Печать

Глава 14. Організація роботи представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування

Posted in Право - Держ. буд. і місц. самоврядування (Серьогіна)

Глава 14. Організація роботи представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування


§ 1. Правовий статус і будова місцевих рад

§ 2. Функції та компетенція місцевих рад

§ 3. Форми та методи діяльності місцевих рад

§ 4. Організація роботи постійних і тимчасових комісій місцевих рад

§ 5. Апарат місцевої ради і організація його роботи

§ 6. Служба в органах місцевого самоврядування. Організація роботи сільського, селищного, міського голови, секретаря ради, голови обласної, районної ради та його заступників

§ 7. Організація роботи органів самоорганізації населення

 

 

§ 1. Правовий статус і будова місцевих рад


Базовим елементом системи місцевого самоврядування в Україні є представницькі органи, до яких належать місцеві ради і органи само­організації населення. Вони є виборними колегіальними органами, що виражають волю і представляють інтереси всієї територіальної грома­ди чи її частини, мають право приймати від її імені рішення, які діють на певній території. При цьому провідну роль серед представницьких органів місцевого самоврядування виконують місцеві ради, які обира­ються членами громади.

Система місцевих рад закріплена частинами 3, 4 ст. 140 Консти­туції України і ст. 5 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». В юридичній літературі немає єдності поглядів щодо кількості рівнів цієї системи. Одні вчені доводять, що їх два[1], інші говорять про три- рівневу систему місцевих рад[2]. Це пов’язано із відмінностями у правовому статусі місцевих рад різних рівнів, наявністю обов’язкових та необов’язкових елементів у системі місцевих рад, різними пере­думовами формування представницьких органів місцевого самовря­дування.

Законодавець передбачає обов’язкову дворівневу систему місцевих рад. Перший її рівень становлять сільські, селищні, міські ради, які представляють територіальні громади сіл, селищ, міст та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого само­врядування. На другому рівні — обласні й районні ради, що представ­ляють інтереси не обласних та районних громад (адже законодавство наявності таких громад не визнає), а спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конститу­цією і законами України або переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Як необов’язковий елемент системи можуть роз­глядатися районні у містах ради, передумовами утворення яких є на­явність районного поділу у місті та прийняття рішення про необхід­ність їх формування міською радою чи рішенням міської територіаль­ної громади. Відповідно до ст. 5 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» районні у містах ради не є самостійними елементами сис­теми місцевого самоврядування.

Кожна рада має свою будову, внутрішньо організаційну структуру, яка поставлена у залежність від статусу місцевої ради. Будова сіль­ських, селищних, міських рад відрізняється від будови районних, об­ласних рад, певну специфіку має й внутрішньоорганізаційна структу­ра районних у містах рад. При цьому Закон «Про місцеве самовряду­вання в Україні» фактично встановив уніфіковану структуру місцевих рад одного рівня, оскільки чітко визначив їх структурні підрозділи й головних посадових осіб. На розсуд місцевої ради, по суті, тільки ви­носиться питання про необхідність утворення контрольних комісій, підкомісій, робочих груп. Однак заборони щодо створення структурних підрозділів ради, не передбачених законом, Закон «Про місцеве само­врядування в Україні» не містить, а тому на практиці такі підрозділи можуть утворюватися.

Отже, відповідно до Закону «Про місцеве самоврядування в Укра­їні» структурними елементами сільських, селищних, міських рад виступають:

1.  Сільський, селищний, міський голова, який очолює місцеву раду і є головною посадовою особою відповідної територіальної громади, обирається її членами на основі загального, рівного, прямого вибор­чого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному За­коном «Про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Крім того, згідно з ч. 1 ст. 5 за­значеного Закону, він виступає як самостійний елемент системи міс­цевого самоврядування.

2. Депутатські групи і фракції, які є добровільними об’єднаннями депутатів місцевих рад. Відповідно до Закону «Про статус депутатів місцевих рад» депутатські групи утворюються для спільної роботи по здійсненню депутатських повноважень у виборчих округах. Де­путати місцевої ради об’єднуються в групи за єдністю території їх виборчих округів, спільністю проблем, які вони вирішують, або ін­шими ознаками. Депутатські фракції формуються на партійній осно­ві депутатами місцевих рад (крім депутатів сільських, селищних рад), обраними за виборчим списком відповідної місцевої організації по­літичної партії (виборчого блоку політичних партій). Депутати сіль­ських та селищних рад можуть об’єднуватися у депутатські фракції місцевих рад на основі єдності поглядів або партійного членства. При цьому до складу депутатських фракцій можуть входити й позапар­тійні депутати сільської та селищної ради, які підтримують політич­ну спрямованість фракцій.

3.  Невід’ємним структурним елементом місцевої ради є постійні комісії ради, що утворюються з числа її депутатів для вивчення, по­переднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконкому. Пере­лік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи по­стійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Поло­женням про постійні комісії, що затверджується радою. Постійною комісією можуть бути утворені підкомісії і робочі групи.

4. Тимчасові контрольні комісії є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування.

5.  Секретар сільської, селищної, міської ради обирається радою за пропозицією голови з числа її депутатів на строк повноважень ради і працює на постійній основі.

Структура районної, обласної, районної у місті ради:

1.Голова обласної, районної, районної у місті ради є головною посадовою особою ради, що обирається відповідною радою з числа депутатів таємним голосуванням.

2. Заступник голови районної, об­ласної, районної у місті ради, який обирається радою за поданням голови з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування.

3. Депутатські групи і фракції.

4. Постійні комісії ради.

5. Тимчасові контрольні комісії.

