Печать

Глава 44 Право інтелектуальної власності на торговельну марку

Posted in Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Поняття торговельної марки

1.  Торговельна марка — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого підприємства. Продукт у цьому разі вживається у значенні товару, тобто це все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак,аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних. Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений торговельною маркою, оскільки, знаючи торговельні марки тієї чи іншої фірми,покупець може судити про якість та інші характеристики товару.

2. Торговельні марки виконують чотири основні функції:

1)   вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті;

2)   вказівка на походження товару або послуг;

3)   вказівка на певну якість товару і послуг;

4)   рекламування даного товару і послуг.

Марки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосування) і в той же час різко відрізнятися від марок, що використовуються конкурентами.

Функція вказівки на джерело походження товару чи послуги дуже близька до функції виокремлення. Тут під джерелом мається на увазі не географічна область, а підприємство.

Функція вказівки на певну якість товару чи послуг полягає в тому, що торговельна марка, за загальним правилом і традицією, що склалася, має вказувати на якість товару чи послуг, які у споживача не викликають сумніву, тобто такий знак вказує на високу якість та інші позитивні характеристики товару чи послуг.

Функція рекламування є також однією з основних функцій марки. Внаслідок зв'язку між товаром (послугами) і законом останній дає суспільству Інформацію про товари та послуги і цим самим допомагає володільцям стимулювати та зберігати попит на ці товари та послуги. Марки не повинні вводити в оману споживача, використовуватись для фальсифікованої реклами або нечесної конкуренції.

Правова охорона надається марці, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені законом.

Заявлене позначення має бути новим, невідомим у межах України, тобто новизна позначення обмежується лише територією України.

Позначення   має   бути   корисним.   Воно   має   певним   чином Індивідуалізувати надійну конкурентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги.

Знак повинен мати об'єктивне вираження, яке дає змогу маркувати ним випущені вироби й упаковку, використовувати у технічній і супровідній документації тощо без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики та ергономіки щодо благозвучності, бути милозвучним і легковимовним. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів і послуг.

3. Перелік позначень, наведених у законі, що не можуть бути визнані як знак для товарів і послуг, поділяється на чотири групи.

Першу групу становлять символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій, а також офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. У разі згоди компетентних органів або власників позначень вони можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень становлять позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги. До цієї ж групи належать позначення, які не можуть бути визнані знаками, оскільки можуть ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаками також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, що є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

1)  знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

2)  знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

3)  фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до патентного відомства заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

4)  зазначеннями походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користуватися такими зазначеннями;

5)  сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

До четвертої групи належать позначення, які підпадають під чинність інших законів:

1)  промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

2)  назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

3) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

4. Закон передбачає такі види торговельних марок: словесні (слова й абревіатури, наприклад "Тавры", "Славутич", КрАЗ); зображувальні (композиція ліній, плям, фігур, форм на площині); об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки — флакони, пляшки тощо); комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів). Знаки можуть бути виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

 

2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Суб'єктом права на подання заявки на торговельну марку може бути будь-яка особа. Це передусім громадяни України, іноземних держав та особи без громадянства, а також будь-які юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцеперебування яких у зарубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об'єднання тих чи інших осіб. Право на подання заявки на знак для товарів і послуг мають також правонаступники зазначених осіб.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством реалізують права через представників у справах інтелектуальної власності.

 

3. Порядок подачі та оформлення заявки на торговельну марку

1. Право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чи більше особи, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише однієї марки. Вона має містити такі документи:

1)  заяву про реєстрацію марки;

2)  зображення позначення, що заявляється;

3)  перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає громадянин. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в ній зазначається її адреса.

2. Торговельна марка може бути заявлена у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, про охорону яких заявник просить. До заявив такому разі мають бути додані кольорові зображення зазначеної марки в кількості примірників, що визначається Установою.

Назви у торговельних знаках подаються заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України (ч.З ст.36 Закону про мови).

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки визначається за днем надходження до Установи заявочних матеріалів. Проте з метою закріплення зазначеної дати за заявником допускається подання заявки в неповному складі. Установа може визначити дату подання заявки за днем її надходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали:

1) клопотання в довільній формі про реєстрацію марки, викладене українською мовою;

2)   відомості  щодо  заявника  та   його  адреси,   викладені  українською мовою;

3)    частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути маркою;

4)    відомості щодо переліку товарів і послуг, для яких заявляється марка.

3. Якщо заявку подано до Установи не в повному складі, то вона може бути доповнена протягом 2 місяців від дати одержання заявником   повідомлення   Установи.   Якщо   протягом  зазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність з вимогами закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання Установою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якшо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, прощо заявникові надсилається повідомлення.

Рішення Установи про встановлення дати подання заявки надсилається заявникові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається відкликаною.

4. Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до Установи не пізніше 3 місяців від дати подання заявки. В заяві має бути зазначено дату подання і номер попередньої заявки та додано копію заявки в перекладі українською мовою. Якщо ж йдеться про виставочний пріоритет, то має бути поданий документ, який підтверджує показ зазначеного знака на виставці. Право на пріоритет втрачається, якщо у встановлені строкине будуть представлені зазначені матеріали.

До дати прийняття рішення про реєстрацію марки заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

5. Після прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки Установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого документа немає і протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до Установи, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака. Після внесення до реєстру відомостей про торговельну марку будь-яка особа має право ознайомитися з ними.

