Печать

Розділ 8 Судова балістика

Posted in Криминалистика - Криміналістика (В.Ю. Шепітько)

Рейтинг пользователей: / 2
ХудшийЛучший 

 

 

Розділ 8 Судова балістика

 

§ 1. Поняття судової балістики та її значення

Судова балістика — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності ви­никнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збиран­ня і дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю. У військово-технічній галузі — це вчення про закони польоту снарядів, випущених із вогне­пальної зброї. У судовій же балістиці досліджуються вогнепальна зброя і наслідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї дає можливість висунути обґрунтовані версії, виявити істотні обставини у справі, встановити винну особу.

Судова балістика пов’язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв’язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов’язана також з іншими галузями кримі­налістичної техніки — трасологією, судовою фотографією тощо.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що засто­совувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.

Завдання судової балістики:

1)  визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (на­приклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із зазначеної зброї та ін.);

2)   визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстрілено дану кулю, гільзу тощо);

3)  ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстрілена куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрі­лені дві кулі або гільзи, виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);

4)  встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне роз­ташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).

Об’єктами судово-балістичного дослідження є:

1) ручна вогнепальна зброя;

2)  окремі частини зброї;

3)  боєприпаси;

4)  сліди пострілу (сліди застосування зброї);

5)  засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження патронів або виготовлення снарядів.


§ 2. Криміналістична класифікація вогнепальної зброї та види боєприпасів

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різними під­ставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мислив­ську та спортивну[1].

Бойову зброю (вогнепальну і холодну) призначено для вирішення бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна — довжина ствола 50-200 мм (пістолети і револьвери, рис. 10); середньо- ствольна — довжина ствола 200-300 мм (пістолети-кулемети, авто­мати, карабіни); довгоствольна — довжина ствола 450-850 мм (гвин­тівки, ручні кулемети).

Мисливську зброю призначено для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).

Спортивну зброю призначено для занять спортом (спортивні піс­толети, малокаліберні гвинтівки та ін.).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладкостволь- ною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної нарізної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху. З метою поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має звуження («чок»), а іноді ще й нарізи («пара­докс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола— калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відобра­жає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна — 5,6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм — 25,4 мм, 1 лінія — 2,54 мм).

 

 

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діаметру 18,2 мм), 16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і дінце гільзи.

Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:

1)   неавтоматичну зброю (наприклад, револьвери систем Наган, Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2)   автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);

3)   автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скор­піон», рис. 11), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя може бути заводською, кустарною, саморобною. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену заводську та атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандарт­ної зброї шляхом внесення конструктивних змін — укорочування ство­ла, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконстру­
йована як таємна зброя (зброя таємної дії) — стріляючі авторучки, па­расольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика, та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю про­сту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану — виконує функції двох і більше різних видів зброї (рис. 12).

Серед мисливської зброї є одноствольна і багатоствольна (дво-, три-, чотириствольні рушниці); зброя з горизонтальним та вертикальним розміщенням стволів.

 

 



Боєприпаси. Патрон — це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійсню­ється унітарним патроном, який складається з гільзи зі зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і проклад­ки. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяють на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою (рис. 13).

Гільза — це тонкостінна склянкоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні — дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).

Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, з гладкоствольної — дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля — це металеве (най­частіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї (рис. 14). Кулі в нарізній зброї бувають оболонкові, напівобо- лонкові та безоболонкові. У бойовій зброї використовуються кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги — куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою можуть бути: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні та комбіновані.

Дріб — це свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5-5 мм (табл. 1). Дріб, який має діаметр більш ніж 5 мм, називається картеччю (табл. 2).

 

 

 

 

Порох — це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вогне­пальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділяється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Ком­понентами димного пороху є калієва селітра (60-70 %), сірка (10-12 %) та деревне вугілля (2-8 %). Основу бездимного пороху становить пі­роксилін (наприклад, порох Лишева — це бездимний порох колоїдно­го типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездимний по­рох — платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладкостволь- них мисливських рушниць. Пиж — шматок войлоку або іншого щільного матеріалу, який виокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні та додаткові. За матеріалом пижі поділяються на войлочні, картон­ні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом’якшення по­штовху порохових газів і запобігання деформації заряду.


§ 3. Сліди дії вогнепальної зброї, їх види

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохо­вого заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого вини­кають зміни, які називають слідами пострілу, або слідами застосуван­ня зброї. До цих слідів належать: стріляні снаряди, гільзи, пижі; част­ки речовин, що виникають при згорянні пороху і викидаються з кана­лу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях та гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об’єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла.

Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, паску обтирання та перепоні.

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу та гільзах. Вид і характер слідів залежать від конструкції зброї.

На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюють­ся: на капсулі — слід від бійка ударника у вигляді вм’ятин (рис. 15) і сліди переднього зрізу затвора — борозенки і валика; на дінці гіль­зи — слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза — сліди від за­чіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронни­ка у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм’ятини від країв кожуха за­твора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від стінок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і борозенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відпо­відають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм’ятини, трі­щини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (рис. 16).

