Печать

Глава 27 Патентне право

Posted in Гражданское право - Цивільне право: т.1 (В.І.Борисова та ін.)

Глава 27 Патентне право



§ 1. Поняття патентного права.

Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка

§ 2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки

§ 4. Права та обов’ язки, що випливають із патенту. Обмеження прав патентовласника

§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним

§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразкав іноземних державах

 

 

§ 1. Поняття патентного права.


Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка

Патентне право — це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промис­лових зразків.

Зазначена назва цієї групи об’єктів інтелектуальної власності обу­мовлена назвою охоронного документа, який видається на підтвер­дження визнання результату творчої діяльності об’єктом інтелектуаль­ної власності і засвідчує права на нього. На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об’єкти патентного права — винаходи, корисні моделі та промислові зразки — можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця поясню­ється, зокрема, можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на ньо­го за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Наявність схожих рис винаходів, корисних моделей та промисло­вих зразків послужила підставою їх спільного правового регулювання. Об’єкти патентного права регламентуються главою 39 ЦК України, законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. (у редакції від 01.06.2000 р.)[1] та «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.[2]

Винахід та корисна модель — це результат інтелектуальної діяль­ності людини в будь-якій сфері технології, а промисловий зразок — у галузі художнього конструювання.

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату твор­чої діяльності саме об’ єктом патентного права. Так, в Україні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, які не суперечать публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідають умовам патентоздатності.

Умови патентоздатності — це ті вимоги, що висуваються зако­нодавством до результатів творчої діяльності для кваліфікації їх як об’єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промис­лова придатність — у тому чи іншому їх поєднанні. Саме через їх перелік у більшості країн світу дається поняття винаходу, корисної моделі та промислового зразка.

Винахід — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь- якій сфері технології, що є новим, має винахідницький рівень і є про­мислово придатним.

Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, що є новим і промислово придатним. Таким чином, законодавство України висуває менше вимог до корисної моделі у порівнянні з винаходом. Що стосується світової практики, то існує різний підхід до правової охорони корисних моделей: у одних країнах вони взагалі не підлягають правовій охороні, в інших — на­лежать до винаходів чи розглядаються як малі винаходи.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини у га­лузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення лише одного критерію на відміну від вищезазначених об’єктів можна по­яснити особливістю самого об’єкта — правовій охороні підлягає зов­нішній вигляд промислового виробу.

Новизна об’єкта встановлюється на певний момент — на дату по­дачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, дату пріоритету. Таким чи­ном, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не мо­жуть враховуватися при оцінці новизни.

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у по­данні заявки. Пріоритет об’єкта може бути встановлений: за датою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі — Держдепартамент, Установа) заявки, що містить заяву про видачу патенту, опис, формулу винаходу і креслення, якщо в описі маються посилання на них; за більш ранньою датою — протягом 12 місяців від дати подачі попередньої заявки до Держдепартаменту чи відповідного органу держави — учасника Паризької конвенції по охо­роні промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі винаходу (корисної моделі), що викладена у попередній за­явці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі поперед­ньої заявки були точно вказані ці ознаки.

Винахід і корисна модель визнаються новими, якщо вони не є час­тиною рівня техніки, який включає: всі відомості, що стали загально­доступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його сут­тєвих ознак не стала загальнодоступною у світі і не зазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазна­чену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскар­ження таких рішень.

Загальнодоступними є відомості, які містяться в джерелах інфор­мації, з якими може ознайомитися невизначене коло осіб. При цьому не має значення, чи знайомився хтось фактично зі змістом цих відо­мостей, достатньо лише потенційної можливості для цього.

Слід мати на увазі, що об’єкти, які є частиною рівня техніки, для визначення новизни результату творчої діяльності повинні враховува­тися лише окремо. Відповідно перешкоджають визнанню об’єкта ви­находом чи корисною моделлю лише ті відомості, які знаходяться в одному джерелі інформації про рівень техніки і в яких повністю роз­кривається його зміст. Тобто не можна збирати об’ єкт по елементах із різних джерел інформації. Повним є таке розкриття, на базі якого спе­ціаліст у цій галузі зможе його практично реалізувати.

