Глава 4. Організація роботи Верховної Ради України
Глава 4. Організація роботи Верховної Ради України
§ 1. Основи організації та діяльності Верховної Ради України
§ 2. Організаційна будова та функції Верховної Ради України
§ 3. Форми роботи Верховної Ради України
§ 4. Порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України
§ 5. Особливості підготовки і проведення першої сесії Верховної Ради України нового скликання
§ 6. Організація проведення слухань у Верховній Раді України
§ 7. Методи роботи Верховної Ради України
§ 8. Організація прийняття актів Верховної Ради України
§ 1. Основи організації та діяльності Верховної Ради України
Верховна Рада України є парламентом нашої країни, одним із вищих органів держави, який уособлює законодавчу гілку влади та виступає від імені Українського народу. На відміну від Верховної Ради УРСР вона є постійно діючим органом, що забезпечує безперервність законодавчого процесу й оперативне вирішення питань державної політики. Саме вона визначає загальні засади внутрішньої та зовнішньої політики нашої держави, їй підконтрольний і підзвітний уряд. Такий статус обумовлює пріоритетну роль парламенту в державному механізмі, свідчить про його провідне місце серед органів державної влади України і дає підстави стверджувати, що в нашій країні існує парламентаризм.
Правову основу організації та діяльності Верховної Ради України становлять норми Конституції України, законів «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 № 1861 -VI, «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.04 №1665-IV (в ред. Закону від 07.07.05 №2777-IV зі змінами), «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 №2790-ХІІ (в ред. Закону від 22.03.01 №2328-Ш зі змінами), «Про комітети Верховної Ради України» від 04.04.95 №116/95-ВР (в ред. Закону від 22.12.05 №3277-IV зі змінами), «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23.12.97 №776/97-ВР, «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» від 13.12.96 № 594/96-ВР, постанов Верховної Ради України «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20.04.00 №1678- ІІІ (зі змінами), «Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні» від 20.05.99 № 691-XIV, «Про газету Верховної Ради України «Голос України» від 02.06.99 № 708- XIV, «Про порядок виконання окремих положень Закону України «Про статус народного депутата України» від 18.03.08 № 144- IV, розпоряджень Голови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про секретаріат комітету Верховної Ради України» від 22.02.08 № 305, «Про затвердження Положення про секретаріат депутатської фракції у Верховній Раді України» від 22.02.08 № 304, «Про порядок роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України» від 09.01.07 № 11, «Про Положення про порядок роботи з документами у Верховній Раді України» від 25.05.06 № 448 (зі змінами), «Про затвердження Положення про порядок роботи у Верховній Раді України із проектами законів, постанов, інших актів Верховної Ради України» від 22.05.06 № 428, «Про затвердження Порядку проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями Апарату Верховної Ради України покладених на них обов’ язків та завдань» від 26.12.05 № 1726, «Про затвердження Положення про Інститут законодавства Верховної Ради України» від 04.08.03 № 770, «Про затвердження Положення про Апарат Верховної Ради України» від 31.05.00 № 459 (зі змінами) та ін.
Територіальною основою діяльності парламенту виступає вся державна територія, межі якої визначаються державним кордоном України.
Матеріальну основу діяльності законодавчого органу становить майно, що перебуває у державній власності та забезпечує діяльність парламенту (адміністративні будинки, житловий фонд, санаторно- курортний комплекс, меблі, оргтехніка, фонди парламентської бібліотеки, автотранспорт, засоби зв’язку тощо). Згідно із Законом «Про правовий режим майна, що забезпечує діяльність Верховної Ради України» від 13.12.96 № 594/96-ВР управління державним майном, що перебуває на балансі або у віданні Верховної Ради та забезпечує її діяльність (цілісні майнові комплекси підприємств і організацій, їх структурні підрозділи, споруди тощо), здійснюється органами і в порядку, визначеному парламентом. Зокрема, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про деякі питання управління державним майном, що передане Верховною Радою України в Управління Державного управління справами» від 22.02.07 № 680-V, частина адміністративних та жилих будинків, дошкільні заклади освіти та інші об’ єкти матеріальної основи парламенту були передані в управління Кабінету Міністрів України. Крім того, слід враховувати й положення Указів Президента «Про Державне управління справами» від 23.02.00 № 278/2000 (зі змінами), «Про Положення про Державне управління справами» від 17.12.02 № 1180/2002 (зі змінами), «Питання Державного управління справами» від 21.03.00 № 474/2000 (зі змінами), згідно з якими матеріально-технічне, соціально-побутове, транспортне забезпечення діяльності парламенту здійснюється Державним управлінням справами в межах наданих йому бюджетних призначень, передбачених законом про Державний бюджет.
Фінансовою основою діяльності парламенту виступають виключно кошти Державного бюджету України. Головним розпорядником бюджетних асигнувань у даному випадку виступає Апарат Верховної Ради України. У Державному бюджеті України на 2011 р. на фінансове забезпечення діяльності законодавчого органу було виділено 849 550 тис. грн; з них: 504 170,6 тис. грн — на здійснення законотворчої діяльності, 180 957,0 тис. грн — на організаційне, інформаційно- аналітичне та матеріально-технічне забезпечення, 9 524,6 тис. грн — на візити народних депутатів України за кордон, 120 707,8 тис. грн — на обслуговування діяльності Верховної Ради України[1].
Розробку проекту кошторису витрат Верховної Ради України, погодження його з Міністерством фінансів і подання його на розгляд парламенту забезпечує Голова Верховної Ради України. Він же розпоряджається коштами, виділеними згідно із затвердженим бюджетом і кошторисом витрат.
