Печать

КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Глава 35 Загальні положення про право інтелектуальної власності

Posted in Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Поняття інтелектуальної власності і права інтелектуальної власності

1. XXI ст. стає століттям інтелектуальної діяльності та її результату — інтелектуальної власності.  Світовий досвід свідчить,  що країни з високим рівнем інтелектуальної діяльності мають високий! рівень соціально-економічного розвитку. В сучасних умовах інтелектуальна діяльність набуває все більш пріоритетного характеру. Саме рівень інтелектуальної діяльності, її активність будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Інтелектуальна діяльність визначає і визначатиме в ще більшій мірі в майбутньому напрями, характер і зміст тощо будь-якої іншої суспільно корисної діяльності.

Інтелектуальна діяльність — це насамперед розумова діяльність, спрямована на створення нових засобів всебічного забезпечення життєдіяльності будь-якого суспільства в цілому та його окремого індивіда. Інтелектуальна діяльність, безперечно, — творча діяльність. Але інтелектуальна діяльність і творча діяльність за своїм правовим режимом не збігаються. Творча діяльність породжує результати нові, оригінальні, невідомі раніше. Інтелектуальна діяльність за змістом — поняття вужче порівняно з результатами творчої діяльності. Результати інтелектуальної діяльності визнаються об'єктами інтелектуальної власності, якщо вони відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. Технічне рішення, яке відповідає умовам патентоздатності, з тих чи інших причин не було запатентоване, не є об'єктом інтелектуальної власності, а отже, об'єктом правової охорони. Проте воно є результатом творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності є правом на результати інтелектуальної діяльності, які відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. Твір науки, літератури і мистецтва може бути результатом творчої праці і може бути втіленим в будь-яку матеріальну форму, придатну для сприйняття іншими особами і відтворення.

Результати науково-технічної діяльності визнаються об'єктами інтелектуальної власності лише на підставі їх кваліфікації і видання правоохоронного документа на них.

Результати інтелектуальної діяльності стають об'єктами права інтелектуальної власності лише за умови, що вони визнані законом такими. ЦК усі результати Інтелектуальної діяльності поділяються на дві основні групи:

1)  твори науки, літератури і мистецтва, виконання, фонограми,відеограми та програми мовлення становлять одну групу, що охороняється авторським правом І суміжними правами;

2)  результати науково-технічної творчості та прирівняні до них становлять другу групу — об'єкти промислової власності, які охороняються правом промислової власності або патентним правом.

Таким чином, право, яке охороняє результати інтелектуальної діяльності, становить підгалузь цивільного права України — право інтелектуальної власності. Воно у свою чергу поділяється на два розділи — авторське право і суміжні права та право промислової власності. Сукупність правових норм, які здійснюють охорону інтелектуальної власності, є правами в об'єктивному значенні. Особисті немайнові і майнові права, які належать конкретному суб'єкту Інтелектуальної власності, є правом інтелектуальної власності і в суб'єктивному значенні.

Право інтелектуальної власності в об'єктивному значенні характеризується такими основними ознаками:

а) це — право на результати інтелектуальної творчої діяльності;

б) об'єктом даного права є не матеріальна річ, а результат інтелектуальної, творчої діяльності, придатний для втілення в будь-якому матеріальному носієві.

в)  цей результат придатний для сприйняття іншими особами і для відтворення. Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вони придатні до багаторазового відтворення (тиражування);

г)  правова охорона надається результату інтелектуальної, творчої діяльності лише за умови його відповідності вимогам чинного законодавства України про інтелектуальну власність;

г)  право охорони об'єктів Інтелектуальної власності надається на певний строк, визначений чинним законодавством;

д) суб'єкт права інтелектуальної власності, як і будь-який інший власник, має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності;

є) майнові права суб'єкта інтелектуальної власності можуть відчужуватися будь-яким цивільно-правовим способом; суб'єкт цих прав може відмовитися від них;

є) особисті немайнові права суб'єктів права інтелектуальної власності відчуженню не підлягають, вони невіддільні від особи їх творця;

ж) об'єкти права інтелектуальної власності чинним законодавством визнані товаром, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових угод (правочинів).