6. Президія (колегія) ради утворюється на обласно­му і районному рівні та являє собою факультативний, дорадчий орган, до складу якого входять голова ради, його заступник, голови постійних комісій, а також уповноважені представники депутатських груп і фрак­цій. Президія ради попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомен­дації з питань, що виносяться на розгляд ради, і може приймати рішен­ня, які мають дорадчий характер.

 


§ 2. Функції та компетенція місцевих рад


Основні сторони соціального призначення представницьких орга­нів місцевого самоврядування в Україні, в яких втілюються конкретні напрями і види їх діяльності щодо здійснення завдань, визначених Конституцією України, законами України і підзаконними нормативни­ми актами, розкриваються у функціях місцевих рад.

У системі функцій місцевих рад є певна диференціація, тобто сільські, селищні, міські, районні в містах, районні і обласні ради, поряд із загальними, мають окремі функції, які характеризують їх особливий статус у системі місцевих рад. Прерогативною для всіх місцевих рад є представницька функція — сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради представляють інтереси відповідних територіальних громад, районні та обласні ради пред­ставляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. За формами діяльності можна виділити нормотворчу, установчу, ка­дрову, контрольну, організаційно-розпорядчу функції місцевих рад, а з урахуванням сфер їх діяльності — політичну, економічну, соці­альну, культурну, екологічну, ідеологічну функції. Підкреслюючи важливість завдань, які вирішуються радами на територіальному рівні, виділяють: функцію забезпечення і охорони прав, свобод і за­конних інтересів людини і громадянина, фінансово-бюджетну і матеріально-технічну функції.

Функції місцевих рад у своїй сукупності утворюють складну ди­намічну систему, яка виражає найхарактерніші їх риси:

а) нормотвор- ча функція — врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування;

б) установча функція — діяльність місцевих рад що­до формування власної структури, утворення виконавчих органів, організацій, установ, допоміжних і консультативних служб;

в) кадрова функція — формування персонального складу органів, що створюють­ся місцевими радами, призначення посадових осіб;

г) організаційно розпорядча функція — діяльність по вирішенню організаційно-правових питань функціонування місцевих рад та їх органів, управління об’єктами комунальної власності; прийняття, зміна, скасування актів ненормативного (індивідуального) характеру;

д) контрольна функція — контроль за діяльністю виконавчих органів рад і їх посадових осіб, органів самоорганізації населення, підприємств, установ, організацій;

е) економічна функція — діяльність місцевих рад щодо економічного розвитку відповідних територій;

є) соціальна функція — напрям ді­яльності місцевих рад щодо соціального захисту населення, реалізації соціальних програм;

ж) культурна функція — підтримка різних видів творчості, збереження пам’яток історії, управління закладами культур­ного призначення;

з) екологічна функція — прийняття програм охоро­ни навколишнього природного середовища, регулювання природоко­ристування, забезпечення екологічної безпеки, здійснення заходів, спрямованих на покращення навколишнього природного середовища;

и) політична функція — сприяння становленню і розвитку політичної системи суспільства;

і) фінансово-бюджетна функція — розробка, прийняття відповідних бюджетів, здійснення контролю за їх виконан­ням, вироблення і реалізація податкової і фінансової політики;

ї) функ­ція забезпечення і охорони прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина — організація надання послуг населенню, охорона гро­мадського порядку, забезпечення законності.

Компетенція місцевих рад є правовою формою виразу їх функцій, вона водночас служить і правовим засобом їх реалізації. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» розрізняє загальну і виключ­ну компетенцію місцевих рад (статті 25, 26). Здійснюючи загальну компетенцію, місцеві ради правомочні розглядати і вирішувати пи­тання, віднесені Конституцією та законами України до їх відання. До виключної компетенції належать питання, які перебувають у віданні рад і підлягають розгляду виключно на їх пленарних засіданнях. Це, як правило, найважливіші питання місцевого значення, розгляд і ви­рішення яких не може бути делеговано іншим органам.

Окремо слід виділити організаційні повноваження місцевих рад, спрямовані на організацію їх внутрішньої роботи: визначення відпо­відно до закону кількісного складу ради, утворення і ліквідація по­стійних та інших комісій; затвердження регламенту, плану роботи ради, прийняття рішень про об’ єднання в асоціації, заслуховування повідом­лень депутатів, розгляд їх запитів.

Компетенцію місцевих рад можна класифікувати за галузевими ознаками:

а) у сфері соціально-економічного та культурного розвитку;

б) у бюджетно-фінансовій сфері;

в) з управління комунальною влас­ністю;

г) у сфері екологічної безпеки;

д) із забезпечення правопорядку, прав, свобод та законних інтересів громадян. Окрему групу становлять повноваження:

а) по організації і контролю за діяльністю виконавчих органів;

б) повноваження, які стосуються взаємодії рад відповідно із сільським, селищним, міським головою;

в) повноваження організа- ційного-розпорядчого характеру.

У сфері соціально-економічного та культурного розвитку відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць місцеві ради мають досить значні повноваження, серед яких затвердження комплексних і цільових програм, регулювання земельних відносин, встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечен­ня в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях.

Важливими для розвитку місцевого самоврядування є повноважен­ня місцевих рад у бюджетній та фінансовій сферах: затвердження місцевого бюджету, звіту про його виконання; встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом; прийняття рішень щодо випуску місцевих позик, щодо надання відпо­відно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Повноваження по управлінню комунальною власністю включають: прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затверджен­ня переліку об’єктів комунальної власності, які не підлягають прива­тизації; вирішення питань про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності; прийнят­тя рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповід­ної територіальної громади.

До повноважень у сфері екологічної безпеки належать: надання згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об’єктів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормати­вами включає відповідну територію; прийняття у межах рішень з пи­тань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями.