§ 2. Організаційна будова та функції Верховної Ради України
Верховна Рада України є однопалатним парламентом, що складається з 450 народних депутатів. Згідно зі ст. 82 Конституції України вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її конституційного складу. Основними структурними елементами Українського парламенту є:
1. Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що організовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.
2. Депутатські об’єднання — фракції, що формуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. За результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій у Верховні Раді формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу українського парламенту.
Позафракційні народні депутати можуть об’єднуватися у депутатську групу народних депутатів. Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської групи. Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської групи.
1. Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп) — консультативно-дорадчий орган парламенту, що створюється для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради України.
2. Комітети Верховної Ради України — виборні, колегіальні, постійно діючі органи парламенту, які утворюються з числа народних депутатів для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень парламенту, виконання контрольних функцій.
3. Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються «ad hoc», з конкретного питання, на визначений строк. При цьому тимчасові спеціальні комісії можуть утворюватися як для підготовки і попереднього розгляду відповідних питань, так і для підготовки й доопрацювання проектів актів Верховної Ради України. Тимчасові слідчі комісії формуються для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.
4. Апарат Верховної Ради України — орган, що складається з державних службовців (посадових і службових осіб) та технічного персоналу і здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, соціально-побутове, матеріально-технічне та інше забезпечення діяльності парламенту, народних депутатів України.
Крім того, до парламенту функціонально примикає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Інститут законодавства і Парламентське видавництво взаємодіють з Верховною Радою на госпрозрахункових засадах.
Верховна Рада України у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох функцій держави, як об’ єктних, зумовлених змістом діяльності держави, так і інших, зокрема інструментальних (технологічних). Головними функціями Верховної Ради України є: представницька, законодавча, установча, функція парламентського контролю. Вони є традиційними для сучасної практики парламентаризму[2]. До функцій парламенту часто зараховують також соціально-економічну, фінансово-бюджетну, зовнішньополітичну, однак для Верховної Ради України вони є похідними від головних.
Представницька функція Верховної Ради України чітко сформульована в Декларації про державний суверенітет України, де проголошується, що тільки вона може виступати від імені всього Українського народу. У чинній Конституції представницька функція парламенту закріплена опосередковано: шляхом декларування, що Основний Закон прийнятий Верховною Радою України від імені Українського народу (Преамбула), а також через вказівку на представницький характер мандату народних депутатів України.
Пріоритетною функцією Верховної Ради України є законодавча, яка полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або призупиненні їх дії. Складовою частиною цієї функції є законопроектна робота, а також проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів тощо.
Іншою, не менш важливою функцією Верховної Ради України є установча. Значне місце в діяльності парламенту займає участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що стосуються територіального устрою, затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України тощо.
Істотне місце в діяльності Верховної Ради України посідає парламентський контроль[3], основними напрямами якого є: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини й громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; парламентський контроль за діяльністю СБУ та органів прокуратури; здійснення парламентського контролю з окремих питань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії.
Про нарощування уваги парламенту до контрольної функції говорить рівень організації та проведення години уряду, парламентських слухань з найактуальніших питань соціально-економічного розвитку держави й захисту конституційних прав і свобод громадян. Поряд із зазначеними функціями, Верховна Рада України, як і парламенти багатьох країн, здійснює об’єктні функції, тобто ті, що опосередковують зміст діяльності держави в цілому. Зокрема, вона здійснює серед внутрішніх функцій: політичну, економічну, фінансово-бюджетну, соціальну, культурну та екологічну функції, а серед зовнішніх — оборонну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну тощо.
Про політичну функцію парламенту свідчать, зокрема, такі його конституційні повноваження:
1) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики заслуховування щорічних та позачергових послань Президента про внутрішнє й зовнішнє становище України;
2) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення програми діяльності Кабінету Міністрів тощо.
Про наявність у Верховної Ради економічної, соціальної, культурної та інших відповідних внутрішніх функцій свідчать такі повноваження:
1) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково- технічного, соціального, національно-культурного розвитку і довкілля;
2) затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об’єктів права приватної власності;
3) прийняття відповідних законів, зокрема, про правовий режим власності; правові засади й гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; з основ соціального захисту, про форми й види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці й зайнятості, шлюбу, сім’ї, виховання, освіти, культури і охорони здоров’я, екологічної безпеки.
Верховна Рада України здійснює й бюджетно-фінансову функцію, яка полягає у затвердженні законом Державного бюджету, внесенні до нього змін, здійсненні контролю за його виконанням та прийнятті рішення щодо звіту про його виконання, встановленні грошової одиниці України.
Про зовнішні функції свідчать такі повноваження, як законодавче визначення засад зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; надання згоди на обов’ язковість міжнародних договорів України та їх денонсацію; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів Збройних Сил інших держав на територію України тощо.
§ 3. Форми роботи Верховної Ради України
Форми роботи Верховної Ради України об’єктивно обумовлені необхідністю забезпечення ефективної діяльності найбільшого за персональним складом колегіального органу державної влади, поєднання спільної роботи депутатського корпусу з індивідуальною роботою депутатів у парламенті та виборчому окрузі, попередньої підготовки питань і спільного прийняття остаточних рішень.
Виходячи з функціонального призначення парламенту, основною правовою формою його роботи є нормотворча форма. Нормативними є всі закони України, а також деякі постанови Верховної Ради України (наприклад, постанови «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20.04.00 р. №1678-ІІІ, «Про участь постійного представника Верховної Ради України у конституційному провадженні» від 20.05.99 № 691-XIV та ін). У рамках нормотворчої форми вирізняються законопроектне та ординарне провадження, результатами яких виступають підготовлені законопроекти чи акти нормативного характеру.