2. Право інтелектуальної власності на той чи інший об'єкт слід відрізняти від права власності на матеріальний носій, в якому втілено творчий результат. Автор книги чи будь-якого твору образотворчого мистецтва, який матеріалізував свій твір в книзі чи картині, може будь-яким дозволеним способом відчужити книгу або картину іншій особі. При цьому він залишається автором, тобто право авторства невіддільне від нього. Право власності на річ, в якій втілено результат інтелектуальної власності, не залежить від права інтелектуальної власності на цей результат. Перехід права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на матеріальний носій, і навпаки, перехід права власності на матеріальний носій не означає переходу права інтелектуальної власності на даний об'єкт.

Право інтелектуальної власності, як і право власності на матеріальний об'єкт, є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

 

2. Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єкти права інтелектуальної власності поділяються на первинні і похідні. До первинних належать тільки творці — автори творів науки, літератури і мистецтва, виконавці, виробники фонограмі відеограм, автори програм мовлення, винахідники, автори промислових зразків, сортів рослин, порід тварин тощо. До похідних — всі інші правонаступники, до яких право інтелектуальної власності перейшло в силу закону чи на підставі договору (правочину).

Творцями об'єктів права Інтелектуальної власності можуть бути тільки люди, тобто громадяни України, громадяни зарубіжних країн, а також особи без громадянства. Проте особливістю первинних суб'єктів права Інтелектуальної власності є те, що вони можуть бути творцями об'єктів інтелектуальної власності (мати творчу дієздатність) незалежно від віку. Авторами художніх творів, творів образотворчого мистецтва, інших творів, винахідниками та іншими творцями об'єктів промислової власності можуть бути неповнолітні і, навіть, малолітні діти. Тобто здатність до творчої, Інтелектуальної діяльності не обмежується віком.

Стаття 31 ЦК проголошує, що діти віком до 14 років (малолітні) можуть здійснювати особисті немайнові права автора на твори науки, літератури та мистецтва, об'єкти промислової власності або Інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом. Проте свої майнові права вони здійснювати самостійно не можуть. Зазначені права за них здійснюють їх законні представники — батьки або опікуни.

Особи віком від 14 до 18 років (неповнолітні) мають право не тільки творити, а й самостійно здійснювати авторські права на результати літературної, художньої, наукової і технічної творчості, що охороняються законом. Видається, наведена норма поширюється також і на права виконавців.

Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути будь-які особи — як фізичні, так і юридичні, які набувають цих прав за законом чи договором. Первинний суб'єкт права інтелектуальної власності може передати свої майнові права будь-якій іншій фізичній або юридичній особі за цивільно-правовим договором або заповітом. Проте правонаступниками суб'єкта права інтелектуальної власності за законом можуть стати фізичні чи юридичні особи — при спадкуванні за законом.

2. Специфічне місце серед суб'єктів права інтелектуальної власності посідає роботодавець, тобто особа, з якою творець перебуває у трудових відносинах. Йдеться про так звані службові об'єкти права інтелектуальної власності, тобто об'єкти, створені у зв'язку з виконанням трудового договору. Обов'язок творця створювати об'єкти права інтелектуальної власності має бути передбачено в трудовому договорі. Службовими визнаються також об'єкти, створені працівником за фінансування та іншого матеріального забезпечення роботодавцем творчої діяльності працівника. Законом можуть бути передбачені й інші умови визнання об'єкта службовим.

Якщо об'єкт інтелектуальної власності створено в порядку виконання трудового договору, то право на нього належить працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно. Проте сторони можуть домовитися й про інше. В даному разі роботодавець не є правонаступником первинного суб'єкта права інтелектуальної власності. Він стає суб'єктом права останньої в силу закону, а не договору.

3.   Первинними І похідними суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути кілька осіб. Якщо об'єкт створено творчою працею кількох осіб, то кожна із них є суб'єктом права Інтелектуальної власності на засадах спільної власності (співавтори). Право Інтелектуальної власності одного чи кількох творців (первинних суб'єктів) може перейти за спадкуванням до кількох осіб.

4.   Специфічними суб'єктами права інтелектуальної власності є особи, яким належить це право на об'єкт, створений на замовлення. Відповідно до ст.430 ЦК майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. У більшості випадків майнові права творця переходять до замовника, адже творець фактично їх продав за обумовлену в договорі ціну. Замовник стає суб'єктом права інтелектуальної власності. Проте творцю належать особисті немайнові права, а також право доступу до твору образотворчого мистецтва.