Здійснюючи повноваження по забезпеченню правопорядку, прав, свобод та законних інтересів громадян, місцеві ради, зокрема, при­ймають рішення про визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад на­лежать повноваження щодо організації і контролю за діяльністю ви­конавчих органів: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження та внесення змін до його персональ­ного складу; розпуск виконкому; затвердження за пропозицією сіль­ського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, ви­трат на їх утримання; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодав­ства, рішенням ради, прийнятим у межах її повноважень; заслухову­вання звітів керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.


 

§ 3. Форми та методи діяльності місцевих рад


У своїй діяльності місцеві ради використовують правові, організа­ційні й матеріально-технічні форми, за допомогою яких забезпечуєть­ся реальний вплив на соціальні й управлінські процеси на місцевому рівні, здійснюється реалізація їх функцій і компетенції.

Характеристику правових форм діяльності місцевих рад почнемо з нормотворчої форми, яка складається із сукупності дій і процедур щодо прийняття, зміни чи скасування рішень нормативного характеру (статуту територіальної громади та положення про її символіку, регла­менту ради, положення про постійні комісії ради, про відділи, управ­ління та інші виконавчі органи ради, про Президію ради та ін.). У межах цієї форми можна виділити різні провадження, що відрізняють­ся суб’єктним складом, стадіями, строками, характером питань, що підлягають врегулюванню, наприклад, бюджетне провадження, нормативно-договірне провадження (щодо договорів нормативного змісту), нормативно-статутне провадження та ін.

Регулювання нормотворчого процесу на місцевому рівні здійсню­ється за допомогою статуту територіальної громади та норм регламенту, який розробляється і затверджується не пізніш як на другій сесії місцевої ради. Враховуючи можливе розмаїття статутних й регламент­них норм місцевих рад щодо процесуальних питань нормотворення та специфіку відносин, що підлягають врегулюванню, все ж можна виді­лити його загальні стадії:

1) ініціювання необхідності розробки й при­йняття нормативного правового акта, визначення предмета його регу­лювання, постановка цілі правового регулювання. Нормотворча ініці­атива може виходити від членів територіальної громади (місцева ініціатива), депутатів ради, постійних комісій ради, виконавчих органів ради;

2) прийняття рішення про підготовку проекту нормативного акта;

3) розробка проекту правового акта, яка може здійснюватися депутатом, постійною комісією ради чи створеною з цією метою ро­бочою групою із залученням представників громадськості, вчених і спеціалістів; юридична експертиза проекту, що здійснюється юридич­ною службою апарату ради;

4) попередній розгляд проекту акта, що відбувається на засіданні постійної комісії чи на спільному засіданні комісій, якщо питання належить до їх компетенції;

5) проекти норма­тивних актів, що мають особливо важливе значення для територіальної громади, торкаються інтересів усіх або більшості жителів, можуть проходити громадське обговорення;

6) офіційний розгляд радою про­екту акта із дотриманням встановлених процедур;

7) прийняття нор­мативного правового акта, його оформлення, опублікування, вступ в дію. Відповідно до ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Укра­їні» рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням на її пленарному засіданні після обгово­рення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених законом.

Передбачається й можливість «ветування» рі­шення ради з боку сільського, селищного, міського голови, який у п’ятиденний строк з моменту винесення рішення радою може його зупинити і внести на повторний розгляд із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов’язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхиляє зауваження голови і підтверджує своє попереднє рішення голосами 2/3 депутатів від загального складу, рішення набирає чинності. Нормативні рішення ради набувають чинності з дня офіцій­ного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк їх введення в дію.

Правозастосовна форма полягає у сукупності дій і процедур щодо прийняття радою рішень індивідуального характеру, актів застосуван­ня права. Законодавство не передбачає окремого виду акта місцевої ради, що має правозастосовний характер, іменуючи всі акти місцевої ради рішеннями. Серед проваджень, які виникають у межах даної форми, можна зазначити нагородне, щодо присвоєння рангів посадових осіб місцевого самоврядування, щодо відчуження комунального майна, щодо питань боротьби зі стихійним лихом, щодо надання дозволів на розміщення об’єктів, на проектування та розробку проектів відведен­ня земельних ділянок та ін. Конкретні стадії правозастосування визна­чаються залежно від специфіки провадження й регламентних норм.

Установча форма діяльності місцевих рад полягає у сукупності дій і процедур щодо системно-структурних перетворень на місцево­му рівні. Для даної форми характерними є різні провадження — що­до формування структури та визначення кількісного складу ради, структури виконавчих органів ради, чисельності апарату ради і ви­конкому, щодо створення комунальних підприємств, заснування ЗМІ відповідної ради, призначення їх керівників; виборчі провадження (щодо обрання секретаря ради, голів тимчасових та контрольних комісій ради, у обласній, районній та районній у місті раді — про­вадження щодо обрання голови ради та його заступників); неорди­нарні провадження (щодо дострокового припинення повноважень депутата, сільського, селищного, міського голови, голови районної, обласної, районної у місті ради та його заступників, секретаря сіль­ської, селищної, міської ради).

Контрольна форма діяльності отримує свій прояв у сукупності дій і процедур щодо перевірки місцевою радою стану додержання, виконання та застосування правових приписів суб’єктами суспільних відносин. У межах цієї форми можна виділити нормотворче і вико­навче контрольні провадження. Нормотворче контрольне проваджен­ня виникає у процесі здійснення контролю за законністю нормативних актів виконавчих органів ради, державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Ре­зультатом можуть бути рішення ради щодо скасування актів виконав­чих органів ради, які суперечать законодавству чи рішенням ради, звернення до суду щодо визнання незаконними актів держадміністра­цій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, орга­нізацій, що обмежують права громад, повноваження органів місце­вого самоврядування. Виконавче контрольне провадження виникає під час здійснення контролю за реалізацією відповідними органами та посадовими особами своїх повноважень. У цьому випадку резуль­татом може бути рішення щодо недовіри, відповідальності посадових і службових осіб, подання відповідним органам вищого рівня щодо звільнення з посад керівників (п.40 ст. 26 Закону «Про місцеве само­врядування в Україні»).