Установча форма діяльності парламенту складається з низки проваджень, спрямованих на внесення змін до структури державного механізму, власної структури парламенту, а також кадрових змін. Зокрема, можна виділити провадження щодо обрання Голови Верховної Ради України, його заступників, щодо формування комітетів; щодо обрання суддів; призначення третини складу Конституційного Суду, половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови та інших членів Рахункової палати; щодо призначення за поданням Президента Прем’ єр-міністра України, Міністра оборони, Міністра закордонних справ, Голови Служби безпеки України, голови Національного банку України, членів Центральної виборчої комісії; щодо надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; щодо призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимо- нопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України та ін. Кожне з цих установчих проваджень проходить певні процесуальні стадії і, як правило, завершується прийняттям постанови Верховної Ради України.
Контрольна форма діяльності залежить від предмета (об’єкта) контролю. Контрольні провадження можуть бути щодо імпічменту Президенту України, щодо резолюції недовіри Кабінету Міністрів України, щодо спостереження за конституційністю та законністю актів органів державної влади та ін. Вони можуть завершуватися внесенням конституційного подання до Конституційного Суду України, постановою Верховної Ради України або заявою (яка є актом політико-правового, декларативного характеру). Актами індивідуальної контрольної діяльності парламентарів є депутатські звернення й запити.
Правозастосовна форма діяльності не належить до числа основних правових форм роботи парламенту, але має істотне значення з точки зору забезпечення національної безпеки й оборони України, гарантування основних прав та свобод людини і громадянина.
Інтерпретаційна форма діяльності парламенту на сьогодні обмежена тлумаченням постанов Верховної Ради України, оскільки офіційне тлумачення Конституції та законів України є прерогативою Конституційного Суду України.
Кожна з правових форм діяльності Верховної Ради України здійснюється у відповідних організаційних рамках, які надають процесу вироблення й прийняття владних рішень логічно завершеного, стрункого, внутрішньо узгодженого вигляду. У межах організаційних форм забезпечується поєднання і розподіл праці народних депутатів, співробітників апарату щодо реалізації функцій і компетенції Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади.
Згідно зі ст. 82 Конституції України Верховна Рада України працює сесійно. Сесія є основною, універсальною організаційною формою роботи парламенту, доцільність якої доведена світовою практикою парламентаризму. Вона дозволяє органічно поєднати персональну роботу депутатів з колективною роботою найвищого представницького органу. У резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 17.10.02 р. № 17-рп /2002 (по справі щодо повноважності Верховної Ради України) визначено, що положення ч. 1 ст. 82 Конституції України, за яким «Верховна Рада України працює сесійно», необхідно розуміти так, що вона працює не безперервно, а під час певних періодів — сесій, на які збирається у конституційно визначені строки, як правило, двічі на рік[4]. Саме під час сесій проводяться пленарні засідання парламенту та його органів.
У роботі парламенту застосовуються й такі організаційні форми, як індивідуальна робота його керівництва і народних депутатів, засідання депутатських фракцій, комітетів і тимчасових комісій, Погоджувальної ради депутатських фракцій, парламентські та комітетські слухання тощо. Допоміжний характер мають такі форми, як індивідуальний прийом громадян, робота зі зверненнями громадян, офіційні візити парламентських делегацій, зустрічі керівництва Верховної Ради України з керівниками інших органів державної влади, брифінги і прес-конференції для журналістів, «гарячі лінії» за участю керівників парламенту та лідерів депутатських фракцій.
Верховна Рада України постійно поглиблює міжпарламентські зв’язки, застосовуючи при цьому як традиційні форми — візити парламентських делегацій, зустрічі керівників парламентів, лідерів парламентських фракцій, так і нові — участь у роботі міжпарламентських асамблей, комітетів, комісій.
Матеріально-технічні форми діяльності парламенту здійснюються підрозділами апарату Верховної Ради України. Зокрема, фінансово- господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове забезпечення діяльності парламенту і народних депутатів здійснює Управління справами Верховної Ради України, комп’ютерне забезпечення роботи покладено на Управління комп’ ютеризованих систем, а транспортне — на автобазу, що перебуває у віданні Управління справами.
§ 4. Порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради України
Серед організаційних форм роботи Верховної Ради України сесії посідають головне місце, адже тільки на них приймаються остаточні рішення з питань, віднесених до компетенції парламенту. Саме під час сесій Верховна Рада України здійснює законодавчу владу, формує свою структуру, здійснює номінаційні повноваження, заслуховує звіти підконтрольних органів та осіб тощо.
Конституція України вирізняє чергові та позачергові сесії. Чергові сесії проводяться двічі на рік: осіння розпочинається у перший вівторок вересня, а весняна — у перший вівторок лютого. Загальна тривалість чергової сесії Верховної Ради України визначається самими народними депутатами безпосередньо на сесії, однак, виходячи з принципу постійності роботи парламенту, вони тривають упродовж усього року, крім літніх (коли депутати перебувають у відпустці) та зимових (різдвяних) парламентських канікул. На відміну від чергових, позачергові сесії скликаються Головою Верховної Ради на вимогу не менш як третини від конституційного складу парламенту або Президента України. Такі сесії скликаються для вирішення невідкладних питань і тільки у період між черговими сесіями. Позачергова сесія скликається не пізніш як у семиденний строк після дня надходження вимоги про її скликання. Розпорядження Голови Верховної Ради про скликання позачергової сесії публікується у газеті «Голос України» не пізніш як за три дні до її відкриття. Документи, які пропонується розглянути на позачерговій сесії, надаються народним депутатам не пізніш як за три дні до її відкриття.
У разі оголошення указу Президента про введення воєнного або надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях, парламент збирається в дводенний строк без скликання і працює до скасування такого стану. У цьому випадку Голова Верховної Ради України, а у разі його відсутності — Перший заступник чи заступник визначає місце і час проведення такого засідання, про що терміново повідомляється народним депутатам.