На підставі державної реєстрації знака Установа в місячний строк видає заявнику свідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути оскаржене заявником протягом 3 місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Установи. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати ЇЇ одержання. Скарга розглядається у межах мотивів, викладених у ній.

 

4. Права власника свідоцтва

1. Свідоцтво надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.

Торговельна марка може бути використана будь-яким способом, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано марку, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.

2. Якщо торговельна марка належить кільком власникам, то користування нею визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із співвласників має право користуватися маркою на свій розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл(ліцензію) на використання марки та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти Іншим особам використовувати зареєстровану марку без його дозволу.

3. Право інтелектуальної власності на торговельну марку на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Проте передача права власності на марку не допускається, якщо така передача може ввести в оману споживача щодо товару і послуг або щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Суб'єкту права інтелектуальної   власності на торговельну марку належить право видавати дозвіл (ліцензію) будь-якій іншій особі на використання марки на підставі ліцензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням цієї умови.

Договір про передачу права Інтелектуальної власності на марку та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстровані в Установі. Для будь-яких третіх осіб зазначені договори набувають чинності лише після їх реєстрації.

4. Виключне право інтелектуальної власності на торговельну марку, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цю марку в комерційних цілях.

 

5. Чинність свідоцтва на торговельну марку

1. Права, що надаються заявникові одержаним на знак свідоцтвом, діють від дати подання заявки, строк дії подовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво про реєстрацію знака надає його володільцю право власності на знак. Строк його чинності — 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за клопотанням його власника може бути подовжена щоразу на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подано протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена, тобто свідоцтво на знак для товарів і послуг може діяти необмежений строк, але для підтримання його в силі необхідно кожні 10 років подовжувати його чинність,звичайно, за умови сплати встановленого збору.

2.  Чинність свідоцтва може бути припинена у встановлених законом випадках. Так, власник свідоцтва може у будь-який час відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до  Установи.  Така  відмова  набирає  чинності  з  моменту публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

3.  Чинність свідоцтва може припинитися за рішенням суду також у разі перетворення знака на позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після подання заяви. Дія свідоцтва припиняється з першого дня, що настає за днем закінчення строку чинності свідоцтва, за який було сплачено збір.

4.  Свідоцтво на торговельну марку припиняє свою чинність уразі несплати збору за подовження строку його дії. Сплата збору за подовження строку його чинності на наступний строк має бути здійснена протягом останніх 2 місяців його чинності, а документ має надійти до Установи до кінця останнього року чинності свідоцтва.

Як уже зазначалося, чинність свідоцтва припиняється, якщо його дію не подовжено. Збір за подовження дії може бути сплачено, а документ про його сплату має надійти до Установи протягом 6 місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50%.

5. Чинність свідоцтва може бути припинена за рішенням суду,якщо  марка  не  використовується  або   недостатньо   використовується в Україні протягом 3 років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання марки було Припинено. Проте при вирішенні цього питання суд може зважити на подані власником свідоцтва докази того, що марка не використовувалась із незалежних від нього причин.

Якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом 3 років з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або з дати, коли використання знаку було достроково припинено, будь-яка особа має право звернутися до суду (господарського суду) із заявою про дострокове припинення свідоцтва, будь-який час протягом 3 років володілець свідоцтва має право відновити своє право на виключне використання знаку і всі інші виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку. p вирішенні цього питання суд (господарський суд) має право взяти д уваги представлені володільцями свідоцтва докази того, що знак не використовувався з незалежних від них причин. У цьому випадку проханні про припинення дії свідоцтва буде відмовлено.

 

6. Підстави визнання свідоцтва недійсним

1.  Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

1)  невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

2)  наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку)товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

Чинність свідоцтва може бути оспорена будь-якою особою протягом 6 місяців від дня опублікування відомостей про видачу свідоцтва до Апеляційної палати. Апеляційна палата зобов'язана розглянути цю скаргу протягом 6 місяців від дати надходження скарги. Власник свідоцтва має право ознайомитися зі скаргою. У роз-  гляді скарги можуть брати участь скаржник і власник свідоцтва. І Апеляційна палата розглядає скаргу в межах викладених мотивів, що містяться в ній. Рішення Апеляційної палати за скаргою може бути оскаржено до суду. Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності від дати подання заявки.

2.  Якщо особа відкрито та добросовісно використовувала таку торговельну марку або здійснила всі підготовчі дії до використання торговельної марки, яка згодом була зареєстрована Іншою особою, вона має право на безоплатне продовження такого використання.

Таке право попереднього користувача може бути передано й іншим особам, але за умови, що до них переходять не лише майнові права Інтелектуальної власності на торговельну марку, а й вся діяльність підприємства, на якому було використано цю торговельну марку, або частина підприємства. Це ж стосується і випадків, коли використання торговельної марки ще не розпочалось, проте здійснено значну та серйозну підготовку до такого використання. Свідоцтво надає його володільцю право забороняти Іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за винятком випадків, коли використання знаку не визнається відповідно до закону порушенням прав володільця знаку. Не визнається порушенням прав володільця свідоцтва, отриманого до введення в дію п.4 ст.6 Закону про знаки, добросовісне використання цього позначення іншими особами, розпочате до 1 січня 1992 р.