Правоохоронна форма діяльності місцевої ради складається із сукупності дій і процедур щодо охорони норм права від порушень, захисту прав і законних інтересів суб’єктів суспільних відносин. У межах даної форми діяльності можна виділити провадження щодо здійснення протидії злочинності, корупції, запобігання бідності та безробіттю, викорінення причин та умов поширення наркоманії та пияцтва, запобігання антисоціальній поведінці, підтримки правоохо­ронних органів та громадських формувань з охорони громадського порядку тощо. Результатом можуть виступати комплексні та цільові програми (наприклад, щодо профілактики злочинності, корупції, зло­чинного впливу на неповнолітніх, запобігання наркоманії, пияцтву, бродяжництву), різноманітні правові акти місцевого значення (як-то правила додержання тиші в громадських місцях, правила з питань забезпечення чистоти й порядку в населених пунктах, рішення щодо матеріально-технічного забезпечення підрозділів місцевої міліції тощо).

Інтерпретаційна форма діяльності місцевої ради охоплює сукуп­ність дій і процедур щодо роз’ яснення змісту рішень, що були прий­няті місцевою радою чи її структурними підрозділами.

Крім правових форм діяльності для місцевих рад як колегіальних представницьких органів місцевого самоврядування важливе значення мають організаційні форми, серед основних з яких можна зазначити сесії ради, засідання постійних комісій, підкомісій і робочих груп; за­сідання президій обласних, районних рад; засідання тимчасових конт­рольних комісій; громадські слухання, апаратні наради, персональна робота голови ради, секретаря, заступників голови ради; робота депу­татів у виборчих округах; участь голови ради чи депутатів у загальних зборах громадян за місцем проживання; участь депутатів з правом до­радчого голосу в засіданнях інших місцевих рад та їх органів, органів самоорганізації населення; звіти сільського, селищного, міського голо­ви перед територіальною громадою, депутатів перед виборцями. До допоміжних організаційних форм діяльності місцевих рад належать робочі зустрічі, прес-конференції та інтерв’ю, прямі телефонні зв’язки з населенням посадових осіб місцевої ради, прийом громадян, закор­донні візити делегацій міської ради тощо.

Матеріально-технічні форми, що реалізуються секретарем та апаратом ради, полягають у веденні діловодства, зборі й обробці ін­формації, звітах, прогнозах, кошторисах, довідках, бухгалтерському обліку, статистиці, картотечній роботі, побутовому, технічному, інфор­маційному, транспортному забезпеченні тощо.

У процесі реалізації функцій і компетенції місцеві ради викори­стовують методи планування, вироблення рішень, інформаційного забезпечення, організації виконання рішень, контролю, координації діяльності, роботи з кадрами.

Використовуючи метод планування, місцева рада визначає перелік питань, що виносяться на розгляд сесії міської ради, план роботи де­путатських фракцій та груп, постійних комісій, депутатів у міській раді та у виборчому окрузі, план навчання депутатів й співробітників апарату. Здійснюється планування робіт щодо виконання доручень виборців по пропозиціях, внесених депутатами, розробляються робо­чі плани й оперативні робочі графіки посадових осіб ради. Плани ро­боти розробляються на основі пропозицій керівництва міської ради, депутатів, постійних комісій, членів виконавчого комітету. Врахову­ються також місцеві ініціативи, внесені на розгляд ради, пропозиції загальних зборів і органів самоорганізації. Узагальнення пропозицій та формування проектів планів роботи здійснює організаційний відділ ради. Після узгодження проекту плану з керівництвом ради він вино­ситься на її розгляд і затверджується.

Метод контролю місцева рада здійснює за допомогою способів і прийомів спостереження за ходом реалізації прийнятих рішень, ви­конання вимог правових актів і впливовом на підконтрольних суб’єктів у випадку їх виходу за межі встановлених нормативів, приписів, за­вдань. Контрольні заходи реалізуються як радою в цілому, так і її по­садовими особами, постійними комісіями, депутатами, апаратом. У разі необхідності може бути прийняте рішення про утворення конт­рольної комісії, якій доручається здійснення контрольних заходів з визначених радою питань.

У своїй діяльності місцева рада використовує сукупність прийомів і способів роботи з кадрами, серед яких можна відзначити проведен­ня навчань для депутатів і працівників апарату ради щодо роз’ яснення законодавчих актів у сфері місцевого самоврядування, а також семінарів, «круглих столів» з актуальних питань бюджетних, комунальних, земельних, орендних відносин, щодо містобудування, житлово- комунального господарства та інших питань, що входять до компетен­ції місцевих рад. Проводиться також робота щодо обміну досвідом, стажування депутатів з питань місцевого самоврядування у радах, меріях, муніципалітетах чи інших структурах місцевого рівня в зару­біжних країнах.


 

§ 4. Організація роботи постійних і тимчасових комісій місцевих рад


Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії є підзвітними раді та відповідальними перед нею. Їх система визначається радою самостій­но з урахуванням важливості проблем економічного, соціально- культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також інших факторів.

Як правило, утворюються постійні комісії з питань:

а) бюджету та соціально-економічного розвитку;

б) землекористування;

в) комуналь­ної власності;

г) регламенту та депутатської етики;

д) підприємництва та промисловості;

е) транспорту та зв’язку;

є) охорони здоров’я та со­ціального захисту;

ж) житлово-комунального господарства;

з) еколо­гічної політики.