Сесії складаються з пленарних засідань Верховної Ради України, засідань її комітетів і тимчасових комісій, що проводяться у період між ними, роботи народних депутатів у фракціях та з виборцями. Згідно з офіційним тлумаченням, даним Конституційним Судом України у
Рішенні від 17.10.02 р. №17-рп/2002, пленарні засідання під час сесій парламенту є регулярними зібраннями народних депутатів України відповідного скликання у визначений час, у визначеному місці і проводяться за встановленою процедурою. На пленарних засіданнях розглядаються питання, віднесені Конституцією до повноважень Верховної Ради України, і шляхом голосування народних депутатів приймаються рішення з цих питань. Крім пленарних Верховна Рада України може проводити урочисті засідання, а також засідання у формі слухань.
Ефективність сесійної діяльності Верховної Ради України значною мірою залежить від підготовки сесії, яка складається з організаційно- підготовчих заходів, що забезпечують скликання і проведення кожної сесії, а також з попередньої розробки питань, які вносяться на розгляд парламенту. Підготовка питань до сесії, особливо тих, які пов’язані з прийняттям нормативних актів, проводиться тривалий час, не обмежений міжсесійним періодом. Безперервна підготовча робота до сесії — одна із рис сесійного порядку діяльності Українського парламенту. Підготовка сесій включає розробку матеріалів до доповідей, проектів законів і постанов, узагальнення пропозицій депутатів і практики застосування законодавства.
Формування проекту порядку денного сесії Верховної Ради України відбувається таким чином. Пропозиції щодо проекту порядку денного сесії узагальнюються Апаратом Верховної Ради за поданнями комітетів та тимчасових комісій. Після їх обговорення та схвалення Погоджувальною радою проект постанови про порядок денний сесії вноситься Головою Верховної Ради України на затвердження Верховною Радою. Проект постанови Верховної Ради про затвердження порядку денного сесії приймається в цілому більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради.
Порядок денний чергової сесії включає два розділи: перший — питання, повністю підготовлені для розгляду Верховної Радою і у встановленому порядку надані народним депутатам; другий — питання, підготовку і доопрацювання яких Верховна Рада доручає здійснити комітетам, комісіям, та законопроекти, визначені Президентом як невідкладні. Порядок денний має містити інформацію про назви, реєстраційні номери, дати реєстрації проектів законів, постанов та інших актів Верховної Ради, суб’єктів права законодавчої ініціативи; відомості щодо невідкладності розгляду; назву головного комітету, тимчасової комісії, відповідальних за підготовку питання до розгляду Верховною Радою.
До затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради можуть включатися додаткові питання шляхом внесення змін до нього. Питання, включені до порядку денного сесії, можуть переноситися, змінюватися чи виключатися з нього після обговорення за скороченою процедурою. Пропозиції про внесення змін до затвердженого порядку денного готуються і вносяться в такому самому порядку, як до проекту порядку денного сесії Верховної Ради.
За звичайних обставин перший і третій тижні кожного календарного місяця сесійного періоду відводяться для пленарних засідань Верховної Ради України, другий — для роботи парламентських комітетів, тимчасових комісій і фракцій, а четвертий — для роботи депутатів з виборцями. Однак у разі необхідності парламент може прийняти рішення про одноразову зміну свого місячного, тижневого або денного порядку роботи.
У сесійний період робочий день Верховної Ради України, її комітетів і тимчасових комісій, якщо не прийнято іншого рішення, починається о 10 і триває до 18 год. з перервою (з 12 до 12 год.30 хв.) і з обідньою перервою (з 14 до 16 год.). При цьому у вівторок та четвер тижня, відведеного для пленарних засідань, парламент проводить, як правило, два засідання: ранкове — з 10 до 14 і вечірнє — з 16 до 18 год. У середу та п’ятницю — лише ранкові засідання. Друга половина середи відводиться для роботи народних депутатів у комітетах, тимчасових комісіях і фракціях, а понеділок і друга половина п’ ятниці — для самостійної роботи народних депутатів, пов’язаної зі здійсненням депутатських повноважень.
Проект календарного плану роботи сесії Верховної Ради готується комітетом з питань регламенту, за участю Апарату Верховної Ради та з урахуванням пропозицій депутатських фракцій. Проект постанови Верховної Ради про затвердження календарного плану роботи сесії вносять на розгляд парламенту члени регламентного комітету.
Відповідно до затвердженого порядку денного сесії на кожний місяць сесії парламентським Апаратом за поданнями комітетів, тимчасових комісій з урахуванням пропозицій фракцій готується проект розкладу пленарних засідань сесії, який подається на розгляд Погоджувальної ради. Проект розкладу пленарних засідань сесії має містити інформацію про день, час проведення та порядок денний пленарних засідань, назви, реєстраційні номери законопроектів із зазначенням суб’єктів права законодавчої ініціативи, дату їх надання народним депутатам. Після схвалення Погоджувальною радою, проект розкладу пленарних засідань направляється комітетам, тимчасовим комісіям, фракціям і народним депутатам.
Порядок денний пленарних засідань Верховної Ради на кожний день пленарного тижня готується Апаратом Верховної Ради на підставі затвердженого розкладу пленарних засідань сесії з урахуванням передбаченої в ньому черговості та фактичного стану готовності кожного питання до розгляду, а також з урахуванням письмових пропозицій парламентської опозиції. У порядку денному пленарних засідань зазначаються реєстраційні номери, назви законопроектів, дати їх надання народним депутатам, суб’єкти права законодавчої ініціативи, доповідачі і співдоповідачі, орієнтовний час розгляду питань. Отримання народними депутатами порядку денного на наступний день пленарних засідань забезпечує Апарат.