За загальним правилом розголошення суті об’єкта до моменту по­дання заявки на видачу патенту є підставою для відмови у правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Ураховуючи такі наслідки, законодавець надає пільгу по новизні. Суть її полягає у тому, що на визнання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка патентоздатними не впливає розкриття інформації про них ви­нахідником (автором) або особою, яка одержала від винахідника (авто­ра) прямо чи опосередковано таку інформацію, стосовно винаходу чи корисної моделі — протягом 12 місяців, а стосовно промислового зразка — 6 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріори­тет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, зацікавлену у застосуван­ні цієї пільги.

Усі країни, залежно від того, в яких межах наявні відомості поро­чать новизну, поділяються на:

1)       країни зі світовою (абсолютною світовою) новизною — на ви­знання об’єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом на території цієї країни або за її межами;

2)       країни з обмеженою світовою новизною — встановлюють ви­моги як і при абсолютній світовій новизні за винятком того, що від­крите застосування враховується при визнанні новизни лише тоді, коли воно мало місце на території країни патентування;

3)       країни з місцевою (локальною, національною) новизною — враховують лише ті факти розкриття інформації, які мали місце на території їх країни.

Вимогу абсолютної світової новизни закріплює більшість країн світу, в тому числі як загальне правило і Україна.

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фа­хівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. На відміну від визначення рівня техніки, для з’ясування критерію наяв­ності новизни, при оцінці винахідницького рівня зміст заявок до уваги не береться. Неочевидним вважається винахід, який вирішує завдання, яке не могли вирішити спеціалісти відомими шляхами.

Промислова придатність. Винахід чи корисна модель визнаються промислово придатними, якщо вони можуть бути використані в будь- якій сфері діяльності — промисловості, торгівлі, сільському господар­стві тощо.

Об’єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (при­стрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», конкрети­зуючи поняття продукту як об’ єкта винаходу, називає штам мікроор­ганізму та культуру клітин рослини і тварини, а також передбачає як об’ єкт винаходу нове застосування відомого продукту чи процесу.

При визначенні об’єкта слід мати на увазі такі визначення. Про­дукт — це будь-який штучно створений предмет. Пристрій — це система розташованих у просторі елементів, що певним чином взаємо­діють один з одним. Речовина — штучно створене матеріальне утво­рення, що є сукупністю взаємозалежних елементів. Штам мікроорга­нізмів — це чиста культура мікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бути навколишнє середовище (ґрунт, вода і т. ін.), а також з організму тварини чи людини. Процес (спосіб) —сукупність прийомів, виконаних у визначеній послідовності чи з до­триманням визначених правил.

Законодавець прирівняв коло об’єктів винаходу і корисної моделі.

Не можуть бути визнані винаходом чи корисною моделлю, оскіль­ки вони охороняються іншими нормами права інтелектуальної влас­ності, такі об’єкти технології: сорти рослин і породи тварин, біологіч­ні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів, топографії інтеграль­них мікросхем, результати художнього конструювання.

Об ’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи роз­фарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд про­мислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергоно­мічних потреб. Не можуть отримати правову охорону як промислові зразки об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промис­лові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

Отже, наприклад, в автомобілі застосовується велика кількість ви­находів і корисних моделей, а зовнішній вигляд автомобіля і окремих його складових — це промислові зразки.

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі та сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, представ­лених на зображенні виробу.

Патентна формула є коротким викладом технічної сутності вина­ходу чи корисної моделі і встановлює межі патентної монополії. У сві­ті залежно від системи викладу змісту розрізняють німецьку, амери­канську та англійську патентні формули. Як правило, висувається вимога дотримання чітко визначеної формули при подачі заявки, однак деякі країни дозволяють заявнику самостійно вибирати один із зазна­чених видів формули.

Німецьку патентну формулу вважають логічною, оскільки її осо­бливість полягає в тому, що відомі ознаки, які описують найближчий прототип винаходу, розташовані в обмежувальній частині, а нові — в розрізняльній.