У селах і селищах утворюються, зазвичай, 4-5 постійних комісій, які охоплюють усі напрями діяльності. У районних, обласних і міських радах (міст обласного значення) перелік постійних комісій значно більший, вони створюються з урахуванням специфіки відпо­відних адміністративно-територіальних одиниць.

Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у скла­ді голови і членів комісії. Місцеві ради можуть встановлювати міні­мальний кількісний склад постійної комісії, всі інші питання структу­ри комісії вирішуються відповідною комісією. Із складу членів комісії обирається заступник голови і секретар постійної комісії. Для вивчен­ня питань, розробки проектів рішень ради постійна комісія може створювати підготовчі комісії і робочі групи із залученням представ­ників громадськості, вчених і спеціалістів.

Депутати працюють у постійних комісіях на громадських засадах, виняток зроблено лише для голів постійних комісій з питань бюджету обласних рад, за їх рішенням вони можуть працювати на постійній основі. До складу постійних комісій не можуть бути обрані сільський, селищний, міський голова, секретар сільської, селищної, міської ради, голова районної у місті (у разі її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

Порядок організації роботи постійних комісій визначається регла­ментом та Положенням про постійні комісії, що затверджуються радою. Постійні комісії здійснюють такі функції:

а) вивчення, попередній розгляд і підготовка питань, які належать до відання ради;

б) конт­рольну;

в) номінаційну.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Здійснюючи контрольну функцію, постійні комісії вивчають ді­яльність підзвітних і підконтрольних раді та виконкому органів, а з питань, віднесених до відання ради, — місцевих державних адміні­страцій, підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб, по­дають за результатами перевірки рекомендації; здійснюють контроль за виконанням рішень ради та виконкому. У рамках номінаційної функ­ції вони попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження радою, готу­ють висновки з цих питань.

Організація роботи постійної комісії ради покладається на голо­ву комісії, який скликає і веде засідання комісії, дає доручення її членам, проводить розподіл функціональних обов’язків між ними, представляє комісію у відносинах з іншими органами, об’ єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, громадяна­ми, підписує проекти рішень місцевої ради та інші документи, ор­ганізує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження його функції здійснює заступник голови комісії або секретар.

Основною організаційною формою роботи постійних комісій є засідання, яке скликається в міру необхідності (як правило, один раз на місяць) і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як полови­на від загального складу комісії. Порядок скликання позачергових за­сідань визначається положенням про постійні комісії. У засіданні по­стійної комісії беруть участь депутати — члени комісії, інші депутати (з правом дорадчого голосу) та запрошені на засідання комісії особи.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готу­ють висновки і рекомендації, які приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності — заступником голови або секретарем комісії. Рекоменда­ції постійних комісій підлягають обов’язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Тимчасові контрольні комісії ради є органами ради, які обира­ються з числа депутатів для здійснення контролю з конкретно визна­чених радою питань, що належать до повноважень місцевого само­врядування. Рішення про створення тимчасової контрольної комісії, її назву, завдання, персональний склад комісії та її голову вважається прийнятим, якщо за це проголосувало не менше 1/3 депутатів від за­гального складу ради. Повноваження тимчасової контрольної комісії ради припиняються з моменту прийняття радою остаточного рішення щодо результатів роботи цієї комісії, а також у разі припинення повно­важень ради, яка її створила.

 


§ 5. Апарат місцевої ради і організація його роботи


Апарат утворюється місцевою радою для організаційного, право­вого, інформаційного, аналітичного, матеріально-технічного забезпе­чення діяльності ради, її органів, депутатів. Він сприяє здійсненню взаємодії ради з її виконавчими органами та їх структурними підроз­ділами, територіальною громадою, місцевими органами виконавчої влади, органами самоорганізації населення та місцевими радами інших рівнів. Структура, чисельність, витрати на утримання апарату встанов­люються місцевою радою за поданням голови.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про фінансове забез­печення діяльності органів місцевого самоврядування» від 03.12.97 р. № 1349 (із змінами) рекомендовано головам обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах рад, міським, селищним і сільським головам під час підготовки пропозицій щодо структури, загальної чисельності апарату рад та їх виконавчих коміте­тів дотримуватися затверджених типових штатів. Штатна чисельність установлена виходячи з мінімальної чисельності населення і може уточнюватися пропорційно зростанню чисельності населення, але не більше максимуму, установленого у вищевказаній постанові. Так, до апарату обласних та Севастопольської міської рад може входити 20-27 осіб (голова ради, його заступник, керуючий справами, голова постій­ної комісії з питань бюджету, завідуючий організаційним, загальним відділом, помічник голови (заступника голови), радники (консультан­ти) голови ради, спеціалісти, секретар приймальні, друкарка, водії). До апарату районних, районних у місті Севастополі рад може входити 11-13 осіб, до їх складу не входять голова постійної комісії з питань бюджету і помічники голови (заступника голови).

До апарату міських (крім м. Севастополя) рад та їх виконкомів входять: міський голова, секретар ради, перший заступник, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, керуючий справами виконавчого комітету, радник, консультант голови ради, помічник голови, завідуючий відділом, головний бухгалтер, спеціа­лісти, секретар керівника, секретар-друкарка, стенографістка, заві­дуючий господарством, водій. Кількісний склад апарату залежить від кількості населення, наприклад, у містах з чисельністю понад 1 млн — 50-52 особи; а у містах з чисельністю до 15 тис. — 5-10 осіб. До апарату районних у містах (крім м. Севастополя) рад, їх виконко­мів можуть входити 16-20 осіб. Типові штати апарату сільських, селищних рад та їх виконкомів значно менші: а) при чисельності на­селення понад 15 тис. — 12-15 осіб, б) при чисельності від 2 до 3 тис. — 3-4 особи.