Пленарні засідання відкриваються і проводиться лише за наявності кворуму. Згідно з офіційним тлумаченням, даним у Рішенні Конституційного Суду України від 17.10.02 р. №17-рп/2002, Верховна Рада України правомочна приймати закони та інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідного рішення. Для визначення кворуму перед кожним пленарним засіданням проводиться реєстрація народних депутатів. Реєстрація здійснюється особисто на підставі пред’ явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи.
Пленарні засідання парламенту відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради, а в разі його відсутності — Перший заступник або заступник. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради: вживає заходів для підтримання порядку на пленарному засіданні; повідомляє про результати реєстрації народних депутатів; вносить на обговорення проекти актів парламенту, оголошує їх повну назву, редакцію, ініціаторів внесення, інформує про матеріали, що надійшли на адресу Верховної Ради України; організує розгляд питань, оголошує списки осіб, які записалися для виступу, та надає слово для виступу, доповіді, співдоповіді, запитань, ставить питання на голосування, оголошує його результати.
Обговорення питань на пленарних засіданнях відбуваються за повною чи скороченою процедурою. Рішення Верховної Ради України приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування, яке здійснюється народними депутатами особисто. Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.
Рішення Верховної Ради України приймаються шляхом відкритого або таємного голосування. Відкрите голосування здійснюється:
1) за допомогою електронної системи з фіксацією результатів голосування — поіменне, у тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного народного депутата. На вимогу народних депутатів результати голосування можуть висвітлюватися на інформаційному табло електронної системи в залі засідань по фракціях;
2) шляхом підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної системи);
3) шляхом подачі іменних бюлетенів у порядку, встановленому парламентом.
Після закінчення кожного голосування за допомогою електронної системи його результати висвітлюються на інформаційному табло в залі засідань та оголошуються головуючим на пленарному засіданні. Таємне голосування здійснюється народним депутатом особисто шляхом подачі бюлетеня.
Засідання парламенту протоколюються і стенографуються працівниками Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України. Стенограма, стенографічний бюлетень і протокол засідання є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішення парламентом.
§ 5. Особливості підготовки і проведення першої сесії Верховної Ради України нового скликання
Такий значний за кількісним складом, багатофункціональний і складний за внутрішньою будовою орган, яким є Верховна Рада України, не може працювати «на повну потужність» одразу після оприлюднення результатів виборів. Потрібен певний час для того, щоб обрані депутати остаточно з’ясували свій правовий статус, ознайомилися з парламентським апаратом, сформували внутрішні органи Верховної
Ради України, обрали керівництво тощо. Для здійснення таких організаційно-установчих заходів відводиться перша сесія новообраного парламенту.
Згідно з Конституцією Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше як на 30 день після офіційного оголошення результатів виборів. Кожному з народних депутатів України не пізніш як через 7 днів після офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів Апарат Верховної Ради України надсилає низку документів, необхідних для його повноцінної участі у роботі парламенту:
1) Конституцію України;
2) текст офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів;
3) Регламент Верховної Ради України;
4) Закон України «Про статус народного депутата України»;
5) Закон України «Про комітети Верховної Ради України»;
6) Закон про тимчасові комісії Верховної Ради України;
7) Положення про помічника- консультанта народного депутата України;
8) Положення про Апарат Верховної Ради України;
9) список посадових осіб парламентського апарату та їх службові телефони;
10) довідкові матеріали про обраних народних депутатів України;
11) парламентську постанову про перелік комітетів Верховної Ради України попереднього скликання.
Для підготовки пропозицій щодо організації і проведення пленарних засідань першої сесії Верховної Ради нового скликання, підготовки проектів відповідних актів, що вносяться на першу сесію, Голова Верховної Ради попереднього скликання, а в разі його відсутності — Перший заступник чи заступник організовує формування Підготовчої депутатської групи з числа новообраних народних депутатів України.
Вона складається з представників від політичних партій (виборчих блоків), які за результатами виборів взяли участь у розподілі депутатських мандатів (один представник від 15 депутатів). Письмова пропозиція щодо делегування народного депутата до складу Підготовчої депутатської групи подається Голові Верховної Ради України попереднього скликання (його Першому заступнику чи заступнику) за підписом керівника відповідної політичної партії (блоку). Перше засідання Підготовчої депутатської групи скликає Голова Верховної Ради України попереднього скликання (його Перший заступник чи заступник) не пізніше як через 10 днів після офіційного оприлюднення ЦВК результатів виборів, за умови обрання не менш як 2/3 народних депутатів від конституційного складу парламенту. Підготовча депутатська група обирає зі свого складу голову, заступника і секретаря та здійснює роботу на засадах, установлених для тимчасових спеціальних комісій. Припиняє вона свою діяльність після створення комітетів.
Перше засідання Верховної Ради України нового скликання відкриває найстарший за віком народний депутат. Перед відкриттям сесії він зачитує присягу народних депутатів, після чого депутати скріплюють присягу своїми підписами. У Рішенні від 17.10.02 р. №17-рп/2002 (по справі щодо повноважності Верховної Ради України) Конституційний Суд України роз’яснив, що Верховна Рада України є повноважною, тобто правомочною приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження, за умов обрання не менш як двох третин від її конституційного складу і складення новообраними народними депутатами України присяги. Ця конституційна вимога є умовою повноважності парламенту протягом всього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії.