Американська патентна формула будується без виділення нових ознак в окрему частину. Вона складається з великої кількості пунктів, які є незалежними. Пояснюється це тим, що кожен пункт такої форму­ли починається з повтору тих ознак, які уже були викладені в поперед­ніх пунктах, до яких додається один або кілька нових елементів. При такій побудові визнання недійсним будь-якого пункту не тягне недійс­ності інших пунктів, а використання ознак, викладених у будь-якому пункті формули, є порушенням прав патентовласника.

Англійська патентна формула є симбіозом попередніх двох. Як і в німецькій, перший пункт є основним і найбільш широким за змістом. За ним установлюється обсяг правової охорони, а інші пункти — за­лежними. Однак, як і в американській формулі, нові ознаки не виді­ляються в розрізняльну частину, а перераховуються поряд із відомими у зручній послідовності.

Законодавець України як загальне правило передбачає німецьку патентну формулу. Відповідно до п. 7.3.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 22.01.2001 р. № 22[3], пункт фор­мули винаходу (корисної моделі) складається, як правило, з обмежу­вальної частини, яка включає ознаки винаходу, які збігаються з озна­ками найближчого аналога, у тому числі родове поняття, що характе­ризує призначення об’ єкта, та відмітної частини, яка включає ознаки, що відрізняють винахід від найближчого аналога. Обмежувальна й від­мітна частини пункту формули відокремлюються одна від одної ви­разом «який (яка, яке) відрізняється тим, що...». Однак без поділу на обмежувальну й відмітну частини, зокрема, складають формулу вина­ходу, яка характеризує: індивідуальну сполуку; штам мікроорганізму, культуру клітин рослин і тварин; застосування раніше відомого про­дукту чи способу за новим призначенням; винахід, що не має аналогів. До того ж нормативно-правові акти України передбачають, що тлума­чення формули повинне здійснюватися в межах опису винаходу чи корисної моделі та відповідних креслень, а ознак промислового зраз­ка — у межах його опису. Слід враховувати, що дія охоронного доку­мента, виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо отриманий цим способом.

 

 


 

§ 2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки


Патентовласниками на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є:

1) винахідники стосовно винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;

2) роботодавці — стосовно службових об’єктів;

3) правонаступники — особи, яким винахідники, автори про­мислових зразків чи роботодавці передали свої майнові права;

4) спад­коємці патентовласників.

Первинним суб’єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою діяльністю яких створено об’єкт інте­лектуальної власності. Саме вони за загальним правилом мають право на одержання патенту, якщо інше не передбачено законодавством. Слід враховувати, що якщо особа не внесла особистого творчого внеску у створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, а на­дала тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і оформленні заявки, у неї не виникає право на одержання охоронного документа. При спільному створенні об’ єкта кількома осо­бами вони мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено домовленістю між ними.

При видачі охоронних документів в Україні застосовується принцип першого заявника. Суть його полягає у тому, що законодавець не ста­вить за мету з’ясовувати, яка особа дійсно першою досягла такого результату, а наділяє правами і захищає ту особу, яка перша вчинила дії стосовно установленого повідомлення про досягнення, тобто роз­крила суспільству невідомі раніше знання.

Таким чином, у випадку паралельного винахідництва, коли дві чи більше особи незалежно одна від одної створили об’єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до Держдепартаменту або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказа­на заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийнято рішення про відмову у видачі патенту.

Якщо об’ єкт інтелектуальної власності створено працівником, най­нятим за трудовим договором (контрактом), то виникає дилема стосов­но розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі вона вирішується не однозначно: в одних країнах перевага надається пра­цівникові, в інших — роботодавцеві. Досить важливо знайти баланс інтересів зазначених осіб, оскільки лише у цьому випадку вони будуть зацікавлені у створенні результатів творчої діяльності. У статті 429 ЦК України закріплюється, що зазначене право на об’ єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві спільно, якщо інше не встановлено договором. Проте раніш прийняті закони «Про охорону прав на винаходи і корисні мо­делі» (ст. 9) та «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 8) вста­новлюють, що право на одержання патенту на службовий винахід, корисну модель та промисловий зразок має роботодавець, тобто особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом)[4]. Така невідповідність підлягає усуненню внесенням змін до зазначених за­конів або застосуванням відомого правила про те, що пізніше прийня­тий закон відміняє попередній у тій частині, в якій він містить супе­речності. Однак видається, що компромісний варіант ЦК не є виваже­ним, оскільки замість усунення проблем його реалізація на практиці породить суперечки. Ідеальним є варіант, коли права на об’єкт має лише один суб’єкт. У цьому випадку не буде потреби досягнення згоди стосовно розпоряджання правами на об’ єкт інтелектуальної власності між працівником і роботодавцем, інтереси яких далеко не завжди збі­гаються, особливо у разі припинення трудових правовідносин. Саме тому, як свідчить світовий досвід, законодавці зарубіжних країн на­магаються наділяти правом на одержання охоронного документа одну із зазначених осіб, надаючи певні права іншій особі. Наприклад, вина­хіднику належить право на отримання охоронного документа, а робо­тодавцю — невиключна ліцензія на цей об’єкт.