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний кульо­вий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діа­метр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути на­віть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.

 

Ознаки вхідного отвору:

1) дефект тканини — відсутність її частин;

2)  наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у ви­гляді кайми завширшки 1-3 мм червоно-бурого кольору;

3)  наявність пояска обтирання;

4)  наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при по­стрілі в упор відбивається дуловий зріз зброї — штанцмарка).

Вихідний кульовий отвір має різні розміри та форму. Найчастіше краї вихідного отвору нерівні, вивернуті наззовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.

При пострілі можуть утворюватися сліди рикошету, які виникають при ударі кулі об перепону при малому куті зіткнення. При цьому куля змінює свій напрямок.

Поясок обтирання — одна з важливих ознак кульового ушкодження; має вигляд темної смуги, розташованої по краю вхідного отвору. Поясок обтирання утворюється частинами речовин, винесених кулею з каналу ствола, а також частинами матеріалу, з якого виготовлено кулю.


§ 4. Слідчий огляд вогнепальної зброї та слідів її дії

Огляд зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється відповід­но до вимог норм КПК України (ст. ст. 190-193, 195). У разі потреби слідчий запрошує для участі в огляді спеціаліста з судової балістики.

Завданням огляду є виявлення, фіксація, вилучення зброї, боєпри­пасів, слідів пострілу і дослідження їх на місці події для визначення виду, системи, калібру зброї, кількості пострілів, дистанції, напрямку і місця, з якого було зроблено постріл.

Виявлену зброю фіксують за допомогою фотозйомки та описують у протоколі огляду. При огляді зброї необхідно додержуватися певних правил. Так, при огляді бойової зброї треба:

1)   встановити, чи знаходиться курок (ударник) на бойовому або захисному взводі та чи є патрон у патроннику;

2)  витягти магазин, оглянути його поверхню;

3)  розрядити зброю;

4)  вжити заходів щодо відшукання слідів;

5)   оглянути внутрішню поверхню каналу ствола для виявлення слідів пострілу у вигляді нагару, незгорілих порошинок;

6)  встановити, чи немає яких-небудь пошкоджень на зброї або чи не відсутні які-небудь частини;

7) визначити наявність або відсутність запаху пороху в каналі ствола.

У протоколі огляду щодо зброї слід вказати: місце виявлення, від­стань від двох нерухомих об’єктів, положення ствола зброї, вид, сис­тему, наявність і зміст маркувальних позначок, номер зброї або її частин, загальний стан зброї, положення курка, запобіжника, кожуха затвора, наявність патрона (гільзи) у патроннику, магазині (барабані), слідів пальців на зброї, кіптяви і нагару, сторонніх часток у стволі та слідів запаху порохових газів.

Огляд і дослідження боєприпасів. Патрони, гільзи, кулі, дріб, кар­теч, прокладки, пижі підлягають виявленню, фіксації та дослідженню при огляді на місці події.

У протоколі огляду при описі гільзи вказують: місце виявлення, форму, колір металу, маркувальні позначки, розміри, наявність і форму слідів зброї. При описі кулі (дробу) в протоколі відзначають: вид пере­пони, розміри пошкодження кулі, наявність на кулі сторонніх речо­вин.

Під час пошуку гільз необхідно враховувати механізм викидування гільзи (бік викидування). При цьому ефективним буде застосування металошукача.

Дріб може бути виявлений у тілі (або одягу) потерпілого та в інших об’єктах. Гранична дальність польоту дробу — 400 м (при діаметрі дробу 5 мм — дальність 500 м, картеч — дальність до 600 м).

Під час огляду вогнепальних ушкоджень фіксують: вид і власти­вості перепони, форму країв ушкодження та його розміри, взаємне розташування декількох ушкоджень, їх розміщення на перепоні.

При виявленні слідів кіптяви, незгорілих порошинок, частин змаз­ки в протоколі необхідно описати: форму, кількість зон відкладення, інтенсивність кожної зони, колір кіптяви чи порошинок, їх віддаленість від ушкодження та ін.

Визначення напрямку пострілу і місця, звідки він був зроблений. При огляді місця події місце пострілу визначають за допомогою ви­явлення гільз та за слідами вогнепальних ушкоджень. Напрямок по­льоту кулі звичайно визначається шляхом візирування (спостереження крізь канал пробоїни). Наявність двох пробоїн дозволяє визначити на­прямок польоту кулі з достатньою точністю. Візирування може здій­снюватися за допомогою виготовленої з паперу трубки або протягу­ванням шнура крізь пробоїни. Місце пострілу, встановлене за допомогою візирування, фотографують. При стрільбі з великої відстані необхідно враховувати траєкторію польоту кулі. У складних випадках доцільно запрошувати спеціаліста з судової балістики.

Виявлена та досліджена на місці події вогнепальна зброя, сліди її дії та боєприпаси підлягають вилученню. Ці об’єкти належним чином упаковуються та опечатуються печаткою слідчого.