До обрання Тимчасової президії першої сесії парламентське засідання веде голова Підготовчої депутатської групи. До сформування персонального складу комітетів на пленарних засіданнях першої сесії новообраної Верховної Ради питання розглядаються в такій послідовності:
1) формування Тимчасової президії першої сесії, до складу якої входять голова Підготовчої депутатської групи та по одному представнику від кожної із чотирьох політичних партій (блоків), які за результатами виборів отримали найбільшу кількість депутатських мандатів (члени Тимчасової президії сесії почергово виконують обов’язки головуючого на пленарному засіданні до обрання Голови Верховної Ради України);
2) оголошення Прем’єр-міністром України чи особою, яка виконує його обов’язки, про складення повноважень Кабінету Міністрів України перед новообраною Верховною Радою;
3) обрання Лічильної комісії;
4) вирішення питання про висвітлення роботи першої сесії Верховної Ради;
5) заслуховування позачергового послання Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
6) доповідь Голови Верховної Ради України попереднього скликання про стан законодавчої роботи;
7) заслуховування доповіді Підготовчої депутатської групи, запитання доповідачу і відповіді на них;
8) про перелік комітетів та предмети їх відання;
9) про формування та реєстрацію депутатських фракцій;
10) про коаліцію депутатських фракцій;
11) обрання Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника;
12) обрання голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів;
13) утворення Погоджувальної ради депутатських фракцій. Після цього відбувається формування персонального складу комітетів і парламент переходить до звичайного режиму роботи.
§ 6. Організація проведення слухань у Верховній Раді України
Слухання є однією з традиційних форм діяльності парламенту, сутність якої полягає в публічному обговоренні найбільш складних питань суспільного життя із залученням максимально широкого загалу: представників органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, наукових установ, громадськості. Головна мета слухань — зрозуміти й проаналізувати найбільш гострі проблеми суспільного буття, провести наукову експертизу й громадську апробацію законопроектів, звернути на них увагу громадськості, владних і політичних структур, виробити практичні рекомендації щодо оптимізації шляхів і форм вирішення проблем і завдань, що виникають. Як зазначається у спеціальній літературі, слухання є не тільки одним з найважливіших технологічних елементів діяльності парламенту, але й ефективним каналом формування громадської думки з приводу соціально-політичних й економічних питань, що турбують суспільство[5].
Вирізняються два види слухань у Верховній Раді України: парламентські та комітетські. Парламентські слухання проводяться з метою вивчення питань, що становлять суспільний інтерес та потребують законодавчого врегулювання. Пропозиції щодо проведення парламентських слухань вносяться на основі рішення, прийнятого комітетом з відповідного питання, у вигляді проектів постанов Верховної Ради України, в яких має визначатися тема слухань та дата їх проведення. На парламентське слухання може виноситися лише одне тематичне питання. Питання про проведення слухань включається до порядку денного сесії без голосування. Парламентські слухання проводяться всесійний період, як правило, один раз на місяць у дні тижня, що відводиться для роботи народних депутатів у комітетах, фракціях.
Рішення про тему, день та час проведення парламентських слухань приймається Верховною Радою не пізніш як за 30 днів до їх проведення. У парламентській постанові про проведення слухань також зазначається комітет чи комітети, які здійснюють підготовку до проведення парламентських слухань, органи державної влади, які мають подати до Верховної Ради необхідні інформаційно-аналітичні матеріали та підготувати доповідь з питання, що розглядається на слуханнях, порядок їх висвітлення у ЗМІ. Рішення Верховної Ради про проведення парламентських слухань публікується в газеті «Голос України» у 10- денний строк після дня його прийняття.
Для участі в парламентських слуханнях запрошуються представники органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних партій, інших об’єднань громадян, наукових установ, громадськості, які виявили бажання взяти в них участь і подали не пізніш як за п’ ять днів відповідну заявку до комітету, що проводить підготовку до слухань. Зазначений комітет формує список запрошених осіб на парламентські слухання, порядок їх проведення та черговість виступів учасників, що вносяться для погодження з Головою Верховної Ради України не пізніш як за три дні до їх проведення.
Не пізніш як за п’ять днів до проведення слухань Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування та комітети відповідно до предметів відання надають народним депутатам аналітичні та довідкові матеріали з питання, що розглядатиметься. Інші учасники слухань отримують матеріали під час реєстрації.
Парламентські слухання, як правило, проводяться в залі пленарних засідань Верховної Ради України. Відкриває і веде зазначені слухання Голова Верховної Ради, його Перший заступник або заступник. Під час парламентських слухань заслуховуються доповіді з обговорюваної тематики, надаються відповіді на запитання та проводиться обговорення. У разі необхідності після доповіді заслуховується співдоповідь представника комітету, відповідального за підготовку проведення парламентських слухань, після чого проводиться загальне обговорення, на яке відводиться до двох годин. У разі необхідності головуючим на засіданні може бути прийнято рішення про продовження обговорення. Після завершення обговорення питання головуючий підбиває підсумки парламентських слухань.
За результатами слухань Верховна Рада України на пленарному засіданні приймає постанову щодо схвалення рекомендацій, які мають враховуватися органами публічної влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від підпорядкування і форм власності.
§ 7. Методи роботи Верховної Ради України
Головними організаційними методами, що реалізує у своїй практичній діяльності Верховна Рада України, є: планування, координація діяльності, вироблення рішень, організація контролю за виконанням рішень, робота з кадрами, інформаційне забезпечення та ін.
Організаційне планування поєднує в собі планування за основними напрямами діяльності парламенту і планування роботи його структурних підрозділів. Основними плановими документами щодо діяльності парламенту в цілому є календарний план роботи сесії, порядок денний сесії, розклад пленарних засідань сесії, тижневий порядок денний пленарних засідань, а щодо діяльності парламентських комітетів — плани-графіки їх засідань. Плани роботи підрозділів парламентського апарату затверджуються керівниками цих підрозділів. При цьому перспективне планування поєднується з поточним плануванням, а плани роботи комітетів, тимчасових комісій, депутатських фракцій, структурних підрозділів апарату мають бути узгоджені з планами роботи парламенту в цілому.