З урахуванням того, що норма про розподіл прав стосовно службо­вого об’ єкта інтелектуальної власності є диспозитивною (тобто засто­совується у випадках, коли сторони інакше не вирішили це питання в договорі), учасники правовідносин можуть усунути можливі супере­чності, передбачивши той механізм розподілу прав на створений резуль­тат творчої діяльності, який би повністю відповідав їх інтересам.

Нелегким виявилося і питання визначення кола об’єктів, стосов­но яких роботодавець має певні права. Ними є не лише винаходи, корисні моделі і промислові зразки, створені у зв’язку з виконанням службових обов’ язків чи доручення роботодавця. У цьому контексті під службовими обов’язками розуміють зафіксовані в трудових до­говорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов’язки працівника, що передбачають виконання робіт, а під до­рученням роботодавця — видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльнос­ті роботодавця, якщо реалізація цих функціональних обов’язків і завдань може привести до створення винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Поняття службового об’єкта, що використо­вується в законодавстві України, розширює його зміст стосовно винаходів та корисних моделей. Так, для визнання винаходу чи корисної моделі службовими зовсім не обов’язково, щоб вони були створені у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручен­ня роботодавця, достатньо лише факту використання працівником досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання ро­ботодавця.

 

 


 

§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки


Як уже зазначалося, патент є основним охоронним документом на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід, корисну модель чи промисло­вий зразок. Саме він підтверджує визнання державою результату твор­чої діяльності об’єктом патентного права. Законодавець України перед­бачає такі його різновиди: патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент на секретний винахід, деклараційний патент на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель.

Патент на винахід видається за результатами кваліфікаційної екс­пертизи заявки на винахід. Деклараційний патент на корисну модель видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель. Патент на секретний винахід видається на винахід, відне­сений до державної таємниці. Деклараційний патент на секретну корисну модель видається на корисну модель, віднесену до державної таємниці.

Особливість правової охорони об’єктів інтелектуальної власнос­ті полягає в тому, що майнові права на них обмежені в часі, оскіль­ки існують упродовж строку чинності охоронного документа. Стат­тею 465 ЦК та спеціальними законами України передбачається, що строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власнос­ті на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки до Держдепартаменту. Цей строк може бути подовжений в установленому законом порядку щодо винаходу, ви­користання якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу. Зокрема, строк дії патенту на винахід, об’єктом якого є лі­карський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього па­тенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір. Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через десять років, а на промисловий зразок — через п’ятнадцять років від дати подання заявки в установленому законом порядку. Строк дії патенту на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від строку дії охорони винаходу (корисної моделі).

Усі охоронні документи підлягають обов’язковому внесенню до відповідного реєстру: Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на винаходи, Державного реєстру деклараційних патентів України на корисні моделі, Державного реєстру патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, Державно­го реєстру деклараційних патентів України на секретні корисні моделі.


 


 

 

§ 4. Права та обов’язки, що випливають із патенту. Обмеження прав патентовласника


Права, що випливають із патенту, діють від дати публікації відо­мостей про його видачу, а права, що випливають із патенту (деклара­ційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, — від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.