5. Суб'єктом права інтелектуальної власності може стати держава та її відповідні органи. Держава може стати суб'єктом цього права у випадках, коли сплив строк правової охорони того чи іншого об'єкта інтелектуальної власності, або в порядку спадкування. Держава може стати спадкоємцем як за законом, так і за заповітом. Держава може стати суб'єктом права інтелектуальної власності І на підставі відповідних цивільних правочинів — дарування, безоплатної передачі державі своїх прав їх володільцем тощо. На таких же підставах суб'єктами права інтелектуальної власності можуть стати й інші державні органи та органи самоврядування. Проте ні ЦК, ні інше чинне законодавство України про Інтелектуальну власність не містять норм, які регулювали б порядок переходу права інтелектуальної власності до держави чи її органів у зазначених випадках.


 

3. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. Коло зазначених об'єктів досить широке і має тенденцію до зростання. Творча діяльність властива кожній людині: кому більше, кому менше, але вона може проявлятися в будь-якій суспільно корисній діяльності. Розмаїття її видів зумовлює багатоманітність результатів цієї творчої діяльності.

Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що ними визнаються лише ті, які охороняються законом. Результат інтелектуальної, творчої діяльності, які з тих чи інших причин не підпадають під чинність закону, об'єктами права інтелектуально власності не визнаються.

Всі об'єкти права інтелектуальної власності поділяються на дві основні групи:

1) твори літератури, науки і мистецтва, виконання, фоно- і відеограми та програми мовлення, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

2)   об'єкти промислової власності,  які охороняються  право промислової власності або патентним правом.

Кожна з наведених груп поділяється на окремі підгрупи.

2. ЦК у гл.35 наводить лише загальний перелік об'єктів прав інтелектуальної власності. Він не є вичерпним і може поповнюватися новими об'єктами.

Специфічною особливістю об'єктів права промислової власності є те, що результати інтелектуальної, творчої діяльності мають бути оригінальними, тобто не повинні повторювати уже відомі чи інші досягнення, рішення тощо. Вони мають бути новими масштабах, які визначає закон. Винаходи, наприклад, повинні бу-1 ти новими у світовому масштабі, знаки для товарів і послуг — в межах держави, яка їх зареєструвала.

Об'єкти права інтелектуальної власності мають бути результаті том інтелектуальної, творчої діяльності. Творчий характер результату є обов'язковою ознакою об'єкта права промислової власності. Без   цієї ознаки   будь-який  результат   не   може   бути   визнаний: об'єктом права інтелектуальної власності.

Будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності має бути придатним для втілення в певному матеріальному носієві чи об'єкті. Без такого втілення зазначений результат просто не може бути використаний. Іншими словами, результат творчої праці може бути відділений від його творця. Якщо людина має властивість "бачити пальцями" те, що лежить у сейфі, то така властивість не  може бути відділена від носія цієї властивості, а отже, вона не може стати об'єктом права інтелектуальної власності. Уміння футболіста добре забивати голи також не може стати об'єктом правової охорони.

Результат інтелектуальної, творчої діяльності має відповідати визначеному законом художньому, мистецькому чи науково-технічному рівню. Такої вимоги ЦК не містить, але вона є у законодавстві про інтелектуальну власність. Закон про авторське право у первісній редакції ч.2 ст.5 проголошував: правовій охороні підлягають твори незалежно від їх достоїнства. Проте нова редакція цього Закону з ч.2 ст.8 слово "достоїнство" вилучила, з чого можна зробити висновок, що твори низького достоїнства правовій охороні не підлягають.

Об'єкти промислової власності визнаються такими лише після їх відповідної кваліфікації (науково-технічної експертизи).

Об'єкт   інтелектуальної   власності   має   бути   придатним   для сприйняття і відтворення іншими особами.

3. Групу об'єктів інтелектуальної власності, які охороняються авторським правом і суміжними правами, становлять: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази данних); виконання, відеограми, фонограми, передачі (програми)організацій мовлення. Зазначені твори, як завершені, так і незавершені, піддягають правовій охороні незалежно від їх оприлюднення чи неоприлюднення, від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена чинним законодавством І ЦК правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї,теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи,концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Перелічені об'єкти, безперечно, можуть бути результатами творчої праці. Правова охорона їм не надається тому, що сучасні правові засоби не можуть забезпечити належну охорону цим об'єктам.

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна його назва, розглядаються як твір, і їм надається правова охорона.

4. Другу групу об'єктів права інтелектуальної власності становлять результати науково-технічної творчості та прирівняні до них. Ця група включає: винаходи, корисні моделі, промислові зразки;компонування (топографії)  інтегральних мікросхем;  раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів І послуг), географічні зазначення.