Метод контролю в діяльності парламенту включає в себе: постановку документів (доручень) на контроль; формування інформаційної бази даних щодо контрольних документів; перевірку своєчасного доведення документів до виконавців; попередні перевірки і регулювання ходу виконання; облік і узагальнення результатів контролю за виконанням документів (доручень); інформування керівництва про стан виконання документів на нарадах і засіданнях; зняття документів з контролю. Контроль здійснюється посадовими особами Верховної Ради України, комітетами, підрозділами апарату (насамперед відділом контролю та Головним організаційним управлінням).
Метод координації в роботі Верховної Ради країни має дві складові: координацію роботи підрозділів парламенту (внутрішньоорганізаційну) і координацію роботи парламенту з іншими органами публічної влади (зовнішньоорганізаційну). Головна роль у здійсненні внутріш- ньоорганізаційної координації належить Голові Верховної Ради, його заступникам, Погоджувальній раді депутатських фракцій. Зовнішньо- організаційна координація здійснюється через керівництво парламенту, представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України, Постійного представника Президента України у Верховній Раді України, через Відділ зв’язків з органами правосуддя та Управління по зв’ язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування парламентського апарату.
Метод інформаційного забезпечення. Головна роль у забезпеченні парламенту необхідною інформацією належить структурним підрозділам його апарату, особливо Інформаційному управлінню, Управлінню комп ’ютеризованих систем, Головному управлінню документального забезпечення. Важливим каналом отримання інформації для парламентарів є також звернення громадян, зустрічі з виборцями, повідомлення ЗМІ.
§ 8. Організація прийняття актів Верховної Ради України
Згідно зі ст. 91 Конституції Верховна Рада України приймає свої рішення у вигляді законів, постанов та інших актів. Застосування відкритого переліку правових актів парламенту має на меті відкрити простір для вибору депутатами такої форми документу, яка буде найбільш чітко відповідати змісту прийнятого рішення. У спеціальній літературі конституційний перелік парламентських актів доповнюють такими видами, як декларації, нормативно-правові договори, а серед законів виділяють такі їх різновиди, як Конституція (Основний Закон), конституційні, звичайні, надзвичайні закони, кодекси[6]. Історія функціонування українського парламенту знає й такі політико-правові документи, як акт, заява, звернення.
Порядок підготовки, обговорення, прийняття, правових актів парламенту, а також порядок набуття ними чинності визначається Конституцією, Законом «Про Регламент Верховної Ради України», Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 04.12.97 р. № 1327/97. Порядок документування законотворчої діяльності, підготовки і оформлення документів у Верховній Раді, контролю за виконанням документів і доручень, здійснення діловодних процесів визначається Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України, затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 25.05.06 р. № 448 (зі змінами).
Розробка законопроектів здійснюється в ініціативному порядку, за дорученням Верховної Ради України, на договірній основі за замовленням парламенту. Верховна Рада України може доручити розробку законопроекту комітету, науково-дослідним установам. В ініціативному порядку законопроект може бути розроблений громадянами і юридичними особами, але він вноситься від імені суб’єктів, які мають право законодавчої ініціативи. Проекти постанов розробляються в ініціативному порядку або за дорученням парламенту.
Проекти актів Верховної Ради України подаються до парламенту за підписом особи, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, наділений таким правом. Законопроект, щодо якого Верховною Радою приймалося рішення стосовно вимог до його основних положень, принципів чи критеріїв, повинен відповідати цим вимогам. Кожен законопроект повинен містити положення щодо порядку набрання ним чинності. До законопроекту додається перелік законів та інших нормативних актів, прийняття або перегляд яких необхідно здійснити для реалізації положень законопроекту в разі його прийняття. Законопроект, проект іншого акта вноситься на реєстрацію у відділ службової кореспонденції Апарату разом з проектом постанови, яку пропонується прийняти за результатами його розгляду, списком авторів законопроекту, пропозицією щодо кандидатури доповідача на пленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття. У разі внесення законопроекту, проекту іншого акта, реалізація якого впливає на видаткову або дохідну частину державного чи місцевих бюджетів, до нього додаються фінансово-економічне обґрунтування та пропозиція щодо покриття цих витрат. До законопроекту про внесення змін до законів додається порівняльна таблиця, яка містить редакцію відповідних положень чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін. Усі зареєстровані проекти актів та супровідні документи вводяться Апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп’ ютерної мережі парламентського веб- сайту.
Сектором реєстрації законопроектів готується проект резолюції Голови Верховної Ради України або його заступників відповідно до розподілу обов’ язків, який має містити вказівку щодо вручення копій законопроектів народним депутатам України. Не пізніш як у п’ ятиденний строк після реєстрації проекту акта він направляється Головою Верховної Ради України (Першим заступником, заступником) у комітет, який відповідно до предметів відання визначається головним з підготовки і попереднього розгляду цього проекту, а також у комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на дохідну та видаткову частини бюджету та в комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, для підготовки експертного висновку на відповідність оформлення та реєстрації проекту акта вимогам закону.
Копії законопроектів, що передаються до комітетів, надсилаються Президентові України, Кабінету Міністрів України, керівництву Апарату, до Головного юридичного, Головного науково-експертного, Головного організаційного управлінь та Управління комп’ютеризованих систем. Усі внесені до Верховної Ради законопроекти після їх реєстрації не пізніш як у п’ ятиденний строк надаються народним депутатам.