Особистим немайновим правом винахідника та автора промисло­вого зразка є право авторства, яке є невід’ємним і охороняється без­строково. Винахідник також має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу чи корисній моделі.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, відповідно до ст. 464 ЦК, є:

1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

2) ви­ключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

3) виключне право перешко­джати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, про­мислового зразка, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Взаємовідносини при вико­ристанні об’єкта, патент на який належить кільком особам, визнача­ються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати його за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання та передавати право влас­ності на об’єкт іншій особі без згоди інших власників патенту.

Зокрема, відповідно до ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» використанням винаходу чи корисної моделі визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатен­тованого об’єкта, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продук­ту в зазначених цілях; а також застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу чи корисної моделі, якщо при цьому вико­ристано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули, або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визна­ється застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із за­стосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог: продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороня­ється патентом, є новим; існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патен­ту не в змозі шляхом прийнятих зусиль визначити процес, що засто­совувався при виготовленні цього продукту. У такому разі обов’ язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється па­тентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту. Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентова­ного промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Виключні права власника патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну мо­дель обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і від­повідними рішеннями Державного експерта.

Охоронний документ надає його власнику виключне право заборо­няти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи про­мисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається, згідно із законодавством, порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту може розпорядитися належними йому правами шляхом передачі на підставі договору майнових прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає його правонаступником, або видати дозвіл на використання запатентовано­го об’єкта на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного вина­ходу (корисної моделі) — тільки за погодженням із Державним екс­пертом.

Власник патенту, крім патенту (деклараційного патенту) на секрет­ний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про го­товність надання будь-якій особі дозволу на використання запатенто­ваного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 від­сотків починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви. Особа, яка виявила бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником патенту чи деклараційного патенту договір про платежі. Спори, що виникають під час виконання цього до­говору, вирішуються у судовому порядку. Якщо жодна особа не заявила власнику патенту про свої наміри щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі почина­ючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

Обов’язки, що випливають із патенту. Власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добро­совісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Примусове відчуження прав на винахід, корисну модель чи про­мисловий зразок. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 24 Закону України «Про охо­рону прав на промислові зразки», якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок, крім секретного винаходу (корисної моделі), не використовується або недостатньо використовується в Україні про­тягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про ви­дачу патенту або від дати, коли використання об’єкта було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність використову­вати об’єкт, у разі відмови власника прав від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання. Якщо власник патенту не доведе, що факт невико­ристання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка зумовле­ний поважними причинами, суд виносить рішення про надання до­зволу заінтересованій особі на використання об’єкта з визначенням обсягу його використання, строку дії дозволу, розміру та порядку ви­плати винагороди власнику патенту. При цьому право власника патен­ту надавати дозволи іншим особам не обмежується.

Власник патенту зобов’язаний дати дозвіл на використання вина­ходу, корисної моделі чи промислового зразка власнику пізніше вида­ного патенту, якщо об’єкт останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може ви­користовуватися без порушення прав власника раніше виданого патен­ту. Дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання об’ єкта власником пізніше виданого патенту. При цьому власник раніше ви­даного патенту має право отримати ліцензію на прийнятних умовах для використання досягнення, що охороняється пізніше виданим па­тентом.

Із метою забезпечення здоров’я населення, оборони держави, еко­логічної безпеки та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України може дозволити використання запатентованого винаходу чи корисної моделі визначеній ним особі без згоди власника патенту (де­клараційного патенту) у разі його безпідставної відмови у видачі лі­цензії на використання об’єкта. При цьому:

1) дозвіл на таке викорис­тання надається, виходячи з конкретних обставин;

2) обсяг і тривалість такого використання визначаються метою наданого дозволу, і у ви­падку напівпровідникової технології воно має бути лише некомерцій- ним використанням органами державної влади чи виправленням анти- конкурентної практики за рішенням відповідного органу державної влади;

3) дозвіл на таке використання не позбавляє власника патенту права надавати дозволи на використання винаходу (корисної моделі);

4)  право на таке використання не передається, крім випадку, коли воно передається разом із тією частиною підприємства чи ділової практики, в якій здійснюється це використання;

5) використання дозволяється переважно для забезпечення потреб внутрішнього ринку;

6) про на­дання дозволу на використання винаходу (корисної моделі) власнику патенту надсилається повідомлення одразу, як це стане практично можливим;

7) дозвіл на використання відміняється, якщо перестають існувати обставини, через які його видано;

8) власнику патенту спла­чується адекватна компенсація відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі).

