Печать

ТЕМА 7 ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ СЕЛА

Posted in Аграрное право - Ю.М.Крупка Аграрне право України

 

 

  1. Поняття соціального розвитку села.
  2. Правовий режим об'єктів соціальної інфраструктури села.
  3. Правове регулювання житлового та шляхового будівництва на селі.
  4. Правове забезпечення культур­но-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування селян.

 

Поняття соціального розвитку села. Під соціальним розвит­ком села слід розуміти сукупність суспільних відносин, що вини­кають у процесі реалізації суб'єктами аграрного господарювання соціально-економічних та інших прав, що гарантують реалізацію селянами конституційних прав на формування повноцінного жит­тєвого середовища у сільській місцевості.

Здійснення аграрної і земельної реформи в Україні потребує постійної уваги держави до вирішення питань формування пов­ноцінного життєвого середовища, забезпечення економічних і со­ціальних інтересів сільського населення, комплексного розвитку сільських територій, збереження сільської поселенської мережі, розвитку об'єктів соціальної інфраструктури, сучасних систем зв'яз­ку та інформатики, транспорту, житлово-комунального та водно­го господарства, шляхового будівництва, культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування селян.

Основні напрями та завдання державної політики у сфері соціального розвитку села визначені в указах Президента України від 20 грудня 2000 р. «Про Основні засади розвитку соціальної сфе­ри села» та від 15 липня 2002 р. № 640 «Про першочергові заходи Щодо підтримки розвитку соціальної сфери села». Зазначеними нормативними актами передбачено здійснення таких соціальних перетворень на селі:

 

 

  • збільшення зайнятості сільського населення на сільськогос­подарських підприємствах різних організаційно-правових форм та особистих селянських господарствах за допомогою нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, ЇЇ первинної переробки та збереження, поширення в сільській місцевості практики урізноманітнення видів гос­подарської діяльності;
  • підвищення продуктивності праці, рівня заробітної плати пра­цівників сільського господарства та застосування науково об­ґрунтованих норм праці;
  • ефективне використання трудових ресурсів і робочого часу;
  • відновлення діяльності раніше закритих та відкриття нових закладів соціально-культурного призначення в сільських насе­лених пунктах, а також зупинення їх закриття;
  • нарощування обсягів житлового будівництва на основі спеціа­льних програм його підтримки;
  • створення сприятливих умов для розвитку на селі сфери плат­них послуг.

 

Забезпеченню реалізації зазначених завдань державної політи­ки у сфері соціального розвитку села сприятиме Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 р., який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організацій­ні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на ство­рення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Правовий режим об'єктів соціальної інфраструктури села. Відпо­відно до Тимчасового Переліку об'єктів, які належать до соціальної сфери, затвердженого Головною державною податковою інспекці­єю України спільно з Міністерством України у справах будівницт­ва та архітектури в листі від 9 квітня 1993 р., об'єкти соціальної сфери поділені на такі групи:

 

 

  • житлово-комунальне господарство і побутове обслуговуван­ня населення (житлові будинки, гуртожитки для робітників і службовців, студентів вищих і середніх спеціальних та за­гальноосвітніх навчальних закладів, школи-інтернати, во­догони, об'єкти газопостачання і теплозабезпечення тощо);
  • охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фізкультур­ні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспансери, поліклініки, пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-аку­шерські пункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спеціа­лізовані санаторії, піонерські табори, будинки відпочинку, пансіонати, стадіони, спортивні зали, водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо);
  • народна освіта (академії, університети, інститути, техніку­ми, професійні училища, курси, навчальні комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, нав­чальні школи, школи-інтернати, дитячі садки, дитячі сад-ки-ясла (комбінати), дитячі майданчики, ясла, дитячі будинки тощо);
  • культура і мистецтво (бібліотеки, фільмотеки, будинки куль­тури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кінотеат­ри тощо). Крім названих груп об'єктів соціальної сфери, вка­заний перелік визначає також і види робіт, виконання яких вважається «будівництвом об'єктів соціальної сфери села» за умови їх бюджетного фінансування.