§ 5. Можливості судово-балістичної експертизи

Дослідження вогнепальної зброї, боєприпасів та слідів пострілу здійснюється за допомогою судово-балістичної експертизи, яка є різно­видом криміналістичної експертизи. До основних завдань експертизи належать: встановлення виду, зразка (моделі) вогнепальної зброї за стріляними кулями, гільзами, слідами пострілу, а також конкретного екземпляра зброї за стріляними кулями та гільзами; визначення мож­ливості застосування для стрільби зброї та боєприпасів; встановлення однорідності патронів, куль, гільз, дробу, картечі; встановлення деяких обставин, пов’ язаних із застосуванням вогнепальної зброї.

Судово-балістична експертиза вирішує класифікаційні, діагностич­ні та ідентифікаційні завдання, які можна класифікувати як такі типо­ві питання:

1)  при дослідженні зброї: чи є дана зброя вогнепальною, а при по­зитивній відповіді — до якого виду, системи та моделі вона належить; чи справна зброя та чи придатна вона для стрільби; який калібр даної вогнепальної зброї; чи є надана на дослідження деталь частиною да­ного екземпляра зброї; чи міг відбутися постріл з даного екземпляра зброї без натискання на спусковий гачок за певних обставин; чи мож­ливий постріл з даної зброї патронами певного калібру; чи здійснюва­лася стрільба з даної зброї після останнього чищення;

2)  при дослідженні боєприпасів: чи справні дані патрони та чи при­датні вони для стрільби; до якого виду і зразка належить наданий для дослідження патрон; чи належать надані на дослідження патрони до однієї партії випуску;

3)   при дослідженні стріляних куль, дробу, картечі, пижів: зі зброї якого виду, системи, зразка відстрілена куля, що виявлена на місці по­дії; чи не відстрілена куля з наданої на дослідження зброї; чи не від­стрілена куля з одного екземпляра зброї; до якого виду та зразка належить патрон, частиною якого є куля, виявлена на місці події; чи не відстрілена куля зі зброї невідповідного калібру; чи є надані для дослі­дження куля і гільза частинами одного патрона; чи складали раніше надані на дослідження снаряди (дріб, картеч, кулі) єдину масу і чи не виготовлені вони в одних і тих самих виробничих умовах; чи не слугував предмет, що підлягає дослідженню, саморобним пижем; з якого матері­алу виготовлено пиж; чи однорідні пижі надано на дослідження;

4)  при дослідженні гільз: зі зброї якого виду, зразка викинута дана гільза; чи є гільза частиною патрона, що використовувався під час стрільби з даної зброї; чи не викинуті надані на дослідження гільзи з одного екземпляра зброї; чи не є надані на дослідження куля та гільза частинами одного патрона; які причини виникнення пошкоджень, що є на гільзі;

5)  при дослідженні слідів пострілу: чи є дане пошкодження вогне­пальним; чим саме утворене дане пошкодження (кулею, дробом, кар­теччю, скалками гранати); чи є сліди пострілу з близької відстані на одязі потерпілого; в якому напрямку було здійснено постріл; яким є дане ушкодження — вхідним чи вихідним отвором.

Найбільш складним дослідженням є ідентифікація вогнепальної зброї за стріляними кулями та гільзами. Порівняльне дослідження слідів на кулі (гільзі), виявлених на місці події, та слідів на кулі (гіль­зі), одержаних експериментальним шляхом, провадиться шляхом зі­ставлення за допомогою порівняльного мікроскопа (МСК-1, МС-51 та ін.) і за збільшеними фотознімками. Для одержання фотографічного зображення розгортки кулі зі слідами нарізів каналу ствола викорис­товують спеціальні пристрої оптичного фоторозгортання (наприклад, прилад РФ-4). При такій зйомці на фотознімку виходить послідовно розгорнуте зображення циліндричної поверхні кулі (рис. 17). Для ви­вчення слідів на кулі за глибиною (профілем) застосовують профіло- графічний метод (кулю розміщують у профілометрі, де за допомогою алмазної голки одержують параметри слідів на ній, а потім, викорис­товуючи ці дані, будують профілограми).

 

Запитання для самоконтролю

1. Що таке судова балістика?

2. Які завдання вирішує судова балістика?

3. З якими галузями криміналістичної техніки пов’язана судова балістика?

4. Що є об’ єктами судово-балістичного дослідження?

5. Яким чином може бути класифікована ручна вогне­пальна зброя?

6. Що являє собою калібр зброї?

7. Які існують види слідів вогнепальної зброї?

8. Які сліди утворюються на гільзах та кулях?

9. Які завдання слідчого огляду вогнепальної зброї?

10. Яких правил необхідно додержуватись при огляді зброї?

11. Яким чином відбувається визначення напрямку по­стрілу?

12. Які завдання вирішує судово-балістична експертиза?

 


[1] Відповідно до Закону РФ «Про зброю» (1996 р.) розрізняють зброю бойову, службову та цивільну.