3. Як відшкодовується шкода, завдана смертю потерпілого?

3. Як відшкодовується шкода, завдана смертю потерпілого?

Особливість цього зобов’язання, пов’язаного з відшкодуван­ням шкоди полягає в тому, що результатом шкоди, завданої життю людини, є її смерть. Тому сама особа не може виступати суб’єктом даних правовідносин, оскільки зі смертю особи припиняється її право- та дієздатність.

Згідно цивільного законодавства у випадках смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, на­роджена після його смерті.

Непрацездатними громадянами визнаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Законодавством визначається виключний перелік непрацез­датних осіб, які були на утриманні померлого потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також строк, впродовж якого вони мають право отримувати від­повідне відшкодування шкоди, яка завдана смертю їх утримувача.

Зокрема, передбачається, що заподіяна шкода відшкодову­ється:

1)   дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, сту­денту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2)  чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом^[1], - довічно;

3)  інвалідам - на строк їх інвалідності;

4)   одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім’ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестра­ми, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5)   іншим непрацездатним особам, які були на утриманні по­терпілого, - протягом п’яти років після його смерті.

Варто вказати на те, що право дружини померлого на відшко­дування шкоди, завданої втратою годувальника зберігається за нею також у випадку реєстрації нового шлюбу. За дітьми це право зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або коли в май­бутньому до досягнення зазначеного віку вони стали інвалідами.

Право на одержання відшкодування у зв’язку з втратою го­дувальника виникає і у тому разі, коли останній помер внаслідок одержаної травми (що підтверджено висновком лікарської експер­тизи) через деякий період після призначення суми відшкодування або встановлення групи інвалідності у зв’язку з даним каліцтвом.

! Необхідно пам’ятати, що непрацездатні члени сім’ї заги­блого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті можуть бути визнаними утриманцями померлого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування.

Зазначеним особам впродовж вказаного строку відшкодову­ється шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) по­терпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не ма­ють права на відшкодування шкоди.

Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлені для відшкодування шкоди, що завдана каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.

Розглянемо приклад визначення розміру відшкодування не­працездатним утриманцям та іншим особам, які мають пра­во на відшкодування.

Наприклад, середній заробіток померлого становив 800 гри­вень. На його утриманні перебували: працездатна дружина, яка не працювала, та двоє дітей, віком 12 та 15 років. Для визначен­ня розміру відшкодування необхідно провести такі розрахунки: із суми середнього заробітку, що припадала на потерпілого та пра­цездатну дружину:

800 гривень : 4 = 200 грн.

200 гривень - частка, яка припадала на кожного члена сім’ї по­терпілого;

Тобто, на 2 працездатних членів сім’ї загалом припадало 400 гривень.

В такому випадку проводимо розрахунок: 800 грн. - 400 грн. = 400 грн.

У цьому разі право на відшкодування мають двоє дітей і на них загалом припадає 400 гривень, тобто по 200 гривень на кожну дитину.

Зважайте на те, що до складу доходів потерпілого також включається пенсія, суми, що належали йому за договором дові­чного утримання (догляду), аналогічні виплати, які він одержу- вав^[2].

Непрацездатним особам, які не знаходились на його утриман­ні але мали право на відшкодування, розмір доходу визначається сумами, що стягувались за рішенням суду (за заявою потерпілого), а при їх відсутності - встановлюється судом з врахуванням мате­ріального стану непрацездатних осіб і можливості потерпілого до смерті надавати їм допомогу.

Законодавством передбачено, що в разі, коли право на відшко­дування одночасно мають непрацездатні особи, які перебували, і ті, що не перебували на утриманні померлого, то спочатку визна­чається розмір відшкодування для осіб, які не перебували на утри­манні померлого, після чого визначається розмір відшкодування для решти непрацездатних.

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпі­лої особи, яким завдано шкоди смертю годувальника, мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, що пов’язана із смертю годувальника.

Враховуючи, що все більшого зацікавлення викликає порядок відшкодування моральної шкоди, слід вказати, що моральна шкода завдана смертю фізичної особи, відшкодовується лише її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усинов­леним), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.

Пам’ятайте! Визначений сукупний розмір відшкодування не може бути зменшений навіть у випадку, коли заподіянню смерті сприяла вина потерпілого. І лише залежно від матеріального ста­новища потерпілого (крім випадків, коли шкоди завдано вчинен­ням злочину) суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, що завдана фізичною особою.

Однак слід зауважити, що до розміру відшкодування, який ви­плачується уповноваженим особам внаслідок смерті годувальни­ка, не зараховується розмір пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника, та інші доходи.

Визначений кінцевий розмір відшкодування, обчислений для кожної з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові крім випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

У цьому разі частка розміру відшкодування, що припадає на кожного з них, визначається, виходячи з фактичного числа утри­манців потерпілого, а також непрацездатних осіб, які не були на його утриманні, але мали на це право.

На відміну від зменшення, збільшення розміру відшкодуван­ня шкоди, що завдана смертю годувальника, може відбуватись на підставі, що прямо передбачена законом. До таких випадків чинне законодавство відносить:

1. підвищення вартості життя;
2. збільшення розміру мінімальної заробітної плати тощо (де­тальніше це питання розглядається далі).

Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливе на підставі рішення суду.

Розглянемо ще один випадок, при настанні якого відбуваєть­ся перерахунок сум відшкодування шкоди членам сім’ї померлого.

Якщо після смерті потерпілого в нього народилась дитина.

Наприклад, на день смерті потерпілого на його утриманні пе­ребували син 7 років і працездатна дружина 30 років, яка не пра­цювала. Заробіток потерпілого становив 600 гривень. Право на відшкодування має неповнолітній син. Частина заробітку заги­блого, що припадає на сина, дорівнює 200 гривень (600 грн. : 3 = 200 грн.). Через чотири місяці після смерті потерпілого його вдо­ва народила дочку. В цьому разі має бути перерахована частина заробітку потерпілого, що припадає на кожного члена сім’ї, який має право на відшкодування. Після народження дитини право на відшкодування також мають: дитина, яка народилась, дружина по­терпілого незалежно від віку і стану здоров’я, яка доглядає за ди­тиною потерпілого, що не досягла 14 років. Як і раніше право на відшкодування має неповнолітній син потерпілого. Отже, кожен з членів сім’ї загиблого, який має право на відшкодування 150 гри­вень (600 грн. : 4 = 150 грн.). Тобто виплаті на 3 членів сім’ї потер­пілого підлягає 450 гривень.

 

---

^[1]За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досяг­нення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п’я­ти років.

^[2] За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухо­ме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.