У селах, селищах і невеликих містах апарат одночасно забезпечує роботу і місцевої ради і її виконавчого комітету. У великих містах, як правило, апарат ради і апарат виконавчого комітету структурно роз­межовано. Сільський, селищний, міський голова здійснює керівництво апаратом ради та виконкому, а голова районної, обласної, районної у місті ради — керівництво виконавчим апаратом ради.

Виконавчий апарат районної, обласної ради здійснює організацій­не, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забез­печення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню ра­дою взаємодії і зв’язків з територіальними громадами, місцевими ор­ганами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Рішення про утворення виконавчого апарату ради приймається відповідною радою, його структура і чисельність, витра­ти на утримання встановлюються радою за поданням її голови.


 

§ 6. Служба в органах місцевого самоврядування.

 

Організація роботи сільського, селищного, міського голови, секретаря ради, голови обласної, районної ради та його заступників

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самовря­дування визначаються Законом України «Про службу в органах місце­вого самоврядування». Служба в органах місцевого самоврядуван­ня — це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямо­вана на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повно­важення щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно- дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посади в органах місцевого самоврядування поділяються на виборні і невиборні.

Виборні у свою чергу поділяються на дві групи:

а) посади, на які особи обираються територіальною громадою;

б) по­сади, на які особи обираються або затверджуються радою.

Невибор­ними є посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. На посаду можуть бути призначені особи, які мають відповідну освіту і професійну підготовку, володіють державною мо­вою в обсягах, достатніх для виконання службових обов’ язків.

В органах місцевого самоврядування встановлюються сім катего­рій посад, які охоплюють усіх посадових осіб, починаючи від посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови (перша категорія) і закінчуючи посадами радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів ви­конавчих органів районних у містах, міських (міст районного значен­ня) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад (сьома категорія).

При прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування при­своюються ранги у межах відповідної категорії посад, від 1 по 15. Особам, які займають посади, віднесені до 1 категорії, може бути при­своєно 3, 2, 1 ранг, а особам, які займають посади, віднесені до 7 кате­горії, може бути присвоєно 15, 14, 13 ранг. Ранги присвоюються від­повідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації, результа­тів роботи. Посадова особа місцевого самоврядування може бути позбавлена присвоєного йому рангу лише за вироком суду. Один раз на чотири роки, з метою оцінки ділових та професійних якостей, а також кваліфікації, посадові особи місцевого самоврядування підля­гають атестації.

Головною посадовою особою територіальної громади є сільський, селищний, міський голова. Він обирається відповідною територіаль­ною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого пра­ва шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження на постійній основі. Повноваження сільського, селищного, міського голо­ви можна поділити на такі підгрупи:

-   повноваження організаційного-розпорядчого характеру: головує на засіданнях ради, очолює її виконавчий комітет; організує роботу ради та виконкому; підписує їх рішення; вносить на розгляд ради про­позиції щодо структури і штатів виконавчих органів ради, її апарату та виконкому; скликає сесії ради, формує порядок денний сесій, головує на пленарних засіданнях; забезпечує підготовку на розгляд ради про­ектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, місце­вого бюджету та звіту про його виконання, оприлюднює затверджені радою програми, бюджет, звіти про їх виконання; є розпорядником бюджетних коштів;

-   повноваження по забезпеченню прав і свобод громадян: веде осо­бистий прийом громадян; забезпечує на відповідній території додер­жання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об’єднань; скликає загальні збори громадян за місцем проживання; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму;

-   кадрові повноваження: вносить на розгляд ради пропозицію що­до кандидатури на посаду секретаря ради, пропозиції про кількісний i персональний склад виконкому; призначає та звільняє з посад керів­ників виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності;

-   представницькі повноваження: представляє територіальну гро­маду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з органами публічної влади, об’ єднаннями громадян, підприємствами, установами та орга­нізаціями, громадянами, а також у міжнародних відносинах;

-   здійснюючи контрольні повноваження, має право зупиняти рі­шення ради із обґрунтуванням зауважень; зупиняти рішення виконав­чого комітету з винесенням цього питання на розгляд ради; порушу­вати питання про дострокове припинення повноважень ради за рішен­ням місцевого референдуму;

-   здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визна­чені діючим законодавством України, якщо вони не віднесені до ви­ключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її ви­конавчих органів.

Сільський, селищний, міський голова у межах своїх повноважень видає розпорядження, несе персональну відповідальність за здійснен­ня наданих йому законом повноважень, при їх здійсненні він є під­звітним, підконтрольним i відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним — перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів держав­ної виконавчої влади — підконтрольним відповідним органам вико­навчої влади.

Секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропо­зицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює на постійній основі. Пропозиція щодо кандидатури секретаря ради може вноситися на розгляд ради не менш як половиною депутатів від загального скла­ду ради, у разі якщо:

1) на день проведення першої сесії сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових виборах, не завершені вибори відповідно сільського, селищного, міського голови;

2) рада не підтримала кандидатуру, запропоновану сільським, селищним, міським головою;

3) протягом тридцяти днів з дня відкриття першої сесії ради сільський, селищний, міський голова не вніс кандидатуру на посаду секретаря ради;

4) на наступній черговій сесії після виникнення вакан­сії секретаря ради у зв’язку з достроковим припиненням його повно­важень сільський, селищний, міський голова не вніс на розгляд ради кандидатуру на посаду секретаря ради;

5) посада секретаря ради стає вакантною під час вакантності посади сільського, селищного, місько­го голови у зв’язку з достроковим припиненням його повноважень.