 

З метою створення сприятливих умов для сільськогосподар­ських підприємств, переробних та обслуговувальних підприємств і організацій АПК, основаних на колективній та інших формах не­державної власності, комплексного розвитку соціальної сфери сіль­ських населених пунктів, збереження функціонального призна­чення об'єктів соціальної сфери, Кабінет Міністрів України визнав за необхідне провести передачу таких об'єктів у комунальну влас­ність. Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. «Про поетапну передачу в комунальну власність об'єктів соціаль­ної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних, обслуговуючих підприємств, установ, організацій агропромисло­вого комплексу, основаних на колективній та інших формах влас­ності» визначено умови такої передачі, а саме:

 

 

  • поетапна передача, починаючи з 1997 до 2001 р., на основі розроблених і затверджених у встановленому порядку пе­реліків об'єктів соціальної сфери;
  • безоплатна передача. Передачі у комунальну власність підлягають:
  • житловий фонд (крім гуртожитків);
  • дитячі дошкільні заклади, школи та інші заклади освіти, та­бори відпочинку і оздоровлення дітей, об'єкти культури та аматорського спорту, приміщення будинків-інтернатів для престарілих та інвалідів, об'єкти охорони здоров'я і побуту;
  • мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування житлового фонду і соціальної сфери (бойлерні, котельні, теплові, каналізаційні та водопровідні мере­жі і споруди, збудовані та прибудовані приміщення, облад­нання тощо).

 


Указані об'єкти передаються в комунальну власність за рішен­ням загальних зборів членів підприємства чи зборів уповноваже­них колективних сільськогосподарських підприємств або за рі­шенням органів, уповноважених розпоряджатися майном піприємств інших форм недержавної власності.

Передача об'єктів соціальної сфери у комунальну власність адміністративно-територіальних одиниць здійснювалася лише за згодою органів місцевого самоврядування.

Правове регулювання житлового та шляхового будівництва на селі. Правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі будівництва житла в сільській місцевості, здійснюється Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», нор­мами земельного, цивільного та містобудівного законодавства.

Чинне законодавство України передбачає, що селу має нада­ватися перевага над містом (із розрахунку на душу населення) у спорудженні житла та інших об'єктів соціально-культурного та побутового забезпечення. Ці переваги мають полягати в мате­ріально-технічному й ресурсному забезпеченні, оподаткуванні, кредитуванні індивідуальних забудовників тощо. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» Кабі­нет Міністрів України та місцеві державні адміністрації покли­кані сприяти розвитку індивідуального житлового будівництва на землях сільських населених пунктів, створювати сільським забудовникам (як місцевому населенню, так і громадянам, які переселяються на постійне місце проживання в сільську місце­вість), у тому числі працівникам соціальної сфери та сфери обслуго­вування сільського населення, які проживають у селі, пільгові умо­ви щодо забезпечення будівельними матеріалами та обладнанням, надання їм послуг і пільгових довгострокових державних кредитів. Під час спорудження житла в сільській місцевості підрядним способом за рахунок власних коштів індивідуального забудовника йому компенсується з державного бюджету частина кошторисної вартості житлового будинку і господарських будівель, що не нале­жать до прямих витрат підрядних будівельних організацій і вклю­чається до кошторисів будівництва згідно з чинними нормативни­ми актами.

Індивідуальні забудовники, які споруджують житлові будин­ки і господарські споруди, не користуються кредитами і працю­ють у сільському господарстві, переробній галузі або соціальній сфері села, отримують компенсацію за рахунок держави у розмірі 35% їх кошторисної вартості. Зазначені пільги зберігаються та­кож за вказаними особами в разі спорудження житла та госпо­дарських будівель на кооперативних засадах.

Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» пе­редбачено, що особи, які переселяються у трудонедостатні населені пункти, та місцеве населення віком до 40 років, зайняте в сільсько­му господарстві, переробних і обслуговувальних галузях агропро­мислового комплексу або в соціальній сфері цих сіл, забезпечують­ся житлом і господарськими будівлями з державного бюджету. Житло, збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних коштів, через 10 років передається в особисту власність цим грома­дянам за умови їхньої постійної роботи в зазначених галузях.

Державна програма розвитку соціальної сфери села до 2005 року передбачала, що житлове будівництво на селі у 2003-2005 рр. мало позвиватись насамперед шляхом спорудження індивідуальних жит­лових будинків за рахунок коштів забудовників. Державна підтрим­ка житлового будівництва здійснювалась у напрямах надання забу­довникам пільгових кредитів згідно з програмою «Власний дім», розширення в сільській місцевості практики молодіжного житлово­го будівництва, спорудження житла для працівників бюджетних ус­танов та соціально незахищених громадян.

Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» передбачається збереження і розвиток поселенської мережі. Зок­рема, ст. 10 Закону України зазначає, що держава захищає сільсь­ку поселенську мережу незалежно від категорії, розміру та місця розташування сільських населених пунктів. Будь-які перетворен­ня сільських поселень (об'єднання, роз'єднання, перейменування в іншу категорію тощо) можуть здійснюватись за рішенням сесій районних рад лише за волею жителів цих поселень. В Україні за­проваджуються постійне обстеження та паспортизація сільської поселенської мережі (моніторинг). Порядок здійснення моніторин­гу встановлює Кабінет Міністрів України.