Дану групу можна умовно поділити на дві підгрупи:

1)  об'єкти, які дійсно є результатами науково-технічної творчості (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування(топографії)  інтегральних   мікросхем,   раціоналізаторські   пропозиції). До цієї підгрупи прирівняні сорти рослин і породи тварин,які є результатами творчої праці;

2)  комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення. Об'єкти даної підгрупи, безперечно, є результатами творчої праці, але не науково-технічної творчості. За своїм змістом, науково-технічним рівнем їх не можна прирівняти до винаходів, корисних моделей та промислових зразків. УсІ об'єкти, що претендують на охорону як промислова власність, в обов'язковому порядку проходять експертизу на відповідність умовам патентоздатності. За результатами такої експертизи на кожний об'єкт видається правоохоронний документ.

5. Окремим об'єктом у цьому переліку є відкриття. Видається,Що він помилково включений до переліку об'єктів права інтелектуальної власності. Наукове відкриття, на жаль, вважається об'єктомІнтелектуальної власності також за Конвенцією про заснування, п.III ст.2 якої проголошує дане відкриття об'єктом права інтелектуальної власності.

Наукове відкриття як вищий результат наукової творчої діяльності є надбанням всього людства, і на нього не може бути будь-якого виключного права.

6. Окремою групою об'єктів права інтелектуальної власності є виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) мовлення, які охороняються суміжними правами. Зазначені результати творчої діяльності визнаються об'єктами суміжних прав без здійснення будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінностей тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму з'являється з моменту їх вироблення, а на передачу (програму) організації мовлення — з часу її першого здійснення.

 

4. Підстави виникнення права інтелектуальної власності

1. Такими є різні юридичні акти, з якими пов’язано надання власності.  Вони  неоднакові для різних об'єктів інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту надання творам науки, літератури і мистецтва об'єктивної форми, тобто з часу створення твору.

Право інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав виникає: на виконання — з моменту його першого здійснення; на фонограми і відеограми — з моменту їх вироблення; на передач) (програму) — з моменту її першого здійснення.

Стаття 422 ЦК проголошує, що право інтелектуальної власності виникає  (набувається)   з   підстав,   встановлених  цим   Кодексом, іншими законами та договорами.

Стосовно об'єктів права промислової власності ЦК встановив різні дати виникнення майнових прав інтелектуальної власності. Особливістю моменту виникнення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності є те, що ЦК поділяє майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, на просто майнові права інтелектуальної власності та виключні майнові права інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (ст.465), на компонування інтегральних мікросхем (ст.475), сорти рослин І породи тварин (ст.488), географічні зазначення (ст.501 ЦК) є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Виключні майнові права Інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування Інтегральних мікросхем виникають від дати подання, заявки на зазначені об'єкти до відповідного державного органу.

Майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Виключні майнові права на сорти рослин і породи тварин — з 1 січня року, що настає за роком державної реєстрації цих прав.

2. Майнові права інтелектуальної власності на географічні зазначення виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. На географічні зазначення виключні права не виникають.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Майнові права на торговельну марку є чинними від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Щодо виключних майнових прав інтелектуальної власності на вказану марку ЦК вказівок не містить. Очевидно, вони виникають від дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Дата виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію ЦК не визначена. Очевидно, такою слід вважати дату визнання пропозиції раціоналізаторською і початок її використання.

Не визначена ЦК і дата виникнення правової охорони комерційної таємниці.

3. Моменти виникнення права інтелектуальної власності на різні ЇЇ об'єкти визначені чинними законами України про інтелектуальну власність для кожного виду об'єктів промислової власності неоднаково. ЦК зазначені моменти певною мірою уніфікував.

Право інтелектуальної власності на ЇЇ об'єкти може виникати на підставі цивільно-правових договорів. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі повністю або частково. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором.

За Законом про винаходи договори про передачу права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель вважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані сторонами. Вони вважаються дійсними для Інших осіб від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені. Такі ж норми містяться й в інших законах України про промислову власність.

Підставою виникнення права інтелектуальної власності на той чи інший результат творчої праці може стати перехід цього права у спадщину як за законом, так і за заповітом. Моментом виникнення права інтелектуальної власності у такому випадку слід вважати час відкриття спадщини.

 

5. Зміст права інтелектуальної власності

1. Зміст права інтелектуальної власності зумовлюється видом її об’єктів. Відповідно до Конституції (ст.41) суб'єкт права інтелектуальної власності (первинний і похідний) має право володіти, коригуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом.