Головний комітет не пізніш як у 30-денний строк попередньо розглядає законопроект, проект іншого акта і ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради. До висновку головного комітету додаються висновки бюджетного і регламентного комітетів. Для попереднього розгляду проекту на засідання головного комітету запрошується ініціатор внесення проекту чи представник суб’єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необхідності — представники уряду, міністерств, інших державних органів, об’єднань громадян, експерти, фахівці та інші особи. Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініцативи розглядають проект акта і направляють свої висновки до головного комітету.
Після попереднього розгляду в комітеті законопроект разом з відповідними висновками передається на розгляд парламенту для прийняття рішення щодо включення його до порядку денного сесії. Висновки головного комітету й інших комітетів щодо законопроекту надаються народним депутатам України. Щодо кожного законопроекту, включеного до порядку денного сесії, Апарат парламенту та головний комітет ведуть справу законопроекту.
Після включення до порядку денного законопроекти, як правило, розглядаються на пленарних засіданнях за процедурою трьох читань.
При першому читанні обговорюються основні принципи, положення, критерії, структура законопроекту, в результаті чого парламент може прийняти рішення про його відхилення, передачу на доопрацювання, опублікування для всенародного обговорення, доопрацювання і повторне подання на перше читання або прийняття законопроекту за основу. Після схвалення законопроекту у першому читанні та його підготовки головним комітетом до розгляду в другому та наступних читаннях у вигляді порівняльної таблиці секретаріат комітету передає на тиражування порівняльну таблицю, висновок комітету та Головного юридичного управління Апарату й інші матеріали для вручення народним депутатам України.
Друге читання полягає в постатейному обговоренні, тобто у разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування окремі частини, пункти, підпункти, речення або статті проекту. За результатами розгляду законопроекту в другому читанні може бути прийнято рішення про: прийняття законопроекту в другому читанні та доручення головному комітету підготувати його до третього читання; відхилення законопроекту; прийняття законопроекту в другому читанні та в цілому; прийняття законопроекту в другому читанні, за винятком окремих розділів, глав, статей, частин статей, та направлення їх головному комітету на доопрацювання з наступним поданням законопроекту на повторне друге читання; повернення законопроекту головному комітету на доопрацювання з наступним поданням на повторне друге читання.
Третє читання полягає у прийнятті законопроекту, який потребував доопрацювання та узгодження, в цілому. До третього читання вносяться лише поправки щодо виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою узгодження між собою структурних частин прийнятого у другому читанні законопроекту без зміни його змісту. На третє читання законопроект подається головним комітетом у вигляді кінцевої його редакції. За результатами розгляду законопроекту у третьому читанні може бути прийняте рішення про прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту; перенесення голосування щодо законопроекту; схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум; відхилення законопроекту.
Текст закону, прийнятий Верховною Радою, не пізніш як у 10- денний строк оформляється головним комітетом, візується головою та керівником секретаріату комітету, керівниками юридичного підрозділу та підрозділу, на який покладено функцію з оформлення на підпис Голові Верховної Ради України прийнятих актів, і подається на підпис Голові Верховної Ради України. Голова Верховної Ради України підписує поданий на підпис закон не пізніше п’ яти днів з дня його подання.
Підписані Головою Верховної Ради України постанови парламенту передаються до протокольного відділу, де забезпечується їх тиражування, а підписані закони України невідкладно фельдзв’язком надсилаються до Секретаріату Президента на підпис главі держави. Підписаний Президентом України примірник закону є оригіналом, який повертається до протокольного відділу для зберігання; всі інші примірники закону є копіями.
Якщо глава держави повернув для повторного розгляду надісланий йому на підпис закон України, відділ службової кореспонденції реєструє лист з пропозиціями Президента, передає їх до сектору реєстрації законопроектів. Цей сектор готує проект резолюції і після розгляду пропозицій Президента Головою Верховної Ради України, а в разі його відсутності — його Першим заступником або заступником, згідно з дорученням надсилає копії пропозицій глави держави на опрацювання парламентським комітетам та структурним підрозділам Апарату.
Копії текстів законів і постанов парламенту передаються протокольним відділом до Парламентського видавництва для опублікування, а також Управлінню комп’ютеризованих систем для введення їх до системи інформаційного забезпечення законотворчого процесу.
[1] Додаток № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23 грудня 2010 р. № 2857-VI // Відом. Верхов. Ради України. - 2011. - № 7. - Ст. 52.
[2] Див.: Журавський, В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) [Текст] : монографія / В. С. Журав- ський. - К. : Парламент. вид-во, 2002. - С. 223.
[3] Барабаш, Ю. Г. Контрольна функція вищого представницького органу України [Текст] / Ю. Г. Барабаш // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 3. - С. 39-43.
[4] Офіц. вісн. України. - 2002. — № 44. - Ст. 2045.
[5] Охотский, Е. В. Государственная служба в парламенте: отечественньїй и зарубежньїй опьіт [Текст] : монография / Е. В. Охотский. - М. : МГИМО; РОССП^Н,2002. - С. 51.
[6] Воронов, М. М. Правові акти законодавчої влади в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Національна юрид. академія України імені Ярослава Мудрого. - Х., 1997. - С. 15.
Питання для самоперевірки
- Назвіть основні елементи структури Верховної Ради України.
- Розкрийте сутність установчої та законодавчої функцій Верховної Ради України.
- Назвіть правові форми діяльності Верховної Ради України.
- Які особливості підготовки і проведення першої сесії Верховної Ради України нового скликання ?
- Як відбувається формування проекту порядку денного сесії Верховної Ради України?
- З яких розділів складається порядок денний чергової сесії Верховної Ради України?
- З яких стадій складається обговорення питання на засіданні Верховної Ради України?
- Хто має право ініціювати проведення парламентських слухань?
- Розкрийте метод контролю в діяльності Верховної Ради України.