Державною програмою розвитку соціальної сфери села до 2005 ро­ку передбачені також заходи щодо розвитку дорожного господар­ства на селі. Зокрема, передбачається будівництво твердого пок­риття на сільських дорогах, реконструкція місцевих доріг відповідно до сучасних вимог. Має бути споруджено 35 під'їздів з твердим покриттям до сільських населених пунктів довжиною 71 км та прокладено 524 км вуличної мережі. Для цього буде використано 41 млн грн із централізованих дорожних фондів та 82,1 млн — з місцевих бюджетів. У 2003-2005 рр. передбачається будівництво 626 км сільських доріг загального користування.

Згідно зч. 5 ст. 6 Закону України «Про пріоритетність соціаль­ного розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» всі шляхи, що зв'язують сільські населені пункти (в тому числі в межах цих населених пунктів) із мережею шляхів загального користування, належать до категорії шляхів загально­го користування і разом з усіма під'їзними піляхами до сільських населених пунктів передаються на баланс корпорації Укравтодор.

Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оз-Доровчого обслуговування селян. Пріоритетність соціального роз­витку села передбачає також забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування сільських жителів.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про пріоритетність соціаль­ного розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я, куль­тури та спорту, служби побуту, благоустрій територій здійснюють­ся за рахунок державного та місцевого бюджетів. Ці об'єкти спору­джуються як підрядним, так і господарським способами. Збудовані сільськогосподарськими товаровиробниками за рахунок їхніх влас­них коштів об'єкти культурно-побутового призначення та спортив­но-оздоровчого характеру належать останнім на праві власності, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З метою залучення підприємств промисловості та інших галузей народного господарства, що безпосередньо не пов'язані з сільсько­господарським та агропромисловим виробництвом, до участі в роз­витку соціальної сфери села чинне законодавство застосовує відпо­відні економічні стимули. Так, відповідно до ст. 7 Закону України « Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового ком­плексу в народному господарстві», непрофільні промислові підпри­ємства, що виконують державне замовлення на проектування та виготовлення машин, обладнання й запчастин для агропромислово­го комплексу, зокрема об'єкти соціально-культурного призначен­ня, забезпечуються матеріалами централізовано.

Доходи будівельних, монтажних, проектних та інших підприємств і організацій, одержані внаслідок спорудження в сільській місце­вості житла, об'єктів побуту, культури, торгівлі, охорони здоров"я, фізкультури й спорту, освіти, зв'язку, шляхів, енергетичних, га­зових і водорозподільних систем, тваринницьких приміщень, ін­женерно-технічних комплексів машинно-тракторного парку та інших об'єктів, які впливають на поліпшення соціального становища се­ла, не оподатковуються.

Державною програмою розвитку соціальної сфери села до 2005 ро­ку передбачаються наступні заходи і шляхи забезпечення культур­но-побутового та спортивно-оздоровчого обслуговування сільсько­го населення:

1) у сфері освіти — відновлення, добудова і спорудження шкіл та дошкільних навчальних закладів у селах, де налічується понад 50 дітей відповідного віку, насамперед у тих, які розташовані на відстані понад 3 км від населених пунктів, де є такі заклади; ство­рення комплексів «загальноосвітній навчальний заклад — дошкіль­ний навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад — соціально-культурний центр села», організація навчання учнів у по­чатковій школі за місцем їх проживання (за наявності не менш як 5 учнів у населеному пункті); забезпечення виконання Програми інформатизації та комп'ютеризації сільських шкіл; забезпечення регулярного   підвезення  до   місця  навчання  і  додому  дітей дошкільного віку, учнів і педагогічних працівників у сільській місцевості; застосування нових форм навчання і виховання дітей з урахуванням специфіки розселення та змін вікової структури жителів села; відкриття 450 шкіл, у тому числі 353 новозбудованих (фінансування зазначених витрат має здійснюватися за раху­нок коштів місцевих бюджетів у сумі 115,1 млн грн та Державно­го бюджету України — 229,1 млн грн);

2)    у сфері охорони здоров'я — відкриття закладів охорони здо­ров'я з наданням первинної медико-санітарної допомоги в селах із чисельністю жителів понад 500 осіб; створення в сільських населе­них пунктах із чисельністю жителів понад 1 тис. чоловік амбула­торій загальної практики — сімейної медицини та реорганізація сільських лікарських амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів в амбулаторії загальної практики — сімейної медицини; розширення мережі аптек і аптечних кіосків; створення на базі сільських закладів охорони здоров'я денних стаціонарів, а також стаціонарів удома; оснащення сільських закладів охорони здоров'я сучасною ультразвуковою, ендоскопічною, рентгенологічною, нар­козною апаратурою, пересувними стоматологічними кабінетами, іншим сучасним обладнанням, а також спеціальними автомобіля­ми; надання лікувально-консультаційної та організаційно-мето­дичної допомоги і вжиття санітарно-протиепідемічних заходів си­лами спеціальних бригад обласних і районних закладів охорони здоров'я; зміцнення лікувально-оздоровчої бази санаторіїв та інших закладів, призначених для лікування й оздоровлення працівників агропромислового комплексу та їхніх дітей. На зміц­нення матеріальної бази закладів охорони здоров'я у 2003-2005 рр. планується спрямувати 75,4 млн грн. За рахунок цих коштів має бути відкрито й оснащено 382 сільські лікарські амбулаторії, у то­му числі 63 — у добудованих та новозбудованих приміщеннях, а та­кож 280 фельдшерсько-акушерських пунктів;