Право володіти об'єктом інтелектуальної власності означає, що Даний об'єкт фактично знаходиться в складі майна суб'єкта цього права, і він вважає його своїм на законній підставі.

ЦК всі суб'єктивні права інтелектуальної власності поділяє па дві основні групи;

1)   особисті немайнові права інтелектуальної власності;

2)   майнові права інтелектуальної власності.

2. Особистими немайновими правами визнаються ті, які визначають правовий статус суб'єкта інтелектуальної власності. За загальним правилом зазначені права невідчужувані, вони невіддільні від творця об’єкта інтелектуальної власності, їх особливістю є й те, що ці права належать тільки творцеві того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності. В окремих випадках особисті немайнові права відповідно до ЦК чи іншого закону можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємцям автора належить право перешкоджати будЬ-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності).

Особисті немайнові права Інтелектуальної власності позбавлені майнового змісту, але вони можуть бути пов'язані і з майновими правами.

ЦК до особистих немайнових прав інтелектуальної власності відносить прав основними з яких є:

1)  право про визнання людини творцем (автором, виконавцем,винахідником   тощо)   об'єкта   права   інтелектуальної   власності. Творцем може бути тільки людина, і це право визнається за нею. Конституцією громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Кожний громадянин має право   на   результати своєї  інтелектуальної,   творчої діяльностіст.54);

2)  право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності. Це право раніше називалось правом На недоторканність твору науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів суміжних прав — виконання, фонограмі відеограм, пробам мовлення.

Це право означало й означає, що будь-які зміни, доповнення, скорочення того незалежно від того, чи здатні вони завдати шкоди честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, без дозволу автора твору вноситися до нього не можуть. Закон про авторське право формулює це так: "Вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора" (п.4 ч.і ст-14).

Норми Закону Пр0 авторське право і ЦК про недоторканність твору сформульовані невдало. Вони будь-яке посягання на твір

ставлять у залежність від наявності завданої шкоди честі чи репутації автора. їм їж тим, автор має право не допускати внесення до твору буь_яких змін, доповнень, скорочень, коментарі» тощо незалежна від Того, чи зашкодили вони честі або репутації  останнього.

Право на недоторканність твору поширюється тільки на твори науки, літературу і мистецтва, об'єкти суміжних прав. Доцільність поширення права на недоторканність на об'єкти промислової власності дуже сумнівна.

Право на недоторканність належить тільки автору твору. Але цим правом наділені спадкоємці автора, а якщо їх немає, то творчі спілки;

3) інші особисті немайнові права Інтелектуальної власності, встановлені законом. До них слід віднести право на ім'я. Автор твору, винахідник, селекціонер та інші творці мають право своєму творінню давати своє ім'я чи спеціальну назву. Автори мають право оприлюднювати свої твори під своїм власним ім'ям, під псевдонімом або анонімно, а також забороняти згадування свого Імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

3. Другу групу суб'єктивних прав інтелектуальної власності становлять майнові права інтелектуальної власності. Останні визначають економічний зміст права інтелектуальної власності. Майновими слід визнати права суб'єкта інтелектуальної власності, які дають йому майнову вигоду. До них належать:

1)   право на використання об'єкта інтелектуальної власності, що передусім належить тільки суб'єкту права інтелектуальної власності. Якщо таких суб'єктів кілька, то виключне право на використання цього об'єкта належить їм усім спільно. Внутрішні відносини вони визначають угодою між собою. Право на використання об'єкта інтелектуальної власності — найбільш вагоме майнове право суб’єкта. Саме воно забезпечує суб'єкту цього права можливість вилучати з належного йому об'єкта інтелектуальної власності усі можливі корисні якості;

2)   виключне право дозволяти використання об'єкта Інтелектуальної власності іншим особам. Крім випадків, передбачених законом, ніхто інший не має права використовувати об'єкт інтелектуальної власності без дозволу його суб'єкта. Використання зазначеного об'єкта іншими особами може мати місце лише на підставі договору із суб'єктом права на цей об'єкт;

3)   виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. ЦК передбачає право суб'єкта інтелектуальної власності не тільки забороняти неправомірне використання належного йому об'єкта, а й перешкоджати такому неправомірному використанню. Перешкоджання може мати місце в тих випадках, коли об'єкт уже використовується неправомірним способом іншими особами без дозволу суб'єкта цього права.

