кримінальна реєстрація?

2. Які завдання вирішуються за допомогою кримінальної реєстрації?

3. Ким започатковано формування кримінальної реєстра­ції на науковій основі?

4. Які існують види криміналістичних обліків?

5. Яким нормативно-правовим актом регламентовано ведення дактилоскопічного обліку?

6. Яким чином здійснюється дактилоскопіювання живих осіб?

7. Які особливості має дактилоскопіювання трупа?

8. Що являє собою дактилоскопічна формула?

9. Які існують особливості формування слідотек?