3)    у сфері культури — збереження та забезпечення повноцін­ного функціонування існуючої мережі закладів культури (клубів, бібліотек, музеїв, шкіл естетичного виховання); переобладнання під заклади культури приміщень, якими не користуються, ство­рення закладів культури малих форм (віталень, світлиць, чита­лень та ін.) За пропозиціями регіонів у 2003-2005 рр. планується введення в експлуатацію 190 сільських клубів і будинків культу­ри, в тому числі 76 — новозбудованих. На це передбачається вит­ратити 60,8 млн грн з місцевих і державного бюджетів;

4)    у сфері фізичної культури й спорту — реконструкція існую­чих та будівництво нових сільських фізкультурно-оздоровчих зак­ладів, споруд, дитячих оздоровчих таборів, баз відпочинку, пан­сіонатів для  оздоровлення дітей  та підлітків;  реформування організаційних основ фізкультурно-спортивного руху на селі, ство­рення територіальних (при органах місцевого самоврядування) фізкультурно-спортивних клубів та відділень дитячо-юнацьких спортивних шкіл; впровадження ефективних форм, методів і засобів фізкультурно-оздоровчої діяльності та видів спорту з урахуван­ням місцевих особливостей, традицій, умов праці та відпочинку жителів села; спорудження й обладнання ігрових майданчиків, спортивних залів, плавальних басейнів при школах, дошкільних навчальних, культурно-освітніх закладах; поліпшення ма­теріально-технічного оснащення навчально-спортивних баз підго­товки кандидатів до збірних команд України. У 2003-2005 рр. на зміцнення матеріально-технічної бази наявних та будівництво но­вих спортивних споруд планується відшкодувати 66 млн грн з міс­цевих та державного бюджетів, а також відновити роботу і ввести в дію 1748 фізкультурно-спортивних закладів та споруд;

5)    у сфері торгівлі та побутового обслуговування — наближен­ня закладів торгівлі та побутового обслуговування до місць про­живання населення, розширення їх мережі; запровадження нових форм обслуговування з урахуванням особливостей сільського роз­селення в різних регіонах; широке використання пересувних форм надання послуг із застосуванням транспортних засобів, поштового, телефонного зв'язку, інших комунікацій; збільшення кількості приймально-заготівельних пунктів сільськогосподарсь­кої продукції; відновлення підприємств, які надають санітарно-гігієнічні послуги (лазні, перукарні, пральні), послуги з ремонту одягу та взуття, побутової техніки тощо;

6)    у сфері соціального обслуговування населення — збережен­ня мережі інтернатних установ для людей похилого віку та інвалі­дів, зміцнення їх матеріально-технічної бази, виділення земельних ділянок і надання допомоги для ведення підсобних господарств;
перепрофілювання, в разі потреби, ліжкового фонду сільських закладів охорони здоров'я в ліжковий фонд медико-соціального призначення з передачею його органам соціального захисту насе­лення; поширення практики організації сезонних (на зимовий пе­ріод) інтернатних установ для людей похилого віку, які мають можливість проживати влітку у власних житлових будинках; підвищення якості обслуговування сільського населення соціаль­ними службами, забезпечення їх приміщеннями, транспортними засобами та ін.

 

Запитання для самоконтролю


 

  1. У чому сутність соціального розвитку села?
  2. У чому полягають основні напрями державної політики у сфері соціального розвитку села?
  3. Які об'єкти належать до соціальної сфери села?
  4. Які заборони щодо зміни функціонального призначення певних груп об'єктів соціальної сфери села встановлено аг­рарним законодавством?
  5. Які основні напрями державної політики щодо відроджен­ня сіл України Ви знаєте?
  6. Які законодавчі акти регулюють правовий режим об'єктів соціальної інфраструктури села?
  7. Які державні органи зобов'язані сприяти розвитку індиві­дуального житлового будівництва на селі?
  8. Які пільги надаються для індивідуальних сільських забу­довників?
  9. Які законодавчі акти регулюють житлове та шляхове будівництво на селі?
  10. Яким чином забезпечується культурно-побутове та спор­тивно-оздоровче обслуговування селян?