Рішення Кабінету Міністрів України про надання дозволу на ви­користання винаходу (корисної моделі), строк і умови його надання, відміну дозволу на використання, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту можуть бути оскаржені в судовому порядку. Спо­ри щодо умов видачі ліцензій і виплати компенсацій та їх розміру вирішуються у судовому порядку.

Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника, перед­бачені ст. 470 ЦК, ст. 31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Право попереднього користувача. Будь-яка особа, яка до дати по­дання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну модель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підго­товку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано винахід, корисну модель, промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Таким чином, права у попереднього користувача виникають при наявності у сукупності кількох обставин.

По-перше, повинно бути два тотожних рішення, одне з яких реально готується до застосування чи використовується без закріплення виключних прав на нього, а на інше видано охоронний документ відповідно до законодавства України.

По- друге, заявлений на патентування об’ єкт був практично використаний іншою особою чи остання здійснила значну і серйозну підготовку до такого застосування. Тобто тільки факт паралельного створення твор­чого досягнення не породжує аналізованого права.

По-третє, перед­бачені законодавством дії (застосування чи підготовка до нього) повин­ні мати місце до дати подачі до Установи заявки або, якщо заявлений пріоритет, до дати її пріоритету. У випадку здійснення цих діянь у пе­ріод між подачею заявки і видачею патенту аналізоване право не ви­никає.

По-четверте, таке використання повинне здійснюватися тільки в інтересах діяльності особи, яка претендує на виникнення права.

По- п’яте, необхідна добросовісність застосування тотожного рішення чи приготування до нього. Наприклад, таке досягнення повинне бути створене в результаті самостійної паралельної творчої роботи чи ді­яльності інших осіб, але обов’язково незалежно від патентовласника.

По-шосте, факт використання чи готування до використання повинен мати місце на території України. Застосування об’ єкта за межами нашої країни не є підставою для придбання аналізованого права, оскільки у зв’язку з територіальною сферою дії охоронного документа особа, що використовувала тотожний результат за межами країни патентуван­ня, може безперешкодно продовжувати там таке застосування.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту, викорис­тання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка:

1) в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іно­земної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, по­вітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

2) без комерційної мети;

3) з науковою метою або в порядку екс­перименту;

4) за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та виплатою йому відповідної компенсації.

Також не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу (принцип вичерпання прав).

Так само не визнається порушенням прав, що випливають з патен­ту, використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи вве­дений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно до за­конів або за згодою сторін. Спори щодо цих розрахунків та порядку їх виплати вирішуються у судовому порядку.

 

 


 

§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним


Чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроко­во за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 466 ЦК). Підстави припинення дії патенту передбачені ст. 32 За­кону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 24 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

По-перше, власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. Однак не допускається повна або часткова відмова від патенту на винахід без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчують­ся патентом.

По-друге, дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір за під­тримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії, почи­наючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначе­ного збору має надійти до Установи щодо винаходів і корисних моде­лей — не пізніше 4 місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту, а стосовно промислових зразків — одночасно з документом про сплату збору за видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року дії патенту за умови сплати збору щодо вина­ходів і корисних моделей протягом його останніх 4 місяців, а стосовно промислових зразків — 2 місяців.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений щодо винаходів і корисних моделей протягом 12 місяців, а стосовно промислових зразків — 6 місяців після закінчення встанов­леного строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється. Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа публікує у своєму офі­ційному бюлетені інформацію про припинення дії патенту. Збір за підтримку чинності патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель не сплачується.

У разі припинення чинності виключних майнових прав інтелек­туальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок ці об’єкти можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом. Якщо у зв’язку з до­строковим припиненням чинності виключних майнових прав інте­лектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок завдано збитків особі, якій було надано дозвіл на використан­ня цих об’єктів, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 467 ЦК).