Перешкоджати неправомірному використанню іншими особами об'єкта інтелектуальної власності можна тільки дозволеними способами;

4)  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені чинним законодавством. До них чинні закони України про інтелектуальну власність відносять, передусім, право розпорядження об'єктом інтелектуальної власності. Суб'єкт цього права має правовідчужувати даний об'єкт будь-яким цивільно-правовим способом. Об'єкт права інтелектуальної власності проголошено товаром. Отже, він є об'єктом цивільного обігу, його можна продати, обміняти, подарувати, здати в найм, прокат, оренду тощо.

Одним з основних майнових прав інтелектуальної власності є право суб'єкта на винагороду за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір винагороди, порядок і строки її виплати встановлюються угодою між сторонами. Винагорода виплачується за будь-яке використання об'єкта Інтелектуальної власності. Чинні закони України про інтелектуальну власність передбачають випадки "вільного" використання об'єкта без виплати винагороди.

Водночас чинне законодавство про інтелектуальну власність передбачає випадки, коли використання об'єкта права інтелектуальної власності не визнається порушенням суб'єктивних прав інтелектуальної власності.

Вказані закони ширше регулюють відносини, що складаються між суб'єктом права інтелектуальної власності  користувачем у процесі використання об'єкта інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності відповідно до закону можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в Інших цивільних відносинах.

Чинним законодавством про інтелектуальну власність можуть бути встановлені винятки та обмеження у використанні майнових прав. Проте останні не повинні створювати істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних Інтересів суб'єктів цих прав.


 

6. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1. Він є неоднаковим для різних об'єктів. Особисті немайнові права не обмежені будь-яким строком. Проте законом з цього загального правила можуть бути встановлені певні винятки.

Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, передбачених ЦК, іншими законами чи договорами.

Кодексом встановлені такі строки чинності майнових прав інтелектуальної власності:

1)   на  твори   науки, літератури  і  мистецтва  протягом життя автора плюс 70 років, що відліковуються з І січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього Із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом;

2)   строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, шо відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, аза відсутності такого запису — з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання;

3)   строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що підліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування — протягом 50 років від дати їх вироблення — з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми;

4) строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через 50 років, ідо відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

2. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок, компонування інтегральних мікросхем на сорти рослин і породи тварин мають специфіку. ЦК майнові права інтелектуальної власності поділив на виключні майнові права і просто майнові права (ст.464).

Що стосується виключних майнових прав:

1)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через 20 років, що відліковуються віддати подання заявки на винахід в установленому порядку.  Цей строк може бути продовжений в передбаченому законом порядку шодо винаходу, використаній якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу (ч.З ст.465 ЦК);

2)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через 10 років від дати подання заявки на корисну модель в передбаченому законом порядку(ч.4 ст.465 ЦК);

3)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок спливає через 15 років від дати подання заявки на промисловий зразок у передбаченому законом порядку (ч.5 ст.465 ЦК);

4)   строк чинності майнових прав Інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми спливає через 10 років, що відліковуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку(ч.2 ст.475 ЦК);

5)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через 30 років, а щодо дерев і винограду — через 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав;

6)   майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом 10 років від дати, наступної за датою, подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на 10 років у порядку, встановленому законом;

7)   право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару(послуги), позначених даним зазначенням;

8)   строк   чинності   права   інтелектуальної   власності   на   комерційну таємницю обмежується терміном існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених ЦК.

Строк чинності просто майнових прав Інтелектуальної власності ЦК чітко не визначає. Очевидно, вони мають чинність протягом того ж строку, що і виключні майнові права інтелектуальної власності, але початок їх перебігу інший. Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин і породи тварин є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умов підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Майнові права інтелектуальної власності і виключні майнові права Інтелектуальної власності у випадках, передбачених законом, можуть бути припинені достроково або скасовані.

 

7. Здійснення суб'єктивних прав інтелектуальної власності

1. Найпоширенішими способами здійснення суб'єктивних прав інтелектуальної власності є їх використання та розпорядження ними. Відповідно до Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання об'єкта інтелектуальної власності є одним із багатьох способів користування ним. Правом користування у суб'єктивному значенні є закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб суб'єкта цього права.

Право користування нерозривно пов'язане з правом володіння. Без володіння, тобто фактичного утримування речі, не можна видобувати з неї корисні властивості і тим самим використовувати її для задоволення потреб.