У разі якщо рада не підтримала кандидатуру, внесену на її розгляд не менш як половиною депутатів від загального складу ради, наступну пропозицію щодо кандидатури секретаря ради вносить сільський, се­лищний, міський голова.

Секретар ради здійснює організаційно-розпорядчі функції:

а) скли­кає сесії ради, веде засідання та підписує її рішення у випадках, перед­бачених законодавством; повідомляє депутатам і доводить до відома населення інформацію про час і місце проведення сесії, питання, які передбачається внести на розгляд ради;

б) організує підготовку сесій ради;

в) забезпечує своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення, організує контроль за їх виконанням;

г) за дорученням сільського, селищного, міського голови координує діяльність постійних та інших комісій ради, дає їм доручення, сприяє організації виконання їх рекомендацій;

д) забезпечує зберігання офіційних документів, пов’ язаних із місцевим самоврядуванням територіальної громади, за­безпечує доступ до них осіб, яким це право надано у встановленому порядку. Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету ради.

Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою з числа її депутатів у межах стро­ку повноважень ради таємним голосуванням. У своїй діяльності голо­ва ради є підзвітним раді і може бути звільнений з посади радою, якщо за його звільнення проголосувало не менш як 2/3 депутатів від загаль­ного складу ради.

Здійснюючи представницьку функцію, голова районної, обласної, районної у місті ради представляє раду у відносинах з іншими органами публічної влади, об’ єднаннями громадян, трудовими колективами, під­приємствами, установами, організаціями і громадянами. У рамках номінаційної функції він представляє кандидатури для обрання на посаду заступника голови ради, призначає й звільняє керівників та інших пра­цівників структурних підрозділів виконавчого апарату ради. Здійснюю­чи установчу функцію, вносить на затвердження ради пропозиції щодо структури органів ради, її виконавчого апарату, витрат на їх утримання; щодо утворення і обрання постійних комісій ради. У межах організаційно- розпорядчої функції забезпечує підготовку сесій ради і питань, що вносяться на її розгляд, скликає сесії, доводить рішення ради до вико­навців; організує відповідно до законодавства проведення референдумів та виборів; організує роботу президії (колегії) ради. Голова ради в ме­жах своїх повноважень видає розпорядження.

Заступник голови районної, обласної, районної у місті ради обирається відповідною радою у межах строку її повноважень з числа депутатів цієї ради шляхом таємного голосування і здійснює свої пов­новаження на постійній основі до обрання заступника голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення його повно­важень. Заступник голови ради в разі відсутності голови ради або не­можливості виконання ним своїх обов’язків з інших причин здійснює повноваження голови відповідної ради.

 


§ 7. Організація роботи органів самоорганізації населення


Особливе місце в системі місцевого самоврядування займають органи самоорганізації населення. Відповідно до ст. 2 Закону Укра­їни «Про органи самоорганізації населення» вони являють собою представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення певних завдань. До таких завдань слід віднести:

а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого зна­чення в межах Конституції і законів України;

б) задоволення соціаль­них, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприян­ня у наданні їм відповідних послуг;

в) участь у реалізації соціально- економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Основними видами органів самоорганізації насе­лення є будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети, комітети мікрорайонів, районів у місті.

Правову основу організації та діяльності органів самоорганізації населення становлять Конституція України, Закон України «Про міс­цеве самоврядування в Україні», Закон України «Про органи самоор­ганізації населення», статути територіальних громад, локальні підза- конні нормативні акти органів місцевого самоврядування, положення про органи самоорганізації населення, затверджені у встановленому законодавством порядку.

Територіальною основою органів самоорганізації населення є пев­на частина території населеного пункту — села, селища, міста або району в місті, у межах якої проживають жителі, які обрали цей орган. Територія функціонування окремих видів органів самоорганізації на­селення визначається рішенням місцевої ради, що надала дозвіл на створення цього органу.

Матеріально-фінансову основу органів самоорганізації населення становить майно, яке перебуває в комунальній власності територіаль­ної громади і надане за рішенням місцевої ради в оперативне управ­ління цим органам, а також фінансові кошти, що формуються з коштів місцевого бюджету, які передаються органам самоорганізації населен­ня місцевою радою для здійснення наданих їм повноважень, добро­вільних внесків фізичних і юридичних осіб, надходжень з інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі отримані шляхом самооподаткування жителів відповідної території.

Порядок створення органу самоорганізації населення характери­зується відносною простотою і включає кілька стадій — ініціювання створення органу самоорганізації населення, надання місцевою радою дозволу на створення, обрання органу самоорганізації населення та його легалізація. З метою ініціювання створення органу самоорганіза­ції населення та обрання ініціативної групи скликаються загальні збори (конференція) жителів певної території. Відповідне рішення має бути підтримане не менше ніж половиною учасників загальних зборів. Питання про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення розглядається за участю членів ініціативної групи на най­ближчому засіданні сесії місцевої ради. Рішення місцевої ради про надання дозволу повинно визначати назву органу самоорганізації на­селення, територіальну основу, основні напрями його діяльності, пов­новаження і умови їх здійснення.

Обрання органу самоорганізації населення здійснюється загальни­ми зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі  загального рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Право голосу мають жителі відповідної території, які є дієздатними і досягли на день виборів 18 років. Обраними до складу органу вважа­ються ті особи, які одержали більше половини голосів учасників збо­рів. Загальні збори (конференція) жителів затверджують також поло­ження про орган самоорганізації населення.

Обов’язковою є легалізація органу самоорганізації населення. Вона здійснюється шляхом письмового повідомлення виконавчого комітету місцевої ради про заснування такого органу або шляхом реє­страції в цьому ж органі місцевого самоврядування. В останньому випадку орган самоорганізації населення набуває статусу юридичної особи.