Чинність достроково припинених виключних майнових прав інте­лектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення (ст. 468 ЦК).

Підстави визнання патенту повністю чи частково недійсним перед­бачені ст. 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст. 25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу, ко­рисної моделі чи промислового зразка умовам патентоздатності;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) чи у сукупності сут­тєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення порядку патентування винаходу чи корисної моделі в іно­земних державах;

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з пору­шенням прав інших осіб.

З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка осо­ба за умови сплати збору може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу чи корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту, про що Установа по­відомляє у своєму офіційному бюлетені.

 

 


 

§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземних державах


Оскільки права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки мають територіальний характер, тобто поширюються на територію держави, яка визнала їх такими, то з метою правової охорони в інших країнах необхідно одержувати охоронний документ, який би надавав права саме на цій території.

Специфіка об’ єктів патентного права обумовлює різний підхід за­конодавця до вирішення цього питання. Так, для патентування про­мислового зразка в інших країнах не існує ніяких обмежень. Що ж сто­сується винаходів та корисних моделей, то у цьому випадку потрібне додержання певної процедури, оскільки, виходячи із суті об’єктів, можливі перешкоди для оформлення прав в іноземних державах.

Перш за все зацікавлена особа повинна спочатку подати заявку на винахід чи корисну модель до Держдепартаменту інтелектуальної власності, до відома якого і віднесене вирішення цього питання. Якщо протягом трьох місяців від дати подання заявки до заявника не надій­де повідомлення про віднесення заявленого винаходу чи корисної моделі до державної таємниці, з цього моменту він може патентувати об’ єкт в інших державах. За клопотанням заявника йому надсилається повідомлення щодо можливості іноземного патентування раніше за­значеного строку. Якщо патентування винаходу (корисної моделі) провадиться за процедурою Договору про патентну кооперацію, між­народна заявка подається до Держдепартаменту України. Порушення цього порядку є підставою для визнання патенту України на зазначений об’єкт недійсним. Однак, якщо заявник не має наміру отримувати правову охорону на території України, а обмежитися лише зарубіжним патентуванням, зазначені негативні наслідки для нього не настають.

Необхідність подачі заяви спочатку до компетентного органу Укра­їни і повідомлення про намір здійснення патентування за кордоном пояснюється тим, що державі потрібен час для визначення доцільнос­ті залишення такого об’єкта в режимі таємності. Така дозвільна сис­тема іноземного патентування є досить поширеною у світі, а її пору­шення тягне за собою застосування санкцій. Зокрема, у США у цьому випадку сплачується штраф у розмірі 10 тисяч доларів.

[1] Про охорону прав на винаходи та корисні моделі [Текст] : Закон України від 15 груд. 1993 р. в ред. Закону від 1 черв. 2000 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 37. - Ст. 307.

[2] Про охорону прав на промислові зразки [Текст] : Закон України від 15 груд. 1993 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 34.

[3] Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель [Текст] : затв. наказом М-ва освіти і науки України 22 січ. 2001 р. № 22 // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 9. - Ст. 386.

[4] Закони України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охо­рону прав на промислові зразки» передбачають порядок взаємовідносин працівника

 

 

Питання для самоконтролю


  1. Об’єкти патентного права.
  2. Умови надання правової охорони і критерії патентоздатнос- ті винаходу, корисної моделі та промислового зразка.
  3. Поняття новизни, винахідницького рівня та промислової придатності винаходу.
  4. Об’єкти винаходу, корисної моделі та промислового зраз­ка.
  5. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі та про­мислового зразка.
  6. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
  7. Особисті немайнові права винахідника та автора промисло­вого зразка.
  8. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корис­ну модель, промисловий зразок.
  9. Строки чинності прав на винаходи, корисні моделі та про­мислові зразки.
  10. Правові наслідки припинення чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  11. Обов’язки, що випливають із патенту.
  12. Примусове відчуження прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.
  13. Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника.
  14. Право попереднього користувача на винахід, корисну модель чи промисловий зразок.
  15. Дострокове припинення чинності майнових прав інтелекту­альної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
  16. Визнання прав інтелектуальної власності на винахід, корис­ну модель, промисловий зразок недійсними.