Наведені правила стосуються і об'єктів права інтелектуальної власності. Використання цього об'єкта як правова можливість вилучати корисні властивості з об'єкта інтелектуальної власності є те саме, що і користування об'єктом права власності.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-якими способами, що не суперечать закону. Насамперед сам суб'єкт права інтелектуальної власності (незалежно від того, первинний він чи похідний) має право користуватися цим об'єктом (використовувати його) будь-яким способом на свій розсуд. Він може використовувати Його у власному виробництві, але з додержанням при цьому прав інших осіб. Суб'єкт права на твір науки, літератури і мистецтва має право даний твір видавати, публікувати, оприлюднювати будь-яким іншим способом, виголошувати тощо.

Виконавець може сам виконувати той чи інший твір, а може дозволяти фіксувати своє виконання. Будь-яке використання об'єкта права інтелектуальної власності є не що інше, як введення його в цивільний обіг.

2. Суб'єкт права інтелектуальної власності має виключне право дозволяти використання належного йому об'єкта Іншим особам, як фізичним, так і юридичним. За загальним правилом надання такого дозволу оформляється ліцензійними договорами, які можуть бути невиключні І виключні. За невиключним ліцензійним договором суб'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар) надає Іншій особі (ліцензіату) право використовувати об'єкт. При цьому сам суб'єкт права інтелектуальної власності зберігає за собою право використовувати даний об'єкт на свій розсуд і надавати дозвіл на його використання іншим особам.

За виключною ліцензією суб'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар) надає іншій особі (ліцензіату) виключне право на використання певного об'єкта інтелектуальної власності. При цьому сам суб'єкт не має права на використання даного об'єкта і не має права видавати дозвіл на його використання іншим особам в межах виключної ліцензії.

Як уже зазначалося, суб'єкт права інтелектуальної власності має право передавати свої суб'єктивні майнові права інтелектуальної власності іншим особам повністю або частково відповідно до чинного законодавства. Така передача оформляється цивільно-правовим договором або іншим правочином.

Умови передачі визначаються в самому договорі. В ньому мають бути чітко зазначені права, що передаються. Майнові права інтелектуальної власності, не вказані у договорі, вважаються такими, що не передаються.

 

8. Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності

1. Відповідні заходи встановлені ЦК, іншими законами або договорами. Порушенням права інтелектуальної власності вважається невизнання цього права чи посягання на нього незалежно від того, є це право особистим немайновим чи майновим. Порушенням визнається будь-яке посягання на право інтелектуальної власності. Це може бути привласнення чи невизнання права авторства, використання будь-якого об'єкта інтелектуальної власності без дозволу суб'єкта даного права, порушення умов договору, відмова виплати винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності або її неповна чи несвоєчасна виплата тощо.

Позитивним у цій нормі ЦК є те, що порушення права інтелектуальної власності в ній визначається в загальній нормі. Адже перерахувати всі можливі порушення права інтелектуальної власності просто неможливо.

Основною ознакою порушення є заподіяння майнової чи моральної шкоди правам та інтересам суб'єкта права інтелектуальної власності. Проте можливі порушення, які не завдають майнової шкоди, в такому разі може йтися про моральну шкоду.

Потерпілою особою в разі порушення права інтелектуальної власності може бути як сам творець об'єкта даного права, так і будь-який інший похідний суб'єкт останнього.

2.  Цивільно-правова відповідальність за порушення права Інтелектуальної власності встановлена ЦК. Кожна особа, яка вважає порушеним своє право інтелектуальної власності, може звернутися до суду за захистом своїх особистих немайнових чи майнових прав інтелектуальної власності. Способами захисту можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; поновлення становища, що існувало до порушення права; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення або його припинення; відшкодування збитків та Інші способи відшкодування шкоди; відшкодування моральної (немайновоі) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. Суд може захистити право інтелектуальної власності або Інтерес іншим способом, передбаченим договором або законом.

Крім наведених норм, ЦК передбачає спеціальні норми для захисту права інтелектуальної власності: вони встановлені ст.432: суд може постановити рішення, зокрема про:

1)  застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2)  зупинення пропуску через митний кордон України товарів,імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3)  вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4)  вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5)  застосування разового грошового стягнення замість відшкодування   збитків   (компенсації)   за   неправомірне   використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6)  опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення   права  інтелектуальної   власності  та  зміст  судового рішення шодо такого порушення.