Орган самоорганізації населення має колегіальний характер. Він утворюється у складі голови, його заступника, секретаря та членів комі­тету, які виконують свої обов’язки, як правило, на громадських засадах. За рішенням зборів жителів керівник та секретар органу самоорганізації населення можуть працювати в ньому і на постійній основі з оплатою їх праці за рахунок коштів цього органу. Для забезпечення роботи орган самоорганізації населення може утворювати комісії, робочі групи, інші органи в порядку, визначеному положенням про цей орган.

Основні напрями діяльності органів самоорганізації населення щодо виконання покладених на них завдань становлять такі функції. Організаційно-розпорядча функція — діяльність органів самооргані­зації населення щодо організації виконання рішень загальних зборів громадян за місцем проживання, органів місцевого самоврядування, сприяння виконанню актів чинного законодавства, визначення напря­мів та забезпечення використання коштів, передбачених на благоустрій відповідної території. Представницька функція є напрямом діяльно­сті щодо представництва органами самоорганізації населення інтересів жителів, що обрали ці органи, в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах. Облікова функція передбачає діяльність органів самоорганізації населення щодо визначення та фіксування у кількісних та якісних показниках стану ресурсного забезпечення жителів відповідної території, у тому числі й якості житлово-комунальних послуг. У межах інформаційної функції органи самоорганізації населення забезпечують доведення до жителів відповідної території інформації з важливих питань життєзабезпечен­ня територіальної громади, організують вивчення громадської думки, доводять до відома органів державної влади, органів місцевого само­врядування, підприємств, організації, установ відповідні дані.

Для вирішення конкретних завдань орган самоорганізації насе­лення наділяється місцевою радою власними і делегованими повно­важеннями. Власними є ті повноваження, які надаються органу само­організації населення місцевою радою під час його створення, ви­ходячи із загального переліку власних повноважень, передбачених ст. 14 Закону України «Про органи самоорганізації населення». Орган самоорганізації населення набуває власних повноважень з моменту його легалізації і не може бути позбавлений їх до припинення діяль­ності у встановленому законодавством порядку. Делеговані повно­важення — це частина повноважень місцевої ради, яка передається за рішенням ради органу самоорганізації населення додатково з одно­часною передачею необхідних для її здійснення матеріально- фінансових та інших ресурсів.

Основною організаційною формою роботи органу самоорганіза­ції населення є засідання, які скликаються керівником цього органу або його заступником за необхідності, але не рідше одного разу на квартал. Засідання є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу органу.

Органи самоорганізації населення з питань, віднесених до їх ком­петенції, більшістю голосів своїх членів від загального їх складу при­ймають рішення організаційно-розпорядчого характеру. Ці рішення з підстав їх невідповідності чинному законодавству або наданим повно­важенням за рішенням місцевої ради можуть бути зупинені з одно­часним зверненням до суду щодо їх скасування.

На зміцнення ролі органів самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування спрямована встановлена Законом України «Про органи самоорганізації населення» система гарантій їх діяль­ності. Цим органам гарантується сприяння у виконанні їх повноважень з боку органів місцевого самоврядування. При цьому органи місцево­го самоврядування, а також органи державної влади, їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність органів самоорганізації насе­лення, крім випадків, передбачених законодавством. Важливою гаран­тією є надане членам органу самоорганізації населення право брати участь у засіданнях місцевих рад та їх виконавчих органів при роз­гляді питань, що стосуються діяльності органів самоорганізації насе­лення, а також ініційованих цим органом, з правом дорадчого голосу.

Органи самоорганізації населення функціонують, як правило, про­тягом строку повноважень місцевої ради. Але Закон передбачає під­стави дострокового припинення їх діяльності. Відповідне рішення можуть прийняти:

1) місцева рада, яка надала дозвіл на створення органу самоорганізації, — з підстав невиконання рішень ради, її ви­конавчого комітету;

2) загальні збори (конференція) жителів за місцем проживання — з підстав невиконання рішень цих зборів, власних пов­новажень органу самоорганізації населення, а також у зв’ язку із само­розпуском цього органу;

3) судові органи — з підстав порушення ор­ганом самоорганізації населення чинного законодавства України.

Орган самоорганізації населення припиняє свої повноваження також у разі реорганізації його територіальної основи, якщо вона пов’язана з відселенням жителів, які брали участь у зборах (конференції), що заснували цей орган. Порядок припинення повноважень органу само­організації визначається положенням про цей орган.

[1] Журавський, В. С. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні [Текст] : підручник / В. С. Журавський, В. О. Серьогін, О. Н. Ярмиш. - К. : Ін Юре, 2003. - C. 560.

[2] Смирнова, Т. С. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні [Текст] : навч. посібник / Т С. Смирнова. - К. : КМ Академія, 2001. - С. 105.

 

Питання для самоперевірки


  1. Визначте порядок підготовки і проведення сесії місцевої ради.
  2. Назвіть відмінності організаційної структури місцевих рад різного рівня.
  3. Що таке загальна і виключна компетенція місцевих рад?
  4. Охарактеризуйте специфіку нормотворчого процесу і ді­яльності місцевих рад.
  5. У чому полягає установча форма діяльності місцевих рад?
  6. Вкажіть функції постійних комісій місцевих рад.
  7. Яка структура апарату місцевих рад?
  8. Що таке «посадова особа місцевого самоврядування» ?
  9. Розкрийте особливості організації роботи голови обласної, районної, районної в місті ради та його заступників, секре­таря сільської, селищної, міської, районної в місті ради.
  10. В якому порядку утворюються органи самоорганізації на­селення?